"Небесня сотня " Їх прийняло небо, лишивши списки...

Тема. Їх  прийняло  небо,  лишивши    списки...

Мета. Вшанувати  пам’ять героїв  Небесної сотні, виховувати  патріотизм  та гідність, розвивати  бажання  стати  гідним  громадянином України.

Тип  заходу. Урок  гідності  та  патріотизму.

Оформлення. Плакат на  тематику  Небесної сотні;  надпис –«Живи, Україно,  живи». Надпис, декорований  свічками – «Герої  не  вмирають!»Мультимедійна  презентація»

Хід  заходу

Слово  вихователя .

 «Історія  України  написана  не  чорнилом,  а  кров’ю». За  попередні роки ми  у   цьому  переконалися. Хто  з  нас  міг  би   подумати,  що  вшановуючи  пам’ять  героїв  різних  історичних  епох: Героїв  Крут,  Голодомору  32-33  рр., Бабиного  Яру,  ОУН -  УПА, іноді, не  вникаючи  у  сутність  загальних  висловів – у   ХХІ ст..  ми  станемо свідками, учасниками, жертвами  схожих  подій.

     Події  листопада 2013 – лютого 2014  року  вийшли  за  межі    логіки. Там, на  Майдані, відродилася  українська  нація – Гімн, набув  нового  звучання, а  кольори  національного  стягу, ніколи   не  були  такими  символічними, як  на  тлі  невинної  крові   героїв Небесної  сотні.

    Умирали  невинні,  беззбройні  люди: юнаки, чоловіки. Дівчата, жінки  безстрашно  дивилися  в  обличчя  катів  у  погонах. У  них  були  такі  мирні  професії – як  вони  могли  з  такими «ботанічними»  навиками  опинитися  на  лінії  вогню, і  вистояти?!

   Переглянемо  коротку  хроніку  подій  Революції  Гідності, щоб  зрозуміти –чому  за своє прагнення свободи та європейські настрої українці сплатили життями   - і, ці  прагнення  обернулися  новітньою  Голгофою  України.

Відеоролик  «Хроніка   подій  Революції  Гідност»і.

Ведуча

 Описати, а  тим   більше -  відчути  глибину  трагедії( що  сколихнула  увесь  світ)  і  болю,  які  впали  невимовним  тягарем  на  Україну,  нині  не  під  силу  нікому. На  це  потрібно час, час  і  покаяння усього  народу! Отже,  сьогодні  говоритимемо  про  тих, хто, не  задумуючись, віддав  своє  життя  в  ім'я  свободи.

  Вихователь.

Хто  ж  були  вони?  Ті, кого  сьогодні  називаємо  Героями   Майдану? Що    спонукало їх   іти  вперед  на  вірну  загибель? Хто  винуватець  цієї  трагедії? На  сьогоднішньому  уроці  ми будемо намагатися знайти відповіді  на болючі  запитання,  які  хвилюють не  тільки  нас, українців, а  й  цілий  світ.

Учень 1.   У листопаді під самий ранок,

                  Коли і місяць на небі спав,

                  Напав на діток чийсь син чи тато                                                   

                  І, наче, нелюд їх побивав.

Учень2.  Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…

                 Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…

                 Їм янголи обличчя прикривали…

                 А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Учень3.  Під прапором стояли – під прапором й спочили.

                 Прийми, о Господи, своїх синів!

                 За України волю їх убили

                 В шалений жар тривожних днів.

                 В той час, як небо димом затягнулось,

                 Як змерзлі руки прагнули вогню,

                 Упились кров’ю кат і його свита,

                 Споївши нею всю свою сім’ю.

Учень 4.   Допоки житиму...

                  Минають дні і ночі - та назавжди

                  Калейдоскоп кривавий, невблаганний,

                  Я бачу ті обличчя і ті очі

                 Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані.

Учениця. Криваве  Водохреща. Україна ХХІ століття - День Соборності – 22 січня 2014 - .  Світ  сколихнула  звістка, Україна  здригнулася.,  як  під  час  дванадцятибального  землетрусу – на  Майдані вбито  людей…Тоді,  ще ніхто  припустити   не  міг,  що Сергій  Нігоян,  Михайло Жизневський, Ігор  Вербицький, Роман  Сеник и -  перші  із  списку  Небесної  сотні.

Пісня  «Молитва   за  Україну».

Ведуча. Знаково, що  першими  жертвами  стали:  вірменин Сергій  Нігоян,який  два курси провчився в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання , Михайло  Жизневський, білорус, звідки виїхав  ще  юнаком через політичні проблеми, Ігор Вербицький, українець, науковець, працював у відділі сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України у Львові, Роман  Сеник, - це  перекреслювало дешеву  пропаганду  влади  про  те, що  на  Майдані – «западенці» - бандерівці. У цьому всьому був символізм – Україна, українці перестали сприйматися по крові, а стали українцями по цінностям.

Ведучий.

               Допоки житиму, я пам'ятати буду

               Жінок із надписом на грудях "Мама"

                І закатованого Юрія Вербицького

               Й слова пророчії Сергія Нігояна.

Учениця. 18-20 лютого 2014року – новітня  Голгофа  України. Київ. Майдан.

Учень. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 19 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками...

Слайд.   Небесна  сотня

Учень. Мамо, матусю, до тебе вернуся Я у нічній тишині.

                Ніч прийде тихо і я підступлюся До тебе у ніжному сні.

                Знову згадаєш дитинства колиску Як ти колисала мене.

               Ніжно співала задумливу пісню Й гладила волосся моє...

                Мамо, матусю, я йду вже до школи Ти проводжаєш мене.

                Малому здається, що в світі ніколи Ти не залишиш мене...

                Літа пролітають, а ніжність і ласка В любові зростає нове:

                Спішу до дівчини в садок вечоровий Кохана на мене вже жде...

                Та ворог лукавий удерся у дім мій На мене війною він йде.

                Свист кулі у вухах, кров вдарила в скроні-

                 Вже ніхто не побачить мене...

                Мамо, матусю, я знов повернуся До тебе в нічній тишині.

                Холодним цілунком до тебе торкнуся За все вже прости ж ти мені...!

Ведуча.

Серед героїв Небесної сотні є і ВІнниччани..

Слайд

Брезденюк Валерій Олександрович (50 років)

Був приватним підприємцем, родом із Жмеринки

Всі, хто його знав, відзначають, він був надзвичайно захопливою людиною і всі свої починання звик доводити до переможного завершення. Захотів стрибнути з парашутом – і зайнявся парашутним спортом. Любив брати участь у міських святах, а також брав участь у багатьох популярних телевізійних шоу. Побував на «Поле чудес», коли ведучим був Владислав Лістьєв. Брав участь у шоу «Червоне і чорне». Багатьом запам'ятався як фіналіст шоу «Україна має талант» у 2013 році. Також переміг на конкурсі талантів у Жмеринці.

Був унікальним художником — працював у техніці ебру (малюнки на воді). За своє життя створив понад 500 картин

Ведучий

Загинув вночі під час мітингу у Києві на Майдані. Був вбитий пострілом у спину. Станом на 20 годину чоловік був ще живий. Сказав родичам, що з ним все гаразд. На другий дзвінок сина Валерій вже не відповів. Близько першої години ночі слухавку взяли сторонні люди та повідомили, що його вже немає серед живих.

Ведуча

Нагороджений посмертно:

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014,) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[6]

Медаль «За жертовність і любов до України» ( червень 2015)

Ведучий  Слайд

Полянський Леонід Петрович(39 років)

Загинув внаслідок вогнепального поранення в груди. 

Нагороджений:

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності

Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)

Ведуча Слайд

Шимко Максим Миколайович(35 років)

Максим був учасником Вінницького клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Член УНА-УНСО.^[1] Останній запис, який він залишив на свої сторінці у соціальній мережі, датується 18 лютого 2014 року: «За Україну! Хто може, їдьте в Київ!».

Козак 4-го редуту Майдану, загинув 20 лютого під час розстрілу майданівців снайперами на вулиці Інститутській. Куля снайпера влучила Максимові в шию під час того, як він намагався врятувати пораненого.

Ведучий

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності

Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)

Слайд

Учень

 Допоки житиму, у вухах стояти буде

 Той дзвін церков, що душу рве на клапті,

 І "Отче наш" останній перед штурмом

 І плач безсилий дівчини у білому халаті

 Назавжди закарбується у генах

 І світлий чуб Войтовича Назарка

 І образ чистий Гурика Романа

 І дівчинки трьохрічної, що лишилась без батька

Учениця

 А сотню вже зустріли небеса..

 Летіли легко, хоч Майдан ридав…

 І з кров´ю перемішана сльоза….

 А батько сина ще не відпускав..

 Й заплакав Бог,побачивши загін:

 Спереду – сотник ,молодий,вродливий

 І юний хлопчик в касці голубій,

Учениця

 І вчитель літній-сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Пісня  «Мамо  не   плач».

Ведучий

Як мабуть посміхався снайпер з цих незграб - ше б пак, йти в атаку з дерев'яними щитами та палицями - це ж так непрофесійно, хіба так вчинить професійний солдат? Хіба вояк буде рухатися по відкритій вулиці Інститутській? Ведучий(Луценко К.)

 Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

 Саме про  це  наступна історія.

Слайд. Небесна  сотня .

Ведуча

 «Чудо , що  врятувало Майдан».Ніч 19  лютого. Під ранок мітингувальників залишилося зовсім мало. Вони всі так само кидали в силовиків камені і « коктейлі Молотова » , але трималися вже з останніх сил. На Майдані говорили , що завтра буде ще гірше - надійшла інформація , що вирішили знищити фізично. Близько п'ятої години ранку становище стало зовсім розпачливим

Ведучий

 Хлопці з « львівської сотні " не пробули на Майдані й години, як їх розстріляли , - ледве стримуючи сльози , згадує ще один очевидець страшних подій Сергій . - Ми були впевнені , що загинемо . Але загинули вони замість нас ... Пожертвувавши собою , хлопці на час змогли стримати силовиків. Коли ті в черговий раз пішли в наступ , вже під'їхали мітингувальники з Тернополя та кількох інших областей. Майдан вистояв. А « львівська сотня» з'явилася саме в той момент , коли з нами мало бути покінчено. Вони цього не допустили.

Ведуча

Бойків Володимир Васильович

Бльок Іван Іванович

Вайда Богдан Іванович

Варениця Роман Михайлович

Дигдалович Андрій Іванови

Жаловага Анатолій Григорович

Жеребний Володимир Миколайович

аньків Микола Олександрович

Учень

А я живий, матусенько, живий,

Хоч вже по нас

Безчесно так стріляють.

Для них вже свій народ –         

То вороги...                     

Якщо ж загину,                   

То за що – я знаю...             

 

Я знаю, мамо, як тобі болить

Ота моя така нестримна вдача,

Але не плач!.. Хай наші вороги   

Від немочі своєї гірко плачуть!..

А я живий, матусенько, живий,

Бо з нами правда!

Їм нас не здолати!

От тільки жаль,                  

Що наші вороги                   

Цькують на нас                   

Мого По крові брата.             

 

А я живий, матусенько, живий,

І не питай мене, чи я боюся...

Нехай бояться наші вороги,       

А ти молись...                   

Я ж, матінко, борюся!..

 

Ведучий

 Пагорб на Інститутській став новітньою Голгофою  України. Так, з великої любові до України Господь зупинив справжній армагедон, який мав загарцювати на Майдані через кілька годин -  із залученним десятків тисяч карателів, бойової зброї, вогнеметів, смертоносних панцерників і гвинтокрилів!.. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем  полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Хоронителями у небі.

Учень . ...І мовчки сотня непокорених героїв

                   відходила у чисті небеса,

                   і погляди знесилених мільйонів

                   дивились вслід братам, батькам, синам;

                   у темне небо по руках в відкритих трунах

                   до світу кращого крізь сльози матерів,

                  не буде прощення убивцям й нам не буде,

                   коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,

                  хто не дістався правди, оступившись на півкроці,

                  хто згас за нас, недотягнувши до весни,

                  тримає курс у небеса славетна сотня,

                  землі своєї упокоєні сини.

Учень . Герої не вмирають. Просто йдуть

                  з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

                  Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

                  Героєм слава – вписано у серці.

Пісня  «Небесній  сотні».

Ведуча

А  мене  вразила  історія про  п’ятьох друзів, яких  найменували  «Янголами Інститутської»

Слайд . Янголи Інститутської.

   Учень. Ця історія про п’ятьох друзів, які 20 лютого відчайдушно кинулись на передову, аби з-під куль снайперів витягти поранених та забрати полеглих активістів Майдану. П’ятьох львів’ян вже назвали «янголами Інститутської». Хлопці не просто рятували людські життя, але, самі того не усвідомлюючи, здійснили подвиг гідності.Ризикуючи власним життям та здоров'ям, вони знову і знову поверталися на передову - кулі снайперів їх оминули.

 Учень.Хлопці - студенти львівських вишів. Усі вони львів'яни: Ігор Фльорко (18 років), Павло Дьокін (19 років), Андрій Седлер (20 років), Микола Притула (20 років), Ігор Галушка (18 років). Хлопці дружать давно, вони сусіди, навчалися в одній школі, разом поїхали на Майдан, разом пішли на Інститутську і разом вижили!

Ведучий

Героям Майдану, впавши мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Відео: Небесна сотня герої не вмирають

Учениця

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

Із кров’ю перемішана сльоза …

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло …

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла …

Загиблі хлопці віддали свої  життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди! Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розпято й знищено не раз!

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

Церковний Гімн України в виконанні дитячого хору «Боже Великий Єдиний нам Україну храни!»