Нестандартне заняття "Що таке права дитини, чому вони важливі?"

Нестандартне заняття для учнів 3 – 4 класів

 «Що таке права людини, чому вони важливі?»

 

 

Тема заняття. Пам’ятайте про права – все це не пусті слова.

Мета заняття. Ознайомити учнів з основними правами дитини,

                           гарантованими Декларацією прав дитини; вчити

                           дітей осмислювати права і сприяти їх дотриманню;

                           виховувати бажання поважати права іншої людини;

                           сприяти усвідомленню школярами суті понять

                           «права» і «обов’язки»; розвивати критичне мислення,

                           виховувати любов до своєї рідної землі.

Обладнання. Кружечки різних кольорів та різних розмірів для

                         проведення тесту; плакат із зображенням портфелика,

                         м’ясорубки та кошика для сміття; аркуші паперу А4;

                         хмаринки, пелюсточки; конверти; плакат «Дерево  

                         життя».

Форма проведення. Ярмарок думок.

 

Хід заняття

 

1. – Сьогодні у нас незвичне заняття. Не мої думки та судження будуть лунати у класі, а ваші міркування, ваше ставлення до матеріалу, який буде розглядатися.

   - Кожна людина на нашій планеті Земля має права. Ваші права, діти, гарантовані Декларацією прав дитини.

 

2. – А зараз ми перетворимось на солідних та знаючих. Станемо радниками.

     Дидактична гра «Радники».

Діти об’єднуються в групи, розробляють документ, у якому містяться права дітей.

- Які права, на вашу думку, повинен містити цей документ?

( Право на ім’я, на життя, на сім’ю, на повноцінне харчування, на освіту, на відпочинок, на медичну допомогу, на житло, на любов….)

 

3. – Для діток найважливішим є право на любов і піклування.

       Робота над казкою.

( Вчитель читає казку під правильно підібрану мелодію).

 

У сонця

     Коло воріт заможного будинку сиділо маля – сирота, одягнене в лахміття. Воно простягало руку до перехожих. Весна тільки починалася, але ближні гори вже зазеленіли, і добре весняне сонце лагідно дивилося на все навколо.

       Перехожі снували тротуарами туди й сюди, і ніхто жодного разу навіть не поглянув, не хотів подивитися на бідолашного сироту.

       Коли сонце повільно хилилося до вершини зеленої гори, подув холодний вітер і бідолаха затремтів.

      - О, червоне сонце, добре сонце, ти одне мене зігріваєш. Навіщо ж ідеш, покидаєш мене на цьому холоді? Ані матері в мене не має, ані помешкання. Куди мені подітися, до кого піти? Повертайся, візьми мене із собою, добре сонце!

       Маля тихо плакало, і сльози текли його виснаженим обличчям. А люди розходилися по домівках, і ніхто не бачив і не чув його. Ніхто не хотів бачити і чути … Сонце скотилося за гору й більше не з’явилося.

      - Добре сонце, я знаю, що ти пішло до своєї мами. Там за горою ваш дім. Я прийду, прийду до тебе. Незабаром, незабаром прийду …

      І нещасне маля, тремтячи від холоду, хапаючись за стіни будинків, все йшло та йшло, поки нарешті не вийшло з міста. От воно дісталося до ближньої гори. Підйом для нього був дуже важким – усе каміння і каміння. Розбиті до крові ноги нестерпно боліли, але хлопчик, не зупиняючись, йшов і йшов у гору.

      Суцільна темрява накрила зелену гору чорним серпанком. Над вершиною мерехтіли зірки. А вітер, холодний і сильний, усе віяв, завиваючи в ущелинах і скелях.

     Часом проносилися чорнокрилі пугачі за нічною здобиччю.

     Але маля впевнено, без страху йшло вище та вище. Несподівано хлопчик почув гавкіт собаки, трохи згодом чийсь голос запитав:

      - Хто ти? Куди твій шлях пролягає?

      - Я хлопчик. До сонця йду. Чи не скажеш, добра людино, де помешкання сонця? Далеко чи близько?

    До хлопчика підійшов чоловік зі світильником у руках і лагідно промовив:

• Ти, напевно, втомився? І зголоднів? Ходімо до мене. Як це батьки відпустили тебе одного в такий холод і пітьму?
• Немає в мене батьків. Я сирота.
• Підемо, синку, до мене, - знову сказав добрий чоловік і, узявши хлопчика за руку, повів до маленької хатинки.

     Родина доброго незнайомця – дружина і троє дітлахів – сиділи навколо вогнища. У величезному дворі біля хатини бекали вівці. Цей незнайомець був пастухом, він пас отару в горах.

    - Любі діти, я вам братика привів. Нехай відтепер вас буде не троє, а четверо. Там, де троє, прогодуємо і четвертого. Любіть одне одного. Підійдіть і обніміть свого нового брата.

     Першою пригорнула хлопчика дружина пастуха. Обійняла і ніжно, як рідна мати, поцілувала. Потім підійшли й діти, теж обійняли й поцілували його, як брата. А хлопчик від щастя плакав. Відтак усі сіли за стіл, веселі і щасливі.

      Потім мати постелила постіль і всіх рядком уклала коло себе. Хлопчик за день дуже стомився і тому швидко заснув.

     Спав і уві сні посміхався. Йому снилося, що він прийшов нарешті до сонця, міцно обійняв його й от тепер спить у його обіймах, зігрітий і приголублений. Від радості хлопчик прокинувся. Прокинувся і бачить: зовсім він не сонце обіймає, а братів своїх і міцно тримається за руку матері.

      І хлопчик раптом зрозумів, що сонце тут, у цьому будинку. І він в обіймах сонця.

                                                                             А. Ісаакян

Запитання для обговорення

• Що найбільше вразило в прочитаному?
• Яка була пора року?
• Чому саме цю пору вибрав автор?
• Як реагували перехожі на горе хлопчика?
• Хто тільки співчував?
• Як з’явилась  у сироти родина?
• Доведіть, що саме ця родина зуміє замінити сироті рідних батьків.

 

4. Робота у групах

1-ша група. Якою має бути родина, щоб її можна було порівняти з сонцем?

2-га група. Назвіть «сонячні» якості прийомних батьків.

3-я група. Уявіть, що хлопчик виріс і приніс щастя своїй прийомній родині. Розкажіть, що саме він зробив?

4-та група. Поміркуйте! Турбота про дітей у сім’ї – це право чи обов’язок?

 

 

 

5. «Вільне письмо»

    - Усі люди різні, тому кожен має право на власну думку. А від кого це залежить?

    - Поміркуйте і запишіть, які якості потрібно в собі виховувати, щоб мати власну думку.

( Діти записують якості на пелюстках, а потім зачитують і викладають на дошці у вигляді квітів).

 

6. «Мозкова атака»

     - Продовжте вислів: «Людина може обійтися без багатьох речей, але не може без …» ( Міркування дітей).

     - «Людина може обійтися без багатьох речей, але не без іншої людини», - сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, то міркуєш, якої думки будуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або занадто «крутим». На жаль, людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, слід навчитися налагоджувати стосунки з різними людьми. Адже кожна людина має право на спілкування.

 

7. Мімічна гімнастика «Чи можуть руки допомогти у спілкуванні?»

          - Звісно, спілкування починається з посмішки. Вона має бути світлою і радісною. Посмішка – це шлях до душі кожної людини, до взаєморозуміння. Посміхніться одне одному. А зараз прикладіть свою долоньку до долоньки сусіда.

          - Яка його рука? Зробіть своє спілкування ще міцнішим завдяки своєму теплу. Пронесіть це тепло крізь усе життя.

 

8. Вправа «Конверт проблем»

        - Ви маєте право на свободу. Але чи завжди ви себе відчуваєте вільними людьми?

        - Сформулюйте на аркуші паперу як, на вашу думку, порушується дорослими ваше право на свободу. Листочок із вашими міркуваннями покладемо у конверт і надішлемо вашим рідним.

 

9. Гра «Якби я …»

      - Кожна людина має право жити на землі, право на веселку, сонце в небесах, на соловейка спів в гаю … Давайте перетворимось на біленькі пухнасті хмаринки та придумаємо кінцівку невеликого твору «Якби я був (-а) хмаркою, то …»

( Записують на хмаринках, зачитують та прикріплюють на дошці).

 

10. Вправа «Мої права у сонячних промінчиках»

     - Намалюйте сонечко, у центрі якого напишіть своє ім’я,  а на промінцях – свої права.

     Кожен презентує власне сонечко. Учитель прикріплює їх на дошці.

 

11. «Дерево життя»

        - Кожна людина є громадянином своєї держави. А тому ви, юні громадяни України, маєте право любити, оберігати, захищати її. То ж давайте створимо «дерево» нашого життя. Корінь – це наша   Батьківщина, стовбур – це ми, наш клас, її частинка, а гілки – це ваші  мрії та бажання, дії та вчинки для розквіту України, які ви можете здійснити, маючи такі права.

( Діти записують на смужечках і прикріплюють свої гілочки до дерева на дошці).

         - От ми і створили наше панно «Мої права».

 

12. Тест «Права, обов’язки і я»

      - Дорогі мої юні громадяни, крім прав ви маєте і обов’язки. А на якому місці вони для вас, ми зараз дізнаємось.

Матеріал. У кожної дитини – аркуш білого паперу, по три вирізані кружечки різного діаметра червоного, синього і жовтого кольору (великий, середній і маленький).

Інструкція. Уявіть собі, що аркуш паперу – це ваше життя. Три кружечки червоного кольору – це «Права», три сині кружечки – «Ви самі», три кружечки жовтого кольору означають «Обов’язок». Можете вибрати відповідний розмір кружечка.

Аналіз результатів. – Чому саме так ви розташували ваші фігури?

• Що б ви хотіли змінити у своєму житті?

 

13. – От і закінчується наше заняття. Створено панно «Мої права». Усвідомлено нами, що у нас є й обов’язки. А тепер хотілося ще й дізнатися про ваше ставлення до матеріалу, який ми сьогодні розглядали.

Вправа «Портфель, м’ясорубка, смітник»

         На плакаті – зображення таких предметів: портфель, м’ясорубка, кошик для сміття. Завдання: прикріпити позначку до того предмета, що відображає ваше ставлення до матеріалу, який сьогодні розглядався на занятті ( до портфелика, якщо вам потрібно ще все осмислити; вивчити, проаналізувати – до м’ясорубки; якщо вам це не потрібно, не цікаво – у кошик для сміття).

 

14. -  Підводячи підсумок нашого заняття, хотілося звернутися до вас такими словами:

Я маю право жити на землі.

Творити, дихати, учитись,

Примножувати багатства всі її,

Своєю Україною гордитись.

Я маю право Україну восхвалять,

Боротися за неї і за честь стоять,

Безкрайнії поля її любити,

І щовесни журавликів із вирію зустріти.

Я маю право на веселку й на весну,

На щедру осінь і на тепле літо,

На зиму так безмежно чарівну,

І на лани із стиглим житом.

На золотисте сонце в небесах,

Що щедро Україну зігріває.

На соловейка спів в гаях

І на любов батьків, безмежну і безкраю.