Нестандартні навчальні диктанти

Нестандартні навчальні диктанти

Ці диктанти мають певні особливості як за формою, змістом, так і за методичним спрямуванням. Передусім це диктанти навчальні досить малої форми, але насичені певними орфограмами. Проводяться вони переважно на початку уроку – своєрідною орфографічною розминкою для учнів. Їх корисно застосовувати як у початкових, так і в середніх класах. Отож розглянемо кілька з них.

Диктант повторної дії. Час обмежується до 5-7 хв, обсяг – до 20 слів, але вчитель може його змінювати, залежно від класу, рівня його підготовленості, можливостей і потреб певного уроку. Такий диктант є доцільним у двох випадках: коли вчитель виявив у багатьох школярів значні правописні прогалини, які треба негайно усунути, або коли він хоче запобігти можливим помилкам учнів на певне правило. Звичайно, другий варіант є раціональнішим, оскільки виправляти значно важче, ніж запобігати. Тут потрібна особлива методика роботи. Наприклад, учитель виявив, що учні часто помиляються у правописі слів з ненаголошеними голосними. Тому він пропонує такий диктант повторної дії.

Цього літа рясно вродила горобина. Великі червоні кетяги звисають серед зеленого листя. Старожили кажуть, що багатий урожай горобини на люті метелиці взимку та на великі морози.

Школярі записують текст на окремих аркушах. Після запису вчитель повторно читає його, але при цьому розкриває правопис кожного сумнівного слова. Діти виправляють допущені помилки самостійно. Після цього вчитель пропонує ще раз подумати над виконаною роботою, порадитися з товаришами щодо написання тих чи інших слів. Потім роботи збираються. Але вчитель оголошує, що всі вони лежатимуть тут, у класі, до наступного уроку, оскільки ще багато учнів допустили помилки.

Розрахунок дуже простий: діти ще раз переглянуть текст диктанту, з’ясують написання того чи іншого слова. На наступному уроці вчитель пропонує написати цей же диктант, але попереджує, що учні, які напишуть його без помилок, втретє вже не писатимуть. Диктант читається в дещо швидшому темпі, без повторень речень (про це вчитель також домовляється попередньо з вихованцями). Перевірка робіт така сама, як і першого разу. І знову аркушики лишаються у класі, що дає можливість дітям ще раз переглянути власні роботи.

Після цього разу ті, що написали диктант без помилок, звільняються від наступного. Їм на цей час пропонується самостійна робота, що містить ті ж орфографічні завдання. Решта учнів пише диктант утретє. Як правило, помилок у роботах немає. А якщо в окремих дітей вони все – таки трапляються, то вчитель з ними працює вже індивідуально. Якщо ж є потреба написати диктант ще раз, то це слід зробити. Тільки б на користь.

Чим старший клас, тим насиченість тексту орфограмами зростає, час обмежується, а коментування вчителем звужується.

Диктант безперервної дії. Він теж проводиться на початку уроку, обмежується часом, має невеликий обсяг слів. Від інших видів навчальних диктантів він різниться тим, що будується на основі зв’язного тексту, який продовжується з уроку в урок. Такий диктант може тривати протягом трьох – п’яти занять. Бажано, щоб текст був цікавий і насичений відповідними орфограмами. Ось приклад диктанту, який можна пропонувати четвертокласникам. Він – для закріплення знань, умінь та навичок правопису ненаголошених голосних, апострофа, речень з однорідними членами, практичних уявлень про пряму мову. Розділові знаки, за допомогою яких оформляється пряма мова, вчитель продиктовує.

                                                         Пам’ятний день

Сьогодні неділя. Малий Мар’янко з матір’ю поїдуть до діда Дем’яна в сусіднє село Валер’янівку. Це для нього свято. Вони будуть їхати в’юнкою польовою стежкою на велосипедах, об’їжджаючи широкі лани буряків, пшениці, соняшника, кукурудзи. Потім…

Потім вони об’їдуть підгір’я з невеликим підйомом і спустяться прямо до дідового подвір’я. Мар’янко уявляє, як вони під’їдуть до широких дерев’яних воріт, як дзвякне клямка хвіртки. А тоді…

А тоді викотиться м’ячиком по трав’янистому м’якому подвір’ю маленький Рябко. А в нього хвостик десь назбирав по бур’янах досить реп’яшків. Буде Мар’янку робота. Аж ось…

Аж ось на ґанок з’явиться дід Дем’ян у солом’яному брилі та лагідною усмішкою під вусами. Мар’янко пам’ятає, що дідусь обов’язково скаже словами прислів’я:

• Свято в тій сім’ї, яку пам’ятають добрі люди. А потім…

А потім дід Дем’ян поведе Мар’янка на пасіку в сад. Там рясно яблук, вишень, груш,

слив. Там повітря напоєне духмяним запахом меду.

• Ой, мрійнику, сідай уже та поїдемо в гості до діда, - покликала мати Мар’янка.

Отже, текст можна пропонувати на п’яти послідовних уроках. Методика диктанту безперервної дії така. Учитель попереджує, що диктуватиме текст без повторення речень, дещо швидше, ніж під час звичайних диктантів, що учням самим треба буде здогадатися, на які правила дається цей текст.

Диктант закінчено. Школярі повідомляють, що найбільше правописних моментів стосуються правил вживання апострофа, великої букви, сполучення ьо, ненаголошених е та и, однорідних членів речення. Вчитель пропонує обґрунтувати поширеність цих орфограм та пунктограм (без уживання термінів). Після цього перевіряє правильність написання.

Звичайно, дітям цікаво, що ж далі було з Мар’янком. Учитель запевняє їх, що на наступному уроці розповідь про хлопчика буде продовжено.

Подальша технологія проведення диктанту може ускладнюватись окремими вимогами до учнів, скажімо: при читанні тексту та його запису учні одночасно підкреслюють орфограми у словах, можуть радитися при цьому пошепки з сусідами по парті, користуватися орфографічним словником під час перевірки. Усе це тільки сприятиме усвідомленому засвоєнню правильних написань слів, пізнавальній самостійності школярів, удосконаленню їхньої грамотності.

Диктант швидкої дії. Речення для нього мають бути короткі, найкраще афористичного змісту, прислів’я, які учні зможуть запам’ятати і використовувати пізніше у мовленні. Наприклад, для засвоєння правила про дієслово на –ся речення диктантів швидкої дії можуть бути такими:

1. З ким поведешся, від того й наберешся. 2. Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш. 3. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. 4. Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться. 5. Б’ється, як риба об лід. 6. Чотири котяться, двоє біжать, а один сидить.

Для запису пропонується одне-двоє речень, не більше. Їх легко запам’ятати, пояснити правопис. Методика диктанту така. Утиль зауважує, що читатиме кожне речення лише один раз. Його треба уважно послухати, запам’ятати і швидко записати, визначивши, яке правописне правило діє тут. Отже, відбувається все у прискореному темпі. Пояснює вчитель теж коротко. Перевірка диктанту – колективна, групова або взаємна.

Диктант усної дії. Він проводиться й усно, і письмово. Учитель добирає слова або речення і пропонує школярам послухати їх та визначити, яке правило правопису діє в цих прикладах. Наприклад, такі слова: сказав, скопав, сходив, спитав, сфотографував, стулив. Діти самостійно визначають, а потім сигналізують карткою, що ці слова стосуються правила правопису префікса с- перед буквами к, п, т, х, ф, один із учнів називає це правило. Вчитель може запропонувати записати не диктант, а саме правило правопису слів з префіксом з- (с-) та самостійно навести ряд прикладів, серед них – і продиктовані щойно слова.

Можна побудувати диктант і з речень. Доречно для цього дібрати їх з однорідними членами, зі звертаннями, складні. Проводяться вони як підготовчі перед контрольними.

Диктант зворотної дії.  Це один із найцікавіших видів навчальної роботи, оскільки він є диктантом для вчителя. Учні одержують (часто як домашнє завдання) від вчителя таку роботу: підготувати текст диктанту для вчителя. Треба дібрати два-три речення (а починати варто з одного), щоб потім на уроці продиктувати вчителю, а він має записати його на дошці каліграфічно і грамотно як зразок для вихованців.

Діти охоче беруться за пошук таких речень. Подібні завдання вчитель має пов’язувати з щойно опрацьованими правилами правопису. Добре, коли до роботи залучаються й батьки. Це сприяє орфографічній підготовці школяра. Для того, щоб продиктувати диктант у класі, дитина вдома має добре засвоїти текст.

Диктує хтось із учнів, якого обирає клас. Можливі й інші варіанти: витягування жеребка, розігрування за допомогою лічилки тощо. Як правило, школярі перед уроком порівнюють тексти на складність, перевіряють один одного. Усе це підсилює дитячий інтерес до грамотності, тому вчитель має обов’язково підтримувати здорову зацікавленість.

Диктант колективної дії. Перед його написанням клас поділяється на кілька груп, у кожній з них обирають консультанта. Це роблять самі учні. Диктант, як звичайно, обмежений обсягом і часом, читається швидко. Кожна група перед записом слів чи речень радиться з приводу всіх сумнівних випадків, пригадує відповідне правило правопису. Перевіряють роботи також колективно. Наводимо зразок диктанту на правило правопису однорідних членів речення.

У нашому краї живуть горобці, синиці, солов’ї, щиглики, ворони, чорногузи, сороки. Їх оперення різне за забарвленням: синє й червоне, жовте й біле, зелене й чорне.

Диктант взаємної дії. Його диктує один учень іншому або кільком. Готують текст, як у диктантах зворотної дії, вдома визначені для цього учні (для групової роботи) або всі школярі. Обсяг вчитель чітко регламентує. В окремих випадках перевіряє, чи дібрані тексти не занадто складні.

Диктанти наступної дії. Це один із видів вибіркових, але з дещо іншим завданням. Учитель диктує, а діти виписують у зошити тільки те, чого вони не знають, як написати. Відоме пропускають. Наприклад, пропонується текст:

Велосипедисти під’їхали до фінішного транспаранта. Спортсмени святкували свою перемогу. На трасі вони були першими.

Учні записали: велосипедисти, транспаранта, спортсмени, трасі. Отже, вони сумнівалися у правильності запису цих слів. Тому наступне завдання вчителя та вихованців – з’ясувати, як вони пишуться. Тут робота з орфографічним словником, таблицею «Пишіть так!», підручником, важить багато і саме слово вчителя.