Новаторство Лесі Українки в драматургії, її інтерпретації образів світової літератури. Драма-феєрія «Лісова пісня»

Поки ніж не крає, дерево не грає. А хто вріже глибоченько, тому заспіває. А хто вріже гілку, заграє в сопілку, То той собі в серце пустить калинову стрілку, – так у вірші «Калина» Леся Українка обробила мотив народної казки про перетворення дівчини в калину й промовляння людським голосом через сопілку, вирізану з тієї ж калини. Таким же людським голосом промовляє й сопілка з верби в «Лісовій пісні», в яку перетворилася Мавка.

«Лісова пісня» вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває перед нами чари Полісся в шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних силах природи. «Лісову пісню» не можна ні читати, ні осмислювати похапцем, бо десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Саме над цим твором ми працюватимемо сьогодні.

Новаторство Лесі Українки в драматургії, її інтерпретації образів світової літератури. Драма-феєрія «Лісова пісня». Оригінальність жанру Тема уроку

Життя росте лишень з любові. Лишень краса людей навчає жить! Д. Павличко Епіграф уроку

Драматургічна спадщина Лесі Українки налічує понад двадцять діалогів, «маленьких драм», драматичних поем та віршованих п'єс. Вони принесли письменниці славу драматурга-новатора і стали новим явищем у світовій театральній культурі. Сьогодні на уроці розпочнемо загальне знайомство з драматичним доробком Лесі Українки і познайомимося зі змістом драми-феєрії «Лісова пісня».

Міні-лекція Драматургію Лесі Українки дослідники вважають в українській літературі явищем феноменальним: вона вирізняється новизною тем, торкається гострих соціально-психологічних конфліктів, сягає глибоких філософських узагальнень, вражає поетичною красою, високою культурою вірша. Леся виступає новатором, адже появу такого літературного напряму, як неоромантизм, дослідники української нової модерної драми кінця XIX — початку XX ст. тісно пов'язують передусім із її драматургічною творчістю. Творчість Лесі Українки — не тільки якісно новий етап у розвитку української драматургії. За ідейно-художніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним із найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії.

Розквіт драматичної поеми в українській літературі пов'язаний з іменем Лесі Українки. Цей жанр приваблював письменницю можливістю порушувати гострі суспільно-політичні, морально-етичні проблеми у формі словесних поєдинків між носіями протилежних поглядів, прихильниками радикальних чи консервативних ідей. Драматична поема надавала можливості авторові доносити до читача своє ставлення до зображуваного, бути емоційною, задушевною. Особливу увагу приділяє Леся Українка монологам персонажів, насамперед внутрішнім, які сприяють виявленню психічного стану героїв, загостренню ідейних конфліктів.

Образи світової літератури, які використовувала Леся Українка у своїх драматичних творах.

Кассандра — героїня грецької міфології, дочка Пріама і Гекуби. Виступала як провидиця, передбаченням якої ніхто не вірив. Цим даром її наділив Аполлон, якому вона не відповіла взаємністю. Він помстився Кассандрі: її слова ніхто не сприймав всерйоз. Саме вона вмовляла Паріса відмовитися від шлюбу з Єленою, ввозити в Трою дерев'яного коня. Після падіння Трої стала бранкою грецького царя Агамемнона і загинула від руки Клітемнестри, яка вбачала в ній суперницю. Образ Кассандри використано у трагедії «Агамемнон» Есхіла (1035-1330) і в «Троянках» Еврипіда. Європейська драматургія 16-18 століть також зверталася до образу провидиці. Найбільш відомі трагедії початку 20 ст.: «Кассандра» Г. Ейленберга, П. Ернста. У поезії образ пророчиці Кассандри створили Ф. Шиллер (балада «Кассандра»), В. К. Кюхельбекер (поема «Кассандра»).

Камінний господар — образ севільського залицяльника і спокусника Дона Жуана, який використовував у своїх творах О. С. Пушкін («Дон Жуан або Камінний гість»). Цей герой зустрічається зі статуєю Командора — камінним гостем, який прийшов помститися за свою дружину, спокусити яку намагався Дон Жуан. Тірсо де Моліна, Мольєр, Гольдоні, Гофман, Байрон, Грабе також не обійшли увагою цей образ, але кожен з авторів вносив у його трактування щось своє.

«Камінний господар» вважається одним із кращих творів Лесі Українки, у якому вона оригінально трактує світовий образ, подавши «українську версію світової теми». Письменниця створює не традиційну драму про кохання, а складний філософський твір, звернувшись у ньому до одвічних проблем духовної свободи, влади, вірності і зради ідеалам. Її Командор більше символ, ніж жива людина, і символізує він те камінне, що вбиває живі сили у їх вищих людських проявах. По-новому трактує поетеса й образ традиційного спокусника жінок Дон Жуана, який у її інтерпретації сам стає жертвою жінки, а ще більше — жертвою кар'єри та жадоби, що і призводить його до скам'яніння.

Месія, Христос — посланий Богом Спаситель, який повинен навічно встановити своє царство на землі. Зміст цього образу — божественна сутність, людина-вчитель, реформатор. У християнстві образ Сина Божого сприймається рятівником від гріха, притаманного людству. Образ Христа використовували Ф. Достоєвський, Д. Мережковський, Л. Андрєєв, М. Булгаков.

Міріам (Марія Магдалина) — персонаж Нового Завіту, віддана послідовниця Ісуса Христа, християнська свята, мироносиця, яка завжди супроводжувала його, була присутня на розп'ятті і стала свідком його Воскресіння. Істинна природа стосунків між Христом та Марією Магдалиною є предметом багаточисленних версій та гіпотез. Цей образ використовували у своїх віршах М. Цвєтаєва, Б. Пастернак, Р. М. Рільке, І. Бродський в есе «Примітка до коментаря».

Образи Месії та Міріам Леся Українка використала в драматичній поемі «Одержима». Цей твір — про любов і ненависть, вірність і зраду. В його основі — конфлікт між почуттям і переконанням, бунт проти покірності долі, безсилля перед приреченістю. Письменниця використовує інвективу, виступаючи проти зла і лицемірства філософії покори, яка лежить в основі християнської релігії.

«Лісова пісня» – це бездонна криниця з живою водою, яку п'єш і не нап'єшся вдосталь, її треба читати протягом усього життя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість, приноситиме незмінну радість зустрічі з мистецьким шедевром. Для читачів «Лісова пісня» – прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Драма приваблює глибоким філософським змістом, кличе до гармонії буття, злагоди з власною душею. Це твір, який утверджує великі вічні істини, дає відповіді на питан­ня, що споконвіку хвилювали й хвилюють людство.

У чому сенс людського життя? Коли життя вважається повноцінним? Яка роль мистецтва в житті людини? Якою є справжня любов? Як виявляється взаємозв'язок людини й природи? Це все проблеми твору, які протягом віків хвилювали філософів, митців та й кожного з нас. Заглибившись в зміст твору та проаналізувавши його, з'ясуємо, що необхідно всім нам для повноцінного, справжнього щастя.

З’ясуємо історію написання твору

Будинок у Сурамі, де жила Леся Не з античних сюжетів, а на місцевому матеріалі народився геніальний твір. Леся тяжко сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася її хвороба. Перебуваючи в 1911 році в Сурамі (Грузія), Леся Українка створила «Лісову пісню», драму-казку, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння, але з глибоким філософським наповненням. У цей період прогресуюча хвороба забирала останні сили. Боротися «з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами» (з листа Лесі) їй допомагала невтомна праця, праця на межі життя і смерті.

Із туги за рідними місцями Урочище Нечимне Колодяжне. Лісове озеро на Волині вилилася диво-пісня

Під впливом розлуки з рідним краєм Леся, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П'єсу, в якій письменниця торкається важливих загальнолюдських проблем, написано всього за дванадцять днів липня, а «...не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій». (Із листа Лесі Українки до сестри)

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в уме держала»… Видно, вже треба було мені її колись написати а тепер чомусь «прийшов слушний час» – я й сама не збагну, чому зчарував мене цей образ на весь вік... »

«Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга,— отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина. Отак я писала «Лісову пісню» і все, що писала останнього часу»,— розповідала, письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію..

«Часто Леся згадувала Жаборичі, куди мама вивозила Лесю, ще зовсім маленьку, і брата Михайла літувати з свідомим наміром, щоб вони проймалися там українським народним духом... Жаборицькі пісні, казки, різні повір’я, звичаї Леся добре пам’ятала і часто згадувала». О. Косач-Кривнюк (сестра)

«Писала я її дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті...» Леся Українка

Леся Українка (з листа до матері): «Мені здавалося, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то це я здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, коли ми йшли якимось лісом із... Дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділася мавка».

Cестра Ольга: «Ходячи по лісі та коло озера, надто сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку силу лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми».

« Лісова пісня» – поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в людській душі, як і в природі, ніколи не вмирає. В основі головного конфлікту « Лісової пісні» лежить вічна суперечка між високим покликанням людини й тією буденністю, яка часто руйнує поезію її душі. «Лісова пісня» Пролог

Драматична поема – це жанр, що поєднує прикмети драматургії і поезії, це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності. Особливі ознаки драматичної поеми: в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів; тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності; ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами; білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні; ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумову- ються афоризмом.

Особливості драми-феєрії: фантастично-казковий сюжет; дійові особи: міфічні або фантастичні істоти; відбуваються надзвичайні історії; театральний ефект із безліччю театральних трюків. Феєрія – театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, в якій із метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти. Драма-феєрія – п'єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами. Отже, за жанром – це драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема). «Лісова пісня» – це новий жанр драми, який створила Леся Українка.

1 Оспівування… Утвердження… 2

1 Оспівування поетесою духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного. Утвердження краси вільного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя. 2

Який конфлікт лежить у центрі сюжету «Лісової пісні»?

Який конфлікт лежить у центрі сюжету «Лісової пісні»? соціальний: заради збільшення господарських статків своєї родини мати нехтує сильними взаємними почуттями двох молодих сердець, намагається будь-якою ціною розлучити закоханих. філософський: невідповідність високого покликання людини принизливим, невільницьким умовам її повсякденного життя.

Отже, в основі сюжету драми Л.Українки лежить гострий соціально-психологічний конфлікт: мрія і дійсність, невідповідність дійсності поетичній мрії героя. Поетеса прагнула показати зіткнення багато обдарованої художньої натури з людською обмеженістю і бездуховністю. Конфлікт розкривається через взаємодію реальних і казкових образів, своєрідне переплетення життя природи з життям людини.

Композиційна особливість твору – переплетення світу природи і світу людини. Побудова: пролог і три дії. Кожна дія співвідноситься з різними порами року: із зародженням (весна), розвитком (літо), угасанням (осінь) високого почуття кохання.

Сюжетно-композиційні особливості драми Леся Українка в «Лісовій пісні» склала нечуваної сили й краси «гімн вільній людині». На лоні весняної природи Лукаш зустрівся з лісовою красунею Мавкою, яка зачарувалася звуками Лукашевої сопілки. Зародилося кохання молодих сердець, забуяла від радості природа. На голос Лукашевої «веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти». Письменниця малює перше соромливе кохання, перший поцілунок мрійливого юнака! Усе, що найкраще в людях, у людських стосунках, у цю мить спалахує для Лукаша яскравою зорею.

Але ж, спочатку невиразно, а потім усе рельєфніше, проступатимуть і ті перешкоди, ті бар’єри, що сковують людське щастя, людський вічний порив до прекрасного, – невільницьке життя в приватновласницькому суспільстві, деякі застарілі традиції. Мавка здивована, що Лукаш соромиться сказати дівчині про її красу, що він сам собі не знайде пари… Лісовик попереджує Мавку, що серед людей немає волі. Монолог Мавки, що наприкінці першої дії, сповнений тривоги дівчини за своє майбутнє.

У першій дії починається конфлікт людини з природою. У ліс приходять люди. Лісові сили їм сприяють, а водяні намагаються шкодити. Ця «весняна» дія є дією зародження і цвітіння кохання «лісової царівни» Мавки і сільського хлопця Лукаша. Історія їхнього кохання становить сюжет твору.

У другій дії, яку можна назвати дією «пізнього літа», розвивається конфлікт: в душі Лукаша в'януть поезія і кохання до Мавки, і він зраджує ту, що є втіленням мрії й краси, а вибирає Килину — втілення буденщини, заземленості.

У третій дії, «пізньої осені», відбувається найбільша пристрастей. Тут людина стає звіром і знову людиною, тут Килина закляла Мавку в вербу. Але кохання перемагає смерть, вогонь палить усе нікчемне, зайве, очищаючи людину, звільняючи її від пут буденщини.

У третій дії лірична напруга сягає найвищої точки і йде до розв’язки. Вступна ремарка, що поєднує й опис осінньої, хмарної, вітряної, тривожної ночі, й портрет фізично знеможеної боротьбою, але нескореної духовно Мавки, й повідомлення про смерть дядька Лева, і натяк про крах господарства Лукашевої родини, наче віщує нещастя героям драми. Особливо велика увага тут зосереджена на трагічності Мавки, що в чорному вбранні й великій тузі притулилася до хати Лукаша.

Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, що виявилися у взаєминах із Мавкою, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цим символічним епізодом письменниця увиразнює народні погляди на людину – хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною. Але ж людина має в собі сили завжди, щоб із будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу – через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання, добросприймання й добротворення. Пройшовши через таке очисне горнило, вона стає мудрою, бо пізнає смисл свого буття. А якщо й загине, то краплинка мудрості, придбана в цій боротьбі, залишиться людям.

Експозиція Пролог твору. Зав’язка Слова матері Лукаша до Мавки. Розвиток дій Розмова Мавки з матір'ю Лукаша, діалог Мавки з Лукашем, перше знайомство з Килиною, поєдинок Мавки з Марищем, сварка матері Лукаша з Килиною. Кульмінація Лукаш посватав Кили­ну, Мавка провалюється в підземелля «Того, що в скалі сидить». Третя дія, дія «пізньої осені», відбувається найбільша боротьба пристрастей. Тут Лукаш стає звіром і знову людиною, Килина закляла Мавку в вербу. Але кохання перемагає смерть, вогонь палить усе нікчемне, зайве, очищаючи людину звільняючи її від пут буденщини. Розв’язка Лукаш замерзає, Килина з дітьми йде в село, Мавка перетворюється на вербу. Завершується твір прекрасним монологом Мавки. Елементи композиції твору

Останній монолог Мавки Отже, ми побачили, що розв'язка «Лісової пісні» оптимістична – прекрасне не вмирає: воно є символом вічності. «Лісова пісня» Останній монолог Мавки

► Вивчити напам’ять прикінцевий монолог Мавки