НОВЕЛА О. ГЕНРІ «ОСТАННІЙ

ЛИСТОК» - Г ІМН ЛЮДИНІ,

ЯКА ЗДАТНА НА

САМОПОЖЕРТВУ ЗАРАДИ

БЛИЖНЬОГО. ОБРАЗ

БЕРМАНА (НЕПРИМІТНА

ЗОВНІШНІСТЬ, НЕВДАХА, НАЙКРАЩИЙ ШЕДЕВР МИТЦЯ).

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

В ОДИН ДЕНЬ МАЛИЙ КУЛЬГАВИЙ ЛЕОНАРДО (ЯКОГО ЗВАЛИ ЛЕО) І ТОМАЗО ОПИНИЛИСЯ У ДИТЯЧОМУ БУДИНКУ. ПРАЦІВНИЦІ

СТАВИЛИСЯ ДО НИХ ДУЖЕ ДОБРЕ, А ДІТИ З ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ, ДО ЯКОЇ ТІ ХОДИЛИ – НЕ НАДТО. ДІТИ ЧАСТО ВИЯВЛЯЛИ

ЖОРСТОКІСТЬ У СТОСУНКУ ДО НЕСМІЛИВОГО ЛЕО, АЛЕ ТОМАЗО ВМІВ ЗАСТУПИТИСЯ, ОСКІЛЬКИ БУВ ХЛОПЦЕМ СИЛЬНИМ І

РОЗУМНИМ. ВІН БУВ НАЙЛІПШИМ УЧНЕМ У КЛАСІ І НАЙСПРИТНІШИМ ХЛОПЦЕМ НА ПОДВІР’Ї. ТОМАЗО ДОПОМАГАВ БІДНОМУ ЛЕО І ЗАВЖДИ ЗАЛИШАВСЯ ПОРУЧ ІЗ НИМ. ЗАСПОКОЮВАВ ЙОГО, КОЛИ ТОЙ БОЯВСЯ, ЧЕКАВ НА НЬОГО, КОЛИ ТОЙ ГУЛЯВ, БАВИВСЯ З НИМ, СТАРАВСЯ, АБИ ДРУГ НЕ ПЕРЕЙМАВСЯ СВОЇМ КАЛІЦТВОМ, ВЕСЕЛИВ ЙОГО, РОЗПОВІДАЮЧИ РІЗНІ ПОТІШНІ ІСТОРІЇ.

ДО ДИТЯЧОГО БУДИНКУ ЧАСТО ПРИХОДИЛИ ПОДРУЖНІ ПАРИ, ЗНАЙОМИЛИСЯ З ДІТЬМИ, БРАЛИ ЇХ НА ПРОГУЛЯНКУ, ДУМАЮЧИ

ПРО МОЖЛИВІСТЬ УСИНОВЛЕННЯ. НІХТО НЕ ЦІКАВИВСЯ КАЛІКОЮ ЛЕО, А ТОМАЗО ЗАВЖДИ ВИГАДУВАВ ЯКУСЬ ПРИЧИНУ, АБИ НЕ ЙТИ НА ПРОГУЛЯНКУ РАЗОМ ІЗ ГІСТЬМИ. ВІН ДВІЧІ ВЧИНИВ ТАК ІЗ ДОК¬ТОРОМ ТУРІНІ І ЙОГО ДРУЖИНОЮ АННОЮ.

ОДНОГО РАЗУ У НЕДІЛЮ Д-Р ТУРІНІ ПОКЛИКАВ ТОМАЗО І ГЛЯНУВ ЙОМУ ПРОСТО В ОЧІ.

–    ТИ РОЗУМНИЙ ХЛОПЧИК. ХОЧЕШ ЖИТИ У НАС? ПОКИ ЩО ТИ БУВ БИ ТІЛЬКИ ПІД НАШОЮ ОПІКОЮ, АЛЕ ЗГОДОМ МИ ПРИЙНЯЛИ БТЕБЕ ЯК СИНА. ЩО СКАЖЕШ?

ТОМАЗО ВІДІБРАЛО МОВУ. МАТИ ТАТА І МАМУ, ЯК УСІ… – О, ТА-АК, – ПРОШЕПОТІВ ВІН.

ТА РАПТОМ РАДІСТЬ ЗНИКЛА З ЙОГО ОЧЕЙ. ЯКЩО ВІН ПІДЕ, ТО ХТО ОПІКУВАТИМЕТЬСЯ МАЛИМ КУЛЬГАВИМ ЛЕО?

–    Я… ДУЖЕ ДЯКУЮ, – СКАЗАВ ВІН, – АЛЕ НЕ МОЖУ ПІТИ ДО ВАС!

І ВТІК, АБИ ДОКТОР НЕ ПОМІТИВ ЙОГО СЛІЗ.

ТРОХИ ЗГОДОМ ДОКТОР І ПРАЦІВНИКИ ДИТБУДИНКУ РОЗШУКАЛИ ЙОГО. ТОМАЗО САМЕ ДОПОМАГАВ ЛЕО ВЗУТИ СПЕЦІЯЛЬНЕ ОРТОПЕДИЧНЕ ВЗУТТЯ. ДОКТОР ГЛЯНУВ НА НЬОГО:

–    ТО ЧЕРЕЗ НЬОГО ТИ НЕ ХОТІВ СТАТИ НАШИМ СИНОМ?

–    Я… Я – ЦЕ ВСЕ, ЩО У НЬОГО Є… – ВІДПОВІЛА ДИТИНА.

НАПЕВНО ІСНУЄ ХТОСЬ, ДЛЯ КОГО ТИ Є «УСІМ, ЩО У НЬОГО Є».

ІНОДІ ЖИТТЯ ПОСИЛАЄ НАМ РІЗНІ ВИПРОБУВАННЯ І КОЖНЙ ПО-СВОЄМУ ВИРІШУЄ ЯК ЧИНИТИ У ТІЙ ЧИ ІНШІЙ СИТУАЦІЇ. ОДНІ

НАМАГАЮТЬСЯ ДОПОМОГТИ ТИМ, ХТО ЦЬОГО ПОТРЕБУЄ, ІНШІ — НІЧОГО НЕ ПОМІЧАТИ, ЩОБ НЕ УСКЛАДНЮВАТИ СОБІ ЖИТТЯ. І ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ НЕ ВІД ВІКУ, А ВІД СТАНУ ДУШІ ТА МОРАЛЬ НИХ ПРИНЦИПІВ ОСОБИСТОСТІ.

АКТУАЛІЗАЦІЯ

ЦІКАВО ОПОРНИХ ЗНАНЬ ЗНАТИ

Досить цікава символіка новели. В оригіналі новели «Останній листок» ужите слово «vine», що перекладається як виноградна лоза і як плющ. Але перекладачі обирають слово «плющ». І це не ви падково. У християнській

символіці плющ трактується як симв ол вічного життя і як символ смерті.

Плющ в’ється вгору, так і людина чіпляється за життя, коли хоче вижити, подолавши всі негаразди. Тому в новелі, де йдеться про боротьбу за життя, взято саме цю рослину.

Отже, символіка рослин допомагає більш повно розкрити основний задум письменника.

Студія Сью і Джонсі містилася на горищі присадкуватого _______________ цегляного будинку. Джонсі — пестливе від _____________. У ______________ холодний, невидимий пришелець, якого лікарі називають _______________, почав бродити по колонії, Джонсі, нездатна й поворухнутися, лежала на фарбованому ________________ліжку.  Одного ранку заклопотаний ___________ порухом кошлатої сивої брови запросив Сью в коридор. — У неї ___________ шанс... ну, скажімо, з_______________,— повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі. — І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла

_____________. Та коли люди починають діяти в інтересах _____________, то вся фармакопея — ________________. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи__________________.

Які в неї були наміри на ____________________? —

Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь ____________     ___________, — сказала Сью

Довідка Пневмонією, листопаді, Неаполітанську затоку, зілізном_{лікар, один, десяти, жити, гробаря, марнота, Джоанна,триповерхового.}у, неодужає, майбутгє,

Студія Сью і Джонсі містилася на горищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку.

Джонсі — пестливе від Джоанна. У листопаді холодний, невидимий пришелець, якого лікарі називають Пневмонією, почав бродити по колонії, Джонсі, нездатна й поворухнутися, лежала на фарбованому залізному ліжку.

 Одного ранку заклопотаний лікар порухом кошлатої сивої брови запросив Сью в коридор. —

У неї один шанс... ну, скажімо, з десяти,— повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі. —

І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея — марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає.

Які в неї були наміри на майбутнє? —

Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку, — сказала Сью

Довідка Пневмонією, листопаді, Неаполітанську затоку, зілізном_{лікар, один, десяти, жити, гробаря, марнота, Джоанна,триповерхового.}у, неодужає, майбутгє,

́