Новелістика В. Чапленка на уроці з української літератури

Новелістика В. Чапленка на уроці з української літератури

 (позакласне читання)

Постать Василя Чапленка, як і його творчість, привертає і буде привертати увагу читачів і науковців. Талант письменника є неоднорідним, яскравим та незвичним. Непроста доля, самобутній хист письменника довго лишалися поза пильною увагою дослідників, що наразі компенсується інтересом до прози письменника в сучасному літературознавстві. А питання стильової своєрідності творчості митця лишається й досі дискусійним, тобто досить є актуальним.

З-під пера митця-літератора вишло чимало доробок, більшість з яких стали головним внеском в українську літературу. Василь Кирилович є автором збірок оповідань «Малоучок» (1927), «Любов» (1946), «Муза» (1946), «Увесьденечки» (1948), «Зойк» (1957); повістей «Пиворіз» (1943), «На узгір'ї Копет-Дагу» (1944), «У нетрях Копет-даґу» (1951), «Люди в тенетах» (1951), «Півтора людського» (1952), «Українці» (1960), «Сумна доля добродія Безорудька» (1975); «Загибель Перемітька» (1961), історичного роману «Чорноморці» (1948-1957), історично-побутової комедії «Знайдений скарб» (1944), історичної комедії «Гетьманська спадщина» (1947), сатиричних творів «Ісько Ґава» (1949), драматичних творів «Третя сила» (1950), «Чий злочин?» (1952); праці «Сонет в українській поезії». Бібліографія праць прозаїка була складена ще в 1975 році його ж дружиною і налічувала близько 800 одиниць.

Критика кінця 1940-х – початку 1950-х років назвала головні тематичні пріоритети прози Чаплинського – знаходження національної свідомості, психологізм, натуралізм, цінність кожної особистості, єдність із героїчним минулим, та спробувала окреслити художній стиль творчості митця, – називаючи перш за символізм.

Проаналізувавши розмаїття напрямів творчості В.К. Чапленка в рамках висвітлення історичних подій на українській землі та спроби докорінного знищення українського народу через спроби бути незалежними у своїй культурі, у бажанні жити вільно і розвивати свою історію, вбачається актуальним наступних поколінь молоді та людей, які так-само бажають бути обізнаними в літературі. Через це буде здійснено спробу по конкретизації вивчення новелістики творчості Василя Чапленка через призму побудування уроку на тему: Творчість В. Чапленка як засіб національно-патріотичного виховання» (додаток А). На цьому уроці буде сформовано найосновніші життєві події письменника та більше уваги буде приділено великій та плідній роботі із Дніпрянщини. Поєднавши розбір творчості на позакласних заняттях можна познайомити школярів з різноманіттям тематики чаплинських творів (звернувши, зокрема, увагу на висміювання релігійних забобонів), з цікавими спогадами поета про цей період діяльності, з продовженням традицій В. Чаплинського в українській літературі. Крім цього, для глибшого засвоєння учнями творів, на позакласних заняттях може бути розібрано декілька творів літератора та заслухано на їх основі декілька рефератів учнів.

Одним з найважливіших завдань на уроках літератури є розвиток читацьких інтересів учнів. Із цією метою у школах практикуються читацькі конференції на літературні теми. Якщо на обговорення учнів виносяться питання, що можуть викликати в них різні думки, розмова набуває характеру диспуту. Це чудовий засіб активізації учнів, формування у них ідейних переконань і моральних поглядів [58, с. 37]. Останнім часом, з появою значної кількості відеоматеріалів, з’явилися величезні можливості для візуалізації вивченого.

Водночас саме читацькі конференції є важливим засобом залучення молоді до науково-популярної, історичної та художньої літератури. Беручи участь у їх підготовці та проведенні, старшокласники отримують можливість глибше зрозуміти зміст та образи літературного твору, мотиви та дії персонажів, особливості їх мови та стилю; читацькі конференції формують літературно-етичні смаки, сприяють бажанню наслідування.

Види та тематика читацьких конференцій надзвичайно різноманітні. Їх можна проводити на матеріалі одного чи кількох творів з теми. Вибір теми визначається з урахуванням завдань громадянського виховання, навчального матеріалу, підготовленості учнів.

За навчальною програмою з української літератури творчість Василя Чапленка не вивчається. Але, на думку автора, можна провести заняття за його новелістикою у старшій школі на уроці літератури рідного краю.

Основними методами навчання та фоpмами організації навчально-пізнавальної діяльності на заняттях з літератури у старшій школі є лекція (оглядова або тематична), читацька конференція, семінар за творчістю письменника, диспут, зустріч і розмова з письменником (при можливості), екскурсія або заочна подорож, обговорення проблеми за круглим столом та інші. Серед нестандартних типів уроків для старших класів методисти виокремлюють урок-дослідження, урок-семінар, урок-концерт, урок-конференція тощо).

Одним з найважливіших завдань на уроках літератури є розвиток читацьких інтересів учнів. Із цією метою у школах практикуються читацькі конференції на літературні теми. Якщо на обговорення учнів виносяться питання, що можуть викликати в них різні думки, розмова набуває характеру диспуту. Це чудовий засіб активізації учнів, формування у них ідейних переконань і моральних поглядів [58, с. 37]. Останнім часом, з появою значної кількості відеоматеріалів, з’явилися величезні можливості для візуалізації вивченого.

Даний урок з вивчення творчості Василя Чаплена можна побудувати у вигляді відкритого уроку. На початковому етапі уроку можна ознайомити учнів з біографічними відомостями про митця. Це може зробити заздалегідь підготовлений учень, який виконав індивідуальне завдання, або сам учитель.

Вивчення творів Чапленка доцільніше всього починати з його юнацьких писемницьких оповідань, оскільки вони найдоступніші для розуміння учнівської аудиторії. Можна сказати, що юнацькі твори Чаплинського є простими і не перенавантаженими глибокими мотивами часів життя письменника. 

Поступово творчість Василя Кириловича набула насиченості та смислового змісту в ракурсі наболілих проблем тогочасного життя. Так, твори що були написані після 1948 року мають змістовні відголоски вже політичних переживань автора, а їх зміст зображає людину соціалістичного суспільства, у якої злиті воєдино інтереси соціалістичної Батьківщини та особисті інтереси, показано вільну творчу працю українського народу, оспіване безсмертя сталінської справи, велич та організуюча сила Комуністичної партії, безмежна любов людей до соціалістичної Вітчизни.

На нашу думку, доцільно ознайомити старшокласників із творчим доробком Василя Чапленка, вибравши для обговорення в класі одне-два оповідань, які, з одного боку, добре репрезентували б тематичний та стильовий діапазон митця, а з іншого, слід враховувати вікові та психоемоційні особливості школярів раннього юнацького віку.

Вивчаючи такі твори Василя Чаплинського, як «Зойк» або пʼєсу «Чий злочин?» надасть можливість зрозуміти, яких людських труднощів зазнавав народ під дією влади Сталіна. Ці твори закликали людей до повстань та до супротиву тогочасній владі та авторитарному режиму.  

Центральне місце у вивченні творчості Чаплинського займає аналіз поем «Сонет в українській поезії». Поема «Сонет в українській поезії», де метод соціалістичного реалізму знайшов найповніше втілення, є новим етапом у розвитку творчості Чаплинського. У ній виражені характерні риси творчого методу поета: партійність, народність, новаторство форми, уміння передбачати майбутнє, глибина змісту, ясність та виразність художніх прийомів.

Важливе місце у вивченні творчості В. Чаплинського має бути приділено аналізу художньої майстерності, стилю його творів. Питання про художню майстерність, новаторство Чаплинського можна оспівувати в окремо від його творчості як письменника. Василь Чапленко у своїй мовознавчій практиці постійно цікавився проблемами походження мов, де ще багато приховано нерозв’язаних загадок, над якими працюють численні покоління лінгвістів, дає своє власне визначення багатьом мовним аспектам, робить власний аналіз. В ході огляду даного аспекту життя письменника можна навчитись висловлювати найскладніші власні думки просто й зрозуміло.

У творах Василля Кириловича широко використовується політична, наукова термінологія. Діяльність показано, що конкретний аналіз творів Чаплинського дає поняття про особливості стилю творця українського слова.

Твори Чаплинського відрізняються ритмічним різноманіттям, тим самим дають можливість знайомитись з багатством рим у поезії письменника, з їх смисловою насиченістю.

Чаплинський невпинно виборював чистоту, ясність мови. Він різко засуджував «потворну потворність», хибну вишуканість, ускладненість мови, насадження непотрібних іноземних слів. Тож аналіз творів Василя Чапленка допоможе учням зрозуміти новаторство письменника, яке визначається конкретними історичними умовами.

Заключним етапом у вивченні творчості Василя Чаплі у школі є висновок про літературно-естетичні погляди письменника та драматурга, його стиль, новаторство, про значення спадщини Чаплинського для розвитку української та світової літератури. З літературно-естетичними поглядами літописця десятикласники знайомляться щодо теми: «Чаплинський про творчість і призначення творця».

Письменник говорив про необхідність зробити літературу «дієвою зброєю нашої повсякденної величезної й у дрібницях і великих проблемах життя». Він був справжнім «народом водієм і водночас народним слугою».

Розглянемо урок на тему вивчення творчості Василя Кириловича Чапленка для учнів старшої школи.

Урок на тему:

«Творчість В. Чапленка як засіб національно-патріотичного виховання»

Мету уроку сформуємо наступним чином:  здійснення ознайомлення учнів із автобіографічними відомостями про життя та творчість письменника, проведення аналізу його писемницьких доробків з метою конкретизації та подальшого аналізу для сформування учнівського ставлення до його писемництва літератора, розвиваючи при цьому вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи. Також головним посилом формування уроку буде процес прищеплення високих естетичних смаків та спроба виховання поглибленого знання про історію українського краю, його видатних діячів культури, навіювання поваги до видатних людей нашої землі, гуманного ставлення до людини, природи тощо.

Хід уроку:

1. Організаційні аспекти
2. Мотиваційні аспекти навчальної діяльності.
3. Проведення уроку-зустрічі.

1. Організаційні аспекти

Першим має вести вступне слово вчитель. Тут буде розглянуто короткі біографічні моменти життя письменника:         

Коли з’явилася можливість належним чином поцінувати внесок кожного українця в розбудову нашої культури, науки, освіти, ми віддаємо шану нашому земляку, мовознавцю, професору В. Чапленку.

Наступним кроком урок переходить у мотиваційний аспект навчальної діяльності та надається слово учням.

Повідомлення учнів:

Перший учень розповідає про життя письменника. Згадує короткі вислови з приводу ранньої творчості Василя Чапленка. Зміст розповіді можу бути побудовано наступним чином: «   Чапленко В.К. народився 18 березня 1900 р. у селі Миколаївка (сучасний Новомосковський район на Дніпропетровщині). Закінчив школу, потім Павлоградську вчительську семінарію (1920), учителював у с. Юр’ївка Павлоградського повіту. Продовжив навчання на літературно-мовному відділенні Катеринославського вищого інституту народної освіти, вступив до аспірантури при науково-дослідній кафедрі українознавства (1925). Був членом літературної організації «Плуг», редколегії журналу «Зоря». Репресований у 1929 році у справі «СВУ», відбув сім місяців ув’язнення, потім влаштувався на робітфак Дніпропетровського металургійного інституту. У 1932 р. шукав роботи в різних містах: Сталіно, Луганську, Ашхабаді, Ставрополі, П’ятигорську».

Наступний учень розповідає про життя письменника вже у післявоєнні роки, наприклад так:  «У роки війни повернувся у Дніпропетровськ, працював викладачем української мови у транспортному інституті. У 1943 р. виїхав до Німеччини, потім – до США (1949). Спочатку заробляв фізичною працею (на фабриці, у шпиталі), у 1952-1953 рр. був головним редактором недільного додатку до газети «Свобода», видавав часопис «Всесвіт». Заснував в УВАН «Постійну комісію для збереження літературної та мистецької спадщини В. Винниченка».

На «вжитках» родина розбагатіла, збудувала нову хату, придбала худобу, коней, отару овець. Але Василева мати Вустя не переставала тужити за своїми батьками. І років через три, перед Першою світовою війною, переселенці повертаються знов на Катеринославщину, до рідної Миколаївки.

Третьому учневі можу бути запропоновано розповісти про останні роки життя письменника за межми Батьківщини у такому контексті: «Жив у Брукліні. Помер 4 лютого 1990 р. у м. Матаван (штат Нью-Джерсі). Помер Василь Чапленко 4 лютого 1990 року в Нью-Джерсі, не доживши кілька тижнів до свого 90-річчя. Похорон відбувся 7 лютого на цвинтарі св. Андрія Первозванного (штат Нью-Джерсі). На цьому українському цвинтарі поховано чимало видатних українців - генерал Петро Григоренко, сестра Лесі Українки - Ізидора Косач-Борисова, президент Української Народної Республіки Микола Левицький... Серед них і український письменник Василь Чапленко.

У передмові доктор філологічних наук, професор Анатолій Поповський пише: «Кожна історична епоха в житті українського народу народжувала тих, хто свято любив свій край, свою батьківщину й не пошкодував своїх сил для її розвою і навіть поплатився життям за її свободу, і тих, хто, народившись і зрісши на цій козацькій січовій землі, зрікся її материнської мови, звичаїв і релігійних традицій, став пристосуванцем й перекотиполем до свого рідного, українського. Саме цю болючу проблему сьогодення й порушує в цій публіцистичній публікації невтомний і всюдисущий січеславський краєзнавець Михайло Рябцев, який ставить на терези Феміди звитяжний дух патріотизму й ницість, підступність яничарства представників різних верств і поколінь нашого краю, вміло поєднуючи в оповіді минуле з сучасним життям».

Четвертому учневі можна запропонувати розповісти з приводу творчості письменника: «Тему голодоморів в Україні Василь Чапленко правдиво, як пам’ятку,  як речовий доказ, закарбував для нащадків в багатьох своїх творах. В оповіданні «Зойк» він виразно описав голодну смерть свого батька.

Свідок міжнародної комісії з розслідування голодомору в Україні Яр Славутич, літературознавець, доктор філологічних наук, професор з Канади, оповідання «М’ясозаготівлі» Василя Чапленка оцінив як «образок», який виконує роль прелюдії до страшенної симфонії голодомору, класично описаного в оповіданні «ЗОЙК».

Наступний учень може розповісти зміст пʼєси «Чий злочин?»: «Василь Чапленко (Чапля) яскраво висвітлив процес примусової колективізації та створення більшовиками голодомору – геноциду в 1932-1933 роках.
У ній - розгорнута трагедія серед вищого прошарку суспільства.
Тут діє уже інтелігенція, еліта української нації».

У підсумковій частині уроку слід розповісти про те, що на уроці було почуто багато відомостей про земляка Василя Чапленка. На підставі них було зроблено висновок з приводу того, що  Василь Чапленко все своє життя любив рідну землю, культуру й мову. Письменник демонструє яскравий приклад патріотичності та незламності у своій творчості тим самим показуючи  свій характер як пересічного українця, який має свою позицію і щиро її виражає на папері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза: монографія. Київ: Либідь, 1994. 159 с.
2. Андрєєва І. Концепція походження мови як знакової системи в працях Василя Чапленка. URL: https://md-eksperiment.org/post/20210904-koncepciya-pohodzhennya-movi-yak-znakovoyi-sistemi-v-pracyah-vasilya-chaplenka (дата звернення 25.09.2022)
3. Біляїв В. «На неокраянім крилі». Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. 348 с.
4. Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови. К. : Вища школа, 1991. 231 с
5. Булат Т.  До 100-річчя від дня народження Василя Чапленка. Слово і час. 2000. №10. С. 6–11.
6. Волошина Н. Й., Бандура О. М. Шляхи аналізу художніх творів і вимоги до нього. Українська література в загальноосвітній школі. 2003. № 6. С. 2–5.
7.  Волошина Н. Й., Бандура О. М. Шляхи аналізу художніх творів і вимоги до нього (Продовження). Українська література в загальноосвітній школі.  2003. № 7. С 2–6.
8. Демчук О. Нестандартні уроки з української літератури в 9–11 класах. Тернопіль : Підручники і посібники, 2000. 144 с.
9.  Денисюк І. О. Розвиток української малої прози XIX – поч. XX ст. : монографія. Львів : Науково-видавниче товариство «Академічний експрес», 1999. 280 с.
10. Єфремов  С.  Історія  українського  письменства.  Т.2.  Від  Т.Шевченка  по початок 1920-их років / Післяслово Олекси Горбача. 4-те вид. Мюнхен, 1989. 504 с.
11. Журба С. Художній світ української імпресіоністичної повісті 20-х років ХХ ст. :  автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.01.01. Київ, 1999. 20 с.
12.  З порога смерті : Письменники України  – жертви сталінських репресій.  Київ : Радянський письменник, 1991. Випуск перший. 494 с.
13.  Зеров М. Українська література в 1922 році. Українське письменство. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. С. 345–349.
14. Історія української літератури ХХ століття / під ред. В.Г. Дончика. У 2 кн. Кн. 1. Київ. Либідь, 1998. 464 с.
15. Ковалів П. Професор Василь Кирилович Чапленко та його наукова діяльність. Нові дні. 1970. Жовтень-листопад. Ч. 249 – 250. С. 2 –7.
16. Лесюк М. Боротьба за українську літературну мову в Галичині (середина ХІХ ст.) Вісник Харківського університету. № 491 Серія філологія, Харків, 2000. С.185–189.
17. Овечко І. Василь Чапленко. Збірник з нагоди його 75-річчя. Нью-Йорк, 1975. 203 с.
18. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 435 с.
19. Стешенко І. Про українську літературну мову. – К., 1912. 8. Ткач Л.О. Мовна ситуація на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ століття і розвиток української літературної мови. – Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук. – Київ, 2008. 79
20. Сварог В. Мій друг В. Чапленко і його справа. Нові дні. 1977. С. 19–24.
21. Семак О. Взаємозв'язок драматичної дії та конфлікту у драматичних творах діаспори першої половини XX ст.: на матеріалах творів Є. Карпенка, Л. Полтави, В. Чапленка. Українська література в загальноосвітній школі. 2009. №10. С. 9–12.
22. Токмань Г.Л. Методика викладання літератури в старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція. Київ: Міленіум, 2002. 318 с.
23. Чапленко В. Дещо про красне письменство й мистецтво взагалі. Нью-Йорк, 1980. 128 с.
24. Чапленко В. Зойк та інші оповідання. Бронкс-Буенос-Айрес: Перемога, 1957. 166 с.
25. Чапленко В. Люди в тенетах у 2 т./ гол. ред. В. Чапленко. Вінніпег, 1951. Т.1. 121 с.
26. Чапленко В. Мій учитель П.О. Єфремов. Український самостійник. 1960. №11. С.
27. Чапленко В. Мовна політика більшовиків на Україні в 1950-60-х рр. Чікаґо, 1974. 216 с.
28. Чапленко В. На схилі мого віку. Нью-Йорк, 1983. 121 с.
29. Чапленко В. Пропащі сили: українське письменство під комуністичним режимом 1920-1933. Вінніпег: Українська Вільна Академія Наук, 1960. 141 с.
30. Чабан М. Роман Василя Чапленка «Чорноморці» (з історії створення) Під знаком Кліо. На пошану Олени Апанович: Зб. ст. Дніпропетровськ: Промінь, 1995. С. 160—164.
31. Шаповал Ю. І. Спілка визволення України. URL: http://resource.history.org.ua/cgibin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Spilka_vyzvolennia (дата звернення: 10.09.2022).
32. Ukraine a concide encyclopedia. Vasyl Chaplenko. Edited  Halyna Petrenko. P. 157.
33. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упорядк. В. А. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с.