Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання

Автор ресурсу. Ратушна Наталія Миколаївна -вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області“Маруся Чурай” Ліни Костенко – перлина української літератури ХХ століття

Нашій літературі пощастило, що є в ній постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. У творах Ліни Костенко — єдність характеру й слова, особливу увагу привертає історична тема, історична пам’ять. Талановита поетеса не зрушує коріння, розуміючи його значення в розвитку духовності, національної культури. Своєю поезією застерігає нас від втрати історичної пам’яті. Особливо виразно ця думка звучить у її романі у віршах «Маруся Чурай», в якомуобраз Марусі зливається з образом України, що сигналізує через століття: пам’ятайте нащадки, свою славну історію, і лише тим будете сильні й знані у світі.

Тема уроку Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання

Епіграф уроку: Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа. Що нам потрібно було на війні? Шаблі, знамена і її пісні. Ліна Костенко «Маруся Чурай»

«Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це — партитура вічних мотивів духовного буття народу... Якщо в національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить, воно не безнадійне і не безнадійна доля того слова — воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу»,— пише відомий літературознавець Михайло Слабошпицький.

Про легендарну Марусю Чураївну написано немало творів. До осмислення феномену її життя й творчості зверталися Григорій Квітка-Основ’яненко, Володимир Самійленко, Степан Руданський, наш земляк із Кліщинець Михайло Старицький та інші. Ім’я піснетворки відобразилося також у безлічі легенд, одна з яких і стала основою твору Ліни Костенко «Маруся Чурай». Олександр Шаховський написав повість «Маруся — малоросійська Сапфо», на початку якої автор вказав, що «зміст повісті заснований на історичних фактах». Шаховський не був фольклористом і відомості про героїню одержав від  Григорія Квітки-Основ’яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів, на жаль, загублених разом з архівом письменника.Історичний роман «Маруся Чурай» — гордість української літератури ХХ століття

Надзвичайний, безпрецедентний успіх мав саме історичний, соціально-психологічний роман Ліни Костенко. Не просто роман, а роман у віршах. Цей твір не має нічого спільного з тим, що досі було написано про легендарну співачку. Це абсолютно новий жанр в історії літератури. Оксана Пахльовська, донька Ліни Костенко про твір. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити у романі Україну XVII ст. Вона відкрила її для себе, а потім і для нас – і це був величезний дарунок митця. Ми не лише знайомимося з сухими фактами, датами, подіями, а й з великою силою мистецького відображення подій. Епічний розмах історичної оповіді забарвлено багатющими ліричними відтінками. Дуже висока емоційна сфера роману, різноманітність і глибина переживань, афористичні образні міркування – ось що характерне для  роману у віршах Л. Костенко.

На історичну тему радянські письменники писали чимало. Психологічний археолог, Ліна Костенко зрізала шар за шаром брудний намул фальсифікацій з української історії – і перед очима людей ставали покручені і трагічні дороги нації, її перемоги та поразки, тяжкі мандри духу до власної суті. Поетеса повертала нації гідність. Адже був голод на правду, на духовність, на віру зневіреного народу. Після виходу рукописів «Марусі Чурай» - вибух національної свідомості і паталогічний опір апарату в намаганні не допустити твір до друку. 6 років його «читали» й «рецензували». Аж у 1979 році – світ побачив роман. У книгарнях стояла така черга, як в голодні роки за хлібом. Вихід цього твору став справжньою подією в нашій літературі. Приміром, у далекому Казахстані українці від руки переписували роман. Державна премія України імені Тараса Шевченка – ось нагорода за роман «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність».

Поетеса написала роман історичний, але він за своїм пафосом — ліричний; своєю емоційною тональністю він звернений до майбутнього — до нашої сучасності. У творі майстерно поєднано епос і лірику, правдиво показано всі сфери життя — політичного, духовного, родинно-побутового, військового. Роман Ліни Костенко — це твір зрілого майстра, вершинна книга творчості поетеси, що вражає досконалістю змісту і форми. Три століття віддаляють Марусю Чурай від поетеси Ліни Костенко. Але скільки спільного мають ці незвичайні жінки, ці беззахисні і беззбройні пророки нашого багатостраж-дального народу, слово яких було «духовним мечем». І ось ожила легендарна дівчина на сторінках історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Василівни Костенко, який побачив світ у 1979 р. восьмитисячним тиражем, а через три роки стотисячним – і розійшовся блискавично.

«Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки в пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко,» — писав наприкінці 1980 року літературознавець Павло Охріменко. Отже, і ми з вами сьогодні прилучимося до вічності, спробуємо осягнути глибинну суть цього історичного роману. Поміркуємо про вічні мотиви духовного життя у їхніх конкретних виявах. Робота з підручником. Ст. 261 – 262. Твір Ліни Костенко є цікавим і яскравим явищем в українській художньо-історичній романістиці XX століття. Жанр твору рідкісний і цікавий — роман у віршах. Поетеса зробила якісно новий крок у розвитку цього жанру.

Багатостраждальне минуле народу з його трагічною героїнею…Історична Україна… Далеке, сховане у віках коріння національно-визвольного руху, що проходив під проводом Богдана Хмельницького, яке так намагалася викорчувати тоталітарна система…Колоритні народні типи, взяті з різних верств українського життя  XVII ст. – ось реальні події, які лягли в основу роману Л. Костенко.

Полтава  XVII  ст. Це важливе місто на терені України. Воно мало свою фортецю. Центральна частина міста була оточена високими земляними валами, на яких піднімалися спостережні вежі. Кілька в’їздних воріт. Більша частина міщан жила в передмісті, яке оточувало фортецю. Полтава мала свій козачий полк. Міське козацтво, запорожці – палкі патріоти, що захищали не тільки своє місто, а всю Україну, вважаючи за честь померти у битві. Сили духу їм давали любов до рідної землі і пісні Марусі Чурай, з якими вони вирушали у походи, визволяючи свій край від поневолювачів.

Ліна Костенко старанно дотрималася історичної правди у своєму творі. Вона ввела образи реальних людей. Персонажі роману згадують реальні історичні події. Полтавці добре пам’ятають оспіваного в піснях козака Байду — першого гетьмана українського козацтва Дмитра Вишневецького, великого патріота, який став на захист українських земель від турецько-татарських нападників.

Також згадують часи, коли на півдні України, за Дніпровськими порогами, зароджувалось братерство мужніх лицарів, що потім Було названо українським козацтвом, запорожцями.

Трагічна розповідь про кохання дівчини з легенди - Марусі Чураївни покладена яскравими мазками на історичних реаліях України XVII століття. Із Марусиними піснями, сповненими духу вольності, січове козацтво вирушало в походи. Хоча головна героїня твору не є історичною постаттю, у романі присутні історичні особи, зокрема гетьман Богдан Хмельницький та Іван Іскра, сюжетною канвою роману є реальна епоха Хмельниччини.

Розповідаючи про життя українських міст і сіл періоду визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького, Ліна Костенко відтворює блискучу галерею народних характерів.

Найповніше, безперечно, змальовано головну героїню роману — Марусю Чурай, доньку хороброго, чесного, непримиренного борця проти кривди Гордія Чурая.

Незважаючи на те, що документальні дані про Чураївну дуже скупі й суперечливі, ніяких письмових документів про її життя не маємо, бо судові акти Полтавського магістрату згоріли під час лютої пожежі, її пісні, що збереглися в народних переказах, допомогли поетесі створити цей образ, що за історичними, соціальними, духовними ознаками був цілком можливий для того часу.

Горіли солом’яні стріхи над Ворсклою. Плавились бані дерев’яних церков.

Вітер був сильний. Полум’я гуготіло. І довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл      спалених паперів – всіх отих книг міських Полтавських, де були записи поточних судових справ. 

Для сайту "ТИНЕЙДЖЕРЫ" tineydgers.at.ua Може, там була і справа Марусі Чурай?  Може, тому і не дійшло до нас жодних свідчень про неї, що книги міські Полтавські «през войну,  под час рабовання города, огнем спалени»?

А що, якби знайшлася хоч одна, – в монастирі десь або на горищі? Якби вціліла в тому пожарищі – неопалима – наче купина?

І ми б читали старовинний том,   де писар вивів гусячим пером,  що року Божого такого-то, і місяця такого-то, і дня,  перед Мартином Пушкарем, полковником,   в присутності Семена Горбаня,  що був на той час війтом у Полтаві,  перед суддею, Богом і людьми  Чурай Маруся – на підсудній лаві,   і пів-Полтави свідків за дверима.

Хто ж така ця дівчина «на підсудній лаві», за яку провину її мають судити, і чи існувала вона взагалі, чи, може, - це тільки легенда, вигадана історія ?На жаль, не збереглося жодних архівних документів, які б засвідчили існування Марусі Чурай. Час укрив це славне ім’я пилом забуття, знищив документи попередніх епох. Тож не дивно, що про талановиту піснетворку Марусю письмових свідчень не збереглося, а легенди й перекази розповідають про сильне, але трагічне кохання дівчини - співачки й козака Гриця Бобренка, який помер наглою смертю, мабуть, через отруєння.

Полтава. Полтава. Уявна історична мандрівка

Полтава. Полтава

Хто ж вона, ця жінка, кого названо живою легендою України?«Українська дівчина». Картина В. Маковського, 1882 р.https://vseosvita.ua/library/virtualna-ekskursiia-do-poltavy-istoriia-zhyttia-marusi-churai-v-ii-pisniakh-642186.html

• багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою;Багатотемність твору:• характеристика колоритних народних типів, взятих з різних «поверхів» українського життя XVIII ст.;• кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних граней та переживань — поетичних і трагічних;• сповнений пристрасті роздум про місію митця та його слова, поезії в людському житті загалом, і в українській долі — зокрема. Головна ідея твору. Незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу й могутність.

Сюжетно-композиційні особливості роману. На початку роману авторка говорить про перевагу художнього домислу над фактами. Роман складається із дев’яти розділів, кожен з яких має добре продуману назву. Починається твір фактично із розв’язки, причому несподіваної і страшної, що посилює емоційну напругу, а розташування частин твору не в хронологічному порядку тільки збільшує гостроту проблематики й активізує цікавість читачів. Позасюжетний розділ «Дідова балка» і фантастичний образ Хо вмотивовані й виважені. Художній твір вважається історичним тоді, коли автор глибоко та об’єктивно відображає дух і колорит історич-ної епохи. Ліна Костенко це зробила неперевершено. У віршованому романі «Маруся Чурай» поєднуються дві головні сюжетні лінії: визвольної війни українського народу з шляхетською Польщеюі любовна лінія, що розгортається за принципом любовного трикутника Грицько Бобренко — Маруся Чурай — Іван Іскра.

Сюжетно-композиційні особливості роману. В образі діда Галерника і його самотньої оселі утверджено не лише ідею безсмертя нашого народу на велелюдному роздоріжжі Європи, а й подано лінію духовного родоводу (дід Галерник — Маруся Чурай — Іван Іскра). Образ Хо — не просто витвір уяви ув’язненої Марусі, а матеріалізоване вираження гнітючої самотності, коли спілкування з людьми для приреченої на смерть дівчини вкрай болюче, а спілкування з самою собою — єдиний порятунок від крайнього розпачу й божевілля. Розділ «Сповідь» є екскурсом у минуле Марусі. У ньому сконцентровано і зав’язку, і кульмінацію, але вважати цю частину твору його початком не варто, щоб не спотворити композицію. Правильніше події з цього розділу зіставляти з відповідними подіями, вчинками, образами з інших частин роману, щоб мати про них повніше уявлення.

Багатотемність, поліфонізм роману Ліни Костенко потребували «багатоярусної, витонченої композиції. Про структуру роману академік Іван Дзюба сказав так: «Маруся Чурай» нагадує класичний архітектурний ансамбль, що втілює великий план, велику ідею. Поетичний матеріал розгортається «сам із себе» за законом внутрішньої необхідності і зовнішньої доцільності, а цілісність надає кожній частині вищого значення. Він живе наскрізною симфонічною взаємопов’язаністю, взаємопідсиленням». Читаючи роман, постійно відчуваєш його перегук із вчорашнім, зовсім недавнім і сьогоднішнім днем, невичерпність поетичних тем, загальнолюдської та національної проблематики. Окремі проблеми, що були гостро актуальними для України  XVII ст., залишаються такими ж сьогодні. Сюжетно-композиційні особливості роману

I розділ «Якби знайшлась неопалима книга» Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар й Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок. У цьому розділі започатковані головні сюжетні та смислові лінії й починається досить активне розкриття характерів персонажів, яке продовжиться в наступних розділах. Поетеса зразу ж уводить нас у змістову суть роману, знайомить майже з усіма персонажами, які діятимуть у творі.

Головне завдання розділу — у створенні важливого для роману художнього зображення українського народу, який воює за свою волю. Мотив зображення полтавського полку, який вирушає в похід, є наскрізним у романі — це свого роду постійний смисловий мотив. Він вирішений надзвичайно тонко — немовби на музичному рівні — і є одним із прихованих чинників цілісності твору. IІ розділ «Полтавський полк виходить на зорі» 

IІІ розділ Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі та Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. У кінці розділу Марусю виводять на страту.«Сповідь» Центральний розділ роману поданий у формі спогадів («внут-рішніх монологів», «потоку свідомості», «потоку почуттів») і несе основне навантаження в розкритті образу головної героїні твору. Зі спогадів Марусі Чурай ми дізнаємось про історію її нещас-ливого кохання, що подана на досить широкому соціально-побутовому й етнографічному тлі полтавського життя XVII ст.

IV розділ Цей розділ немовби розширює просторові межі роману. Ми вже бачимо не тільки Полтаву, але й більшу частину України. Таке розширення українського простору є важливим композиційним прийомом, що генерує ідею української державності, якою, по суті, пройнято весь роман. До того ж більша частина розділу присвячена Богдану Хмельницькому, якого ми бачимо як політичного та військового діяча — творця української держави. Панорамно бачимо Україну — всю в напрузі визвольної боротьби (погляд гінця, який стрімко промчав з Полтави до Білої церкви). Без такого широкого бачення українського простору наше читацьке розуміння України XVII ст. не було б цілісним. Окрім усього, у цьому розділі йдеться про звернення Івана Іскри до гетьмана з проханням відмінити своїм універсалом смертний присуд Марусі Чурай, і це є важливою ланкою в розвитку драматизованого сюжету цього історичного роману.«Гінець до гетьмана»

V розділ «Страта»активізує читацьке сприймання твору через посилену драматизацію сюжету. Така драматична напруга більш доречна у фіналі твору, проте Ліна Костенко поміщає її в середині, цілком справедливо розраховуючи, що увага читача, який сприймає доволі довгий роман у віршах, повинна стимулюватися розмаїтими засобами, у тому числі подібними моментами конденсованої драматичної напруги. Марусю виводять на площу для страти, де зібралася вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Марусиної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія.

VІ розділ  Мандрівний дяк-філософ розповідає Марусі про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Вона глибоко осмислює історію Батьківщини з розповідей дяка й з побачених у дорозі картин зруйнованої рідної землі.«Проща»Функціональна роль цього розділу в тому, що він, як і четвертий розділ, виводить читача із суто полтавського матеріалу на матеріал всеукраїн-ський. Мандрівний дяк, із яким подорожує Маруся Чурай, робить це споглядання осмисленим. Саме в цьому розділі відбувається активне осмислення історії України, розмаїтих проблем її тогочасного життя.

Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі і попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.«Дідова балка»VІІ розділ

Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.«Облога Полтави» VІІІ розділ

ІХ розділ  Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю…»«Весна, і смерть, і світле воскресіння»

1. Маруся Чурай – це легендарна піснярка з Черкащини.2. Батьком Марусі був урядником добровільного козачого полку Гордій Чурай.3. Гриць Бобренко доводився Марусі молочним братом.4. Сумуючи за своїм коханим, не маючи від нього жодної звістки, Маруся іде на прощу до Почаївської лаври.5. Гриць скорився своїй матері і одружився з Галею Вишняк.6. Про одруження Гриця Маруся дізналася від Івана Іскри. Гра «Так чи ні»

7. З народних оповідань ми дізнаємось, що нещасна дівчина не знайшла в собі сили забути зрадливого коханого. У відчаї вона кинулася у криницю, щоб покінчити з життям.8. Маруся варила зілля у вівторок.9. Без милого стане світ тюрмою.10. Вирушаючи у похід козаки ніколи не свистали, бо це погана прикмета 11. Головна ідея твору: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу й могутність.12. Сюжетною канвою роману є реальна епоха Хмельниччини.

Твір Ліни Костенко «Маруся Чурай» справив на мене неповторне враження. По-перше, ... По-друге,…Метод «Коло думок»Коло думок. Домашнє завдання: зібрати та систематизувати матеріали для роботи в групі «Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА: Українська література (профільний рівень) : Слоньовська О. В., Марфин Н. В., Вівчарик Н. М. Українська література. Підручник для 11 кл.. закладів загальної середньої освіти (профільний рівень).-К.: Літера ЛТД - 2019.- 320 с.ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа -URL: https://uk.wikipedia.org/wikihttps://vseosvita.ua/library/urok-istoriko-folklorna-osnova-istoricnogo-romanu-u-virsah-marusa-curaj-174433.htmlhttps://naurok.com.ua/innovaciyni-pidhodi-do-analizu-ta-interpretaci-hudozhnogo-tvoru-153689.htmlhttps://vseosvita.ua/library/istoriko-folklorna-osnova-istoricnogo-romanu-u-virsah-marusa-curaj-4204.htmlhttps://vseosvita.ua/library/duhovne-zitta-nacii-kriz-prizmu-nesaslivogo-kohanna-v-romani-u-virsah-marusa-curaj-l-kostenko-centralni-problemi-mitec-i-suspilstvo-individualna-svobo-33637.htmlhttps://vseosvita.ua/library/virtualna-ekskursiia-do-poltavy-istoriia-zhyttia-marusi-churai-v-ii-pisniakh-642186.html https://ukrlit.net/textbook/ukrlit11/45.html