Функції НК Нуклеїнові кислоти забезпечують зберігання й передачу спадкової інформації, беручи безпосередню участь у синтезі клітинних білків. Вони входять до структури складних білків нуклеопротеїдів, які містяться в усіх клітинах організму людини, тварин, рослин, бактерій та вірусів. Кількість нуклеїнових кислот у різних нуклеопротеїдах, крім вірусних, коливається в межах від 40 до 65%
Нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні біополімери мономерами яких є нуклеотиди, в усіх живих організмах виконують роль збереження, передачі й реалізації спадкової інформації. Нуклеїнові кислоти можуть досягати величезних розмірів (сотні тисяч нанометрів). В ядрі статевої клітини людини виявлена ДНК, загальна довжина якої становить 102 см. Будова нуклеїнових кислот
Нуклеотиди ДНК: А — аденін Г — гуанін Ц — цитозин Т — тимін. Нуклеотиди РНК: А — аденін Г — гуанін Ц — цитозин У — урацил Розрізняють два типи нуклеїнових кислот: 1. Дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК), які зберігають генетичну інформацію 2. Рибонуклеїнові (РНК), що беруть участь у процесах передачі генетичної інформації та біосинтезі білка в клітинах. !!! В РНК містяться всі ті самі нітратні основи, але замість тиміну присутній урацил.
ДНК містить залишок дезоксирибози, РНК - рибози. ДНК містить залишок тиміну, РНК - урацилу. ДНК існує у формі подвійної спіралі, що складається з двох окремих молекул. Молекули РНК у середньому набагато коротші й переважно одноланцюгові. ДНК міститься в ядрі клітини, мітохондріях, пластидах. Функція ДНК – збереження спадкової інформації та передача її нащадкам Існує кілька видів РНК, що відрізняються за розмірами, структурою і функціями
Правила Чаргаффа. Сутність принципа комплементарності. 1905 року Едвін Чаргафф встановив: число пуринових основ дорівнює числу піримідинових; число А = Т; число Г = Ц; (А + Т) + (Г + Ц) = 100% (Правила Чаргаффа) Едвін Чаргаф Принцип комплементарності — це закономірність розташування нуклеотидів у ДНК або під час синтезу РНК, згідно з якою гуаніну одного ланцюга завжди відповідає цитозин другого ланцюга, а аденіну одного ланцюга — тимін другого ланцюга ДНК або урацил РНК. Завдяки здатності утворювати водневі зв’язки аденіну з тиміном (урацилом), а гуаніну — з цитозином, нуклеотиди наче «доповнюють» один одного.