О.С. КУРБАС. Театральна педагогіка та методика

О.С. КУРБАС. Театральна педагогіка та методика

Пошуковий напрям корифеїв в галузі театрального мистецтва, продовжить в новому руслі творча спадщина Л.Курбаса.

Олександр Степанович Курбас [21], [22]

На зразках художньої та педагогічної практик режисера ми можемо простежити та проаналізувати формування експериментальної театральної школи за «системою Курбаса», яку символічно можна назвати - системою виховання «синтетичного актора», з’єднавши в собі набуті та нові методики роботи в одне ціле.

Лесь Курбас був режисером-реформатором, засновником новаторського Молодого театру, Київського драматичного театру, мистецького об’єднання «Березіль».

Лесь Курбас кардинально змінив вигляд української сцени, наповнив її розмаїттям ідей та форм, підійняв на якісно новий ступінь.

З ім’ям Курбаса пов’язане створення режисерського театру в Україні, власної концепції сценічного мистецтва, акторської та режисерської школи.

Бувши освіченою людиною О.Курбас створював актора нової доби – актора театру.

Його методики розроблялись в особливих умовах майстерні мистецького союзу «Березіль», яке практично було прототипом професіональної театральної школи.

О.Курбас продовжив  традицію корифеїв – удосконалювати й зберігати культуру мови, яка є ознакою культури актора, рівнем культури театрального колективу в цілому.

Педагогічний аспект мистецької програми О.Курбаса передбачав формування режисерської та акторської шкіл, завдання яких систематизувати різноманітний досвід, в тому числі й досвід інших шкіл і напрямків.

Ставив за мету - сформувати духовне й естетичне поле для єдиної мистецької школи, через спільну для всіх систему навчання (акторів, режисерів, сценографів).

Він зумів вистояти нелегку революційну добу, створити нову українську театральну течію й зберегти кращі традиції театру корифеїв, під впливом яких молодий режисер зростав. 

Олександр Степанович Курбас був не лише талановитим постановником вистав, режисером-філософом, але й педагогом. Як доказом та аргументом цього твердження є його педагогічні вчення акторської майстерності режисера.

О.Курбас створив систему виховання акторів, яка складається з цілого ряду законів: Закон трансформації: Матеріал творчості – тіло актора. За допомогою акторської техніки проводити практичний шлях до акторського перевтілення, підбирати образні акторські пристосування, метафоричне рішення вистави, яке б викликало у глядача асоціації, відповідні замислам режисера.

Надати акторському тілу виразні обриси та лінії, витренувати кожен м'яз та нерв, навчитися володіти ними до повної довершеності; знайти всі різновиди поз та рухів, змусити своє тіло бути виразнішим, зрозумілішим до людського слова, передати за допомогою тіла все божественне та демонське, все, що існує в природі.

Закон мотивації: Всі дії актора на сцені, повинні бути доцільними, виправданим логікою поведінки дійової особи. Повинні мотивувати не тільки психологічно, а й фізіологічно. Жоден рух, жест, вчинок актора не повинен бути випадковим, а мати свою причину.

Закон послідовності дій: Кожну дію на сцені актор повинен робити чітко, послідовно, доцільно та дохідливо для сприйняття подій глядачем. Виключається всякого роду рефлекторність та хаотичність. Тільки - вмотивованість дій, логіка поведінки, не лише психологічна, а й фізіологічна. Кожен рух на сцені повинен мати свій малюнок, свої знаки пунктуації: коми, крапки, тире і т.д.

Закон виразності: Вміти відбирати, виразні, проникливі жести, використовуючи їх в передачі сценічного образу. Кожен жест, рух, мімічний вираз обличчя актору потрібно навчиться робити виразно, демонстративно, ніж це буває в житті, щоб тисяча  глядачів в залі це побачила.

Закон фіксації: Спочатку освоюється фіксація зовнішньої дії (це процес закріплення, зосередження). Потім фіксації внутрішньої дії (процесу мислення), шляхом знаходження знаку, відповідного його змісту.

Закон економності: У актора повинно бути мінімум засобів - максимум враження, впливу (на глядача)». Не засмічувати акторську роботу зайвими рухами, відбирати лише дієве, виразне, необхідне для передачі сценічного образу.

Закон світосприйняття: Вірне сприймання тексту з метою розуміння його сенсу від відчутого, побаченого, почутого. Усвідомлення, враження та оцінка свого ставлення до подій; належна реакція у словах та діях.

Закон перспективи дій: Архітектоніка  сценічного твору. Закономірність розташування елементів, частин, матеріалу за необхідністю розвитку й вияву засобів виразності, почуттів, думок актора. Логічна співпідпорядкованість сценічного твору.

Закон ритмічності: Усвідомлення актором безперервності дії. В ритмі немає вакууму. Пауза – це теж ритмічна доля. Ритм поведінки героя– це не просто швидкість, це інтенсивність дій та переживань актора, його внутрішнє емоційне напруження, в якому він проживає сценічні події.

Закон контрастності: Один з основних законів композиції. Контрасти - це необхідна умова для того, щоб глядач побачив зображення в «обсязі». Вміння підтримувати динамічність дії за рахунок показу явищ, характерів, вчинків у постійному розвитку, змінах, протиставленні іншим;

На сцені народжуються й діють різні види контрастів: характерів, станів, положень, а також контрасти, пов'язані з ідеями (контрасти ідей, проблем, мотивів), контрасти в побудові сюжету (контрасти в темпоритм і подієвому ряді) і т.д.

Лесь Курбас в галузі української театральної культури переосмислив досвід своїх попередників та сучасників, застосував деталі реалістичної акторської школи та режисури. Він виховав значну кількість учнів, які вважали, що він удосконалював кращі традиції театру корифеїв, своєю творчістю тяжів до Станіславського, до пошуків Євгена Вахтангова та інших митців того граціозного періоду.

На основі всіх пошуків та праці, Лесь Курбас створив свій винятковий театр.

Вже перші постановки «Цар Едіпа» та «Горе брехунові» дали можливість вбачати багатогранність його режисерсько-новаторських замислів та широту розмаху. Театрові прямих життєвих відповідностей Курбас протиставив зовсім іншу систему сценічних умовностей, яку назвав системою образного «перетворення». Актор Курбаса – це творець, який чудово володів обома полюсами творчого процесу створення ролі – внутрішньою та зовнішньою технікою. Не мистецтво у формах життя, а життя у формах мистецтва –  основна ідея театру Курбаса.

Світоч сценічних методик та традицій корифеїв українського театру на українській сцені сформував фундамент виховання актора українського національного театру та методику акторської школи.

Використана література та джерела в додатку «Література»