Стаття "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКОТЕРАПІЇ В ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ ЯК СКЛАДОВОЇ АРТ-ТЕХНОЛОГІЇ"

Пех Н.М.,

учитель музичного мистецтва

Криворізької гімназії № 49

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКОТЕРАПІЇ В ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ ЯК СКЛАДОВОЇ АРТ-ТЕХНОЛОГІЇ

Новий Державний стандарт базової середньої освіти встановлює вимоги до компетентностей, якими мають оволодіти учні середньої школи (5-9 класи). Однією із таких компетентностей є культурна компетентність, що передбачає наявність стійкого інтересу до опанування культурних і мистецьких здобутків України та світу, шанобливого ставлення до культурних традицій українців, представників корінних народів і національних меншин України, інших країн і народів; здатність розуміти й шанувати творчі способи вираження та передачі ідей і смислів в різних культурах через різні види мистецтва й інші культурні форми; прагнення до розвитку й вираження власних ідей, почуттів засобами культури й мистецтва [2].

Велику роль в цьому відіграють інноваційні технології,  до яких відносяться арт-терапевтична технологія.

Арт-терапія – методи терапевтичного впливу засобами образотворчого мистецтва; один із видів корекційної та психокорекційної діяльності, який характеризується включенням людини у процес творення і обговорення видів мистецтва, або в артистичну, творчу діяльність, що стимулює її самовираження, зняття блокуючих факторів, комплексів [9].

М. Кисельова визначає арт-терапію як метод, пов’язаний із розкриттям творчого потенціалу індивіда, звільненням його прихованих енергетичних резервів, знаходженням ним оптимальних способів вирішення своїх проблем [3].

Теоретичний та практичний досвід використання арт-терапевтичних методів при роботі з підлітками висвітлено у працях зарубіжних та вітчизняних психологів та педагогів В.Петрушина, Л.Брусиловського, М.Лазарєва, Т.Зінкевич, О.Михайлова, Л.Назарова, Л.Лєбєдєва, М.Бурно, А.Стрєльнікової, Т.Строгаль, І. П’ятницької-Позднякової,  Г.Побережної та ін.[5,6,7,10].

В практиці музично-естетичного розвитку учнів загальноосвітньої школи арт-терапевтичні методи використовують для спонукання учнів до адекватного сприйняття творів мистецтва, художнього самовиявлення на уроках музичного мистецтва. Це питання досліджується такими дослідниками як К. Завалко, В. Зав’ялов, Г. Побережна, З. Матейова, Є. Рогов та іншими. Поряд із тим В. Абабкова, У. Баер, Т. Грабенко, М. Кисельова, Л. Лєбєдєва та ін., які розглядають можливості арт-терапевтичних методів у процесі стимуляції повноцінного емоційно-художнього розвитку школярів [1].

Але цим не обмежується сфера використання арт-технологій. Так, на думку А. Копитіна ціллю застосування арт-терапії в освіті є також збереження або відновлення здоров’я учнів та їхня адаптація до умов освітнього закладу шляхом реалізації її психокорекційного, діагностичного і психопрофілактичного потенціалу. В деяких випадках арт-терапія може використовуватись в освіті в якості інструменту розвитку певних психологічних та особистісних якостей учнів [4].

Термін арт-терапія ввів у вживання в 1938 р. Адріан Хілл. Піонери арт-терапії спиралися на ідею Фрейда про те, що внутрішнє "Я" людини проявляється у візуальній формі кожного разу, коли він спонтанно малює і ліпить, а також на думки Юнга про персональні і універсальних символів. Центральна фігура в арт-терапевтичному процесі - не пацієнт (як хвора людина), а особистість, яка прагне до саморозвитку та розширення діапазону своїх можливостей. Нове зростання інтересу до терапії творчістю, зокрема, до арт-терапії, відзначається приблизно з середини XX століття, коли вона стала все більш широко використовуватися в якості різновиду терапії зайнятістю переважно в психіатричних та загальносоматичних госпіталях. Останнім часом, в арт-терапії набуло поширення використання музики для нормалізації емоційно-вольової сфери особи, оскільки будь-який перебіг хвороби пов’язаний зі змінами в афектних структурах [8].

Фахівці в галузі вітчизняної психології і педагогіки мистецтва: Б.М. Теплов, В.І. Петрушин, В.Н. Кузин, М.Л. Лазарев, Б.Г. Ананьєв та інші продовжили традиції Л.С. Виготського, який у пошуках шляхів побудови об’єктивної психології мистецтва її складовою вважав естетичну реакцію на художній твір. С.І. Петрушин, М.Л. Лазарев й ін. розробили науково-методичні рекомендації для роботи з дітьми в цілях оздоровлення дитячого організму засобами мистецтва.

У другій половині XX ст. музикотерапія виділяється як самостійний напрям та широко практикується у країнах Європи і США. В той же час цей інтерес визначається можливістю вживання музики як лікувально-коректувального засобу, що забезпечує гармонізацію стану людини: зняття напруги, стомлення, підвищення емоційного тонусу, розвитку естетичних потреб [6].

Ефективність використання різних видів арт-терапії в корекції і лікуванні підтверджується широким спектром робіт з музикотерапії (Л.С. Брусиловський, С.І. Петрушин, І.М. Грінева та ін.), вокалотерапії (С.С. Шушарджан) [7,11].

Вітчизняна школа використання мистецтва в лікуванні і корекції останніми роками досягла величезних успіхів і показує, що різні засоби мистецтва, особливо музика, надають лікувальну і коректуючу дію як на фізіологічні процеси організму, так і на психоемоційний стан людини. Виявлено, що окремі елементи музики викликають адекватні характеру подразника психічні стани, що сприяє оздоровленню особистості.

Досить важливими стали концептуальні основи арт-терапії, розроблені Л.Д. Лебедєвою, яка розглядає підходи до використання арт-терапії як педагогічної технології [5] .

Адаптація і модифікація вітчизняного арт-терапевтичного досвіду в руслі загальної педагогіки сьогодення, особливо використання музикотерапії, має великий інтерес для педагогічної практики, оскільки дозволяє формувати складові культурної компетентності учнів загальноосвітніх закладів, сприяє формуванню психологічного здоров’я особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Бондаренко А. В. Арт-терапевтичні методи у фаховій підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/19677/1/Bondarenko.pdf.
2.               Новий Державний стандарт базової середньої освіти. https://lexinform.com.ua/v-ukraini/novyj-derzhavnyj-standart-bazovoyi-serednoyi-osvity/
3.               Замашкіна О.Д. Потенційні можливості розвитку арт-терапії в Україні// Соціальна робота в Україні: теорія і практика. 2016. № 3-4. С. 52-59.
4.               Копытин А. И. Возможности арт-терапии в работе с детьми и подростками. Методы арт-терапевтической помощи детям и подросткам: отечественный и зарубежный опыт; под ред. А. И. Копытина. Москва, 2012. С. 5–17.
5.               Лебедева Л. Д. Педагогические основы арт-терапии. Санкт-Петербург : ЛОИРО, 2000. 200 с.
6.               П’ятницька-Позднякова І.С. Арт-терапевтичні можливості видів мистецтва// Педагогіка. Наукові праці. 2009. Випуск 95. Том 108. С.36-42.
7.               Петрушин В.І. Музична психотерапія. М., 1999. С. 10.
8.               Психология процессов художественного творчества / Сост. Б.М. Мейлах и Н.А. Хренов. – М., 1980.
9.               Соціальна педагогіка : словник-довідник / за заг. ред. Т. Ф. Алєксєєнко. – Вінниця : Планер, 2009. 542 с.
10.          Строгаль Т. Ю. Арт-терапевтичні методи роботи з підлітками на уроках музики. Перспективні напрямки роботи світової науки: збірник статей учасників тридцятої Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційний потенціал світової науки – ХХІ сторіччя» (19–25 січня 2015 р.). Південноукраїнський гуманітарний альянс ГО «Громадянська дія». Запоріжжя, 2015. Т. 1: Науки гуманітарного циклу. С. 33–36.
11.          Шушарджан С.В. Музикотерапія і резерви людського організму. – М., 1998. – С. 114.