Образ Гулівера як втілення концепції нової людини

Образ Гулівера як втілення концепції нової людини.

Епіграф

Жанрова приналежність

Структура роману. Твір Свіфта складається з чотирьох частин. У першій головний герой потрапляє до країни ліліпутів (слово «ліліпут» письменник вигадав, і воно увійшло до різних мов). Вони аж у дванадцять разів менші за Гуллівера, який поміжних почуває себе справжнім велетнем.

А в другій — він опиняється в Бробдінгнезі, де мешканціаж у дванадцять разів більші за нього, тож герой почуваєтьсяв порівнянні з ними справжнісіньким ліліпутом. Така дзеркальна ситуація підкреслює важливу для просвітника-Свіфта думку, що все в цьому світі відносне: уявлення про значущість країни і людини, про красу й хоробрість тощо. У цій частині автор змальовує позитивний ідеал суспільного устрою: патріархально-ідилічна сільськогосподарська країна з мудрим правителем, що любитьсвій народ і ненавидить війни.

У третій частині Гуллівер відвідує летючий острів Лапуту і землю Струльдбругів. На летючому острові живуть королі й привілейовані стани, чиє головне завдання — збирати податки. Тамтешні вчені намагаються видобути сонячні промені з огірків; перетворити лід на порох, перепалюючи на сильному вогні;споруджувати будинки, починаючи з даху; розвести безшерстих овець; сліпонароджений там вчить живописців змішувати фарби; а орють за допомогою свиней, закопавши в землю жолуді.

За позірною освіченістю ховається наука, далека від потреб людей: там майже немає правильно збудованого житла, поля не плодоносять, скрізь панує безлад... Свіфт також зображує, як технічний прогресвикористовується для пригнічення інших людей (такі прогнози-застереження називають антиутопією). Наприклад, летючий острів Лапута зависає над населеними пунктами, які не платять податків, і закриває для них сонце, дощ, тому там може початися голод, а в крайньому разі Лапута може просто сісти людям на голову й розчавити їх, як чобіт комах.

Під час четвертої подорожі Гуллівер потрапив на острів гуїгнгнмів, благородних коней, — утопічний ідеал розумно влаштованої країни. Гуїгнгнми. Розумні й високоморальні — не допускають насильства, злочинів — тому й не мають органів правопорядку; ведуть здоровий спосіб життя, розуміють закони природи і дотримуються їх. Мудрим коням прислужують єгу — гидкі звіроподібні істоти в людській подобі (до речі, нащадки саме англійців, що свого часу, як і Робінзон, опинилися на відрізаному від цивілізації острові). В образі єгу Свіфт не просто втілює тваринні елементи людської природи, а й переконує, що саме вони є панівними в людській спільноті.

Відправляючи свого героя до різних країн, Свіфт полемізує із твердженням просвітників про можливість розумного суспільного устрою. Водночас висміювання Свіфтом негативних явищ реального життя шляхом зображення підкреслено фантастичних країн покликане допомогти читачам подивитися на людство й на самих себе ніби збоку: «Головною метою кожного мандрівника має бути виховання розуму і доброчесності своїх співвітчизників за допомогою гарних чи поганих прикладів з життя чужих країн...».

Для кращого донесення до читачів своїх ідей Свіфт уживав цілий букет засобів творення комічного: і сатиру, й іронію, і сарказм. Граючи «зменшувальним і збільшувальним скельцями», письменник майстерно об’єднав елементи вигадки й реальності. Зокрема, прийом художнього зменшення, що його використав Свіфт, дає вражаючий смисловий ефект: усе, що в повсякденному житті та вчинках людей здається чи то природним, чи то страшним, через зменшення стає сміховинним, безглуздим і нікчемним. Так, Свіфт нещадно висміював володарів з їхніми претензіями на світове панування, придворні порядки та нагороди. Абсурдність таких зазіхань алегорично зображено в титулах короля Ліліпутії, «окраси й постраху всесвіту».

Домашнє завдання. Ст.16-23,Читати уривки роману