Образ матері у творчості поетів Рівненщини

Про матеріал
Конспект уроку з української літератури призначений для тематичних уроків літератури рідного краю
Перегляд файлу

Урок літератури рідного краю                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              у 8 класі

Тема. “Немає нікого ближче і рідніше матері! Немає і не буде!”                  

                                                                                 (К.Г.Паустовський)

(Образ матері у творчості поетів Рівненщини).

 

Мета. Розширити знання учнів про літературу Рівненщини через огляд поезій,  

            присвячених матері; збуджувати інтерес дітей до самостійного читання;   

            формувати навички виразного читання художніх текстів. Виховувати      

            любов і   пошану до матері, збуджувати почуття материнського обов’язку.

 

Обладнання. Портрети письменників Рівненщини; ілюстрації до поезій; збірки творів; фонограми українських пісень та пісня Т.Корнійчук і Торчика; презентація «Образ матері у образотворчому мистецтві».

 

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Епіграф.       

                  «В очах Ваших , мамо, завжди доброта,

                    А серце велике й багате…»

                                                                  Надія Свищевська

 

Прийоми роботи на уроці: робота в парах, рольова гра, виразне читання, асоціативний кущ, мікрофон, бесіда , сенкан.

Оформлення дошки:

  • У центрі – фото письменників Рівненщини з підписами, запис теми уроку, ілюстрації та репродукції картин про матір

Випереджувальне завдання. Скласти вірш про матір, намалювати (за бажанням) ілюстрацію. Підготувати повідомлення про О.Богачука , Т.Корнійчук, Степана Бабія, М.Тимчака; виразно читати поезії, за бажанням вивчити напам’ять.

 

Хід уроку

І. Організація класу . Мотивація навчальної діяльності

1.Вступне слово вчителя.

Ми продовжимо ваше знайомство із творчістю місцевих літераторів. Рівненщина багата талантами, кожен з них – самобутній. Різних тем у своїх творах торкаються поети. Але перлинами серед цих творів є поезії про маму.

      Зараз надворі зима, хоча немає білого і пухкого снігу, але холод інколи нагадує про себе. Через деякий час  така пора обов'язково зміниться весною. І  в травні, коли вся природа пробудиться до нового життя, земля вкриється барвистими квітами, тоді цілий світ буде вшановувати матір. Мати! Яке чарівне слово! Скільки почуттів і безмежної любові викликає воно.

Сьогоднішній наш урок і присвячений їй, найдорожчій і найріднішій у світі людині - Матері.

         Минають роки  ви дорослішаєте, змінюєтеся, вдосконалюєтеся, мрієте ким будете в майбутньому і, напевне, неабияку роль у цьому відіграють ваші батьки. Кожний із нас , можливо, ставив собі запитання: Що зі мною було б якби біля мене не було матусі? А зараз я хочу, щоб ви дали відповідь на запитання:

2. «Мікрофон»

- Ким для мене в житті є мама?                                           

ІІІ. Оголошення теми та очікування результатів.

Запишіть тему уроку та епіграф.

-         Якою зображено маму в епіграфі нашого сьогоднішнього уроку?

-         А з чим у вас асоціюється ваша мама? Які слова-іменники хоче використати?

1.Асоціативний кущ  (гроно)

Мама – доброта, ласка, милосердя, любов, прощення, щедрість….

Зараз ми дізнаємося деякі відомості із життя наших земляків і прочитаємо вірші поетів Рівненщини. Мовою поезії скажемо про святу материнську любов .

        Розпочнемо нашу розповідь із землячки, яка теж проживає в Сарнах – це Т.Корнійчук.

     2.Бесіда з учнями про Т.Корнійчук

- Що вам відомо про неї?

- Що ще можете додати  про Т.Корнійчук?

- Чи зустрічалися ви з нею на вулиці? Де вона працює?

- Що за подія відбувалася у Сарненському  будинку культури 16 грудня 2012 р. ?

- Що поетеса нового представила на творчому вечорі?

Розповіді учнів. Народилася Тетяна Ульянівна 16 серпня 1956 року в селі Озденіж Луцького району Волинської області. Дитинство пройшло на батьковій батьківщині в селі Гута-Лісівська Маневицького району.  Чарівність лісів Волині вплинули на її творчість. Це відлуння далекого дитинства у пору зрілості. Тому що писати вона почала у 37 років, коли турботи про дітей залишилися в минулому. Першою поетичною збіркою стала «Передзвін Полісся», яка вийшла навесні 2000 року .  

Зараз у творчому доробку поетеси три збірки: «Пелюстки анемони», «Калинові корали» та «Передзвін Полісся». Її поезія - то виболені рядки любові до рідного краю. Її поезія - то жіноча доля: з лагідною домашньою неволею, щоденними тривогами і турботами: "Ще стільки нерозв'язаних питань", з теплом у очах серед "розбурханих хвиль невдач", і - з виболеним словом на вустах, яке озивається то гіркотою "відлітають у далекий край сини", то болем "сива жінка-мати ... на ринку мусить у мороз співати", то раптом заіскриться спалахами оптимізму: "Життя така чудова дивна мить!" або "О ні! Не здамся я рокам". І все це - Тетяна Корнійчук. Запам'ятаймо це ім'я, бо воно в поезії не випадкове. І небайдужі до слова вже могли прочитати окремі поезії на сторінках "Сарненських новин".

"Я не шукаю слави", - пише поетеса, натомість її твори вже добре відомі сарненчанам. З її поезій постає Україна з перемогами і болями, любов до матері, свята минувшина і сьогодення зі своїми проблемами.

Учитель. Тож торкнімося поетичної струни Тетяни Корнійчук.

Всі поезії, що звучатимуть на сьогоднішньому уроці  про матір та її любов до дітей надруковано у збірочці. Про найдорожчу людину не можна говорити байдуже, а тому читати поезії слід виразно, з душею..

      -  Хто бажає зачитає вірш Тетяни Корнійчук ? (читають визначені учні):

Виразне читання віршів.

  • Робота в парах над змістом поезій Т.Корнійчук

Завдання до поезії «Найрідніші очі»:

-         Які  враження  справила на вас поезія?

-         Які є мамині очі?

-         Як ви розумієте слова: «виливати біль у тьмі нічній»?

-         З якими символами з фольклору порівнюється мама? Що вони означають?

-         З чим порівнюється материнське серце?

-         Чому воно «ховає тінь журби»?

-         В яких рядках втілена ідея твору?

Учитель. – З першої миті життя схиляються над нами об­личчя матерів. В тривозі й любові, в змилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Всім своїм життям і пра­цею, прикладом і вихованням утверджують вони в нас кращі риси людяності й добра. Закривають грудьми, навіть ціною власного існування, від усього лихого.

Словникова робота.

 Ода – хвалебна пісня або вірш про якусь видатну особу чи подію.

Завдання до поезії «Ода матері»:

- Чому пишуть оди матері?

- Де і чому стояла одинока мати? (серед поля, провела сина)

- Чому з грудей у матері вирвався стогін?

- Що символізують у поезії бурі , хуртовини?

- Які  враження  справила на вас поезія?

    - Який художній прийом використано у вірші? (обрамлення)

     - Якою постає мама в поезіях Т.Корнійчук?

Учитель. Матері... Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх на­ших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивлять­ся. І бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в остан­ню хвилину думають про те, щоб діти їхні жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі. Вони мудро й терпеливо зносять те, що їх витісняють з синівських і доччиних сердець обранці й обраниці, спочатку кохані., потім дружини й чоловіки. Аби тільки щасливо жилось їхнім дітям  .

- Ви казали , що багато творів   Тетяни Ульянівни покладено на музику хочу запропонувати фрагмент пісні «Запроси свою маму на вальс» 

Бесіда з учнями:

- Вам сподобалась ця пісня?

- А ви хотіли б запросити свою маму на вальс?

- Коли діти танцюють з мамою вальс?

- Що означає танцювати з мамою?

- А зараз розкажіть про Олександра Богачука.

 

 3. Рольова гра  “Інтерв’ю у Олександра Богачука”.

 (До поета звертаються учні-представники  різних періодичних видань).

Журналіст газети “Ого”. – Олександре Теофіловичу, звідки ви родом?

Олександр Богачук. – Місце для народження я вибрав пречудове: Волинь 18 грудня 1933 року в селі Сокіл Рожищенського району. Дід і батько мої - сільські ковалі. Я часто згадую  свого діда. Це був справжній маестро молота і смичка. Вдень дід працював з важким ковальським інструментом, а ввечері брав до рук тонкостанну скрип­ку і вигравав найніжніші мелодії. Часте спілкування з дідом, чарівні звуки його скрипки дали імпульс для розкриття мого таланту, що був зак­ладений у генетичному коді. А вогонь ковальського горна з кузні діда і батька, зарядили енергією, яку я взяв у душу і не зрадив його чистоті..

Журналіст газети “Рівне вечірнє”. – А чи пам’ятаєте свої перші кроки в літературі?

Олександр Богачук. В інституті я брав активну участь у літературному житті, почав публікувати вірші. А у 1958 році - це був рік закінчення інституту - вийшла моя перша поетична збірка «Незабутнє». Цю книжку досить доброзичливо зуст­ріла критика. Через рік вийшла друга  збірка «Вересневий грім», яка, на думку Степана Крижанівського (критика, літературознавця, поета), стала подією в українській літературі.

Журналіст газети “Вісті Рівненщини”. - Але ж у Вашому житті були і чорні сторінки.

Олександр Богачук. У 1941 році чорним громом впала війна. Вона обпалила моє рідне село і дитинство. Дитяча пам'ять на все життя закарбува­ла ту трагедію, щоб потім у своїх віршах розповідати про це.

Журналіст газети “Ого”. А де ви навчалися у ці складні післявоєнні роки.

Олександр Богачук .Після війни, я закінчив Луцьку середню школу робітничої мо­лоді, а потім вступив до Луцького педагогічного інституту

ім. Лесі Українки (нині Волинський державний університет).

Журналіст газети “Сарненські новини”.  - Ви досить довгий час пропрацювали на журналістській ниві? Як Вам ця робота?

Олександр Богачук. Сила мого поетичного слова насамперед в емоційній правдивості, воно природно пульсувало в душі. Якби я не любив своєї роботи , то не створив би напевне жодного твору не написав би жодної статті.

Журналіст газети “Вісті Рівненщини”. - У Вашому творчому активі – 14 збірок. А яка з них для Вас найдорожча?

Олександр Богачук. Не мені судити про якість моїх збірок, а що до їх кількості, то скажу однозначно: мало! Однаково дорогі і “Вересневий грім ”, і “Цвіт роси”, “Золота жінка ” і “А час не жде ”. Цікавими вважаю збірку п’єс «На заході сонце не сходить”. Рядки, висічені на гранітних плитах меморіалу в Кортелісах, на пам'ятниках, фрази стали афоризмами, вірші - піснями. Такі пісні, як «Тиша навкруги», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина - Україна» та багато інших апробовані широким загалом виконавців і найвимогливіших слухачів. Окремі мої вірші перекладені російською, білоруською та польською мовами.

 Журналіст газети “Рівне вечірнє”. - Як відомо, Ви  з 1968 року стали членом Спілки письменників України, а чи співпрацювали з рівненськими письменниками?

Олександр Богачук.Так. Я був першим керівником обласної спілки письменників, яка створилася у грудні 1985 року, на той час це була роль секретаря, переїхав на роботу до Рівного. А в 1988 році виходить остання збірка «Цвіт роси».

І творча робота, і робота з молодими письменниками, яким давав благословення в літературу, вирішував їх побутові проблеми, співпра­ця з композиторами та виконавцями, і друзі, яких в мене було без ліку, забирали дорогоцінний час. Але всім допомагав як міг.

Журналіст газети “Сарненські новини”. – Що б Ви побажали нашим читачам?

Олександр Богачук. - Любіть життя, спостерігайте за ним, малюйте, учіться в рідного народу – і станете по-справжньому багатими, коли шануватимете своїх батьків.

Учитель. Дійсно, Олександр Богачук був поетом високого громадського звучання. То ніжний лірик, то зосереджено суворий оповідач, - він вірний своїй самобутній, творчій манері. Завжди пам'ятав про своє високе покли­кання і ніс відповідальність за час, у якому жив і працював. Він вірно тримався вселюдських ідеалів.

18 травня 1994 року Олександра Теофіловича не стало. Він перей­шов у вічність, залишивши нам велику поетичну спадщину. Похова­ний О.Богачук на Волині, в Луцьку.

Поета вже давно серед нас немає. Дайте відповідь на запитання :

- Чи актуальна його поезія зараз? Чи сучасна вона? (Можна з певністю сказати, справжня поезія завжди сучасна. Бо починається вона від чистих народних джерел, від колискової матері, тому що розповідає про маму)

-         До вашої уваги твори Олександра Богачука

4. Робота в парах над змістом поезій О.Богачука

Завдання до поезії «Вишивала мати»:

-         Коли мати вишиває рушник?

-         Що символізує рушник для українського народу?

-         Що було вишито на рушнику?

-         Що символізує барвінок?(Барвінок – символ незнищенності та вічності)

-         Ви бачили як він цвіте? Якого він кольору?

-         Як ви розумієте слова…

  «Обірвалась. Впала у безсиллі…

… Дороста барвінок на могилі»   або

«Вишивала мати вправно, швидко,

    Та неждано обірвалась нитка…»

Завдання до поезії «А час не жде..»:

- У яких рядках виражена головна думка вірша «А час не жде»?

- Як ви зрозуміли рядки:

«Провідуйте та не лише листами»?

- Поясніть зміст останніх двох строф.

-         Чи завжди діти поспішають на допомогу батькам, що живуть десь далеко, чи завжди телефонують їм (пишуть листи), чи вміють турбуватися про них, намагаються бути ласкавими зі старшими?

-         Якою постає мама в поезіях О.Богачука?

«Стала мати вночі край вікна». (Не вічні батьки. Колись вони летять від нас білими журавлями в небо, відходять у вічність).

Говорили ми з вами про материнську любов, вдячність , турботу і ще давайте згадаємо натруджені материнські руки, що не раз пригортали до себе, як ластівка своїх пташенят. Відчуваємо тепло і ніжність душі неньки, ласкавий материнський погляд. А як приємно, коли вранці чуємо добрі слова матері, які звучать, немов пісня солов'я. Мати - це найсвятіше, що є на світі.

5. Презентація про С.Бабія “Знайомтесь: Степан Бабій”

(Вчитель або підготовлений учень)

Слайд 1

  Життя                                                           

 та

 творчість                                                        

 Степана Бабія                                                     

Слайд 2

 Опис : бабій

 

      

Слайд 3

Степан  Олександрович Бабій

Народився 28 березня 1940 року поблизу містечка Шумськ, що розташоване між двома історичними центрами Волині – Кременцем  та Острогом.

Рости і навчатися довелося у репресованій родині, відчути всю несправедливість командно-адміністративної системи під час вибору дороги в життя і особливо -  виходу на літературну стежку.

Проживає у Рівному.

Слайд 4

Основні віки життя поета:

                    середня школа;

                    медичне училище;

                    служба в армії;

                    один курс філфаку Львівського університету ім. Івана Франка, який залишив із політичних міркувань;

                    закінчив Тернопільський медінститут;

                    працював лікарем на Рівненщині;

                    завідував відділом культури Рівненської міської управи;

                    заступник представника президента, а згодом – заступник голови Ради народних депутатів у Здолбунівському районі

Слайд 5

Автор 18 поетичних збірок

    

 

                  “Це інший світ….” (1998)

 

                  “Криниці на пагорбах” (1993)

Слайд 6

Відзнаки

Лауреат літературних

премій

ім. Валер’яна Поліщука

та

імені Світочів

- Виразне читання вірша «Хоч руки важкі»…

Бесіда з учнями:

- Які  руки були в матері?

- Чому вони були такими?

-         З чим порівнює автор маму?

-         Які рядки хотіли б прокоментувати?

-         Які ваші думки з приводу порушеної проблеми?

Ми часто говоримо про те ,що, як і в природі, у людини є 4 пори:

весна - народження,

літо - юність,

осінь - зрілість,

зима - старість.

Ще нікому не вдалося обминути якоїсь пори. А найважчим періодом життя є старість. Як ми пошануємо старість своїх батьків, так колись пошанують наші діти нашу.

Легенда «Маму на смітник»

В народі існує така легенда: «Доживши до глибокої старості немічна жінка вирішила до­живати свій вік у сина. Син деякий час добре ста­вився до матері, а коли побачив що вона не може нічого робити, що за нею потрібен догляд, вирішив відвезти її на смітник. Син посадив матір у візок і повіз. Побачивши, що батько везе бабусю у візку, внук поцікавився: «Тату, куди ти везеш бабусю?» Батько відповів: «На смітник». Тоді син додав: «А ко­ли ти станеш старий, то я теж: змушений буду тебе відвезти на смітник».

Пам'ятайте, що колись і до вас в гості завітає старість.

Учитель. Ось така вони, мами  у наших письменників - свята, ніжна, ласкава, гарна, працьовита, всепрощаюча. Але, на превеликий жаль, є і  інші матері, які залишають своїх дітей на призволяще.

-         Як їх називають? (матері-зозулі)- запис у асоціативному кущі

Це матері, які не мають почуття материнства, любові до дитини, якій дали життя. А тому і покидають немовля у родильному домі, або ще страшніше - йдуть на злочин. Саме про це вірш Миколи Тимчака "Пісня покинутого немовляти".

(Учениця виразно читає вірш «Пісня покинутого немовляти»)

Запитання для бесіди:

- Чому твір названо піснею?

- Який художні засоби переважають у творі?

- Які порівняння використовує автор? Яка їхня роль у творі?

          - До якої думки підводить автор читача?

          - Чи буде матір мучити її вчинок?

Розкажіть “Який він Микола Тимчак?” поет, що створив цей вірш?

(Учні розповідають про Миколу Тимчака )

5.Творчість юних.

Учитель. - Поруч із творами визнаних майстрів-поетів незабаром можуть з’явитися перші спроби  наших восьмикласників.

Чому б нам не прослухати їх і не дізнатися, які теми цікавлять школярів найбільше? Які художні засоби чи прийоми використали вони при написанні вірша? (Читання  власних віршів, демонстрація малюнків до них, побажання авторам).

Виразне читання учнями власних віршів.

6. Короткий огляд книжкової виставки. 

      Учитель. Тема матері, материнства не вичерпується творчістю представлених поетів Рівненщини. Перед вами твори тих, хто своїми думками, розумом і серцем ще і ще раз говорить про матір про її любов та наше ставлення до неї, а , можливо, і сповідь перед рідною людиною, аби ми ніколи не забули дороги до рідної людини, яка віддає все заради щастя  своїх дітей.

     До вашої уваги хочу представити збірки поетів Рівненщини чиї твори не читалися на уроці, але в них теж звучить тема материнства. Ці збірки можна придбати в книгарні або ж прочитати в бібліотеці – це….

7. Презентація «Образ матері в образотворчому мистецтві»

(під супровід музики «Господи, помилуй нас»(-))

Слайд 1

«Образ матері
в образотворчомумистецтві»                                                                                                                        Опис : лик-матери

              Мати, мамочка, мама, матуся –

Це ми чуємо скрізь і щодня…

   Т.Корнійчук

 

Слайд 2

Матері, як найважливішій особі в житті кожної людини, присвячено багато творів мистецтва

                                    

                                                                                                                      Ф.Різенер                                                                                                              “Мати та її дочка”

Слайд 3

Матерів мільйони і кожна із них несе любов у серці до дитини                                                          Опис : 07

О. Ренуар

  «Мадам Шарпантьє з дітьми»

 

Слайд 4

В безмежній любові, жертовності бачили художники ідеал материнства і приклонялись перед жінкою з дитиною на руках

                                                                                      Андреа Верроккьо

“Мадонна з дитиною” 

Слайд 5

Опис : Untitled-1

А. Дейнека   «Матір»

Слайд 6

                   Рембрандт

                                     “Свята родина”

Слайд 7

 

Слайд 8

 Опис : 06

Слайд 9

Опис : 02   Опис : 03

Богоматір                                       Богоматір

Тихвинська                                  Казанська

Слайд 10

 Опис : 01  Опис : 05

Богоматір                                       Богоматір

Володимирська                             Володимирська

                                                               16 століття

 

Учитель. – Через слово ми розуміємо суть твору, а значить намагаємось зрозуміти його як автор сприймає світ.

     Якщо для письменника основним інструментом , щоб показати любов матері, її турботу є слово, для композитора  - звуки, то для художника – пензлі та фарби.

     Мудрість та душевну красу жінки, повну гармонію і велич матері прославляли художники, композитори, поети всіх часів і народів.

     Вдивіться в репродукції картин «Сікстинська мадонна», «Володимирська Богоматір». Прекрасні обличчя, очі переповнені любов’ю, надією та вірою в життя. Подивіться як ніжно і лагідно кожна з них притуляє дитину до грудей.

Завдання до презентації:

  • Що хотіли передати художники (які почуття), коли малювали картини із Богоматір’ю? (Величність, благородство, тишу, простоту, красу, спокій, любов, радість, мир.)
  • Скажіть, чим прекрасна кожна мама зображена на репродукціях?

(Кожна мама прекрасна у своєму материнському почутті !)          

ІV.Інтерактивна вправа.

Складання сенкану.

Сенкан (сенкен) – це вірш, який синтезує інформацію і факти в стисле висловлювання, що описує або віддзеркалює тему. Слово «сенкен»(французьке - «п’ять») означає вірш із п’яти рядків.

«Сенкан»

1.Тема (іменник) – одне слово.

 2.Опис теми (два прикметники).

 3.Дія, пов’язана з темою (три дієслова) .

 4.Фраза з чотирьох слів (висловлює ставлення до теми або почуття з приводу обговорюваного).

 5.Одне слово-синонім до теми (висновок).

Зразок сенкану:    Мама.

                            Щира, рідненька.

                            Любить, турбується, молиться.

                            Вболіває за долю дітей.

                            Берегиня.

V. Рефлексивно-оцінний етап.

1.Підсумок уроку.

- Про що ви довідалися на уроці?

- Чим вразили вас розповіді про життєві долі талановитих наших земляків?

- Які твори найбільше припали до душі?

- Які почуття і роздуми вони викликали?

- Яка з поезій найближча за вашою сутністю?

2.Заключне слово вчителя.

Мати… Вона народжує, вигодовує, виколисує, виховує, навчає житейської мудрості. І.. виряджає у велике життя, а собі залишає надію і сиве чекання.

Ви прожили свою маленьку частинку цього невгамовного життя, і йдучи самостійно у цей бурхливий розквітлий вир, ви повинні взяти із со­бою тільки все добре, людське, чисте, адже людина повинна знати, звідки вона пішла в життя. Вона не має пра­ва мати черству душу, бо черствість породжує зло, неприязнь, біду.

 Як ви бачите багато поезій, прекрасних пісень, повчальних історій складено про батька і матір, яких ви повинні поважати, ціну­вати кожен прожитий ними день, робити для них якомога більше добра, бо ви ж перед ними у вічно­му боргу. Ви не повинні лишати своїх батьків ніко­ли самотніми, а оберігати їх родинне вогнище. Не забувайте, що всі ви станете батьками і своїм осо­бистим прикладом в усьому маєте бути зразком для власних дітей.

Подивімося в мамині очі. Чи не наша неуважність та байдужість сіють у них смуток? Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зронене слово залишає рубець у душі найріднішої  людини, вибілює їй коси, розсипає зморшки на чолі. Пам’ятаймо про це завжди, щоб не сталося з нами так , як в легенді про маму, коли вона перетворилася на пташку і полетіла.

Щоб дійсно в очах вашої мами була завжди «доброта, а серце велике й багате…»станьте на колі перед матір'ю, перед її любов'ю і добротою, перед її скорботою і величчю. Будьте гідними синами і дочками. Попросіть Бога розуму і хисту послужити матері, оберегти і заступитися у лиху годину. Виконуйте святу заповідь Божу: "Шануй батька і матір своїх, щоб продовжились дні твої на землі, які Господь Бог твій дає тобі» (Біблія. Вихід 20:12) , тому це єдина заповідь з обіцянкою. Інакше  «Хто  злословить на батька чи на матір, хай смертю помре" (Євангеліє від Матвія 15:4).

Адже, материнська  любов найсвятіша. Та, на жаль, не всі і не завжди вміємо її оцінити

3.Оцінювання учнів.

Картка самооцінювання

  1. «Мікрофон»
  2. Робота в парах
  3. Виразне читання
  4. Власна творчість
  5. «Сенкан»

 

 

4.Три смужки.

Перед вами три смужки. Виберіть ту, яка відповідає вашому настрою.

- Яку смужку ви вибрали, що вона означає?

- Вам сподобався урок?

- Що ви візьмете для себе із сьогоднішнього уроку?

 

Домашнє завдання.  М.Рильський  зазначав, що «людина кожна якоюсь мірою поет». Тому я пропоную вам написати лист-відгук одному з письменників, чиї

поезії сподобались найбільше?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Збірочка поезій

 

«Немає нікого ближче і рідніше матері!

 Немає і не буде!»

 

(Образ матері у творчості поетів Рівненщини)

                                          

 

                               

 

 

 

Тетяна Ульянівна Корнійчук

(Народилася 1956 року)

 

 

Авторка збірок «Передзвін Полісся», «Калинові корали», «Пелюстки анемони»

 

НАЙРІДНІШІ ОЧІ

 

Сину мій, спливають дні і ночі,

З кожним днем доросліший стаєш,

Пам'ятай про материнські очі,

Інших не зустрінеш, не знайдеш.

 

Тільки мати може так дивитись,

Доля їй довірила одній:

За синами день і ніч журитись,

Виливати біль у тьмі нічній.

 

Все ввібрало материнське серце:

Тугу від тополі, біль верби,

Сяє для синів воно, як сонце,

В глибині сховавши тінь журби.

 

Де б не був ти - мати, як калина,

Поруч тебе в спеку, в дощ, в сніги.

Тільки мати, лиш одна-єдина,

Все віддасть, щоб був щасливий ти.

 

 

 

 

 

ода матері

 

Край дороги зупинилась мати,

Очі вдаль дивилися сумні,

А навкруг в житах горіли маки,

Жайворонки сипали пісні.

 

Мов тополя, тиха й величава,

Мати серед поля все стоїть.     

В піднебессі чайка прокричала,

Мовби запитала щось її.

 

Мов хотіла в матері спитати:

 «Чом одна одбилась від людей?»

«Сина провела», - сказала мати,  

  Й тихий стогін вирвався з грудей.

 

Що чекає там мою дитину?                                                                                              (Він для мене назавжди дитя).                                                                                     Чи здолає бурі й хуртовину,                                                                                             Біль, невдачі, що несе життя?

 

Край дороги зупинилась мати,                                                                                     Очі вдаль дивилися сумні,                                                                                                А навкруг в житах горіли маки,                                                                      Жайворонки сипали пісні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Олександр Теофілович Богачук

(1933- 1994)

 

       Автор поетичних збірок «Незабутнє» (1959), «Вересневий грім» (1959), «Ні!» (1967), «На лісовому озері» (1974), «Зелене руно»(1976), «Золота жінка» (1976), «Крик попелу» (1978), «Стогін землі» (1983), «Горно» (1984), «Цвіт роси» (1987), «А час не жде» (2003) та ін. Автор багатьох популярних пісень.

Вишивала мати…

 

Вишивала мати, вишивала,

До листка листочок прикладала,

А між ними цвіт голубуватий —

Простилавсь барвіночок хрещатий.

Виростав барвінок зелененький,

І дивились з нього очі неньки.

Усміхався цвіт на рушникові

Світом материнської любові.

Вишивала мати вправно, швидко,

Та нежданно обірвалась нитка...

Обірвалась. Впала у безсиллі...

… Дороста барвінок на могилі.

 

А час не жде…

 

Допоки нас чекають наші мами,                                                                              І доки виглядають нас батьки,                                                                        Провідуймо, та не лише листами,                                                                              Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять дзвоном далі,                                                                      Тоді на все, на все знайдемо час.                                                                         Але ні сльози, ні вінок печалі -                                                                               Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові «мамо»,                                                                          І чайкою здригнеться синя вись.                                                                   Провідуймо і завжди пам'ятаймо,                                                                           Що можем запізнитися колись.

 

 

Степан Олександрович Бабій

(Народився 1940 року)

 

     Автор поетичних збірок «Журавлиний невід»(1972), «Відкриваю себе» (1980), «Музика крил» (1986), «Пізні яблука» (1987), «Потривожені птахи»(1990), «Із вирію літ» (1992), «Ріка у відблиску очей» (1993), «Україна під сатаною» (1997), «Це інший світ» (1998), «У холодному блиску комет 2000, «Такий день»2001, «Вертаючий з небес» (2002), «Нічні спалахи» (2003) та ін.

 

 

 

 

 

 

* * *

Хоч руки важкі, рівчаками порізані,

     Від зашпорів, сажі і років згорьовані.. .

Усе вони звідали, все ними пізнане,

                          Були вони ніжно і вдячно ціловані.

                                              Ті руки єдині,

                                              Як сонце єдині,

                          Що серце Вітчизни - наш дім -

ще прикрашують,

                          Де спалах калини і тінь журавлина

                          Донині витає над долею нашою.

 

 

В гостях у матері

 

Мамо, а син так і лишиться дитиною

Під серцем твоїм многотрудним, наболеним,

Де тінь від калини і крик журавлиний

Лягає нечутно над нашою долею.

І ти вже в минувшині в маревній казці

Яблук холодних, горіхів насушених,

Заіскрених, інеєм синім притрушених,

З горища до хати несеш у запасці.

Де пахне вже сіном і медом зацукреним,

Житнім снопом на ослоні , на покуті,

Як світ і земля од морозу отупіє,-

Хатина теплом твоїм дихає, спокоєм.

І жар у печі тане вишнями спілими,

І хліб біловидний в їх полиску нітиться,

І в скатерці чистій, світлиці побіленій

Душа твоя , матінко, лагідно світиться.

 

 

 

 

 

 

 

 

Микола Михайлович Тимчак

(Народився 1956 року)

Автор збірки поезій «Співаниця» (1987). Автор і виконавець багатьох пісень.

 

ПІСНЯ ПОКИНУТОГО НЕМОВЛЯТИ

Мамочко, ненько, моя матуся,

Я ще маленьке, та маю душу.

Серце хутенько б'є кулачком...

Як я без тебе, як я - без татка?

Я ще не вмію слова стулити:

Ані проклясти, ані простити

Що ж ти не любиш мене ні крихти?

Я ж за тобою не можу бігти.

 Я - твоя рання самотня пташка.

 Крильця з пелюшки вирвати тяжко.

Що би розбити своє нещастя

Я ще не вмію з гніздечка впасти.

 Станеш фатоньку білу вдягати –

Я пташенятком влечу до хати.

Буду світити пам'яті свічку.

У твою чорну шлюбну нічку.

А як застане під рушниками –

Я потихеньку ляжу між вами

І твоє серце хапну у жменьку –

Мучся, матуню! Мучся, рідненька!

Не відречешся кровного болю.

Я ж тобі, мамцю, витопчу долю:

Ніжками тупці, ніжками тупці

І простягаю до тебе руці!..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      

 

 

 

1

 

doc
Додано
31 січня
Переглядів
215
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку