ОБРАЗ РОКСОЛАНИ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ПОРТРЕТНОГО ЖИВОПИСУ XVI – поч. ХХІ СТОЛІТТЯ)

Про матеріал

Образотворча «роксоланіана» різноманітна, охоплює різні види та жанри образотворчого мистецтва від живописних та граверних портретів до скульптур, однак досі не виокремлена в мистецтвознавстві, як, наприклад, мистецька «шевченкіана». З часу створення першого портрету й до сьогодні образ цієї жінки зазнав різноманітних інтерпретацій, адже кожен автор намагався передати на полотні ті риси, які вважав найголовнішими у характері цієї непересічної жінки. В запропонованій науково - дослідницькій роботі автор простежить за відтворенням образу постаті Насті Лісовської у творах портретного живопису різних епох і стилів.

Перегляд файлу

1

 

Міністерство освіти і науки України

Рівненська Мала академія наук  учнівської молоді

 

Відділення  філології та  мистецтвознавства

Секція «Мистецтвознавство»

 

 

 

 

 

 

ОБРАЗ РОКСОЛАНИ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

 

(НА  МАТЕРІАЛІ  ТВОРІВ  ПОРТРЕТНОГО ЖИВОПИСУ 

XVI – поч. ХХІ  СТОЛІТТЯ)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………..3

 

Розділ І.   Мистецтво портретного живопису ……………………………………………7

Розділ ІІ    Роксолана як історична постать………………………………………………9

Розділ ІІІ.  Особливості образу Роксолани в портретному живописі

3.1. Мистецтвознавчий  погляд  на портрети Роксолани художників  Відродження..12

  3.1.1. Тиціан. «La Sultana Rossa»……………………………………………………12

3.1.2. Паоло Веронезе.  «Весілля в Канах Галілейських»…………………………13

  З.1.3.Таємниці портрету Роксолани  Невідомого художника XVI ст…………….14

3.2  Внутрішній світ  Султанші у творах художників  XVIIIXIX століття

3.2.1. Портрет Роксолани невідомого художника. Венеція, XVIII ст…………..17

3.2.2.  Карл Антон Хікель. «Сулеман і Хюррем». ……………………………….18

3.2.3. Портрет Роксолани  з  фортеці Мармариса невідомого автора…………..19

3.3.  Інтерпретація образу Роксолани  українськими художниками ХХ –  поч. ХХІ     

       століття

    3.3.1. Роман Грицай. «Портрет Роксолани».  Музейний комплекс в Рогатині…19

3.3.2.Михайло  Фіголь.  «Роксолана». 1970 р……………………………………..20

3.3.3. Образ – символ у портретах сучасних українських художників…………20

Висновки…………………………………………………………………………………  23

Список  використаної літератури………………………………………………………..26

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Митців усіх часів завжди цікавили,  цікавить і  будуть  цікавити непересічні й  видатні особистості,  чия  громадська чи  політична діяльність якимось  чином вплинула на  історичний  хід  свої країни та інших  країн.  Ось вже  більше як 500 років життя простої й водночас  легендарної української жінки з Галичини приваблює увагу літераторів і мистецтвознавців як на Україні, так і за кордоном. Роксолана – історична персона, особистість, описана не тільки в історичних хроніках.  Вона стала центральною фігурою народних пісень, їй присвячені численні  музичні та літературні  твори, а в Рогатині у 1999 році відкрито пам'ятник ( Рис 1, 2).  Знято також  кілька  екранізацій та кінофільмів про  її життя.                                                                       

Актуальність  теми.

Образотворча  «роксоланіана»  різноманітна, охоплює різні  види  та жанри образотворчого мистецтва від живописних та граверних портретів  до скульптур, однак  досі не  виокремлена   в мистецтвознавстві, як, наприклад, мистецька  «шевченкіана». З  часу  створення першого портрету й до сьогодні образ цієї жінки зазнав різноманітних  інтерпретацій,  адже  кожен  автор намагався  передати на полотні ті риси,  які вважав найголовнішими у характері цієї непересічної  жінки. В запропонованій  науково - дослідницькій  роботі  автор простежить за відтворенням  образу  постаті Насті  Лісовської у творах портретного  живопису  різних  епох і   стилів.

У 2004 році в місті  Івано-Франківську видано книгу істориків-краєзнавців Богдана Гавриліва та Івана Миронюка «Роксолана у світі», в якій  автори аргументовано доводять  факт, що знайдені документальні портрети Роксолани належать  кисті  італійських художників Паоло Веронезе й  Тиціана. «Серед вчених немає жодної єдиної думки, який саме з  відомих портретів Роксолани  XVI ст. є достовірним»  (Б.Гаврилів). Найдавнішим,  на його думку, є той, що знаходиться у Львівському  історичному  музеї.

 Проте митці і в наступні століття зверталися та продовжують звертатися до образу  Роксолани в  образотворчому мистецтві,  зокрема, в живописі, намагаючись  створити  не стільки власне її портрет, як образ – символ   жінки, яка поєднує в собі красу та розум, хитрість і щирість, вірність та розпусту, мученицю  й  тиранку, рабиню та володарку, патріотку та зрадницю.

Гіпотеза дослідження.  На прикладі образу  Роксолани за допомогою різнотипних живописних  портретів художники відображають як зовнішню привабливість, так і  внутрішній  світ і характер особистості, створюючи таким  чином  образ – символ  видатних  сучасниць.

Поштовхом до написання  роботи  стала  зацікавленість автора життєвим  шляхом легендарної українки, загострена прочитаними літературними творами П.Загребельного  та О. Назарука й переглядом телесеріалів «Роксолана» з  Ольгою Сумською в головній ролі (1996-2003, Україна) та «Величне століття. Роксолана» (2011-2013, Туреччина).

Об’єкт  дослідження –  твори зарубіжного та українського образотворчого мистецтва, зокрема, живописного портрету, від ХVI до  початку ХХІ століття

Предмет  дослідження  живописні образи Роксолани художників  різних епох та стилів.

Джерельна база дослідження  літературні, публіцистичні й історіографічні тексти П.Загребельного, Богдана Гавриліва, Івана Миронюка, Агатангела Кримського, Володимира Грабовецького,  О.Суховарової – Жорнови ( з електронного ресурсу).

Мета дослідження – зосередити увагу на  одному з  жанрів  образотворчого мистецтва – портреті як зображенні  зовнішнього  вигляду, а через нього й внутрішнього світу й  характеру історичної  особи Роксолани (Насті Лісовської).

Мета зумовлює  низку завдань:

  • ознайомитись з портретом як жанром живопису,  розглянути особливості  портретного мистецтва;
  • висвітлити деякі аспекти  постаті Роксолани як історичної особи;
  • систематизувати  живописні портрети Роксолани за хронологією створення;
  • розглянути  найбільш відомі на сьогодні  та зовсім нові  живописні портрети Роксолани;
  • порівняти портрети славетної галичанки  Невідомих художників XVI- XVIIст,     а також  Тиціана,  П. Веронезе;
  • відстежити портрети Н.Лісовської  та визначити їх  типи  художників XVIII-XIX століття Романа Грицая, Миколи Фіголя,  ряду  сучасних українських митців;
  • дати власну інтерпретацію деяким портретам невідомих  та сучасних авторів.

 

Наукова новизна. Робота  є першою спробою  наукового опрацювання, систематизації, комплексного вивчення  живописних портретів Роксолани західноєвропейських  та українських художників різних епох, особливостей функціонування образу Роксолани у живописі.

  Практичне значення досліджуваної  роботи визначається можливістю використання матеріалів  на уроках художньої культури  та  позакласних  заходах у  загальноосвітніх школах з  метою популяризації творчості Тиціана, Паоло  Веронезе, Романа Грицая, Миколи Фіголя  та  інших художників (на прикладі  запропонованих  творів).

Структура роботи  обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та висновків. Загальний обсяг тексту 25 сторінок. Список використаних джерел та літератури налічує 28 пунктів.

У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми дослідження, її наукову новизну, з’ясовано стан наукового опрацювання проблеми, визначено мету і завдання роботи, висунуто  гіпотезу дослідження та практичне застосування.

Перший  розділ ознайомлює  з портретом як жанром живопису,  розглядає особливості  портретного мистецтва. Другий  розділ досліджує власне  історичну постать Роксолани – Хуррем.  Третій розділ у трьох підрозділах висвітлює особливості образу Роксолани в портретному живописі  невідомих авторів XVI- XVII ст., майстрів пензля Тиціана  та П.Веронезе, живописців XVIII-XIX ст. та  сучасних українських митців. У додатках  запропоновано репродукції   картин репрезентованих  художників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

МИСТЕЦТВО   ПОРТРЕТНОГО  ЖИВОПИСУ

Мистецтво  портрета нараховує  кілька тисячоліть. Портретні зображення можна побачити у книжкових мініатюрах, у розписах гробниць, храмів і палаців. Але як самостійний жанр портрет у європейському мистецтві зароджується у XV ст.

Портрети доносять до нас не тільки  образи людей різних  епох, відбивають історичний час, але й говорять про те, яким  бачив світ  художник, як він ставився до  моделі.

У «Словнику термінів образотворчого мистецтва» портрет  визначається як «…один  із жанрів живопису, скульптури і графіки, присвячений зображенню визначної, конкретної людини…Необхідною вимогою при  цьому є відтворення індивідуальної схожості…» [12].

Проте зміст портрета не  вичерпується тільки відтворенням характерних рис особистості. Змістом портрету є відношення художника до моделі[25].

Залежно від того, як «бачить» художник  свою модель, визначаються засоби  вираження  головної ідеї портрета: художньо – пластичне вирішення, матеріал і техніка виконання. Все це допомагає розкриттю художнього образу, створенню живописними засобами того неповторного світу, який змушує  глядача хвилюватись і мислити, радіти чи сумувати [7].

Основним засобом  виразності  живопису є колір,  який підсилює емоційність  зображення, допомагає виразити думки і почуття. Для втілення свого творчого задуму художник  використовує поворот фігури  або  голови, напрям  погляду,  вираз очей, положення рук тощо [15].

В історії українського мистецтва найстарішими станковими творами, що збереглися до нашого часу, є портрети XVI ст. Саме в цей період портрет в українському живописі виділяється в окремий жанр, зароджуються основні його різновиди і типи. Особливого поширення і розквіту набуває портрет у XVII — XVIIІ столітті. Давні портрети чітко розподілялись за своїм призначенням. Існували зображення, головна мета яких полягала в уславленні життя й діяльності видатних осіб, в увічненні їх образів.  [26].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

РОКСОЛАНА ЯК ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Історія цієї жінки

 виписана не тільки

визначними датами й подіями,

а й зіткана із маленьких секретів,

із нерозгаданих загадок

 та великих таємниць.

Н.Ясинська

 

Ім'я відомої українки Роксолани добре відоме не лише на Батьківщині, але й у світі.

Роксолана (Настя Лісовська) — дружина турецького султана Сулеймана І, українка за походженням.

Дотепер історики не зійшлися на єдиній думці щодо року народження рогатинської попівни, відомої з легенд і літературних творів як Настя Лісовська, а з офіційних історичних хронік — Роксолана-Хуррем. Оскільки не збереглося жодного документа у львівських архівах та громадських актових книгах, найвірогіднішим часом народження дружини повелителя могутньої Османської імперії Сулеймана Пишного, на переконання провідних українських «роксоланознавців», зокрема Агатангела Кримського та прикарпатського академіка Володимира Грабовецького, можуть бути або 1505-й, або 1506 роки[11].

Історичних  джерел, в  яких згадується Роксолана – Хуррем – надзвичайно мало. Їх дослідженням  займались видатний український  тюрколог та сходознавець Агатангел  Кримський  - автор «Історії Турції» (1924),  львівський історик - вчений Я. Кісь, чия робота опублікована в журналі «Архіви України» 1970 року,  кандидат історичних наук, доцент кафедри сходознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ферхад Туранли, івано-франківський історик академік Володимир Грабовецький, який вже понад півстоліття намагається проникнути в таємниці легендарної жінки. Згідно його досліджень   існує лише одне першоджерело, яке  вказує на те, що Настя Лісовська -  дочка священика з Рогатина. Про  це писав  тогочасний польський  поет – історик Самуїл  Твардовський. Він  дивувався, що величний  султан Сулейман І «дозволив  собі закохатися в бідну  дівчину  з Рогатина…». Це підтверджують і дослідники історії Туреччини Гамер, Йорга, А. Кримський, які мали змогу працювати в архівах Туреччини. До нашого  часу також не знайдено документів, які б точно  вказували на  справжнє  ім’я  дівчини, адже  ім’я Настя Лісовська з’явилося лише в середині ХІХ століття. Ні в галицьких міських  книгах, ні в земських актах кінця  ХV — початку ХVІстоліття не знайдено жодної згадки про рід Лісовських. У  повідомленнях венеціанських послів  із Стамбула того періоду цю дівчину називали Гасекі Хуррем, тобто Весела (радісна) Султанаша, а ще Росса, Русса. Саме з цих  повідомлень  у Європі дізнались про Роксолану.

         Ім’я Роксолана  походить  від назви  міста Роксолани, яке  існувало з VІ століття до нашої ери і до ІІІ століття нашої ери  на березі  Дністровського лиману  поблизу  сучасного  селища  Роксоланія  Овідіополського району Одеської області. Турки тоді, зазвичай, називали  усю територію України Роксоланією, а її  мешканців -  роксоланами. Ця назва прижилась і при  європейських дворах. Тому не  дивно, що дівчину,  яка походила з тих країв, називали роксоланою [16].

У гарем до Сулеймана І потрапила Роксолана ще перед тим, як він обійняв султанський престол (1520-1566 - роки правління Сулеймана). Вона стає  улюбленою дружиною  найлютішого, наймогутнішого з повелителів Туреччини- Сулеймана Законодавця, як величали його в Передній Азії та Північній Африці, Сулеймана Пишного, як  нарекли його в Європі. Скрізь це ім'я вимовлялося з тремтінням, адже небагато існувало держав на трьох континентах, які б не зазнавали спустошливих набігів османів[9].

Дослідники життя Роксолани вважають, що  Настя Лісовська зовсім не була  схожа на тогочасних  східних  красунь – пишногрудих, розкішних жінок з повними губами та  розкосими  чорними очима.

 Венеційський посол Домініко Тревізано казав, що султанша Роксолана «молода, але не красива» (італ. «giovane, ma non bella»), а стамбульський люд вважав її за відьму [23].

Сучасники Роксолани описували її «скоріше як милу, ніж красиву». Український письменник Павло Загребельний, який ретельно дослідив історію Роксолани і написав про неї роман, в одному з інтерв'ю дав такий опис: «…З деяких джерел відомо, що вона була невисокого зросту, не була красунею, але була дуже чарівною. В неї був якийсь особливий ніс, який хвалив навіть Вольтер. Він говорив, що «заради нього Сулейман міг би віддати всю Європу». Проте в Роксолани була  інша  краса – слов’янська, яка поєднувалась з добротою, ніжністю, жіночністю,  гострим  розумом і спокійним, теплим, радісним характером. Недарма при  дворі Гасекі Хуррем  прозивали Веселою Султаншею.

Але найважливіше — це була дуже розумна жінка, витончена й шляхетна, обдарована поетичним і музичним талантом. Особу Роксолани не могли оминути у своїх звітах, хроніках і нарисах ні царедворці, ні посли іноземних держав, що прибували до Стамбула. Особливо їх дивувало те, що вони чи не вперше зустріли тут жінку, яка вільно володіє п'ятьма мовами.

Вона чудово знала й розуміла витончену арабську поезію і навіть давала дуже слушні поради Сулейманові щодо його власних ліричних творів, які він підписував псевдонімом «Мухиббі». З італійськими дипломатами спілкувалася латиною, з польськими — польською мовою. А турецькою розмовляла й писала так само вільно, як і рідною українською [9].

Роксолані судилося відіграти величезну роль не лише в особистій долі свого чоловіка — султана, а й у веденні зовнішньої та внутрішньої політики Османської імперії 20—50-х рр. XVI століття.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ РОКСОЛАНИ В ПОРТРЕТНОМУ ЖИВОПИСІ

«Із відомих у світі жінок

 таку величезну увагу до себе

 привертала, мабуть,

 тільки Клеопатра…»

 Наталія Ясинська

 

Незвичайна, майже казкова доля Анастасії Лісовської творила в Україні легенди, перекази, пісні. Про неї розповідали втікачі з турецького полону, козаки, мандрівні співці, бандуристи. Портрети українки, що володіла турецькою імперією, можна було найти в козацьких оселях.

Портретів Роксолани у світі можна зустріти дуже багато,  проте дослідники одностайні в тому, що не всі  вони документальні. Серед них усіх лише один чи два були  написані з натури, проте  які саме – досі залишається загадкою для науковців. Усі  інші портрети – творча  уява художників.

Художники світу зображували нашу землячку як яскраву історичну особистість ще за життя. Сьогодні існує значна за обсягом і художньою вартістю графічна й образотворча «роксоланіана», створена як митцями України, так і світу [9].

 

3.1.  Мистецтвознавчий  погляд  на портрети Роксолани художників  Відродження

В епоху Відродження народився європейський реалістичний портрет. Особливого розквіту  портретний  жанр  досягнув у творчості Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Джорджоне. Майстри пензля  створювали  високохудожні портретні образи, наділяючи їх  інтелектом, гармонією, а іноді й  внутрішнім драматизмом.    

Значних успіхів в портретному живопису досягли венеціанські майстри, про що свідчать запрошення їх в інші країни для портретування. Особливе  місце  займають портрети  Тиціана та  Паоло Веронезе, яким  властива  яскраве обрамлення  внутрішньо складних,  але цілісних людських характерів [ 2].

 

З.1.1. Тиціан. «La Sultana Rossa»

Тіціан Вечелліо (1490–1576)  – італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження у Венеції. Вважається  одним  із найвеличніших  художників усіх  часів і народів.

У його  портретах  фігури людей ніколи не здаються нерухомими,  байдужими. Тиціан чудово володів мистецтвом показувати в поєднанні  фарб почуття  і настрої людини.

Уся європейська знать домагалась згоди художника працювати  для них. Але він виконував  лише ті замовлення, які були йому до вподоби.

 У портретах він намагався не тільки  досягти зовнішньої  схожості, але й розкрити риси характеру  своєї моделі [7].

Серед  істориків існує думка, що єдиний живописець, котрий малював Роксолану з натури – це Тиціан, який  славився портретами найгарніших  жінок  свого часу. Проте деякі дослідники заперечують це, бо, як відомо, згідно із законами,  малювати  портрети  людей в  мусульманській  релігії заборонено. Але  відомо, що султанша любила живопис, спілкувалася з відомим художниками свого  часу, можливо, цим й спонукала Тиціана до  зображення її образу [5].

Критик ХVI ст.  Джорджіо Вазарі  назвав особу, написану на полотні, Роксоланою – дружиною султана Сулеймана Пишного, правителя Османської імперії  (Рис.3).

З портрета дивиться на  нас жінка,  сповнена людської гідності, горда, незламна слов’янка, водночас лагідна й доброзичлива. Картина Тиціана, написана в 1550-ті роки, має назву «La Sultana Rossa» - «Російська  султанша» .

Цей портрет Роксолани експонується в одному із залів художнього музею братів-меценатів Рінглінгів в м. Сарасоті штату Флорида. Відшукав твір українець з

Чикаго Михайло Орлич  автор книги   «Роксоляна, сонячна царівна Опілля».  У  статті «Роксоляна в США» він  пише, що «…на цьому портреті Роксоляна зображена вже зрілою жінкою середнього віку…» [28].

 

3.1.2. Паоло Веронезе.  «Весілля в Канах Галілейських»

 

Дійсно документальним портретом Роксолани історик Богдан Гаврилів вважає  її зображення на полотні  італійського художника Паоло Веронезе  «Весілля в Канах Галілейських» (1563) (Рис.4).

  На картині відтворено  біблійний   сюжет  про перше чудо Ісуса Христа, який під час весілля перетворив воду на вино. Із 138 осіб, які зображені на весільному бенкеті (розміри полотна 6,6 х 9,9 м), багато гостей мають документальний характер. Мистецтвознавці стверджують, що серед учасників дійства знаходяться  усі тогочасні правителі -  від турецького султана Сулеймана І до шведського   короля Карла. Поруч із Сулейманом  зображена кирпата  блондинка,  яку й  вважають Роксоланою. Проте й тут  існує дві  версії: за однією з них – Сулейман зображений  крайнім зліва (Рис.5), а  за  другою – у високому  червоному  тюрбані  (Рис.6),  а отже його дружина знаходиться  справа від нього.

Науковець Ферхад Туранли, який раніше стажувався у Стамбулі, з’ясував, що зображення Сулеймана на картині Веронезе вважається достовірним, а тому поруч із султаном його шлюбна дружина Роксолана. На підтвердження цієї версії необхідно звернути увагу, що художник був сучасником своїх персонажів, так як картина остаточно датується 1562-1563 роками.

  Між  зображенням  Веронезе і портретом з  Львівського  історичного  музею  легко  можна  знати спільне -  схожість облич яскраво  виражена, а отже, допустима думка,  що Невідомий  автор  скористався зразком зображення Роксолани на полотні Веронезе [28].

   Роксолана на цій картині зображена молодою. Дружину султана змальовано на фоні античної колони з рожевого мармуру,  що  вдало  підкреслює її вроду. Тонкі неправильні риси обличчя, високе чоло,  яскраві вуста, гостре підборіддя,  рум'янець на пухких щічках, а ще промовисті очі й біла рука з ямочками, яка лежить на грудях жінки — все це допомагає митцеві показати на полотні  ще недосвідчену, безпосередню і щиру жінку. Митець творить ідеал душі, розуму й тіла. Освітлення портретованої підпорядковане прагненню художника привернути увагу глядача до обличчя, краса якого відповідає духовному піднесенню героїні. Її спокійний, звернений до людей погляд він гармонійно доповнив вишуканою сукнею із переважанням біло-сріблясто-голубих відтінків і чарівними перлами на шиї та вправно вплетеними у золотоволосу голову. У зіставленні з двома затіненими чоловіками, що оточують Роксолану з обох боків, жінка за допомогою яскравого світла сприймається глядачем як осяйна яскрава пані [9].

Нині  полотно  експонується у Луврі.

 

3.1.3. Таємниці портрету Роксолани  Невідомого художника

Найбільш давнім   серед портретів Роксолани  вважають  той, що знаходиться  в  експозиції  Львівського  історичного  музею  й датується ХVІ століття (Рис.7). Його придбав у невідомого  антиквара колекціонер С. Вроновский і у 1837 році передав у музей «Оссоленіум» - найбільшу  культурно – освітню  установу  Львова у  ХІХ столітті. Історик Ж.Паулі  відмічав, що цей портрет  може  бути  копією з оригіналу, привезеного в 1553 році з Константинополя  відомим  німецьким  дипломатом. Однак сучасні  дослідники не погоджуються з  цим  твердженням,  мотивуючи тим, що костюм жінки не відповідає  історичним  реаліям XVI століття: на голові у неї -  великий тюрбан. Такі головні  убори носили  лише чоловіки, тому на львівському портреті, на думку  історика – мистецтвознавця  Платона Білецького, спершу був зображений  юнак,  якому під час реставрації  полотна надали  жіночих рис [18].

Саме  цей портрет  викликає найбільше  думок та  суперечок  істориків  і дослідників-науковців   стосовно походження  його творця.  Існує  кілька  версій,  які  автор  роботи пропонує розглянути.

Портрет  виконано на  дерев’яній дошці. Створюючи  образ Роксолани – українки, сповненої  життєвої сили і краси, живописець  зображає  її в турецькому    

вбранні. Аби підкреслити її положення при дворі, художник прикрашає голову  Роксолани  високим тюрбаном, попри те, що їх  носили тільки  чоловіки. Працюючи над образом,  який мав  сприйматися  як  образ української жінки, невідомий автор, безумовно, керувався копією, джерелом якої були такі  твори  Тиціана як  «La Bella»,  віденські жіночі портрети,  дрезденська «Дама в білому» [27]. Автор історичного нарису «Мистецтво давньої України» Ф.С. Уманцев  вважає, що підставою для  таких  висновків є спільність рис у  вирішенні  образу Роксолани і жінок у  вищезгаданих портретах  Тиціана. Це – не лише загальний  вираз обличчя, також і  його поворот, малюнок  очей, брів, носа, вушних раковин,  однакове окреслення  обличчя і  шиї, однаково покладені  тіні.

Ф.Уманцев зазначає,  що хоча портрет Роксолани  написаний не так  витончено, як твори венеціанської школи, проте невідомий  живописець  добре знався на її  гравюрах та живописі.  Свідчення цьому -  кольорова гама твору, характер ліплення форми,  манера  змалювання волосся з відблиском світла.

Водночас автор нарису  вважає, що цей портрет належить пензлю не іноземного, а місцевого цехового майстра, який свідомо вносить нові риси в живописне виконання твору, в тлумачення  образу, зокрема, змінюючи пропорції обличчя і тим самим заокруглюючи  його,  виявляє нові нюанси у  виразі очей та  інших деталях, надаючи ознак, як він, мабуть, вважав,  типових для  української жінки. До того ж, на відміну  від італійських майстрів, він  ставив перед  собою  мету створити  саме  узагальнений  тип  української жінки – красуні [27, с.121]

Деякі  джерела приписують цей портрет  німецькому художнику  Мельхіору  Лорху, який жив у Стамбулі з 1556 по 1582 рік й працював при дворі  султана  Сулеймана Великого, але його руці належать переважно гравюри [20].

На портреті митець зобразив красиву й горду жінку у яскравому турецькому вбранні; її високе становище підкреслює великий білий тюрбан з червонуватими смугами, який надає обличчю Роксолани урочистості, таємничості.

Українська дослідниця, мистецтвознавець, автор численних книг з історії українського одягу Галина Стельмащук відзначає, що тюрбаноподібні головні убори набули поширення у західноєвропейської знаті і їх появу, як данину моді, слід завдячувати запозиченням зі Сходу; носили їх також у Східній Галичині як чоловіки, так і жінки. Дослідниця  стверджує: «Правдоподібно, що художник не був мусульманином, а отже, не знав звичаєвих норм турків, котрі забороняли носити чалму жінкам. Знаючи свої звичаї і західноєвропейські, він відтворив на голові Роксолани головний убір, який мав відтворити стан жінки у чужій їй державі» [9].

 З портрета на глядача  дивляться великі, розумні очі владної жінки. Тонкі брови підкреслюють чарівність і вроду повелительки, міцно стулені губи - свідчення твердого характеру і рішучості. Довге золоте кучеряве волосся м'якими хвилями спадає на плечі, надаючи постаті ніжності й жіночості.

 

3.2. Внутрішній світ  Султанші у творах художників  XVIIIXIX століття

3.2.1. Портрет Роксолани невідомого художника. Венеція, XVIII століття. Напис латиною: «Руська дружина Сулеймана».

Звичайно,  цей портрет – уявний, написаний  через  два  століття після  смерті Хуррем (Рис.8). Автор роботи висловлює припущення, що невідомий художник  з великою повагою ставився  до Роксолани  як до сильної та  владної жінки, адже  зобразив її  у  червоному одязі. Як  відомо, здавна  червоний - символ крові й вогню, бо це - гарячий колір. У ньому - всі сторони життя: з однієї - повнота життя, свобода та енергія; з іншої - ворожнеча, помста й агресивність. З однієї сторони - це символ любові, а з іншої - символ страждань. Саме  через  це  пройшла наша  славетна землячка і  саме такою  підступною, жорстокою  та безпощадною до ворогів була за  свідченнями сучасників. Водночас  Хюррем увійшла в історію як людина, що займається благодійністю.

Проте на картині  бачимо також багато  золотавого та жовтого  відтінків. Жовтий - символ тепла, радощів і поваги, колір Божественної величі та слави, а золотий – символ святості, свідчення Божественної Сили, символізує Сонце і багатство. Як відомо,  при гаремі   Сулеймана за гострий язик  та  розкотистий сміх було дівчині було дано ім’я «Хуррем» - «та, що  сміється».

Хоча на картині зображено врівноважену спокійну жінку, проте  художник,  використовуючи золотаве обрамлення сорочки  біля шиї, пояс, яким  вона підперезана, а також золоту прикрасу на  високому  білому тюрбані, дає легкий  натяк глядачеві на  справжній характер ще  молодої Роксолани.

Коричневе тло символізує впевненість та непохитність.  Саме ці риси характеру допомогли   простій дівчині досягти вершин влади у найсильнішій державі XVI  століття - Османській імперії.

3.2.2. Карл Антон Хікель. «Сулейман і Хюррем». 1780 р. Міський музей Майнца, Німеччина

Ця картина була написана в 1780-му році, через понад двісті років після смерті Хюррем і Сулеймана, і представляє лише варіацію на тему реального вигляду зображуваних персонажів (Рис. 9).

На думку  автора художник   Антон Хікель мав на меті  відтворити не  портрети історичних осіб, а швидше їхні характери, зокрема – веселу вдачу Роксолани. Як свідчать  історичні  джерела,  коли вона потрапила у гарем, то змушена  була навчитись грати на  інструментах, співати й танцювати, аби в майбутньому при нагоді  розважити свого господаря. Як видно з картини,  це їй  вдалося – Султан із захопленням дивиться на  свою веселу дружину, здається, навіть підспівує  їй, а отже він задоволений і щасливий.

 

3.2.3.  Портрет Роксолани  з  фортеці Мармариса Невідомого автора

За деякими даними,  фортеця була побудована ще в 3000 році до нової ери. За минулі тисячоліття форт змінювався  і сучасний вигляд фортеця отримала в XVI сторіччі за султана Сулеймана Пишного. 

У 1979 році фортецю було реконструйовано й перетворено на музей, сім її  галерей нині  використовується як  виставкові зали. Одна з них присвячена  самому

Сулейману Пишному та його дружині, де й зберігаються портрети Роксолани та її дочки Міхрімах

 

Час  створення  полотна та  його автор  достовірно невідомі. На портреті Роксолана  зображена у всій  своїй величі, проте холодна й недосяжна (Рис.10). Тонкі риси обличчя, довга шия та форма лику, ще більше  витягнуті  високим головним  убором – короною, надають образу надмірної зверхності.  Міцно стиснуті маленькі губи  й проникливий погляд відштовхує  глядача.  Гнітючості  додає   темний  колорит картини. Таким  чином  перед нами справжня  володарка  Османської  імперії – зухвала, владна, жорстока й безпощадна.

 

3.3. Інтерпретація образу Роксолани  українськими художниками ХХ –  поч. ХХІ століття

3.3.1.   Роман Грицай. «Портрет Роксолани».  Музейний комплекс в Рогатині.         Рік виконання невідомий.

Роман Грицай (1887-1968) – архітектор та інженер, життя та творчість якого протягом тривалого часу були пов’язані з містом Рогатин. Викладав малювання у Рогатинській гімназії. Відбудовував Рогатин, що сильно постраждав внаслідок військових дій у роки Першої світової війни.

У 2003 році в місті було створено художньо-краєзнавчий музей, в експозиції якого представлені живопис і графіка відомих місцевих художників, в тому числі й Романа Грицая. У музеї можна оглянути документи та фотоматеріали, що ілюструють життєвий та творчий шлях Р. Грицая, а також його креслення та проекти,  кілька акварелей  і портрет Роксолани (Рис.11)[14].

З портрета на  глядача дивиться абсолютно протилежний типаж тим образам, про які  йшлося в  попередніх підрозділах. Пишна, повногруда жінка з  яскраво вираженою українською  символікою - синьо блакитним головним убором. Вже зріла, самодостатня жінка, яка досягла в житті  успіху,  впевнено дивиться  в майбутнє, ніби закликаючи й глядача  спрямувати погляд за її очима. Вона швидше наша  сучасниця,  яка готова  виборювати  своє  право на свободу, рівність, незалежність, любов. Художник  створив символічний  образ справжніх українських патріоток.

 

3.3.2. Михайло  Фіголь.  «Роксолана». 1970 р.

Михайло Фіголь - мистецтвознавець, художник-монументаліст, живописець, графік, педагог, науковець.

Прикарпатський  художник  багато подорожував країнами Європи та Сходу. Перебуваючи в Стамбулі під час зарисовок мечетей та мінаретів візантійської столиці, очевидно, роздумував художник про долю Роксолани, образ якої створив на полотні (Рис.12). Спокійно зосередженою зобразив він  галичанку,  доля якої вже  склалась і ніщо не може порушити  її  становище. Цей портрет швидше декоративний,  аніж живописний,  деякі  елементи   трансформовані з  портрету Роксолани невідомого автора (з фортеці Мармариса) – зокрема, головний  убір, білий  комір під шию, продовгувате обличчя. 

Знамениту землячку Роксолану уродженець Крилоса намалював такою, як собі уявив — витонченою красунею, проте всі деталі одягу султанші, всіяного коштовним камінням, і султанську  діадему, відтворив зі скрупульозною точністю за документальними гравюрами [10].

 

3.3.3.  Образ – символ у портретах сучасних українських художників

Сучасний український живопис різноманітний і щедрий на творчі палітри, багатий прикладами неординарних прийомів художньої творчості. Сучасні українські художники шукають нові форми та стилі для самовираження. А  Настя Лісовська – Роксолана -  Хуррем - загадкова й легендарна жінка, продовжує хвилювати уяву й надихати  митців на  творення неповторного образу.

Молодий художник Володимир Макаренко при зображенні жінки намагається створити узагальнений образ.  У портреті  «Роксолана» (2001)  він  скеровує  глядача не  стільки до рис обличчя, скільки до видовженого, гнучкого  силуету, використовуючи  лінію як засіб виразності. У портреті  митець шукає сутність людини, а не її  тимчасовий  настрій. Дуже  важливим  у його творчості є  світло, він

прагне, аби ним  був просякнутий  увесь твір. Типове для художника включення  червоних і зелених площин  посилюють декоративність картини [4].

 

Варто звернути  увагу на вузькі зелені  очі жінки. Як відомо,   володарці зелених очей здавна приписували надприродні  можливості, звинувачуючи її навіть у  відьомстві. Можливо, цією  деталлю автор картини  хотів розкрити секрет  тієї величезної  влади, яку мала Роксолана над  Сулейманом Пишним (Рис.13).

Прикраса на шиї  у вигляді золотого Тризуба підкреслює впевненість  художника в українському  походженні султанші.

  Київська художниця Анна Діденко тяжіє до декоративності. Захоплюючись вітражним мистецтвом,  вона  пробує перенести його  техніку на полотно, створюючи картини – пазли. Її  «Роксолана» (Рис 14) водночас  нагадує  візантійську  ікону, що створює образ духовний, майже  святий. Але  мерехтіння  різнокольорових плям ніби пояснює  другу частину  назви картини – «Хіть» (2013) [6].

Реалістичний портрет  «Роксолана» (2012) художниці Наталії Виксюк  оспівує  молодість і красу (Рис 15). За легендою Настя Лісовська  була рудоволосою, як зображено й на найдавнішому портреті з Львівського  історичного   музею. Червоно – зелений  колорит картини збуджує й  заспокоює водночас, характеризуючи персонажа бунтівною, але цілеспрямованою особистістю. Погляд великих виразних очей не  сумний, а сповнений надії [3].

Серед  великої  кількості зображень Роксолани сучасними художниками варто звернути  увагу на картину Ольги Коваль (Рис 16). Художниця займається експериментальним живописом - у своїх роботах вона використовує  шкіру  пітонів. Як  стверджує сама авторка, на написання картини «Роксолана» її надихнув образ актриси Ольги Сумської. Про  українське  походження  султанші авторка  свідомо  вказує  усіма деталями - вишитою сорочкою, кілька рядним кораловим намистом та головним убором, що  схожий на намітку. Художниця  створила романтичний образ Роксолани,  декоративний портрет [17].

Крім згаданих у  роботі  існує багато  інших картин такої тематики: видатних художників минулих років Луки Долинського «Портрет Роксолани», Феодосія Гуменюка «Роксолана», Миколи Канюса «Зірка Сходу (Роксолана)», та сучасних, ще маловідомих, молодих авторів – Вікторії   Гуменюк, Андріана Харченка, Ольги Гавриляк, Задорожного Івана-Валентина [20].

 

Отже, прижиттєві полотна Роксолани особливо цінні, оскілки можуть дати більше інформації про портретовану, допомагають  пояснити причини величезної влади загадкової  русинки над Сулейманом Пишним. Проте уявні портрети теж  мають право на існування, дають можливість і художникам, і глядачам уявляти цю непересічну  жінку саме такою, якою вона, можливо,  насправді й не була, але  якою  хотіли  б її  бачити сучасники.

На думку автора, роботи художників XVIXIX століття  справді є різнотипними портретами героїні, які відтворюють її характер, створюючи певний образ Роксолани. Художники ХХ поч. ХХІ  створюють  портрети декоративного типу, асоціюючи Роксолану як ідеальний образ-символ українки – прекрасної, гордої  і розумної дівчини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 Ознайомившись з портретом як жанром живопису та його особливостями, висвітливши деякі  аспекти постаті Роксолани як історичної особи,  систематизувавши за хронологією створення  та розглянувши найбільш  відомі  на  сьогодні живописні портрети Роксолани – Хуррем, порівнявши її портрети видатних художників Відродження, невідомих авторів різних  епох та інтерпретувавши деякі портретні полотна   Роксолани сучасних митців автор зробив наступні висновки:

  • портрет  визначається як «…один  із жанрів живопису, скульптури і графіки, присвячений зображенню визначної, конкретної людини Необхідною вимогою при  цьому є відтворення індивідуальної схожості. Портрети доносять до нас не тільки  образи людей різних  епох, відбивають історичний час, але й говорять про те, яким  бачив світ  художник, як він ставився до  моделі;
  • ім'я відомої українки Роксолани добре відоме не лише на Батьківщині, але й у світі, проте й дотепер історики не зійшлися на єдиній думці щодо року народження, походження та  справжнього  імені, адже  ім’я Настя Лісовська з’явилося лише в середині ХІХ століття, а у повідомленнях венеціанських послів  із Стамбула того періоду цю дівчину називали Гасекі- Хуррем, тобто Весела (радісна) Султанша;
  • дослідники життя Роксолани вважають, що  Настя Лісовська не була  схожа на тогочасних  східних  красунь; венеційський посол Домініко Тревізано казав, що султанша Роксолана «…молода, але не красива», сучасники  описували її «скоріше як милу, ніж красиву»;
  • портретів Роксолани у світі можна зустріти дуже багато, проте дослідники одностайні в тому, що не всі  вони документальні. Серед них усіх лише один чи два були  написані з натури, проте  які саме – досі залишається загадкою для науковців. Усі  інші портрети – творча  уява художників;
  • серед  істориків існує думка, що єдиний живописець, котрий малював Роксолану з натури – це Тиціан. До написання  портрету  могло  спонукати  й особисте знайомство  Султанші з художником;
  • дійсно документальним портретом Роксолани історик Богдан Гаврилів вважає  її зображення на полотні  італійського художника Паоло Веронезе  «Весілля в Канах Галілейських». На підтвердження цієї версії необхідно звернути увагу, що художник був сучасником своїх персонажів, так як картина остаточно датується 1562-1563 роками.
  • найбільш давнім   серед портретів Роксолани на території України вважають  той, що знаходиться  в  експозиції  Львівського  історичного  музею  й датується ХVІ століття; на думку  історика – мистецтвознавця  Платона Білецького, на ньому спершу був зображений  юнак,  якому під час реставрації  полотна надали  жіночих рис;
  • оскільки автор портрету невідомий, то існує кулька версій щодо його походження. Деякі джерела приписують цей портрет  німецькому художнику  Мельхіору  Лорху;  Ф.Уманцев вважає, цей портрет належить пензлю не іноземного, а місцевого цехового майстра, який  ставив перед  собою  мету створити  саме  узагальнений  тип  української жінки – красуні;
  • з переглянутих у роботі творів можна виокремити три  типи портретів Роксолани: документальний (історичний), портрет – характеристику і декоративний;
  • портрети епохи видатних майстрів Відродження та Невідомого  автора ХVI ст. – портрети документальні, тобто,  історичні, оскільки котрийсь з них  усе ж був написаний з натури. Художники цієї  доби  схилялись до реалістичного  зображення портретованої,  достовірної передачі зовнішнього вигляду;
  • серед портретів XVIIIXIX століття переважно  полотна  невідомих художників, усі  вони уявні й належать до портретів – характеристик, які

               відтворювали характер,  духовний та внутрішній світ, емоційний  стан,          

               соціальне  положення Султанші Хуррем;

  • не залишають без уваги постать славетної галичанки й сучасні українські  художники. Одні зображають її пишною, повногрудою жінкою з  яскраво вираженою українською  символікою - синьо блакитним головним убором; інші – витонченою  красунею у східному та навіть українському одязі; вона постає перед глядачем то  зрілою жінкою, то зовсім юнкою. Отже, на їхній погляд, вік жінки не стає перешкодою для  становлення непересічної особистості.
  • сучасні молоді художники творять портрети Роксолани декоративного  типу, оскільки мають на меті відобразити не історичну постать чи її внутрішній світ, а створити образ-символ – волелюбної, сміливої, гордої, цілеспрямованої, владної, розумної, красивої, веселої і люблячої українки,  жінки, яка відіграє в суспільстві визначну роль.

 

 

 

Твори образотворчої  «роксоланіани»  посідають  важливе місце в західноєвропейському та  українському образотворчому мистецтві, що є свідченням  щирого пошанування особи Роксолани – Хуррем та достойне оцінювання  її вкладу в історію загалом. Автор сподівається,  що вони  й надалі будуть предметом майбутніх  мистецтвознавчих досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   ТА   ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв.//К.: «Радянська школа» -1973.- С. 25 -29
  2. Большая советская энциклопедия. Венецианская школа (живопись.)/ Источник: «Популярная художественная энциклопедия.» Под ред. Полевого В.М./ М.: Издательство "Советская энциклопедия", 1986.- [Електронний  ресурс]//Режимдоступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/73568
  3. Віксюк Наталія. Портал Изобразительного искусства. // [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://arts.in.ua/artists/Natashka/f/31988/
  4. Володимир Макаренко / Там, де Макар телят не пас : [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://artvertep.com/print?cont=16612
  5.  Волошин В. Роксолана - то історична постать /Василь Волошин.// «Голос з-над Бугу». - № 11 від 2012-03-15.- [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://golossokal.com.ua/gytjevi-istorii/roksolana-eto-istoricheskaya-figura.html
  6. Діденко Анна. Портал Изобразительного искусства. //[Електронний ресурс].-Режим доступу: http://arts.in.ua/artists/artdidenko/
  7. Дитяча енциклопедія  для середнього і шкільного віку [в10 томах]. Том 10.  Література і мистецтво.-К.: Радянська школа.-1965.- C.332-333.
  8.  Дитяча енциклопедія  для середнього і шкільного віку [в10 томах].  Том 10.  Література і мистецтво. - К.: Радянська школа.-1965.- С.381.
  9. Жила С. Засвідчила перед усім світом великі можливості української нації: стаття «500-ріному  ювілеєві Роксолани присвячується». - //[Електронний  ресурс].-Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1974.html
  10. Крайній Іван. Князівство по вулиці Фіголя / Іван Крайній/.- «Україна  молода». –// [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/regions/72/171/0/27472/
  11. Крайній Іван. До  Роксолани – До Роксолани - Хуррем — на 500-й день народження/ Іван Крайній/ - «Україна  молода ».– //[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/regions/72/219/0/26285/
  12. Краткий словарь терминов изобразительного  искусства / Под общ. ред. Г.Г.Обухова.- М.: Советский художник, 1959. - С. 190
  13. Кузнецова Л.С. Беседы  об  изобразительном искусстве / К.: Радянська школ.-1989.- С. 198-241
  14. Музейний комплекс в місті Рогатині. Роман Грицай.- [Електронний  ресурс]//  Режим доступу: http://museum-rogatyn.at.ua/index/0-11
  15. Музика О.Я. Мистецтво портретного живопису у фаховій підготовці майбутніх учителів  образотворчого мистецтва./Музика О.Я/ - [Електронний  ресурс]//  Режим доступу: http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/1334/1/
  16. Назарук Д. Роксолона: Міф чи гордість?/CITY LiFE /-2005.-N5 (12). Червень.: /Назарук.Д/- [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://citylife.com.ua/index.php?art=208&id=12&tid=153
  17. Ольга Коваль. Об авторе./Art studio/. [Електронний  ресурс]. Режим доступу: http://olgakovalli.com/ob_avtore.html
  18. Попроцька Л. Радісна султанша - у Львівському музеї./Лариса Попрацька// «Високий Замок».-  05.11.2009.  [Електронний  ресурс]. Режим доступу: http://archive.wz.lviv.ua/articles/78214
  19. Портрети Роксолани: [Електронний  ресурс]. Режим доступу: https://www.google.com.ua/
  20. Портреты Роксоланы -Хюррем: [Електронний  ресурс]. Режим доступу: http://vk.com/topic-51093057_27894780
  21. Регіональний музей «Опілля». Овіяне легендами ім’я Роксолани.-    [Електронний ресурс]: Офіційний сайт//. Режим доступу: http://opillya.if.ua/?m0prm=3&showItem=17
  22. Роксолана: [Електронний  ресурс]. Країни  світу. Державні діячі. - Режим доступу: http://svit.ukrinform.ua/celebrities.php?page=roksolana.htm
  23. Роксолана: [Електронний  ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Роксолана
  24. Символіка кольорів: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tsikave.ostriv.in.ua/
  25. Стасевич В.Н. Искусство портрета. Пособие  для учителей./ В.Н.Стасевич.- М.: Просвещение, 1972.- С.80
  26.   Суховарова - Жорнова О. Типологічна характеристика історичних портретів XVII-XVIII ст . /Суховарова - Жорнова О/. - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://histans.com/JournALL/sid/11/2/14.pdf
  27. Уманцев Ф.С.  Мистецтво давньої України: історичний нарис./ Ф.С.Уманцев/ - К.:Либідь,-2002-С.121-122../:[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://shron.chtyvo.org.ua/Umantsev_Fedir/Mystetstvo_davnioi_Ukrainy.pdf
  28. Цапар В.  Документальний  портрет Роксолани зберігається у Луврі. / Цапар Василь. / Джерело: Гаврилів Богдан. Роксолана в світі. –   Івано-Франківськ: Типовіт, 2004.–//[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.rolib.if.ua/ua/roxolana/4.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
28 серпня 2018
Переглядів
573
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку