Інвестиційний клімат

ТЕМА

Тема: Оцінка інвестиційної привабливості Німеччини

ВСТУП

Знакові події кінця 1980-х - початку 1990-х років призвели до серйозних змін на політичній карті Європи. Об'єднана Німеччина (1990) і незалежна Україна (1991) стали реальністю. Сьогодні Німеччина є одним із лідерів ЄС, тоді як Україна все ще виходить зі свого пострадянського минулого. Однак це не стало перешкодою для встановлення та розвитку взаємовигідних відносин між Німеччиною та Україною. Тісні міжурядові контакти, активний політичний діалог, співпраця у сфері науки, освіти та мистецтва - ось лише деякі напрямки, які надають особливого тону та динаміки двостороннім відносинам на даному етапі. Перед нашими країнами стоїть, мабуть, найсерйозніший виклик у сучасній історії - збереження територіальної цілісності та суверенітету, курсова робота.

У цьому контексті мирне врегулювання конфлікту в Україні має більше шансів на успіх за участі та багатосторонньої підтримки Німеччини, яка має міжнародну вагу та авторитет. Водночас для української держави важливо збільшити свою розвідувальну присутність у Європі, особливо в Німеччині, щоб ефективно протистояти інформаційній війні з Росією. Для цього необхідний обмін не лише українськими та німецькими політиками, а й науковцями та діячами культури. Німеччина є провідною економічною та політичною державою ЄС і тому визначає більшу частину економічної політики спільноти. Географічна близькість Німеччини та України сприяє розвитку економічних інтересів і відносин з Україною. Розв'язати проблеми розвитку України можна швидше і простіше, співпрацюючи з країнами, які вже пройшли через етапи розв'язання подібних проблем і використали цю можливість для покращення своєї економіки. Німеччина - одна з таких країн. Для економіки України важливо спрямувати розвиток двосторонніх відносин з цією країною на досягнення ефекту економічного та соціального розвитку. Для досягнення цієї мети важливо створити механізм державного контролю за інвестиційними відносинами.

У наукових публікаціях вітчизняних економістів порушуються окремі аспекти процесів зовнішньоекономічних зв’язків України з Німеччиною. Проблеми співпраці України та ФРН досліджено у публікаціях Р. Стаканова, К. Ніколаєнко, З. Макогін, Р. Андрусейко, К. Фліссак, Г. Харлан, С. Гуцал, В. Копійка, Ю. Макогон, О. Попович, І. Манаєнко, В. Подвальна. Важливою для вивчення питання є праця Р. Стаканова, предметом розгляду якої став аналіз двосторонніх відносин України та ФРН, напрямів та галузевої структури ПІІ з ФРН в українські підприємства. Було зроблено висновки, що ФРН має одну з провідних позицій за інвестуванням в країни Центрально-Східної Європи, а у галузевому зрізі німецькі ПІІ в Східній Європі зосереджені переважно у кредитно-фінансовому секторі та вкладеннях в інвестиційні компанії. В Україні ж німецький капітал надходить у сферу виробництва, зокрема у харчову, хімічну, переробну галузь, у торгівлю, фінансово-кредитну сферу і нерухомість. Участь українських підприємств в інвестиційній діяльності на території ФРН в цілому лишається незначною. Своєю чергою З. Я. Макогін, Р. Я. Андрусейко дійшли висновку, що українсько-німецькі відносини є комплементарними на рівні 56%, що свідчить про значні перспективи двосторонньої співпраці за умов стабілізації макроекономічної ситуації та відкриття доступу до ринку капіталу, потрібного для переоснащення виробництва.

В літературних джерелах зовнішньоекономічні відносини між Україною та Німеччиною аналізуються здебільшого в цілому з країнами ЄС. При цьому Європейський Союз включає країни з різним потенціалом і політикою щодо зовнішньоекономічних стосунків з сусідами Співтовариства. Тому важливо проаналізувати особливості зовнішньоекономічних процесів між ФРН як економічного і політичного лідера Співтовариства та Україною, як країни з менш динамічним розвитком щодо вкладання капіталів у її економіку. Мала кількість аналітичних досліджень по даному питанню зумовила вибір та актуальність теми кваліфікаційної роботи.

Мета кваліфікаційної роботи - провести аналіз динаміки розвитку інвестиційної діяльності між Україною та Німеччиною, а також виявлення перспектив їх розвитку. Для досягнення поставленої мети дослідження вирішено такі завдання:

• визначити роль і місце Німеччини в сучасному світі;

• узагальнити генезис процесу економічної співпраці між Україною та Німеччиною;

• дослідити правове регулювання інвестиційної діяльності між Україною та Німеччиною;

• охарактеризувати домінантні чинники та тенденції розвитку українсько-німецьких інвестиційної діяльності;

• проаналізувати інвестиційну привабливість України для Німеччини;

• оцінити українсько-німецьке інвестиційне співробітництво;

• розглянути політичний вимір українсько-німецьких відносин;

• розробити стратегічні засади формування сприятливого інвестиційного клімату в умовах співробітництва України з Німеччиною;

• запропонувати потенційні українського експорту до Німеччини.

Об'єктом дослідження є сучасні міжнародні відносини.

Предметом дослідження є українсько-німецькі відносини на сучасному

етапі.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

1.1.Поняття та сутність інвестиційної привабливості

Таким чином, інвестиційний клімат - це узагальнена характеристика сукупності соціально-економічних, організаційно-правових, політичних і соціокультурних передумов, що визначають привабливість і доцільність інвестування в певну економічну систему (країну, регіон, підприємство). Оцінка інвестиційного клімату повинна враховувати: 1) економічну ситуацію (наприклад, стан макроекономічного середовища, динаміку ВВП, національного доходу, обсягів виробництва, інфляції, рівень високотехнологічного виробництва, стан ринку праці, стан фінансової, податкової та грошово-кредитної систем). По відношенню до регіональної економічної системи поняття «інвестиційний клімат» використовується поряд з категорією «інвестиційна привабливість». Ці поняття схожі тим, що враховують максимально можливі фактори, які впливають на процес прийняття інвестиційних рішень та подальшу реалізацію інвестиційних проектів і базуються на чотирьох основних аспектах: 1) фінансовий стан компанії (підприємства), 2) показники ринкової позиції та конкурентоспроможності її продукції, 3) показники використання показники використання ресурсів; 4) ефективність управління та взаємодія між управлінським і виробничим персоналом. Вважаємо, що взаємозв'язки між цими категоріями інвестиційної діяльності можна представити у вигляді схеми, наведеної на рис. 1.1.

В результаті можна зробити висновок, що: 1) кожен рівень економіки має власне інвестиційне середовище, але впливає на інвестиційне середовище один одного; 2) кожна структура економіки (країна, регіон, галузь) має власне інвестиційне середовище; 3) кожна структура економіки (країна, регіон, галузь або підприємство) має власний набір показників, які визначають умови формування інвестиційного середовища; 3) інвестиційне середовище регіону не є сукупністю інвестиційного середовища галузі, а інвестиційне середовище галузі або сектору економіки не є сукупністю інвестиційного середовища підприємства, до складу якого вона входить.

Рис. 1.1. Взаємозв'язок категорій інвестиційної діяльності

Категорія «інвестиційна привабливість» характеризується включенням суб'єктивних оцінок інвестиційного середовища потенційними інвесторами. Тоді інвестиційна діяльність є втіленням інвестиційного рішення інвестора як результату його суб'єктивної оцінки привабливості інвестиційного середовища на різних рівнях. Таким чином, інвестиційне середовище (країни, регіону, галузі чи підприємства) - це сукупність інвестиційної привабливості та інвестиційної активності, яка формує загальний інвестиційний попит. Більш детальна структурно-логічна модель взаємозв'язку інвестиційної привабливості та інвестиційного середовища наведена на рисунку 1.2. Таким чином, як було доведено раніше, система інвестиційного середовища через такі фактори, як стадія життєвого циклу підприємства, стратегія його розвитку, зовнішня та внутрішня кон'юнктура ринку інвестиційних ресурсів, інвестиційна привабливість підприємства та інші фактори, які впливають на діяльність. Інвестиційна привабливість є узагальненою факторною ознакою (незалежна змінна - X), а інвестиційна активність - результативною ознакою (залежна змінна - Y). Тому вид і параметри цього об'єктивно існуючого зв'язку залежності описуються функцією Y = f(X). Іншими словами, інвестиційна привабливість - це сума інвестиційного потенціалу (сукупність інвестиційних ресурсів, що є частиною нагромадженого капіталу, виражена на інвестиційному ринку у вигляді потенційного інвестиційного попиту, який має здатність трансформуватися в реальний інвестиційний попит і гарантує задоволення матеріальних, фінансових та інтелектуальних потреб відтворення капіталу) та об'єктивних передумов для інвестування й інвестиційного ризику ( сукупність факторів, що впливають на інвестиції) можна визначити як взаємозв'язок між об'єктивними передумовами інвестування та інвестиційним ризиком. Незважаючи на широке використання категорії «інвестиційна привабливість підприємства» в теорії та практиці, існує значне розмаїття в її трактуванні. Така неоднозначність та різноспрямованість може призводити до відмінностей у сприйнятті та розумінні змісту інвестиційної привабливості компанії, спотворюючи реальний стан справ у цій сфері та сприяючи маніпулюванню думкою зацікавлених інвесторів. В рамках діагностики інвестиційної привабливості компанії необхідно чітко окреслити напрямки оцінки, які випливають із семантичної інтерпретації цієї категорії.

Інвестиційне законодавство

Інтелектуальний потенціал

Інформаційний потенціал

Географічний потенціал

Інстітуціональний потенціал

Рисунок 1.2. Структурно-логічна модель взаємозв’язку інвестиційної привабливості та інвестиційного клімату

За аналізом літературних джерел була побудована таблиця 1.1, де надано тлумачення поняття інвестиційної привабливості.

Таблиця 1.

Трактування сутності «інвестиційна привабливість» різними вченими і фахівцями

На основі аналізу підходів можна виділити три напрямки трактування категорії «інвестиційна привабливість»: 1) виходячи з цілей інвестора; 2) виходячи з комбінації різних факторів; 3) виходячи з співвідношення між дохідністю та ризиком. Прихильники першої групи не пов'язують визначення інвестиційної привабливості із змістовними аспектами, тобто конкретними показниками. Так, І.А. Бланк стверджує, що інвестиційна привабливість - це узагальнена характеристика переваг і недоліків інвестування в певний регіон чи суб'єкт з точки зору конкретного інвестора. Крайніна М.Н. зазначає, що інвестиційна привабливість залежить від усіх показників, що характеризують фінансовий стан. Однак інвесторів більше цікавлять ціни на акції та рівень доходу. Ройзман І.І., Шахназаров А.Г. стверджують, що інвестиційна привабливість - це сукупність різноманітних об'єктивних ознак, характеристик, інструментів і можливостей, які визначають потенційний інвестиційний попит на основні засоби. Севрюгін Ю.В. вважає, що інвестиційна привабливість - це система латентних факторів, що характеризують потенційний попит підприємства на інвестиції. Рях П.А. та Новікова І.Н. визначають інвестиційну привабливість як сукупність характеристик найбільш вигідного та найменш ризикованого вкладення капіталу в будь-яку галузь або будь-який вид діяльності. Модруска Г.Г. визначає інвестиційну привабливість як комплекс економічних і психологічних показників діяльності підприємства, які визначають бажану для інвесторів ціннісну сферу інвестиційної поведінки. Отже, можна зробити висновок, що ця група авторів більш глибоко підходить до розуміння інвестиційної привабливості з боку інвестора, який оцінює об'єкт багатогранно. [16] У цьому випадку інвестиційна привабливість компанії визначається її економічними та психологічними показниками. Ці показники визначають ймовірність для інвестора максимізувати отриманий дохід на вкладений капітал при мінімізації ризику вкладених коштів. Під психологічним фактором мається на увазі суб'єктивна оцінка інвестором результатів діяльності компанії або команди. Такий підхід не передбачає порівняння цілей інвестора з ймовірністю безризикового виконання, а також не враховує ступінь готовності інвестора взяти на себе цей ризик. Найбільш характерним серед думок науковців другої групи, які узгоджують поняття інвестиційної привабливості з цілями інвестора, є визначення Г. Л. Ігольникова та Є. Г. Патрушева, які вважають, що інвестиційна привабливість ґрунтується на економічних результатах діяльності інвестора, а певне і своєчасне досягнення цілей інвестора є гарантією інвестиційної привабливості. Вони вважають її гарантією. Т.Н. Гуськова, В.М. Рябцев та В.Н. Геніатулін дотримуються схожої точки зору та визначають інвестиційну привабливість як певний стан економічного та соціального розвитку, який з високою ймовірністю може забезпечити задовільний рівень прибутковості або досягнення інших позитивних ефектів протягом прийнятного для інвестора періоду Схожої думки дотримується І.В. Нападовська (I.V. Napadovska), розуміючи інвестиційну привабливість як систематизовану сукупність потенційних можливостей вкладення коштів з метою отримання майбутньої економічної вигоди в результаті суб'єктивної оцінки інвестором результатів минулої господарської діяльності потенційних об'єктів інвестування Вони вважають, що це так. Погляди цієї групи науковців є дуже важливими, але вони недостатньо враховують інтереси учасників інвестиційного процесу. Це ж стосується і думки науковців, які пов'язують визначення інвестиційної привабливості з фінансовими результатами (доходами) та ризиками діяльності організації. Так, на думку В.В. Бочарова та В.Є. Леонтьєва, інвестиційна привабливість - це наявність економічного ефекту (доходу) від вкладення коштів при мінімальному рівні ризику; У. Шарп та Х. Марковіц вважають основною метою отримання максимального прибутку при заданому рівні ризику. Веселов, Д.В. Іванов А. П., Сахарова І. В., Хрустальов Є. Ю. визначають інвестиційну привабливість як співвідношення між ризиками та майбутніми економічними вигодами, пов'язаними з інвестуванням у підприємство; Іванов А. П., Сахарова І. В., Хрустальов Є. Ю. інвестиційна привабливість є результатом вкладення капіталу, Вони вважають, що вона відображає сукупність економічних і фінансових показників підприємства, які визначають можливість отримання максимального прибутку при мінімальному інвестиційному ризику. Слід також зазначити, що поняття «інвестиційна привабливість» дуже часто використовується в економічній літературі для оцінки доцільності інвестування в той чи інший проект, вибору альтернативних варіантів реалізації та визначення ефективності розподілу ресурсів [17]. При цьому інвестиційна привабливість характеризується, з одного боку, економічною або комерційною ефективністю вкладення коштів у той чи інший суб'єкт реалізації конкретного інвестиційного проекту, а з іншого - потенціалом та доцільністю інвестицій з точки зору соціально-економічного розвитку регіону [18]. Аналізуючи попередні точки зору, можна зробити висновок, що різниця у внутрішньому змісті поняття інвестиційної привабливості обумовлена тим, що не розглядається оціночний аспект визначення складових елементів інвестиційної привабливості у вигляді конкретних показників. Розглянувши різні підходи до трактування сутності інвестиційної привабливості, вважаємо за доцільне виокремити такі сутнісні ознаки інвестиційної привабливості підприємств як економічної категорії: 1) інвестиційна привабливість - це результат узгодження інтересів інвесторів до конкретного підприємства, проекту тощо, що визначається або оцінюється відповідним показником 1. інвестиційна привабливість визначається або оцінюється значенням відповідних показників; 2. інвестиційну привабливість можна розглядати як багаторівневу систему; 3. інвестиційна привабливість є постійним відображенням впливу зовнішнього та внутрішнього середовища (тобто інвестиційного середовища та інвестиційного потенціалу) на фінансово-господарську діяльність підприємства або конкретного проекту; 4. в оцінці інвестиційної привабливості передбачає визначення інтегральних кількісних показників на основі узагальнення сукупності кількісних та якісних характеристик, які дозволяють встановити певні якісні критерії щодо доцільності вкладання інвестиційних ресурсів у розвиток підприємства; 5. інвестиційна привабливість підприємства визначається як привабливість підприємства для залучення та використання інвестиційних ресурсів для свого розвитку та забезпечення максимальної віддачі від інвестицій; 6. інвестиційна привабливість підприємства розглядається як здатність підприємства залучати та використовувати інвестиційні ресурси для свого розвитку та забезпечення максимальної віддачі від інвестицій 6. інвестиційна привабливість розглядається з точки зору соціальної захищеності та інформаційного забезпечення; 7. оцінка інвестиційної привабливості підприємства здійснюється з метою визначення соціально-економічної доцільності інвестування в розвиток того чи іншого проекту. 8. оцінка інвестиційної привабливості підприємства здійснюється з метою визначення соціально-економічної доцільності інвестування в розвиток проекту. Виходячи з вищесказаного, інвестиційна привабливість у загальному розумінні означає наявність у суб'єкта інноваційної або інвестиційної діяльності достатньої соціально-економічної, організаційної, правової, морально-психологічної та суспільно-політичної зацікавленості вкладати кошти в певний об'єкт.

1.2.Чинники, які сприяють інвестиційній привабливості та чинники, які негативно впливають на неї

Незважаючи на високий науковий рівень та глибину теоретичних і прикладних досліджень окремих напрямів і чинників галузевих та регіональних економічних процесів, питання інвестиційної діяльності торговельних підприємств потребують подальшого вивчення та науково-методичного обґрунтування. Зокрема, ретельного вивчення потребують такі питання, як узгодженість інтересів населення, держави та підприємств, форми інвестування та механізми управління роздрібною торговельною мережею [5, с. 3]. Вирішення складних соціально-економічних проблем, таких як підвищення якості торговельного обслуговування населення, формування локальних споживчих ринків та розвиток роздрібних торговельних мереж, можливе в умовах значної активізації інвестиційної діяльності торговельних підприємств, що базується на принципі поєднання ринкового та регульованого управління. Внаслідок світової фінансової кризи та внутрішніх проблем в українській економіці спостерігається відтік інвестиційних коштів та погіршення інвестиційного клімату. На думку вітчизняних аналітиків, зокрема українського ділового тижневика «Контракти» [7], український бізнес не готовий працювати в умовах стагнації і, як наслідок, роздрібні торговці, які приділяли мало уваги розробці ефективних бізнес-стратегій, наражаються на великий ризик банкрутства В умовах кредитної кризи боргове навантаження, з яким стикається більшість великих підприємств роздрібної торгівлі, є критично високим. Ситуація може ще більше погіршитися через падіння споживчого попиту, що може призвести до збільшення неліквідних запасів і фактичного заморожування оборотного капіталу на складах. Як наслідок, деякі ритейлери будуть змушені не лише відкласти нові інвестиційні плани, але й скоротити вже розпочаті плани розширення. Таким чином, нестача обігових коштів, чистий відтік капіталу та труднощі із залученням додаткових коштів за рахунок кредитних ресурсів можуть призвести до зниження валового нагромадження капіталу в Україні та, зрештою, до погіршення інвестиційних тенденцій. Тому для багатьох торговельних компаній важливо розробити антикризову бізнес-стратегію, виходячи з принципів стагнації та дефіциту інвестиційних ресурсів. Виходячи з цього, вважаємо, що лише окремі торговельні підприємства, які здатні об'єктивно оцінити основні фактори, що впливають на інвестиційну діяльність на макро- та мікрорівнях, зможуть використати потенційні можливості для розвитку своєї діяльності в умовах кризи і не тільки зберегти свою конкурентоспроможність на ринку, але й значно зміцнити свій економічний потенціал. Розкриваючи теоретичні аспекти інвестиційної діяльності на рівні самостійних торговельних підприємств, вважаємо, що механізм управління інвестиційним процесом торговельного підприємства має лише такі характеристики: за характером прибутку та характером завдання - організаційно-економічний; за рівнем виконання функції - здійснюється на рівні підприємства; за способом досягнення цілей - є за способом досягнення цілей - змішаний механізм управління, що поєднує в собі самоуправління та управління ринковими структурами, а також вплив державних органів; за способом реалізації цілей Кожна складова виконує певну функцію та доповнює одна одну, забезпечуючи ефективне функціонування загального механізму управління інвестиційним процесом [1, с. 5].

Успішне управління торговельним підприємством залежить від низки зовнішніх та внутрішніх факторів. Виходячи з цього, метою даного дослідження є виявлення та систематизація основних факторів, що впливають на формування інвестиційної політики підприємств роздрібної торгівлі. Згідно з основними теоретичними положеннями, представленими в науковій економічній літературі, всі зовнішні фактори в найбільш загальному вигляді можна розділити на дві основні групи: фактори прямого та непрямого впливу на підприємство. Ми поділяємо погляди таких видатних зарубіжних економістів, як Ф. Котлер, М. Мескон та П. Друкер [3, 4, 8]. Вони вважають, що середовище прямого впливу має безпосередній вплив на діяльність організації (компанії) і охоплює фактори, які зазнають прямого впливу на діяльність компанії (організації) [3, 4, 8]. Середовище непрямого впливу - це фактори, які можуть не мати прямого безпосереднього впливу на діяльність, але впливають на неї. До таких факторів належать стан національної економіки, науково-технічний прогрес, соціокультурні чинники, політичні зміни та значущі події (для галузі або для конкретної організації), що відбуваються в інших країнах. Водночас фактори зовнішнього середовища взаємопов'язані між собою. Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища означає рівень сили, з якою зміни в одному факторі впливають на інші фактори. Подібно до того, як зміни будь-якої внутрішньої змінної можуть впливати на інші фактори, зміни одного фактора зовнішнього середовища можуть спричинити зміни інших [6, с. 115]. До непрямих факторів зовнішнього середовища, які впливають на формування інвестиційної політики торговельного підприємства, можна віднести політичну стабільність, стабільність державної економічної та соціальної політики, державної грошово-кредитної та податкової політики, розвиток галузей економіки держави. З огляду на вищезазначене, вважаємо за доцільне виділити три основні групи факторів зовнішнього середовища, які опосередковано впливають на формування інвестиційної політики торговельного підприємства: 1. фактори, що визначають економічну стабільність держави, тобто інвестиційне середовище, до яких відносяться політичні, економічні, соціальні та правові фактори, основні ринки (інвестиційний ринок, ринок капіталів, ринок цінних паперів, ринок цінних паперів та ін.); 2. фактори впливу держави на інвестиційну політику торговельного підприємства 2. фактори впливу держави на інвестиційний клімат: державна грошово-кредитна політика, державна податкова політика, державна амортизаційна політика, регулювання об'єктів та галузей інвестування, регулювання фондового ринку та фінансових інвестицій тощо 3. міжнародні фактори: інвестиційна привабливість держави на світовому ринку, міжнародний поділ праці, міжнародні інвестиційні інститути та фінансово-інвестиційні фонди, діючі міжнародні платіжні системи, розвиток міжнародної торгівлі тощо. До факторів, які безпосередньо впливають на інвестиційну активність фірм, у тому числі у сфері торгівлі, в основному відносяться: 1. рівень і структура сукупного попиту. Сукупний попит є функцією багатьох змінних. Інвестиції можуть безпосередньо впливати на попит, але основним і найважливішим є зв'язок між попитом та інвестиціями. Це визначається самим механізмом ринкової економіки. Інвестиційний попит залежить від факторів, які загалом визначають рівень і структуру сукупного попиту. Попит є соціальним індикатором для компаній та інвесторів, своєрідним показником, який безпосередньо впливає на інвестиційну ділову активність. На нашу думку, зниження споживчого попиту, викликане значним зменшенням реальних доходів населення і, як наслідок, зниженням купівельної спроможності, призводить до скорочення обсягів торговельної діяльності підприємств, що реалізують товари більш високої якості та ціни, а також товари, які не можуть бути віднесені до товарів першої необхідності.2. Відсоткові ставки показують, якою мірою компанії мають доступ до позикового капіталу. По-перше, позиковий капітал має бути дешевшим, і, по-друге, ціни на акції, як правило, зростають, що певною мірою полегшує мобілізацію вільних коштів акціонерними товариствами. Водночас низький рівень відсоткових ставок має стримувати процес накопичення коштів фінансовими посередниками. Однак, на думку Кейнса, при високому рівні відсоткових ставок стає дуже сильною інша залежність. Тобто, високий рівень відсотка зменшує інвестиції, що створює тенденцію до скорочення загальної зайнятості, прибутків і, відповідно, потенційного нагромадження. Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що значне зростання відсоткових ставок, характерне для української банківської системи, має негативні наслідки у сфері інвестиційної діяльності, суттєво погіршує інвестиційний клімат та призводить до значного скорочення інвестицій у більшості галузей української економіки в майбутньому.3. Гранична ефективність капіталу. Поняття граничної ефективності капіталу було визначено Кейнсом як співвідношення між поточною ціною пропозиції додаткової одиниці капітальних благ та прибутком, очікуваним від неї протягом усього терміну її корисного використання. На граничну ефективність капіталу вирішальний вплив має очікуваний майбутній прибуток, а не поточний прибуток, отриманий від капітального будівництва; 4. стан і механізм регулювання грошово-кредитної системи. Це передбачає оцінку умов для перетворення заощаджень в інвестиції. При цьому стабільні характеристики грошей означають, що вони ефективно працюють на інвестиції [2, с. 26]. У контексті розвитку вітчизняного ринку останнім часом важливо також зосередити увагу на таких факторах зовнішнього середовища, як стабільність національної валюти та зниження волатильності обмінного курсу. Адже невизначеність щодо обмінного курсу національної валюти є негативним фактором, що впливає на інвестиційну діяльність та значно підвищує її ризикованість. Як наслідок, у процесі реалізації інвестиційних проектів із залученням позикових коштів девальвація гривні може призвести до значних збитків і навіть банкрутства суб'єктів торговельного сектору, які покладаються на валютні кредити.

Таким чином, мотивація до здійснення різномасштабного інвестиційного процесу полягає в раціональному бажанні інвестора брати участь у певному виді бізнесу. Тому в процесі прийняття проектних рішень щодо інвестування велике значення має оцінка інвестиційної привабливості різних рівнів, і зокрема суб'єктів господарювання. Враховуючи актуальність даної теми, було досліджено різні підходи економістів до поняття інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання торгівлі через призму внутрішніх факторів. В результаті було доведено, що комплексна система показників може сформувати інтегральний показник інвестиційної привабливості торговельних підприємств. Для розрахунку цього показника використовуються такі групи показників: оцінка майнового стану, коефіцієнти ліквідності, показники фінансової стійкості, показники ділової активності, рентабельності тощо. Теоретичне дослідження факторів впливу на формування інвестиційної політики підприємств та особливостей торговельної діяльності дозволило систематизувати фактори формування інвестиційної політики торговельних підприємств у ринковому середовищі. Запропонована система ґрунтується на ієрархічних та складних взаємозв'язках і взаємозалежності факторів різних рівнів, що впливають на інвестиційну політику торговельних підприємств, зокрема: зовнішні фактори непрямого впливу включають державні фактори, що гарантують інвестиційну діяльність. До зовнішніх факторів прямого впливу належать фактори, які безпосередньо впливають на ефективність діяльності торговельних підприємств (попит, конкуренти, споживчі ринки, розвиток інфраструктури інвестиційного ринку) та визначають основну стратегію розвитку та інвестиційну політику підприємства. Таким чином, система факторів макро- та мікросередовища може бути використана для підвищення ефективності управлінських рішень при формуванні інвестиційної політики та реалізації окремих інвестиційних проектів торговельного підприємства з урахуванням комплексної стратегії управління його розвитком.

1.3.Методика дослідження інвестиційної привабливості

Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту лежить в основі процесу обґрунтування та вибору можливих варіантів вкладення коштів у реальні активи. Навіть якщо проект має всі інші сприятливі характеристики, він не буде прийнятий до реалізації, якщо не буде гарантовано, що - повернення вкладених коштів, навіть за рахунок виручки від реалізації товарів і послуг; - отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвестицій не нижче бажаного для компанії рівня; - повернення вкладених коштів у прийнятні для компанії строки. Визначення реальності досягнення зазначених результатів інвестиційних проектів є основним завданням оцінки фінансово-економічних параметрів інвестиційних проектів у реальні активи. При аналізі інвестиційних проектів зазвичай роблять такі припущення. По-перше, інвестиційний проект можна розглядати як грошовий потік, що складається з двох частин: власне інвестиції та власне інвестиційний проект. По-друге, передбачається, що всі інвестиції здійснюються наприкінці року, що передує першому року, в якому генеруються грошові потоки за проектом, але в принципі інвестиції можуть здійснюватися протягом декількох років. Аналогічно, приплив грошових коштів передбачається наприкінці наступного року (наростаючим підсумком на кінець року, відповідно до розрахунку прибутку). По-третє, основним критерієм оцінки інвестиційних проектів є врахування фактору часу, оскільки між вкладенням коштів у проект та отриманням доходу від нього існує часовий лаг. Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості - це показник, який відображає значення інших показників, скоригованих відповідно до їх вагових коефіцієнтів та інших факторів. В Україні розроблена і діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затверджена Наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23 лютого 1998 року. Ця методика оцінки розроблена відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», Указу Президента України «Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій» та «Положення про порядок ведення реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій», метою якої є визначення комплексних показників інвестиційної привабливості підприємств та організацій, сприяння реалізації інвестиційних проектів, заохочення вітчизняних та іноземних підприємців та надання методичної підтримки фахівцям, які беруть участь у розробці заходів щодо запобігання неплатоспроможності. Комплексна оцінка дозволяє об'єднати в один показник низку елементів з різними назвами, одиницями виміру, ваговими коефіцієнтами та іншими характеристиками. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а іноді є єдиним способом її проведення та отримання об'єктивного кінцевого висновку. Фінансова оцінка компанії передбачає розрахунок понад 40 релевантних показників у різних сферах бізнесу. Це пов'язано з тим, що, по-перше, кожен показник, окрім числового значення, має вагове значення, яке недоступне в традиційних форматах представлення. По-друге, для того, щоб визначити співвідношення вагових коефіцієнтів різних показників, інвесторам необхідно зафіксувати ці співвідношення та зробити відповідні розрахунки. По-третє, визначення загальної ваги показників є досить складною і дуже відповідальною процедурою в системі оцінки. Фактично, комплексна методика оцінки інвестиційної привабливості підприємств може допомогти збільшити кількість потенційних інвесторів в Україні і, таким чином, прискорити відновлення виробничого сектору країни. Цей метод дає просте і зрозуміле уявлення і досить об'єктивне уявлення про фінансовий стан компаній, в які інвестують. Суб'єктивізм, притаманний будь-якій оцінці, особливо при визначенні вагових коефіцієнтів, практично усувається, оскільки управлінські та операційні розрахунки можна проводити для кількох компаній на основі комп'ютерного програмного забезпечення, розробленого для цього методу.

Усім групам індикаторів оцінки інвестиційної привабливості компанії або організації та індикаторам, що входять до цих груп, присвоюються відповідні значення згідно з їх ваговими коефіцієнтами. Як і у випадку з пороговими значеннями індикаторів, вагові коефіцієнти також можна регулювати. Ці ваги визначаються часом, конкретними політичними і соціальними умовами та іншими факторами, і тому ця характеристика є імовірнісною. Дана методика комплексної оцінки інвестиційної привабливості підприємства чи організації розраховує шість груп показників: показники оцінки майнового стану, показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності), показники оцінки ліквідності активів, показники оцінки рентабельності, показники оцінки ділової активності та показники оцінки ринкової активності. Розглянемо ці групи більш детально: група I. Показники оцінки фінансового стану об'єкта інвестування. Наступна група показників використовується інвесторами для ознайомлення з об'єктом інвестування та визначення потенційної прибутковості інвестицій: 1.1. робоча частина основних фондів = С(а)/Б(ф), де С(а) - вартість робочої частини основних фондів, а Б(ф) - балансова вартість основних фондів. Робоча частина основних засобів визначає частку виробничих основних засобів основного виду діяльності в основних засобах.1.2 Де З(ф) - знос основних засобів.1.3 Коефіцієнт оновлення = Б(н) / Б(к), де Б(н) - балансова вартість основних засобів, що надійшли протягом періоду, а Б(к) - балансова вартість основних засобів на кінець періоду. 1.4. коефіцієнт вибуття = Б(в) / Б(н), де Б(в) - балансова вартість основних засобів, що вибули протягом періоду, а Б(н) - балансова вартість основних засобів на початок періоду. Група II Показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) об'єктів інвестування. Група показників оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) об'єкта інвестування є пріоритетною при проведенні техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту та при вирішенні інших питань, пов'язаних з наявністю, розміщенням і використанням коштів. Для визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінюються показники, що характеризують запаси і резерви покриття витрат та відповідні джерела їх формування і розраховуються за такою формулою: 2.1 Фінансова стійкість = (В(к) + К(д)) / П, де В(к) - власний капітал, К(д) - довгостроковий позиковий капітал, П - позиковий капітал 2.2 Операційна Мобільність капіталу = З(з) / З(к), де З(з) - запаси і витрати, а З(к) - робочий капітал (різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями).2.3. Коефіцієнт незалежності (автономії) = І(к) / З(р), де З(р) - сукупні економічні ресурси. Коефіцієнт незалежності характеризує здатність підприємства виконувати свої зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів, тобто незалежність від позикових джерел. Іншими словами, коефіцієнт незалежності повинен бути не менше 0,5. 2.4 Коефіцієнт фінансової стійкості = Ф(к) / З(к), де З(к) - загальна сума позикових коштів. Коефіцієнт фінансової стійкості повинен дорівнювати 2,0. 2.5. коефіцієнт фінансової стабільності = (V(k) + P(l)) / C(r), де P(l) - постійні зобов'язання. Коефіцієнт фінансової стійкості повинен бути в межах від 0,85 до 0,90. 2.6 Коефіцієнт фінансового важеля (левериджу) = P(l) / V(k), коефіцієнт фінансового важеля відображає ступінь залежності компанії від довгострокової заборгованості. Група ІІІ. Показник ліквідності активів. Аналіз ліквідності активів підприємства дозволяє визначити ймовірність покриття зобов'язань підприємства активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Активи підприємства можна поділити на чотири групи за швидкістю перетворення на грошові кошти: найбільш ліквідні активи - А(1). Активи, які швидко конвертуються в грошові кошти - А(2). Активи, які повільно реалізуються - A(3). Активи, які важко реалізувати - А(4). Зобов'язання компанії (пасиви балансу) можна розділити на чотири групи за термінами їх погашення: - 1. найбільш термінові зобов'язання - П(1). - 2. короткострокові зобов'язання - П(2). - Довгострокові та середньострокові зобов'язання - П(3). 4. - 4. довгострокові зобов'язання - П(4). Активи балансу є ліквідними, якщо: а(1) >= П(1); а(2) >= П(2); а(3) >= П(3); а(4) <= П(4). Для аналізу ліквідності активів розраховуються наступні показники: 3.1. коефіцієнт покриття = А(п) / П(2), де А(п) - поточні активи. Де А(п) - поточні активи. Коефіцієнт покриття показує, скільки валютних одиниць поточних активів припадає на одну валютну одиницю короткострокових зобов'язань. Граничним значенням коефіцієнта покриття є 1, що свідчить про те, що компанії з коефіцієнтом покриття в діапазоні 1-1,5 своєчасно ліквідують свої зобов'язання.3.2. Тут К(к) - кредиторська заборгованість, а Д(д) - дебіторська заборгованість. Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, необхідно з'ясувати причину (наприклад, труднощі з реалізацією товарів).3.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності = (К(і) + К(к)) / П(2), де К(і) - це кошти на банківському рахунку, а К(к) - готівка в касі. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності має бути в межах від 0,2 до 0,35. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати свої короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити, яку частину своєї короткострокової заборгованості компанія здатна погасити.

Група IV. Показники оцінки прибутковості 4.1. Рентабельність активів = П(а) / А(с), де П(а) - прибуток після оподаткування, а А(с) - середньорічна вартість активів. Рентабельність активів - це чистий прибуток на одиницю вартості активів; 4.2. Рентабельність власного капіталу = P(e) / E(c). Рентабельність власного капіталу показує ефективність інвестицій у власний капітал.4.3. де V(r) - виручка від реалізації продукції. 4.4. де V(r) - виручка від реалізації продукції. Рентабельність реалізації продукції показує розмір чистого прибутку на одиницю реалізованої продукції, що свідчить про те, що підприємство може генерувати прибуток так само, як і виручку від реалізації.4.4. Рентабельність інвестицій = П(п) / П(т), де П(п) - прибуток до оподаткування. Рентабельність інвестицій характеризує ефективність використання інвестиційних коштів і показує, скільки прибутку припадає на одиницю інвестиційних витрат. Група V. Показники ділової активності. Ділова активність - це виробнича діяльність підприємства, а її основним критерієм є показник, що характеризує випуск продукції.5.1. Продуктивність праці = P(p) / Y(n), де Y(n) - середньооблікова чисельність штатних працівників.5.2. Фондовіддача = C(p) / B(f) Фондовіддача характеризує ефективність використання основних фондів.5.3. Оборотність оборотних активів = T(r) / D(r) Оборотність оборотних активів показує середній оборот коштів за період, що розглядається.5.4. Оборотність запасів = C(c) / C(s), де C(c) - собівартість продукції, а C(s) - середні виробничі запаси.5.5. Оборотність власного капіталу = E(r) / E(k) Оборотність власного капіталу показує кількість обертів власного капіталу за період, що розглядається. 5.6. оборотність основного капіталу = V(p) / B(c), де B(c) - валюта балансу. Оборотність основного капіталу показує оборотність основного капіталу за період, що розглядається. Низький рівень контролю над цими ресурсами на підприємстві попереджає інвесторів та кредиторів про недоцільність партнерства з таким підприємством. ГРУПА VI. ПОКАЗНИКИ РИНКОВОЇ АКТИВНОСТІ 6.1. дивіденди = D(s)/A(k), де D(s) - загальна сума дивідендів, а A(k) - кількість проданих акцій. Дивіденди являють собою суму прибутку, що виплачується на одну акцію; 6.2. де P(a) - ринкова ціна акцій. 6.3. де Р(а) - ринкова ціна акції. Зростання прибутку компанії та її потенціалу призводить до зростання фондового індексу.6.3. Рентабельність власного капіталу = 1 / ПЕР.Рентабельність власного капіталу використовується для оцінки привабливості інвестицій. Для визначення всіх вищезазначених коефіцієнтів у Розділі 6 використовуються дані фінансової звітності компанії та ринку цінних паперів. Всі показники, представлені в кожній групі, є достатніми для визначення загального показника інвестиційної привабливості компанії. За необхідності кількість індикаторів може бути скоригована. Ваги груп індикаторів та ваги індикаторів всередині груп визначаються експертним шляхом. Для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості (фінансового стану) розроблено програмний комплекс INTEGRAL для персональних комп'ютерів. В основу алгоритму покладено методи математичної статистики (варіаційний аналіз). На основі вихідних даних зі стандартних форм фінансової звітності спочатку розраховуються показники для всіх підприємств. Фіксуються мінімальні та максимальні значення для кожного показника та напрямок оптимізації. Результати розрахунків (основні показники фінансового стану) представлені у вигляді балів. Рейтинг підприємств визначається в порядку спадання результатів.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НІМЕЧЧИНИ

2.1. Аналіз чинників, які покращують інвестиційну привабливість Німеччини

Німеччина, яка знаходиться в центрі процесу глобалізації, все ще є країною з високою продуктивністю та високим рівнем доходу, розвиненим сектором соціальних послуг і високим рівнем добробуту. Підтримання цих стандартів вимагає адаптації до нових тенденцій у науці, техніці та світових ринках.

Тісно переплетені глобальні економічні відносини відкривають нові можливості для забезпечення людей товарами та послугами за нижчими цінами, нові перспективи на глобальних ринках і нові можливості на ринку праці.

Величезні можливості, які відкриваються в результаті глобалізації, також приносять величезні виклики. У всьому світі прикордонні бар’єри для руху товарів і послуг зменшуються, витрати на зв’язок і транспортування падають, а виробниче обладнання стає більш мобільним. Таким чином, інші частини світу з такою ж технологією, як Німеччина, також можуть досягти високого рівня продуктивності. Це робить диспропорції в оплаті праці та інші витрати, які несуть компанії, дедалі важливішими. Інвестиції здійснюються там, де вони приносять найбільшу віддачу. Змінні міжнародної конкуренції також визначають напрямок руху. Адаптація до нових умов вимагає більшої гнучкості, вищої продуктивності праці, більшої кількості ринків і меншого державного регулювання. Все це необхідно для підвищення міжнародної конкурентоспроможності Німеччини.

У контексті міжнародної конкуренції Німеччина як місце для капіталовкладень має кілька переваг: висока продуктивність, відмінні стандарти робочої сили, високий рівень трудової мотивації серед співробітників, високий рівень технологій і вчені з креативним мисленням. Повністю функціонуюча інфраструктура, соціальний світ, надійна валюта та стабільна політична ситуація. Але самі по собі ці переваги не дозволять Німеччині конкурувати в майбутньому. Німецьким підприємцям важко конкурувати з конкурентами на міжнародному ринку з точки зору витрат на оплату праці за одиницю продукції та відповідних непрямих витрат, робочого часу, корпоративних податків, екологічних норм і внесків на соціальне страхування. Для підвищення продуктивності ці фактори необхідно нейтралізувати. Німеччина повинна залишатися конкурентоспроможною на міжнародному рівні в дослідженнях і розробках, розвитку основних технологій і перетворенні інновацій у конкурентоспроможні продукти. Найкращий спосіб досягти цього — ринкова конкуренція. Це сприяє формуванню ефективної виробничої структури та забезпечує постачання товарів, що задовольняють потреби кінцевих споживачів. Забезпечення сприятливих умов для господарської діяльності. Відповідь на виклики, що стоять перед сучасністю, не може лежати в протекціонізмі чи промисловій політиці «знизу вверх». Торговельні бар'єри та субсидії часто приносять більше шкоди, ніж користі. Важливо, щоб німецька економіка дотримувалася відкритої стратегії, використовувала переваги міжнародного поділу праці, створювала європейський економічний і валютний союз і розвивала нові ринки за межами ЄС.

За останнє десятиліття відбулося значне зростання різних форм руху капіталу. Найбільш поширеною формою цього процесу є міжнародне інвестування. Мета інвестування – вигідне вкладення капіталу. У загальному вигляді «інвестиції» можна визначити як сукупність довгострокових вкладень фінансових, трудових і матеріальних ресурсів (приватних і державних) у різні сектори вітчизняної (внутрішні інвестиції) або закордонної (іноземні інвестиції) економіки. Збільште заощадження та отримайте прибуток[4]. Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємств, дозволяють акумулювати фінансові та матеріальні ресурси та вирішувати різноманітні завдання, пов’язані з розширенням діяльності. Диверсифікувати виробництво шляхом придбання нових підприємств і розвитку нових сфер діяльності. Прямі інвестиції - це вкладення капіталу з метою отримання довгострокових прибутків, які забезпечуються через власність або вирішальний управлінський контроль. Прямі іноземні інвестиції - це переважно приватний корпоративний капітал. Це має значні наслідки для всієї світової економіки та ключового міжнародного бізнесу[4].

Розглядаючи Німеччину як потенційно цікаву країну для інвестування через її власну цінність, важливо зазначити, що вона також має такі переваги: Вигідне географічне розташування (розташована в нижній частині Західної Європи, через територію проходять важливі європейські транспортні шляхи, більшість країн-сусідів є передовими партнерами Європейського Союзу, мають високий рівень соціальної інфраструктури, комунікацій, науково-технічної бази); потенціал є.

ВВП Німеччини на душу населення (ППС) станом на 2024 рік. Вона посіла 19 місце серед країн світу (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Динаміка ВВП на душу населення Німеччини

(в поточних цінах, ПКС) у 2012-2023 рр.

(вскладено автором за даними [1])

Рис. 2.2. Чистий приплив прямих іноземних інвестицій в Німеччині у 2012-2023 рр.

Тенденція прямих іноземних інвестицій у Німеччині свідчить про сприятливе інвестиційне середовище, що сприяє притоку нових інвестицій до Німеччини.

На мій погляд, головними проблемами низької частки прямих іноземних інвестицій є відсутність єдиного закону та інституту контролю інвестиційної діяльності, складні умови для виходу нових компаній на внутрішній ринок Німеччини, жорстка система оподаткування прибутку підприємств, яка є найсуворішою в Європі. Одна з найдорожчих робочих сил. Проте відомі технологічні послуги Німеччини є ключовими для хорошого інвестиційного клімату[3].

Однак, незважаючи на ці недоліки, згідно з опитуванням консалтингової фірми Ernst & Young (E&Y), Німеччина наразі займає друге місце після Великої Британії з точки зору легкості ведення бізнесу в Європі з 1124 інвестиційними проектами від іноземних компаній. У 2023 році китайські інвестори зробили найбільші інвестиції в німецьку компанію. Злиття та поглинання оцінили приблизно в 13,7 мільярда доларів. Електроенергія (у 2022 році ця сума досягла $12,6 млрд. Електроенергія). Серед найбільш значущих подій було придбання Cheung Kong Property Holding німецької енергетичної компанії Ista, входження китайського конгломерату HNA в Deutsche Bank і придбання Créât Group Biotest AG. При цьому Німеччина демонструє дуже високий рівень професійної культури своїх співробітників, що значно полегшує інвесторам роботу в нових сферах.[2]

Близько 40% іноземних компаній вважають Німеччину найпривабливішою країною для інвестицій в Європі. Це на 2% більше, ніж у 2022 році. Це також підтверджують результати опитування Ernst & Young, опубліковані 31 січня 2023 року. Головним фактором, що приваблює інвесторів до Німеччини, є безумовна безпека та безпека корпоративних систем. Німеччина вважається однією з найстабільніших держав світу в політичному, економічному та правовому плані. Розташована в самому центрі Європи, вона може похвалитися розвиненим внутрішнім ринком, а чудовий соціальний клімат країни дозволяє їй виробляти кваліфіковану робочу силу. Розвинена транспортна, логістична інфраструктура та комунікаційні мережі лише сприяють цьому.

За даними міжнародної брокерської компанії, Німеччина увійшла до трійки європейських країн із найбільшим зростанням попиту на комерційну нерухомість у 2015 році разом із Чехією та Угорщиною (зростання склало 32%). Населення країни відрізняється високою мобільністю. За статистикою, близько 60% німців проживають в орендованому житлі.

Крім високого попиту, інвестиції в оренду нерухомості в Німеччині мають ряд переваг:

- Широкий вибір орендного житла, що становить третину від загального житлового фонду.

- Чіткі закони, що захищають права орендарів і власників

- Стабільність доходів - німці орендують житло в середньому на 12 років.

- Завантаженість будівлі до 100%.

– Підвищення орендної плати відбувається швидше за інфляцію.

Купівля багатофункціональної нерухомості, яка поєднує в собі житлові та торгові площі, може збільшити ваш дохід від оренди. Німецьке законодавство щедре до інвесторів з інших країн і надає їм практично ті ж права, що й громадянам Німеччини. Ваше особисте майно надійно захищено. Банки охоче кредитують бізнесменів з іноземним громадянством. Якщо позичальник має капітал понад 100 тис. євро, він має право позичити до 50% від вартості об’єкта.

Після того, як інвестор вносить гроші та підписує договір купівлі-продажу, він стає повноправним власником житла. Зміни у власності реєструються в земельній книзі, або Grundbuch.

Купівля багатоквартирного будинку не є підставою для отримання посвідки на проживання в Німеччині, але підтверджує наявність у іноземця місця проживання. Це означає, що вам не потрібно бронювати готель або туристичний ваучер під час подання на візу. Завдяки активній діяльності, можливо, ви зможете подати документи на отримання довгострокової візи пізніше. Наприклад, ви можете подати заявку на 1-річну або 3-річну шенгенську візу, яка дозволяє вам перебувати в країні 90 днів поспіль кожні 6 місяців.

Кожен власник житла в Німеччині має право здавати в оренду свій будинок або квартиру, незалежно від національності. З орендарем укладається договір на один рік. Резидентами можуть бути також громадяни без доходів. Держава оплатить ці витрати в рамках своїх соціальних зобов'язань.

У Німеччині доходи від нерухомості оподатковуються. Нерезиденти в кінці року подають декларацію до податкових органів. Ставки податку є прогресивними і варіюються від 14% до 42%. При розрахунку прибутку від загального доходу необхідно відняти витрати власника. що:

- Витрати, понесені при утриманні та оплаті послуг керуючої компанії

- Відсотки за кредитами

- Земельний податок;

- Амортизація будівель (до 2,5% на рік вартості будівлі)

На цьому етапі роль податкового консультанта або досвідченого агента з нерухомості стає більш важливою, оскільки вони можуть допомогти іноземцям правильно розрахувати їхній базовий дохід і зменшити податки. Але навіть з урахуванням пікових процентних ставок інвестувати в нерухомість все одно вигідно. Діапазон коливань дохідності не перевищує 3,5%-12%. Завдання господаря – оцінити фактори, які позитивно впливають на зростання. Зокрема, виберіть тип власності, яка приносить дохід, і географічне розташування цієї власності.

Рентабельність житлової нерухомості в Німеччині

Існує три типи комерційної нерухомості, в яку можна інвестувати в Німеччині:

- Орендна квартира

- Окреме житло;

- Багатоквартирний будинок.

Основна відмінність між кожною метою полягає в розмірі інвестицій і ступеню прибутковості. Середня ціна по країні починається від €1000 за квадратний метр. Наприклад, у Мюнхені, найдорожчому місті Німеччини, один «квадрат» коштує 3000 євро. Невелика квартира-студія коштує мінімум 90 000 євро. При цьому ви можете отримувати 500 євро оренди на місяць, з яких близько 170 євро піде на комунальні послуги. Тож прибутковість становить трохи більше 4% на рік. У Берліні, де вартість квадратного метра низька, в середньому 2000 євро, рахунки за комунальні послуги такі ж, орендна плата низька, а прибутковість нижче 4%. Оскільки показники низькі, експерти радять купувати квартири в оренду лише в зонах підвищеного ризику. Наприклад, у районах проживання іммігрантів. Німці не люблять жити з людьми з країн третього світу. Орендодавцю недоцільно купувати цілий будинок, оскільки є великий ризик того, що орендодавець не зможе знайти орендаря. З іншого боку, квартири легко здавати в оренду і легко продавати.

Проте все більше інвесторів вважають за краще купувати багатоквартирні будинки в Німеччині, а не окремі будинки чи квартири. Це багато в чому вигідніше квартири.

- Володіючи будинком, інвестори отримують незалежність від інших мешканців і ТСЖ, а також самостійно розподіляють статті доходів і витрат.

– Економніше управляти всім будинком, ніж управляти частиною квартири чи будинку.

Наприклад, у Північному Рейні-Вестфалії можна купити житловий будинок на 38 квартир за 2,5 мільйона фунтів. У цьому випадку прибутковість склала б 7-8% річних. Комерційна будівля в Берліні на 40 квартир вартістю 5,7 млн ​​євро принесе річний дохід 5%. Експерти вважають купівлю багатофункціональної нерухомості способом підвищення прибутковості. Багатофункціональні об’єкти – це будівлі, які поєднують житлові та комерційні приміщення. У цьому випадку рентабельність зростає до 7-12%.

За статистикою, щороку ціни на будинки та квартири зростають на 3%. За прогнозами аналітиків, Німеччина є єдиною європейською країною, де ціни на нерухомість продовжать рости в найближчі роки. Вибравши правильну мету інвестування, потенційні власники можуть забезпечити прибуток на довгі роки.

2.2. Аналіз чинників, які погіршують інвестиційну привабливість Німеччини

У 2023 році Німеччина втратила 0,3% ВВП. Хоча цей занепад можна вважати символічним, багато хто вважав його занепадом могутньої промисловості Німеччини та початком економічного занепаду країни.

Німецька економіка настільки велика, що її уповільнення чинить тиск на всю єврозону. У результаті Німеччину більше не називають «двигуном Європи», а скоріше «хворою людиною Європи», це прізвисько вона мала 25 років тому за подібних обставин.

Однією з причин нещодавнього уповільнення економіки Німеччини прийнято називати припинення імпорту дешевого російського газу. Це призвело до зростання цін на енергоносії та складної промислової ситуації.

Очікується, що на кінець 2023 року економічне зростання знизиться на 0,3%. Якщо не враховувати пандемію та світову фінансову кризу, це буде перше річне падіння ВВП за 20 років. Він зріс на 1,8% у 2022 році та на 3,2% у 2021 році.

Весь минулий рік Німеччина була на межі рецесії. Темпи зростання ВВП Німеччини були близькі до нуля протягом чотирьох кварталів поспіль. Центральний банк країни прогнозує, що економіка продовжить падати в першому кварталі 2024 року.

Торгово-промислова палата Німеччини очікує, що тільки в 2024 році ВВП знизиться на 0,5%. Це лише другий випадок у післявоєнній історії Німеччини, коли економіка скорочується протягом двох років поспіль.

А Європейська комісія каже, що Німеччина буде найбільшою перешкодою для зростання єврозони протягом наступних двох років.

Рис. 2.3. ВВП Німеччини

Уповільнення відбулося в основному через спад промисловості Німеччини, яка впала на 2% порівняно з 2022 роком. Враховуючи, що промислове виробництво становить п’яту частину ВВП країни, удар по економіці був величезним.

Найбільше постраждали енергоспоживаючі підприємства. Хімічна промисловість, третя за величиною промисловість Німеччини, впала більш ніж на 10 відсотків, що є найнижчим рівнем з 1995 року. Навіть найбільші компанії світу зазнають проблем. BASF, світовий лідер у виробництві хімікатів, планує закрити кілька заводів і звільнити 2600 людей.

Загалом промислове виробництво в Німеччині з 2017 року поступово падає. Якщо у 2020 році цей процес прискорила пандемія, то у 2022 році сталася енергетична криза.

Рис. 2.3. Індекс промислового виробництва Німеччини

Ціни на енергоносії є справді великою проблемою для німців. Це пояснюється тим, що економічна структура базується на експорті фізичних продуктів (автомобілів, обладнання, хімікатів, електроніки, оптичних виробів тощо), для виробництва яких потрібно багато енергії. Це зробило німецьку економіку більш вразливою, ніж її сусіди з ЄС. У Франції, де послуги становлять більшу частину ВВП, такої проблеми немає.

Найболючішим для німецької промисловості був 2022 рік. Через геополітичні потрясіння та відмову Європи постачати російську сировину ціни на газ злетіли до 3000 доларів за кубометр. Щоб замінити російський газ, Німеччині довелося використовувати дорожчі альтернативи, наприклад СПГ із США. У 2023 році ціни значно впали, але тривалий час залишалися високими порівняно з попередніми роками.

В результаті витрати на виробництво в Німеччині різко зросли, і не всі змогли витримати шок. У лютому Bloomberg емоційно розповів про закриття трубного заводу Ballurek у Дюссельдорфі, який пропрацював більше 120 років, пережив Другу світову війну, але не зміг пережити енергетичну кризу. На підприємстві працювало 1600 осіб.

Французький виробник шин Michelin також закриває три заводи в Німеччині та планує звільнити таку ж кількість працівників. У компанії пояснили, що таке рішення було прийнято через те, що німецькі компанії були менш конкурентоспроможними на європейському та експортному ринках.

Американський конкурент Michelin, Goodyear, вживає аналогічних заходів на своїх промислових підприємствах у Німеччині. Компанія планує закрити дві фабрики та скоротити близько 1750 робочих місць.

Подібних випадків у Німеччині сьогодні багато. Одні підприємства повністю закриваються, інші скорочують виробництво та персонал, треті скорочують інвестиції. Іноді ці рішення виконуються відразу, іноді відкладаються. Наприклад, технологічний гігант Bosch планує скоротити близько 1500 робочих місць на двох своїх заводах до кінця 2025 року. Проте про закриття виробництва мова поки що не йшла.

Через дорогі енергоносії німецькі компанії починають шукати способи продовжити свою діяльність за кордоном. Була така ситуація, коли капітал витікав з Німеччини. За оцінками Німецького інституту економічних досліджень, лише у 2022 році з Німеччини буде експортовано прямих інвестицій на суму 135 мільярдів євро, тоді як у зворотному напрямку до Німеччини надійде лише 10,5 мільярдів євро.

Німецькі компанії, які інвестують у розширення виробництва за кордоном, називають високу вартість енергії в Німеччині як ключову причину свого рішення. Згідно з прогнозом гамбурзького банку Berenberg, Німеччина може втратити 2-3 відсотки своєї промислової бази через переведення компаній у країни з дешевшими ресурсами.

Нині одним із основних напрямків інвестицій для німецьких компаній є США та Китай, де ціни на енергоносії низькі. Таким чином, у 2023 році прямі інвестиції Німеччини в китайську економіку досягнуть рекордного рівня в 12 мільярдів євро.

У 2023 році Європейський центральний банк (ЄЦБ) підвищив процентні ставки для боротьби з інфляцією. У вересні базову процентну ставку було підвищено до 4,5%, що стало найжорсткішою монетарною політикою за 20 років. Оскільки європейці роками жили з нульовими процентними ставками, зростання вартості кредитів створило серйозний тиск на єврозону, включаючи економіку Німеччини.

Це вразило німецьких виробників з двох сторін. По-перше, оскільки німці стали більш ощадливими, попит на товари вітчизняного виробництва послабився. По-друге, висока вартість запозичень зараз сильно обмежує інвестиційну активність. Індекс економічних настроїв Німеччини (ZEW), заснований на опитуванні 350 експертів, впав майже до рівня початку пандемії.

Рис. 2.4. Ставка рефінансування в Єврозоні і індекс економічних настроїв ZEW

Високі кредитні ставки та уповільнення економічного зростання призводять багато німецьких підприємств до банкрутства. За даними федерального статуправління (Destatis), у першому півріччі 2023 року суди Німеччини ухвалили 8,6 тисячі заяв про неплатоспроможність компаній – на 21% більше, ніж роком раніше. У другому півріччі двозначні темпи зростання показника збереглися.

Одна з найважливіших для ФРН галузей, яка страждає від дорогих позик та високої інфляції, – це житлове будівництво. В Інституті Ifo при Мюнхенському університеті підрахували, що в середині 2023 року понад 40% будівельних компаній стикалися з нестачею замовлень, тоді як рік тому таких було майже вчетверо менше. «Насувається буря. Після багатьох років зростання високі відсоткові ставки та різке подорожчання будівництва стримують розвиток бізнесу», - зазначили в Ifo.

Рис. 2.5. Брак заказів в житловому будівництві Німеччини

Високі ставки – не унікальна для Німеччини проблема: наслідки жорсткої боротьби центробанків з інфляцією сьогодні переживають і розвинені країни, і країни, що розвиваються. Ще одна характерна хвороба багатьох сучасних економік, добре відома, наприклад, у Росії – дефіцитний ринок праці. У Німеччині ця проблема теж відчувається дуже гостро: через спад народжуваності старіє працездатна частина населення.

Міграційні послаблення. Спровокований демографічними проблемами нестача робочої сили заважає багатьом компаніям закривати вакансії. У німецькому Інституті економічних досліджень підрахували, що 2022 року комерційні організації ФРН не змогли знайти кваліфікованих фахівців на 630 тисяч вакансій, тоді як ще 2021 року таких було лише 280 тисяч. У 2023, за оцінкою Інституту світової економіки, Німеччині був потрібен вже мільйон людей.

Для боротьби з кадровим голодом німецький уряд лібералізує свої міграційні закони. Влітку 2023 року німецький парламент дозволив в'їзд у країну кваліфікованих працівників з-за меж Євросоюзу навіть без чинного контракту з роботодавцем, а на початку 2024 року спростив отримання мігрантами громадянства ФРН.

Оптимізація бюджету. Масштабним вкладенням в інфраструктуру Німеччини з боку уряду заважає конституція країни, де прописано, що дефіцит бюджету не може перевищувати 0,35% ВВП. Тож позичати багато грошей, щоб вкладати їх в інфраструктуру, не виходить.

Натомість Німеччина оптимізує свої витрати. У прийнятому на 2024 рік бюджеті влада позначила свій намір економити на державних субсидіях, у тому числі на проекти із захисту клімату. Так, перерахування до кліматичного фонду, з якого фінансується декарбонізація промисловості, скоротять на 12 млрд євро.

Зменшуються соціальні та пенсійні субсидії, а також компенсації сільгоспвиробникам на електроенергію, газ та дизельне паливо. Ця ініціатива вже призвела до масових протестів німецьких фермерів, які перекривають технікою дороги та розкидають вулицями гній.

Боротьба із бюрократією. Отримання дозволу на відкриття бізнесу в Німеччині займає 120 днів – удвічі більше від середнього в країнах ОЕСР. І схожих прикладів зарегульованості німецької економіки багато.

Велика кількість обтяжливих правил і нормативів походить від ЄС, а ще – від «зелених» у Німеччині, причому деякі з них суперечать найзеленішому порядку. Наприклад, у країні заборонено без спеціального дозволу перевозити турбіни автобанами, що ускладнює будівництво вітрогенераторів.

Для боротьби з бюрократією влада Німеччини має намір спільно з Францією розгорнути цілу міждержавну програму. План дій у цьому напрямку навесні має подати правляча в країні коаліція на чолі з канцлером Шольцем.

Залучення інвестицій. Влада Німеччини намагається підвищити ділову привабливість країни і для цього залучає найбільші технологічні компанії розширювати тут бізнес, у тому числі за допомогою великих держсубсидій. Так, у 2023 році уряд домовився з Intel про інвестиції в 30 млрд євро на будівництво заводів із виробництва напівпровідників. При цьому влада обіцяє виділити третину від цієї суми.

Найбільший у світі виробник чіпів TSMC, який також розраховує на вагому підтримку німецького уряду, хоче побудувати завод з виробництва мікросхем у Дрездені вартістю 10 млрд євро. Половину з них виділить держава.

Microsoft анонсувала, що інвестує протягом найближчих двох років 3,2 млрд євро в будівництво в Німеччині дата-центрів. Їх використовуватимуть для розширення європейської інфраструктури компанії, пов'язаної з технологіями штучного інтелекту. І тут також не обійшлося без підтримки з боку влади.

Насамперед Німеччину нерідко дорікали за недостатню цифровізацію економіки та слабкі інвестиції в ІТ порівняно, наприклад, зі США чи Францією. Схоже, що влада найближчими роками має намір переламати цей тренд.

Багато інвестиційних планів та інших сферах економіки. Крім чіпів у Німеччині нарощуватимуть виробництво акумуляторів, автомобілів та фармацевтичних препаратів, у тому числі за участю іноземних грошей.

Оголошення про великомасштабні інвестпроекти не дозволяють стверджувати, що Німеччина втрачає свою привабливість для іноземного капіталу. Найбільші інвестори світу, як і раніше, вважають німців надійними партнерами і довіряють державній економічній політиці ФРН.

І хоча теза про «хвору Німеччину» останнім часом стала дуже популярною, в тому числі в Росії, реальне підтвердження йому знайти складно. Непереборних проблем перед німецькою економікою немає, а її порівняння із сусідами здебільшого буде не на їхню користь. Наприклад, Італія, на відміну від ФРН, досі не повернулася до докризових показників після скорочення економіки 2008 року.

Якщо уважно подивитися на всі параметри, за які критикують Німеччину, – низькі темпи зростання економіки, низьку енергоефективність, старіння населення, то можна побачити, що вона не так сильно відрізняється від решти країн Європи, яких «хворими» ніхто не називає.

2.3. Оцінка стану інвестиційної привабливості Німеччини

Інвестування в економіку високорозвинених держав справа малоприбуткова. Основними напрямками інвестування в таких країнах є:

• нерухомість (комерційна та житлова);

• золото;

• твори мистецтва;

• цінні папери;

• банківські вклади;

• вклади в інвестиційні фонди;

• англійський метод інвестицій в страхові компанії.

Ми свідомо виключили з цього переліку Форекс, ПАММ-рахунки, бінарні опціони, оскільки якщо ви прямуєте в казино з деякою сумою, то навряд чи вам прийде в голову назвати цю суму інвестицією.

Інвестор в Німеччині, якщо сам він з України чи Росії, відчуває деяке розчарування після ознайомлення з можливостями інвестування в цій країні.

Інвестування в нерухомість

На думку ряду європейських експертів купівля-продаж нерухомості в Німеччині інвестиційно мало приваблива в поточний момент. Тому ще в 2007 році, щоб припинити втечу інвестиційних фондів в країни Бенілюксу, був прийнятий German Investment Modernization Act, який змінив інвестиційне законодавство. Але погіршення загальної економічної ситуації в ЄС не привело до поліпшення інвестиційного клімату в Німеччині.

Комерційна нерухомість як предмет інвестування в Німеччині має наступні особливості:

• нерухомість класу “А” здається в оренду на 10-15 років, відразу після її придбання або з орендним договором при її покупці;

• стартова інвестиція становить 30-50% від вартості об’єкта інвестування;

• решта суми вартості об’єкта вноситься за рахунок кредиту банку під 3% річних;

• управління нерухомістю та бухгалтерський облік здійснює компанія-орендар.

Прибутковість орендного договору близько 15% річних дозволяє погашати тіло кредиту і банківські відсотки.

Житлова нерухомість у Німеччині приносить дохід близько 6% річних. Це в основному дохідні будинки, здача квартир, які у великих центральних містах Німеччини приносить орендну плату близько 18 євро з квадратного метра. У невеликих містах орендна плата в два рази менша. Розрахунок ефективності інвестицій необхідно робити для кожного конкретного міста, відмінності можуть бути дуже суттєвими.

Вкласти гроші в Німеччині в готельний бізнес доцільно тільки в великих містах і в зонах активного туризму. Інвестиції в цей бізнес характеризуються тривалими термінами окупності, в середньому від 12 до 20 років.

Інвестиції в дорогоцінні метали і предмети мистецтва

Інвестиції в золото – найдавніша традиція забезпечення фінансової незалежності інвестора. Падіння цін на золото в останні роки більше пояснюється певними маніпуляціями головних гравців на цьому ринку, ніж об’єктивними процесами. Тому інвестиції в золото з довготривалої позиції доцільно як в Німеччині, так і в Україні. Але в Україні інвестиції в золото обтяжені купою правил, які зводять нанівець його інвестиційну привабливість.

У Німеччині золоті монети і злитки золота продаються у великих обмінних пунктах. Ви можете зберігати куплене золото в Німеччині або в Україні. Через митницю куплене золото пропускається без мита на суму до десяти тисяч євро. Краще купувати золоті монети для інвестиційних цілей викарбувані в Мюнхені на Баварському монетному дворі, вони широко відомі і їх зворотна реалізація на ринку не складе труднощів. Інвестиції в золото доцільно робити на термін не менше року. Нестабільність світової грошової системи істотно підвищує інвестиційну привабливість золота.

Предмети мистецтва і золото вважалися і вважаються хорошими інвестиціями навіть в кризові часи. Суттєвим обмеженням цього роду вкладень є реальна оцінка вартості предмета мистецтва. Треба бути, як мінімум, людиною яка розбирається в цій галузі і мати на увазі, що експертиза предмета мистецтва коштує великих грошей. Крім цього, більшість предметів мистецтва не підлягає вивезенню з країни, тому треба подбати про їх безпечне зберігання на території Німеччини, що також досить затратно.

Інвестиції в цінні папери

Сьогодні вкласти кошти в Німеччині в акції німецьких компаній або в інші цінні папери можна не виходячи з дому. Головним завданням інвестора, що працює з цінними паперами підприємств Німеччини, правильно сформувати інвестиційний портфель. Це в свою чергу залежить від життєвої позиції інвестора.

Інвестор, який бажає, в першу чергу, зберегти свої вкладення формує консервативний інвестиційний портфель, де переважають державні цінні папери Німеччини, золото та акції “синіх фішок”. Прибутковість такого портфеля незначна. Ризиковий інвестор, який бажає більше отримати від своїх інвестицій, формує високоризиковий портфель.

Формування будь-якого інвестиційного портфеля з цінних паперів Німеччини не обійдеться без залучення фахівця з цінних паперів Німеччини – інвестиційного брокера. Брокер підбере склад портфеля, визначить його середню прибутковість і за винагороду може управляти портфелем, вносячи зміни по ходу руху ринку цінних паперів.

Вклади в інвестиційні фонди

Вклади в інвестиційні фонди Німеччини регулюються German Investment Modernization Act. Інвестиційні фонди трактуються законодавством країни як кредитні установи, тобто регулюються ще й “Законом про кредитні установи”, а депозитарії інвестиційних фондів розміщуються в банках. Треба відзначити, що державний захист інтересів інвестора вище в Німеччині в порівнянні з іншими європейськими країнами.

Ринок цінних паперів в Німеччині невеликий, менше ніж у багатьох європейських країнах. Німецькі компанії набагато рідше використовують випуск акцій для поповнення свого капіталу.

Інвестиційні фонди поділяються на фонди відкритого та закритого типу. У фонді відкритого типу інвестор в будь-який час може продати свої активи керуючої компанії, а в фонді закритого типу інвестор виконує свої зобов’язання до закінчення договору інвестування. Дохідність інвестиційних фондів істотно вища за депозитні внески, оскільки керується професіоналами, які самі вирішують куди вкладати гроші в Німеччині: в нерухомість; цінні папери; золото або інші інвестиційні сфери.

Банківські вклади

Європа і Німеччина не є інвестиційним “раєм”. Особливо це помітно при розміщенні депозитів в банках Німеччини. У деяких випадках банківський депозит може принести вам збиток, замість доходу.

Англійський метод інвестицій в страхові компанії

З початку 70 років в Німеччині набуло широкого поширення інвестування через страхові компанії unit-linked. Такий підхід забезпечує можливість інвестицій невеликими внесками у вигляді страхових премій, практично, в будь-які інвестиційні інструменти. Інвестиції захищені, можуть успадковуватися і користуються пільговим оподаткуванням. Недоліком такого методу є необхідність регулярних вкладень протягом декількох місяців початкового періоду.

В цілому, інвестиції в Німеччині залучають інвесторів високою стабільністю економіки.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НІМЕЧЧИНИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

3.1. Виявлення спільних економічних рис Німеччини та України

Сучасні механізми розвитку економічних систем, на які впливає ринок трансформації диктують необхідність реформування існуючих підходів до забезпечення фінансових ресурсів держави. Нестабільна економічна та політична ситуація в Україні, посилення негативних наслідків світової фінансової кризи потребує більш тісного розвитку та уваги керівництва країни процесам стабілізації економічного зростання.

Без регулярних вливань капіталу в економіку будь-якої країни, її функціонування неможливо. Примноження національного багатства є складним процесом, який залежить від сукупності невід’ємних один від одного факторів. Для того щоб вкладення грошових активів в галузі народного господарства здійснилося, необхідно, щоб цей процес був кимось ініційований. В якості інвесторів можуть виступати приватні особи, підприємства, фінансові посередники та держава [48, c. 392].

На сьогоднішній день в Україні система державної підтримки інвестиційної діяльності потребує значних змін та доповнень, що негативно впливає на інвестиційну активність суб’єктів господарювання.

На сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність внутрішніх та зовнішніх інвесторів значною мірою стримується за рахунок несприятливого інвестиційного клімату, який є наслідком цілого ряду факторів. Суб’єкти інвестиційного процесу, перш ніж реалізувати інвестицію, оцінюють всі можливі ризики операції і її доцільність. Якщо інвестор бажає вкласти гроші в розвиток певного підприємства або проекту, він аналізує всю сукупність економічних, гуманітарних, політичних, демографічних, юридичних, екологічних та геополітичних чинників, які характеризують конкретну країну або її окремий регіон.

Якщо глянути на світовий ринок, то там попит на вільні інвестиційні ресурси значно перевищує пропозицію, тому держави прагнуть створювати максимально сприятливі умови для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій [52].

Україна хоч і повільно, але впевнено піднімається у щорічному рейтингу «Ease of Doing Business»: на сьогодні Україна піднялась на 7 сходинок у легкості ведення бізнесу і посіла 64 місце з 190 країн, однак, українське право, що регулює діяльність суб’єктів економічної діяльності, залишається дуже негнучким. Перш ніж почати реалізацію будь-яких інвестиційних планів в Україні, варто знайти відповіді на низку питань юридичного характеру.

Основними причинами зниження активності інвестиційної діяльності в Україні є: несприятливий інвестиційний клімат; недосконала законодавча база; неналежна підготовка інвестиційних проектів та програм та їх недієвість; нерозвиненість інвестиційних інструментів та інвестиційного ринку. Отож, важливим джерелом коштів для розвитку національної економіки є іноземні інвестиції. На рис. 2.5 представлено обсяг іноземних інвестицій в динаміці з 2017–2019 роки.

2019

Рисунок 2.5 - Обсяг прямих інвестицій в економіці України впродовж 2017–2019 рр., млрд. дол. США

Джерело: складено автором на основі [44]

З рис. 2.5 видно досить значні коливання обсягів іноземних інвестицій. За досліджуванні десять років найбільшими вони були на початку 2014 року, і у 2015 році відбулося різке зменшення обсягів. Враховуючи те, що на території України почалися військові дії, нестабільна політична ситуація змінилися в негативну сторону тенденція прямих іноземних інвестицій. Проте у 2019 році ми бачимо незначне, але зростання обсягів інвестицій.

Щоб оцінити обсяги іноземних інвестицій в Україні в порівнянні з іншими країнами світу розглянемо рис. 2.6.

31,141

30 35

Рисунок 2.6 – Обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення станом на 2019 рік у дол. США

Джерело: складено автором на основі [45]

За рисунку 2.6 бачимо, що обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення серед представлених країн в Україні найнижчий. Це говорить про те, що хоча динаміка залучення іноземних інвестицій в національну економіку є позитивною, проте на фоні інших держав, вона зростає дуже малими темпами.

Акумулюючи іноземний капітал та забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, регіональна політика залучення інвестицій націлена на вирішення соціальних програм, що є в регіоні, та є чинником забезпечення сталого економічного зростання.

Нами згруповано області України за географічним розміщенням так, що до західних областей зараховано Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Тернопільську, Рівненську, Хмельницьку та Волинську області; до Східних областей – Харківську, Луганську, Донецьку області; до Південних областей Одеську, Херсонську, Миколаївську, Запорізьку та Дніпропетровську області; до Північних областей – Житомирську, Київську, Сумську, Чернігівську області; і до Центральних областей – Вінницьку, Черкаську, Кіровоградську, Полтавську області.

Також досить непогано розвиваються західні області України. Тут найбільше здійснюють іноземних інвестицій у Львівську область. Високий рівень інвестування призводить до активізації діяльності суб’єктів господарювання у сфері інновацій. Так, за результатами дослідження науковців Г.І. Рзаєва та В.О. Вакулова [55, с. 137-143] Львівська область є найбільш інноваційно активною у промисловості у західній Україні. Також автори зазначають, що інвестиційний та інноваційний розвиток стимулює зростання конкурентоспроможності регіонів, міст, підприємств та організацій у сфері успішного здійснення інноваційних та інвестиційних проектів. Незважаючи на це, слід корегувати та оновлювати інноваційно-інвестиційну стратегію розвитку із врахуванням змінних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, ресурсних факторів, потреб замовників/споживачів інновацій (інвестицій).

Варто зазначити, що українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує. Хоча Україна й займає стратегічне географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла свого очікуваного потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави у дію ринків, усунути адміністративні перепони, що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн Європи вкладання прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, значний промисловий і сільськогосподарський потенціал, а також вигідність геополітичного розташування України на перехресті торговельних шляхів Європи та Азії.

В умовах структурної перебудови економіки Україна потребує у великих іноземних інвестиціях, що на даний момент є гострою проблемою. У більшості країн (США, Німеччина, Франція, Великобританія) саме іноземний капітал був каталізатором інвестиційної діяльності, який відігравав активну роль у розвитку та перебудові економіки. В останні роки така тенденція особливо характерна для економіки нових індустріальних країн Південно-Східної Азії. В обсязі промислового виробництва Бразилії частка спільних та іноземних підприємств у машинобудуванні, металургії, хімії та нафтохімії становить понад 30% [7, c. 55-76].

Україні слід використовувати досвід таких країн. Для залучення інвестиції на взаємовигідних умовах з метою вирішення проблем структурної трансформації, розвитку імпортозаміщення галузі та послідовне розширення експортного потенціалу держави.

Таким чином, узагальнюючи вище сказану інформацію та для більш яскравого бачення як позитивних, так і негативних сторін інвестиційного клімату України, ми провели SWOT-аналіз, табл. 2.7. Для того нами були оцінені сильні і слабкі сторони, можливості та загрози згідно спеціально розроблених шкал [51, c. 114-122].

Таблиця 2.7 - SWOT-аналіз інвестиційного клімату України

Джерело: складено автором на основі [51, c. 114-122]

Далі визначали сумарні значення інтегральних оцінок по вертикалі (по стовпцям) та по горизонталі (по рядкам) SWOT-матриці[12, c. 119]. Провівши SWOT-аналіз інвестиційного клімату України, ми вияснили, що потрібно працювати у напрямку покриття сильними сторонами слабких сторін та намагатися їх ліквідувати.

Інвестори приходять у ту країну, де є привабливе середовище для розвитку бізнесу, де є всім зрозумілі і прозорі закони, спрямовані на підтримку бізнесу, де є інфраструктура для розвитку бізнесу. Що середовище розвиненіше, то привабливіше воно для прямих іноземних інвестицій. Зрозумілість, передбачуваність та впевненість у завтрашньому дні – ось що насамперед має дати країна інвесторові.

На основі значень інтегральних оцінок визначимо стратегічні орієнтири. В умовах розвитку ринкової економіки одним із загальносвітових показників стабільного розвитку держави та її потенційних можливостей є рівень відкритості економіки та її інвестиційна привабливість. Це сукупність факторів, в яких функціонує національна економіка, які здатні зацікавити або ж відштовхнути потенційних інвесторів. Тому інвестиційна привабливість є головною умовою формування благополучного клімату держави.

Таблиця 2.8 – Інтегральні оцінки інвестиційного клімату України

Джерело: складено автором на основі [51; 43]

На сьогоднішній день існує багато перешкод для інвестицій потенційних інвесторів. Проте, як свідчать результати опитування, впродовж останнього року відбулася низка позитивних зрушень, помітних для бізнесу. Так, топ-менеджери членських компаній Європейської Бізнес Асоціації відмічають лібералізацію валютного законодавства, відносну стабільність національної валюти та рівня інфляції, реалізацію ефективних методів протидії рейдерству, пожвавлення економіки та розвиток електронних сервісів, постійний діалог влади з бізнесом.

Заходи щодо підвищення позицій України у Рейтингу “Doing Business” здійснюються в рамках виконання плану дій щодо підвищення позиції України в рейтингу Світового банку “Ведення бізнесу” (“Doing Business”), затвердженого розпорядженням Уряду від 04.12.2019 № 1413.

Підвищення позиції України в цьому Рейтингу є одним з ключових завдань для Уряду, визначених Указом Президента України від 08.11.2019

№ 837 “Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави”.

Динаміку позицій України у рейтингу “Doing Business” за 2017-2020 роки представлено на рис. 2.7.

2020

Рисунок 2.7 – Україна в рейтингу «Doing Business» за 2017-2020 роки Джерело: складено автором на основі [43]

Як видно з рис. 2.7, позиція України різними темпами, але незмінно зростає. При цьому якщо до 2017 року Україна мала значне зростання (на 13- 25 позицій) але темпи знижувалися, то починаючи з 2017 року намітилася тенденція поступового збільшення кількості сходинок, які Україна долає щороку.

Загальне місце України у цьому Рейтингу та показники за десятьма напрямами наведено у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Загальне місце України у Рейтингу «Doing Business» за основними компонентами легкості ведення бізнесу за 2017-2020 рр.

Джерело: складено автором на основі [43]

При підвищенні загального рейтингу на 7 позицій, Україна продемонструвала зростання за п’ятьма індикаторами:

• «захист інвесторів» + 27 позицій (з 72 на 45). Посилено захист міноритарних інвесторів, шляхом запровадження вимоги більш докладного розкриття інформації про операції з зацікавленими сторонами;

• «отримання дозволів на будівництво» + 10 (з 30 на 20). Спрощено процес отримання дозволів на будівництво, за рахунок усунення вимоги щодо найму зовнішнього спостерігача і запровадження системи онлайн- повідомлень. Також здешевлено отримання дозволу на будівництво завдяки зменшенню внеску до Київської міської ради;

• «підключення до електромереж» + 7 (з 135 на 128). Спрощено процес отримання електроенергії за рахунок оптимізації випуску технічних умов і запровадження системи географічної інформації. Також підвищено надійність енергопостачання, шляхом запровадження механізму компенсації за відключення;

• «міжнародна торгівля» + 4 (з 78 на 74). Скорочено час на імпорт завдяки спрощенню вимог сертифікації відповідності для автозапчастин;

• «реєстрація власності» + 2 (з 63 на 61). Спрощено реєстрацію власності за рахунок підвищення прозорості системи управління земельними ресурсами [43].

За п’ятьма іншими напрямами, на жаль, було проведено недостатньо реформ, тому відбулося зниження позицій України:

• «оподаткування» -11 місць (з 54 на 65);

• «забезпечення виконання контрактів» -6 місць (з 57 на 63);

• «реєстрація підприємств» -5 місць (з 56 на 61);

• «отримання кредитів» -5 місць (з 32 на 37);

• «врегулювання питання щодо неплатоспроможності» -1 місце (з 145 на 146) [43].

Україна здійснює багато реформ для покращення бізнес-клімату, але на її загальну позицію в Рейтингу впливають й істотні позитивні зміни в інших країнах, адже багато з них у своїх внутрішніх регулюваннях орієнтуються на рейтинг “Doing Business”. Так, за статистикою Світового банку в межах Рейтингу було впроваджено понад 3800 реформ. На сьогодні Україна залишається на провідних місцях у світі за темпами зростання показників у рейтингу. Проте цьогорічні +7 пунктів – це недостатньо для потенціалу України, яка у найближчі рік-два могла б увійти у ТОП-30 рейтингу. Для цього потрібно зосередити зусилля на прийнятті відповідних рішень. Разом з цим, за показником врегулювання питання щодо неплатоспроможності Україна посідає 146 місце, підключення до електромереж, не дивлячись на поліпшення, залишається на низькому 128 місці.

3.2. Виявлення відмінних економічних рис Німеччини та України

Сьогодні Німеччину вважають економічною наддержавою, зважаючи на темпи та науковий прогрес, з яким країна розвивається. Більшість економістів та експертів зазначають, що наші двосторонні відносини з цією високорозвиненою країною не реалізовані повною мірою, оскільки Україна не залучена до основних найперспективніших проектів, які сьогодні фінансує Німеччина. Насамперед це пов’язано з низькими фінансовими та економічними можливостями нашої держави. Проте що стосується міжнародного науковотехнічного співробітництва, то Китай проявляє зацікавленість до нашої країни [42].

Зважаючи на те, що Німеччина сьогодні посідає одну з провідних позицій у світі та є однією з найрозвинутіших технологічно країн, а також націлений на те, щоб зайняти місце світового лідера, виникає об’єктивна необхідність враховувати економічну та інноваційну політику та діяльність цієї країни. Водночас Україна тільки останнім часом почала активно приділяти увагу співробітництву з Німеччиною, зокрема науково- технічному. У результаті активізації партнерства обсяги експорту України до Німеччини дещо зросли, хоча експорт із Німеччини до України перевищує більш ніж у 2 рази, що змушує більшість економістів замислитися, чи є для України таке співробітництво рівною мірою вигідним, як для Німеччини, та які перспективи подальшої роботи у цьому напрямі для піднесення економіки України.

Науково-технологічне співробітництво між Україною і Німеччиною здійснюється на основі Спільної Заяви Державного комітету України з питань науки і технологій та Федерального міністерства наукових досліджень і технологій Німеччини про науково-технічні відносини від 10 червня 1993 року, яка має статус міжвідомчої угоди. У рамках цієї Заяви на першому спільному засіданні, яке відбулось в 1997 році в Бонні, була створена українсько-німецька Робоча група з науково-технологічного співробітництва, засідання якої відбуваються раз на 2 роки почергово в Україні та Німеччині.

Починаючи з 1997 року відбулось дванадцять засідань Робочої групи, під час яких обговорювались питання розвитку як двосторонньої співпраці, так і участі у європейських та міжнародних програмах у сфері науки та технологій.

За цей період за підтримки української та німецької сторін успішно реалізовано та спільно профінансовано понад 180 українсько-німецьких науково-дослідних проєктів, організовано та проведено десятки конференцій, семінарів, форумів.

Німеччина впродовж багатьох років є надійним і стратегічним партнером України у сфері науки, технологій та інновацій, про що свідчить проведення вищезазначених заходів та реалізація низки двосторонніх науково-дослідних проектів [46, c. 159].

Дуже важливим для України стало те, що Німеччина ла продемонструвала підтримку територіальної цілісності України під час військових дій на Сході країни та анексії Криму Російською Федерацією. Це сприяло посиленню співробітництва між Україною та Німеччиною.

Економічна співпраця країн з різною динамікою економічного зростання в галузі інвестицій є комплексним складним явищем, яке можна розглядати як систему відносин у різних сферах діяльності, з одного боку, і в різних аспектах – з іншого. Для регулювання таких відносин необхідно їх розглядати як систему, що структурується наступним чином: спеціалізація країн у міжнародному розподілі праці; конкурентоспроможність економік та їх порівняльні переваги у зовнішній торгівлі; етапи розвитку інвестиційної діяльності; особливості інвестиційного співробітництва і напрями науково-технічного співробітництва. Такий підхід досить залишається актуальним [20].

Економічні відносини між Україною та Німеччиною розвиваються у рамках інтеграції нашої держави до системи міжнародної кооперації та розподілу праці. І у зв’язку з цим економічні зв’язки України з країнами розвинутої ринкової економіки мають свої особливості. Це, перш за все, низька конкурентоздатність українських товарів на їх ринках, технологічне відставання від розвинутих економічних систем внаслідок обмеженості інвестицій та інновацій, посилення структурно-галузевої, інституційної та соціально-культурної несумісності. Україна поки що не зайняла належного місця в міжнародному русі капіталів, який стає характерною ознакою сучасних міжнародних інтеграційних процесів і матеріальною основою економічного зростання. Товари та виробництва фірм Німеччини, що представлені в Україні свідчать про те, що промисловий капітал ФРН має зацікавленість інвестувати в підприємства на території України, щоб бути ближче до ринків збуту товарів. Німеччина також попереду за кількістю створених на території України спільних підприємств. За обсягом товарообігу та компліментарністю структури ФРН традиційно є найбільшим західним партнером України [20].

У відносинах інвестування економіки України країни ЄС починаючи з початку 90-х років займають вичікувальну позицію. Україна в цілому є привабливою для інвестицій країною, що визначається наявністю досить розвинутої інфраструктури, науково-технічної бази, кваліфікованих кадрів, великого внутрішнього ринку і невеликою відстанню до потенційних ринків збуту для товарів європейських виробників. Останнє особливо стосується тих підприємств, які пов’язані з відповідними галузями в Україні давніми усталеними зв’язками та укладеними контрактами. За останні десять років зменшення темпів розвитку інвестиційних відносин спричинила світова фінансово-економічна криза 2008-2009 років. Негативний вплив залученню ПІІ в регіони України здійснило зниження інвестиційної привабливості регіонів Сходу України через бойові дії.

На сьогодні зберігається ситуація, коли Україна в структурі економічних зв’язків з ФРН має спеціалізацію на виробництві сировини та продукції обробної промисловості, тобто трудомісткої продукції, що пов’язано з відмінностями в рівні заробітної плати. Ці процеси негативно впливають на рівень зайнятості на німецькому ринку та одночасно є стимулом для перебудови виробництв відповідно до нових умов [17, с. 152]. У свою чергу в Україні існує потреба в закордонних інвестиціях в технічну і технологічну модернізацію виробництва та ринкової та соціальної інфраструктури. Необхідний для цього імпорт сучасних технологій, машин, устаткування, нових методів управління, менеджменту і маркетингу входить у суперечність з цілями інвестування ФРН [18, с. 16]. Для ФРН також має велике значення ресурсний потенціал України та поки що не розвинений ринок земельних відносин. Практично вся територія України має локально розміщенні природні ресурси певного виду. Україна в цілому має середню забезпеченість підземними ресурсами та є привабливою для співпраці з нею розвинутих країн, що мають високі показники розвитку промисловості. З цього можна зробити висновок про наявний досить великий потенціал інвестування німецьких капіталів у видобувні галузі України. Поряд з цим існують припущення, що метою інвестування в розробку природних ресурсів поки що є використання їх для отримання швидкого прибутку [20]. Якщо Україна планує позиціонувати себе в майбутньому країною, що спеціалізується на виробництві продукції з великою часткою доданої вартості в ціні, тоді такі перспективи інвестиційних капіталовкладень не є прийнятними та не можуть знаходити підтримку з боку уряду країни.

Таким чином перед Україною стоїть завдання розв’язання проблем реалізації спільних проектів у пріоритетних для розвитку галузях української економіки, у створенні відповідної законодавчої бази, економічних умов і сприятливої атмосфери, при яких потенційні німецькі інвестори погодилися б йти на ризик і вкладати гроші в реконструкцію промисловості України, у підвищення продуктивності праці, сподіваючись одержати належний прибуток у майбутньому. Для цього Україні треба виграти конкуренцію з залучення німецького капіталу з такими розвинутими країнами, як США, Франція, Великобританія, які є головними об’єктами німецьких інвестицій на сьогодні.

Німецькі економісти вважають, що в майбутньому основні торговельні потоки все більше будуть концентруватися всередині ЄС, НАФТА, між Японією та країнами Південно-Східної Азії [21, с. 595]. Географія німецького експорту та імпорту досить точно відбиває загальну тенденцію, оскільки з десяти найважливіших партнерів ФРН дев’ять знаходяться у Європі та є членами ЄС та ЄАВТ, а єдина неєвропейська країна це США. Навряд чи виправдаються припущення, що в найближчому майбутньому ринки розвинених країн будуть заповнені товарами з країн, що розвиваються, де вартість робочої сили значно нижче. Для ринків споживання в Німеччині важливішою є висока якість та технологічна новизна імпортних товарів. Все це призводить до висновку, що ФРН не буде мати намірів в найближчому майбутньому інвестувати в високотехнологічні виробництва на території України. Отже, визначним чинником інвестиційних відносин України та ФРН при досягненні кожною з країн своїх цілей є потенційна конкуренція в одних і тих же нішах світового ринку. Одним із наслідків цього є невисокий потенціал залучення прямих іноземних інвестицій з Німеччини в перспективні для України галузі, хоча Німеччина є однією з найбільших країн-інвесторів української економіки.

Важлива роль ФРН як експортера ПІІ за кордон випливає з того, що ця країна є незмінним лідером з експорту товарів у формі матеріального продукту. І в цьому зв’язку важливим є з’ясування мотивів німецьких інвесторів у інвестиційних процесах в Україні. Як вже зазначалося в попередніх дослідженнях [22, с. 13], мотиви освоєння українських ринків фірмами ФРН визначаються особливостями української економіки та специфікою діяльності конкретної фірми, що може містити цілі діяльності, галузеву приналежність, наявність фінансових ресурсів, плани диверсифікації діяльності. Особливостями України, зокрема, є значні поклади корисних копалин, велика місткість споживчих ринків, переваги споживачів, що націлені на споживання дешевих та морально застарілих товарів, низький рівень витрат на робочу силу, нестабільність законодавчої бази. Під впливом перелічених чинників сформувалися ресурсні, ринково-збутові мотиви, мотиви отримання прибутку, а також неекономічні та оборонні мотиви у німецьких підприємців на товарних ринках України.

Мотиви виходу німецьких інвесторів на українські товарні ринки впливають на динаміку та структуру потоків прямих німецьких інвестицій в економіку України. Причини змін в динаміці необхідно враховувати під час розробки обґрунтованої зовнішньої та внутрішньої інвестиційної стратегії. Дослідження тенденцій залучення німецьких інвестицій у вітчизняну економіку доцільно почати з визначення частки прямих німецьких інвестицій в загальному обсязі іноземних інвестицій в Україну (табл. 2.10).

Таблиця 2.10 - Надходження прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в Україну за період 2017–2019 рр., млн дол. США

* - (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополь та частини зони проведення ООС)

Джерело: розроблено о автором на основі [44]

Абсолютні показники, що подані у таблиці 2.10 дозволяють визначити, що частка німецьких інвестицій протягом зазначеного періоду мала незначні хвилеподібні коливання з 5,15% до 5,32%. Однією з причин такої амплітуди є стабільність розвитку економіки України, зокрема стабільність зовнішньоекономічного вектора та присутність стратегічної програми розвитку економіки держави. Тенденції ж останніх трьох років відбивають внутрішні проблеми політичного становища України та наявність військових дій на території країни.

Порівняння динаміки надходження ПІІ з Німеччини із загальними обсягами надходження ПІІ в Україну наочно видно на рис. 2.8, що побудовані на основі даних таблиці 2.10.

2019

Рисунок 2.8 - Обсяги прямих іноземних інвестицій з Німеччини до України за 2017-2019 рр., млн дол. США

Джерело: складено автором за даними [44]

За даними рис. 2.8 зазначимо, що обсяги прямих іноземних інвестицій з Німеччини до України зросли на 160,2 млн дол. США або на 9,5% порівняно з 2017 р. та на 141,7 млн дол. США або на 8,3% порівняно з 2018 р. Суттєве зростання обсягів інвестицій припадає на 2019 р., коли спостерігалося зростання економіки у світі та зокрема в країнах ЄС. Світові темпи економічного розвитку відбилися на обсягах прямих іноземних інвестицій, які надходили в економіку України в ці роки.

Зазначимо, що станом на 01.01.2020 р. Німеччина інвестувала в економіку України $1843,1 млн, що складає 5,1% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку України. За обсягом прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку України за 2019 рік, Німеччина посіла четверте місце серед основних країн - інвесторів української економіки. Значний обсяг інвестицій з Німеччини в економіку України надійшов до сфери промисловість $1174,1 млн., що складає 63,7% від загального обсягу німецьких інвестицій в українську економіку. У оптову та роздрібну торгівлю; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів німецькі інвестори вклали $241,3 млн., що складає 13,1% від обсягу німецьких інвестицій. У транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність німецькі інвестори вклали $90,0 млн., що складає 4,9% від обсягу німецьких інвестицій [20].

Окрім того, німецькі інвестиції надійшли також у такі сфери: фінансова та страхова діяльність; сільське, лісове та рибне господарство; будівництво; адміністративне та допоміжне обслуговування; професійна, наукова та технічна діяльність; інформація та телекомунікації; операції з нерухомим майном тощо. Особливості інвестиційних відносин між країнами з різною динамікою економічного зростання полягають у розбіжності цілей інвестиційних потоків. Для України метою є розвиток промисловості з метою підвищення частки доданої вартості в товарах, що виробляються. Для Німеччини на сьогодні мета інвестицій полягає в отриманні швидкого прибутку при використанні ресурсної бази України, використанні нових ринків збуту та дешевої робочої сили. Потенційна в майбутньому конкуренція в одних і тих же нішах світового ринку призводить до невисоких обсягів залучення прямих іноземних інвестицій з Німеччини в перспективні для України галузі, хоча Німеччина є однією з найбільших країн-інвесторів української економіки.

3.3. Рекомендації та пропозиції стосовно використання досвіду Німеччини для покращення інвестиційної привабливості України

Необхідною умовою активізації інвестиційних процесів в України, в тому числі і залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), є зміна джерел і характеру напрямків фінансового ресурсу. З одного боку, уряд повинен зробити все, щоб у підприємств з'явився ресурс для реінвестування прибутку. З іншого - створити умови, щоб цей ресурс був підкріплений кредитами і державною підтримкою. Необхідно створити умови, щоб банки надавали кредити саме на інвестиційні проекти. Разом з кредитами підприємства збільшать кошти на інвестування мінімум удвічі, як показує міжнародна практика. Державна участь необхідна для того, щоб сприяти розвиткові інвестиційних процесів в Україні [33, c. 80-93].