Два різновиди результатів навчання:об’єктивні – знання про предмети і явища навколишнього світу, уміння та навички оперувати знаннями, уміння застосовувати набутий досвід навчальних дій, досвід творчої діяльності, що відображено в обов’язкових / очікуваних результатах навчання, визначених в освітній програмі;
Коли яку оцінку використовувати: У 1–4 класах особистісні надбання потрібно оцінювати вербальною оцінкою;У 1–2 класах об’єктивні результати – вербальною оцінкою;У 3–4 класах об’єктивні результати – або вербальною, або рівневою оцінкою за вибором школи на підставі рішення педради. Вербальну й рівневу оцінки можна виражати як усно, так і письмово.
Учителям пропонують орієнтовні рамки оцінювання, у яких містяться характеристики чотирьох рівнів і формулювання для оцінювальних суджень. Водночас підходи до оцінювання в різних класах можуть різнитися залежно від освітньої програми. Учитель може ініціювати певні особливості оцінювання в класі та винести на затвердження педради.
Оцінка – конфіденційна й доступна лише для учня / учениці та його / її батьків (або осіб, які їх замінюють).Інформувати батьків можна під час індивідуальних зустрічей, через запис оцінювальних суджень у робочих зошитах, у паперових / електронних щоденниках тощо, через фіксацію результатів навчання у свідоцтвах досягнень учня / учениці.
Зазвичай розпочинають із самооцінювання учнем / ученицею своєї роботи (або взаємооцінювання результатів навчання учнями) і завершують оцінюванням результату вчителем. Важливо: учитель озвучує своє оцінювальне судження лише після того, як учень/-і висловив/-ли свою / свої думки;потрібно перевіряти кожну письмову роботу учня / учениці, аби краще збирати дані про навчальний поступ дитини і планувати диференційовану, індивідуальну роботу щодо подолання виявлених та попередження можливих утруднень.
Алгоритм формувального оцінювання: Формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей. Учитель спільно з учнями розробляє й обговорює цілі уроку (заняття). Вони мають бути вимірними, аби через оцінювання можна було з’ясувати рівень досягнення. Визначення разом з учнями критеріїв оцінювання (якісних характеристик результату навчання). Це робить оцінювання прозорим і зрозумілим та сприяє формуванню позитивного ставлення до нього. Формування суб’єктної позиції учнів під час оцінювання. Для самооцінювання і взаємооцінювання можна використовувати інструменти зворотного зв’язку. Зворотний зв’язок має бути зрозумілим і чітким, доброзичливим та своєчасним. Важливо не протиставляти дітей одне одному й акцентувати увагу лише на позитивній динаміці досягнень дитини. Труднощі в навчанні варто обговорювати з учнем індивідуально.
оцінювальне судження зазвичай виражає не лише емоційне сприйняття (“Молодець!”, “Чудово!”), а розкриває суть досягнутого результату відповідно до конкретних очікувань (“Іменники в тексті визначено правильно, однак перевір написання слів у рядку…”, “Дякую за старанність, хід розв’язування задачі обрано правильно, повтори способи обчислень за №102 на с. 34” тощо).
Як проводити діагностувальні роботи. За результатами опанування теми / частини теми (якщо тема велика) / кількох тем рекомендує проводити тематичні діагностувальні роботи, Для діагностувальної роботи пропонують складати систему завдань, які передбачають різні рівні та можуть надати об’єктивну інформацію про те, чи досягли учні групи взаємопов’язаних очікуваних результатів.
Форми діагностувальних робіт: Діагностувальні роботи можуть містити усні (переказ, власне висловлення тощо), письмові (списування, диктант, тестові завдання й ін.), практичні (дослід, моделювання / конструювання, практична робота тощо) та завдання, що передбачають виконання роботи з допомогою електронних освітніх ресурсів.
З мовно-літературної освітньої галузі (мова навчання):аудіювання (2–4 кл.), читання вголос (1–4 кл.), читання мовчки (3–4 кл.), читання напам’ять (2–4 кл.), роботу з літературним твором / медіатекстом (2–4 кл.), діалог (усно / письмово, 2–4 кл.), усний переказ (2–4 кл.), письмовий переказ (3–4 кл.), усний твір (2–4 кл.), письмовий твір (4 кл.), списування (1–4 кл.), диктант (2–4 кл.), робота з мовними одиницями (2–4 кл.).
Водночас учитель може проводити діагностувальні роботи для перевірки одного з результатів навчання (обчислювальних навичок, уміння розв’язувати задачі тощо). Одна з тематичних діагностувальних робіт протягом року може передбачати виявлення стану сформованості навичок усних обчислень.
Як оцінювати: Оскільки діагностувальна робота може містити завдання різних рівнів, для формулювання оцінювального судження рекомендують характеристику результату навчання співвідносити з Орієнтовною рамкою оцінювання з урахуванням видів діяльності. Водночас рівень результату навчання учня не визначати. До прикладу: “Списування виконано загалом правильно, однак ураховуй, що одну букву слова не переносять у наступний рядок”.
З інтегрованих курсів, які охоплюють природничу, соціальну і здоров’язбережувальну, громадянську та історичну освітні галузі:тестові завдання закритого й відкритого типів, практичні роботи з мапами, приладами, моделями, а також графічні роботи, за допомогою яких перевіряється уміння інтерпретувати інформацію за допомогою моделі, малюнка, схеми тощо. Також у 3–4 класах можуть бути комплексні діагностувальні роботи для кожного класу, зміст яких охоплює мовно-літературну, математичну і природничу освітні галузі. Важливо: діагностувальні роботи з технологічної, інформатичної, мистецької і фізкультурної освітніх галузей, а також із курсів за вибором зазвичай не проводять.
Скільки робіт проводити: Кількість і періодичність діагностувальних робіт учитель визначає сам під час складання календарно-тематичного плану. Водночас МОН пропонує врахувати, що їхня кількість має бути дидактично обґрунтована. Зазвичай їх планують через кожні 16–20 навчальних годин. Також не можна проводити більше ніж одну діагностувальну роботу на день.
ПРОВОДИТИ ПІДСУМКОВЕ ОЦІНЮВАННЯВчитель зводить результати навчання за рік. Важливо: хоч МОН і пише термін “підсумкова оцінка”, учні 1–4 класів не отримують балів (максимум можна позначити рівень). Основою для підсумкового оцінювання результатів навчання за рік можуть бути результати діагностувальних робіт, спостереження вчителя під час формувального оцінювання. У МОН рекомендують визначати підсумок за рік з урахуванням динаміки досягнення того чи іншого результату навчання. Проводити підсумкове оцінювання вчителям рекомендують за 10–15 днів до кінця навчального року – узагальнити результати навчання учнів за кожним блоком обов’язкових результатів навчання з різних предметів який окреслений у свідоцтві досягнень.
Як фіксувати оцінку. Підсумкову (річну) оцінку фіксують у класному журналі та свідоцтвах досягнень учнів. Приклад оформлення результатів підсумкового оцінювання за рік на предметних сторінках класного журналу (на прикладі класного журналу для 2 класу, подібне оформлення підходить усім класам).
На лівій сторінці останнього розвороту журналу для записів уроків із певного предмета / інтегрованого курсу потрібно записувати номери характеристик результатів навчання зі свідоцтва досягнень із відповідної освітньої галузі. На правій сторінці розвороту журналу – записувати характеристики результатів навчання в тій послідовності, у якій вони записані у свідоцтві досягнень. У кожній колонці треба фіксувати стан сформованості обов’язкових результатів навчання (Сформовано (позначати галочкою); якщо ще формується – нічого не записувати). Якщо в 3–4 класах учитель використовує рівневу оцінку, то замість галочки потрібно записувати першу букву назви рівня. У частині класного журналу “Зведений облік навчальних досягнень учнів” треба записувати лише рішення педради про переведення учня до наступного класу.
Свідоцтва досягнень як для 1–2, так і для 3–4 класів містять такі частини: Характеристика навчальної діяльності (характеристика навчальної діяльності учня, показники якої підлягають лише вербальному оцінюванню з висновком; позначається галочкою “сформовано”);Характеристика результатів навчання з окремих освітніх галузей (оцінка сформованості результатів навчання за освітніми галузями; позначається галочкою “сформовано” або буквою рівня);Рекомендації вчителя;Побажання батьків (свою думку щодо результатів навчання їхніх дітей, висловлювати побажання щодо подальшої співпраці зі школою).
У МОН наголошують, що Школа може самостійно доповнювати свідоцтва досягнень. Свідоцтво досягнень підписувати учитель класу, батьки учня, керівник школи. Оригінал документа зберігають батьки. Копія документа з відміткою “Згідно з оригіналом”, що закріплено печаткою, зберігають в особовій справі. Не потрібно переписувати інформацію зі свідоцтва досягнень. В особовій справі лише рішення про переведення до наступного класу.