Департамент освіти Харківської міської ради

Управляння освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради Харківський ліцей № 107 Харківської міської ради Харківської області

Всеукраїнський конкурс екскурсоводів шкільних музеїв закладів загальної середньої та позашкільної освіти «Край, в якому я живу»

Профіль музею: природничий

МУЗЕЙ ОХОРОНИ ПРИРОДИ

Оглядова екскурсія

«Різноманітність тваринного світу»

Екскурсовод: Петрович Анна, учениця 10-А класу ХЛ № 107 Керівник:

Михайліченко Валентина Петрівна, вчитель біології, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії,

вчитель-методист.

Технічний   керівник: Овсяннікова Олена Олександрівна, заступник директора з

навчально-виховної роботи, вчитель інформатики, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії.

 2020

ВСТУП

Музей – це центр дослідницької, наукової, організаційної, творчої діяльності здобувачів освіти.

Музей природи на базі Харківської середньої школи № 107 було відкрито 31 жовтня 1987 року. На той час в музеї було 10 опудал птахів. Основні експозиції становили плакати про природоохоронну діяльність.

В 1988 році з’явились опудала ссавців: білого ведмедя, тюленя, єнота, лисиці, сурка.

З 1995 по 2000 роки музей не функціонував, так як експонати прийшли в непридатність. В 2000-2001 роки музей було реставровано, придбано велику частину опудал (ссавців, птахів, рептилій), які представляють на цей час колекцію музею. В основу організації роботи шкільного музею природи було покладено уявлення про біоценози Слобожанщини.

Сьогодні керує шкільним музеєм вчитель біології Михайличенко В.П. Саме вона розробляє екскурсії та готує екскурсоводів з числа ліцеїстів. У канікулярний час проводяться протравлення опудал і колекцій. Крім того в музеї регулярно ведуться реставраційні роботи, підтримується чистота та порядок силами педагогічних працівників та ліцеїстів.

Музей підтримує дружні зовнішні зв’язки з такими установами науки:

• ХНУ ім. М.В.Каразіна: біологічний факультет, інститут біології, кафедра ботаніки, кафедра зоології, кафедра фізіології рослин, кафедра фізіології тварин, геолого-географічний факультет, кафедра геодезії та картографії, екологічний факультет.
• ХНПУ ім. Г.С.Сковороди;
• Харківська Державна Зооветеринарна академія;
• Науково-дослідний інститут лісового господарства ім. Висоцького;
• Всеукраїнський дитячий еколого-натуралістичний центр (м. Київ).

Протягом багатьох років вчені та науковці брали активну участь в організації та роботі музею. Серед них:

• Лисецький Олександр Сергійович – кандидат біологічних наук, доцент ХНУ ім. Каразіна (1985 рік)
• Кривицький Ігор Олександрович – кандидат біологічних наук, доцент ХНУ ім. Каразіна (2000-2006 роки)
• Корабельников Лев Васильович – директор Музею природи при ХНУ ім.

Каразіна (1988 рік);

• Коршунов Олексій Іванович – співробітник інституту біології при ХНУ ім.

Каразіна (2004-2012 роки);

• Утєвський Андрій Юрійович – доцент, кандидат біологічних наук, завідувач кафедрою зоології ХНУ ім. Каразіна (2004-2020 роки);

• Утєвський Сергій Юрійович – доцент, кандидат біологічних наук, викладач кафедри зоології ХНУ ім. Каразіна (2004-2020 роки).

Шкільний Музей Охорони природи є науково-методичним центром, у якому регулярно проводяться заняття для здобувачів освіти ХЛ № 107 та закладів загальної середньої освіти Київського району міста Харкова, педагогічних працівників та батьків. Серед відвідувачів Музею Охорони природи також були:

• представники представництва МОЦ в Берліні та Києві;
• представники делегацій Польщі та Словакії;
• народні депутати України, депутати Харківської міської ради;
• ветерани, представники громадськості (Додаток 1).

На цей час у ліцеї існує дві бригади екскурсоводів, серед яких у першій бригаді учні 10-х класів, а в другій учні 7-8 класів. Тривалість екскурсії 30 хвилин. Тематика екскурсій залежить від вікової групи:

• для здобувачів освіти школи І ступеня (1-4 класи) – «Природа навколо нас»;
•     для здобувачів освіти школи ІІ, ІІІ ступенів (5-9, 10-11 класи) та їхніх батьків – «Природа Слобожанщини», «Різноманітність тваринного світу»;

Після розповіді екскурсовода здобувачі освіти мають можливість задати уточнюючі   запитання   та   відповісти   на   цікаві   питання   інтерактивної   гри

«Спостережливий та кмітливий».

Оглядова екскурсія «Різноманітність тваринного світу»

2. слайд: 31 жовтня 1987 року на базі загальноосвітньої школи № 107 було відкрито Музей Охорони природи. На той час у музеї було 10 опудал птахів. У 1988 році Музей Природи Харківського Державного Університету ім. В.М. Каразіна подарував нам багато цінних експонатів: білого ведмедя, тюленя, єнота, лисицю, сурка, скелет кенгуру і ін. З того часу музей почав нове життя.
3. слайд: В основу концепції роботи шкільного Музею Охорони природи було покладено уявлення про біоценози Слобожанщини, а також світової фауни. У музеї представлені 9 біотопів: ”Хвойний ліс”, ”Птахи міста”, ”Водойма”, ”Болото”, ”Степ”, ”Поле», ”Лісостеп”, “Бджола-трудівниця”, ”Світова фауна”.

Зараз у музеї знаходиться більше 100 експонатів ссавців, птахів, плазунів, комах та інших тварин. З найцікавішими з них ми сьогодні познайомимось. Перейдемо до огляду біотопів.

4-5 слайди: Починаємо екскурсію з біотопу “Хвойний ліс”. Тут живуть тварини, які пристосувались до життя на деревах та в густих заростях.

Давайте ближче познайомимось з вивіркою звичайною. Мабуть, ви всі бачили, як прудко вона плигає з гілки на гілку. Так, ця тварина добре пристосувалась до життя на деревах. У неї міцні лапки, довгий хвіст, який вона використовує як кермо під час своїх акробатичних стрибків. Різці у вивірки, як у всіх гризунів, ростуть все життя, тому вона добре розгризає тверді плоди й шишки. Зимою хутро в неї сіре, а літнє руде.

А тепер зверніть увагу на цього шумного птаха. Це — сорока. У неї цікаві та водночас некрасиві гнізда, бо вона майструє їх з товстих гілочок. Але зверху над гніздом є кришечка, яка захищає пташенят від негоди.

Почувши стукіт під час прогулянки по лісу, кожен з нас розуміє, що це дятел добуває собі їжу. У нього міцний дзьоб та дуже довгий язик з клейким покриттям, який допомагає без проблем дістати личинку жука - короїда. В нашому біотопі дятел розташований вертикально на стовбурі дерева. Це можливо тому, що на лапах в нього чотири пальці: три направлені вперед і один — назад, при цьому один з передніх - оборотній, що дозволяє йому міцно триматись.

Далі ми бачимо нічного хижака нашої місцевості. Це неясить. У цього птаха дуже тонкий слух та вдала будова шиї, яка дозволяє їй майже на 270 градусів повертати голову. Ці пристосування дають їй можливість вдало полювати на мишей — шкідників сільського господарства.

А зараз ви побачите тварину, яку добре знаєте. Відгадайте загадку: У темнім лісі проживає,

Довгий хвіст пухнастий має, Їй на місці не сидиться,

Як зовуть її? (лисиця)

Так, дійсно, це - лисиця, основний хижак нашої місцевості. Вона мешкає в норах і веде поодинокий, скритний спосіб життя. Основу її харчування складають дрібні гризуни, головним чином миші польовки. Але в пошуках їжі, коли вона вигодовує малят, лисиця може навіть заходити в селища, не боячись людей, та нападати на домашніх тварин. Лисиці мають цінне зимове хутро, тому полювання на них проходить взимку.

6-7 слайди: Також у стінах нашого музею ми можемо познайомитись ближче з птахами,що зустрічаються в місті. Перейдемо до біотопу "Птахи міста". Тут ми можемо побачити грача, галку, зяблика, ластівку, стрижа, шпаків, горобців. Але найкрасивішим серед них є звичайно сойка. Подивіться, яке вона має гарне забарвлення! Вона не пропускає жодної події на своїй території. Все, що привертає її увагу, тут же коментується гучними обуреними криками. Сойка — пересмішник, тобто може точно копіювати звуки різних тварин. В тому числі і людини.

А зараз подивіться на цього невеличкого птаха. Це — стриж чорний. Його ще називають серпокрилець, бо він має довгі вигнуті у вигляді серпа крила. А от хвіст і лапки короткі. Це робить його немічним на землі. Тому цей птах майже весь час проводить у повітрі, розвиваючи швидкість до 200 кілометрів за годину.

8.     слайд: Підходимо з вами до біотопу «Водойми». Тут ми бачимо різноманітних водоплаваючих птахів: чайка озерна, чайка срібляста, крохаль і чомга або велика поганка. Таку назву великій поганці дали мисливці, бо її часто плутають з качкою, але м’ясо в неї не смачне, має запах риби. Чайки однаково комфортно відчувають себе як у воді, так і в повітрі. На лапах у них є перетинки. Лапи розміщені в задній частині тіла, що говорить про те, що це пірнальні птахи. А це - болотяна черепаха. Вона зараз рідко зустрічається,бо, в більшості, водойми

забруднені, а вона є індикатором чистої води. Активна вдень, вночі спить на дні водойми. Болотяна черепаха тварина всеїдна.

9.   слайд: А зараз ми біля біотопу «Болото». Мабуть ви думаєте, що це непривітливе місце… Але яких цікавих тварин тут можна зустріти! Насамперед, це — кулики і качки. Найбільший кулик нашої місцевості — кулик чібіс. Він відрізняється від інших тим, що на його голові є чуприна. Кулик фіфі має надзвичайно довгі ноги, які допомагають йому легко крокувати по болоту. Цей птах отримав таку назву тому, що часто кричить короткими та гучними звуками - “фіу-фіу”. Живляться ці птахи дрібними комахами болота.

А це — качки. Качка широконіска (самець і самка) та качка кряква. Це птахи, у яких яскраво виражений статевий диморфізм. Качки — не пірнальні птахи. Вони харчуються маленькими рибками та безхребетними, зануривши у воду голову. А ось подивіться на цю невеличку чорного кольору пташку, вона схожа на маленьку курочку. Рибалки часто можуть спостерігати, як вони бігають по очерету. Це водяні курочки, або очеретниця.

Розгляньте гніздо синиці ремез. Вона будує його з суцвіття плакучої верби у формі рукавички з отвором на місці великого пальця. Гніздо висить на краю пагона верби — та ще й має маленький отвір — захищає пташенят від хижаків.

10-11 слайди: Перейдемо до біотопу «Поле». Це —полівка звичайна, найбільш спритна з усіх мишей. У природі вам навряд чи пощастить побачити цього гризуна, тому що вона веде нічний спосіб життя. Шкірка на спині в неї рудувато-бурого відтінку, а черевце — біле. Уздовж хребта темна смуга. Живляться ці тварини в основному зеленими частинами рослин, завдаючи шкоди сходам озимих зернових культур. Полівки мають розпорядок дня. За 3 години ці малятка встигають 2-4 рази поспати, від 3 до 9 раз почистити шубку, від 2 до 6 разів прийматися за ремонт і розширення своїх ходів. Кількість перекусів за той же час варіюється від 6 до 20.

Летючі миші зустрічаються повсюди. Є вони і в полі. Цю летючу мишу називають вечірницею, тому що вона полює на комах пізно ввечері. Для цього вона використовує прийом ехолокації. Вечірниця руда є дуже корисним представником тваринного світу для жителів України. Вся справа в тому, що вона вживає в їжу комах-шкідників, наприклад хрущів. За один прийом їжі вона може з'їсти 20 жуків.

А це — гадюка степова. Її отрута є дуже небезпечною, але вона, в більшості випадків, зустрівши людину, намагається втекти, або зачаївшись, перечекати присутність людини. А це ховрахи - одні з найбільших шкідників. Вони поїдають колоски зернових культур, роблять спустошливі набіги на лісонасадження. На зиму роблять запаси в своїх норах. Живуть колоніями і в разі небезпеки подають своїм родичам сигнал - протяжний тонкий свист.

12. слайд: А тепер   представте собі, що ми з вами знаходимось у степу. А ось і він — наш біотоп «Степ». Пече сонце, високо в небі співають жайворонки... Чи багато тут тварин ховається в густій траві? Так, звичайно! Тут живуть різноманітні тварини: птахи, ссавці, плазуни, комахи.

В степу часто можна побачити зайця. Подивіться, який він красень! Міцні, великі задні ноги, добрий зір та нюх, захисне забарвлення дають йому можливість бути непомітним, а в разі небезпеки, швидко втекти в безпечне місце. Недаремно ж його називають в казках “зайчик-побігайчик”!

А ось подивіться, якої краси пір'я у цих невеликих птахів: жовте, помаранчеве, зелене!

Це — щурки золотисті. Вони живуть в колоніях, а харчуються перетинчастокрилими: бджолами, осами, джмелями, тощо. Ловлять комах на льоту. Обережно хапають їх між черевцем та грудьми, щоб не бути вжаленими. А потім труть комаху черевцем об гілку, щоб видалити жало і отруту.

В степу багато гризунів. Миша польова — її яскравий представник. На зиму вона робить харчові запаси до 3 кг на особину, чим завдає шкоди сільському господарству. В цілому, можна сказати, що польові миші живуть практично скрізь, крім тропіків. Правда пошаною і повагою, вони не користуються ніде. Хоча в давнину вважалося, що якщо в будинку завелася миша - це «добрий» будинок, з достатком.

А зараз погляньте на цю тваринку з видовженим тілом і довгим хвостом. Це

— тхір степовий. Він хижак родини куницевих. Основна його їжа — ховрахи, хом’яки, миші. Має природоохоронний статус як зникаючий вид.

Основна причина — землеробське засвоєння цілини та отруєння хімікатами,якими борються з ховрахами.

13. слайд: А поряд ви бачите особливо цікавий експонат нашого музею. Це сурок-бабак, головний синоптик. Щороку почути прогноз пухнастого метеоролога збираються тисячі людей на біологічній станції Харківського національного університету імені Каразіна. Це доволі великого розміру гризун, що зникає з

фауни України. Основна причина цього — розорення степів, зменшення його природних місць існування. Байбаки живуть колоніями, в норах, які використовують не один рік. На Україні зустрічаються в Харківській області, в Великобурлуцькому та Дворічанському районах, де їх охороняють та в заповіднику «Стрілецький степ», що на Луганщині.

А ось, погляньте, який великий птах, схожий на страуса! Це - дрохва, один з найкрупніших птахів України. У неї довгі, дуже могутні ноги, довга шия. Цей птах не погано бігає і літає. Самці мають вагу до 18 кілограмів, а самки — до 5кг. В Україні ці птахи гніздяться в степовій частині Лівобережжя. Чисельність дрохв скорочується через зменшення місць існування. Дрохву в Україні утримують в зоопарках, намагаються розвести у ландшафтному парку «Печенізьке поле» (Чугуївський район Харківської області). Саме тому, дрохва зображена на гербі Печенізького району Харківської області.

14-15 слайд: А зараз перед вами тварини, що мешкають в лісостепу. Ці красиві птахи — чапля сіра та коровайка — занесені до Червоної книги, оскільки їх знищували заради красивого пір’я. Коровайки мають довгий зігнутий клюв, бо живляться комахами, червами, молюсками.

А це — чапля жовта. Вона носить таку назву, бо пір’я в неї яскравих жовто-помаранчевих кольорів. До речі, цей птах видає звуки, як сіра ворона —

«карр».

А зараз подивіться на цю красиву тварину з ріжками. Це — косуля європейська. Кількість витків в рогах говорить про те, скільки їй років. Цій косулі два роки. Зараз ці тварини зустрічається дуже рідко. Основними факторами, що впливають на її чисельність, є промисел та браконьєрство.

16. слайд: Наступна експозиція присвячується бджолі-трудівниці. Ми можемо розглянути, яку будову має вулик, якими знаряддями користується пасічник, які є різновиди меду. Квітковий — більш світлий, липовий — темніший, із запахом меду, гречаний — найтемніший, із запахом гречки. Ось, подивіться, у вулику знаходяться рамки, які використовували бджоли. Ще у вулику знаходиться прополіс — продукт життєдіяльності бджоли. Для них він є певним клеєм, який закриває щілини, щоб у вулику була постійна температура.
17. слайд: Переходимо до найцікавіших експонатів нашого музею. Перед вами біотоп "Світова фауна". Тут ми бачимо білого ведмедя, тюленя, скелет кенгуру, крокодила і інших представників світової фауни.

Білий ведмідь є типовим представником Антарктики. Він має густу щільну шерсть, яка захищає його від холоду. Харчується білий ведмідь рибою, але полюбляє і тюленів.

У тюленів передні кінцівки перетворилися на ласти, тому і ряд ссавців, до якого він відноситься, називається ластоногі. Тюлень, як і білий ведмідь, має товстий прошарок підшкірного жиру, що захищає цих тварин від холоду.

Гомін пташиного базару, який створюють арктичні птахи: топорики, кайри, тупіки завжди заворожував своїм різноманіттям. У нас є яскравий представник цього пташиного царства - топорик. Він отримав таку назву із-за цікавої будови свого дзьоба, який схожий на сокиру. Верхня частина дзьоба має шипи, що дає можливість приносити пташенятам більше ніж одну рибу. Висиджують пташенят ці птахи на голих скелях, тому яйця в них грушоподібної форми, що не дозволяє котитися їм зі скелі.

18-26 слайди: Наша екскурсія закінчується. А тепер пропоную вам зіграти у цікаву гру та перевірити знання, які ви отримали сьогодні. (Додаток 2)

27 слайд: Музей є гордістю всіх учасників освітнього процесу нашого ліцею. Ми тісно співпрацюємо з науковцями м. Харкова. Це Харківський національний університет ім. В.М. Каразіна (біологічний факультет, кафедра ботаніки, кафедра зоології, кафедра фізіології тварин, екологічний факультет), Харківський національний педагогічний університет ни. Г.С.Сковороди, Харківська державна зооветеринарна академія, Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького.

Музей — це наша гордість! У 2008 році за вагомий внесок у справу виховання учнівської молоді, примноження надбань національної культури, збереження історичної спадщини українського народу та Музейного фонду України Музею

Охорони природи Харківського ліцею № 107 ХМР ХО було присвоєно Міністерством освіти і науки України почесне звання “ Зразковий музей”.

28 слайд: ВИСНОВОК

Сьогодні музеєм важко здивувати сучасну молодь, проте ми шукаємо нові підходи. Мабуть, Ви звернули увагу, що на слайдах були розміщені QR- коди? Наш музей органічно вбудував QR-код в систему свого інформаційного поля.

Відтепер, перейти на сторінку Музею Охорони природи, розміщену на офіційному сайті ліцею, або ознайомитись з моніторингом відвідування музею стало можливим за допомогою спеціального мобільного додатку, який знаходиться у вільному доступі. Користувач мобільного телефону чи іншого ґаджету також має змогу самостійно ознайомитись з експозицією або знайти цікаву додаткову інформацію.

Маємо надію, що дана інновація стане черговою сходинкою на шляху становлення нового рівня взаємовідносин між музеєм та відвідувачем.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Безпалова Н.Ю. «Тварини», м. Харків, видавництво «Фоліо», 2013;
2. Воїнственський М.А. «Птахи» видавництво «Радянська школа», 1984;
3. Вологдіна О.В. «Жива природа», м. Київ, видавництво «Перо», 2013;
4. Гончаренко І.В. «Тваринний світ», м. Харків, видавництво «Промінь», 2003;
5. Грозниньський Д. М. «Словник української біологічної термінології», видавництво ТОВ«КММ», 2012;
6. Дроздова І.В. «Дивовижна біологія.», м. Харків, видавництво «Ранок», 2011;
7. Кривицький І.О. «Люби свою землю.», м. Харків, видавництво «Прапор», 1986;
8. Романова Л.С. «Цікаве про тварин», м. Харків, видавництво «Наукова думка», 1980;
9. Сосновський І.П. «Рідкісні і никаючі тварини», м. Москва, видавництво

«Металургія», 1987;

10. Тагліна О.В. «Таємниці живої природи», видавництво «Ранок».

Додаток 1

Фотоматеріали

Екскурсія «Різноманітність тваринного світу»

для представників представництва МОЦ в Берліні та Києві.

Екскурсії для здобувачів освіти під час канікул.

Екскурсія «Різноманітність тваринного світу» для батьків.

Фотоматеріали

Додаток 1

Екскурсія «Природа Слобожанщини» для представників закладів загальної середньої освіти, в рамках районного семінару.

Додаток 2

Інтелектуальна гра «Спостережливий та кмітливий» складається з 12 питань, які розділені за категоріями та кількістю балів за кожну правильну відповідь:

І категорія «Відгадай, хто це?» - містить звукові файли ( 1 бал – стук дятла, 2 бали – крик сойки, 3 бали – крик чайки, 4 бали – крик лисиці)

ІІ категорія «Розкажи про мене» - містить фотографії птахів або тварин. ІІІ категорія «Відгадай де я живу?» - містить фотографії птахів або тварин.

Правила гри.

Здобувачі освіти вибирають категорію та кількість балів, які хочуть отримати. Екскурсовод пропонує питання, переходячи за посиланням. Після відповіді учасника гри, присвоює бали, за правильну відповідь, або виправляє, дає правильну відповідь самостійно. Учасник гри, який набрав найбільшу кількість балів отримує звання «Спостережливий та кмітливий».