Оглядова пішохідна екскурсія.
7 листопада 2018 ми разом з вихованцями школи зробили оглядову пішохідну екскурсію по нашому шахтарському містечку. Розпочали екскурсію з першої вулиці нашого міста – вул. Шевченка. Саме на ній, з 1978 року проживає майстриня, надзвичайна рукодільниця Мочаліна Галина Іванівна. Вона своїми золотими руками створює справжні шедеври: неземної краси картини, рушники, неповторні диванні подушки.
Жінка родом з Полтавщини, але сталося так, що доля закинула її до нашого міста. Маючи лише голку з нитками, її руки творять дивовижні речі, адже вишивання – дуже тонка і кропітка робота, не в кожного вистачить терпіння і бажання цим займатися. Вишивати навчилася ще змалку, як і більшість українських дівчат тієї доби. Дитяча пристрасть переросла у доросле захоплення. Свої вишиванки не просто вишиває, а й проживає. Вона ніколи не поспішає з вишиванкою, адже кожен виріб потребує натхнення. Сьогодні дім Галини Іванівни більш схожий на музей. Від підлоги до стелі він прикрашений вишиваними полотнами. Наші вишиванки – це справжній символ України, завдяки якому нас впізнають по всьому світу.
Потім дорога нас привела до пам’ятника великому письменнику, поету і художнику Тарасу Шевченку. Пам’ятна споруда Кобзарю була встановлена в рамках реалізації проекту конкурсу міні-грантів компанії ДТЕК «Місто своїми руками». Вихователь Дар’я Сергіївна розповіла діткам про нелегку долю видатного письменника.
Збоку алеї, яка веде до міської бібліотеки, облаштовано казкову галявину, з різноманітними загадковими фігурками та «Книгою бажань». Вона красується на самому видному місці галявини, нагадуючи кожному мешканцю нашого міста, що виконати свою мрію реально, варто лише сильно забажати. Ми теж не могли пройти повз такої нагоди, кожен вихованець доторкнувся до «святої книги». На їхні питання, коли саме здійсниться їхнє бажання, ми відповідали: «Якщо чогось дуже сильно захотіти, воно обов’язково виповниться!»
Наступною нашою зупинкою була капличка, яка знаходиться на площі біля БК «Україна» відкрита в пам’ять загиблим шахтарям. Діти з цікавістю слухали розповідь вихователя про капличку, де на гранітних плитах викарбувані прізвища загиблих шахтарів, всього яких 154.
Наостанок ми прийшли до Меморіалу Слави воїнам Великої Вітчизняної війни. Мазурова Д.С. наголосила школярам, що з відкриттям цього меморіалу кожен мешканець міста має таку нагоду прийти і вшанувати добру пам’ять тих, хто віддав своє життя під час війни та виконуючи свій інтернаціональний обов’язок.
Сьогодні нашим вихованцям місто Першотравенськ відкрилося зовсім з іншого ракурсу. Хочу запевнити, що наша краєзнавчо-патріотична екскурсія містом спрямована не лише для діточок, але й для їхніх батьків, адже коли дітвора прийде додому, то обов’язково розповість про неї батькам. Насамперед, цю екскурсію ми провели для того, щоб діти знали історію міста в якому зараз проживають, хочемо їм допомогти усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії нашого міста з історією та сьогоденням країни. Мета наша виховати любов і дбайливе ставлення до рідної землі, поваги до народних традицій і звичаїв, фольклору, любові до рідної природи. Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла… Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. У зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямів патріотичного виховання молоді І є краєзнавство.
Разом з 4-а класом подорожували містом
шкільний бібліотекар Пшеничка-Дрох О.О.
та вихователь Мазурова Д. С.