Презентація "Охорона здоров’я дітей"

Охорона здоров’я дітей. Гуманне ставлення до людей з особливими потребами.

Наша держава і суспільство вживають різноманітних заходів, що забезпечують профілактику захворювань і сприяють нормальному розвитку дітей. В Україні діють дитячі поліклініки, лікарні, санаторії, диспансери, табори відпочинку. У цих закладах діти проходять медичні обстеження, лікуються і відпочивають. Сьогодні ми поговоримо про охорону здоров’я дітей та гуманне ставлення до людей з особливими потребами.

Робота з віршем. Поет в колясціСиджу в колясці, так собі сиджу. Проходять люди, поглядають косо. А що я їм у відповідь скажу?Для них мій голос зовсім безголосий. Усі здорові, ну а я — такий.Інакше жити між людей не можу. Але мій дух незламний і палкий —у ньому сила невичерпна, Божа. Ніхто не знає, що в моїй душі.Ідуть, минають, поглядають косо. Не доброту від вас я залишив,а біль, який зневірою голосить. Хтось кине гривню, щоби я не вмер. А хтось копійку тицьне мені в зуби. Такий народець «добрий» є тепер:не дасть померти, але словом згубить. Та я із тих, що гніву не несутьнавіть тоді, коли життя не вдасться.І попри всю зухвалу мою суть,пишу відверто: «Я — поет в колясці!»— Про що розповідається у вірші?— Чи правильною була реакція перехожих людей на людину в інвалідній колясці?— Як ми повинні ставитись до людей з обмеженими фізичними можливостями?

У повсякденному житті ми зустрічаємо людей, які мають певні фізичні вади. Наприклад, хтось не бачить, не чує, має обмежені можливості пересування, затримку розвитку. Те, що для здорової людини є звичним, для цих людей може обернутися проблемою: неогороджена яма на тротуарі, відсутність пандуса біля входу в аптеку, дрібно надрукований розклад роботи магазину. У подібних ситуаціях може знадобитися твоя допомога.

Люди з особливими потребами — це люди з фізичними і психічними вадами здоров’я. До людей з особливими потребами потрібно проявляти милосердя, доброту, чуйність. Вони потребують розуміння, терпіння та любові оточуючих. У нашій країні облаштовують пандуси, підйомники для тих, хто користується інвалідними візками. Для людей з вадами зору на переходах встановлюють світлофори із звуковими сигналами, друкують спеціальним шрифтом книги, аптечні упаковки тощо. По телевізору бачимо сурдоперекладачів та титрування фільмів для людей з вадами слуху.

3 грудня – Міжнародний день людей з особливими потребами, який привертає увагу усіх до проблем людей з обмеженими можливостями і нагадує, що вони потребують захисту та допомоги. Не лише дорослі, але й діти можуть мати особливі потреби. Через хворобу, спадковість, сильне нервове потрясіння, травми, одержані через власну необережність чи небезпечну поведінку інших, вони опинилися в складних умовах та потребують лікування, піклування дорослих, спілкування з ровесниками й дуже страждають від нерозуміння, байдужості здорових людей. Діти з особливими потребами гостріше сприймають нетактовні розпитування, недоречні розглядання. У Конвенції про права дитини наголошується: «Особлива турбота про дітей-інвалідів». У дітей з особливими потребами є можливість навчатися в загальноосвітніх школах із ровесниками, де для них створюються необхідні умови навчання й розвитку.

Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти». Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі. Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:— Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:— Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.— Невже ти не бачиш? Я кинув камінець. Дівчинка сказала:— Я нічого не бачу, бо я сліпа. Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку. Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву. Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно. Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль. Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

Уявіть, що ви познайомилися зі сліпою дівчинкою. Як би ви поводилися з нею?Чи зважали б на її сліпоту?Чи підкреслювали б це у розмовах?

Вправ «Метод оцінювання аргументів»Прочитайте пам’ятку. Чи погоджуєтеся ви із поданими аргументами?У всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Співчувай, будь толерантним до них, але не виявляй надмірної жалісливості. Уважно стеж за поведінкою та сигналами дітей з особливими потребами. Допомога має бути доречною. Надмірне піклування може призвести до нездорової залежності та нерівності у ваших стосунках. Роби так, щоб такі учні почувалися повноправними членами класного колективу. Створюй відповідні можливості, заохочуй до спільних справ. Стався до всіх з повагою, учися жити в злагоді. Твоя дружба має давати відчуття потрібності, посилювати почуття гідності та самоповаги.