Олександр Довженко — відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно. «Україна в огні». Національні й загальнолюдські проблеми

Урок 36.                                                                                                             Дата:

Тема: Олександр Довженко — відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно. «Україна в огні». Національні й загальнолюдські проблеми

Мета: зробити огляд літератури воєнного й повоєнного періоду; опрацювати творчу біографію О. Довженка, осягнути її трагізм; розвивати в учнів навички роботи з додатковою літературою, уважність при читанні автобіографічних творів; виховувати повагу до кращих представників української нації.

Хід уроку:

Вміти творити — це не означає вміти малювати чи добре ліпити.

                      Я думаю, що вміти творити — це означає бути також митцем своєї епохи,

свого часу, бути на рівні передових ідей свого часу,

бути виразником інтересів суспільства.

(О. Довженко)

1.Вступне слово

Багато лиха й катастроф зазнало людство на шляху розвитку. Жахливі землетруси й засухи, голод і епідемії неодноразово знищували мільйони людей. Та з усіх цих катастроф найстрашнішою стала не викликана силами стихії, не породжена природою, а творена руками самої людини — війна.

Багато разів приходила вона на землю, сіючи смерть і спустошення. Тисячі й тисячі гинули в її залізних обіймах на полях боїв, в окупації, у тилу від виснажливої праці та нестатків. Війна завжди вимагала від воюючих народів титанічного напруження всіх сил, як фізичних, так і духовних. Десятки неперевершених творів виходили з-під пера письменників у часи війни, а ще більше після її закінчення. Не був винятком і О. Довженко.

2. Життєвий і творчий шлях Олександа Довженка (доповідь учня). Складання хронологічної таблиці.

 3. Оголошення результатів дослідження про історію написання та опублікування кіноповісті «Україна в огні» 

«Сьогодні роковини моєї смерті. Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Усе, що було злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла. Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості». Так написав митець у «Щоденнику» після заборони «України в огні».

Кіноповість письменник почав писати на початку війни. Швидко написав, зняв фільм, сподіваючись визнання та вдячності. Але сталося навпаки: і кінофільм, і повість були осуджені й заборонені. Фільм узагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його знаходиться в архівах московського держфільмофонду), а повість уперше опублікували вже після смерті письменника. Майже за всі кінофільми (і за «Звенигору», і за «Землю», і за «Арсенал», і за «Щорса») кінорежисера критикували. Однак такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні», він ще не зазнавав. Досить сказати, що для розгляду кіноповісті 31 січня 1944 р. було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП (б), на якому й розпинали О. Довженка.

Письменник не став на коліна, не благав прощення в Сталіна ні на тому засіданні-судилищі, ні пізніше. Де ж брав він сили для боротьби проти сатанинської сталінської системи? У свого народу, у його, хоч знівеченій і окраденій, але живій і чистій душі. У щирому зверненні до генсека Довженко писав: «Товаришу Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і треба тримати в чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм… у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?».

Послухаймо самого О. Довженка й зрозуміємо, за що справді він був так тяжко покараний: «Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю… Кому ж, як не мені, сказати було слово на захист свого народу, коли отака велика загроза нависла над нещасною моєю землею. Україну знає лише той, хто був… на її пожарах сьогодні… Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови… Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика… Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями…».

4. Теорія літератури

Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій низці подій і в якому досягається епічна широта охоплення зображуваної дійсності. Разом із тим у другій половині XX ст. набуло поширення інше значення цього терміна: наголос переноситься із слова «кіно» на слово «повість». Так, кіноповістю називають сценарій, зумисним чином перероблений для читання (при переробці вилучаються специфічні кінематографічні терміни, розширюються діалогічні сцени, уводяться ліричні відступи, граматичний теперішній час змінюється минулим тощо). Окрім того, кіноповістю називають повість, що створена із свідомою орієнтацією на певні кінематографічні прийоми оповіді (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів тощо).

Публіцистичність — це певна тенденція, певна манера письма, певні стильові особливості, властиві як звичайній інформації, так і науковим працям, і творам художньої літератури. Публіцистичність — це якість, що може бути притаманна творові будь-якого роду й жанру. Поняття публіцистичності органічно охоплює широке суспільне звучання, проблемність, тенденційність, полемічність і специфічну, притаманну публіцистиці образність.

5. Підведення підсумків

«Із творів про перший період війни, написаних у часи Великої Вітчизняної, я, не вагаючись, на перше місце поставив би кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні» - через шевченківську перейнятість автора всенародною трагедією. За широтою охоплення матеріалу, глибиною і правдивістю зображення, за справді-таки шекспірівськими колізіями цей твір у нашій літературі тих часів не має собі рівного».

Олександр Підсуха, письменник

Довженко бачив їх не лише в небі свого теплого краю. Він линув  до них не тільки на бистрих крилах своїх творчих дум і прагнень. Довженко бачив зорі і в грізних  хвилях холодного океану, і в лагідних водах зачарованої Десни, і навіть на ранніх грядках між дерев мічурінського саду. Вони йому світили з глибин космосу і від сердець добрих людей, закликаючи незрівнянною красою до утвердження в житті чистозлотної правди.

В ім’я краси і правди Довженко, як художник і мислитель, все ж, не відлітав на крилах мрій далеко від дійсності, не підфарбовував її зоряним баченням. Він зумів поєднати небесне і земне, минуще і вічне, героїчне і житейське, юнацьке і постаріле, благополучне і тривожне в гармонійну красу мистецтва заради минулого, сучасного і майбутнього поколінь.

IV. Домашнє завдання.

Прочитать та уміти аналізувати "Україну в огні". Підготуватися до тестування.