Вас вітає вчитель української мови та літератури ЗНВК № 42 

Бачурська Наталія Володимирівна

Українська  література

7 клас

Олег Ольжич та Олена Теліга – лицарі українського світла

qпознайомитесь із життям та творчістю українських письменників, лицарів українського світла Олега Ольжича та Олени Теліги;

qпрочитаєте та проаналізуєте поезії Олега Ольжича «Захочеш – і будеш», «І вірити  і прагнуть…» , визначите головні мотиви твору та його проблематику;

qпрочитаєте та проаналізуєте поезіїО лени Теліги «Сучасникам»,  «Радість» , розкриєте  мотиви, символи та образи твору;

qвисловите власні думки та враження від  творчості письменників, актуальності творів та їхнього значення

Олег Ольжич (Олег Олександрович

Кандиба) народився 8 липня 1907 р. в Житомирі в сім'ї поета Олександра Олеся (О. Кандиби). 

 

За спогадами сучасників, Олег був улюбленцем батьків, родичів, сусідів.

 

Рано виявив неабиякі здібності: у три роки вже вмів читати, у п’ять написав п’єсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепіано і скрипці. 

Згодом настали тяжкі часи. Юнак пережив громадянську війну, терор, голод, холод. . 

У 1923 р. він виїхав разом з матір'ю з України і в Берліні зустрівся з батьком, який ще в 1919 р. емігрував з України. 

Незабаром родина переїхала до Горніх

Черношинець під Прагою. У 1924 р. Олег вступив до Карлового університету, водночас навчався в Українському вільному університеті. 

Став відомим вченим-археологом, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах. 

Був запрошений у США до Гарвардського університету читати лекції з археології.

 І тільки за межамиУкраїни хлопець усвідомив, наскільки вона дорога і рідна, не міг не думати про неї, розтерзану різними політичними силами. 

Уже будучи студентом, Олег Кандиба розуміє потребу створення незалежної держави України. Але для цього треба ступити на шлях боротьби, часом жорстокої і безкомпромісної.

 

Першим  солідним друкованим твором стала дитяча розповідь «Рудько», видана у Празі 1928 року під псевдонімом  О. Лелека.

Ще одна назва твору – «Життєпис одного півня». 

На жаль, у жанрі дитячої літератури Ольжич, який так любив природу і тварин, більше не творив.

Ø  Найголовнішою справою власного життя вважав не поезію, не науку, а боротьбу, діяльність професійного революціонера.

Ø  Наприкінці 30-х років  літературна і наукова діяльність відходить на другий план. 

Ø  Псевдонім «Ольжич» змінюється підпільною кличкою «Кардаш». 

Ø  До початку війни Олег Кандиба –Ольжич вже не археолог і не поет – він борець.

 

І легко тобі, хоч і дивишся ниць*,

Аби не спіткнутись ні разу,

І нести солодкий тягар таємниць І гостру петарду* наказу.

 

Ø  Затям — зрозумій, запам’ятай.

Ø  Ниць — униз.

Ø  Петáрда — вибуховий пристрій застережної дії.

Ø  Сумлíння — совість, внутрішній голос, суддя, який оцінює наші думки та вчинки. Воно може підказати нам правильне рішення й застерегти від неправильного

Обмін враженнями щодо прочитаного  

Ø  Який настрій, які думки навіює поезія Олега Ольжича?

Ø  Що нового вніс у літературу Ольжич? 

Ю -

А -

2.   «Подаруй твору назву»

Ø Дібрати до вірша можливі заголовки й варіанти назв оформити за допомогою прийому «Доміно».

«Захочеш – і будеш»     «Бажання понад усе»  …

1.    Безсмертя	А. Небо
2. Хмара	Б. Вино
3. Урочистість	В. Творчість
4. Господь	Г. Келих
5. Любов	Д. Гроно
6. Туга	Е. Вогонь
7. Одвага	Є. Дощ
8. Хміль	Ж. Порив
9. Солодощі	З. Багатство
10. Променистість	И. Велич

 Життя – це боротьба, а боротьба – це життя.  

Олена Теліга

 «Темно-бронзове волосся, відкрите обличчя… У полон погляду її зеленкуватих очей потрапляли навіть, здавалося б, невиліковно байдужі чоловіки», — так згадували Олену Телігу її сучасники. 

Народилася Олена Теліга (дівоче прізвище Шовгенів ) українська поетеса і літературний критик в інтелігентній напівбілоруській - напівукраїнскій родині 21 липня 1907 року в Іллінському під Москвою, де її батьки відпочивали влітку.

Мати Олени була родом з Поділля. Чуйна і добра жінка. Батько, Іван

Опанасович Шовгенів, родом із околиць Слов’янська, За фахом -  інженер, спеціаліст з гідротехніки.

 У Києві Олена Теліга навчалася в жіночій гімназії Олександри Дучинської, де і вивчала українську мову разом з російською, німецькою та французькою. 

У 1923 році Олена вступила до історико-філологічного відділення Українського педагогічного інституту ім.

Михайла Драгоманова у Празі. 

Тут вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, кубанським козаком і колишнім сотником Армії УНР. 

У грудні 1939 подружжя Теліг переїхало до Кракова, де Олена Теліга зустріла свого давнього знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича.

9 лютого 1942 Олену заарештували. Разом з нею добровільно здався гестапо і її чоловік, який заради цього назвався письменником. 

На стіні камери вона намалювала тризуб і залишила напис: «Тут сидiла i звiдси йде на розстрiл Олена Телiга». 

Українська поетеса була розстріляна разом зі своїм чоловіком і колегами (Іван Рогач, Володимир Багазій тощо) у Бабиному Яру 21 лютого 1942.

 

Спадщина Олени Теліги невелика за обсягом, але вельми значна за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю, характерною для поетів «празької школи». 

Тільки після 1991 року твори письменниці почали повертатися на рідну землю – своїми віршами, статтями, публіцистикою.

Сучасникам

 

“Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби — спокійний і суворий,

Не плутай душу у горіння тіла,

Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”.

 

Але для мене — у святім союзі:

Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю!

 

Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може в цьому й є моя сміливість:

Палити серце в хуртовині сніжній,

Купати душу у холодній зливі.   Прослухайте поезію О. Теліги за          посиланням

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, — я тверда й сувора.

О, краю мій, моїх ясних привітів        https://youtu.be/2pxvr6a3Rio  Не діставав від мене жодний ворог.

Ой, не знаю, що то за причина —

Переходжу обережно вулицю,

І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон-xлопчина.

 

До міського руху ми не звикли,

А хлопчина рветься, як метелиця, Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли.

 

І сама я на ногах не встою,

Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами — Бо хлопчина не дає спокою!

vУтворіть понятійний ряд до слова «радість»

                Радість  Сміх   …      …    

vЛітературний калейдоскоп