Василь Симоненко – «лицар на білому коні». Вірш «Лебеді материнства»

Тема. Василь Симоненко – «лицар на білому коні». Вірш «Лебеді материнства»

Мета: поглибити знання школярів про життєвий і творчий шлях В. Симоненка; проаналізувати його поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на його ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розкрити поняття «ліричний герой»; 

розвивати вміння учнів зв’язано й грамотно викладати свої думки, почуття, спостереження; робити висновки; збагачувати словник школярів;  формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості В. Симоненка, любові до Батьківщини, повагу й синівську вдячність матері.

 

Очікувані результати: учні знають матеріал про життя й творчість видатного поета, виразно й вдумливо читають поезію «Лебеді материнства», аналізують її, визначають провідні моти-ви та ідеї, коментують художні засоби, з’ясовують символічний зміст образу лебедів.

 

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

 

Теорія літератури: ліричний твір; провідні мотиви, ідеї, символи; пафос.

 

Обладнання: портрет В. Симоненка, його твори; газетні й журнальні публікації про нього, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), записи пісень на слова В. Симоненка.

 

 

Хід уроку

 

І. Організація початку уроку. Емоційне налаштування.

Давайте розпочнемо урок з компліменту. Капітани роблять компліменти своїм групам. Вчитель учням, гостям.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань школярів

1.     Звучить живий голос поета «Що я можу сказати про себе…»

 

2.     «Калейдоскоп вражень.»

      Що ви можете сказати про людину, чий голос щойно почули?

3.     Мотивація та постановка завдань 

-         Про що б хотіли дізнатися сьогодні на уроці?

-         Поміркувати до кінця уроку над питанням: «Що б я сказав поету, якби міг зустрітися з ним?»

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

 

ІV. Основний зміст уроку

Великі дороги в світ широкий завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою.

В. Симоненко

Скільки б не судилося страждати, 

Все одно благословлю завжди 

День, коли мене родила мати 

Для життя, для щастя, для біди. 

В. Симоненко

 

1.   Вступне слово вчителя

У дитинстві хочеться вірити в казки і навіть думки не припускати, що існують зло й жорстокість, нещастя й неприємності. Запорукою спокою та щастя, добрим охоронцем для дитини завжди була мати, дана людині Богом. Її, як і Батьківщину, не обирають. Дитина для матері залишається дитиною, навіть коли вона доросла й має власну родину. Материнське серце завжди на сторожі, завжди прагне щастя дітям. Справжнім «лицарем на білому коні», співцем материнської любові став поет Василь Симоненко.

        Василь Симоненко — це народна совість в українському красному письменстві. Не судилося його таланту розкритися вповні, але те, що він створив, - нетлінне. Слово його — справжнє коштовне надбання. Воно сяє всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав про літературну славу — вона прийшла до нього посмертно й утвердилася навіки. 1. Група «Біографи»

Завдання: розповісти біографію письменника.

Проект: скласти хронологічну таблицю.

2.        «Етнографи» 

Завдання: ознайомити учнів з образами-символами України (верба, тополя, лебеді).

Проект: підготуватися до створення арт-буку.

3.        «Літературознавці»

Завдання: зробити ідейно-художній аналіз вірша «Лебеді материнства».

Проект: схеми для аналізу.

 

Створення долоньок-нагадувань.

 

2.    Життєвий і творчий шлях В. Симоненка. (Виступ групи «Біографи» з випереджувальним завданням)

Уявіть собі учня, який читає більше за вчителів, який щодня йде до школи за 9 кілометрів (такий же і зворотний шлях), при цьому навчається на

«відмінно» і закінчує десятирічку із золотою медаллю. Це — про майбутнього видатного українського поета Василя Андрійовича Симоненка.

Василь Андрійович Симоненко (08.01.1935 — 13.12.1963) Псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон.

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав Василь без батька, який залишив сім’ю. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого внучка. Дідусеві присвятив сердечного вірша «Дід умер» та оповідання «Дума про діда».

Із самого дитинства доля не була прихильною до нього — батько залишив сім’ю, жили бідно, на мізерну материну зарплатню. Але хлопець ніколи не був обділений материнською любов’ю та ласкою, мудрими порадами         й        цікавими розповідями         діда   Федора. Мати Василя згадує: «Повоєнні зими були люті й сніжні. А пальто у Васі — пошарпане, чоботи — діряві. Тільки ніколи, ні разу він не запізнився на урок. Було, питаю його: «Важко тобі, Васю?..» А він весело відказує: «Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюся, то всі пісні переспіваю».

Мати тяжко працювала, заробляючи на шматок хліба. Допомагали дідусь і бабуся:

В мене була лиш мати Та був іще сивий дід, —

Нікому не мовив «тату»

І вірив, що так і слід, — так згадував майбутній поет у поезії «З дитинства».

Корені Симоненківського роду сягають в далеку сивину віків. Дідусь Федір Трохимович та бабуся Варвара Потапівна замолоду були високими статурними та вродливими, як проходили по селу, то всі біївчани дивилися їм услід. Рано, у 42 роки не стало улюбленої бабусі, а дід Федір дожив до глибокої старості. Для Василя він став першим другом і наставником, а пізніше - натхненником майбутнього поета. Він самотужки вивчив грамоту, багато читав. Його увагу привертав навіть шкільний підручник з географії чи історії.

Сусідські діти іноді жартували: „ Дід Щербань готується до екзаменів.” Одним словом, Федір Трохимович був людиною високої громадської совісті – чому вчив і свого онука. Дитинство поета

Мати поета з дитинства мріяла стати вчителькою, але не склалося і на життя вона заробляла важкою працею швачки.

Василь Симоненко завжди був вдячний за любов, ласку, виховання, за все, що пізніше викликало роздуми про суть життя, своїм матері та дідові.

А сам Василь Андрійович в одному з віршів писав:

В мене була лиш мати,

Та був іще старий дід,-

Нікому не мовив „тату” І вірив, що так і слід.

Василеве дитинство було схожим на дитинство багатьох хлопчиків того часу: війна, голод і холод, щоденний страх, окопчиик під хатою, нужденна школа, чорнило з бузини, нестача паперу і книжок. Однак школу він закінчив на відмінно, із золотою медаллю.

Від матері, Галини Федорівни, та від діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле.

Писати хлопець почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.

До школи була дорога не близька — дев’ять кілометрів. «Як на мої чотирнадцять років, то це не так уже й мало»,— читаємо в оповіданні «Дума про діда». Учителька згадує: «У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень».

         Із спогадів Ганни Щербань: „ Вчитися йому було, ой, нелегко.Важка була дорога до школи.Навесні чи восени – то ще нічого, а взимку – суща біда. Повоєнні зими були люті, сніжні. А пальто у Васі пошарпане, чоботи – діряві. Тільки жодного разу він не запізнився на урок.”

Становлення поета

Вищу освіту Василь Симоненко здобував, навчаючись на факультеті журналістики Киїського університету ім. Т.Г.Шевченка, потім працював у

газетах „Молодь України”, „Черкаська правда”, „Робітнича газета.” На перший погляд , небагате на події коротке життя поета.

Але за двома датами, між якими пролягли його дороги – чимало добрих справ і напружена творча праця. За життя поета вийшла лише одна його збірка – „Тиша і грім.” Непростий шлях долали його наступні книжки „Вино з троянд”, „Поезії”, „Лебеді материнства” та ще книжечка для дітей.

Перша збірка поезій В. Симоненка «Тиша і грім» дійсно була громом серед застійного болота брехні, підлабузництва, кар’єризму та чинопочитання. Інших своїх збірок поет так і не дочекався, слава та визнання прийшли набагато пізніше, серед них і Державна премія ім. Т. Шевченка. Незважаючи на таке офіційне ставлення до нього, В. Симоненко усім серцем любив рідний край, виступав на захист української державності, мови, культури, людської гідності та честі.

      Уже перші поезії В.Симоненка засвідчили, що в літературу прийшов поет незвичайного хисту й високої громадської свідомості.

О.Гончар писав: „З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка.З мужності народу , з горя його й звитяжної боротьби...”

Поет звертався до різних жанрів та форм. Він – автор громадянської й патріотичної лірики, гумористичних і сатиричних творів, прозових нарисів і казок для дітей, щоденникових записів.

14 грудня 1963року Василя Симоненка не стало. Йому було всього 28 років. Офіційна версія – важка,невиліковна хвороба.

        Навіки зупинилося його молоде серце, що переболіло усіма людськими болями і кривдами. Та остання Симоненкова дорога не зупинилася біля його могили у Черкасах. Адже лишилася ще одна дорога, яка ніколи не зупиниться. Це дорога — у людське безсмертя, де буде звучати Симоненків заповіт.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

3.         Теорія літератури ( група «Літературознавці»)

 

Ліричний герой — умовна дійова особа, внутрішній світ якої (думки, почуття, переживання) відображуються у ліриці. У переважній більшості ліричні вірші від першої особи, а тому часто ототожнюють автора і ліричного героя (ліричне «я»). Проте ці поняття не тотожні, бо, розповідаючи про себе, автор водночас розповідає про свій час, настрої і переживання свого покоління, тобто додає вимисел, найтиповіше, найістотніше з навколишнього середовища.

Ліричний герой — це особа, думки й почуття якої виражаються в ліричних творах. 

Ліричний герой — образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язково тотожний авторові.

 

4.Робота з підручником.( ст.178)

 

5.                 Ідейно-художній аналіз поезії В. Симоненка «Лебеді материнства» (за схемою)

5.1.   Звучить відеовірш.

5.2.   Життєва основа вірша.

 Мати — найдорожча у світі істота. Їй несе людина болі й радощі, сумніви й успіхи, помилки й гріхи. З нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись їй у гріхах. І хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? Бодай навіть брат, сестра, чи й батько? Ні — з матір’ю на самоті.        

Такою була для Василя мама, Ганна Федорівна Симоненко-Щербань, людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню, передала все це синові, виховувала його за мудрими заповідями народної педагогіки. Природа наділила літературними здібностями і саму Ганну Федорівну. Був у неї зошит «Перлини поміж людей», куди збирала вона прислів’я, приказки у рідних Біївцях. Багато серед них придуманих матір’ю поета. І багаті вони на гумор і глибину думок, що тривожили її свідомість. Саме образ мами є основним у творі.

5.3.   Із  скарбнички народної мудрості 

Учні з групи «Етнографи» читають по одному прислів’ю.

Орієнтовні прислів’я:

— Материна молитва з дна моря рятує.

— Матері ні купити, ні заслужити.

— Мати праведна – ограда каменна.

— На сонці тепло, а біля матері добре.

— Рідна земля – матінка, чужа сторона – мачуха.

— Материнським словом Бог править.

— З матір'ю жити – ні горя, ні нудьги не знати. —Материнським словом Бог править.

— Без матінки рідної і квіти безбарвно цвітуть.

— Серце матері краще сонця гріє.

— Одна у людини рідна мати, одна у нього і Батьківщина.

 

5.4. Інсценізація. Учениця-мати В. Симоненка. 

     Чим більше я старію, тим більше Вася бачиться мені малим хлопчиком – у коротеньких штанцях на дві підтяжки, що я йому пошила до якогось празника. Іще змалку він був охочим на всякі вигадки, завжди щось таке удавав собі та вигадував.

… А інколи я зі страху прокидаюся глухої ночі, бо мені сниться, що Вася тоне в Удаї. Це насправжки було після сьомого класу, коли він, пов'язавши весло до спини, намагався перепливти на тамтешній берег Удаю, де його чекали хлопці з човном... А ще мені сниться наша старенька сільська хата, де тепер музей...

Учень-«Василь Симоненко» (наближається до матері, обіймає її; потім читає вірш «В хаті сонячний промінь косо..») 

 

Я хотів би, як ти, прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.

 

За збірку «Лебеді материнства» В. Симоненку присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Мелодійна основа вірша та мотив материнської любові настільки полонили композитора Анатолія Пашкевича, що він поклав цей твір на музику.

5.5. Опрацювання змісту поезії за питаннями. «Відверта розмова» — Чи сподобався вам вірш? Яке враження на вас справив? — У якому творі вам уже траплявся символічний образ лебедів?

 

 

· Як ви ставитеся до своєї мами? За що ви її любите і поважаєте? Чим ви їй зобов’язані?

· Чому сон дитини був казковим?

· Для чого малятам співають колискові?

· Про що співає мати дитині? Що мала на увазі жінка під «приспаними тривогами»?

· Яке значення для кожного із вас має батьківська хата?

· Що називається Батьківщиною? За яких умов людина вимушена залишити її?

· Що вам відомо про лебедів-птахів? Чому на ваш погляд, поезія має таку назву?

· В яку дорогу повинен вирушити син, коли виросте?

· Від чого застерігає мати свою дитину?

·Чи вважаєте ви себе вже дорослими? Чи готові долати життєві труднощі? Що для цього необхідно?

 

5.6. Словникова робота.

Лиман — затока.

Сургуч — забарвлена тверда смола, віск, що легко плавиться й застигає, використовується для опечатування пакетів, посилок тощо.

Шибка — віконне скло.

Досада — прикрість. Марево — 1. Міраж. 2. (перен.) Витвір уяви; видіння, примара.

 

6. Завдання творчого, пошуково-дослідницького характеру.

1)  Розкрийте символічне значення образу лебедів у цьому вірші.

(Лебеді — це материнська любов, мрія, вірність, адже лебедина пара все життя зберігає вірність одне одному; за легендою, коли гине один,— позбавляє себе життя й інший.)

2)  Знайдіть рядки, що вказують на мотиви колискових.

(«Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати».) 3) Які деталі побуту приблизно вказують на період історії? 

(На перший погляд, історичний період визначити неможливо, але такі деталі, як «Танцю-вали лебеді в хаті на стіні» вказує на повоєнний час. Прості люди жили бідно, тому стіни прик-рашали саморобними килимками, на яких були намальовані лебеді, олені та ін. Часто не було світла й тепла, тому дитячі ліжечка ставили близько до печі. Рожеві відблиски вогню падали на стіну, змушуючи лебедів «танцювати».)

4)                Поясніть рядки, у яких говориться «За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата». Чому саме «білява хата»?

(У центральній Україні хати зазвичай робили з глини, зовні обов’язково

білили. Тому «білява хата» виступає тут символом самої України.)

5)                Які етапи життя ліричного героя простежуються у вірші? Підтвердіть власні судження цитатами з тексту.

(У тексті вірша чітко простежуються такі етапи життя: дитинство, романтична юність, зріле життя і його завершення.)

 

Виразне читання учнями поезії - ланцюжок

7. Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.

5.4. Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. 5.5. Основна думка.

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину 5.6. Жанр.

За формою це, власне, колискова пісня. Головне в поезії — побажання синові вирости справжньою людиною, вірним сином України. Мотив вірша — материнська тривога за долю її сина, перед яким відкривається дійсність, виповнена дива та любові, яку охороняють, «мавки чорноброві», та водночас постають і суворі реалії,— від них прагне вберегти дитину материнське серце. Та «приспані тривоги», «чуже поле» — неминучі, і протистояти їм може тільки людина з твердим переконанням, з органічним чуттям родової пам’яті, з великою волею бути самою собою.

5.7. Особливості назви поезії.

Назва поезії романтична. В. Симоненко знайшов проникливі яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму — найсвятіше почуття людини. Кожен з нас любить землю, де він народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав. Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб виразити свою любов,— важко.

В. Симоненко такі слова знайшов. Він зумів передати у «Лебедях материнства» й інтимність любові до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої — України у простих, щирих словах.

5.8. Композиція.

Твір побудований як колискова, в якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини: щасливе життя, гарну дружину, вірних друзів.

Він умовно ділиться на дві частини. У першій ми відчули материнську ласку й турботу про малого сина (він ще в колисці); у другій — йдеться мова про клопоти, які буде мати вже дитина дорослою людиною (і мавки чорноброві, і диво-наречені, і брати по духу). Але за сином «завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата».

5.9. Сюжет.

Починається вірш зі своєрідної розмови поета з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу — з дорогою часто зв’язані зміни в людськім житті.

Поет говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Все, все може вибирати людина. І шляхи, якими піде. Та завжди з сином будуть «очі материнські і білява хата». Звернемо увагу на епітет «білява хата» — він не тільки передає традиційний білий колір хати, а й наче олюднює її, створює таке враження, неначе йдеться про живу істоту, людину.

Шлях, у який виряджає сина поет, сповнений тривог і небезпек. Та сили юнакові, мужності надає рідна земля, любов до неї.

Завершується поезія «Лебеді материнства» крилатою фразою, що здається створеною не Симоненком менш як тридцять років тому, а в сиву давнину і самим народом,— стільки в ній геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

5.10. Символічні образи поезії. (група «літературознавці»)

1)                     Мати — центральний в духовному Космосі українців починаючи з трипільської доби. В народному уявленні мати завжди ототожнювалася з Батьківщиною. Тому зрада їй вважалась непростимим гріхом, а втрата — катастрофою. Вибір іншої Батьківщини постійно осуджувався, оскільки призводив до самознищення нації.

2)                     Лебеді — зажди асоціювалися з вірністю, тому не випадково В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством.

3)                     Національна символіка постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися, навіть якщо на чужину закинула їх недоля: І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі...

Тополя (у народних легендах) — це перевтілена дівчина (про це йдеться і в поемі Т. Шевченка «Тополя») Верба — це дерево життя.

 

 

5.11.   Римо-ритмічні особливості поезії.

Вірш нагадує коломийки. Симоненко звертається до двовіршового чотирнадцятискладового рядка, поступово переходячи до дванадцяти- та тринадцятискладового розміру.Римування суміжне, рима жіноча.

5.12.   Художні особливості вірша.

Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син.

„Заглядає в шибу казка сивими очима". Це уособлення. „Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною.

Таке ж значення має і уособлення „прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть".

„Темряву тривожили криками півні". Це метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — „півень" — від сил зла, „темряви".

метафора „танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям" підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро.

„Лебеді рожеві". Рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим.

„Зорі сургучеві". Епітет „сургучеві" допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в'язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну.

„Приспані тривоги". Тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

„ Тихі зорі". Зорі не можуть бути іншими. Вони не вміють видавати ніяких звуків. Епітет „ тихі" підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон.

Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші це — птах матері.

Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то в даній поезії мова йде про благе ставлення Бога до дитини.

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя. Мати є символом усіх духовних речей. „Материнська добра ласка в неї за плечима": мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

Повтор  ( рефрен):

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».

Метафори: «мріють криками... лебеді», «темряву тривожили... півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді... лоскотали марево», «...будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть... листям затріпочуть... душу залоскочуть». Порівняння: «лебеді, як мрії».

У вірші чимало риторичних звертань: „припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії". Звертання вжиті у множині, перше непоширене, друге поширене. Надає мові виразності.

Двічі у тексті вживається звертання „сину". Воно більш конкретне. Називає не просто сина, а дитину — батькову, дитину України.

Звукова анафора „в" — „виростеш", „вирушиш", „виростуть" — підкреслює майбутній час, те, що чекає на дитину.

Алітерація звука „р" у фразі „темряву тривожили криками півні" передає крик півня.

Алітерація звука „л" у фразі „лопотіли крилами і рожевим пір'ям, лоскотали марево золотим сузір'ям"надає просторовості, уяви ПОЛЬОТУ.

Заперечення „вибрати не можна тільки Батьківщину", „не можна рідну матір вибирати" експресивно виражає в розповідному реченні неможливість даної дії.

Цікава ритмічна будова, яскрава образність, близькість до народної колискової привабили відомого композитора й диригента композитора Анатолія Пашкевича. Його пісні „Степом, степом...", „Мамина вишня в саду", „Лебеді материнства" знають, певне, всі українці. Із Житомира в 1965 році він переїхав до Черкас, де й познайомився з Василем Симоненком. Спочатку він був диригентом, а потім і художнім керівником Черкаського державного заслуженого українського народного хору. Удостоєний звання народного артиста та ордена „За заслуги" III ступеня.

Це не єдиний вірш Василя Симоненка, покладений на музику. Справжніми народними піснями стали „Задивляюсь у твої зіниці" — невідомого композитора, „Похід козаків" — композитора Гавура, „Ти знаєш, що ти людина", „Український лев" — В. Морозова. На вірші В. Симоненка написані також пісні „Синові" А. Пашкевича, „Крізь століття" А. Чекаля, „Там у степу схрестилися дороги" бандуристів Василя та Миколи Литвинів. А композитор О. Винокур за мотивами балади „Русалка" написав музику до балету.

Тема	відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.
Ідея	уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.
Основна думка:	Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину
Композиція	Твір побудований як колискова. Він умовно ділиться на дві частини.
Жанр твору	За формою це, власне, колискова пісня
Художні засоби
Образи-символи	Мати, лебеді, тополя, верба
Уособлення	„Заглядає в шибу казка сивими очима"„Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата", «прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть".
Метафори	„Темряву     тривожили      криками      півні", «мріють крилами... лебеді», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді... лоскотали марево», «...будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прийдуть верби і тополі», «стануть... листям затріпочуть... душу залоскочуть».
Епітети:	«білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».
Повтор	Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Порівняння:	«лебеді, як мрії».
Риторичні звертання:	„припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії".

 

V. Закріплення вивченого матеріалу 1. Проведення тестового опитування ( роздруковано) 1. Колір лебедів у поезії:

а) білий; б) рожевий; в) сірий.

2.     Лебеді порівнюються з:

а) хмарами; б) чаклунством; в) мріями.

3.     Мати не пускала до хати гойдати колиску:

а) досаду; б) смуток; в) лихо. 4. Лебеді панували в хаті на стіні:

а) під час темряви; б) у будь-який час; в) тільки у дощову погоду.

5.     Коли син виросте, то він:

а) вирушить у дорогу; б) відремонтує батьківську хату;

в) змайструє млин.

6.     Мавки чорноброві чекатимуть від дорослого хлопця:

а) ніжності й любові; б) уваги і грошей;

в) багато позитивних емоцій 7. В житті, на думку В. Симоненка, кожна

людина не може виби-рати:

а) друга; б) дружину; в) матір.

8.          Останній рядок поезії має такий виклад:

а) «Вибрати не можна тільки Батьківщину»;

б) «Та не можна рідну матір вибирати»;

в) «Можна все на світі вибирати, сину...».

9.          Поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» покладена на музику композитором:

         а) М. Лисенком; б) П. Майбородою; в) А. Пашкевичем.

10.     «Лебеді материнства» за своєю будовою нагадують:

         а) стрілецьку пісню; б) веснянку; в) коломийку.

11.     Образ лебедів у творі асоціюється з:

         а) мужністю; б) вірністю; в) ніжністю.

12.     У народних легендах верба, яка згадується у вірші, означає дерево:

         а) життя; б) добробуту; в) мужності і наполегливості.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал. Відповіді: 1.б, 2.в, 3.а, 4.а, 5.а, 6.а; 7.в; 8.а; 9.в; 10.в; 11.б; 12.а.

 

2.Складання сенкану до слова – мати, батьківщина, Василь Симоненко, (І група)

 

4. Вірш-відповідь (ІІІ група)

………………………………….сторона

………………………………….Батьківщина

……………………………………вона

……………………………………сина

 

 

 

 

6. Шарада

Прочитавши, ви дізнаєтеся, як називали В. Симоненка в українській літературі (треба скористатися при відгадуванні ходом шахового офіцера).

 

Відповідь: «Лицар на білому коні» (починати з Л за полем по діагоналі зліва направо знизу вгору).

 

7.Колаж відомих цитат та думок про Василя Симоненка.

“Він мало жив, немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб’ється до нашого слуху шум його двигунів. Василь Симоненко зник за пругом життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, зарядженого тривогою двадцятого віку і любов’ю до української землі”, - писав про нього Д.Павличко. 

 

Витязем молодої української поезії називав його Олесь Гончар. Він вірив, що своїм словом змінює світ на краще, хотів перебудувати суспільне мислення та буття. За щиру правду його любили одні, ненавиділи інші.

 

Безмежна синівська відданість рідній Україні, готовність постояти за її честь та гідність була найкоштовнішим діамантом його високої душі.

Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю! –

кидає поет тим, для кого Україна була (а чи й нині є!) не матір’ю, а

всього лише «страной прожіванія».

 

Василь був у всьому красивою, чистою людиною, правдолюбцем, безкомпромісним до лицемірів, ницих і убогих духом підлабузників Ілля Бердник

 

 «Не піддавшись зарібку легкому, Я не прислужував ніколи і нікому», – так сформулював він своє поетичне кредо у сонеті «Поет».

 

 

         Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла би спокійно обійтися, нічого істотного не втративши. А є такі , що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи – її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем. Симоненко такого типу поет По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи».

 

VІ. Підсумок уроку

1.     Долоньки-асоціації на дошку.

2.     Слово вчителя.

         Одного грудневого дня 1963 року в лікарняній палаті Василь

Симоненко, знаючи про свій важкий стан після звірячого побиття в Смілянському відділку міліції, бере на руки свого чотирирічного сина Олеся, посміхається і пильно дивиться на нього. Поету хочеться, щоб він виріс доброю людиною, справжнім патріотом української землі, продовжив його добрі справи. І пам’ять воскрешає рідне полтавське село Біївці, хату з солом’яною стріхою, матір, степові путівці, верби і тополі, ставок вдалині. Василь лагідно дивився в довірливі оченята сина і з щемом у серці декламував:

      За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.

Це був його поетичний заповіт синові, як, зрештою, всій юні України.          Вірш написано від імені матері, яка дає своїй дитині настанови на все його життя. Цей твір звучить як заповіт українцю, набуває водночас і національного характеру, і загальнолюдського значення. Адже шанобливе ставлення до Батьківщини притаманне будь-якій національно свідомій людині, яка поважає сама себе і своїх попередників.     

 

3.     Міні-диспут.

«Чи можна обирати Батьківщину? Чому багато українців залишають рідну землю, шукаючи щастя за кордоном?»

4.     Квест-інтерв’ю.

Без любові до Вітчизни немає справжньої людини. Любити Україну, жити для неї — це означає любити її людей, працювати на їх благо. Дбати про те, щоб передати їм світ, землю, кращими, як були до нас, щоб озера, ріки були чистими й повноводними, степи, гаї — буйними, зеленими, повітря — чистим. Такий наш гуманістичний обов’язок. Наші духовно багаті предки споконвіку думали про нас, а ми повинні думати про нащадків, як це ведеться з прадавніх літ у нашого народу. Берегти оту високу духовність, внутрішню красу доброту й самозреченість, характерну для українського народу.

Так вже склалося для України, що найкращим її дітям-квітам судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Тарасу Шевченку та Василю Стусу , 42 –Лесі Українці, 38 – Павлу Грабовському і зовсім мало – 28 – Василю Симоненку. Полтавець родом, він закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах, у Шевченковім краю. 

 

 

 

Рефлексія.

Інтерв’ю 

-         Що б ти сказав поету, якби міг зустрітися з ним?

 

Оцінювання команд.

VІІ. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

-         Уміти розповідати про поета, виразно читати напам’ять, аналізувати вірш «Лебеді материнства», висловлювати власні думки та почуття.

-         Есе «Чи можна вважати зрадниками людей, що покидають свою Батьківщину?»

-         Вчити вірш напам’ять, підготувати відеовірш.

 

Літературна гра «Вірю! – Не вірю!» 

1.   Чи вірите ви, що після закінчення Київського університету Василь Симоненко отримав фах художника? (Ні. В.Симоненко отримав фах журналіста).

2.   Чи вірите ви, що після закінчення університету Василь Симоненко працював у газеті  «Полтавська правда»?  (Ні. В.Симоненко працював у газеті «Черкаська правда»). 

3.   Чи вірите ви, що Василеві Симоненкові посмертно присуджено Нобелівську премію у 1995 році? (Ні. В. Симоненкові посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка).

4.   Чи вірите ви, що Василь Симоненко прожив 28 років? (Так). 

5.   Чи вірите ви, що Василь Симоненко похований у рідному селі Біївці на Полтавщині? (Ні. Поет похований у Черкасах).  

6.   Чи вірите ви, що «Тиша і грім» – перша книжка поезій В. Симоненка, яка вийшла друком у 1962 році? (Так).  

7.   Чи вірите ви, що жанр поезії «Лебеді материнства» колискова? (Так).

8.   Чи вірите ви, що символічні образи вірша «Лебеді материнства» – це  чайки, калина і пшениця?(Ні. Символічні образи вірша «Лебеді материнства» – це лебеді, тополя і верба).

9.   Чи вірите ви, що основна думка вірша «Лебеді материнства»  втілена в поетичному рядку: «Припливайте  до  колиски,  лебеді,  як  мрії, Опустіться,  тихі  зорі,  синові  під  вії»? (Ні. Основна думка вірша в інших рядках: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину»).

10.   Чи вірите ви, що ліричний образ вірша «Лебеді материнства» – любляча матір? (Так).  

 

 

 

 

      Літературний диктант «Життя і творчість В. Симоненка»

·  Хто назвав В. Симоненка «витязем молодої української поезії»? (О. Гончар)

· Про кого поет говорив, що «любив... читати історію та географію, а ще Шевченка та Горького»? Він був для Василя Андрійовича за батька. (Дід

Федір Трохимович)

· Який фах отримав В. Симоненко після закінчення Київського університету? (Журналіста)

·Газета, в якій працює Василь Андрійович після закінчення університету. («Черкаська правда»)

·  Назва і рік видання першої книжки поезії В. Симоненка. («Тиша і грім», 1962 р.)

· Жанр поезії «Лебеді материнства». (Колискова)

·  Символічні образи вірша «Лебеді материнства». (Лебеді, тополі, верба) · Чого навчає мати сина, ліричного героя твору «Лебеді материнства»?

· Композитор, який поклав поезію «Лебеді материнства» на музику. (А. Пашкевич)

·  Назва збірки, за яку Василю Андрійовичу присуджено Державну премію

України ім. Т. Г. Шевченка. («Лебеді материнства»)

·  Скільки років прожив поет? (28 років)

·   Місцевість, де похований поет. (Черкащина)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюються 1 бал.