Опис авторської методики застосування символів у роботі вчителя-логопеда

Ейдетика, як засіб формування звукової культури мовлення дошкільнят

Цвіра Наталія Геннадіївна

Вчитель-логопед вищої категорії

Хорошівський ліцей №1 Житомирської області

   В XXI столітті потік інформації, якою має опанувати дитина настільки великий, що опанувати і запам’ятати її може тільки людина з екстраординарними здібностями. А якщо ми говоримо про дошкільника з ослабленим здоров’ям, затримкою розвитку та інше? Як допомогти йому справитися з інтелектуальним навантаженням загальної та корекційної освіти та вирішити найбільш яскраву проблему сучасності – вплив інформаційного стресу на психіку дітей? Одним з таких рішень може стати навчання дітей грамотно обробляти та запам’ятовувати інформацію.

    В системі ейдетики якраз і лежить розвиток усіх сходинок пам’яті  під час опанування будь-якою освітньою інформацією. «Ейдос» в перекладі з грецького – «образ». Здатність мислити образами, складати з них процес, дію, предмет тощо – здатність мислячої людини. Ейдетика розроблялась на протязі 20-40-их років ХХ ст. в Німеччині, в марбургській психологічній школі Е.Йеншем, О.Кро, Г.Фішером. Вони стверджували, що ейдетизм як різновид образної пам’яті є закономірною стадією дитячого розвитку, що сягає свого піку в 11-16 років.  На теренах наших пострадянських країн у 20-30-их роках  П.П.Блонський, Л.С.Виготський і А.Лурія вивчали цю теорію, критично осмислюючи та практично перевіряючи. Однак до 1940 року ейдетичні дослідження були повністю заборонені.

    В середині 80-х років ХХ ст. російський вчений Ігор Матюгін розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Він запропонував використовувати весь спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових. Чисельні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями. Методика отримала назву "Школа ейдетики". Сьогодні ця ігрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально ставитися до процесів пізнання та навчання. Завдяки розвиткові образної уяви та яскравої фантазії ейдетика допомагає використовувати ті виняткові можливості, "резерви", які є у кожного з нас. Перші 5-7 років права півкуля, відповідальна за уяву, розвивається у людини швидше за ліву, відповідальну за логічне та аналітичне мислення. Ось чому яскраві образи такі важливі у житті  дітей.

      Розвивальний ефект навчання залежить від того, які знання повідомляються дітям і в який спосіб. Вчені - психологи і педагоги (О. Запорожець, А. Усова) довели необхідність прямого керування з боку дорослих розвитком розумових здібностей дітей. З цією метою вони радять у процесі навчально-виховної роботи послуговуватися різноманітними символами, знаками, замінниками, наочним моделюванням (схемами, планами, кресленнями). Спеціальні дослідження свідчать, що навчання з використанням цих засобів має розвивальний характер.

          Застосування образів-символів мовних звуків у роботі з дітьми дає змогу повніше використовувати резерви розумового розвитку дитини, а також створювати належне навчально - розвивальне середовище. Педагогічна технологія з опорою на образи-символи (за М. Фомичовою) передбачає не лише формування відповідних артикуляційних навичок, а й саморозвиток, самоконтроль, самокорекцію вад вимови звуків; перехід від активності дорослого до активності самої дитини.

       Прихильний до ейдетики педагог може задіювати необмежені резерви мислення дитини, розвиваючи її природну здатність мислити образами. 

       Особливої актуальності ця проблема набуває стосовно навчання дітей, яким притаманні певні мовленнєві вади, що зумовлюють серйозні утруднення в опануванні основними програмовими завданнями.

     Важливо й те, що практика застосування символів ураховує відоме вчення   Л.Виготського про "зону найближчого розвитку". Спочатку дитина навчається правильно вимовляти звук із допомогою дорослого та певного образу-символу; потім спирається лише на символ, а згодом обходиться вже без нього (в міру автоматизації вимови). Впровадження цієї технології у практику стимулює перехід зони найближчого розвитку в актуальний розвиток самокорекції звуків. На початковому етапі автоматизація звука за допомогою символу відбувається на рівні механічного засвоєння, а з часом поступово переходить на рівень свідомого використання знань та орхоепічних навичок.

 У дошкільнят і молодших школярів мовні центри Брока та Верніке у лобній ділянці лівої півкулі мозку ще не є достатньо розвиненими для абстрактного мислення. Використання ж символів у корекційній роботі створює відповідне предметно-стимулююче середовище, яке забезпечує формування сенсомоторної цілісності дітей (емоційності, інтелекту, волі), підтримує єдність думки, почуттів і дій.

     Саме цю закономірну стадію дитячого розвитку я взяла за основу, розробляючи методику використання символів  у логопедичний роботі з дітьми дошкільного віку, елементи якої можуть бути застосовані вихователями та батьками. Символ, образ або «ейдос» - це певний знак, емблема, що умовно позначає якесь поняття, щось абстрактне.

    Фізіологічною основою ейдетичних образів є залишкове збудження зорового аналізатора. Оптимально підібравши «ейдоси» на всіх етапах корекції, одягнувши їх у зрозумілі, близькі поняття-символи можна досягти величезних результатів у роботі з дітьми.  Таке запам’ятовування з опорою на образ називається ейдетичним. Оперування символами наближує дитину до природного, а не штучно-примусового вимовляння звуків, створює безпосередні передумови для самостійної корекції , для звукового самовдосконалення. До того ж символізація наочного матеріалу дає змогу коригувати не лише  один звук, а кілька звуків водночас.

       Внаслідок вікової недорозвиненості аналітико-синтетичної діяльності мозку дитина ще не здатна належним чином порівнювати свою неправильну (дефектну) звуковимову з правильною. У такій ситуації самоконтроль є недостатнім або взагалі відсутнім. І саме символ слугує тією опорою, тим помічником, який самоорганізовує, налаштовує на правильну вимову.

     «Ейдоси»-символи та їх використання мають  відповідати наступним принципам:

• Доступність усіх символів та моделей для  дитини-дошкільника.
• Яскравість, зрозумілість образу.
• Можливість максимальної активізації різних видів аналізаторів (зорового, мовно-слухового, мовно- рухового) в процесі використання символу.   
• Чітке співвіднесення образу-символу з певним звуком, рухом артикуляційного органу або поняттям.
• Адекватність вимог та навантаження на дитину.
• Варіативність використання в роботі з дітьми.
• Можливості дитячої самостійної роботи,  самокорекції при іграх з символами.

Групи символів:

1. Символи – органи артикуляції:

• символічне зображення язика;

-  губно-щелепні позиції : - закриті губи; - губи розімкнені, зуби разом; - зуби разом, губи „віконечком”; - рот відкритий, нижні та верхні зуби видно;

-   профілі артикуляції.

   Використовуються для ознайомлення з органами артикуляції та будовою язика. Дають можливість побачити, запам'ятати частини язика, усвідомити важливість розвитку рухливості усіх його частин. «Язичок» приходить на заняття до дітей з молодшої групи, а також використовується при обстеженні мовного апарату  в статиці та динаміці.

    Артикуляційні профілі  використовую вибірково в роботі з дітьми  тільки старшого дошкільного віку. Аналіз профілів дозволяє дітям усвідомити, що звуки вимовляються по-різному і їх вимова залежить від положення губ, язика, зубів, а також участі носа, голосових зв'язок.

  Використовуються:

- в роботі вихователя під час проведення мовленнєвого заняття по ознайомленню з органами мовлення;

- в роботі вчителя-логопеда.

2.Символи - артикуляційні вправи:

       Це зображення артикуляційних вправ.   Використовуються  щоденно  в ранковій  артикуляційній  розминці  в  групі, на групових, підгрупових та індивідуальних заняттях.

        Використання символічно зображених вправ дозволяє дітям легко вивчити та запамятати їх. Набір зображень має широкий простір використання,  дає можливість швидко групувати їх в постановочні комплекси на кожен звук  та  для окремих вікових груп.

     Я підібрала комплекси артикуляційних вправ  для  кожної  вікової  групи з врахуванням вікових особливостей рухливості мовних органів, вимог норми щодо звуковимови та дозованим навантаженням. Впровадження  щоденних артикуляційних комплексів в кожній  віковій групі вважаю надзвичайно важливим для пропедевтики мовленнєвих порушень у дошкільнят, розвитку моторики та самоусвідомлення рухів артикуляційних органів.

    Використання символів-артикуляційних вправ можливе лише  при належній підготовці вихователів до їх проведення, контролем за виконанням, відпрацюванням дітьми окремо кожної  вправи перед груповим  проведенням. Абсолютно недопустимим є непрофесійний показ вправ вихователем! Тому попередньо було сплановано та проведено тренінг для вихователів, постійно надається консультативна допомога.

Використовуються:

- в роботі вихователя  як щоденна розминка перед заняттями або під час проведення корекційних годин в логопедичних групах;

- в роботі вчителя-логопеда.

3. Символи – звуки:

• символічні зображення голосних  звуків А, О, У, Е, И, І;
•  приголосних  Ш, Ж, С, З, Р, Л.

   Дітям я пояснюю символічні зображення як  „пісеньки звуків”. Усі символи мають відповідний руховий супровід. Особливо це важливо для дітей, які погано або зовсім не володіють мовленням. Дитина може показати звук навіть тоді, коли його не вимовляє. Використання символів-звуків відповідно послідовності формування фонематичних уявлень у дітей робить цей процес цікавим, розвивальним, дозволяє педагогу працювати з дітьми різного рівня розвитку та можливостей.

Використовується:

- в роботі вихователя з метою розвитку фонематичного слуху на мовленнєвих заняттях, ігровій діяльності;

- в роботі вчителя-логопеда.

4. Символи- артикуляційні уклади вимови звуку:

   Це зображення позицій мовних органів під час вимови певного звуку. Вони   є вичлененими з символів артикуляційних вправ або створені спеціально окремо  і тільки в комплексі складають усю позицію вимови звуку.  

  Правильне, систематичне використання таких символів спрощує розуміння дитиною структури вимови звуку, дає можливість відпрацювати окремо кожен елемент позиції, подає чіткий зоровий образ, що раніше не було можливим. Застосування символів спрощує запам'ятовування та виконання домашніх завдань.

Використовується в роботі вчителя-логопеда під час постановки звуків.

5. Символи-ознаки звуку:

• зображення, що позначають якісні характеристики звуку (дзвінкість);
• якісні характеристики  видихуваного струменя повітря (тепле - прохолодне).

Використовуються в роботі вчителя-логопеда під час постановки звуків.

          Таким чином, завдяки використанню образів-символів педагог може уникати мовно-корекційного тиску на дитину, щоб не пригнічувати її.     Відомий факт: інформація, приправлена позитивними емоціями, сприймається вдвічі швидше і тримається у памяті набагато довше!

   «Ейдетика» має великий компесаторно-розвивальний потенціал і може використовуватися не тільки з метою розвитку слухо-мовленнєвих навичок.      Набір ейдетичних засобів широкий: метод асоціацій (колір, графіка, смак, нюх), вивчення віршів на основі ряду символічних зображень, схеми опису предметів, схеми моделювання, друдли тощо.

     За допомогою ейдетичних ігор та вправ  удосконалюються психічні процеси, зорові відчуття та сприймання, емоційна сфера. А головне: дитина вчиться мислити, спостерігати, розмовляти, доводити, розуміти, творити.

      Перші  мої розробки з використання символів у логопедичній роботі надруковані у Бібліотечці вихователя дитячого садка у 2004 році, впроваджувались в роботу вчителів-логопедів міста Житомира у 2005-2006 рр.