Опис досвіду "Активізація творчих здібностей на уроках трудового навчання"

Активізація творчої  діяльності учнів на уроках трудового навчання

( з досвіду роботи)

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….. ……….. с.2-4

РОЗДІЛ 1.  Теоретичні аспекти  розвитку творчої діяльності 

1.1. Актуальність проблеми розвитку творчих здібностей учнів…….. с. 5-9

1.2. Культурологічний підхід до розв’язання проблеми творчості……с. 9- 11

РОЗДІЛ 2.  Процес  активізації творчої  діяльності учнів на уроках трудового навчання

2.1. Методи  розвитку творчості на уроках трудового навчання………с.12-17

2.2. Методичні рекомендації в контексті проблеми дослідження……..с. 17-27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….с. 28-29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...с. 30-32

ВСТУП

Актуальність теми . Одним із пріоритетних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є створення передумов для виховання особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. 

     Закон України «Про освіту» визначає, що метою освіти є всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів. [13]

     Ринок праці вимагає творчого, працьовитого, конкурентоспроможного фахівця, який уміє працювати у колективі, вирішувати складні завдання, креативно підходити до розв’язання тих чи інших задач. Тому сучасна технологічна освіта школярів має бути гнучкою і пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства, спрямованою на те, щоб допомогти випускникам шкіл у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки.   Використання активних способів організації навчально-пізнавальної діяльності – необхідна умова розвитку   творчих здібностей учнів, формування компетентної особистості, здатної критично мислити, творчо підходити до розв’язання проблем, шукати та аналізувати інформацію, робити висновки, уміти адаптуватися в соціумі і самостійно та творчо працювати.

Проблему активізації творчої діяльності учнів у навчально-виховному процесі вивчали вітчизняні та зарубіжні педагоги та психологи минулого століття та сучасності:   С.Т.Шацький, В.В. Ігнат’єв, В.О.Сухомлинський[31],   Л.С.Виготський, Н.В.Слюсаренко, Г.Г.Шляхова [34], І.П.Підласий[25], Г.О.Сиротенко[28], С.Л. Рубінштейн ,  А.Н.  Леонтьєв  та ін.  У роботах видатних психологів Виготського Л.С., Рубінштейна С.Л., Леонтьєва А.Н. найбільш ґрунтовно описані психологічні аспекти творчості. Відомі педагоги Савченко О.М., Колітов В.В., Ільїна Т.А., Данилов М.А., Авачов П. М. вивчали методи, умови формування творчості та принципи творчої активності учнів. Велике значення в організації роботи з розвитку творчих здібностей учнів в школі мають праці Сухомлинського В.[31 ], де розглядаються питання теорії і практики навчання, виховання й розвитку дітей. Цікавими є  роботи з розвитку творчої компетентності особистості Волобуєвої Т.Б. [8]

Аналіз передового педагогічного досвіду викладання трудового навчання свідчить, що багато вчителів, які мають великий педагогічний стаж та досвід роботи у загальноосвітніх навчальних закладах, пропонують різні методи розвитку творчих здібностей та різні підходи до організації навчальної та трудової діяльності учнів, так зокрема Колітов В.В. використовує на уроках трудового навчання технічну документацію з неповними даними  як засіб розвитку творчих здібностей учнів. Педагог вважає, що технічна документація регламентує діяльність учнів. Його методика полягає у тому, що кількість даних в технічній документації  в процесі навчання  зменшується. Це дає можливість учням творчо приступити до вирішення завдання. Цікавим є досвід Авачова П.М., який  рекомендує практикувати на заняттях трудового навчання колективне обговорення індивідуальних творчих завдань. При такій організації праці на розвиток творчих здібностей учнів впливає ряд суб'єктивних факторів. Колектив спонукає учня до більш активної діяльності. Колективне обговорення індивідуальних завдань сприяє підвищенню мотивації та уваги учнів до виконання своїх творчих завдань. Учитель при цьому може організувати змагання на досягнення кращих результатів. А ось Савченко О.М. [26] пропонує для розвитку творчих здібностей проводити заняття, на яких учні виготовляють різні вироби з природних матеріалів. Він вважає, що природний матеріал активізує уяву учнів, змушує їх переживати естетичні переживання, викликає потребу в творчому збагаченні. Для більш широкого використання творчого потенціалу учнів, автор пропонує на уроках трудового навчання придумувати і виготовляти не однотипні вироби, а ті,  які відмінні за формою та компонуванням.

   Мета    роботи – теоретично обґрунтувати й практично застосувати   традиційні методи навчання та сучасні технології активізації творчої діяльності учнів на уроках трудового навчання

  Об’єктом дослідження   роботи є процес активізації творчої діяльності на уроках трудового навчання.

  Предметом   дослідження є форми та методи організації навчально-виховного процесу для формування компетентної творчої  особистості, максимально готової до життя в соціумі.

  Завдання: вивчити концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів, розглянути та систематизувати методи та прийоми активізації творчої діяльності на уроках трудового навчання , доповнити систему методичних прийомів  власними напрацюваннями;

   Структура роботи. Робота складається з двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.  У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти розвитку творчої діяльності, у другому – висвітлено методи та прийоми активізації творчої діяльності учнів та застосування їх у практичній роботі вчителя.

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1.1.  Актуальність проблеми розвитку творчих здібностей учнів

Проблема розвитку творчих здібностей учнів на заняттях з трудового навчання є досить актуальною проблемою в період необхідності відновлення економіки нашої держави, відродження національної культури та самосвідомості народу.

У зв'язку з цим постають принципово нові вимоги і перед системою освіти. Перш за все - це формування творчої особистості, здатної не просто засвоїти найвищі наукові й технологічні досягнення, а й    самоудосконалюватись, розвиваючи їх. Це дасть можливість здійснити координальний перехід від інформаційно-пояснювального підходу в навчанні до діяльнісного, спрямованого на формування в учнів уміння вчитися. Розвиток і вдосконалення творчого мислення, особливо в період серйозних соціальних змін у нашій країні, дозволить школяру виробити навички знаходити ефективні рішення для будь-яких проблем. Усвідомлене цілеспрямоване використання творчого мислення дасть можливість особистості досягти бажаного результату, самореалізуватися. Тому навчально-виховний процес необхідно підпорядковувати його високій меті - розвитку творчих здібностей особистості.

  Здібності учнів – це здатність побачити, а точніше, знайти проблеми, мобілізувати необхідні знання для висунення гіпотез, створювати нові оригінальні продукти (відкриття, винаходи, розв’язки завдань тощо). Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише із застосуванням системи завдань, різноманітних за характером діяльності і ступенем складності, а також посильних та доступних для розуміння більшості учнів,  щоб виховати в  них упевненість у своїх здібностях і можливостях.

         Звідси робимо висновок, що творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, потягом до нового та оригінального, який вміє відкинути звичайне, шаблонне в проектуванні та виготовленні виробів. Потреба в творчій особистості є життєвою необхідністю. Саме творчість породжує щось нове, неповторне, яке відрізняється оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю і є вищим рівнем логічного мислення.           На розвиток творчого мислення учнів впливає безліч чинників, а саме такі, як зміст уроку, майстерність вчителя, методи і прийоми навчання, уміла організація уроку, правильний вибір виробу і т.д.

    Л.Виготський зазначає, що творчість має місце не лише там, де створюється щось абсолютно нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму відтворюється, змінюється, ґрунтується вже створене. Тож якщо є творчий процес, буде у свій час результат. Творча людина його обов’язково досягне.Розвиток творчості в учнів є важливим не лише тому, що завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, а й тому,що людина, яка вміє творчо мислити, в нестандартних ситуаціях завжди знайде вихід, такій людині буде легше адаптуватися в житті[6].

        Щоб залучити учнів до творчої діяльності, учитель сам повинен володіти творчим потенціалом, окрім того, вся система освіти повинна сприяти цьому. Справжній учитель допомагає розвитку творчої особистості учня, що проявляється в ініціативності та активності, основою яких є знання, уміння та навички, а також досвід створення високоякісних матеріальних та духовних, оригінальних і неповторних цінностей. 

         У результаті творчої діяльності учні відкривають для себе нові знання, способи дії чи створюють нові форми вдосконалення технології виконання тощо. Новизна результатів діяльності має важливе значення в розвитку пізнавальних здібностей та інтересів дітей. Але з погляду дидактики це не головна і не єдина ознака їхньої творчості, яка більшою мірою виявляється в новизні способів дії під час досягнення поставленої мети та розв’язання навчальних задач.

          Тому творча діяльність учнів відіграє велику роль у розвитку пізнавальних здібностей школярів, розумовий розвиток яких не обмежується лише творчою діяльністю, пов’язаною з розв’язанням навчальних задач. Важливе значення мають й інші компоненти пізнавальної та практичної діяльності: пам’ять, уява, практичні уміння, навички, які можуть бути успішно сформовані в умовах особистісно-орієнтованого навчання. Саме індивідуалізація  педагогічних  підходів дає можливість не загубити найменшого прояву творчості, не відбити у дитини бажання придумувати нове, підтримати при перших невдачах.

   Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:

 коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;

 коли організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;

 коли вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягення поставленої мети.

       Важливим показником, який свідчить про те, що учень виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння знаннями, вміннями та навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. 

      Наступним показником, який свідчить, що особистості притаманне творче ставлення до виконання будь-якого завдання, є її спрямованість, бо вона, як доведено в ряді досліджень, детермінує поведінку учнів, є мотиваційним ядром особистості. Тому, саме визначення даного показника дозволить виявити, наскільки глибинною є ступінь даної спрямованості.

        Про сутність розвитку творчості у дітей свідчить також яскраве виражене бажання займатися творчістю (активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети: творчий пошук прийомів і засобів неординарного вирішення проблемних ситуацій, які виникають у процесі діяльності).

       І нарешті, ще один показник – емоційна забарвленість процесу творчого пошук при розв'язанні різних творчих проблем, наявність позитивних емоцій при досягненні кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у своїх можливостях і здатність знайти вихід з проблемних ситуацій.

        Головними факторами, які визначають цілеспрямоване керування процесом розвитку творчої особистсості є передусім наявність досить стійких інтересів саме до творчості. Тому дуже важливо мати уявлення щодо спрямованості інтересів школярів, ступеня їх стійкості.

          Формування в дітей глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є одниєю з основних передумов не лише становлення, а й розвитку творчої особистості.

          Причому, успішна діяльність, яка пов'язана з інтересом, створює неначе “зону ближчого розвитку”, зону підвищеної сенситивності для всіх впливів, котрі сприяють розвитку творчої особистості. тобто інтерес завжди викликає позитивне ставлення до відповідної галузі пізнання і тим самим створює передумови для оволодіння предметом інтересу, причому, спочатку виникає ситуативний, епізодичний інтерес, який при створенні умов завжди перетворюється в стійкий інтерес до певної сфери діяльності. У процесі перетворення ситуативного інтересу в особистістний емоційно-пізнавальне ставлення перетворюється в емоційно-пізнавальну спрямованість, тобто психологічну природу інтересу складає нерозривний комплекс важливих для особистості процесів (інтелектуальних, емоційних та вольових).

        Іншою важливою складовою, яка сприяє розвитку творчої особистості, є наявність мотивації щодо досягнення успіху у процесі творчого розв'язання будь-яких проблем. Саме мотивація досягнень є однією з важливих складових, від якої залежить ефективність поведінки індивіда.

        Таким чином, при підготовці школярів до творчої діяльності, значну увагу слід зосередити на розвитку усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти вміннями та знаннями, котрі визначають творчий пошук, нестандартне мислення, оригінальність тощо.

         Формування та подальший розвиток логічного, технічного та конструкторського мислення учнів на уроках трудового навчання дає змогу виконати загальноосвітні завдання на кожному етапі загальноосвітньої підготовки з урахуванням вікових особливостей розвитку кожної дитини, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншими освітніми галузями. А це означає:

1. створення умов для залучення учнів до систематичної продуктивної  праці з елементами творчості;
2. формування в учнів розуміння важливості самооцінки своїх власних можливостей;
3. залучення учнів до конструкторсько-технічної та дослідницької діяльності на базі продуктивної праці;
4. формування в учнів здатності реально оцінювати свої можливості для вибору посильних практичних завдань;
5. залучення учнів до раціоналізаторства, винахідництва на базі змісту трудової підготовки;
6. формування в учнів здатності засвоювати свої потенційні творчі можливості в різних видах діяльності.

        Що більше людина захоплюється працею, то легше вона переборює труднощі, досягає більших успіхів, одержує більше задоволення. Творчий підхід до справи є необхідною умовою продуктивної діяльності, соціального та науково-технічного прогресу суспільства.

1.2. Культурологічний підхід до розв’язання проблеми творчості.

        Особливе значення у процесі національної самосвідомості, засвоєння учнями особистісних цінностей і створення на основі цього конкретних переконань і поглядів має творчість на уроках трудового навчання.

        Одним із напрямків реалізації цього завдання є взаємодія трудового навчання і естетичного виховання дітей шляхом їх залучення до національних скарбів нашої культури - декоративно-прикладного мистецтва, щоб його засобами прищепити учням прагнення до творчої діяльності, через яку реалізовуються духовні потреби особистості. Адже декоративно-ужиткове мистецтво ніби “зупиняє мить”, даючи можливість пройматися настроєм певного моменту, відтворює багатогранну цілісну картину дійсності в усьому багатстві індивідуальних проявів. Художній і практичний аспекти декоративної творчості ніби інтегруються в її естетичній характеристиці. Художнє ніби “розчиняється” у виразно-експресивній стороні предмету , а практичне – у “корисній” природі самого феномену естетичного. Декоративна творчість – це світ навколо нас, світ культури, найближчий людині. [3]

         Досвід показав, що позитивних результатів можна досягти у поєднанні таких шляхів реалізації цієї мети:

 введення культурологічних відомостей національного спрямування безпосередньо від учителя в структуру занять з трудового навчання, на яких вивчається декоративно-прикладне мистецтво;

 орієнтація учнів на самостійне вивчення культури і побуту українського народу при виконанні проектів.

       Заняття ручною художньою працею може сприяти формуванню навичок самостійності. Адже бажання виготовити оригінальний виріб створює умови активного потягу до знань, потребу пізнати якомога більше, тобто збуджує особистість до самостійного пошуку першоджерел.

      Ще більше творчості будуть проявляти учні, якщо виготовлений ними виріб не втратить своєї ужиткової функції, тобто ним можна буде користуватися, гратися, дарувати рідним та знайомим, прикрашати інтер’єр квартири, класу, школи.

        Розглядаючи культурно-естетичний розвиток школярів у процесі занять різними видами декоративно-прикладного мистецтва, помічено, що заглиблення в джерела національної культури створює передумови для перетворення оздоблених учнями виробів у справжні твори декоративно-прикладного мистецтва. В свою чергу успішні заняття тим чи іншим видом народно – ужиткового промислу здатні розпалити інтерес дітей до всіх проявів національної культури, стати основою етнічного самоусвідомлення. 

        Інакше кажучи, в процесі організації занять декоративно-прикладним мистецтвом має реалізуватися принцип взаємообумовленості культурно-естетичного і національно-культурного розвитку.

         Звикнувши приводити в рух усі духовні й фізичні сили під час розробки композиції і безпосереднього виготовлення виробу, учень не може замикатись в тих сферах етнокультур, які пов’язані лише з декоративно-прикладним мистецтвом,а прагне всім силами розширити горизонти свого національно-культурного розвитку.

Розділ ІІ.  ПРОЦЕС  АКТИВІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

2.1. Методи творчої діяльності на уроках трудового навчання.

         Метод – це спосіб досягнення якоїсь мети, вирішення конкретної задачі, що розглядається як сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності.

         Дослідження науковців засвідчили, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці  дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод створення проблемних ситуацій, метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта, метод проектів.

           Підвищення активності й самостійності учня в процесі навчання є одним із основних принципів активного навчання. Інший принцип полягає в тому,що неможливо примусити одержати знання, можна тільки мотивувати   учнів на їх отримання. Тому в процесі формування конструкторсько-технологічних знань і вмінь учнів можна використовувати відомі методи, проте активізація навчання найбільш ефективна при використанні дослідницьких, проблемних методів вивчення матеріалу. Такий підхід сприяє розвитку мислення, дозволяє виробити навички управління інформаційними потоками, отримувати необхідну інформацію.

         Розглянемо деякі найбільш ефективні умови, прийоми й методи, що сприяють розвитку творчого мислення учнів на  уроках трудового навчання.  

        «Проблемне навчання, — пише М. І. Махмутов, — є навмисна цілеспрямована діяльність вчителя і учнів по постановці учбових проблем, їх формулюванню, висуненню гіпотез, їх обґрунтовуванню і перевірці на практиці». [21]

         При проблемному викладі перед учнями висуваються вузлові проблеми і питання. До них відносять ті, на які учні не можуть відповісти відразу: для цього у них не вистачає якихось відомостей, певної інформації.

          На іншу особливість проблемного викладу знань указує М. Н. Скаткін: «Суть його полягає в тому, що вчитель не просто повідомляє кінцеві висновки науки, як не відоме що звідки взялися, але й відтворює в якійсь мірі шлях її відкриття. Поставивши питання, він розкриває внутрішні суперечності, що виникають при його рішенні, міркує в голос, виказує припущення, обговорює їх, спростовує можливі заперечення, доводить істину за допомогою експерименту .»[29] .

           Дуже важливим є питання про типи проблемних ситуацій. Це питання слід вирішити з урахуванням умов, в яких проводиться трудове навчання учнів. Можна виділити наступні типи проблемних ситуацій.

        I-тип. Проблеми, що виникають при поясненні нової операції, робочих прийомів. При рішенні подібних проблем виявляється недостатність раніше засвоєних знань і виникає потреба в нових знаннях, уміннях і навиках.

        II-тип. Проблеми, що виникають при виконанні практичних завдань. Проблеми такого типу мають особливо важливу роль. Вони сприяють творчому застосуванню системи наявних знань при виконанні конкретного завдання, розвивають здатність творчо вирішувати трудові задачі .

        Для піднесення предмета й методики його викладання на належному науково-методичному рівні, треба використовувати технології проектного навчання. В основу цієї технології має бути покладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об'єкта проектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своє відображення вищезазначені методи творчої діяльності.

         Метод мозкового штурму. Автором цього методу є А. Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є дві групи людей. Перша група — це ті, хто генерує ідеї, друга — критично аналізує. Він запропонував штучно створювати такі групи (відповідно — генераторів та експертів), які будуть здійснювати пошук розв'язку певної проблеми. Практичний досвід використання мозкового штурму викреслив основні прийоми (методи), які сприяють формуванню ідей.  

        Метод фантазування. Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення неіснуючого образу об'єкта, який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції цього об'єкта невідомі. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

        Метод зразків. Суть цього методу полягає у тому, що учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктами технологічної діяльності людини. На основі порівняння виявляють технологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами і розробляють послідовність дій щодо їх усунення.

        Метод фокальних об'єктів. Винайдений Ч. Вайтингом. Об'єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо фокальним об'єктом є зошит, а випадковим — тигр, то отримаємо сполучення на зразок «смугастий зошит».

         Метод створення образу ідеального об'єкта. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі — 10 евристичних прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація т.д.), а по вертикалі — 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень. У цьому разі ідеалізація розглядається як наближення технічного об'єкта до ідеального, який відповідає всім вимогам розв'язуваної проблеми або технічної задачі.

       Метод проектів.  Проектна технологія  – це особистісно зорієнтована модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

        Сутність проектної технології - у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів,прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування.

         Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

          Суть проектної технології полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів - навчання (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учень є суб’єктами навчання. Інноваційні технології навчання в одному випадку ставлять учня в позицію режисера, в другому - в позицію учителя, в третьому - консультанта, в четвертому - творця або художника, в п'ятому-організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому - в позицію учня, в сьомому - організатора взаємонавчання.

         Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.

     Інтерактивні технології найбільше відповідають особистісно зорієнтованоному підходу до навчання. В процесі застосування як правило , моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри.  [11]

       Важливим показником, який свідчить про те, що учень виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння знаннями, вміннями а навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю значущості творчості у процесі життєдіяльності, наявність потреби займатися творчою діяльністю.

       Наступним показником, який показує, що особистості  притаманне творче ставлення до виконання будь-якого завдання, є її спрямованість, бо вона, як доведено в ряді досліджень, детермінує поведінку учнів, є мотиваційним ядром особистості. Тому, саме визначення даного показника дозволить виявити, наскільки глибинною є ступінь даної спрямованості.

        Про сутність розвитку творчості у дітей свідчить також яскраве виражене бажання займатися творчістю (активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети: творчий пошук прийомів і засобів неординарного вирішення проблемних ситуацій, які виникають у процесі діяльності).

        І нарешті, ще один показник – емоційна забарвленість процесу творчого пошук при розв'язанні різних творчих проблем, наявність позитивних емоцій при досягненні кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у своїх можливостях і здатність знайти вихід з проблемних ситуацій.

        Головними факторами, які визначають цілеспрямоване керування процесом розвитку творчої особистсості є передусім наявність досить стійкого інтересу саме до творчості. Тому дуже важливо мати уявлення щодо спрямованості інтересів школярів, ступеня їх стійкості.

          Формування в дітей глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є одниєю з основних передумов не лише становлення, а й розвитку творчої особистості.

          Причому, успішна діяльність, яка пов'язана з інтересом, створює неначе “зону ближчого розвитку”, зону підвищеної сенситивності для всіх впливів, котрі сприяють розвитку творчої особистості. тобто інтерес завжди викликає позитивне ставлення до відповідної галузі пізнання і тим самим створює передумови для оволодіння предметом інтересу, причому, спочатку виникає ситуативний, епізодичний інтерес, який при створенні умов завжди перетворюється в стійкий інтерес до певної сфери діяльності. У процесі перетворення ситуативного інтересу в особистістний емоційно-пізнавальне ставлення перетворюється в емоційно-пізнавальну спрямованість, тобто психологічну природу інтересу складає нерозривний комплекс важливих для особистості процесів (інтелектуальних, емоційних та вольових).

        Іншою важливою складовою, яка сприяє розвитку творчої особистості, є наявність мотивації щодо досягнення успіху у процесі творчого розв'язання будь-яких проблем. Саме мотивація досягнень є однією з важливих складових, від якої залежить ефективність поведінки індивіда.

        Таким чином, при підготовці школярів до творчої діяльності, значну увагу слід зосередити на розвитку усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти вміннями та знаннями, котрі визначають творчий пошук, нестандартне мислення, оригінальність тощо.

2.2. Методичні рекомендації в контексті проблеми дослідження

     Отже, усвідомивши актуальність та значущість даної проблеми, вивчивши нормативно-правову базу та досвід вище названих авторів, розпочато роботу щодо активізації творчої діяльності учнів на уроках  трудового навчання.

При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу звертаю на застосування методів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші. Використовуючи ділові, рольові та інші ігри як метод розвитку творчої активності учнів,  вирішую ряд завдань:

•                цілеспрямовано знайомлю школярів із змістом професії;

•                розкриваю учням специфіку професійної діяльності;
•                розвиваю вміння співвідносити свої інтереси і здібності з вимогами професії;
•                прагну досягти відповідності навчальних та пізнавальних інтересів з професійними;
•                створюю умови для формування активної позиції школярів в оволодінні професією та потреби реалізувати свої інтереси в діяльності.

При цьому особливу увагу звертаю на розвиток самостійності творчих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно проявляються професійні інтереси і нахили учнів.

На мою думку, для розвитку технічної творчості ефективними також є такі методи як метод мозкового штурму, метод фокальних об'єктів, основи теорії розв'язування винахідницьких задач тощо. Використання таких методів дає можливість переносити акцент у роботі з учнями на розвиток творчого і критичного мислення, формування вміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби. Саме таким чином учні різних класів оволодівають ключовими компетентностями, а саме:

-соціальними;

-полікультурними;

-комунікативними;

-інформаційними;

-продуктивної творчої діяльності.

А це є передумовою  успішного вирішення  задач проектно-технологічної діяльності, розвитку творчого підходу у розв’язанні  технологічних завдань.

Для розвитку творчих здібностей учнів  застосовую на заняттях трудового навчання художньо-конструкторські задачі. Адже художнє конструювання, відіграє важливу роль у розвитку творчих здібностей. Предмети, явища навколишнього середовища викликають у людини певні відчуття, через певні рецептори, зокрема зорові, слухові та інші. Під час розв'язування задач розвивається уява, просторове мислення, образотворчі навички, відчуття гармонії, гарного смаку та інші, які є необхідними для загального розвитку творчої особистості.

Для різної категорії учнів використовуються задачі різних типів:

1. Графічні задачі:

а) на читання зображення;

б) на складання зображення;

2. Конструкторські задачі:

а) на розробку конструкції;

б) на вдосконалення конструкції;

в) на пояснення конструкції;

г) на до конструювання.

3. Технологічні задачі:

а) на розробку раціональної технології вироблення виробу;

б) на поліпшення технологічного процесу;

в) на пояснення технологічного процесу;

г) на вибір заготовки і раціонального способу її розмічування;

д) на вибір інструментів і пристроїв;

е) на контроль технологічного процесу.

Також для розвитку творчих здібностей використовую на уроках трудового навчання оздоблювання виробів, які виготовляють учні. Вважаю, що виготовляючи на уроках ті чи інші вироби поряд з технологічними і технічними в рівній мірі вирішуються і художньо-конструкторські задачі, навіть якщо вони не вирізняються в самостійні. Учні, виготовляючи виріб, прагнуть надати йому красивого вигляду. Для цього даю їм завдання, що полягає у розробці орнаменту, форми, способу оздоблення свого майбутнього виробу. В ході практичних занять учні виготовляють виріб і оздоблюють його власноруч розробленим орнаментом. (Додаток 3)

Отже, на сучасному етапі проблема розвитку творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання є актуальною, тому пропоную і застосовую з цією метою різноманітні шляхи, зокрема:

•                використання на заняттях з трудового навчання природних матеріалів;

•                колективне обговорення індивідуальних творчих завдань;
•                диференціювання виробничо-технічних задач;
•                використання технічної документації з неповними даними;
•                застосування художньо-конструкторських задач;

Формування та подальший розвиток логічного, технічного та конструкторського мислення учнів на уроках трудового навчання дає змогу виконати загальноосвітні завдання на кожному етапі загальноосвітньої підготовки з урахуванням вікових особливостей розвитку кожної дитини, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншими освітніми галузями. А це означає:

- створення умов для залучення учнів до систематичної продуктивної праці з елементами творчості;

- формування в учнів розуміння важливості самооцінки своїх власних можливостей;

залучення учнів до конструкторсько-технічної та дослідницької діяльності на базі продуктивної праці;

- формування в учнів здатності реально оцінювати свої можливості для вибору посильних практичних завдань

- залучення учнів до раціоналізаторства, винахідництва на базі змісту трудової підготовки;

- формування в учнів здатності засвоювати свої потенційні творчі можливості в різних видах діяльності.

    Отже, реалізація навчальних програм з трудового навчання забезпечує послідовне формування в учнів уявлень про зміст та етапи цілісного процесу проектування і виготовлення виробів, їх підготовку до проектно-технологічної діяльності, що передбачає

вибір об’єкту технологічної діяльності;

обґрунтування цього вибору;

художнє конструювання;

технічне конструювання;

підбір конструкційних матеріалів;

вибір технологічних процесів, інструментів, обладнання;

виготовлення виробів;

аналіз і оцінка процесу і результату праці;

нескладні маркетингові дослідження.

А все це створює передумови для розвитку творчих здібностей учнів.

  Виготовлення різноманітних виробів (проектів), які використовуються в сучасному житті, є найкращим способом мотивації навчання, ураховує потреби та можливості дітей у залежності від індивідуальних та вікових особливостей, здібностей учнів, дає можливість індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває творче мислення, поєднує шкільні  знання та застосування їх в позашкільному житті на практиці (Додаток 1). Наприклад, під час вивчення модуля «Технологія української народної вишивки» я звертаю увагу учнів на те, що вишивка використовувалась не тільки в стародавні часи, а й широко застосовується в сучасному житті для оздоблення предметів домашнього вжитку, одягу, аксесуарів. Дизайнери прикрашають вишивкою легкий та верхній одяг, головні убори, взуття, нижню білизну, купальники, сумочки, косметички, гаманці, ремені тощо. Такі речі є модними, надзвичайно гарними, ексклюзивними, дають можливість виділитися в натовпі, звернути на себе увагу. На підтвердження слів демонструю фотографії з модних журналів, слайди чи відео з показів моди відомих вітчизняних та зарубіжних дизайнерів  Також пропоную учням принести з дому власний одяг чи аксесуари з елементами вишивки і влаштувати показ моди в класі. Цей вид роботи передбачає попередню підготовку (підбір музики та невелика репетиція), але учні роблять це з великим задоволенням. Таким чином можна мотивувати важливість вміння плести гачком та спицями, оздоблювати одяг тощо.

 Щоб розширити коло можливих об’єктів проектування, які будуть посильні і цікаві учням, використовую  різні джерела інформації: журнали, книги, телебачення, Інтернет, залучаю дітей до систематичного поповнення «банку ідей».  Отримання готового матеріального продукту, який можна продемонструвати іншим, породжує в учнів задоволення працею. Тому захист проектів проводжу у вигляді презентацій, виставок, тематичних конкурсів, часто запрошуючи гостей.

 Застосовуючи інтерактивні методи навчання, навчальний процес організовую таким чином, щоб всі учні були задіяні у навчальній і трудовій діяльності, кожен виконував завдання в залежності від  наявних знань, умінь, індивідуальних можливостей та інтересів. Учні вчаться вирішувати складні проблеми, виражати власні думки, прислухатись до чужих думок, приймати  рішення. Я, як учитель, виступаю лише в ролі більш досвідченого організатора навчального процесу.

Часто використання інтерактивної методики забезпечую в умовах групової і парної форм організації навчально-трудової діяльності. Групову форму організації навчальної діяльності учнів використовую на всіх етапах засвоєння навчального матеріалу, та найбільш результативним є застосування на етапах актуалізації опорних знань та закріплення матеріалу.[11]

Групове навчання здійснюється за різними способами:

1-й спосіб. Усім малим групам задається  одне і те саме завдання.

2-й спосіб. Різним групам у класі пропонується виконання різних групових завдань. В основу диференціації може бути покладено рівень складності завдань або їх кількість.

3-й спосіб. Кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання.

4-й спосіб. Парна навчально-трудова діяльність.

5-й спосіб. Іноді виконання групового завдання потребує розподілу навчальної роботи між її учасниками. У цьому разі кожен член групи виконує частину спільного завдання, його виконання обговорюється спочатку в групі, а вже потім виноситься на розгляд усього класу [3].

Комплектуючи групи, обов’язково враховую симпатії, спільність інтересів учнів, а також рівень їх підготовленості. При необхідності в групі назначаю «контролера», який надає допомогу іншим членам групи. (Додаток 5) Для активізації творчої діяльності учнів застосовую такі види роботи як «велике коло», «мікрофон», «мозковий штурм», «дебати» тощо.

На етапі «Захист проекту» практикую прийом «Сторітелінг» ( придумати історію про  виготовлений виріб).

Цікавим для учнів є CHAT  GPT на основі штучного інтелекту. Він дає змогу учням поспілкуватися з відомими митцями, видатними особистостями, зацікавити учнів.

Сучасне програмне й апаратне забезпечення робить можливим використання на всіх етапах уроку комп’ютерних технологій. Застосування комп’ютерів для підтримки навчального процесу я практикую в таких випадках: для ілюстрації і візуалізації навчальної інформації; демонстрації різноманітних процесів і явищ; поглиблення знань про предметний світ тощо.

Доступ до ресурсів мережі Інтернет, широке використання комп’ютерних програм  створює умови для формування в учнів уміння  здійснювати пошук і обробку інформації, презентувати її, робити урок більш цікавим, насиченим, пізнавальним. 

Кожен учнівський виріб – це насамперед творчий проект, який потребує не лише виготовлення, а й гідного представлення, тому учні із задоволенням готують презентації у програмі Power Point для захисту творчих проектів  .

 Унаочнення навчального матеріалу – ще один дієвий спосіб використання комп’ютера на моїх уроках. Це робить вивчення складних виробничих і технологічних процесів більш зрозумілим. Ілюстрації особливо необхідні тоді, коли об’єкти недоступні для безпосереднього спостереження, а слово вчителя виявляється недостатнім, щоб сформувати уявлення про досліджуваний об’єкт або явище  .

Використання презентацій на уроках трудового навчання допомагає мені зекономити час на уроці, активізувати учнівську увагу, проілюструвати навчальний матеріал, виділити найважливішу інформацію, продемонструвати поетапне виготовлення виробу, технологічну картку тощо.  Також практикую використання презентацій та відеопрезентацій з майстер-класами по виготовленню тих чи інших виробів. Такі відео демонструють не тільки процес виготовлення виробу, а й кінцевий результат, зразок, до якого повинні наблизитися учні.  На своїх уроках застосовую такі за стосунки та сервери як  Jambord дошка,  Padlet дошка. Особливо  зручно з ними працювати під час дистанційного навчання.

 Як переконує аналіз власного педагогічного досвіду, дидактичні можливості застосування комп’ютерних і мультимедійних засобів навчання досить широкі та різноманітні. Вони можуть використовуватися в найрізноманітніших ситуаціях (перед вивченням або після вивчення навчальної теми, на початку або наприкінці уроку, в поєднанні з іншими засобами навчання тощо). Використання комп’ютерних засобів і технологій значно підвищує ефективність навчання, але дані технології не повинні перенасичувати урок, щоб не викликати перевтому учнів та не відволікати від основного завдання.

Важливою метою уроків трудового навчання є не тільки забезпечення учнів необхідними знаннями, уміннями і навичками, а й розвиток пізнавальних інтересів, творчого мислення, виховання любові та поваги до національної культури і традицій. Для вирішення цих завдань практикую використання на уроках сюжетних-рольових ігор, інсценувань, конкурсів, вікторин тощо. Навчально-пізнавальна діяльність учнів на уроках з організацією ігор перетворюється на творчу діяльність. Мій досвід підтверджує, що навіть школярі з низьким рівнем навчальних досягнень прагнуть взяти участь у такій грі. Вони не бояться помилок, бо це гра, стають уважнішими, зібраними і дисциплінованими. Я застосовую ігрові моменти на різних етапах уроку: при перевірці домашнього завдання, актуалізації учнівських знань, вивченні та закріпленні нового матеріалу, а також при перевірці знань з тієї чи іншої теми.

Рольові ігри забезпечують зв’язок з дійсністю. Учні переконуються, що знання, здобуті на уроках трудового навчання, застосовуються в житті. Розігруючи ті чи інші сценки, учні готують себе до правильної поведінки в схожих реальних ситуаціях.

Наприклад при вивченні теми «Поняття про моду, стиль. Урахування модних тенденцій в процесі проектування» учні готують та інсценізують «Модний вирок», або грають в гру «Знайди помилку» (на ілюстраціях або слайдах аналізують комплект одягу та вказують, який елемент використано невдало і чому). До підготовки завдань для гри залучаю учнів, я лише виступаю в ролі консультанта.

Під час вивчення теми «Технологія української народної вишивки» цікаво проходить інсценування «Вечорниці». Ця робота потребує додаткової попередньої підготовки, але звертає увагу учнів на національну культуру та традиції рідного народу 

Також практикую складання та розв’язування кросвордів, загадок, творчих задач. Ці завдання  пропоную під час вивчення будь-якої теми групі учнів або індивідуально, якщо учні упоралися з основним завданням, а також на етапах актуалізації учнівських знань та закріплення нового матеріалу 

Основна мета уроку-гри – створення такої ситуації, під час якої учні відчувають себе дослідниками, конструкторами, технологами. Завдяки ігровим моментам забезпечується краще засвоєння матеріалу, уміння використовувати набуті знання на практиці; розширюється світогляд учнів, розвиваються пізнавальні інтереси, творче мислення. Учні розуміють важливість праці в житті кожної людини, наочно в цьому переконуються. Але треба звертати увагу, щоб ігри, конкурси, вікторини, відповідали віковим можливостям та інтересам учнів, були доцільні на тому чи іншому уроці, органічно впліталися в структуру уроку і не порушували його цілісність.

Знання і уміння, отримані на уроках трудового навчання, учні демонструють на різноманітних позакласних заходах. Таким чином, діти зайвий раз переконуються, що уроки трудового навчання міцно пов’язані з життям.  

ВИСНОВКИ

         В.О.Сухомлинський писав: «Дати людині щастя улюбленої праці - це означає допомогти їй знайти серед безлічі життєвих шляхів той, на якому найяскравіше розкриваються індивідуальні творчі сили і здібності її особистості. Зі стін школи неповинні виходити невдахи-люди, які не знайшли свого покликання». [26, 341].    

     Формування в дітей глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є одниєю з основних передумов не лише становлення, а й розвитку творчої особистості.

        Розглядаючи культурно-естетичний розвиток школярів у процесі занять різними видами декоративно-прикладного мистецтва, помічено, що заглиблення в джерела національної культури створює передумови для перетворення оздоблених учнями виробів у справжні твори декоративно-прикладного мистецтва.

       Учні будуть проявляти творчість, якщо виготовлений ними виріб не втратить своєї ужиткової функції, тобто ним можна буде користуватися, гратися, дарувати рідним та знайомим, прикрашати інтер’єр квартири, класу, школи.

         При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу доцільно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня, його логічне, технічне та конструкторське мислення (ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу). Особливу увагу слід звертати на розвиток самостійних творчих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно виявляються професійні інтереси та нахили. Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового навчання, мають методологічне значення. Вони дають можливість пізнавати об'єкти реального світу, власноручно їх створювати і перетворювати на основі певних технологічних прийомів.

  Ознайомившись з сучасними педагогічними теоріями і технологіями, застосовуючи їх в своїй викладацькій діяльності, адаптуючи до уроків в тому чи іншому класі, найбільш ефективними вважаю:

1. технологію проблемного навчання;
2. проектну технологію;
3. технологію інтерактивного навчання;
4. інформаційно-комунікаційні технології;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. - 2000. - №5. - С.8-13.

2. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К.: Дніпро, 1992. - Вип.32.

3. Гуляева М.А. Культурологический поход в развитии профессионального майстерства педагога дошкольного образовательного. [Електронний ресурс].

- Режим доступу: sibac.info/index.php/.../2875-2012 -05 -27 -08

4. Бех І.Д. Виховання особистості. У 2 к. Кн. 2.– К.: Либідь, 2003.– 342 с.

5. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. – М.: Знание, 1981. – 96 с.

6. Выготский Л.С. Воспитание творчества, естетического суждения и

технических навыков / Л.С.Выготский // Педагогическая психология.–М.:Педагогика, 1991. –480с.

7. Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання // Педагогіка і психологія, 1998.– № 2.– С. 61-67.

8. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів // Управління школою. - Харків, 2005. - 110 с.

9. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2002.– 575 с.

10.Гололоб С.В.Уроки фантазії //Школа життєтворчості особистості.:Науково-метод. збірник – УСДОК, 1995 - 480с.

11. Гуревич Р. Інноваційні засоби навчання в трудовій підготовці школярів //Трудова підготовка в закладах освіти,2008.-№2.-С.4.

12. Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук/ Харківський держ. пед.університет ім. Г.С.Сковороди – Харків, 1994. - 25 с.

13.   Закон України «Про освіту.[Електорниий ресурс]. –Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/1060

14. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997.– 304 с.

15. Коберник О.М. Трудове навчання в школі: проектно-технологічна діяльність. – Х.: Видавнича група «Основа», 2010. – 255с.

16. Кремень В. Освіта в Україні: стан і перспективи розвитку /Неперевна професійна освіта. Теорія і практика. - К., 2001. - Вип.4

17. Крюкова Д. До проблем удосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі // Рідна школа. – 2003.–№ 8.– С. 10-11.

18. Леонтьев А.А. “Научите человека фантазии…”(творчество и развивающее образование)//Вопросы психологии. – 1998. - №5. –С.82-85

19. Литвинова Н.І. Деякі аспекти підготовки учнівської молоді до творчої діяльності. Наук. метод. зб. Еколого-натуралістична творчість. - К., 2000. - Вип.1

20. Лук А.Н. Психология творчества. - М.: Наука, 1978. - 128 с.

21.Махмутов М.І. Організація проблемного навчання в школі/ М.І.Махмутов. – М.: Педагогіка,1977.

22. Навчальна програма «Трудове навчання. 5 - 9 класи. Нова редакція»

/За заг. ред. В. М. Мадзігона// 2010.

23. Навчальна програма з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 9 класи. /В.К. Сидоренко//  2012.

24. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала?: Посіб. для вчителів. – К.: Знання, 1999. – 112 с.

25. Підласий І. П. Педагогіка. Новий курс. В 2 ч. –М. : «Владос», 1998, - ч1.

26. Приходченко К.І. Формування інтелекту учнів через розвиток їх творчих здібностей //Педагогічна скарбниця Донеччини. – 1998. - №2. – С.4-5

27.Савченко О.Я.  Розвивай свої творчі здібності: навчально-методичний посібник для молодших школярів / О.Я.Савченко. –К.: Освіта, 1993. –224с.

28.Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Основа, 2003. – 80с.

29. Серапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа. - 2000. - №2. - С.3-5.

30. Скаткін М.М. Проблеми сучасної дидактики/М.М. Скаткін.М.:

Педагогіка,1980.

31. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа //Вибрані твори: В 5-ти т.-К.:Рад.школа,1977.-Т.4.

32. Терещук А.Методи творчої діяльності на уроках трудового навчання //Трудова підготовка в закладах освіти.-2006.-№1.-С.19-23.

33. Трудове навчання: 1–4 кл. Програма. [Електронний ресурс] – Режим доступу:bhv-osvita.com/Navch_progr...1-4/trudove_1-4.pdf–К. : 2006.

 34. Шляхова Г. Г. Розвиток творчих здібностей на заняттях з трудового навчання. – Донецьк, 2002. – С.18-25.