Опис досвіду "Формування естетичних смаків учнів засобами музичного мистецтва"

Опис власного педагогічного досвіду з теми

          вчителя музичного мистецтва

                                                     Ліхновської Тетяни Іванівни

Формування естетичних смаків засобами музичного мистецтва

У суспільстві на сучасному етапі розвитку велика увага приділяється формуванню творчої особистості – людини, здатної думати по-новому, самостійно ставити перед собою цілі, завдання, пропонувати нестандартні рішення, орієнтуватися на майбутнє людини, яка має не тільки здібності, а й відчуває потребу у постійному саморозвитку, самовдосконаленні.

Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання. Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Кожна навчальна дисципліна сприяє естетичному вихованню, але найбільший вплив мають уроки музики. У руках учителя музики – один із найсильніших засобів впливу на думки й почуття дитини. «Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання є основою емоційної, естетичної, моральної культури. Музика є одним з найтонших засобів привернення до добра, краси, людяності», - ці слова педагога-гуманіста В.Сухомлинського конкретизують звичну для нас тезу про музичне виховання, насамперед як про становлення особистості людини.

Музика – могутній засіб формування естетичних почуттів. Чутливість сприймання мови музики, її розуміння залежить від того, як у дитинстві сприймалися твори, складені народом і композиторами. Уміння слухати і розуміти музику – це одна з елементарних ознак естетичної культури.

У процесі художньо-естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. В. Сухомлинський підкреслював: «Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне. Нехай дитина відчує красу й захоплюється нею, нехай в її серці й пам’яті назавжди збережуться образи, в яких втілюється Батьківщина. Краса – це плоть і кров людяності, добрих почуттів, сердечних стосунків».

К. Стеценко вважав, що музика – «один з найвагоміших засобів естетичного виховання дітей, бо вона, як ніщо інше, здатна ушляхетнити людину, розвинути в ній благородні поривання, вплинути на психіку і настрій». Одним із головних завдань музичного виховання дітей науковець вважав збудження в них «бажання краси, яка полягає у великій скарбниці української народної творчості».

М. Леонтович також найбільшу роль відводив народній музиці та пісні, підкреслюючи, що вони мають величезний вплив на розвиток духовності та музичних здібностей, естетичних почуттів та музичних смаків.

Перевагу музики над іншими видами мистецтва Г. Ващенко вбачав у тому, що вона, на відміну від живопису, скульптури та літератури, діє на почуття людини безпосередньо.

Значущість в естетичному розвитку дітей таких видів музичної діяльності, як спів та слухання музики, підкреслював дослідник українського фольклору та музичних ігор, автор оригінальної методики естетичного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку В. Верховинець.

Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі художньо-естетичного виховання в учнів формується естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Щоб вчити інших, учитель повинен сам постійно вчитися, оволодівати новими сучасними прийомами, методами і формами навчання, що пов’язано з розробкою нових технологій у навчальному процесі, вивчати передовий педагогічний досвід, впроваджувати в практику своєї роботи нетрадиційні форми навчання. Намагаюсь, щоб моя робота була спрямована на розвиток творчої особистості учнів. Прагну, щоб учні любили мій предмет, і завжди пам’ятаю слова К.Роджерса: «Не так уже важливо вчити дітей, як важливо створити таку ситуацію, в якій дитина просто не може не вчитися, і робить це із задоволенням».

Саме тому, проблемною темою, над якою я працюю, є  проблема «Формування естетичних смаків засобами музичного мистецтва».

На уроках музики використовую такі види робіт: прослуховування музичних творів, виконання пісень, рольові ігри, рух під акомпанемент, моделювання різних життєвих ситуацій, пластичне інтонування, створення пластичних епізодів тощо.

Використовую й інші види робіт у взаємозв’язку, оскільки це сприяє активізації асоціативних зв’язків у дітей і викликає в них естетичні переживання.

В художньо-естетичному вихованні школярів використовую різні джерела:

1. Твори образотворчого мистецтва (картини або скульптури), які відображають життя людини чи природи. При цьому в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери. На своїх уроках використовую різні прийоми та методи організації творчої діяльності. Наприклад, творче завдання «Опиши музику» розвиває творчу уяву та асоціативне мислення; при використанні прийому «Уявна картина» дитина уявляє й озвучує те, що чує: «Якого кольору «Зима» А.Вівальді?, який характер у картини І.Грабаря «Лютнева блакить»?; щоб учні знайшли відповідність між музичними творами та відомими їм творами живопису або скульптури (наприклад, музичний твір Ф.Шуберта «Аве Марія» співставляють з картиною Рафаеля Санті «Сікстинська Мадонна»), застосовую інтерактивну вправу «Знавці мистецтва»; часто створюю пошукові ситуації з метою виявлення знань (наприклад, історія виникнення пісні «Засвіт встали козаченьки» Марусі Чурай, «Їхав козак за Дунай» Семена Климовського).

2. Музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-чуттєву сферу людини, на її поведінку. Для цього використовую різні жанри української літературно-музичної народної творчості: пісні, частівки, забавлянки, заклички тощо. Адже у простих і ласкавих колискових піснях виражено щиру любов до дитини. Саме колискова пісня, народжена реальними потребами дитячого віку, коли тривалий і міцний сон – умова  нормального розвитку, є першим художньо оформленим зверненням до дитини.

Колискові пісні мають неабияке педагогічне значення. З перших днів життя дитина слухає мелодію, що сприяє розвиткові її музичних здібностей. Під впливом материнського голосу в неї розвиваються естетичні почуття, емоційність: бо вона не тільки слухає голос матері, а й бачить її обличчя, усмішку. Колискові пісні приваблюють своєю простотою, безпосередністю, ніжністю, співучістю. На їхній основі можна виховати любов до тварин, птахів, комах, естетичне ставлення до природи, що може вплинути на виховання таких важливих моральних рис, як доброта і чуйність.

Розучування колискових пісень корисне і для формування співацьких навичок кантиленного звучання. Крім того, пісні цього жанру, мабуть, більше, ніж інші, можуть бути використані в побуті: дитина проспівує їх, заколисуючи молодшого братика або сестричку. Виховне значення мають також жартівливі пісеньки. Вони допомагають дитині уважніше засвоювати правила хорошої поведінки, бути терплячою, відучитися вередувати.

Жартівливі пісні, як й інші жанри дитячого літературно-музичного фольклору, є незамінним засобом розвитку мовлення дітей. Вони допомагають сформувати естетичний смак, виховати любов до української мови, сприяють розвиткові дитячої творчості.

3. Художню літературу, оскільки головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література – важливий засіб розвитку інтелекту учнів.

4. Театр, кіно, телебачення, естраду, цирк.  Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю тощо).

5. Поведінку і діяльність школярів, адже достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій.

6. Природу – її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі.

7. Факти, події суспільного життя, де акцентую увагу на героїчні вчинки людей, красу їх взаємин, духовне багатство, моральну чистота й фізичну досконалість, залучаю дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі.

Зміст художньо-естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно - і фотогуртки), у роботі студій (художніх, спортивних тощо), під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва і т.д.

Не тільки на уроці, а й в позаурочний час займаюся з дітьми на заняттях гуртка вокального співу «Дивограй». Прослуховуємо найкращі зразки народної та академічної музики, вивчаємо деякі з них і приймаємо участь у загальношкільних святах, а також районних конкурсах.

Естетично виховуючи дітей засобами співу, я, як учитель, ставлю перед собою завдання навчити будь-яку дитину співати, незалежно від її природних даних, максимально розвивати її вокальні здібності. Спів викликає в учнів емоційний відгук, схвильованість, школярі з великим натхненням передають багатий світ думок, почуттів, що виник у них під впливом навколишнього середовища, висвітлюють життя сучасного суспільства. Так засобами хорового мистецтва здійснюється естетичне виховання юних музикантів, формується відчуття прекрасного, розвиваються творчі та виконавські здібності. 

Формування естетичних смаків учнів методом впровадження народних музичних ігор

Дитяча гра - помічник учителя музики, особливо в молодших класах, адже діти цього віку з готовністю і великим бажанням ставляться до тих завдань, які мають ігрові елементи. Саме у грі повнозвучно говорить про себе невичерпна емоційність, творча активність дитини. Спрямувати їх у духовне русло – обов’язок і важлива справа музиканта вчителя.

У процесі гри діти вчаться зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, діти невимушено навчаються: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в надзвичайних ситуаціях, доповнюють свою уяву, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші діти прилучаються до гри з великим бажанням.

Проводити ігри та створювати ігрові ситуації варто на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу (перехідного періоду), коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має входити в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

Програмами передбачено виконання музично-ритмічних рухів, спрямованих на пластичне вираження особливостей музики. Я використовую такі прийоми залучення до ігрової діяльності учнів: "пластичне інтонування" (виконавська участь рук, ніг, корпусу, нахилів голови під музику); гра на доступних дітям музичних інструментах (маракас, бубон, металофон, сопілка тощо). Така діяльність дітей задовольняє їх бажання діяти самостійно, активно спонукає до проникнення у виконавські можливості музики, приводить до осягнення естетичних цінностей музичного мистецтва.

З усієї різноманітності ігор на уроках музики доцільними є ігри музично-дидактичні, проблемно-моделюючі та сюжетно-рольові.

Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливо, легко захоплюватись змістом навчальної діяльності так, що вона навіть не помічає того навчання.

Традиційні музичні ігри для молодших школярів виконуються, як правило, гуртом, одноголосно, у жвавих темпах, що дає змогу працювати над унісонним співом, розвивати музичний слух і координацію музичного слуху й голосу учнів.

Наприклад:

Спів на одному звукові може показати гра «Сів шпак на шпаківню».

Навчити співати по висхідному та низхідному звукоряду може «Диби-диби».

Плавний спів на легатто – «Котику  сіренький».

Розвиток звуковисотного слуху починається з розпізнання високих і низьких звуків. Для цього використовую гру «Високо-низько».

Чимало народних ігор стануть у пригоді для закріплення звуковимови, звуконаслідування. Серед тих, які використовую на своїх уроках, гра «Довгоносий журавель».

Спів у рухливому танцювальному темпі «Іди, іди, дощику».

Правильно рухатися в хороводі діти навчаються, граючи у гру «Зробим коло». 

Знайомство з працею дорослих проходить в іграх: «Соловеєчку-сватку», «Тук, тук, чобіток», «Печу, печу хлібчик». Участь у таких іграх сприяє вихованню почуття товариськості, єдності, взаємодопомоги, розвиває спостережливість.

Про тяжку працю хлібороба діти можуть дізнатися з ігор «Дівка Явдошка», «Вийшли в поле косарі», «А ми просо сіяли». Школярі виконують рухи, імітуючи працю в полі.

Хороводні ігри зі співом розважального характеру, в яких відбито народні звичаї, - «Ой єсть в лісі калина», «Галя по садочку ходила», «Соловеєчку, сватку, сватку».

В.Верховинець підкреслював, що ніщо так не розвиває розумові й фізичні здібності дітей, їх почуття і творчу фантазію, як ігри з рухами, танцями, співом. На своїх уроках розучую чимало пісень, які можна інсценізувати або виконати в русі.

Наприклад, вивчаємо з дітками нескладні танцювальні рухи під музику при виконанні пісень «Як діждемо літа», «Ой заграйте, дударики».

Також використовую ігри-інсценізації «Ходить гарбуз по городу», «Грицю, Грицю, до роботи», «Веселі гуси».

Наприклад, обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні ігри, калиту, веснянки («Вийди, вийди, сонечко», «Вийди, вийди, Іванку», «Ой на горі жито», «Коза»).  Музичне і поетичне багатство цих творів, що зумовлює широкий віковий діапазон їх виконавців, дає змогу школярам поступово накопичувати фонд народних пісень.

Таким чином, займаючись співом, слуханням музики, музично-ритмічними рухами, учні спираються на знання особливостей засобів художньої виразності, які формують природу творчих здібностей, естетичних почуттів, потреб, нахилів.

Отже, при організації і проведенні уроків музики важливе місце посідає створення сприятливої морально-психологічної атмосфери, що обумовлюється викликом почуттів, які активізують розвиток творчості, ініціативи і самостійності вихованців. Таким чином готується ґрунт для кристалізації естетичного виховання підростаючого покоління.

                                 Використана література

1. Байтальська С.С. Музичне виховання та основи хореографії з методикою викладання. Редакційно-видавничий відділ «Вежа». Луцьк – 2009. – 69 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості : в 2-х кн.- Кн.1. [Текст] / І. Бех. - К. : Либідь, 2003. - 280 с.

3. Бех І.Д. Категорія "ставлення" в контексті розвитку образу "Я" особистості [Текст] / І. Бех // Педагогіка і психологія. - 1997. - №3. - с. 9-22.

4. Гумінська О.О. Уроки музики в загальноосвітній школі. – Т., 2003. – 104 с.

5. Лазаревські О.М., Науменко С.І. Творчість дитини і музичне виховання// Початкова шк.. - 1994. - № 11. – с. 16 – 18.

6. Ростовський О.Я. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики: метод.рек. – К., 1989. – 72 с.

4. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі. – Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2001. – 215 с.