Опис досвіду роботи "Театральна педагогіка: прийоми роботи з виразного читання на уроках української літератури"

Театральна педагогіка: прийоми роботи з виразного читання

на уроках української літератури

Вміло організована робота з текстом включає здобувача освіти у творчу працю, яка ґрунтується на прагненні вчителя розвивати емоційну сферу учня, поліпшувати й вдосконалювати культуру його почуття. Правильне читання художнього тексту сприяє проникненню в його ідейно-мистецьку серцевину, тому з метою реалізації методичної теми «Засоби театральної педагогіки у розвитку креативних  та перцептивних здібностей  особистості на уроках української літератури» використовую прийоми роботи з поетичним текстом, що сприяють розвитку мистецтва виразного, художнього читання, декламації.

Виразне читання – це мистецтво відтворення в живому слові думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичений художній твір. У процесі такого читання  виявляється особисте ставлення виконавця до виконуваного ним твору, відчувається його виконавський намір, який виливається в діяння словом (словодію). Художнє читання, декламація – це майстерне читання художніх творів зі сцени. Однак, воно характерне і для читання в умовах школи. На уроках виразного читання використовую вправи на розвиток мовного слуху, інтонації, творчої уяви. Мистецтво виразного читання вимагає від виконавця:

• образного мислення й емоційної збудливості;
• здатності переключатися з одного психічного стану в інший;
• вміння володіти собою та слухачами;
• володіння технікою мовлення;
• розвитку й поліпшення художнього смаку та художніх здібностей.

Навчаючи учнів мистецтву читання, перш за все опираюся на їхні творчі нахили та  індивідуальні особливості.

Вправи на розвиток мовного слуху, інтонації, творчої уяви:

- ігрові розминки на розвиток техніки мовлення (дихання, голос, дикція);

- «Запам’ятай!» (орфоепічні правила, літературний наголос);

- вправи для губ, язика, нижньої щелепи («Трубочка», «Посмішка», «Почісування», «Рупор-Рибки», «Хвиля», «Пензлик», «Грибок», «Кулька лопнула», «Лопата», «Зміїне жало»);

-   вправи з логіки читання (робота з партитурою тексту);

- прийоми реконструкції фраз (перестановки слів) та скелетування (звільнення тексту від слів, які лише доповнюють його найголовніший зміст);

- «Малюємо інтонацією» (читання текстів з різною інтонацією відповідно до поданої ситуації).

Вправи на розвиток мовного слуху, інтонації та творчої уяви є важливими у підготовці до художнього читання творів, їх декламації. Уміння відтворювати зміст художнього твору розвивається у використанні прийомів малювання інтонацією. Малювати інтонацією означає передусім засвоїти авторський текст настільки, щоб він став своїм, щоб слова автора вимовлялися від себе, як свої власні. Використовую прийом зіставлення: читання тексту з інтонацією інформативного характеру та художнього читання, при якому у виконанні буде відчутним зображальний елемент (жести, міміка). Результатом такого прийому у театральній педагогіці є технічно грамотне, логічно правильне, зримо та емоційно насичене відтворення ідейного змісту прочитаного, що збуджує уяву слухача, впливає на нього своїми почуттями та вольовими імпульсами. У  старших класах прийом малювання інтонацією доповнюю складнішими завданнями:

• уявити собі живі картини і живих героїв, збагнути ідею, висловлену у творі;
• осмислити свою виконавську позицію та свій виконавський намір;
• поділити твір на частини, встановити виконавські завдання до кожної із частин, виявивши їх підтекст;
• розмітити за допомогою партитурних знаків найскладніші частини, періоди, мовні такти;
• практичне відпрацювання виразного читання.

        Важливими прийомами роботи з виразного читання є використання фонозаписів; зразкового читання (показу), «мовчазного» та хорового читання, читання в особах, усного малювання. Слід зазначити, що усне малювання є одним із ефективних прийомів, що стимулюють розвиток дитячої уяви, допомагає збагатитися внутрішніми баченнями. Роботу над усним малюнком розчленовую на два етапи: спочатку треба допомогти учневі уявити, «побачити внутрішнім зором» картини, змальованої письменником, а потім навчити читати так, щоб інтонація учня відбивала викликані уявлюваною картиною почуття.

Виразне читання сприяє вихованню володіти собою. Крім прийомів навчання виразного читання, звертаю увагу на розвиток сценічної майстерності виконавця, використовуючи різноманітні форми і методи: виконання індивідуальних, парних та колективних етюдів на дію з уявним предметом в умовах вимислу, на засвоєння принципів сценічного спілкування, музично-пластичні імпровізації в заданому образі («Силач», «Дракон»), комплексне тренування з техніки мови (дихання, сили голосу, дикції, інтонування) та інші.

Мета мого підходу до викладу уроків літератури полягає в тому, що учень не лише повинен навчитись виразно читати, а й засвоїти художні цінності, створені засобами мистецтва слова. У процесі навчання дітей виразному читанню ефективними вважаю саме ті прийоми, які сприяють щирості переживань виконавців.

Урок української літератури у 8 класі «В. Дрозд «Білий кінь Шептало»

Вправи на розвиток мовного слуху, інтонації, творчої уяви