Опис досвіду "Розвиток творчих здібностей учнів на уроках музичного мистецтва засобами різних видів музичної діяльності"

Відділ освіти молоді та спорту

Семенівської сільської ради

Хажинський ліцей

Терехівська філія

«Розвиток творчих здібностей учнів

на уроках музичного мистецтва

засобами різних видів

музичної діяльності»

Автор:

Цалко Олена Петрівна,

вчитель музичного мистецтва

Терехівської філії

Хажинського ліцею 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..стор. 3

ОСНОВНА ЧАСТИНА……………………………………………………стор. 5

І. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЗАСОБАМИ РІЗНИХ ВИДІВ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ..……………….……………………………………………..стор. 5

1. Методи та форми для розвитку творчих здібностей учнів…....стор. 8

ІІ. ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА – ЯКІСНА ОСНОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ…стор. 10

1. Використання музично-дидактичних ігор……………………...стор. 10

ВИСНОВКИ………………………………………….…………………….стор. 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….………………….……...стор. 15

ДОДАТКИ…………………………………………………………..……...стор. 16

ВСТУП

На сучасному етапі все більше уваги приділяється пошуку перспективних підходів до вирішення проблеми гуманізації процесу виховання, стимулювання пізнавальної активності учнів, накопиченню досвіду їхньої творчої діяльності. У реалізації цього складного процесу важлива роль належить мистецтву, що допомагає дітям глибше пізнати себе, свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення.

Мистецтво з його унікальними можливостями цілісного впливу на особистість виступає не тільки джерелом естетичного виховання, а й універсальним засобом творчого розвитку дитини.

Одним із найважливіших завдань сучасної школи є формування творчої, мислячої особистості. Головною метою школи, як зазначено в Концепції загальної середньої освіти, є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу та таких індивідуальних здібностей особистості, які забезпечать їй досягнення життєвого успіху. Тому зараз все більше уваги приділяється питанням творчого розвитку дітей, де головним завданням виступає розвиток їх творчих здібностей засобами мистецтва, зокрема музичного.

Основна форма організації музичного виховання у школі  урок музичного мистецтва. Серед предметів естетичного циклу саме цей урок стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно-мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, а також позитивних якостей характеру (систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети).

В. Сухомлинський писав, що пізнання світу почуттів неможливе без розуміння і переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати її й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури.

Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові образи. Ось чому елементарними основами музичної освіти повинні володіти всі без винятку, і найперше завдання нашого часу полягає у тому, щоб знайти найефективніші форми і методи розвитку творчих здібностей дітей.

Тому темою мого досвіду я обрала: „ Розвиток творчих здібностей учнів на уроках музичного мистецтва засобами різних видів музичної діяльності ”.

Мета досвіду – створення оптимального освітнього процесу для активізації навчальної діяльності та розвитку творчих здібностей кожного здобувача освіти.

Завдання досвіду:  

- вивчення теоретичних основ розвитку творчих здібностей школярів; 

- розвиток творчих здібностей учнів; 

- активізація творчої діяльності учнів шляхом впровадження нестадартних уроків, нових педтехнологій; 

- стимулювання прагнення особистості до творчої самореалізації в різних видах художньої діяльності.

І. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЗАСОБАМИ РІЗНИХ ВИДІВ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

 Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію і практику. Тому навчання у сучасному закладі освіти має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності й творчості.

Завдання сучасної освіти – розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність та особистість. З огляду на це, велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самоосвітньої пізнавальної діяльності, вміння ставити і вирішувати нові проблеми.

 Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту усіх навчальних предметів закладу загальної середньої освіти, органічно доповнювати освітній  процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок здобувачів освіти та їхніх творчих можливостей.

Світова практика засвідчує: творчість є одним з найефективніших способів навчання, оригінальною і досить цікавою, особливо для дітей, формою пізнання навколишнього світу. Як вказував В.О.Сухомлинський: "пізнання світу почуттів – неможливе без розуміння і переживання музики,  без глибокої духовної потреби слухати її й діставати насолоду від неї".

У процесі організації навчальної діяльності учитель прагне гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при цьому враховують навчальні потреби дітей, їх індивідуальні здібності. Виявляючи пізнавальний рівень кожного здобувача освіти і класу, планує свою діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими дітьми, так і сильними.

Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

     У процесі творчого розвитку особистості уроки музичного мистецтва відіграють значну роль. Вони здатні ввести здобувача освіти у світ творчості, залучити його до скарбів художньої культури, відчути радість від результату власної діяльності.

Ефективним для формування та розвитку творчих здібностей учнів є:

 урок-подорож;

 рольова гра;

 урок-фестиваль;

 урок-вистава;

 урок-вікторина.

Для дітей старшого віку більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей:

 інтегрований урок;

 урок-пошук;

 урок-відкриття;

 урок-дослідження.

Такі уроки ми бачимо сьогодні.

Розвиток творчих здібностей – це вміння використовувати знання в нестандартних ситуаціях, розвиток психічних процесів.

 Щоб сформувати творчі здібності, дитині необхідно якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів діяльності, які їй подобаються найбільше, а потім – в усіх притаманних учням видах діяльності (гра, малювання, конструювання, читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів, казок, робота з геометричним матеріалом, експериментування тощо). Формуючи в учнів інтерес до будь-якого з цих видів діяльності, вдається захопити дитину процесом творчості.

Кожна дитина від народження наділена певними здібностями до того чи іншого виду діяльності. Найяскравіше вона може виявити ці здібності під час виконання творчого завдання. Для кожної дитини знайдеться саме те заняття в якому вона розкриється. На уроках музичного мистецтва, в першу чергу, я прагну того, щоб діти отримували задоволення, добре себе почували, творили і фантазували, тобто, такої обстановки у класі, яка сприяє виникненню нових, оригінальних ідей.

Серед предметів естетичного циклу саме уроки музичного мистецтва стимулюють до творчої діяльності, сприяють формуванню пізнавальних та емоційно-мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, а також позитивних якостей характеру (систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети). В. Сухомлинський писав: «На сучасному етапі все більше уваги приділяється пошуку перспективних підходів до вирішення проблеми гуманізації процесу виховання, стимулювання пізнавальної активності учнів, накопиченню досвіду їхньої творчої діяльності».

У реалізації цього складного процесу важлива роль належить музичному мистецтву, що допомагає дітям глибше пізнати себе, свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення. Мистецтво з його унікальними можливостями цілісного впливу на особистість виступає не тільки джерелом естетичного виховання, а й універсальним засобом творчого розвитку дитини.

Музичний розвиток особливо проявляється в активній самостійній діяльності. Якщо слухання музики викликає співпереживання, співчуття тому, що в ній виражено, породжує асоціації, то можна говорити про творчий характер процесу слухання. Виконавська майстерність властива дорослій людині, але навіть на самих перших сходинках дитячого „виконавства” пісень, танців вона може відрізнятися „індивідуальним почерком”. Дитина намагається виразити своє відношення, свої почуття, тобто пробує по-своєму передати виконуване (пісню, танець, інсценізацію).

Уроки музичного мистецтва показують, що діти здатні і до так званої продуктивної творчості. Це імпровізація пісенних мелодій, інсценізація музичних ігор, побудова легких танців, придумування нескладних мотивів, ритмічних наспівів при грі на примітивних музичних інструментах.

Цінність творчої діяльності полягає не тільки в результативній стороні, але й в самому процесі творчості. Відомо, що у молодших школярів яскраво проявляється творча активність, вони надзвичайно винахідливі в передачі інтонації, наслідуванні, легко сприймають образний зміст казок, пісень, музичних п’єс і охоче імпровізують. Їм властива природна активність, безпосередність, невимушеність, віра в свої творчі можливості. Імпровізація в своїх елементарних проявах доступна всім дітям. Це може бути ритмічне, інтонаційне, пластичне втілення оточуючого школяра світу: шелест листя, щебетання птахів, шум дощу і т. п. Або імпровізація одного чи кількох слів у певному тексті, вибір інтонації для літературного чи музичного тексту в цілому, образне бачення творів і втілення цього в слові, малюнку, створення елементарних поспівок, ритмізація текстів і складання мелодій.

На мою думку, розвиткові творчих здібностей школярів, активізації їхньої уваги, мислення, емоцій, уяви сприятимуть такі педагогічні умови:

– добір різноманітного та цікавого для дітей навчального матеріалу, зокрема, наявність у запропонованих творах не тільки яскравих образів, а й сюжетного розвитку;

– використання художньо-ігрових методів і прийомів у процесі співу, слухання музики, вивчення музичної грамоти, такі як: інсценування пісень, казок, загадок;

– створення на уроках неформальної, доброзичливої атмосфери, поважне ставлення до кожної дитини.

Таким чином, я визначила роль і місце різноманітних видів діяльності на уроках музики, що спрямовані на творчий розвиток учнів.

      У своїй роботі я дотримуюсь думки, що творча атмосфера в класі це особистий приклад вчителя. Тому намагаюсь бути обізнаною в питаннях мистецтва, а також, демонструю своє захоплення і милування шедеврами культурноі спадщини. І саме з цією метою для мотивації навчальної діяльності учнів використовую різні методичні прийоми, які мають на меті здивувати, зацікавити, надихнути. Я помітила, що дітям подобається творчо працювати.

1. Методи та форми для розвитку музично-творчих здібностей

Для розвитку музичних здібностей застосовую такі методи:

- метод спостереження за музикою;

- метод співпереживання;

- метод моделювання художнього творчого процесу;

- метод інтонаційно стильового осягнення музики.

Значну увагу приділяю розвитку у дітей здібності до співу. У методиці навчання співу необхідний індивідуальний підхід до учнів. Хоровий спів є ефективним засобом виховання не тільки естетичного смаку, але й ініціативи, фантазії, творчих здібностей дітей, він найкращим чином сприяє розвитку музичних здібностей (співочого голосу, відчуття ритму, музичної пам’яті), розвитку співочих навичок, сприяє зростанню інтересу до музики, підвищує емоційну та вокально-хорову культуру. Вокальна і хорова техніка удосконалюється в результаті систематичної, наполегливої роботи над різним за формою і змістом пісенним матеріалом. Щоб робота над музичним твором приносила задоволення і радість, слід проводити її жваво і захоплююче. Тільки творча атмосфера дозволить дитині по-справжньому вільно передавати свої почуття і переживання і мимоволі відкривати таємниці вокально-хорового мистецтва, а це значить, що відкривається шлях до швидкого оволодіння і закріплення того чи іншого навику.

Працюючи за інноваційними технологіями, приділяю увагу інтерактивному навчанню. Використовую інтерактивні методи навчання:

- «Мікрофон»;

- «Ланцюжок»;

- «Коло»

- «Аукціон»;

- «Асоціативний кущ»;

- «Навчаючи – вчуся».

У ході інтерактивного навчання учні вчаться робити вибір, шукати і аналізувати інформацію, захищати свою точку зору, добирати найбільш переконливі аргументи. При цьому навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів, вони обмінюються думками, ідеями, пропозиціями. Інтерактивні методи навчання сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці та більш високому рівню засвоєння матеріалу учнями.

До основних форм роботи, що забезпечили б, в основному, правильне музичне виховання, можна віднести такі:

- дитячі ігри,

- ритмовий оркестр,

- груповий спів,

- слухання музики,

- музичні екскурсії,

- мистецьке оформлення свят.

Відомо, що основним завданням музичного навчання є виховання та підготовка такого слухача, який зміг би не тільки сприймати, але й сам пропагувати музичні цінності. Тому особливу увагу на уроках музичного мистецтва в 1-4 класах приділяю саме ігровим методам, застосування яких є найбільш ефективним у роботі з даною віковою категорією школярів.

ІІ. ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА – ЯКІСНА ОСНОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ

1. Використання музично-дидактичних ігор

З усієї різноманітності ігор на уроках вважаю найбільш доцільними та результативними музично-дидактичні, сюжетно-рольові та проблемно-моделюючі. Формування творчих здібностей здійснюється в основному на уроках музичного мистецтва і саме шляхами використання музично-дидактичних ігор.

Основне призначення музично-дидактичних ігор, на мою думку, – в доступній ігровій формі розвивати у школярів почуття ритму, тембровий та динамічний слух, спонукати до самостійних дій з використанням знань, набутих на уроках музичного мистецтва. Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають в них ініціативу, самостійність, здібність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звука. Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, власні дитячі знахідки, навіть найскромніші, власні дитячі думки, навіть найпростіші, – ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей, – така одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К. Орфа.

На організаційному етапі уроків використовую поетичні хвилинки, музичні вітання. Поетичні хвилинки відповідають темі уроку та емоційно налаштовують учнів на сприймання навчального матеріалу.

На уроках музичного мистецтва використання літературно-поетичних хвилинок сприяє інтеграції навчальних предметів, формуванню міжпредметних компетентностей. Розвиток ігрових дій підказується розвитком музичних образів, літературним текстом пісні, характером рухів. Музичні ігри взагалі поєднують в собі багато рис, властивих хороводним побудовам, рухливим іграм. Але дидактичний характер цих ігор відзначається тим, що в основі його лежить завдання розвитку музичного сприйняття. Ігрова дія повинна допомогти дитині в цікавій для неї формі почути, розрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними. Наприклад, ігри «Музичний телефон», «З якої ми пісні?» допомагають дітям чисто інтонувати, визначати, чи вірно проспівана пісня, почути зміну темпу, силу звучання. Ігри «Визнач за ритмом», «Пригадай мелодію», «Повтори» розвивають почуття ритму, вчать вірно відтворювати мелодію, ритмічний рисунок пісні, поспівки. В процесі ігор діти не тільки отримують спеціальні музичні знання, у них формуються необхідні риси особистості, в першу чергу почуття відповідальності. Граючи в «концерт», дитина-артист стає більш зібраною, відповідальною, серйозною, уважною до свого «номеру» і своєї ролі. Музично-дидактичні ігри яскраво і барвисто оформлені. Наприклад, картки із зображенням музичних образів є яскравими, художніми, точно відповідають змісту гри. Ігри, в яких діти самі беруть активну участь в їх виготовленні, стають найулюбленішими і бажаними. Наприклад, діти, готуючи домашнє завдання, підбирають в журналах картинки, необхідні для таких ігор, як «В лісі», «Що роблять зайці?», «З якої ми пісні?» та ін.

Важливу роль в розвитку у дітей слуху, ритму грають поспівки, що проводяться в ігровій формі перед розучуванням пісні. Звичайно, для поспівок беруть нескладні музичні фрази із знайомих дітям пісень, які вони співають з різних звуків. Одночасно вони можуть проплескати ритмічний малюнок. Для розвитку ритмічної пам’яті, слуху на уроках проводжу гру «Хованки». Троє учнів виходять до дошки і стають обличчям до класу. Четвертий учень пише на дошці ритмічний малюнок короткої пісні чи поспівки. Весь клас запам’ятовує його. Потім те, що написано на дошці, витирають, і діти, які сидять за партами, плещуть у долоні ритмічний малюнок по пам’яті. Перший з тих учнів, які вийшли до дошки, плеще в долоні ритмічний малюнок, другий називає його ритмічними складами -та,

-ті, третій записує малюнок на дошці. Учні класу перевіряють.

Намагаюся формувати музично-творчі здібності своїх учнів не тільки у співі. Музично-ритмічні рухи є сприятливим  ґрунтом для становлення й розвитку творчості дітей. Тому цьому виду діяльності теж приділяю велику увагу, який оживляє урок, є водночас фізкультхвилинкою.

Пісня, музична гра, танець потребують свого виконання. Усім видам музичного виконавства властива спільна й найістотніша риса: виконання завжди має виражати музично – поетичний зміст, переданий у творах, буде це пісня чи танець, хоровод чи інсценівка. Але способи втілення цього змісту не тільки в тому, що одні властиві співу, а інші рухові. Під час співу точно відтворюються ті інтонації, які створив композитор. Інша справа – рухи під музику. Тут не доводиться точно відтворювати ні мелодії, ні фортепіанного супроводу. Це синтетичний вид діяльності. Між музикою і рухом утворюються складніші взаємозв’язки. До того ж, рух різнорідний за своїми видами. Елементи, що входять до нього, можуть мати своєю основою танець у його різновидах, гімнастичні рухи або ж носити імітаційний характер, властивий іграм-драматизаціям. Проте між музикою і рухом при одночасному їх виконанні встановлюються дуже тісні взаємозв’язки. Їх об`єднує один і той же поетичний зміст. Визначальна роль при цьому належить музиці, розвитку її образів. Рух, супроводжуючи музику, виражає саме її образний зміст. Отже, завдяки музично-ритмічним рухам розвиваю театрально-драматичні здібності, гнучкість мислення, уяву, творчість, що впливає на їхній позитивний емоційний стан.

У своїй практиці використовую гру на дитячих музичних інструментах найчастіше, як допоміжний метод у хоровому співі й слуханні музики. Застосування дитячих музичних інструментів сприяє розвитку в молодших школярів координації слуху й голосу; творчих музичних здібностей; розумінню особливостей музичних творів. Така форма роботи, як гра на дитячих музичних інструментах сприяє розвитку звуко-висотного слуху в дитини, засвоєнню тембрових характеристик інструментів. Іноді гра на дитячих музичних інструментах домінує в діяльності учнів. Нерідко на уроці практикую одночасно різні види музичної діяльності. Так, грою на дитячих музичних інструментах можна супроводжувати спів. Сприймаючи музику, діти реагують на неї відповідними ритмічними рухами, що виконують звичайно функцію допоміжного методу (пластичного інтонування). Буває, що одна частина класу співає, друга – акомпанує на дитячих музичних інструментах, третя – слухає. Такий розподіл обов’язків забезпечують звичайно за допомогою ігрового методу: один ряд – хор, другий – оркестр, третій – слухачі. Одночасне застосування різних видів музичної діяльності можна вважати одним з варіантів комплексної структури уроку.

Розвиток звуковисотного слуху у першокласників починається з розпізнання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку «Вгору-вниз». Якщо діти почули високі звуки – підіймають руки вгору, низькі – опускають вниз, середні – тримають руки на рівні грудей. Хто помилився, той програв.

Часто першокласникам пропоную таку гру. Розповідаю: «Одного разу маленьке пташеня, випурхнувши з гнізда, полетіло високо вгору і сіло на верхівку дерева /граю арпеджіо вгору/. Пташка-мама побачила і злякалася, що її дитина може впасти і звеліла негайно спускатися. Музика зараз підкаже вам, послухалося пташеня чи ні» /граю арпеджіо вгору чи вниз/. Рухами рук діти передають напрямок мелодії. Або ж поділяю учнів на 2 групи – «пташечки» та «ведмедики». В залежності, на якому регістрі виконуються мелодії, групи дітей виконують відповідні рухи: «пташечки» пурхають, «ведмедики» тупцюють у ритм музики.

Використовуючи гру «Знайди свій музичний інструмент» під час ознайомлення дітей з симфонічним, народним, духовим оркестром, а також під час виконання певних завдань уроку, умовно закріплюю за кожним учнем певний музичний інструмент /флейта, барабан, гобой, скрипка, тощо/. Далі для слухання пропонуються музичні твори. Впізнавши звучання свого інструмента, діти умовно зображують гру на ньому або піднімають картку із відповідним зображенням інструмента.

З метою розвитку виконавських здібностей у процесі співу, супроводу на музичних інструментах, розвитку критичного мислення можна використовувати гру «Актори і критики». Клас умовно поділяється на дві групи. Перша – «актори» – виконують пісню чи супровід на музичних інструментах будь-якого твору. «Критики» оцінюють виконання. Так гра активізує виконавську діяльність дітей, стимулюючи виразність, артистичність. Оцінюючи виконання товаришів, діти набувають навичок спостереження, аналізу, вчаться уважно слухати, порівнювати, узагальнювати.

ВИСНОВКИ

          Вчитель музичного мистецтва – не просто джерело цікавої інформації, це науково підготовлений організатор активної праці учнів щодо самовиховання, самонавчання, саморозвитку. Розвиток творчих здібностей складається із взаємопов’язаних компонентів, які в єдності дають результат.

  Це процес двобічний, що ґрунтується на співтворчості вчителя та учня. Тому, змістовні і цікаві уроки вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з музичного мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.

      Глибоко переконана, що результативність роботи безпосередньо залежить від ступеня пізнавальної активності школярів та розвитку їхніх творчих здібностей. І тому роблю все можливе, щоб дати простір учням для розкриття своїх талантів.

      Кожна дитина – це індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Тому, саме учень має бути головною діючою особою всього освітнього процесу. Вчитель фактично стає лише консультантом і помічником, даючи дитині можливість будувати творчий процес самостійно. Таким чином дитина навчається самовиражатися, що дуже важливо для її розвитку і становлення як особистості.

          Робота в школі вимагає душевних і фізичних зусиль. Це складна, клопітка і виснажлива праця. Однак саме творчий підхід до роботи дає можливість вчителю відновлювати наснагу та натхнення до своєї праці.

 Отже, музичне мистецтво – один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. «Творчість,  –  писав В.О.Сухомлинський,  починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рева В. Естетичне виховання школярів у процесі сприйняття музики// Мистецтво та освіта. - 1999. - № 1 – С.4 – 8.

2. Петрушин В.И. Музыкальная психология. – М., 1997. 383 с.

3.Ермолаева-Томина Л.Б. Досвід експериментального вивчення творчих здібностей // Питання психології. – 1977. – N 4.

4. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. – М.: Музыка, 1973. - с. 95.

5. Падалка Г.М. Учитель, музика, діти. - К.: Муз. Україна. - 1982.

6. Володарська М. О.Робота з обдарованими дітьми / М. О. Володарська,А. І. Настенко, О. М. Пілаєва, С. М. Полуніна, В. М. Сисоєва.— X . : Вид. група «Основа», 2010.— 190, [2] с. — «Початкове навчання та виховання».

7. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца. Книга для учителя. – М.:Просвещение, 1984. – 206 с.

8. Кульчицька Л.В. Музичне виховання в початкових класах загальноосвітньої школи. – Івано-Франківськ, 2000. – 89 с.

9. Кабалевський Д. Б. Як розповідати дітям про музику? — К.: Муз. Україна, 1981. — 320 с.

10. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. — К.: ІЗМН, 1997. —248 с.

                                                                                                              ДОДАТОК 1

Гра « Гарний настрій»

Мета:  розвивати вміння визначати настрій музичного твору, аналізувати твір.

Обладнання:  картки зеленого, жовтого та червоного кольорів.

Методика проведення гри.  Учитель роздає учням по три картки кольору світлофора: зеленого, жовтого, червоного. Діти слухають музичний твір, після слухання вчитель запитує, як змінився настрій. Діти піднімають картки, які означають:

 зелений колір – настрій хороший, змінився в кращу сторону;

 жовтий колір – настрій нейтральний, ніяк не змінився;

 червоний колір – настрій погіршився.

   Учні розповідають, які почуття вони пережили, слухаючи той чи інший твір.

Гра «Музичний годинник»

 Мета: закріпити знання учнів про жанри музики (пісня, танець, марш), розвивати музичну пам’ять.

Обладнання: годинник з однією стрілкою. По периметру годинника розташовані прозорі кишені, у які вкладають картинки із зображеннями символами жанрів музики.

Методика проведення гри. Лунає музичний твір. Дитина визначає, який це твір за жанром, дуже добре якщо вона впізнає назву твору, та повертає стрілку до відповідної картинки.

Гра «Дерево мудрості»

Мета: закріплювати знання про життя та творчість композиторів, прослухані твори.

Обладнання: плакат з Деревом мудрості, аркуші паперу.

Методика проведення гри. Учні слухають розповідь учителя про життя і творчість композитора, придумують запитання щодо почутого, записують їх та «вішають на Дерево мудрості». Кожен підходить до Дерева, «зриває» записку, читає, відповідає. Інші оцінюють запитання та відповіді.

Гра «Чарівна сопілка»

Мета:   навчити дітей імпровізувати імітаційні звуки, озвучуючи запропонований наочний матеріал.

Обладнання: сопілка, «музична шкатулка», картки з                  завданнями.

Методика проведення гри. Щоб зацікавити дітей, учитель повідомляє, що сопілки чарівні, тому що з давніх часів сопілкарі майстерно зображали звуки природи. Для пробудження творчості дітей доречно ввести в гру казкові атрибути, наприклад, «чарівну музичну скриньку», в яку вчитель складає заздалегідь підготовлені картки із завданнями для індивідуального музикування. Учні по черзі беруть зі скриньки картки і, не оголошуючи завдання, виконують перед класом музичні загадки (зображають шум дощу, дзюркіт струмка, завивання вітру, спів зозулі, солов’я, півника і т. ін.). Клас відгадує, що зображає виконавець.

Гра «Веселий диск»

Мета:   закріпити знання програмних музичних творів.

Обладнання: іграшковий музичний центр із набором дисків у пакетиках (або карток), малюнки на яких передають зміст твору.

Методика проведення гри.  Учитель грає вступ або тему відомого твору, діти називають твір і його автора. Один з учнів вибирає з картотеки потрібний «диск», і діти слухають музику.

Гра «Сонечко і хмарка»

Мета:   виявити вміння дітей сприймати та розрізняти різний характер музики (весела, сумна).

Обладнання:  картки із зображенням сонечка – «весела» музика і хмаринка «сумна» музика.

Методика проведення гри.  Дітям роздають по 2 картки (сонечко і хмарка). Діти слухають музичний твір, визначають характер музики, піднімають картку, що відповідає характеру музики.

Гра «Веселі ритми»

Мета: розвивати музичний та ритмічний слух, вміння грати на дитячих музичних інструментах; розвивати увагу, вміння працювати в команді; засвоїти поняття таких термінів, як тривалості нот, ритм, пауза.

Обладнання: музичні інструменти

Методика проведення гри. Дітям роздаються музичні інструменти, на яких вони повинні відобразити музичний ритм, який може змінюватися. Спочатку діти грають на кожному інструменті окремо, а потім в оркестрі – всі разом.

Гра «Весела торба»

Мета: розвивати музичні здібності дитей, виховувати інтерес до музики та музичних інструментів, вчити грати на них; розвивати тембровий слух, виконавські та творчі вміння.

Обладнання: музичні інструменти, торба

Методика проведення гри. Вчитель складає дитячі музичні інструменти у велику торбину, та пропонує дітям навмання виймати інструменти з чарівної торбинки, вгадуючи інструмент та потім граючи на ньому.

Всі гуляти в ліс пішли

Торбу чарівну знайшли.

Діти, в торбу зазирніть,

Інструмент собі знайдіть!

Гра «Збери нотки»

Мета: мотивувати учнів до вивчення матеріалу, та закріпити набуті знання.

Обладнання: кольорові ноти із відповідями

Методика проведення гри. Діти обирають одну із трьох запропонованих відповідей на запитання, яке написане на кожній кольоровій ноті. Якщо відповідь вірна – залишають собі нотку, якщо ні – на питання відповідає інший учень. Запитання можуть бути як з кожної теми уроку, так і з усієї вивченої теми.

(Гру можна використовувати на етапі актуалізації знань, або на етапі підсумку уроку. Також гру доцільно використовувати на підсумковому уроці-грі).

Гра «Музична квітка»

Мета: мотивувати до вивчення матеріалу, та закріпити набуті знання.

Обладнання: кольорова квітка з пелюстками

Методика проведення гри. Вчитель тримає в руці кольорову квітку, на пелюстках якої написані міні-тести до вивченого матеріалу за темою. Учні навмання «відривають» пелюстки і відповідають на запитання. Якщо відповідь вірна – учень залишає собі пелюстку. Виграє той, хто назбирає якомога більше пелюсток.

Музично-ритмічна гра «Веселе коло»

Обладнання: записи музичного матеріалу

Мета: розвивати музичний та ритмічний слух, вміння працювати в команді; закріпити знання засобів музичної виразності.

Методика проведення гри. Діти стають у коло тримаючись за руки та відображають рухами різні засоби музичної виразності (лад, темп, динаміку, ритм). Якщо звучить музика в мажорному ладі – руки догори, в мінорі – присідають, тримаючись за руки в колі. Якщо звучить швидкий темп – біжать по кругу, повільний – йдуть повільно. Якщо чують голосну динаміку – розширюють коло, тиху – звужують. Якщо чують танцювальний ритм – роблять танцювальні рухи, маршовий – марширують по колу.

Гра «Знайомство»

Мета: розвиток мелодичної та ритмічної імпровізації.

Методика проведення гри. Учитель вітається з класом, пропонує познайомитися у незвичайній формі – музичній. На ритмічно-мелодичну вокальну імпровізацію вчителя музики у формі питання «Як тебе звати?» діти, відповідно, повинні проспівати своє ім’я.

Гра «Склади слово»

Мета: розвивати ритмічне чуття,

Обладнання: картки з ритмічними малюнками.

Методика проведення гри. Учитель роздає картки з різними ритмічними малюнками, зазначаючи, що І – та (довгий звук), а П – ті-ті (короткі звуки). Учням необхідно скласти слова в заданому ритмі. Наприклад:

П І П І – ділі-дон, ділі-дон;

І П І І – сонечко світить;

П П І І – я іду до школи.