Опис досвіду, вчителя хімії

Опис педагогічного досвіду.  Тема: «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках хімії засобами впровадження проблемного навчання»

                                    Вступ

 Проблему виявлення особливостей сприйняття хімії учнями з високим рівнем розвитку  інтелекту, а також зі слабко сформованим інтересом до неї вважаю однією з основних у зв’язку з особистісно орієнтованою моделлю навчання .

         У своїй роботі помічаю, що ознаки обдарованості у дітей виявляються в яскраво вираженій пізнавальній необхідності. Вони випереджають однолітків в опануванні навчальним матеріалом з предмету, прагнуть до систематичних занять з хімії. У процесі роботи розумію, що ознаки обдарованості у дітей виявляються в яскраво вираженій  пізнавальної необхідності. Вони випереджають однолітків в опануванні навчальним матеріалом з предмета, прагнуть до систематичних занять з хімії.

Зрозуміло, що розкриття здібностей школяра, визначення ступеня його обдарованості можливі за умов працелюбності і високої пізнавальної активності. Отже, творчо мислити необхідно навчати, а для цього необхідний час: спочатку йде найпростіше поповнення знань, далі відбувається формування умінь, тільки після цього процес спрямовується на розвиток творчого мислення конкретного школяра.

Для того, щоб кожний учень міг творчо  мислити, необхідно керівництво з боку вчителя. Систематично, на кожному уроці, я ознайомлюю своїх вихованців із навчально-пізнавальними завданнями уроку, прагну разом їх вирішити, даю волю самостійній творчій діяльності учня. Вважаю, що на уроці вчитель неповинен дотримуватися „спортивного ” принципу, тобто  на уроці вчитель не повинен прагнути того щоб учні розв’язали якомога більше задач, скласти хімічних рівнянь за наведеними схемами. Навчальний процес я намагаюсь вести так, щоб зусилля учнів були спрямованні на них самих, вони розвивали свої здібності, можливості, тренували свої уміння. Безперечно, що вчитель  на кожному уроці повинен розвивати гнучкість мислення дитини – основу творчого мислення.Тому я  до кожного уроку підбираю такі завдання, щоб учні, виконуючи їх, могли посперечатися один з одним, а також і з учителем, про шляхи вирішення тої чи іншої проблеми.  Зрозуміло, що розкриття здібностей школяра, визначення ступеня його обдарованості можливі за умов працелюбності і високої пізнавальної активності.

Під час навчально – виховного процесу на уроках, а також у позакласний час пропоную учням творчі завдання, які сприяють розвитку індивідуальних . Можливостей пізнавального інтересу. Створення нової системи освіти в Україні зумовило істотні зміни в теорії і практиці навчально – виховного процесу. Гуманізація освіти, її орієнтація на творчий розвиток учня змушують вчителів переходити на технологічний етап її розвитку. Сьогодні під технологією навчання розуміють педагогічну систему, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу. Вибір технології навчання вимагає від педагога визначити концептуальну основу власного пошуку, розробити систему діяльності на основі дослідження її результатів. Опрацювавши літературу про сучасні технології навчального процесу, я змогла на основі здобутих знань та з позицій власного досвіду, обрати одну з сучасних технологій, яка б відповідала як моєму творчому потенціалу, так і контингенту учнів. У своїй роботі використовую проблемну технологію навчання. Теоретично обґрунтував проблемне навчання американський філософ, педагог Дж. Дьюї. Сучасне висвітлення проблеми можна знайти в працях: М. Махмутова, Т. Ільіної.

Основна частина

На сьогоднішній день суть проблемного  навчання розуміють як організацію навчального процесу, коли під керівництвом учителя створюється проблемна ситуація, а самостійна діяльність учнів спрямована на усвідомлення та її вирішення, у результаті чого набуваються нові знання та вміння. Таке навчання здійснюється за схемою:

•    Учитель створює проблемну ситуацію;
•    Учні аналізують її, усвідомлюючи невідомі для себе знання, та шукають шляхи вирішення проблеми;
•    Педагог допомагає дітям, надаючи необхідну інформацію для вирішення проблеми .

Основною формою є урок, оскільки проблемне навчання реалізується в межах класно-урочної системи. Проблемний урок (Н.Дайрі) – це урок, на якому учні, на основі вивчення нового матеріалу, самостійно розв’язують проблеми, вже вирішені наукою, тобто заново „пере відкривають ”.

Ключові слова проблемного навчання:

•    Чіткий підбір змісту матеріалу;
•    Конкретизація навчальної мети;
•    Орієнтація на досягнення планового навчального результату;
•    Удосконалення і розширення системи контролю;
•    Охоплення контролем усіх учнів;
•    Діагностування зони найближчого розвитку.

Технологія проблемного навчання, на мою думку, як найефективніше дозволяє розвивати творче мислення учнів. Воно починається з виникнення пізнавальної потреби, саме вона дає необхідну спрямованість думки і тим самим створює внутрішні умови для засвоєння нового матеріалу.   Я вважаю що для цього сучасний урок може включати розминку яка замінює організаційний момент, до якої входять психологічні міні – тренінги, цікаві логічні вправи, завдання, поетичні рядки, твори мистецтва, крилаті вислови,зашифрована тема, проблемні питання, цікава інформація тощо. Розминка сприяє підготовці учнів до сприйняття нового матеріалу, позитивно налаштовує на роботу учнів під час уроку, створює сприятливий психологічний клімат.

Щоб створити умови для виникнення пізнавальної потреби, активізувати розумову діяльність, надати їй ціле - направленого характеру та зробити запам’ятовування більш ефективним, я на уроці використовую такі способи створення проблемних ситуацій:

•        Коли учні стикаються із життєвими явищами та фактами, які потребують теоретичного пояснення.

Наприклад:

Вивчаючи елементи шостої групи періодичної системи , сполуки сульфуру:

Неподалік комбінату з виробництва сульфатної кислоти було озеро.  Промислове виробництво забруднювало атмосферу сульфур(IV) оксидом. Через кілька років озеро перетворилося на болото , вимерла вся риба та багато рослин.

Як це пояснити? Які хімічні процеси викликали зміни у водоймі?

Яким чином можна було врятувати  озеро?

Відповідь: Цей оксид сполучаючись з водою утворює кислоту – сульфітну яка знищує рослини і рибу. На виробництві треба поставити фільтри.

Підтримуючи, розвиваючи, стимулюючи творчість учнів,  учитель не повинен відверто , критикувати відповіді своїх учнів, у  разі необхідності їх можна дещо видозмінювати , під час обговорення відповідей атмосфера в класі повинна бути доброзичливою. Навіть якщо учень неправильно знайшов вирішення завдання, він не повинен комплексувати , а з допомогою вчителя і однокласників знайти правильне розв’язання проблеми.

•        Під час формулювання гіпотез.

Наприклад:

При вивченні у 10  класі металічних елементів можна  запропонувати творче  завдання:

Що можна додати до палива повітряного двигуна щоб підвищити ефективність його дії?

Відповідь. Чим вища температура горіння, тим більше розширюються гази, цим самим швидше зростає тяга. При згорянні магнію виділяється тепло, що приводить до збільшення тяги двигуна. Крім того,для спалювання магнію потрібно менше кисню, цим самим ми економимо паливо.

Свинець – метал, відомий з глибокої давнини. Вперше широке застосування він знайшов там, де зараз зовсім не використовується – під час виготовлення водопровідних труб. У Московському Кремлі з першої половини шістнадцятого та середини сімнадцятого століття функціонував водопровід зі свинцевими трубами і резервуарами. Саме в цей період спостерігався високий рівень дитячої смертності і спадкових вроджених каліцтв серед заможного населення. Поясніть причини цих явищ.

Відповідь: Свинець важкий метал який вливає на обмін речовин , змінює генетичний матеріал людини та вливає на імунну систему.

в)  За необхідністю учням щось порівняти, зіставити, узагальнити;

г) У ході організації практичної діяльності учнів.

Учні порівнюють, зіставляють, узагальнюють теоретичний матеріал,  виконуючи практичні роботи. Це дозволяє розвивати в учнів вміння логічно мислити, кмітливість, уміння послідовно викладати матеріал, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між явищами і процесами, пов’язувати теоретичні знання з практичними навичками.

Виконуючи практичні роботи окреслюю тему і мету, пропоную перелік обладнання та реактиви, запитання і завдання, що сприяють  активнішому спостереженню результатів експерименту та розвитку творчих здібностей учнів. До кожного з дослідів додаю алгоритм дій, застереження щодо безпечного проведення дослідження. Викладаю матеріал орієнтуючись на учнів із різним рівнем знань та індивідуальних можливостей. У багатьох випадках, це можливо, передбачена варіативність завдань, що забезпечує індивідуальність виконання та диференційований підхід.

Працюючи в класах хіміко – біологічного профілю я  надаю учням більший простір у виконані запропонованих завдань, тобто самостійний запис реактивів та обладнання, формулювання мети для глибшого усвідомлення кінцевого результату роботи. Складаючи схеми приладів пропоную вказати та назвати складові цих приладів. Така форма звіту про роботу передбачає розвиток індивідуальних можливостей учнів, сприяє оригінальності мислення, свідчить про успіхи та складнощі у розвитку хімічної мови учня.

д ) Під час дослідницьких завдань.

Такі ситуації допомагають розвивати в учнів спостережливість, оволодівати прийомами моніторингу спрямованими на розвиток здатності помічати не очевидне, але важливе для розуміння сутності взаємозв’язків між людською діяльністю та природою. В своїй практиці я використовую задачі з навчально-дослідницьким змістом:

•    На пошук умов та факторів функціонування живих систем та технологічних систем створених людиною.
•    На обґрунтування причинно-наслідкових зв’язків у хімічних  процесах та явищах;
•    На пошук та обґрунтування вибору найкращого із кількох розв’язків.

Якісне навчання хімії на мою думку не можливе без застосування хімічного  експерименту. Його роль і вплив на формування хімічних знань, пізнавальних інтересів учнів і зацікавленості предметом очевидні. Однак сьогодні в школі виникла складна ситуація, пов’язана з нестачею матеріального забезпечення і, в першу чергу, хімічних реактивів та посуду. Це унеможливлює проведення багатьох лабораторних дослідів і практичних робіт. Утім, недостатні можливості вивчення хімії на уроці можна значною мірою компенсувати застосувавши завдання для домашнього експерименту.

Наприклад:

Хімічні реакції. Ознаки хімічних реакцій.

     8 – й клас

Виконайте вдома кілька хімічних реакцій;

1.    Помістіть у склянку трохи питної соди і долийте до неї столовий оцет;                                 2) нанесіть краплю йоду на шматок білого хліба, на зріз яблука або сирої картоплі, у заварений чай;

3) спаліть сірник, жорстку нитку або перо, невеликий шматок паперу;

Які ознаки свідчать, що в кожному досліді відбулася хімічна реакці

Алкани.

    10 – клас

Доведіть, що під час горіння свічки утворюються вода, вуглекислий газ і частинки вуглецю, який не згорів.

Полімери

     11-- клас

Які досліди треба здійснити, щоб довести, що: а) до складу поліетилену входять атоми Карбону і Гідрогену; б) поліетилен від води?

Результати фіксуються у вигляді звіту й осмислюються, а потім формулюються висновки про властивості хімічних речовин та процесів у вигляді малюнків, таблиць, графіків тощо.   Це дає змогу закріпити дані спостережень, визначити причино - наслідкові зв’язки.  На мою думку дуже важливо щоб учні засвоїли основні вимоги до проведення експерименту: точно і ретельно дотримуватися правил проведення та рекомендацій вчителя.

Я пропоную учням проводити теоретичні дослідження, прикладні, комплексні, наукові проекти. Результатом цієї роботи є:  дослідження екологічних проблем своєї місцевості які пов’язані   з підприємствами що використовують хімічні речовини та з використанням побутових хімічних речовин, випуск бюлетенів, диспути, огляди нової літератури, написання рефератів, статей, доповідей, конкурси, експедиції. Впроваджуючи проблемну технологію навчання я зіткнулася з проблемою, відсутності наочності, посібників, додаткових джерел інформації, хімічних реактивів.. Також нові знання, а тим більш нові покоління дітей, потребують нових форм подання навчального матеріалу. Одною з таких форм можуть стати мультимедійні презентації , віртуальні лабораторії та використання інтерактивної  дошки.

Використання мультимедійних презентацій може забезпечити наочність, що сприяє комплексному сприйняттю й кращому запам’ятовуванню матеріалу. Презентації  вирізняються показом фотографій, схем, малюнків. Використовуючи анімацію й вставки відео фрагментів можливо продемонструвати процес в динаміці. Все це разом забезпечує ефективність сприйняття інформації. Застосування мультимедійних презентацій компенсує відсутність наочності та матеріалів, де відображено сучасні наукові досягнення. У виконанні практичних та лабораторних робіт з хімії я застосовую віртуальну хімічну лабораторію.

Наприклад :

У 11класі  виконуючи  практичну роботу « Розділення й очищення речовин: перекристалізація, фільтрування під вакуумом, перегонка за атмосферного тиску» я не маю приладів що забезпечують вакуум тому використовую віртуальну хімічну лабораторію .

У 8 класах при вивченні тем « Хімічні властивості неорганічних речовин» я розробила ряд вправ які пов’язані з використанням інтерактивної дошки. «Допиши рівняння» , «Впізнай речовину», «Капелюшок Боне», тощо.

При вивченні теми  «Валентність», « Хімічні реакції» я застосовую інтерактивні ігри « Мінне поле», « Лабіринт», « Зірви яблуко» виконуючи ці вправи  учні творчо застосовують свої знання з хімії.

Основне завдання обраної мною теми я бачу в цілеспрямованому формуванні в учнів навичок проблемно-пошукової діяльності як основи творчого навчання. Серед великої кількості методів, які можна використати, впроваджуючи технологію проблемного навчання, я віддаю перевагу креативним методам.

На мою думку, вони як найкраще підходять для хімії, оскільки вона містить велику кількість науково-експериментальних робіт, та, навіть, на уроках, де неможливо провести експеримент, можна запропонувати учням проблему і розв’язати її теоретично,використавши сучасні інтерактивні технології.                                         В своїй роботі я використовую методи:

•    Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності спрямовані на формування позитивних мотивів уміння, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів у збагаченні навчальною інформацією.

•      Методи формування пізнавальних інтересів учнів, що сприяють позитивному настрою в процесі навчання й прагненню до здобуття знань.

Для впровадження цього метода, я використовую проблемну, або евристичну (частково пошукову), бесіду  плануючи її так, щоб знайомий, раніше вивчений матеріал становив основу для самостійного пошуку, для здобування нового знання. Для цього формулюю запитання так, аби примусити учнів зіставляти, порівнювати, пов'язувати явища.

Наприклад:

- у 9 класі:  Тема: “Швидкість хімічних реакцій”.

На повітрі сірка горить блакитним полум’ям, а в кисні – яскраво синім: чим це можна пояснити?Відповідь: яскравіше полум’я при горінні сірки в кисні пояснюється тим, що в цьому випадку швидкість реакції є більшою, ніж при горінні сірки у повітрі.

- у 10 класі: Тема “Металічні елементи?”

Властивості ніобію і танталу дуже близькі і їхня подібність підкреслюється в назвах ( за грецькою міфологією Ніоба – дочка Тантала). Чому ніобій і тантал дуже близькі за властивостями.

Практикую, також, ставити запитання мета яких  - « навчити учнів мислити» . Засвоєння наукової інформації не завжди гарантує необхідну гнучкість предметних уявлень, що складаються у учня, готовність розпізнати нестандартну ситуацію, перебороти «бар’єр минулого досвіду», бо «проблемність» в навчанні потрібна не тільки на етапі засвоєння нового матеріалу а й на етапі практичного застосування отриманих знань.

В своїй практиці я використовую  такі типи завдань:

     Класифікація.

Наприклад. При вивченні матеріалу у 8 – класі  з теми « Основні класи неорганічних речовин» пропоную учням розділити речовини на групи: оксиди, кислоти, основи, солі. Якщо класифікація здійснена за найзагальнішим принципом, то слід запропонувати знайти обґрунтування для більш детальної класифікації і навпаки.

     Вилучення «зайвого».

Наприклад. Пропоную учням формули речовин: оксидів, кислот, основ, солей. В ускладненому варіанті пропоную ряд солетворних, несолетворних оксидів , розчинних та нерозчинних основ. Пропоную вилучити зайву речовину з переліку.

     Завдання на встановлення подібності, аналогії, закономірності, конкретизації поняття.

Наприклад. Пропоную назвати речовину за формулою або визначити тип речовини: кислоти, основні, кислотні оксиди, луги, нерозчинні основи, типи солей.

     Завдання на подолання регідності мислення.

Наприклад. Пропоную учням за обмежений час добрати речовини для перетворення інших речовин в результаті реакцій. Таке завдання відкриває широкі можливості застосування методів творчого розвитку мислення школярів.

•            Одним з етапів впровадження  метода формування пізнавальних інтересів учнів, є задача навчити учнів оволодіти всією різноманітністю прийомів роботи з підручником,  щоб вони змогли користуватися ним самостійно. Навчати учнів прийомам самостійної роботи з підручником можна на будь-якому етапі уроку, але на мою думку найдоцільніше — під час вивчення нового матеріалу та його закріплення.

На початку навчального року я даю учням уявлення про структуру підручника, навчаю їх орієнтуватися в ньому, користуватися заголовками, покажчиком термінів, додатками. Бо вважаю, що у багатьох школярів великі труднощі викликає робота з текстом: вони не завжди можуть поділити його на змістові частини, визначити головну думку, скласти план, знайти необхідні повідомлення для заповнення таблиць і схем.

  Однак, організовуючи систематичну роботу учнів із підручником, не слід забувати й про використання на уроці інших джерел знань, зокрема натуральних об'єктів, і проведення лабораторних та дослідних робіт. Для організації навчальної діяльності з практичної частини програми я намагаюсь навчити учнів користуватися лабораторним практикумом, швидко знаходити потрібну інструктивну картку для лабораторної роботи, використовувати вказівки щодо її виконання та оформлення результатів.

У своїй практиці я використовую рекомендації які склала для учнів, як працювати з підручником, як переказати зміст прочитаного або скласти план тексту. Роботу з підручником слід починати вже в 7 клас, а ще краще з 6 класу при вивченні природознавства. Переходячи від елементарних прийомів до складніших. Можна запропонувати низку завдань, які поступово ускладнюються:

• ознайомитися з текстом параграфа, виділити головну думку;
• поділити текст на логічно пов'язані, завершені частини;
• відповісти на запитання наприкінці параграфа й на запропоновані 
  вчителем;
• самостійно скласти запитання до тексту;
• скласти план прочитаного;
• записати в зошит тези матеріалу, що вивчається;
• систематизувати матеріал у вигляді схеми або таблиці.

 Я вважаю, що найефективнішими є завдання з перетворення

тексту підручника на таблицю, схему або план, а рисунків, схем, таблиць — у словесні відповіді. Ілюстрації підручника використовують не лише для вивчення матеріалу, а й для його аналізу, осмислення та систематизації.

•        На уроках я разом з учнями  складаю таблиці, схеми до певного учбового матеріалу який подаються в методичних посібниках, у додатковій літературі.

         Наприклад. У 9 класі я застосовую опорні схеми для розв’язування задач з використанням масової частки розчину.

Трикутник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щоб вирішити задачі на змішування розчинів знайомлю учнів з правилом паралелограма: відношення маси першого розчину до маси другого розчину дорівнює відношенню різниці масових часток утвореного розчину і другого вихідного розчину до різниці масових часток першого вихідного розчину і утвореного:

     

Формула

Підчас розрахунків зручно використовувати діагональну схему змішування –« конверт Пірсона» ,або правило « хреста».

 

Схема

 

 

 

 

 

 

•    Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу передбачає забезпечення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці, прагнення до збагачення знаннями, що спонукає учнів до самовдосконалення.
•    Метод опори на життєвий досвід учнів (факти, явища, які вони спостерігали в побуті, довкіллі або в яких самі брали участь) викликає у них інтерес, бажання пізнати сутність хімічних явищ.
•    Метод створення відчуття успіху в навчанні сприяє зміцненню впевненості учнів у своїх силах, пробуджує почуття власної гідності, бажання вчитися. Усвідомлення учнем особистих досягнень, що оцінюється вчителем як удача, перемога над собою, стимулює його до подальшого розвитку. Передбачається використання спеціальних прийомів індивідуально-особистісної підтримки, найпоширенішими з яких є: «відкриття», або «еврика», «навмисна помилка», «допоможи мені», «спробуй спростувати» або «спростуй».
•     Метод пізнавальних ігор базується на поєднанні ігрової та пізнавальної діяльності й сприяє створенню атмосфери емоційного піднесення, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри (ділові, рольові, ситуативні) моделюють різні життєві ситуації, стосунки та ставлення людей, взаємодію речей, явищ. Вони можуть бути основним або допоміжним способом організації навчального процесу. Розвивальний ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. Я вважаю, що такі ігри мають і  виховне значення, воно полягає в тому, що вони допомагають учням подолати невпевненість, сприяють самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей. За допомогою ігрових ситуацій удається пов'язати слово, образ та дії учнів, залучити їх до обговорення актуальних проблем, поставити себе на місце людини, від якої залежить розв'язання життєво важливих питань, наблизити зміст і методи навчання до практики. Цей метод передбачає попередню організаційну підготовку учнів до уроку: розподіл між ними функцій або ролей; ознайомлення з проблемою, обговорення якої виноситься на урок; виготовлення ілюстративного матеріалу.
•    У своїй діяльності я часто використовую різноманітні форми дискусій.                                                                                                                               Найпоширенішими є такі форми дискусій:
•    зустріч за круглим столом — бесіда, в якій беруть участь 5—6 учнів, котрі обмінюються думками між собою та з аудиторією — рештою класу;
•    засідання експертної групи («панельна дискусія»), в якому беруть 
  участь 4—6 учнів, котрі спочатку разом з обраним головою обговорюють певну проблему, а потім пропонують свою спільну позицію 
  всьому класові у формі повідомлення або доповіді;
•    форум — обговорення, в якому експертна група обмінюється думками з аудиторією (класом);
•    симпозіум — обговорення, в процесі якого учасники виступають із 
  повідомленнями, представляючи власну позицію, відповідають на 
  запитання класу;
•    дебати — обговорення, побудоване на зіткненні двох полярних позицій — ствердження й заперечення, тобто заздалегідь запланованих виступів учасників,                    які представляють дві команди-суперниці; 
  після регламентованих виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо;
•  судове засідання — обговорення, що імітує судовий розгляд справи.
•    Теми, які найчастіше учні обговорюють за круглим столом, пов'язані із сучасним станом певної проблеми або розвитком хімії загалом. На засіданні експертної групи можуть обговорюватися, наприклад, причини парникового ефекту й шляхи запобігання йому. На форум можна винести проблему «Альтернативні джерела енергії». Симпозіум можна присвятити проблемі шкідливих звичок учнів та їхньому впливу на стан здоров'я. Дебати можна провести з таких питань: «Які науки важливіші — гуманітарні чи природничі?» або «Вода, знайома і не знайома» Суд можна провести, приміром, на тему «Вплив етилового спирту на організм людини» або «Радіація – невідомий ворог».
•   Диспути й дискусії створюють оптимальні умови для збагачення учнів навчальною інформацією, запобігання можливим помилковим тлумаченням, учать аргументувати, доводити, обстоювати власну думку, критично ставитися до власних і чужих суджень, сприяють створенню атмосфери доброзичливості, поваги до думок інших.
•   Аби дискусія дала очікувані результати, необхідно дотримуватися таких основних вимог:
• на початку дискусії з коротким вступним словом має виступити

вчитель або ведучий;  усі учасники дискусії мають бути готовими до неї;

•   кожен учасник повинен підготувати чіткі тези й точно викласти поставлені завдання, а не читати реферат;
• можна практикувати інтелектуальну розминку для залучення до
• дискусії всіх учнів;
• дискусія має бути спрямована на з'ясування проблеми, а не на «змагання» її учасників;
• протилежні точки зору слід ураховувати, а тотожні думки — конкретизувати;
• дискусійні зауваження мають бути толерантними й зрозумілими;
• якщо дискусія видалася жвавою, керівникові слід утриматися від виступу.
• Методи стимулювання обов'язку й відповідальності в навчанні

передбачають:

Показ учням суспільної та особистої значущості учіння; висунення вимог, дотримання яких означає виконання учнями свого обов'язку; привчання їх до виконання вимог; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог, а також зауваження та вказування на недоліки.

•    Методи контролю й самоконтролю успішності навчально-пізнавальної діяльності забезпечують одержання зворотної інформації про зміст і характер навчально-пізнавальної діяльності та досягнення учнів у ній і про ефективність роботи вчителя. За формою контроль може бути усним, письмовим, графічним і практичним.
•    На мою думку письмовий і практичний контроль  на уроках хімії є найпоширенішим і найефективнішим. Він полягає у з'ясуванні рівня знань учня через вирішення схем на перетворення речовин, запису рівнянь хімічних реакцій, вирішення хімічних задач. Але не можна не визнавати значимість усного опитування. Усне опитування передбачає постановку вчителем запитань (завдань), підготовку учнів до відповіді та демонстрування своїх знань, корекцію й самоконтроль змісту відповіді, її аналіз та оцінювання.
•    Перевірні запитання й завдання  бувають репродуктивними (відтворення вивченого), реконструктивними (застосування знань і вмінь у нових ситуаціях), творчими (застосування знань і вмінь у нестандартних умовах, перенесення засвоєних принципів на розв'язання складніших завдань).
•    Я вважаю що завдання реконструктивного характеру є найефективніші, оскільки пов'язані з комбінуванням навичок і вмінь, набутих під час попередньої репродуктивної діяльності, приміром: наведення власних доказів якоїсь закономірності та конкретних прикладів; розв'язування завдань, задач, що потребують поєднання певних умінь. На уроках хімії я пропоную застосовувати завдання й запитання різних типів.
• Запитання на порівняння:
•    на повне порівняння, коли в порівнюваних об'єктів треба визначити й 
  спільне, й особливе — подібне та відмінне, наприклад: «У чому спільне і відмінне у кислотах HNO3 HCl?»
•    на неповне порівняння, коли в порівнюваних об'єктів треба визначити  лише подібне або відмінне, наприклад: «Чому при додаванні до всіх кислот індикатор лакмус фіолетовий стає червоним.»на порівняння за однією з ознак, наприклад: «Чим відрізняються пропан та пропен»
• Запитання на визначення причинно-наслідкових зв'язків:

на визначення наслідків за вказаною причиною, наприклад: «Що станеться якщо оксиди сульфуру та нітрогену потраплять в атмосферу та з’ єднаються з водяною парою?»

•    На визначення причини за вказаним наслідком, наприклад: « Чому для багатьох хімічних реакцій необхідно застосовувати каталізатор?»
•    Запитання на визначення певних взаємозв'язків, наприклад: «Який взаємозв’язок між золем і гелем?»; «Як температура впливає на розчинність речовин?»
• Завдання на узагальнення й класифікацію:

зробити узагальнення на підставі здобутих раніше уявлень і понять,
наприклад: «Показати на моделях алканів подібність зв’язків між атомами карбону та наявність конформації.»

за даним зразком добрати подібні об'єкти, наприклад : «Надати класифікацію органічних речовин.»   «Узагальнити відомості,про використання діє нових вуглеводнів ( синтетичні каучуки).

•    Запитання на визначення основних характерних рис, ознак предметів і явищ, а також умов перебігу якогось процесу,наприклад :    «Що спільного у будові ненасичених вуглеводнів?»; «Чому воду вважають універсальним розчинником?»
•    Завдання на доведення й застосування знань, наприклад: «Користуючись малюнком-схемою, довести, що запропонована речовина містять жир, білок і крохмаль»
•    Метод фокальних об’єктів (МФО).
•    Він дає змогу шукати істину шляхом перенесення властивостей одного об’єкту на інший.
•    Метод асоціації.
•    Метод синектики базується на « мозковому штурмі ”.                                 Суть його в тому, що пошуки нових знань ведуться під керівництвом учителя, коли діти разом обговорюють одну проблему в результаті відбувається цілісне бачення її і вирішення. Цей метод, як ніякий інший, на мою думку, розвиває уяву та творче мислення учнів.
•    Метод нейрон - лінгвінистичного програмування (НЛП)
•    Цей метод дозволяє формувати вміння критично мислити та аналізувати факти, проблемні питання. Його я реалізую через технологію роботи в малих групах. Під час роботи відбувається визначення учнями рівня власних знань, актуалізація суб’єктивного досвіду кожного учня. Моя мета на цьому етапі – виявити що учні знають або думають, а роль – спрямувати роботу, виявити думки учнів та уважно прислухатися до їх ідей. Всі ідеї та пропозиції приймаються без зауважень, коментарів чи запитань. Кредо  цієї роботи: «Знання – це результат здивування та допитливості.» Дуже ефективною, на мою думку, є робота в малих групах, де діти розглядають проблему з позицій мрійника, реаліста і критика. Цей метод дає змогу розвивати в учнів не тільки інтелект, а й комунікативні здібності.
• Частково пошуковий метод.
•        Я використовую з метою збереження в учнів необхідності творчого мислення. Якщо проблема виявилася для учнів складною, я підказкою звужую поле пошуку, подрібнюю завдання і, зберігаючи проблемність, допомагаю просуванню учнів у вирішенні завдання. На мою думку доцільно використовувати цей метод через проектну технологію. Метод проектів надає можливість перевірити та закріпити на практиці теоретичні знання, сприяє набуттю учнями життєвого досвіду, необхідного для розвитку та функціонування і його окремих компетентностей, і життєвої компетентності в цілому.
• Дослідницький метод
•    Використовую при роботі з обдарованими учнями. Ставлю проблемне завдання теоретичного чи практичного характеру, яке учні вирішують самостійно.                                                                                                         

 Висновки                                                                                                  Використання технології проблемного навчання разом з іншими інтерактивними технологіями та методами, надає мені можливості  навчити учнів не просто сприймати загальні істини, а й що на мою думку більш важливо – думати. Це дуже важливо бо у сучасному динамічному світі дуже важко знайти своє місце випускникам школи, тому що більшість з них не володіє навичками саморозвитку