Опис досвіду "Використання інтерактивних технологій на уроках біології"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Підготувала

 вчитель біології

 Шокот Вікторія

 

 

 

 

Зміст

І. Вступ ............................................................................................................4

ІІ. Основна частина

1. Інтерактивні методи навчання………………………..................................7
2. Правила організації інтерактивного навчання……..................................10
3. Розмаїтість видів діяльності учнів на уроці

 з урахуванням їх індивідуальних особливостей………………………….12

4. Групи методів інтерактивного навчання…………...................................14
5. Гра як інтерактивний метод навчання……………...................................21

ІІІ. Висновок……………………………………………...................................29

    Література………………………………………………………………………..31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Інтерактивні методи навчання
2. Правила організації інтерактивного навчання
3. Розмаїтість видів діяльності учнів на уроці  з урахуванням їх індивідуальних особливостей
4. Групи методів інтерактивного навчання
5. Гра як інтерактивний метод навчання

ІІІ. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Освіта — стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього. У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті визначено мету, пріоритетні напрямки державної політики щодо розвитку освіти. Це:

•    особистісна орієнтація освіти;
•    формування національних і загальнолюдських цінностей;
•    постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та
  форм     організації навчально-виховного процесу;
•    запровадження освітніх інноваційних технологій.

Завдання вчителя сьогодні - відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових творчих здібностей учнів. Дитина психологічно краще готується до сприйняття невідомого, нового для неї, і це зумовлює не тільки кращі результати в навчанні, а й сприяє формуванню її як особистості, таких моральних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість.

Нині в загальноосвітній школі фактично переважає репродуктивне навчання:

•    Перевага на уроці надається заучуванню, розширенню та
  поглибленню знань, а не їх міцності. Серед навчальних
  завдань дуже низька частка творчих.
• Теоретичні і практичні завдання на етапах систематизації
  та повторення навчального матеріалу мають переважно
  репродуктивний характер. Розв'язання творчих завдань
  часто залишається поза увагою вчителя, оскільки конкретна
  мета розвитку творчих здібностей не ставиться.

• Учні з метою полегшення вивчення матеріалу складають конспекти, схеми, таблиці. Але така робота не активізує пізнавальної діяльності.

Тому випускники шкіл майже не здатні самостійно розв'язувати проблеми, виконувати практичні завдання, не можуть мислити діалектичне, систематично, їм бракує творчої уяви, винахідливості. Ось чому таким актуальним є питання розвитку особистості учня, його творчого потенціалу, активності в пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань.

Головне завдання школи сьогодні — формування гармонійно розвиненої, активної, творчої особистості, яка буде здатна навчатися протягом усього життя, вміти застосовувати знання в певних ситуаціях.

Потрібно, щоб учитель не допускав розумового ледарства на уроці, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, за якого працюватиметься швидше й результативніше. Для цього треба поєднувати комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність усіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу вчитель — учень — учні — вчитель.

    Як зробити кожний урок цікавим , захоплюючим  і домогтися того , щоб він розвивав розумову активність учнів, пізнавальний інтерес? Які педагогічні технології дозволяють дитині розкрити знання , що вчитель оцінить справедливо? Над цими  питаннями працювало, працює й буде працювати багато педагогів. Існує безліч різноманітних прийомів організації занять, які допомагають учням виявити свої здібності. Один з найефективніших – інтерактивні методи навчання.

       

 

Актуальність теми

Сприяє:

-розвитку пріоритету індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб’єктивного досвіду, що склався задовго до впливу інтерактивного навчання;

- роботі вчителя для вивчення суб’єктивного досвіду кожного учня;

- чіткому визначенні освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку;

- розкриттю індивідуальних, пізнавальних можливостей кожного учня.

    Мета:

визначити ефективність впровадження інтерактивних технологій у процес вивчення біології із виявленням впливу цих методів на успішність учнів.

    Завдання:

• створити комфортні умови навчання, за яких той, кого навчають, відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання;
• розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини;
• урізноманітнювати форми і методи подання інформації, форми діяльності тих хто навчається.

     Очікувані результати:

• реалізована особистість;
• довірчі, принаймні позитивні стосунки між тим, хто навчає, і тими, кого навчають;
• дитина буде послідовно використовувати знання для вибору альтернатив, що дають можливість вести здорове, продуктивне наповнене само здійсненням життя.

 

 

 

 

 

Основна частина

 

 

1. Інтерактивні методи навчання

 

    Нині перед кожним учителем постала проблема: як навчити дітей. Проблема методів навчання найбільш дискусійна і при визначенні  суті  методів, і при намаганні  дати їм  чітку класифікацію . Щоб  забезпечити  учня міцними знаннями, слід надати вчителеві  право на вибір методів  навчання та організації навчально-виховного процесу . То що ж таке метод навчання?

    Метод навчання – це впорядковано організована взаємодія вчителя і учнів, яка веде до досягнення мети навчально-виховного процесу.

    Нині приділяють належну увагу інтерактивним методам навчання, в  яких процес навчання поєднується із процесом спілкування, а активність школярів перевершує активність учителя. Інакше кажучи, навчання проходить у процесі спільної злагодженої  роботи  групи  учнів та вчителя, під час якої аналізуються , обговорюються  та  розв’язуються  навчальні  й професійні завдання. 

     Термін “інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення “взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: “Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня”. Вважаю,що змістовним є визначення О.Пометун та Л.Пироженко: “Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…”.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

Особлива цінність інтерактивного навчання полягає в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навичок (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються “цікаві” процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. У слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати “згори”, але обов’язково знайдеться “непокірний”. Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними й постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому й систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

До переваг моделі інтерактивного навчання можна віднести наявність діалогу між учнями та вчителем, що дозволяє суб’єкту цього процесу найкращим чином продемонструвати свої інтелектуальні здібності й відчути власну здатність успішно засвоїти навіть складний матеріал. Досягається це за допомогою взаємного, сумісного навчання і співпраці у групі. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, а також дає можливість педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання школярі вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обдумані рішення і набувають навички думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї та концепції, знаходження необхідної інформації, трактувати й застосовувати її в конкретних умовах.

До слабких сторін інтерактивного навчання відносяться такі: досить важко налагодити постійно діючий механізм відповідного стилю спілкування; дорослим складно контролювати процес взаємозумовленого навчання, а результат не завжди ефективний. Щоб подолати ці труднощі треба починати з поступового включення елементів інтерактивної моделі у навчальний процес, якщо вчитель або учні з ними не знайомі – до них необхідно звикнути. На додачу до цих умов слід постійно пам’ятати, що використання інтерактивних технологій – це  не панацея, а тільки засіб для досягнення тієї психологічної атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.  Правила організації інтерактивного навчання

 

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізна­вальної діяльності. Вона передбачає цілком конкретні й прогнозовані цілі. Одна з таких цілей полягає у створенні комфортних умов навчан­ня, за яких той, кого навчають, відчуває свою успішність, інтелекту­альну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.

Основні правила організації інтерактивного навчання

Правило перше. До роботи мають бути залучені тією чи іншою мірою всі учасники. Із цією метою слід використовувати техноло­гії, які дозволяють включити всіх учасників семінару в процес об­говорення.

Правило друге. Треба подбати про психологічну підготовку учасників. Йдеться про те, що не всі, хто прийшов на заняття, пси­хологічно готові до безпосереднього включення в ті або інші фор­ми роботи. У зв'язку з цим корисні розминки, постійне заохочення учнів за активну участь у роботі, надання можливості для самореалізації.

Правило третє. Під час використання інтерактивних техноло­гій тих, хто навчається, не має бути багато. Кількість учасників і якість навчання можуть перебувати в прямій залежності. Опти­мальна кількість учасників — 25 осіб. Тільки за цієї умови можли­ва продуктивна робота в малих групах.

Правило четверте. Уважно поставтеся до підготовки приміщен­ня для роботи. Воно має бути підготовлене з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересаджуватися для роботи у великих і малих групах. Для тих, кого навчають, необхідно створити фізич­ний комфорт.

Правило п'яте. Уважно ставтеся до питань процедури й регла­менту. Про це треба домовитися на самому початку й постаратися не порушувати його. Наприклад, усі учасники будуть проявляти терпимість до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, його достоїнства,

Правило шосте. Уважно поставтеся до розподілу учасників семі­нару на групи. Спочатку його краще побудувати на основі добровіль­ності. Потім доречно скористатися принципом випадкового вибору.

Обов'язкові умови організації інтерактивного навчання:

• довірчі, принаймні позитивні стосунки між тим, хто навчає,
  і тими, кого навчають;
• демократичний стиль;
• співробітництво в процесі спілкування того, хто навчає, і тих,
  хто навчається, між собою;
• опора на особистий («педагогічний») досвід тих, хто                                навчаєть­ся, включення до навчального процесу яскравих прикладів,
  фактів, образів;
• різноманіття форм і методів подання інформації, форм  діяль­ності тих, хто навчається, їх мобільність;
• включення зовнішньої та внутрішньої мотивації діяльності,
  а також узаємомотивації тих, хто навчається.

Чому ми говоримо «так» інтерактивним методам?

Вони забезпечують:

• високу мотивацію;
• міцність знань;
• творчість і фантазію;
• комунікабельність;
• активну життєву позицію;
• командний дух;
• цінність індивідуальності;
• свободу самовираження;
• акцент на діяльність;
• взаємоповагу;
• демократичність.

3.  Розмаїтість видів діяльності учнів на уроці з урахуванням їх індивідуальних особливостей

 

Тип інтелекту	Види діяльності учнів на уроках
1 . Вербально-лінгвістичний	Підготовка учнями повідомлень, доповідей, рефератів з їх подальшим захистом, лекції, складання планів, робота з підручником і довідковою літературою, поста­новка усних і письмових питань із відповідями на них, написання оповідання, конспектування, усні й письмо­ві фронтальні й індивідуальні опитування
2. Логіко-математичний	Складання таблиць, схем, графіків, підготовка й про­ведення експериментів, підготовка тестів, тестування, знаходження міжпредметних зв'язків, складання кросвордів, предметних диктантів, порівняння й аналіз із подальшим формулюванням висновків
3.Візуально-просторовий	Екскурсії, практичні й лабораторні заняття, викорис­тання таблиць і малюнків, копіювання візуальної ін­формації, використання кольору, підготовка плакатів, малюнків за навчальним матеріалом, оформлення пред­метних стендів, використання дидактичного матеріалу, графічні конспекти
4.Моторно-рухо-вий	Застосування просторових моделей у русі, використан­ня кінофільмів, діафільмів, комп'ютерних технологій, фізкультурних хвилин, оволодіння практичними вмін­нями й навичками
5. Музично-ритмічний	Використання відтінків інтонації під час пояснення нового матеріалу, проведення лекцій, використання магнітофонних записів, музичних і літературних творів
6. Міжособистіс-ний	Брейн-ринги, вікторини, командні й інтерактивні ігри, прес-конференції, семінари, дискусії, бесіди, обговорен­ня, ігри, розв'язання проблемних ситуацій
7.Внутрішньоосо-бистісний	Розробка домашніх завдань, самостійні роботи за варі­антами з наданням різнорівневих завдань; надання про­грами самореалізації; контроль за рівнем знань учнів з їх оцінюванням; упровадження методів змагання в на­вчання; використання психологічних тестів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Групи методів інтерактивного навчання

 

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.

Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

Групові методи:

Робота в парах.

Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками й дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один у попередню й ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються й діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи та власні здобутки.

Фронтальні методи:

Велике коло. Учні сидять по колу й по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Учитель може взяти слово після обговорення.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”.

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується й не обговорюється до закінчення висловлювань.

Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, або поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом .

Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, й фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми .

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаю за доцільне їх навести, щоб показати практичний сторону інтерактивного навчання.

Отже, типові проблеми:

Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо й має, боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: “У нас рідко запитують власну думку”, “Чи цінна моя думка?”, “А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?”, “Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету” тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

Труднощі в малих групах: лідери намагаються “тягнути” групу, а менш підготовлені учні відразу стають пасивними.

Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання “авторитету”, привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: “Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю й Ви мене не переконаєте!”

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.

При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

учні набули культури дискусії;

виробилося вміння приймати спільні рішення;

поліпшились уміння спілкуватися, доповідати;

якісно змінився рівень сприйняття учнями біологія – він набув особистісного сенсу, замість “вивчити”, “запам’ятати” стало “обдумати”, “застосувати”;

якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Пропоную правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати свою роботу зі школярами.

1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначте, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.

Головуючий(спікер):

зачитує завдання групи;

організовує порядок виконання;

пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

заохочує групу до роботи;

підбитває підсумки роботи;

за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

веде коротко й розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

стежить за часом

заохочує групу до роботи

Доповідач:

чітко висловлює думку, до якої дійшла група;

доповідає про результати роботи групи.

2. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3. Дотримуйтесь правил активного слухання, головне – не перебивайте один одного.

4. Обговорюйте ідеї, а не учнів, які висловили цю ідею.

5. Утримайтесь від оцінок та образ учасників групи.

6. Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка й вона має право на існування.

 Я часто використовую на уроках групові форми навчання. Наприклад:

Тема: Вітаміни, їх значення та збереження в їжі.

 Учні діляться на  п’ять груп по 5 школярів у кожній . Найкращий учень виконує роль вчителя( діти самі обрали його).  Група,  яка складається з ді-тей, що вміють малювати, « художники». Вони малюють рослини, багаті на вітаміни. Малюнки « художників» мають бути в жартівливій  формі . Орга-нізовують виставку малюнків,  характеризуючи  свою  роботу.  Є « агроно-ми », « селекціонери » з вирощування овочів, фруктів, зелені. Їх завдання – розповісти про ці сільськогосподарські культури, які вирощуються у Рівне-нській області. Працівники « тваринництва » виставляють продукти, які містять вітаміни( імітація ). « Фармацевти » розкривають значення вітамін-них препаратів. « Наукові працівники » розповідають про історію відкрит-тя вітамінів: А ,В,С,Д. Далі « вчитель » оголошує конкурс загадок. Ось де-які з них :

• За лісом – « го-го », а в лісі « ги-ги ».( горох, гриби.)
• Що треба для обіду? ( ложку .)
• У жнива гіркі, а в мороз солодкі.Що це за ягідки? (горобина. )
• Є рослина в нас така, що від неї кінь скака. ( овес. )
• Одне кинув -  цілу жменю взяв. ( зерно. )

Кульмінацією є приготування страв із попередньо заготовлених продуктів. Ця робота дітям найбільше подобається.

    Тема. Кровообіг. Серце, його будова.

Урок проводиться у вигляді рольової гри. Заздалегідь учні підбирають піс-ні, вірші, загадки про серце. Дійовими особами виступають:  Сила , Розум ,

Серце, Наука, Лікар , Учні. Використовуємо «Легенду про Данко» М. Горь- кого. Під час гри розкриваємо досягнення в кардіології ( операції на серці ), а також розглядаємо негативний вплив алкоголю, наркотичних речовин та куріння на роботу серцево-судинної системи. Цей урок надзвичайно  ціка-вий і потребує ретельної підготовки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Гра як інтерактивний метод навчання

 

Модель навчання у  грі – це побудова  навчального процесу за  допомо-гою включення учня . Гра  має велике значення  для  розвитку особистості. А. С. Макаренко писав : « У дитини є потяг до гри, і слід його задовольни-ти . Необхідно їй дати час погратися, та й захопити цією грою все її  життя. Усе життя – це гра ».

Навчальна ділова гра має такі функції :

1. Розвивальна  –  забезпечує  під  час  навчальної  діяльності  розвиток творчого потенціалу  учнів ,  їх самостійність в оволодінні методами отри-мання необхідних знань.

      2.Комунікабельна  -  реалізується через організацію спілкування ,  регу-лювання  міжособистісних  відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки.     

 3. Активізуюча  -  передбачає стимулювання пізнавальних процесів , ін-тересів, потреб.   

4. Інформаційна  -  проявляється у спрямуванні змісту гри на соціальні, психологічні методичні та інші проблеми.

5. Функція інтеграції знань забезпечує між предметні зв’язки між курсами загальних об’єктів вивчення.

Під час проведення ігор активізується творчий потенціал особистості. Свої функції гра виконує ефективно , якщо відповідає таким умовам :

• її змістом є програмний матеріал;
• вона застосовується у різноманітних формах ;
• правильно узгоджується з іншими дидактичними засобами ;
• забезпечує всебічний розвиток особистості.

Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає , гра викликає приємні емоції і дає роботу їхньому розуму.

Ми використовуємо такі види емоційного стимулювання:

• ігрові завдання можна давати як відпочинок;
• воно дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь ( гра- імпровізація );
• вчитель постійно підбадьорює учнів ;
• переможців гри вітає увесь клас ;
• вчитель створює перед грою емоційний настрій учням , використовуючи жарти.

Гра є завжди проблемною, а тому завдання , які ставлять перед школярами , не мають бути простими , а посильними. Проте під час гри можуть виникнути певні труднощі :

-Учні не вступають у гру. Це буває , коли обрані вчителем учні не підготовлені або неініціативні.

- Гра затягується , бо учні не можуть знайти правильного рішення. Учитель допомагає учням , підказує їм.

- Гра затягується , бо увага учасників прикута до іншиж завдань.

- Гра затягується , бо учні не можуть налаштуватись на взаємодію – вчитель уточнює їх ролі.

-  Гра закінчується швидко , бо учасники йдуть найкоротшим шляхом: учитель дає додаткові запитання , які змушують учнів активніше використовувати знання.

-  Гра переходить у конфліктну ситуацію. Учитель знімає конфлікт , вводячи нових учасників.

Якщо педагог постійно коригує дії учасників гри ,  то вони привчатимуться до пошуків самостійних рішень . Перше завдання , яке стоїть перед вчителем ,- викликати цікавість до гри , бажання грати .Друге-спрямувати гру в потрібне русло, наблизити її до конкретної межі навчання. Підбираючи ігри , слід поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Готуючись до заняття, педагог має чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.

Під час вивчення рослинного світу можна включити дещо інші елементи інтерактивного навчання.

Тема. Значення покритонасінних рослин у природі та житті людини.

При вивченні цієї теми можна використати такі елементи гри:

• Доповни відповідь товариша.
•      Один   -  за всіх, всі  -  за одного.
•      Хто визначить раніше.
•      Слухай, не лови гав.
•      Чи знаєш ти місцеву флору?

              Доповни відповідь товариша

Клас ділиться на кілька груп. Учитель пропонує класу живу рослину або гербарний екземпляр і пропонує учням назвати спосіб її запилення. Команда, яка дає правильну відповідь, отримує 1 бал. Далі командам пропоную скласти список відомих самозапильних рослин. Діти працюють 5 хв. Після цього роботу припиняють. Виграє та команда , яка назве більше рослин. Далі даю інше завдання: назвати перехреснозапильні рослини.

              Один  -  за всіх, всі  -  за одного

Клас обирає для гри дві команди по 5-6 учнів. Інші  -  просто глядачі. На столі є малюнки різних рослин або гербарні зразки. За командою вчителя по черзі учні то з однієї, то з іншої виходять до стола , беруть рослину, називають її і все про неї розповідають. За правильну назву рослини команда отримує один бал. Якщо учень припустився помилки в назві рослини -  він втрачає 1 бал,  а якщо в розповіді - - теж втрачає 1бал.Учень може звернутися до команди за допомогою, але він отримає лише 0,5 бала. Виграє та команда, яка відгадає більше рослин і краще про них розповість. Можна утворити кілька пар команд, які грають по черзі.

              

                   Хто визначить раніше

Обирається 2-3 команди по 5 учнів. Для кожної команди на стіл кладуть однакову кількість гербарних рослин. За вказівкою вчителя одночасно із кожної команди виходить учень, бере рослину, визнасчає її і записує назву на аркуші, який лежить на столі. Виграє та команда, яка швидше визначить і запише на аркуші всі рослини. Команди отримають однакові рослини, але групи про це не знають.

                 Слухай, не лови гав

Є дві групи по 10 школярів у кожній. У кожної дитини на грудях табличка із намальованою рослиною. Рослини у двох команд однакові. Посеред класу ставимо два ряди стільців. Учитель називає плід, а учень має знати,які плоди дає його рослина, і якщо його рослина має той плід, то він сідає. Виграє та команда, яка не припускається помилок і раніше сяде на стільці.

                 Чи  знаєш ти місцеву флору?

Гру можна почати віршем.

Були у матері – Природи

Дві донечки такої вроди,

Хто їх побачив хоч на мить –

Не зміг забудь і розлюбить.

Голубооку звали Флора,

У неї очі,  наче зорі.

Завжди замріяна , тендітна,

А Фауна – швидка , як вітер.

Могла за птахами летіти

І за оленями стрибати

Та з білочками пустувати.

Обидві світ живий любили,

Відтак його боготворили.

Тож вирішила мудра мати

В придане їм дарунки дати:

Мрійливій Флорі – світ рослинний,

А жвавій Фауні – тваринний.

Щоб берегли і доглядали,

Від всього злого захищали.

Живуть в легендах і понині

Живого світу дві богині.

Учитель. Отже, діти, нам доведеться згадати дари Флори. Для цього пропоную вам провести таку гру : я називаю рослини, а ви - якщо рослина місцева, плетете в долоні, а якщо ні - мовчите.

Кропива, осот, хризантема, бальзамін, троянда, хлорофітум, жоржина. традесканція, сенполія, суниця, обліпиха, конвалія, печіночниця, сон-трава, модрина, секвойя, вікторія амазонська, шовковиця, пшениця, клен, череда. стрілолист, помідор, часник, в'яз, соняшник.

Гра ланцюжок

Учитель ставить запитання одному учневі в класі, той відповідає і, торкнувшись плеча однокласника, ставить йому запитання, на яке той має відповісти. Учень не сідає - відповідає і підходить до іншого учня. Гак утворюється ланцюжок «всезнайки». Учні, які не «всезнайки», утворюють ланцюжок «незнайок». Виграє команда «всезнайок», за що отримує відповідні бали. У цій грі кожна дитина має можливість показати свої знання з теми. Коли дитина ставить запитання, відповідає на нього в неї розвивається мова, виробляється вміння логічно викладати свої думки, мислити.

Ігрові моменти дають можливість зацікавити предметом навіть найпасивніших у навчанні школярів. Учням подобаються вікторини, чайнворди, шаради, головоломки, прислів'я і приказки, ігри-змагання, ігри-подорожі (особливо з кімнатними рослинами). (Подорож відбувається на «дум коліті».)

Запитання

1.   Яку кімнатну рослину називають квіткою алхіміків і що ви про неї знаєте? (Фуксія.) Звідки вона родом?

2.   Де батьківщина олеандра? Чому цю рослину небезпечно тримати вдома? (Отруйна.)

       3. У яких рослин немає справжніх листків? (Кактус, аспарагус.) Що ви про них знаєте?

      4. У виділений рядок слід вписати назву куща, який вважається символом України. В інші графи вписати назви найпоширеніших кущів.

      5. Розв'язати головоломку. Розташувати назви рослин так, щоб у виділеному рядку отримати назву родини, до якої вони належать.

Тема. Роль тварин у природі та господарстві людини.

Цю тему можна подавати, використовуючи інтерактивні методи навчання. Діти в класі цей урок готують заздалегідь і самі утворюють групи по 5-6 чоловік: «літератори», «художники», «співаки», «працівники сільського господарства». «Працівники сільського господарства» розповідають про значення тваринництва, вівчарства, конярства і кролівництва для людини, а також про найцікавіших тварин (Охріменко А. Хрестоматія із зоології. -- С. 175, 117, 136, 198, 202.) Потім виступають «співаки» і виконують лише ті пісні, де йдеться про тварин:

1.   «Розпрягайте, хлопці,коні». 

2.   «Ой, у вишневому садочку».

3.   «Лебеді кохання».

4.   «П'є журавка воду».

5.   «Ой, чий-то кінь стоїть».

6.   «Ой, служив я в пана».

7.   «Черемшина».

Після «співаків» беруть слово «літератори»:

8.   Вірш Є.Гребінки «Соловей».

9. Прислів'я і приказки - один із жанрів усної народної творчості, в яких відображені явища природи, взаємозв'язки між рослинами і тваринами.

•         Голодній курці - зерно на думці.
•         Коли не ведеться - то і курка не несеться.
•         Знає кіт чиє сало з'їв.
•         Не для пса ковбаса.
•         Пес знає, кого кусає.
•         У вічі -- як лис, а поза - як біс.
•         У всякої пташки свої замашки.
•         Лелеко, лелеко, чи до осені далеко?
•         Не одна сорока білобока.
•         Ми з тобою як риба з водою.

 

3. Прикмети

•   Гуси піднімають лапи перед морозом.
•   Якщо журавлі летять високо осінь буде тривалою.
•   Зозуля закувала — пора сіяти льон.
•   Ластівка б'ється об вікно - буде звістка.
•   Коли весною ночами виють вовки - буде голод.
•   Чайки багато купаються на погоду.

 

4. Загадки

•   На печі він спить в кожусі, губить він живії душі.
•   3 бородою, а не мужик, з рогами, а не бик,

З пухом, а не птах: лико дере, а личаків не плете.

•   Серед лісу лежить шмат заліза: ні дать, ні взять, ні на віз положить.
•   Двічі родиться, а раз умирає.
•   Хто на собі дім носить?

 

На закінчення учні проводять гру «На кожний крок - назву тварин», а група «літераторів» підготовляє вірші про сову. (Вірші учнів додаються.) Можна провести головоломку «І — по ромбу».

 

 

 

		І
	І		І
І				І
	І		І
		І

            1

 

                     2

 

                     3

 

                     4

                      

                     5

 

 

 

1. Свійська тварина, яка дає м'ясо, хутро і пух.

2 Справжній чорноморський молюск.

3. Далекосхідна сардина.

4. Препарат, яким лікують хворих на малярію.

5. Інша назва ссавців.

Відповіді:      1. Кріль.     2. Мідія.     З.Івасі.     4. Хінін.     5. Звірі. Підбиваємо підсумок уроку. Виставляємо кожній групі зароблені бали.

Висновок

 

До сьогоднішнього дня основною формою організації навчального процесу в загальноосвітніх середніх школах зостається класно-урочна система. Вона достатньо добре зарекомендувала себе протягом останніх століть, але з розвитком суспільно-економічних відносин перестала задовольняти вимогам до якості знань підростаючого покоління, її неадекватність зумовлюється, перш за все, пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, котрі мають своїм наслідком зниження ефективності навчання з одночасним перевантаженням дітей домашніми завданнями та вправами. Запобігти цим вадам можна за допомогою використання сучасних інноваційних технологій, до яких відноситься й інтерактивна. Проте повільне впровадження відповідних методик у навчальний процес певною мірою гальмується тим, що чимало педагогів не усвідомлює реальної необхідності такої діяльності, котра потребує чималих витрат часу.  

Виходячи з мети роботи я встановила, що:

    1.Нові підходи до технології уроку створюють сприятливі умови для розвитку творчості учнів.             

     2.Інтерактивні методи необхідно залучати до вивчення біології в загальноосвітніх навчальних закладах  із  врахуванням їх дидактичних можливостей.

    3.За  умови  використання  інтерактивних  методів  у  навчальному  процесі необхідним  є  визначення  методів  та  прийомів  забезпечення  активної пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань ,  набуття  вмінь  і навичок.

     4. Інтерактивні методи забезпечують :  активну  життєву  позицію ,  цінність особистості , свободу самовираження , акцент на діяльність , командний дух , взаємодопомогу.

      Саме тому я стараюся  зробити  кожний  урок  цікавим  ,  захоплюючим  і домагаюся того , щоб він розвивав розумову активність учнів , пізнавальний інтерес використовуючи одні із найефективніших методів навчання – інтерактивні методи навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

3. Беспалько В. П. Педагогика й прогрессивные технологии обуче­ния. — М.: ИПРО, 1995.
4. Заир-Бек С. Й., Муштафинская Й. В. Развитие критического
   мышления на уроке. — М.: Просвещение, 2004.

6. Инновационние процесом в школе: организация й управление. — Владимир, 1995. — 69 с.
7. Кипнис Н. Использование интерактивных методик в преподавании. — М.,2001.
8. Конаржевский Ю.А. Анализ урока. — М.: Центр «Педагогический поиск», 2009. — 209 с.
9. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на основе исследования, игры й дискуссии: (Анализ зарубіжного опыта). — Рига: НПЦ «Зксперимент», 1998. — 180 с.

12.         Кратний справочник по педагогической технологии / Под ред.
    Н. Е. Щурковой. — М.: Новая школа, 1997. — 64 с.
13.         Кларин М. В. Интерактивное обучение — инструмент освоения нового опыта // Педагогика. — 2000. — № 7.
14.         Михайлова Л. Деловая игра // Туманова Л., Харитошкин В.,
    Михайлова Л. Методические рекомендации по организации
    проблемного обучения. — Тверь, 1998.
15.         Митина Л. М. Психология профессионального развития учите­-
    ля. — М.: Флинта: МПСИ, 1998. — 200 с.
16.          Мясоед Т.А. Интерактивные технологии обучения: Спец, семинар для учителей. — М., 2004.
17.          Популяризация   критического   мышления   /   Сост.   Дженни
    Л. Стил, Кертис С. Меридит, Ч. Темпл, С. Уолтер, — М., 1997. —
    С. 72.
18.          Подласьій Й. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ.
    пед. вузов. — М.: ВЛАДОС, 1999. — Кн. 1: Общие основи. Про­
    цесе обучения. — 576 с.: ил.
19.          Пометпун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні
    технології навчання. — К.: А.С.К., 2004. — 192 с.