Географічне положенняІталія — це країна площею 301 338 км² , що розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає:весь Апеннінський півострів;великі острови Сицилія, Сардинія;7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба;Понціанські острови та інші. Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп: на заході із Францією, на півночі — зі Швейцарією й Австрією, на сході зі Словенією. Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами — анклавами: Ватиканом та Сан-Марино. Морські кордони проходять узбережжями морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного, з південного заходу — Тірренського, а з північного заходу — Ліґурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.
Корисні копалини. Родовища нафти і газу розташовані в Адріатично-Іонічному і Сицилійському нафтогазоносних басейнах. Запаси нафти невеликі і розташовуються головним чином в Сицилії і на Півдні Італії. Доведені запаси нафти — бл. 90 млн т, газу — бл. 300 млрд м3. Найбільше родов. — Малосса в Ломбардії. Вугілля. Підтверджені запаси вугілля в І. незначні — бл. 75 млн т. Вугілля буре та кам'яне. Основні родов. локалізуються в трьох зонах: кам'яне вугілля карбону — в Альпах (р-н Аости), на півн.-заході Італії, бурого вугілля кайнозою — в зоні перегірських западин Апеннін та на о. Сардинія.
Корисні копалини. Уран. Основна частина уранових руд розташована в пров. Бергамо (р-н Новаццо). Родов. знаходяться в осадах пермі. Залізо. Запаси залізних руд зосереджені в районах: Тоскано-Ельбанському, на о. Сардинія і в Альпах. Відомо понад 20 залізорудних родовищ. Більшість з них дрібні. Ртуть. За запасами ртутних руд І. займає помітне місце серед країн Західної Єврони (бл. 16 % доведених запасів цих країн). Всі запаси ртуті в І. зосереджені у Тоскані, у родов. групи Монте-Аміата. Родов. залягають серед тріас-еоценових осадових товщ, які утворюють антиклінальную структуру.
Водні ресурси. Внутрішні водні ресурси Італії незначні. Найбільша річка - По, до басейну якої належить більшість річок Північної Італії. Річки і озера Італії використовуються для іригації, виробництва електроенергії, рекреації, перевезення вантажів і пасажирів як джерела питної та технічної води. Рибальство розвинене слабо. ГЕС, розташовані на великих річках на півночі Італії, виробляють близько 20% від загального обсягу електроенергії. Запаси прісних вод невеликі. Основними споживачами є сільське господарство і промисловість. На побутові потреби витрачається тільки 20% від загального обсягу споживання. На душу населення в рік припадає трохи більше 3 тис. м3.
Земельні ресурси. Землі використовуються для тваринництва, рослинництва, квітництва. Сільське господарство забезпечує Італію продуктами більш ніж на 70%. Місцеві квітникарі повністю задовольняють в сировині традиційну галузь виробництва, що займається виробленням есенцій і натуральних олій з квітів. Тваринництво зосереджено на півночі країни. Під постійні пасовища відведено менше 20% від загальної території сільськогосподарських угідь.
Лісові ресурси. В Італії покрито лісами менш 8000 тис. га. Власна деревина дозволяє забезпечити потреби країни тільки на 60%. Ліси використовуються для заготівлі палива, потреб сільського господарства, промисловості, будівництва та з метою рекреації. Дуб, бук, ясен застосовують для виробництва меблів, предметів інтер’єру, а також у будівництві в якості оздоблювального матеріалу. Для виробничих цілей створюються штучні насадження коркового дуба, тополі, евкаліпта. Заготівля жолудів, плодів каштану, горіхів, ягід, лікарських рослин є супутнім видом використання лісових масивів.
Клімат ІталіїІталія розташована у помірному та субтропічному кліматичному поясах. Проте для всієї території Італії Альпи виступають бар'єром для західних і північних вітрів, що запобігає поширенню морозної погоди на позаальпійську територію країни. Тому температури повітря в Італії рідко опускаються нижче 0 °С. Зазвичай опади над територією Італії утворюються за рахунок змішування повітряних мас з різними температурами і різним вмістом водяної пари під час проходження циклонів. Рідкі опади часто випадають у вигляді коротких руйнівних злив. Річні опади між північними і середземноморськими районами Італії розподілені нерівномірно. Для півночі країни характерна достатня кількість опадів і їх рівномірний розподіл протягом року з максимумом зазвичай восени (500-700 мм/рік).
Рекреаційні ресурсиІталія протягом XX ст. перетворилася на світовий центр рекреації і туризму. На початку XXI ст. ця галузь господарства розвивається на основі широкого втручання держави в особі Національного управління туризму. Рекреаційні ресурси Італії можна чітко поділити на дві групи: природні й культурно-історичні. До перших належить рекреаційний потенціал морського узбережжя, островів і Альп, до других - потужна культурна спадщина Стародавнього Риму і доби Відроджен -ня. В основному туристів приваблюють пляжі, гори, озера, вулкани, "Вічне місто" Рим, Венеція, Флоренція, Піза, Мілан, Турин і Неаполь. Найбільше туристів до Італії приїжджає з Німеччини, Франції, Швейцарії і Австрії. Туристи з віддалених країн, як правило, залишаються тут на тиждень, щоб відвідати трійку найвідоміших міст - Рим, Венецію і Флоренцію. На початку XXI ст. спостерігається певний занепад міжнародного туризму в Італії. Це пояснюється психологічною втомою іноземців унаслідок інформаційно-рекламного перевантаження.
Рим. Великий Рим — місто, що вабить до себе своєю особливою атмосферою та щорічно привертає мільйони туристів. І недивно, адже саме тут сформувалася вся західна цивілізація, а атрибути античного світу тісно та гармонійно переплелися з християнською середньовічної цивілізацією та сучасним мегаполісом.
Населення ІталіїНа середину 2010 року у Італії проживало біля 58,1 млн.осіб. За кількістю населення ця країна посідає 24 місце в світі та 5-е в Європі. Розміщення населення Італії нерівномірне: при середній густоті біля 119 осіб/км2 у густозаселених прибережних районах півночі та на Паданській низовині її показник досягає 400-500 осіб/км2. Італія - однонаціональна країна. 98% її жителів становлять італійці. Решта 2% населення — словенці, греки, албанці, франко-провансальці, фріули, тірольці. Офіційною мовою країни є італійська.
Система розселення. Кістяк системи розселення Італії складають міські поселення. Міста, як правило, давні, багато з них існують більше двох тисячоліть. На півночі середні та великі міста розташовані на невеликій відстані одне від одного, регіональним центром виступає Мілан. Іншими великим містами регіону є Турин, Генуя та Венеція. На решті території Італії міська мережа більш розріджена, найзаселенішими є смуги вздовж східного та західного узбережь Апеннінського півострова. Розселенським центром Середньої Італії виступає Рим, Південної - Неаполь із сформованою агломерацією.
Релігія. Переважна релігія в Італії - католицизм, його сповідує приблизно 92% населення. Тут розташовано і центр католицького світу - місто-держава Ватикан. За дослідженням Еуріспес у 2006 році 87,8% населення Італії вважали себе католиками, а 36,8% регулярно відвідували церкву та виконували релігійні обряди. Цікавий для сучасної Європи факт, але серед молоді важливість релігійних переконань зростає. Разом із іншими християнство є домінуючою релігією в Італії.
Форма правління. Форма правління: парламентська унітарна республіка. Президент є де-юре главою держави, обирається на 7 років на спільному засіданні палат Парламенту за участі представників усіх областей. За конституцією Президент символізує національну єдність країни, проте має небагато реальних повноважень. Законодавча влада в Італії належить двопалатному Парламенту, який складається із Сенату (верхня палата) та Палати депутатів. Обирається на 5 років за змішаною системою, яка поєднує принцип пропорційного представництва з наданням додаткових голосів коаліції партій, що перемогла. До складу Парламенту входять 630 депутатів та 315 сенаторів, що обираються.
ЕкономікаІмпорт(паливо — нафта, газ, вугілля, промислова сировина — металобрухт, бавовна, машини і продовольство) — $ 244 млрд (г.ч. Німеччина — 18,8 %, Франція — 13,1 %, Велика Британія — 6,4 %, Нідерланди — 6,2 %, США — 5,1 %). Експорт(машини, обладнання, тканини, фрукти — апельсини, лимони, вино (провідний світовий виробник), фрукти, овочі, текстиль (у Європі провідний виробник шовку), одяг, товари з шкіри, двигуни, електротовари, хімікати, мармур (Каррара), сірка, ртуть, залізо, сталь) — $ 280 млрд (г.ч. Німеччина — 16,5 %, Франція — 12,7 %, США — 8,5 %, Велика Британія — 7,2 %, Іспанія — 5,8 %). Основними Торговими партнерами Італії є країни Європейського Союзу, на які припадає майже 60 % експорту та імпорту. Серед окремих держав найтісніші торговельні зв'язки Італія має з Німеччиною, Францією та США.
Сільське господарствоІталія належить до країн, що мають високопродуктивний агропромисловий комплекс. Країна забезпечує свої потреби у продовольстві за рахунок власного виробництва на 75 %. У сільському господарстві дуже поширеною є орендна форма господарювання. На півдні Італії так званий "земельний голод" призвів до масової міграції сільського населення у промислові райони півночі.
Рослинництво. У структурі сільського господарства провідна роль належить рослинництву, яке виробляє понад 60 % вартості товарної продукції. На півночі країни, особливо в Паданській низовині, ґрунтово-кліматичні умови більш сприятливі для його розвитку. Основою зернового господарства є пшениця, в основному, твердих сортів. Вирощують також кукурудзу, а на поливних землях — рис. Із технічних культур в Італії вирощують багато цукрового буряку. Країна посідає перші місця у світі за збором тютюну і апельсинів. Однак провідне місце в структурі рослинництва займає овочівництво і виноградарство. Овочі здебільшого вирощують на півночі. Важливим є вирощування цитрусових, яблук, маслин..
Тваринництво. Тваринництво у державі не набуло значного розвитку і не задовольняє навіть потреб власного населення. Воно спеціалізується на виробництві молока та м'яса, але в цілому має певні відмінності на території країни. Північ Італії виділяється молочним скотарством та свинарством. Центральна Італія — м'ясним скотарством, острови Сицилія та Сардинія — вівчарством
Транспорт. Серед усіх видів транспорту, визначальна роль у вантажообігу, перш за все у внутрішніх перевезеннях, належить залізничному. Протяжність колій сягає близько 20 тис. км, із яких 12 тис. км електрифіковані. Найбільшим залізничним вузлом є Мілан. Центральною залізничною магістраллю є лінія Мілан — Болонья — Флоренція — Рим. Паралельно з нею збудована одна з найкращих автострад Європи — "Сонце". У цілому довжина автомобільних шляхів з твердим покриттям становить понад 650 км,' що у 2,5 разу більше, ніж у Китаї, або у 4 рази більше, ніж в Україні.
Транспорт. Транспорт залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Генуя, Трієст, Венеція, Неаполь. Повітряний транспорт є важливим засобом пересування як територією Апеннінського півострова, так і для зв'язку з островами. Нарівні з великими міжнародними аеропортами в Римі, Мілані і Неаполі існує багато невеликих аеропортів на материку і островах. Головна авіакомпанія Італії — «АльІталія».
Проблеми розвитку. Проблемою для Італії залишається промислова відсталість Півдня, де безробіттям охоплено понад 20 % дієздатних громадян. У цілому ж економіка Італії в другій половині 90-х років розвивалася стабільно. Особливо її північні райони, що переживали справжній економічний бум. Дедалі більше давала знати про себе наявність великого відсталого сектору в економіці. Італія виробляє першокласну продукцію "другого сорту" (взуття, одяг, автомобілі), тобто продукцію не найновіших галузей.
Модна індустрія. Розповідаючи про особливості італійської моди, не можна не згадати про тих, хто її будує і змінює. Багато з нас чули такі відомі імена як Армані, Прада, Гуччі, навіть якщо не носили їх вироби. Ці та багато інших брендів прославили свою країну і завоювали світовий авторитет на модному олімпі.
Giorgio Armani. В той же час, свій творчий шлях починав Джорджіо Армані. Він детально вивчив усі нюанси високої моди, що знайшло відображення у його моделях. Поєднуючи розкіш та елегантність, Армані займається створенням не тільки стильного одягу, а й парфумів, взуття, сонцезахисних окулярів. Його ексклюзивний дизайн – це комбінація виваженості та легкої розслабленості.
Gucci. Гуччо Гуччі почав кар’єру, виготовляючи шкіряні аксесуари у власній майстерні. Перший гучний успіх прийшов до майстра з виходом його колекції ременів, рукавичок, сумок. Сини засновника компанії, гідно продовжили батькову справу. Вони змінили логотип, додавши у нього з’єднані літери G. Наприкінці 90-х, Gucci заслужено отримала звання кращої компанії на теренах Европи
Італійська кухняІталія – родоначальниця кулінарного мистецтва. Смак італійської кухні не зрівняєш, а тим паче не сплутаєш, ні з яким іншим. Попри розповсюджене твердження, що Італія – батьківщина пасти та піци, тут можна спробувати ще багато інших страв, перед якими так само важко встояти.