Опис методичної моделі з національно – патріотичного виховання

Опис методичної моделі з національно – патріотичного виховання в комунальному закладі «Матвіївська загальноосвітня санаторна школа – інтернат І-ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради. Вихователь – Людмила фролова

Народна мудрість каже: «Якщо ви мислите на рік уперед – сійте зерна, якщо ви мислите на десять років уперед – садіть дерева, якщо ви мислите на сто років уперед – виховуйте Людину»ЗМІСТІ вступ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2Іі мета ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3Ііі завдання ……………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3іv цілі …………………………………………………………………………………………………………………………………………………..…. 3 v завдання вихователя ……………………………………………………………………………………………………………………………. 4 Vі Українське патріотичне виховання …………………………………………………………………………………………………....... 6vіі Принципи національно-патріотичного виховання …………………………………………………………………………..…… 8 vііі Заходи національно-патріотичного виховання ………………………………………………………………………................. 10Іх Плюси патріотичного виховання …………………………………………………………………………………………………………. 11 Х Мінуси патріотичного виховання …………………………………………………………………………………………………………. 12 Хі висновок ……………………………………………………………………………………………………………………….............................….12 Хіі використана література ……………………………………………………………………………………………………………………… 13

Сьогодні як ніколи постає питання про національно-патріотичне виховання підростаючого покоління. Правильна система патріотичного виховання сформує необхідний комплекс якостей, які сприятимуть реалізації особистого потенціалу на державне благо. Патріотизм - це одна з провідних цінностей, яку особистість має набути в процесі зростання. Від педагога потрібні не просто знання, а розуміння і відчуття. Національна свідомість не може бути насаджена. Її треба відродити і школа цим повинна зайнятись. Але не тільки вона. Адже школа не існує сама по собі, вона залежить від зовнішніх впливів. Вихователь і дитина живуть у суспільстві, звідки черпають інформацію, певні думки, враження. Якщо суспільство даватиме стимули для формування національних цінностей, то процес їх становлення буде набагато швидшим. Учні мають не тільки ідентифікувати себе з українським народом, але й прагнути жити в Україні, розбудовувати свою країну, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати закони України і дотримуватися Конституції; володіти державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.    Важливим фактором виховання патріотизму як цінності у підростаючого покоління має стати славне минуле нашого народу, його найкращі надбання, звичаї і традиції. Першочергове місце відводиться принципу гуманізму, який передбачає визнання того, що людина – найвища цінність на Землі, передбачає опору на особистість, яка здатна до самовдосконалення. Ми повинні пам’ятати не лише трагічні сторінки історії, а розглядати самоцінність особистості як результат національного виховання разом із власним саморозвитком; навчити учнів знаходити гідне, схвальне і добре в національній історії.

2. Мета: виховання людини-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, носій української національної культури. Ключовий пріоритет національно-патріотичного виховання — формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.3. Завдання національно – патріотичного виховання: побудувати виховну діяльність, щоб сама її організація, приклади авторитетних наставників-вихователів, шкільне середовище виховували дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності. Патріотизм означає духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людини до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатств, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави. Структуру патріотизму можна представити через відношення до:себе: національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність;людей: національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, готовність допомогти; усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника; відповідальність перед своєю нацією;                 

- Батьківщини: віра, надія, любов, громадянська відповідальність, вірність, готовність стати на захист, бажання працювати для розвитку країни, підносити її міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави; гордість за успіхи держави, біль за невдачі, суспільна активність та ініціативність;       -  національних цінностей: володіння українською мовою, бажання й потреба в накопиченні, збереженні та передачі родинних і національних звичаїв, традицій, обрядів; дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи; сприяння розвиткові духовного життя українського народу; шанобливе ставлення до національних та державних символів; почуття дбайливого господаря своєї землі. Цілі виховних завдань патріотичного виховання:• утверджувати в свідомості й почуттях учня патріотичні цінності, переконання і повагу до культурно-історичного минулого України• виховувати повагу до Конституції, законів України, державної символіки• укріплювати розуміння взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю• сприяти набуттю здобувачами освіти патріотичного досвіду на основі:- готовності до участі в процесах державотворення- уміння визначати форми й способи участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади

- спроможності дотримувати законів і захищати права людини- готовності взяти на себе відповідальність- здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів• формувати мовленнєву культуру, толерантне ставлення до інших народів, культур і традицій• утверджувати гуманістичну моральність як основу громадянського суспільства• культивувати кращі риси української ментальності, як-то працелюбність, свободолюбство, справедливість, доброта, чесність, бережне ставлення до природи• підвищувати престиж військової служби, культивувати ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя• виховувати нетерпимість до українофобства, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму тощо.  В  патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення. Патріотичні переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. Патріотична діяльність виявляється в історико-етнографічній пошуковій роботі, в пізнавальній діяльності, праці та ін. У своїй роботі вчителі повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань. Розуміння, що земля - наш спільний дім, а світовий спокій – це злагода між людьми і державами – головна умова існування землі і людства.

4. Завдання вихователів у розвитку національної свідомості школярів полягає: Перше – пояснити важливість національного відчуття, необхідність існування національної ідеї. Національна ідея-це відображення нацією свого місця на планеті та перспектив власного подальшого розвитку. Вона підказує як треба жити, чому жити треба саме так, а не інакше, що слід робити з урахуванням близької та віддаленої перспективи. Ернест Ренан писав, що нація-це душа, духовний принцип. «Із двох речей, які є, власне, однією, складається душа, цей духовний принцип. Одна - це спільне володіння багатим спадком споминів, друга - спільна злагода, бажання жити разом, користуватися спільним і в подальшому неподільним спадком.» У національній ідеї не тільки фіксується реальне державне буття нації, а й обґрунтовується, яким воно повинно стати в майбутньому. Чи відчуває сучасна молодь прив’язаність до Батьківщини?Може, для них головне тільки стати успішними? Чому треба знати, хто ти, щоби стати кимось? Дехто каже, що глобалізація нівелює національні фактори, знецінює їх. Вистачить і все- людськості. Насправді ж до вселюдськості ми йдемо через національність. Друге завдання педагогів - допомогти повернути зв’язок з утраченим корінням. Скільки часу потрібно українцям, щоби повернути розірваний зв'язок зі своїм корінням? Складно відповісти. Однак наше суспільство повинне повернути національну  свідомість, національну гідність, національну гордість. Бо ми маємо чим пишатись, зрештою, як і кожна нація на планеті Земля.

Треба зрозуміти, що Україна-це ми з вами. А школа - місце, де дитині мають нагадати, хто вона. Педагог повинен навчити дітей поважати національні цінності. Усе починається з любові. У нашому випадку любові до своєї Батьківщини, свого народу, любові до землі, на якій живеш. Любов передбачає й повагу. Повагу до тієї землі, по якій ходиш, повагу до цінностей народу, серед якого живеш чи частиною якого ти є. Серед національних цінностей, зокрема, історична пам’ять народу й українська мова. Земля має свою пам’ять; якщо не хочемо її осквернити, повинні знати все, що на ній відбувалося, розуміти тих, хто тут жив. Громадянин України зобов’язаний знати мову цієї землі, людей, які жили до нього, свою рідну мову.  Це умовна класифікація завдань педагога, яка зводиться до єдиного: педагог має виховати національно свідому людину, а також сприяти всебічному національному порозумінню. Тільки люди, безмежно віддані українській національній  ідеї, здатні відстояти незалежність, соборність України, вивести її з тимчасових соціально-економічних труднощів на шлях прогрессу та процвітання.  У руках педагога майбутнє України, бо виховуємо наше продовження. До того, як відпустити його у вільне плавання, навчіть правильно «плавати». А ще допоможемо  знайти маяк – національну ідею, яка вказуватиме дорогу. Отже, з огляду на вище викладене, зазначимо: якщо педагог сам не є патріотом своєї Батьківщини, це негативно впливає на формування патріотичних якостей вихованців. Саме педагог має підтримувати і розвивати в дитині цінність Батьківщини, рідного слова, культу батька й матері, родини й роду разом з цінностями толерантності, порозуміння, солідарності, рівноправності й рівноцінності усіх через відповідну мотивацію. Процес виховання взагалі та патріотичного виховання зокрема реалізується завдяки наслідуванню дитини поведінки педагога, який ніби проектує на дітей свій світ моралі, цінностей.

Таким чином, прояв власних патріотичних якостей, цілеспрямована діяльність педагога в позаурочний час сприяють формуванню патріотичних якостей у вихованців.   Патріотичне виховання буде ефективним за умов: створення виховної технології, систематичного використання її в практичній діяльності, постійного вдосконалення форм та методів позаурочної виховної роботи; впливу на почуття, переконання та діяльність вихованців; органічного поєднання навчальних і виховних завдань; єдності й координації виховних зусиль усіх соціальних інститутів: сім’ї, школи, засобів масової інформації, органів культури й мистецтва та ін.; систематичності в підході до процесу виховання , взаємозв’язку його частин, цілісності, взаємовпливу компонентів технології патріотичного виховання; урахування різноманітних факторів, що сприяють або перешкоджають одержанню запланованих результатів виховної роботи.  Національно-патріотичне виховання особистосиі великою мірою формує майбутній розвиток Української держави. Тому потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і  як базової якості особистості.

5. Українське патріотичне виховання: Українське патріотичне виховання, як і будь-яка система, стикається із своїми викликами та проблемами. Враховуючи сучасний контекст, ключові аспекти, які потребують уваги, можна об’єднати навколо декількох важливих тем.Історична об’єктивність: Однією з проблем є забарвленість інформації про історію України. Важливо надавати об’єктивну картину минулого, розкриваючи як позитивні, так і негативні етапи. Це сприяє формуванню у дітей об’єктивної національної самосвідомості. Багатомовність: Україна є багатомовною країною, інтеркультурна різноманітність вимагає уваги до різних культурних та мовних груп. Важливо враховувати цю різноманітність під час виховання, щоб кожен громадянин відчував свою належність до єдиної нації. Глобальна інтеракція: У світі глобалізації важливо забезпечити українському патріотичному вихованню глобальний вимір. Дитина повинна розуміти, як її країна взаємодіє з іншими націями та як її внесок може сприяти світовому співтовариству. Сучасні технології: З впливом сучасних технологій важливо знаходити баланс між використанням інтернет-ресурсів та збереженням традиційних форм виховання. Використання цифрових засобів може робити патріотичну освіту більш доступною та цікавою. Ефективність освітніх програм: У сучасному освітньому середовищі важливо постійно оновлювати та модернізувати патріотичні освітні програми, щоб вони відповідали потребам сучасної молоді та враховували нові виклики. Системний підхід: Патріотичне виховання має бути системним та охоплювати всі етапи навчання – від дошкільної освіти до вищого навчання. Спільна робота родини, школи та громадськості грає ключову роль у створенні повноцінної патріотичної особистості. Залучення громадянського суспільства: Підтримка та активна участь громадянського суспільства у патріотичному вихованні важлива для розвитку громадянської активності та відповідальності перед країною.

6. Принципи національно-патріотичного виховання:• принцип національної спрямованості вихованняпринцип культуровідповідностіпринцип гуманізації виховного процесупринцип суб’єкт-суб’єктної взаємодіїпринцип цілісностіакмеологічний принциппринцип особистісної орієнтації принцип життєвої творчої самодіяльностіпринцип толерантності

7. Заходи національно-патріотичного виховання. Задля виконання завдань національно-патріотичного виховання ІМЗО рекомендує розвивати у навчальних закладах мережу історичних клубів, аби учні мали можливість глибше ознайомитися з історією рідного краю та держави. Приміром, представляючи маловідомі факти минулого українського народу, можна використовувати проекти Українського інституту національної пам’яті. Героїчні й водночас драматичні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів. На часі — використання всіх можливостей музейної педагогіки у музейних залах, світлицях. Варто зауважувати також на волонтерській діяльності педагогів, учнів, батьків як такій, що сприяє встановленню соціальних зв’язків, набуттю дітьми шанобливого й відповідального ставлення, формуванню соціально значущої ініціативності, прагнення пожертвувати в ім’я України вільним часом, здійснити альтруїстичний вчинок. Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану — промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, обстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою від особистого заради досягнення спільної мети.20 лютого, у День Героїв Небесної Сотні, рекомендовано вшанувати подвиг Героїв Небесної Сотні, провівши в усіх освітніх закладах:• єдиний урок• загальношкільну лінійку• позакласні виховні заходи.

Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні. Особливою формою роботи має стати створення та популяризація діяльності регіональних Центрів військово-патріотичного виховання дітей та молоді. Головними завданнями Центрів є:•  фізична і професійна підготовка дітей та учнівської молоді до служби в Збройних Силах України•  патріотичне виховання на традиціях українського козацтва•  пропаганда здорового способу життя•  волонтерська та пошукова робота•  проведення масових заходів, спрямованих на підвищення рівня знань молоді про стандарти НАТО та престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України.

8. Плюси патріотичного виховання: Формування національної ідентичності: Патріотичне виховання сприяє формуванню в людей національної самосвідомості та розуміння своєї приналежності до певної культурно-історичної спільноти. Громадянська відповідальність: Патріотизм спонукає до активної громадянської позиції, відчуття відповідальності за долю своєї країни та участь у її розвитку. Готовність до захисту країни: Патріотичне виховання може виховувати готовність громадян захищати свою країну в разі необхідності. Соціальна сплоченість: Патріотизм сприяє формуванню сильного суспільства, де громадяни єдині в своїх цілях та цінностях. Розвиток патріотичних якостей: До позитивних якостей, які формуються через патріотичне виховання, можна віднести гордість, відданість, чесність та відповідальність.

9. Мінуси патріотичного виховання: Потенційна агресія та ворожість: В інших випадках, патріотичне виховання може викликати агресивне ставлення до інших націй та національностей, що сприяє конфліктам і ворожнечі. Однозначність думки: При перебільшенні патріотичних поглядів може виникати відчуття, що єдиний правильний погляд – власний, і відмова від врахування різноманітності думок. Маніпуляції владою: Політична влада може використовувати патріотичні почуття для маніпуляцій та відволікання уваги від реальних проблем. Замкнутість: Перебір патріотичних цінностей може вести до відчуття ізоляції від світового співтовариства та важкість у взаєморозумінні з іншими культурами. Необ’єктивність відображення історії: Патріотичне виховання може викликати зісканування негативних аспектів історії країни, що призводить до зміни об’єктивності. Важливо балансувати патріотичне виховання, сприяючи формуванню позитивних цінностей та громадянської активності, при цьому уникати екстремізму та ворожого ставлення до інших.

З-поміж популярних форм національно-патріотичного виховання виокремлено такі виховні заходи, як:• майстер-клас із виготовлення арт-листівок для українських воїнів;• колективна гра зі створення панно «Україна — моя країна!»;• авторський стріт-арт на асфальті крейдою (малюнок і назва);• гра-репортаж «Видатні імена сучасної України»;• звіт-мандрівка «Сюжетні замальовки рідного краю»;• патріотичний флеш-моб;• презентація ролику (мультфільму) на патріотичну тематику, виготовленого дітьми;• зустрічі з цікавими земляками-патріотами;• акція-пересувна виставка «Маємо знати свої права»;• реконструкція історичних подій;• виготовлення плакатів чи постерів (вітальних, узагальнюючих, символічних);• портфоліо родинних реліквій і чи традицій;• станційні ігри (квест «Знайди Декларацію — врятуй незалежність»);• тренінги (міні-, презентаційні, інформаційно-просвітницькі);• флеш-моби (візуалізація державних чи національних символів, контурів кордонів України);• розучування патріотичних пісень.

10. ВИСНОВОК У патріотичному вихованні полягає в тому, що формування поваги та любові до Батьківщини визначає глибокий зв’язок індивіда з його країною. Патріотична освіта створює умови для розвитку національної ідентичності, громадянської відповідальності та активної участі у спільному будівництві держави. Це важливий крок у формуванні гармонійної та самосвідомої особистості, готової присвятити свої зусилля розвитку та процвітанню рідної країни.

11. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:1.           «Боротьба заради майбутнього» // Позакласний час. – 2020. - № 1. –                 С. 15-16.2.           Апанасенко Т., Сачевська Л. Вони загинули за Україну // Позакласний час. – 2010. - № 12. – С. 11-14.3.           Бабич Г. О. На калині мене мати колихала… // Позакласний час. – 2010. - № 10. – С. 9-12.4.           Багмут Л. В. В океані рідного народу відкривай духовні острови // Позакласний час. – 2013. - № 13-14. – С. 39-42.5.           Бальба Л. Соборність України – соборність нашої свідомості // Шкільний світ. – 2011. - № 48. – С. 3-6.6.           Батраченко О. В. Проект «Усім серцем люблю Україну» // Виховна робота в школі. – 2018. - № 11. – С. 6-12.7.           Бачурська Т. А. Форми та методи патріотичного виховання дітей у системі навчально-виховної роботи гімназії // Виховна робота в школі. – 2016. - № 1. – С. 9-13.8.           Бебко Г. М. Пошуково-краєзнавчий підхід як метод поглиблення практичного спрямування навчально-виховного процесу // Виховна робота в школі. – 2017. - № 10. – С. 8-10.9.           Березнюк Л.І. Тематичний вечір, присвячений українським січовим стрільцям // Шкільна бібліотека. – 2003. - № 8. – С. 99-102.10.      Бех І., Чорна К. Національна ідея у виховному процесі школи. Програмно-виховний контекст // Шкільний світ. – 2008. - № 45. –                 С. 1-40.

11.      Бех І., Чорна К. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді // Шкільний світ. – 2014. - № 23. – С. 5-21.12.      Бех І. Д. та ін. Інноваційні технології громадянського виховання учнівської молоді // Позакласний час. – 2009. - № 1-2. – С. 11-26.13.      Бех І. Д. та ін. Проблеми виховання національно свідомого, патріотичного молодого покоління України // Позакласний час. – 2009. -               № 17-18. – С. 17-32.14.      Бєлік О. Я тобі дарую пісню, моя земле барвінкова!.. (Музично-поетична композиція) // Бібліотека «Шкільний світ». – 2009. - № 8. – С. 112-122.15.      Бикадорова Л. І знов приходить Свято перемоги… (Літературно-музична композиція) // Шкільний світ. – 2011. - № 25-26. – С. 21-23.16.      Біленко В.І. Українська символіка (Патріотичне виховання на уроках інформатики) // Інформатика в школі. – 2015. - № 12. – С. 41-42.17.      Білецька О. М. Моя Батьківщина красива і вільна, я з нею пов’язую долю свою // Позакласний час. – 2011. - № 11. – С. 11-13.