ОПИС ВЛАСНОГО ДИСВІДУ. «ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ»

ФОРМУВАННЯ

 ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

ВСТУП

В умовах розбудови незалежної демократичної правової держави всі більшого значення набуває правова освіта молоді. Водночас духовне відродження суспільства вимагає конкретних змін у діяльності загальноосвітніх шкіл, які викликані необхідністю формування суспільно-активної, творчої особистості, що, на відміну від людини-виконавця, здатна самостійно мислити, генерувати нові ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Реалії сьогодення свідчать, що така особливість, реалізуючи свій потенціал, зможе досягти успіхів у навчанні й роботі. У цьому контексті стає очевидним, що цінність правових знань, здобутих учнями в стінах школи, полягає не так у теоретичному їх засвоєнні, як у формуванні навичок їх, практичного застосування.

З прийняттям Конституції України, ратифікацією Європейської конвенції з прав людини, інших міжнародних договорів щодо прав людини створено передумови для дії системи захисту прав. Необізнаність людини в правових питаннях значною мірою знижує запобіжну силу законів можливість реалізації особистістю своїх прав.

Вважаю, що лише методична робота, спрямована на розвиток у школярів почуття власної гідності, для усвідомлення ними своїх прав та місця в суспільстві, а також можливостей реалізації своїх прав та воль, залежності міри реалізації їхніх власних прав від можливості здійснення своїх прав іншої людиною, взаємозв'язку реалізації прав людини із суспільною системою, у якій вона живе, на вивчення механізму захисту прав людини, забезпечить успішну соціалізацією випускників шкіл.

Докорінні соціально-політичні зміни в суспільстві, актуалізація питань державотворення і духовне відродження української нації, перехід до нових форм економічного життя висувають на перше місце проблеми освіти.

Метою сучасної школи є забезпечення подальшого становлення особистості дитини; цілеспрямований вплив і розвиток її здібностей; формування умінь і бажання вчитися; створення умов для самовираження учнів, які сприяють морально-етичному і естетичному розвитку.

Тому одним із найважливіших завдань курсу «Основи правознавства» є підготовка учнів до життя, набуття ними навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Реалізувати ці завдання, з огляду на складність курсові, я вважаю, можливо, лише максимально наблизивши уроки правознавства до життя, спонукуючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками тихнув процесів, відносин, які лягли в основу викладання предмета, залучаючи їх до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку. І тому, головною, стратегічною лінією своєї діяльності вважаю формування творчої особистості учня.

Вивчаючи праці С.І. Подмазіна, І.С. Якиманської, я дійшла висновку, що саме особистісні орієнтовані уроки правознавства є найбільш ефективними у формуванні правової культури учнів. Саме таке навчання допоможе сформувати особистість, здатну орієнтуватись у навколишньому світі.

Зокрема, ознайомившись із працями С.І. Подмазіна «Особистісно-орієнтована освіта як особливий вид діяльності» та І.С. Якиманської «Розробка технології личностно-ориентированного навчання», я розуміла, що основою методичних прийомів із формування активної правозахисної позиції винна бути міжособистісна взаємодія, у якій пізнання і діалогічне спілкування є усвідомленою метою і значимою цінністю.

У часу розбудови нашої державності з особливою силою ставиться вимога забезпечення прав громадян вільної України, піднесення їхньої національної самосвідомості й зміцнення самодисципліни, відповідального ставлення до своїх громадських обов'язків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Право і мораль – це важливі надбання культури людства, зокрема, культури політичної, культури правової. Культура виникає й розвивається як результат практичної діяльності людей. Вона завжди характеризується національним змістом. У суспільній культурі народу обов'язково присутній нормативно-ціннісний матеріал, такий, як право, мораль і інші норми, що регулюють соціальне поводження людей. Виникнення й розвиток права – необхідна частина розвитку культури народу. Право є необхідним елементом суспільної культури.

Політична культура містить у собі суспільно сформовані цінності, що визначають відношення до держави, державний владі, керуванню державою, функціонуванню державної влади. До політичної культури відносяться досягнення суспільства в області державного будівництва, використання і розвитку держави, його захисти і збереження як цілісної й незалежної політичної організації народу. Оскільки політичні інтереси об'єктивні, відносяться до всіх людей, що проживають у державі, то і цінності, що складають політичну культуру, мають загальнолюдське значення.

Стрижнем цінностей політичної культури є гуманізм - повага до людини, захист його честі й достоїнства, прав, воль і власності.

Основні напрямки політичної культури, що виражають безпосередні цінності політичного життя народу, закріплюються в Конституції. Вони знаходять висвітлення й у других правових актах. Істотний вплив на формування політичної культури роблять моральні цінності, які панують у суспільстві, наприклад, гуманізм.

Створені народом моральні цінності безпосередньо впливають і на правову культуру. Правова культура поєднує в собі досягнення людства в області права. До них, насамперед, відноситься реальне значення права в задоволенні потреб суб'єктів права. Головні цінності права, що є стрижнем правової культури, закладені і його регулятивній, охоронній і захисній функціях.

Правова культура засвоюється особистістю шляхом придбання знань про право, про свої права, волі, обов'язках, способах і методах їх захисту для особистості, її недоторканності, недоторканності її родини й власності.

Правова культура, як культура взагалі, яка опанувала людину, виявляється не тільки в знаннях особистості, а насамперед у її діях.

Знання права й уміння правильне його використовувати свідчать про високий культурний рівень людини. Тільки при поверхневому ознайомленні з правом може показатися, що це досить просте суспільне явище. Більш ґрунтовне вивчення показує складність права і його визначальне значення в повсякденному житті людини.

Знання права розкриває можливість доцільного й розумного використання правових цінностей для реалізації власних інтересів, задовольнення потреб, що виникають у повсякденному житті людини. Знання права створює умови для активної соціальної і політичної діяльності людини, що особливо важливо в умовах сучасного державного будівництва.

Право в суспільстві виконує регулятивну й виховну функції. Регулятивні функції права виявляється тоді, коли воно, впливаючи на особистість, соціально орієнтує її вчинки. Норми права показують зразки належної поведінки, утримують від небажаних для суспільства дій, впливають на вибір цілей діяльності й засобів їх досягнення.

Ефективність регулятивної функції права визначається засвоєнням правових принципів і норм особистістю, визначення їх, справедливості та необхідності. Ставленням до цінностей права як до своїх власних цінностей.   Суть виховної функції права полягає в тому, що воно, регулюючи вольову діяльність людини може сприйматися нею, як розумово, так і емоційно, переконуючи її у справедливості закону, погрожуючи карою у випадку його порушення, викликали поважне до нього ставлення.

Активну в правовому відношенні людину необхідно формувати змалку, особливо в шкільному віці. Саме через школу проходить все підростаюче покоління.

Тому перед школою стоїть завдання розширити правові знання молоді, сформувати в неї високу відповідальність перед суспільством і державою, виховати молодих людей у дусі безумовного дотримання норм права й моралі. Виконання цих завдань педагогічними колективами сприятиме формуванню у школярів таких морально-правових якостей, які стануть на заваді допущенню ними проявів анти суспільної поведінки.

Однією із сторін усебічно розвиненої особистості є наявність у неї високої культури поведінки. Адже не можна вважати фізично здорову людину культурною, коли вона, маючи широкі й ґрунтовні знання, добре працюючи чи, навчаючись, порушує норми моралі чи законів.

Здатність ь людини розуміти норми моралі й законів та відповідним чином поводитись не є природженою. Ці якості формуються під впливом спеціальних виховних заходів, у спілкуванні людини з іншими людьми. У процесі її участі в різних видах діяльності.

Метою правового виховання учнів є формування у них правової культури громадянина вільної України. Правова культура складається передусім із відомого ставлення громадянина до своїх прав і обов’язків, з глибокої поваги його законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватись і виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю і інтереси народу активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками закону.

Прилучення учнівської молоді до правової культури збагачує її духовне життя, разом з тим знання молодою людиною своїх прав і обов’язків розширює можливості їх реалізації, утому числі й у власних інтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадянську активність, загострює почуття непримиренності до негативних явищ.

Розбудова національної школи вимагає подолання надмірної опіки у виховній роботі. Тому спільно з учнями намагаємось творчо вирішувати загально життєво важливі проблеми, думаємо над тим, як здійснити заплановане, як постійно вдосконалювати їх життя та діяльність. З власного досвіду переконуюсь, що важливо кожному аспекту правого виховання надавати практичну спрямованість. Маю на увазі, щоб учні не тільки одержували правову інформацію під час виховних заходів, не тільки ознайомлювалися зі своїми правами й обов'язками, а й свідомо використовували отримані знання відповідно до конкретного виду діяльності, правильно користувалися своїми правами, виконували свої обов'язки в конкретних життєвих ситуаціях.

У цьому плані я залучаю учнів до активної участі в охороні правопорядку, боротьбі з правопорушенням, захисти матеріальних і моральних цінностей суспільства. Саме залучення учнів до наступної і посиленої правоохоронної діяльності за наведення порядку у школі і за її межами формує в них  уміння боротися з анти суспільними явищами, виробляє навички правомірної поведінки. Основною метою своїй діяльності вважаю досягнення такого рівня розвитку правової свідомості і особистості, коли контроль із боку педагога за її поведінкою замінюється самоконтролем, а вдосконалення морально-правової сфери свідомості стає функцією самої особистості.

Тільки тоді мету правого виховання можна вважати досягнутою, коли учень набув здатності самостійно управляти своєю поведінкою. Така здатність досягається не тільки всім ходом право виховної роботи, а й самостійною роботою особистості над собою, її участю у правоохоронній діяльності.

Важливою умовою успіху у правовому вихованні є і забезпечення продуманого його планування. Проблеми правового виховання мають органічну часину плану класного керівника. Отже необхідно зазначити точне місце й роль кожного учасника право-виховного процесу, визначити всі необхідні умов тісного взаємозв'язку цього процесу з іншими напрямами виховання. Плани мають гуртуватися на всебічному аналізі стану дисципліни й порядку в класі, школі, врахувати вікові особливості учнів та рівень їхньої правової свідомості, передбачити систему органічно пов'язаних між собою виховних заходів.

Вирішальну роль у правовому вихованні учнів і відіграє особистість учителя. Але сьогодні виховна роль може бути реалізована тільки за умови, що його ріднить з учнем спільність інтересів, багатство і різноманіття взаємовідносин між ними, неформальне спілкування. Педагог повинен поводитись так, щоб учні прагнули спілкуватися з ним і після уроку, ділитися думками і сумнівами, успіхами, невдачами. Здійснюючи правове виховання учнів, педагог сам повинен бути зразком точного й неухильного виконання норм законів і своїх обов'язків, бездоганною поведінкою не давати учням приводу для морального виправдання свого негативного ставлення до правил поведінки.

Одним із завдань формування правової культури є формування в учнів правових почуттів, які б регулювали їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності. Інакше основними регуляторами їхньої поведінки будуть прості емоції (гнів, страх), які ведуть до ситуативної поведінки, нерідко неправомірної. Наявність правових почуттів допоможе учневі долати різні труднощі, конфліктні ситуації, внутрішні суперечності, вибрати з різних шляхів тільки той, який відповідав би нормам права і моралі.

Правові почуття виконують роль:

- по-перше, психологічних чинників, що сприяють правильному подоланню внутрішніх суперечностей духовного світу особистості;

- по-друге, психологічного ставлення особистості до правових явищ і їх наслідків;

- по-третє, мотивів правомірної поведінки;

- по-четверте, емоційних форм саморегуляції, самооцінки вчинків і дій особистості;

- по-п'яте, емоційних компонентів ціннісної орієнтації відповідно до норм права, правил поведінки.

У процесі формування правових почуттів передусім важливо розвивати їх зміст. Так, учні мають знати, що почуття відповідальності виявляється в:

- усвідомленому ставленні до своєї громадської діяльності й оцінці її з точки зору власної вимогливості;

- здатності до самоаналізу, самооцінки;

- умінні своєчасно і точно виконувати доручення, доводити справу до кінця, - прояві ініціативи й самостійності у виконанні будь-якої діяльності;

- здатності передбачити наслідки своїх дій і вчинків, готовності визначати свою вину;

- емоційному переживанні виконаного завдання;

- умінні дати оцінку власної поведінки, зайняти принципову позицію в конкретній ситуації, непримиренності до порушників дисципліни.

Другим завданням формування правової культури учнів є вироблення у них навичок і звичок правомірної поведінки.

Третім завданням формування правової культури є формування в учнів активної позиції у правовій сфері, тобто нетерпимого ставлення до правопорушень, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами, які, нажаль, ще мають місце у нашому житті, вироблення уміння протистояти негативним впливам.

Четверте завдання формування правової культури – подолання в правовій системі свідомості окремих учнів помилкових поглядів і переконань, негативних навичок і звичок поведінки, які сформувалося внаслідок помилок і недоліків виховання. Ці завдання – правового виховання слід розглядати не як послідовні етапи право виховної роботи школи, а як органічну єдність.

Робота по роз’ясненню та вивченню законодавства може проводитися різними засобами та заходами. До засобів право виховної роботи слід віднести радіомовлення, телебачення, кінотеатри, клуби, газети, журнали, кіноплівки, плакати, стенди, наочні посібники та інші засоби, які можуть безпосередньо впливати на свідомість неповнолітніх і спряти розвитки їх, уяви.

Але наявність засобів ще недостатньо для досягнення кінцевого результату – формування правосвідомості. Для цього потрібно вибрати відповідну форму вказаної роботи.

Практика свідчить про те, що таких форм правового виховання чимало, вони можуть впливати на свідомість неповнолітніх. До них слід віднести: вечори запитань і відповідей, де приймають участь працівники правоохоронних органів, лекції, бесіди, диспути, вікторини, тижні права в школі, юридичні консультації, виступи фахівців по шкільному та місцевому радіо, телебаченню, в районній міській пресі, кіно, лекторії, де кожний захід супроводжується демонстрацією кінофільмів (художніх чи науково-популярних) на відповідну тему.

Кінолекторій – найбільш ефективний захід, бо бесіда чи лекція підкреслюється конкретними прикладами, відображеними у кінострічках.

Практика проведення диспутів, вікторин показує, що вони також дають позитивний результат, оскільки в них приймають участь самі неповнолітні.

Таким чином, єдність і послідовність виховного впливу в різних сферах життєдіяльності людини – як у навчальній, так і поза нею, у сфері сім'ї, побуту, вільного часу – важливий принцип педагогіки, і школа повинна забезпечити цілісний, неперервний процес виховання. Школа не може працювати ізольовано, не впливати не середовище, де живуть, розвиваються діти, формується їх свідомість і правосвідомість.

Вибір конкретної форми та конкретного заходу залежить від поставленої мети, від того, хто буде його проводити, які технічні заходи будуть використані під час його проведення із якою категорією неповнолітніх планується проведення конкретного заходу. Правове виховання учнів має два взаємопов'язаних між собою аспекти. З одного боку, воно направлене на необхідність додержання ними правил поведінки в школі, у громадських місцях, за місцем проживання. З другого боку, дає учням перспективу на майбутнє, вчить поважати закон. Ось чому для учнів в право виховній роботі необхідно звертати увагу на ті норми та галузі права, які захищають їх права та законні інтереси: норми сімейного, трудового, житлового, цивільного права, тобто на ті питання, з якими вони зустрінуться за межами навчального закладу при працевлаштуванні, при вирішенні питань, які пов'язані із збереженням житла, із правом на майно, на спадщину…

Правове виховання в навчально-виховному закладі тісно пов'язане з іншими видами виховання (моральним, трудовим, естетичним). Так, моральне виховання підготовить учнів до сприйняття та засвоєння правових норм, сприятиме формуванню нетерпимості до правопорушень. Існує залежність між трудовим вихованням учнів і їх ставленням до власності, до додержання вимог законодавства про працю. Успіхи в естетичному вихованні зменшують можливість вчинення учнями хуліганських дій, сприяють їх дбайливому ставленню до природи, пам'яток культури, творів мистецтва.

Загально профілактичне значення право виховної роботи полягає в усвідомленні неповнолітніми того, що за учинений злочин настає індивідуальна відповідальність. Адже більшість неповнолітніх вважає, що кримінальна відповідальність настає з 18 років, а до цього віку вони відповідальність не несуть. Відповідно до ст.10 Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність настає з 16 років за тяжкі злочини – з 14 років, а якщо неповнолітній не досяг цього віку, до нього судом можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, а також можуть нести відповідальність його батьки або особи, які їх замінюють.

Основні завдання, які повинні бути вирішені в процесі правового виховання неповнолітніх, як уже підкреслювалось можуть бути досягнуті за допомогою різних форм і заходів безпосередньо в школі.

Пропоную розглянути деякі форми й методи колективної позаурочної право виховної роботи із старшокласниками. Саме колективної, а не індивідуальної, бо вона має перевагу у тому, що охоплює одночасно велику кількість учнів, сприяє створенню певного емоційного настрою колективного переживання правової інформації.

В багатьох школах склалася цікава традиція – щомісяця на класній годині проводити бесіду з правової тематики. Ці розмови можуть бути на такі теми:

«Поважай правопорядок, чесно стався до громадського обов'язку», «Повага до правопорядку – це повага до волі більшості народу, осуд його правопорушників»;

«Твій обов'язок – виявити й попередити правопорушення»;

«Право, мораль, звичаї й традиції»;

«Знати, поважати і виконувати закони – обов'язок кожного юнака й дівчини».

Розмову можна починати не з нотацій, не з абстрактних закликів до правопорядку, а запропонувати подумали учням, ким кожен із них постає, коли залишається віч-на-віч із своєю совістю. Можливо, дехто із присутніх безпосередньо причетний до зламаних дерев, до розбитих із рогатки електричних лампочок чи вікон. А дехто був свідком і не спинив тих, хто цим займався. Одні обминули байдуже, інші побоялися зачіпати. Кожен винен по-своєму. Потім дати кілька хвилин на «самоаналіз». А вже потім учитель починає обговорювати питання плану бесіди, що таке закон, чиї інтереси захищає правова держава. Прийти до спільної думки: не зупинив товариша, сусіда, ровесника раз, у друге, втретє – у нього поступово виробляється звичка до правопорушень.

Така бесіда вчить осмислювати явища навколишнього життя, порівнювати, заставляти факти, події, збагнути їх мотиви, роботи правильні висновки, примушує замислитись над власною поведінкою. Бесіди доцільно ілюструвати прикладами з художньої, наукової юридичної літератури, газет і журналів, кіно й телебачення, а також відомими учням прикладами з життя колективу класу, школи, міста. Добирати такі приклади старші учні вже можуть самі. Учитель привчає аналізувати вчинки, свою власну поведінку, варіанти вирішення різних життєвих ситуацій. Наприклад: «Учениця 9-го класу їхала зі школи додому в переповненому тролейбусі. Раптом побачила, як один чоловік витягнув із сумки жінки, яка стояла поруч, і поклав в кишеню гаманець. Як, на вашу думку, повинна була діяти в даній ситуації учениця?» Можна запропонувати такі варіанти відповідей: а) спокійно їхати далі; б) вдома розповісти батькам про випадок у тролейбусі; в) при першій можливості повідомити про це міліцію; г) негайно сказати чоловікові, щоб віддав гаманець; д) сказати потерпілій, хто і неї взяв гаманець; є) повідомити про цей випадок усім пасажирам. Важливо також спиратися в бесідах на наявні в учнів знання мораль – правового характеру, на їхній життєвий досвід, залучити їх до оцінки явищ і фактів, які розглядаються під час бесіди, недисциплінованості й правопорушень. Для цього у процесі переконання розкривається суспільна значущість використання правових норм, а також показується небезпечність для суспільства наслідків, до яких призводить порушення цих норм. У даному разі особливо необхідна опора на правовий і, головне, моральний досвід учня, що дозволить стимулювати його громадську правову активність. На завершення розмови треба робити висновки, виділяти найцікавіші виступи учнів, пропонувати вислови пропозиції щодо підвищення правової культури учнів, поліпшення дисципліни й порядку у класі й школі, вказати способи впливу на порушників вимог правил поведінки, норм законів. Можна використовувати й таку поширену форму виховної роботи, як політичне інформування. Цю форму можна повністю присвятити правовому питанню або розглянути як окреме питання поряд з іншими. Для правової інформації велике значення має її актуальність, новизна. Суть її полягає в тому, щоб учням повідомлялись нові, незнайомі факти, які б викликали у них певний інтерес, спонукали б їх і надалі, слідкувати за правовими подіями.

 Одним із поширених методів правового виховання є лекція. Жваве спілкування з лектором, людиною кваліфікованою, яка знає обстановку в місті, готова дати тут же відповіді на запитання, які можуть виникнути у слухачів, надзвичайно корисно й цікаве. Варто запрошувати для читання лекцій на правову тематику лекторів-юристів, суддів, прокурорів, адвокатів, працівників міліції. Саме поява представників правоохоронних органів сприяє збудженню інтересу до лекції, викликає повагу до лектора. В нашому юридичному ліцеї предмети правового циклу викладають працівники правоохоронних органів, тому в учнів підвищений інтерес до цих предметів. Це вчителі-юристи знайомлять дітей з цілою галуззю законодавства, читають лекції, які розкривають вузлові питання цієї галузі. Такий цикл, напевно, й вірно доручати одному вчителю-юристу, бо це дозволяє йому методично обґрунтовано, у певній послідовності розташувати матеріал, виділити головні питання теми, краще знати аудиторію і встановлювати з нею психологічний контакт, враховуючи потреби школярів у конкретних правових знаннях.

Зустрічі з працівниками правоохоронних органів на позакласних заходах – це найбільш поширена форма правового виховання. До цієї форми є зауваження та побажання. Ці зустрічі не повинні носити характер залякування або розгляду негідних учинків і правопорушень учнів цієї школи чи іншої. Основну роль у цих повинні грати учні. Для цього необхідна попередня підготовка, яку проводить вчитель. Але ж зрозуміло, що не всі працівники міліції можуть виступати перед учнями методично правильно. Вони вміють розповісти про те, як розкривали той чи інший злочин, як затримували неповнолітнього та як було вчинено злочин. Щоб не вийшло так, що, прослухавши працівника правоохоронних органів, учні йшли на перевірку почутого, адже і такі випадки існують. Тому вчитель повинен. Не ображаючи працівника міліції, спитати, чи виступав він перед дитячою аудиторією і що він буде розповідати.

Не приносять користі лекції з правової тематики, коли лектор намагається тільки викласти певні санкції статей кодексу якоїсь галузі права. Такий повчальний тон, іноді навіть залякування, не сприяє вихованню в учнів поваги до закону, до правоохоронних органів, а навпаки, породжує в них неправильне уявлення про право як систему одних тільки заборон.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що лекція з правової теми не повинна зводитись до ретельного опису якогось конкретного акту чи події кримінального характеру, бути здібнена цим самим щодо правової тематики. Тому заздалегідь до проведення таких лекцій класний керівник повинен скласти схему виступу перед учнями (для себе чи для працівника правоохоронних органів). Схема може бути приблизно такою:

- причини, які викликають необхідність правового регулювання даної сфери суспільних відносин;

- зміст, норми закону, її мета, зв'язок з інтересами народу, суспільства й держави;

- як виконуються вимоги закону на даній території чи в школі;

- якщо закон недавно вступив у силу, то треба сказати, що його треба виконувати;

- завдання школярів і громадян щодо зміцнення правопорядку в даній сфері суспільних відносин.

Під час право виховної роботи як ілюстративний матеріал важливо використовувати таки приклади й факти, які не викликали б в учнів сумнівів.

З власного досвіду переконуюсь, що великий інтерес викликає ці така форма правового виховання, як кіно лекторій з правових питань.

За даними дослідженнями, яке джерело дає найбільш корисну для неповнолітніх інформацію, встановлено, що більше всього інформації вони одержують від баченого по телевізору – 48,9 %, із газет – 47,7 %, а найменше всього з підручників – 21,8%.

Ефективність цієї форми визначається тим, що пізнавальне значення лекції зростає за рахунок доповнення її фактами конкретної діяльності, відображеної у науково-популярному чи художньому кінофільмі. Дітям подобаються такі художні фільми за правової тематики.

«Батьків не вибирають», Ленфільм, 1983 р.

«Маленька Віра», Мосфільм, 1983 р.

«Без свідків», Мосфільм, 1983 р.

«Пацани», Ленфільм, 1983 р.

«Тихе дізнання», Ленфільм 1987 р.

«Мандрівка в рай», Литовська кіностудия, 1982 р.

«Опудало», Ленфільм, 1984 р.

«Рідня», Мосфільм, 1982 р.

«Калина червона», Мосфільм, 1978 р.

«Звинувачується весілля», Кіностудія ім. О.Двженка, 1986 р.

Можна і переглянути науково-популярні фільми з морально-правової тематики:

«Без права на помилку», ЦСДФ, 1984 р.

«Тяжкий урок», Узбекфільм, 1978 р.

«Провина», ЦСДФ, 1986 р.

«Повернення», Узбекфільм, 1985 р.

«Ржавчина душі», Молодовафільм, 1985 р.

«Слідчий, Укрнаукфільм, 1985 р.

При застосуванні кінофільмів необхідне обговорення після їх перегляду, тому що не всі можуть зрозуміти й усвідомити те, що вони бачили на екрані. В такому обговоренні можуть брати участь працівники правоохоронних органів, можна застосувати анкетування, а ще краще, на мій погляд, диспут.

Саме диспут учить самостійно оцінювати ті чи інші судження, відстоювати свої погляди аргументувати їх, допомагає виявити настрій вихованців їхній внутрішній світ, формувати громадську думку колективу, критичне ставлення учнів до чужих і ворожих нашому суспільству ідей, моральних принципів, правових норм.

Користь від диспуту не тільки в тому, що тут змагаються протилежні погляді: учасники дискусії взаємно збагачуються новими знаннями в галузі права, долають помилкові уявлення. Добре підготовлений диспут сприяє більш тісним контактам педагогів з учнями.

Так я філолог, то початком розмови до диспуту використовую літературні твори, крім того, й газетні статті з морально-правовою тематики, факти порушення дисципліни чи правопорушення, які мали місце у школі або в місті. Диспут можна розпочинати й з різних життєвих ситуацій:

«А, щоб було, якби ті зв'язався з правопорушниками?»

«А, щоб було, якби ти крав чужу річ?»

«А, щоб було, якби тебе впіймали в чужій квартирі?»

Під час дискусії учні мають можливість висловити свої думки, вивірити свої погляди на окремі правові питання, переконатися у своїй правоті чи навпаки змінити свої переконання з приводу тих, чи інших питань.

Розвиток дитини неможливий без належного рівня правових знань і навичок правомірної поведінки. Цього можна досягнути шляхом здобуття правової освіти, провідне місце в системі якої належить загальнообов’язковому курсу «Основи правознавства»,

 Специфіка цього курсу полягає, зокрема, в тому, що на уроках предмета, учні зустрічаються із ситуаціями, свідками й учасниками, яких вони зустрічають у повсякденному житті.

Вивчаючи «Основи правознавства» у 9 класі загальноосвітньої школи, учні, як частково дієздатні особи, стають учасниками різноманітних правових відносин. У зв'язку з цим вироблення навичок правомірної поведінки на уроках правознавства має не тільки пізнавальну, а й неабияку практичну цінність.

Для досягнення цієї мети я використовую різні форми, прийоми й методи навчальної діяльності. Одним із найбільш ефективних серед них є рольові ігри, які можна застосувати як на уроках, так і в позакласній роботі.

Вміле застосування рольових ігор сприяє кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу, формує навички дій у найтиповіших життєвих ситуаціях, розвиває аналітичне мислення учнів, значно активізує їхню роботу на уроці, виробляє вміння застосувати здобуті знання на практиці, давати правову оцінку різним суспільним відносинам, стимулює учнів до копіткої роботи з нормативно-правовими актами та коментарями до них, до перегляду та прослухування теле- і радіопередач із правової тематики. Усе це в кінцевому підсумку сприяє значному підвищенню активної життєвої позиції, правовому вихованню.

Під час рольової гри учні, які спостерігають за нею, сприймають її не тільки на слух, як розповідь учителя, а й за допомогою зору. А учні, що виконують певні ролі, краще засвоюють навчальний матеріал, тому що вони, входячи в роль, сприймають його не тільки розумом, а й емоціями. Завдяки цьому вони засвоюють його глибоко й міцно.

Сама підготовка учнів до виконання певної ролі вимагає від них максимальної концентрації зусиль на головному, але водночас і значної уваги до деталей, бо у правовідносинах немає нічого другорядного.  Готуючись до виконання певної ролі, учні активно вивчають першоджерела, статті в газетах (зокрема, в «Юридичному віснику») та журналах, а також уривки навчальних кінофільмів. Пропустивши якусь роль через себе, учень засвоює програмовий матеріал на тому рівні, який дає йому змогу зрозуміти не тільки зміст правової норми, а й її місце в системі інших юридичних норм. Будучи учасником рольової гри (як пасивними, так і активними), учні зможуть засвоїти не тільки зміст норм матеріального права, а й механізм реалізації прав людини через систему процесуальних норм. Завдяки рольовим іграм учні засвоюють зміст правових норм у всьому їх розмаїтті на якісно вищому рівні, який забезпечує здатність до системного аналізу набутих знань.

У 9 класі на уроках правознавства я практикую проведення рольових ігор 5-6 разів на рік. Роблю все для того, щоб гра органічно вписувалася в хід уроку. Як правило, гра триває до п’яти хвилин. Перед початком рольової ігри ставлю класу запитання, на які учні відповідають після її закінчення.

Уміле застосування рольових ігор сприяє кращому засвоєнню учнями навчально матеріалу, формує навички дій у найтиповіших життєвих ситуаціях, розвиває аналітичне мислення учнів, значно активізує їхню роботу на уроці.

Учасники гри, які виконують певні ролі, отримують від учителя лише загальні постанови, а гру готують самостійно за літературою, яку їм рекомендує вчитель. За два-три дні до уроку, на якому буде проведена гра, перевіряю в майбутніх учасників сценарій і даю поради. Іноді у сильному класі доручаю двом-трьом групам учнів паралельно готувати рольову гру, а на уроці виступають ті з них, хто краще впорався із завданням. Змагання між учнями стимулюють їх до застосування творчого підходу під час виконання завдань, а це сприяє глибшому, міцнішому і якіснішому засвоєнню навчального матеріалу.

 Першу рольову гру застосовую на уроці: «Трудовий договір: підстави виникнення, зміни й припинення». Один учень виступає в ролі керівника підприємства, другий у ролі особи, яка поступає на роботу. При цьому намагаюся в рамках можливого створити обстановку, яка хоч трохи нагадувала б кабінет директора підприємства (робочий стіл буквою «Т», телефон тощо). Перед тим як двоє учнів займуть свої місця пропоную класові, спостерігаючи за грою, визначити зміст і сторони трудового договору.

«Директор. Отже, громадянине Заров В. хочете влаштуватися на роботу на наше підприємство».

Заров. Так, я прочитав у газеті, що вам потрібні електрики з ремонту швейного устаткування.

Директор. Я можу запропонувати вам посаду електрика з ремонту швейних машинок у другому цеху. Ваша трудова функція полягатиме в тому, щоб упродовж робочого дня здійснювати ремонт і технічне обслугована швейних машинок, які цього потрібують. Оплата праці у нас погодинна. Чи влаштовують Вас такі умови?

Заров. Так влаштовують, бо зараз особливо вибирати ні з чого.

Директор. Робота у нас нелегка, вимагає досить високої кваліфікації. Тому я можу запропонувати Вам укладення трудового договору з випробувальним терміном у межах одного місяця. Чи згодні Ви на це?

Заров. Так, згоден, я думаю, що справлюся зі своїми трудовими обов’язками, бо раніше мені доводилося виконувати й більш складу роботу.

Директор. Коли Ві зможете приступити до роботи?

Заров. Хоч завтра.

Директор. Тоді дайте Вашу заяву, я її підпишу, і йдіть із нею у відділ кадрів оформляти прийом на роботу. (Бере заяву і підписує її)»

Пропоную учням відповісти на кілька запитань:

1. Виходячи з побаченого й почутого, спробуйте визначити, хто є сторонами трудового договору.
2. Які є види умов трудового договору?
3. Які з вищеназваних умов трудового договору є необхідними, а які факультативними і чому?
4. Про що повинні були домовитися директор  і Заров при укладенні трудового договору?
5. Які документи треба подавати при прийомі на роботу?

Ще одним прикладом використання рольової гри є урок «Правові основи підприємницької діяльності». Один учень виступає в ролі продавця, а інший – в ролі покупця, який пройшов  до магазину в зв’язку з тим, що його фотоапарат вийшов із ладу і період гарантійного терміну.

Бажано в міру можливості відтворити обстановку магазину, зокрема, продавець повинен бути в халаті, а на полиці мають бути вставлені товари для продажу. Це сприятиме кращому сприйняттю гри, а ті, хто за нею спостерігатиме, зможуть відчути себе її учасниками.

«Покупець. Два місяці тому я купив у вашому магазині фотоапарат «Кодак». З учорашнього дня в ньому перестав працювати лічильник кадрів.

Продавець. Покажіть, будь ласка фотоапарат. (Покупець передає його продавцеві, той оглядає.) Чим Ві можете підтвердити, що купили цей фотоапарат в нашому магазині?

Покупець. Ось гарантійний талон із штампом вашого магазину так косовий чек.

Продавець. Зрозуміло. (Закладає у фотоапарат відпрацьовану плівку, яку взяв з полиці й працює з нею.) Але Ваш фотоапарат працює, тобто фотографує, а те, що не працює лічильник кадрів, не впливає на якість фотознімків.

Покупець. Але лічильник кадрів повинен працювати. Для чого інакше він існує? Я не збираюся рахувати використані кадри.

Продавець. Тоді чого Ви домагаєтесь?

Покупець. Відремонтуйте лічильник кадрів або поверніть мені гроші.

Продавець. Ремонт займе багато часу, нам треба відправляти апарат аж у Київ, там є майстерня. Гроші ми Вам, звичайно, можемо повернути, але, згідно з законом «Про захист прав споживачів» , я можу запропонувати Вам замінити фотоапарат іншим цієї ж моделі. Щоправда, тоді Вам доведеться дещо доплатити, або апарат залишиться у Вас, а ми, відповідно, зменшимо купівельну ціну, тобто повернемо Вам частину грошей, які Ві заплатили, купуючи фотоапарат. Так що вибирати Вам.

Покупець. Тоді замініть мені фотоапарат на аналогічний, але обов’язково продемонструйте, як працює лічильник кадрів.

Продавець. Аякже. (Бере з полиці фотоапарат і демонструє, заповнює гарантійний талон. Покупець забирає новій фотоапарат)»

Пропоную учням відповісти на такі запитання:

1. Якими є права споживача при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну?
2. Де робив записи продавець, коли обміняв покупцеві фотоапарат?
3. Де саме покупці можуть оскаржити порушення своїх прав?
4. В якому обсязі підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні життю або здоров’ю, майну споживача товарами, які мають конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки?

Аналогічні рольові ігри застосовую на уроках «Підстави і порядок притягнення до адміністративної відповідальності», «Дисциплінарна й матеріальна відповідальність», «Цивільно-правова відповідальність».

Застосування рольових ігор може бути ефективним лише в тому випадку, якщо вони органічно поєднуються з іншими методами, формами і прийомами навчання, які традиційними, так і нетрадиційними, зокрема, із брейн-рингом та розв’язуванням юридичних задач.

Підготовка і проведення уроків із застосування рольових ігор вимагають чималих зусиль і від учителя, і від учнів, але це – затрати сил і енергії, які працюють на кінцевий результат, отже, вони того варті.

Правове виховання – це діяльність юридичних і фізичних осіб, що цілеспрямовано впливає на правову свідомість і правове поводження громадян.

Задача правового виховання полягає в тому, щоб на основі загальних право виховних цілей у кожної людини були сформовані.

• Правильна правова орієнтація і поважне відношення до  законів;
• Свідомий вибір варіантів поводження;
• Поважне відношення до правоохоронних органів;
• Почуття особистої відповідальності й свідомість невідворотності покарання за правопорушення;
• Критичне відношення до правопорушень і порушників законові;
• Потреба в особистій участі в боротьбі з правопорушеннями;
• Упевненість у необхідності правових норм для нормальної життєдіяльності суспільства і його членів;
• Усвідомлена звичка дотримувати законові.

Формування активної громадянської позиції учнів досягається шляхом ознайомлення з нормативно-правовою базою, яка регламентує права людини, механізми та гарантії їх здійснення й захисту. Без належного рівня правових знань і навичок неможлива свідома доля громадянина в суспільному та державному житті, здатність легальними способами захищати загальновизнані суспільні цінності. Адже між рівне обізнаності людини й рівнем дотримання прав і воль існує безпосередній зв’язок.

Ознайомлюючи учнів з основними нормативно-правовими актами, треба створити умови для саморозвитку особистості і умовах певного соціуму і певної культури. Поважаючи в особі особистість, людина здатна поважати права інших людей і захищати свої власні. Закономірним наслідком цього і буде свідома соціально активна поведінка. Найголовнішим на цьому етапі є особистісно орієнтований підхід, позначка якого полягає в створенні оптимальних розумів для розвитку і становлення особистості як суб’єкта діяльність і стосунки відповідно до стійкої системи особистісних цінностей, зокрема активної громадянської позиції.

Процес формування умінь і навичок може бути набагато результативнішим, якщо організувати навчання в співробітництві, яку ґрунтується на спільній діяльності вчителя й учнів, взаєморозумінні й гуманізмі, єдності інтересів та прагнень всіх учасників навчального процесу і має на меті особистісний розвиток учнів. Саме таке навчання підносить творчість, гідність і самосвідомість. Вчитель виступає як організатор, старший, більш досвідчений товариш, що знає і розуміє споживи, інтереси та можливості кожної дитини.

Яким би не був урок за формою проведення, його слід організувати так, щоб забезпечити максимальну можливу активність учнів із постійно діючим зворотним зв’язком.

Одним із чинників, які підвищують ефективність навчання, є групова робота на уроках правознавства з використанням інтерактивних методів. У рамках особистісне орієнтованого урока, де переважають групові форми роботи, я дотримуюсь певних загально педагогіческих принципів, а саме: гуманізації, що полягає в ставленні до людини як до найвищої соціальної цінності:

• Сприяння соціальній дитини, подолання відчуженості у відносинах педагогів і вихованців;
• Систематичності й послідовності засвоєнні правових норм, їх усвідомленні, формуванні соціального досвіду;
• Співробітництва, спільної діяльності педагогів і учнів, які стають активними суб’єктами самовиховання;
• Оптимізації, що потребує вибору таких форм, методів, засобів діяльності, які давали б найкращі результати за умови раціональної витрати сил, години.

Накопичений досвід проведення особистісне орієнтованих уроків правознавства, де переважають групові методи роботи, дає змогу виокремити їх ознаки.

1. Оптимальною є група з 4-5 учнів, гетерогенна (різнорідна).
2. Завдання можуть бути однаковими для всіх або диференційованими.
3. Враховується і оцінюється індивідуальний внесок кожного.
4. Ролі в груп чітко розподілені (керівник, секретар, посередник, доповідач).
5. Робота в групі проводиться на основі міжособистісного спілкування:

1. учні вільно спілкуються один з одним, інформація доповнюється, уточняється;
2. учні не можуть спілкуватись один з одним безпосередньо, а взаємодіють із керівником або секретарем.

6. Склад групи змінюється залежно від змісту характерові роботи.

Робота в групах проводиться на різних етапах уроку. У процесі викладання правознавства найефективнішою є групова робота аналізу нормативних документів. Особистісне орієнтований підхід передбачає право учня самому вибирати завдання, яке він буде виконувати, працюючи в групі. У своїй практиці пропоную завдання трьох типів. Завдання А передбачають репродуктивну діяльність (робота за зразком або досить повною інструкцією), типові Б – мають перетворювально-репродуктивний характер (за інструкцією або за планом), завдання В пов’язані з пошуковою діяльністю (розв’язання самостійне або з незначною допомогою вчителя). Наведемо приклади.

Тема «Право на освіту»

Завдання А. Проаналізуйте статтю 29 Законові  «Про освіту» і оформіть свої висновки яку відповідь на питання «Структура освіти в Україні».

Завдання Б. Проаналізуйте статтю 3 Законові «Про освіту» за таким планом.

1. Право громадян України на освіту.
2. Гарантії на освіту.
3. Зробить загальні висновки.

Завдання В. Уважно ознайомитися з фрагментами Законові «Про освіту». Спробуйте стисло передати основну думку шкірного з них,  визначте основні.

Практикую також роботові в групах із документом, коли усі виконують одне завдання, але ролі учнів у процесі виконання різні (керівник, секретар, посередник, доповідач).

При опрацюванні й аналізі прав і воль громадян за тестом Загальної декларації прав людини об’єдную учнів в 3 групи і пропоную розглянути відповідні статті Декларації:

• статті, які визначають громадянські права людини;
• статті, які декларують політичні права людини;
• статті, що визначають соціально-економічні й культурні права.

Після закінчення роботи в групах доповідачі звітують про роботу, записуючи результати у відповідні стовпчика таблиці на дошці:

Загальна декларація прав людини

Громадянські права

Політичні права

Соціально-економічні та культурні права

Ефективною формою роботи є опрацювання в групі текстові підручника, статті з преси (особливо в сільській школі, де недостатньо забезпечено підручниками).

Учні розвивають навички критичного аналізу, пошуку й відбору інформації, вміння оцінювати її достовірність – вусі не формує активну громадську позиція учня.

Під година опрацювання текстів документів використовую методичні прийоми:

• читання текстові з примітками (! -інформація цікава і корисна, ? -заперечення або сумнів, + - інформація нова, V – інформація відома);
•  читання текстів із зупинками (розподіл на частини, формулювання висновків);
• читання кожним членом групи певної частини текстові, а після цього розповідь, що сприяє розвитку уміння висловлювати думку так, щоб зрозуміли інші (саме – і взаємоперевірка);
• читання з наступним складанням планові або постановкою запитань до текстові, складання таблиць тощо;
• читання й аналіз текстові.

У процесі роботи застосовую такі методичні прийоми.

1. «Моделювання ситуації». Наприклад: «Змоделюйте гіпотетичну ситуацію, яка відповідає ст.40, 42, 43 Конституції України; ст.150, 157 ККУ».
2. «Естафета» - перевірка в групах знання юридичних зрозуміти.
3. «Логічний ланцюжок – учитель чи учень називає вислів, поняття, а інші продовжують («Політичні права – це…», «Економічні права – це…»).
4. «Мозковий штурм» - метод швидкого генерування  ідей для розв’язання конкретних проблем або відповіді на запитання. «Мозковий штурм» - це ефективний метод колективного обговорювання, пошук рішення шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників. Як показує практика, шляхом «мозкового штурму» всього за декілька хвилин можна отримати десятки ідей. Н уроці називаю тему дискусії й запрошую учнів узяти участь у її обговоренні шляхом «штурму» , організовую за такими етапами.

1. Усі учасники пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми.
2. Ідеї записуються на дошці.
3. Якщо група вважає кількість поданих ідей достатньою, запис їх припиняється.
4. Після того, як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються.
5. Відібраються ті, що можуть допомогти розв’язати поставлену проблему.

Під час проведення «мозкового штурму» необхідно дотримуватися певних правил: 

• Треба зібрати якомога більше ідей щодо розв’язання або проблеми.
• Пропоную учням залежно від зайнятих ними позицій зібратися біля плакатів, які розвішані на стінах у класі.
• Прошу учнів огрунтувати свою позицію.
• Після того, як усі позиції висловлені, запитую в учнів, чи немає серед них таких, хто в ході дискусії змінив свою точку зору і хотів би перейти з однієї групи в іншу.
• Прошу обґрунтувати причину зміну своєї позиції.

Наведемо приклади:

1. «Депутатська недоторканість не винна існувати»;  позиції: «повністю згодний»,  «категорично не згодний», «частково згодний»;
2. три табличка з написами: «Права належати людям від народження», «Народ і держава домовляються про взаємні права», «Права людині надає влада» - учні мають приєднатися до одного із тверджень і обґрунтувати свою крапку зору.

• Метод «Навчаючи - вчуся» доцільно використовувати під година опрацювання кількох зрозуміти: після опанування учнем інформації(картка певного кольору з визначенням поняття він винний пояснити іншому учневі зміст цього поняття, переконатись у його засвоєнні, а потім доповнити інформацію за допомогою інших учнів. Приміром, вивчаючи тему «Право», можна розглянути за допомогою цього методові поняття міжнародно-правовий акт, нормативно-правовий акт, прецедент, правовий звичай.

«Навчаючи – вчуся». Цей  метод надає учням можливість взяти участь у навчанні по передачі своїх знань іншим. Роботу організовую таким чином.

• Повідомивши тему та мету уроку, роздаю учням картки із завдання – інформацією, яку вони повинні засвоїти.
• Якщо учням щось не зрозуміло, пропоную звернутися за поясненням.
• Прошу підготуватися до передачі цієї інформації у доступній формі.
• Учні ознайомлюють із своєю інформацією однокласників та однокласниць.
• Після передачі всієї інформації прошу учнів розповісти, про що вони дізналися від інших.

Метод «Прес» використовую у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію щодо суспільної проблеми, яка обговорюється. Метод надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання.

Метод «Прес» має таку структуру та етапи:

• слід примусити працювати уяву учнів – не відкидати жодної ідеї;
• можна подавати кілька ідей або розвивати ідеї інших;
• не можна обговорювати й критикувати ідеї інших, давати їм оцінку.

     Наведемо приклади запитань для «мозкового штурмові»:

     «Як поводитись у конфліктній ситуації?»;

• «Уявіть собі, що ви в складі групи осіб, яка розробляє права учнів у школі». Які права ви би включили б до списку? Обґрунтуйте свою відповідь»;
• «Які асоціації викликає у вас слово «дискримінація»?»

Робота в великій групі (тобто усім класом) – навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми.

Я намагаюся уникати «закритих» питань, на які можна однозначно відповісти «так» чи «ні», ставлю запитання «відкриті», які починаються з «як», «чому», заохочую учнів висловити свої ідеї, почуття. Демонструю увагу всіх, дякуючи кожному за питання або висловлювання.

Дуже важливо на уроках залучати до роботи всіх учнів. У цьому мені допомагають такі методи, як «Коло» та «Мікрофон».

«Коло» - учні по черзі, сидячи у колі, мають можливість висловити свою думку або обґрунтувати свою позицію.

«Мікрофон» - по черзі викликаю учнів, які імітують «говоріння і мікрофон». Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.

Робота в малих групах – більшість завдань виконується  в малих групах або парах. Ця форма організації корисна для формування навичок участі в дискусії. Більшості учнів легше висловлюватися в невеличкій групі, до того ж  цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потребам вислуховувати кожну дитину у великій групі. Заняття в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці.

Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, розвивають почуття терпимості та поваги до думки інших. Формую невеликі групи (5-7 осіб, об’єдную їх різними способами:

1) прошу учнів розрахуватися на 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го;

2) роздаю учням різні геометричні  фігури, кольорові папірці тощо;

3) розподіляю за порами року;

4) об’єдную із сусідом або сусідкою по парті та з учнями ближніх парт.

 

5. «Займи позицію». Цей метод допомагає вести обговорювання дискусійного питання в класі. Використовую його з метою надання учням можливості висловитися та попрактикуватися у навичках спілкування.

1. Після оголошення дискусійного питання звертаюсь до учнів із завданням – зайняти певну позицію щодо дискусійного питання: «так», «ні» або «не визначився».

Викладання правознавчих курсів дає учням можливість:

• здобувати правові знання, які допоможуть молодим людям у майбутньому стати громадянами з високою правовою культурою, чіткою громадянською позицією;
• працювати з юридичною літературою;
• в ході вивчення нових тем практично застосувати свої знання.

Знання своїх прав та обов’язків, уміння отстоювати й захищати свої права, права інших людей, використовуючи державні та громадянські  організації для захисту своїх законних прав та інтересів – це основні питання, яким я приділяю постійну увагу, працюючи з учнями.

На допомогу учням у кабінеті зібрано невелику юридичну бібліотеку, відеотеку , систематизовано матеріали з газет «Голос України», «Юридичний вісник», бюлетеня «Відомості Верховної Ради». На уроках та у позакласній роботі використовую навчальні відеофільми серії «Наш вибір», «Оонівська система захисту прав людини», «Права дітей» у мультфільмах; фрагменти художніх фільмів, таких програм, як «Закон є закон», «Закон і ми»; різноманітні посібники, плакати, ксерокопії як роздатковий дидактичний матеріал, що містить необхідну законодавчу базу і має практичне правознавче спрямовуння. На заняття запрошую представників різних юридичних професій. Для мене як учителя дуже важливо, щоб знання, здобуті учнями, знайшли застосування в житті. Тому під час викладання правознавчих курсів, навчаю учнів висловлювати свою точку зору, власний погляд на ту чи іншу проблему, виробляю в них уміння відстоювати свою позицію. У цьому мені допомагають такі форми роботи, як аналіз правової ситуації. «Шкала думок», «Займіть позицію», метод «Прес».

Ті учні, що виявили особливий інтерес до правознавства і в майбутньому мріють обрати професію юриста, відвідують заняття факультативу, проводять бесіди з учнями початкових та середніх класів, беруть участь у брейн-рингах, олімпіадах. Усю свою діяльність спрямовую на формування творчої особистості. Бо вірю – виховавши особистість, здатну творчо засвоювати знання і застосовувати їх на практиці, мі відродимо інтелектуальний потенціал країни, від якого залежить майбутнє нашої держави.

Стимулюю прояв самостійності учнів, їхні творчі можливості рольова гра. Мета застосування цього методу – визначити ставлення учнів до конкретної життєвої ситуації, допомогти їм набути досвіду виходу  з конфліктної ситуації шляхом рольової гри. Ставлю запитання до учнів:

• Що відбувається в цій ситуації?
• Чи наявний конфлікт прав у цій ситуації?
• Яке право тут порушено?

• На охорону здоров’я -42,2%;
• Право оскаржити в суді бездіяльність органів влади, посадових осіб – 1,2 %:
• Право навчатися рідною мовою – 1,2%.

5. Чи знаєте Ви про механізм захисту прав людини:

а) на міжнародному рівні;

б) державному;

в) регіональному?

Люди переважно знають, куди треба звертатися в разі порушення прав людини, але 25% не змогли визначитися із тим, до кого слід звернутися при порушенні конкретних прав. Результати опитування показали, що громадяни не знають про свої можливості захищати права й свободи всіма незабороненими законом способами, право отримувати інформацію в органах державної влади. Звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України  з прав людини тощо.

 

ВИСНОВКИ

Підкреслюючи значення правової культури учнів, слід зазначити, що правове виховання не ставить перед собою мети озброїти їх досконалим і повним знанням діючого законодавства.

Мету правового виховання можна вважати досягнутою, якщо учні знатимуть основні принципи законодавства і керуватимуться ними в своєму житті, виходячи з глибокої переконаності в їх правильності й необхідності.

Правове виховання учнів, порівняно з іншими напрямами виховання, має свою специфіку. Вона визначається передусім соціально-правовим статусом учнівської молоді в нашому суспільстві. Школярі перебувають в матеріальній залежності від батьків, їхні самостійність і активність у діяльності коригується педагогічним колективом, у них недостатній обсяг правових знань і досвід правових відносин, вони мають засвоювати правові знання, які регулюють їх життя і діяльність як неповнолітніх, і ті правові норми, якими їм доведеться керуватися у своєму майбутньому житті й діяльності. З вивчення досвіду роботи вчителів у школі з правового виховання учнів, помічаю, що іноді і цій справі мають місце певні недоліки:

• нахил у бік  кримінальної тематики;
• захоплення окремими правовими питаннями (а необхідно розкривати всю систему принципів права їх місця в житті суспільства, обґрунтування їх, справедливості;
• перенесення центру ваги на пояснення того, що закон володіє «обмеженнями», «заборонами»,, замість того, щоб показати моральну суть правових норм, формування досвіду належної поведінки:
• розрив між розкриттям загальних положень права й форм конкретної поведінки, внаслідок чого використовуються приклади, що викликають пізнавальний або розважальний інтерес, а не ефективне включення;
• недостатнє наголошення на особистій відповідальності і Приходжу до такого висновку, що результативність правового виховання не залежить від рівня педагогічної сумлінності, усвідомлення ними виховання  і своєї відповідальності , кількості проведених виховних заходів, хоч ці показники відіграють не останню роль, але основне – в характері діяльності педагогів і діяльності вихованців, у характері стосунків між ними.

 

Використана література

1. Булгакова А.В. Основи правових знань. Права чола-століття6 Методичний збірник. – Х.:Ранок, 1998
2. Дьяченко В.К. Сотрудничество в навчанні: Про колективний засіб навчальної роботи: Кн.для вчителя. – М.: Освіта, 1991
3. Кремінь В.Г. Сучасна освіта в контексті реформування //Освіта України. –1999. - №14.
4. Конституція України й основи правознавства в школі: Кн. Для вчителя/ за ред. І.Б.Усенко. – К,:Український центр правничих студій, 1990
5. Подмазин С.И. Теорія і практика семестро-блочно-зачетного оцінювання знань учнів. Урок правознавства в ліцеї. Велика Чернеччина – Запоріжжя: Просвіта, 2000
6. 6 Рабинович П.М. Права людини й громадянина в Конституції України. – Х.:  Право, 1997
7. Права людини: Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв / Т.Бжезовська, А, Булла, Л.Забольцька та ін. За ред. Л.Грузинової, Л.Заблоцької, І.Усенка, Г.Цвікальської – Укр.Прав.Фундація. В «Право», 1996.
8. Фіцула М.М. Правове виховання учнів : навчально-методичний посібник – К., 1997.
9. Якиманська І.С. Личносно-ориєнтированне навчання в сучасній школі – М., 1996.
10. Якиманская И.С. Разработка технологий личностно-ориентированного обучения //Вопросі психологии. – 1995.