Опис власного досвіду

Опис власного педагогічного досвіду

вчителя математики

Саламахи Руслани Ярославівни

«Щоб дитина була палко зацікавлена

навчанням,їй необхідне багате,

різноманітне приваблююче,

інтелектуальне життя».

В.О. Сухомлинський

    Обмірковуючи слова В.С.Сухомлинського: «Школа – це комора знань, а не

світло розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливішим

завданням школи – виховання здібностей». Я з кожним днем своєї діяльності

переконуюсь, що вони  є основою побудови навчально-виховної системи в школі.

     Свою основну функцію в роботі з учнями я вбачаю у формуванні розвиненої особистості, у створенні умов, за яких дитина може та намагається навчатися.

Проблема над якою я працюю «Компетентнісний підхід до навчання

учнів на уроках математики», вимагає пошуку ефективних методів навчання і

таких прийомів, які б активізували школярів і симулювали їх до самостійного

оволодіння знаннями. Урок - це завжди творчість і пошук. І я, як вчитель,

повинна зробити все, щоб сучасний урок математики був для дітей цікавим,

радісним, щоб розкривав творчий потенціал особистості. Допомагають досягти поставленої мети такі психолого-педагогічні аспекти:

- створення атмосфери зацікавленості кожного учня;

- стимулювання учнів до сміливо вираженої власної думки;

- підтримувати в учнів бажання знаходити свій спосіб розв’язання завдання;

- активізувати діяльність шляхом створення проблемних ситуацій.

    Педагогічне покликання – це не тільки передача знань, умінь і навичок, а й

всебічний розвиток здібностей та можливостей учнів, виховання порядного,

відповідального, свідомого громадянина країни.

       Саме тому, в своїй роботі з учнями застосовую різні форми та методи

навчання, проводжу нестандартні уроки: урок-казка, урок-гра, урок-подорож,

урок-змагання, урок-проект.

   Все це у кінцевому рахунку викликає у школярів інтерес до знань.

Розвивається також образне мислення, фантазія та уява учнів.

      Велику увагу приділяю систематичному виконанню усних вправ. Усне

опитування на уроках математики є одним з основних форм оперативної

перевірки знань і вмінь учнів. Усні вправи розвивають в учнів уважність, спостережливість, ініціативу,збуджують інтерес до математики.

       Я звертаю увагу на усну лічбу починаючи з 5 класу. Усні вправи

ефективні, захоплюють своєю простотою і слабких учнів. Використовуючи їх,можна створити в класі атмосферу змагання. Проте їх розв’язання потребує від учнів великого розумового навантаження, і тому порівняно швидко втомлює їх.Існують як усні (слухові) вправи, так і напівслухові (зорово-слухові).Більш ефективними є усні вправи, тому що учні при цьому нічого не записують і ніякими засобами не користуються – це сприяє розвитку пам’яті.

    Значний позитивний ефект під час навчання математики можна отримати, коли після вивчення кожного математичного факту запропонувати учням навести приклади, які підтверджують вивчене. Такі приклади допомагають учням швидше з’ясовувати головне, формують уміння застосовувати отримані знання на практиці. Складаючи вправи,наводячи власні приклади, учень вчиться працювати самостійно і творчо. Доцільно робити так, щоб усна лічба сприймалася учнями як цікава гра. Тоді вони самі уважно стежать за

відповідями один одного.

   Усна лічба може бути максимально варіативною як за змістом, так і за

формою. ЇЇ можна проводити у вигляді змагання між командами,

впорядковування відповідей, математичного диктанту, гри «Сходинки»,

«Слабка ланка» «За хвилину розв’яжи» тощо.

      Опишу коротко деякі прийоми усної лічби, які я досить часто

використовую на своїх уроках.

1. Усна лічба з використанням карток. Одна сторона карток – зелена, а

друга – червона. Пропоную приклади, і якщо учень дає правильну відповідь, то інші діти показують зелену сторону своєї картки, якщо ж він помилився – червону(асоціація з кольорами світлофора). При цьому маю змогу оцінити

знання всіх учнів, а не тільки того, хто відповідає.

2. Фізкультурна хвилинка. Такі «хвилинки» особливо необхідні для учнів

5 – 6-х класів, щоб дати змогу дітям відпочити. Поповнюю ці «хвилинки»

математичним змістом. Наприклад, після вивчення теми « Правильні та

неправильні дроби» пропоную учня таке завдання: присідати, коли називаю

правильні дроби, нахилятися вперед - коли неправильні, коли називаю ціле

число – стояти рівно тощо,у 8 кл. «Квадратні корені…» ірраціональні-плескати,вирази,які мають зміст- піднімати руки догори.

3. Гра «Сходинки». На кожній сходинці малюнка написано завдання на

одну дію. Команда учнів (кількість учнів відповідає кількості сходинок)

«піднімається по ній. Кожен учень виконує одну дію. Якщо помиляється

«падає» вниз. По сходах можна підніматися з різних сторін, граючи вдвох (або

двома командами).

4. «Поспішай та не помиляйся». Це гра полягає в написанні математичного

диктанту. Я з певною швидкістю читаю завдання за завданням, а учні на

аркушах записують відповіді.

5. Естафета. На дошці заздалегідь написані приклади в два стовпчики. Учні

об’єднуються в дві команди. Перші учасники гри від кожної команди

одночасно підходять до дошки, розв’язують перше завдання зі свого стовпчика. Розв’язавши, повертаються на своє місце і передають естафету наступному члену команди і т.д. Виграє та команда, яка швидше і без помилок виконає всі завдання.

6. «Лічба- доповнення». Записую на дошці будь-яке число, наприклад 2,7.

Учні повинні назвати друге число, яке доповнює число 2,7 до іншого наприклад до 5; 2,9 тощо. Ті числа, що називаю, і ті, що дають учні, не записуються. Цим забезпечується тренування із запам’ятовування чисел.                        Перелік та опис форм усної лічби, звичайно, можна продовжити. Досвід роботи показує, що учні вправи відіграють неабияку роль у підвищенні ефективності уроку. Учитель, знаючи клас, індивідуальні особливості учнів, може дібрати оптимальний темп, оптимальний зміст, форми, методи та засоби проведення усної лічби.

    Усна лічба повинна проводитися у швидкому темпі, якщо йдеться про відпрацювання навичок. Але якщо усні вправи використовуються з метою закріплення тільки що вивченого матеріалу, то в цьому випадку недоцільно квапити учнів. Чим свідоміші будуть їх дії на початку формування навичок, тим глибшим і міцнішим буде їх засвоєння.

      Під час виконання усних вправ учителю не слід запитувати лише учнів, які добре встигають з математики – це послаблює ініціативу й активність учнів, оптимальне розв’язання педагогічних завдань на всіх етапах навчання.

Метою педагогічної діяльності педагога Саламахи Р.Я. є забезпечення необхідного рівня засвоєння систематизованих знань з математики через розвиток комунікативної компетентності, формування здібностей до освіти, потреби в самовдосконаленні. Мета її педагогічної діяльності визначається:

•                  забезпеченням якості засвоєння знань з математики;
•                  розвитком комунікативної компетентності.;
•                  формуванням загальноосвітніх умінь та навичок;
•                  організацією діяльності учнів, що спрямована на самореалізацію особистості.

1. Для формування  соціальної компетентності вчитель:.
   •     вибирає  завдання, що передбачають для учнів самостійний пошук розв’язання;
   •     використовує самооцінювання та взаємооцінювання учнів;
   •     пропонує розв’язування задач різними способами та визначення раціональних способів розв’язання;

-    практикує надання доручень (наприклад «відповідальний за                                                              наочність», «консультант», тощо).

2. Для формування  комунікативної компетентності:.
   •     стимулює учнів до висловлювання власної точки зору;
   •     організовує роботу в групах;
   •     проводить нестандартні уроки, уроки-змагання, КВК.

3. Для формування  інформаційної компетентності:.

• використовує додаткову інформацію в процесі викладання математики;
• стимулює учнів до використання додаткових джерел інформації;

4. Для формування   компетентності самоосвіти і саморозвитку:.

• пропонує учням писати повідомлення, реферати, самостійні творчі роботи;
• залучає учнів до участі в конкурсі «Кенгуру», «Мультитест»;

залучає учнів до участі в олімпіадах.