опорні конспекти з теми "Оздоблення виробів з дерева" (точені вироби, та різьблення) 7клас

Урок №______

Тема. Оздоблення точених виробів.

Мета. Ознайомити учнів з прийомами оздоблення точених виробів безпосередньо в токарному верстаті; виховання позитивного ставлення до праці;  розвиток естетичного, логічного мислення.

Основні поняття: прикрашання, оздоблення.

Обладнання: токарний верстат для обробки деревини, набір токарних стамесок (залежно від вибраного об'єкту праці), наждачна шкурка, контрольно-вимірювальний інструмент, шаблон, олівець.

Структура заняття

I. Організаційний момент

II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Технологія оздоблення точених виробів без застосування оздоблювальних матеріалів.

2. Технологія виготовлення та оздоблення точених виробів із застосуванням гуашевих (акварельних) фарб, лаків.

3. Технологія шліфування та полірування.

 IV. Практична робота «Шліфування та полірування виробів»

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Фронтальна бесіда.

1) Як запобігають загниванню виробів із деревинних матеріалів?

2) Із якою метою вироби з деревини покривають лакофарбовими матеріалами?

3) Який технологічний процес називається оздобленням?

4) Які підготовчі технологічні операції виконують при оздобленні виробів з деревини?

5) Які інструменти використовують для підготовки поверхні виробів з деревини для оздоблення?

6) Чим відрізняється оздоблення від опорядження?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Технологія оздоблення точених виробів без застосування оздоблювальних матеріалів.

Є багато способів обробки поверхонь дерев'яних виробів: лакування, фарбування, полірування, фанерування деревиною, що має гарну текстуру (дуб, карельська береза, бук тощо).

Виточені на токарному верстаті вироби можна прикрасити, або оздобити, у різні способи. Деякі вироби обробляють шліфуванням, тобто зачищають деталі абразивною (шліфувальною) шкуркою. Основою її є бавовняна тканина або цупкий папір, на один бік яких приклеєні дрібні зерна скла або інших твердих мінералів. Часто абразивом є наждак, тому абразивну шкірку називають наждачною. Для зручності роботи шматок абразивної шкурки прикріплюють до дерев'яного бруска. Так її легше і безпечніше тримати в руках. Колодку зі шкуркою прикріплюють до деталі, що обертається, і переміщують уздовж неї швидкими зворотно-поступальними рухами.

Щоб надати виробу привабливого вигляду і виділити текстуру, його полірують. Відполірувати виріб можна бруском більш твердої деревини. Прийоми роботи такі самі, як і при шліфуванні.

Виріб, виготовлений на токарному верстаті, можна прикрасити випаленими поясками. Для цього треба в потрібному місці косяком зробити невеличкі проточки, а потім до них ребром притиснути відрізок шпону або мідний дріт діаметром 0,5-1,0 мм. Для того, щоб не обпектися дротом його кінці намотують на дві палички.  Через 4—5 секунд, коли з'явиться димок, шпон чи дріт  можна відвести від оздоблювальної поверхні. Унаслідок тертя на поверхні виробу утвориться чорний випалений поясок.

2. Технологія виготовлення та оздоблення точених виробів із застосуванням гуашевих (акварельних) фарб, лаків.

Також вироби можна оздоблювати лакофарбовими матеріалами, які, крім декоративної, виконують ще й захисну функцію, тобто захищають виріб від руйнівної дії зовнішнього середовища (гниття, ушкодження комахами і грибками).

Наносити лакофарбові матеріали і барвники на точені вироби можна за допомогою пульверизатора або пензля.

У шкільних майстернях можна застосовувати водополімерні, гуашеві, масляні та інші лакофарбові матеріали, які нешкідливі для організму людини.

Після нанесення першого шару лакофарбового покриття його необхідно просушити впродовж 18 — 24 год. Після висихання поверхні її шліфують шліфувальною шкуркою з дрібним зерном, після нанесення другого шару і повторного просушування виконують шліфування другого шару. Останній шар покриття не шліфують.

3. Технологія шліфування та полірування.

Для шліфування ручним способом шліфувальну шкурку закріплюють на дерев'яних брусках — шліфтах. Шліфування виконують коловими рухами.

Полірування виконується бруском з більш твердої деревини у такий само спосіб, як і шліфування.

 IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Учні за списком по черзі працюють на токарному верстаті під наглядом учителя. Решта учнів працює над заготовками з металом.

ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

На завершення заняття треба підвести його підсумки, звернувши і; увагу на засвоєння учнями основних понять.

 VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити конспект

УРОК № __

Тема. Оздоблення виробів різьбленням

Мета: ознайомити учнів з тригранно-виїмковим різьбленням, навчити виконувати найпростіші елементи різьблення; виховувати бережливе ставлення до обладнання  та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

І. Організаційний момент    5 хв

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів 10 хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 15 хв

IV. Практична робота  50   хв

V. Підсумки уроку. Домашнє завдання ……………………… 10хв

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Геометричне різьблення.

Цікавим і привабливим є оздоблення виробів геометричним різьбленням, у якому орнаментальні мотиви складаються з простих геометричних елементів: ліній, трикутників, квадратів, прямокутників, ромбів, кіл, вирізаних різцем на поверхні виробу.

Існує багато видів геометричного різьблення.  Одним із видів є тригранно-виїмкове різьблення. Основним елементом є вирізана тригранна піраміда.  В чистому вигляді використовується рідко. Основні елементи, крім тригранної піраміди, - це чотиригранна піраміда, вічко, зубчик. Елементи поєднують між собою в стрічкові орнаменти, в розети.

Власне геометричне різьблення – це комбінація тригранно-виїмкового різьблення та контурного геометричного різьблення. Застосовується найчастіше, оскільки поєднання двох технік різьблення дає більш повноцінні композиції.

Найпростішими елементами геометричного різьблення є двогранні виїмки прямолінійної або криволінійної форми різної ширини і глибини. Повторення прямих виїмок, розміщених вертикально або під кутом, утворюють узор, який називають драбинкою. Технологія його виконання подібна до технології контурного різьблення.

Контурне геометричне різьблення має свою історичну назву «ільчасте письмо». Воно утворюється прорізанням неглибоких тоненьких ліній - заглиблень, що мають вигляд тоненької сітки. Подібним чином утворюються інші орнаментальні мотиви: «січені зубці», «огірочки», «кривульки» тощо

2. Інструменти для різьблення. Технологія різьблення.

Для виконання різьблення необхідно мати набір спеціальних різальних інструментів: стамесок, ножів-різаків, а також креслярське приладдя - твердий олівець, шило, металеву лінійку з міліметровими поділками, косинець, циркуль.

Для тригранно-виїмкового різьблення  достатньо лише одного косого ножа.

Для геометричного різьблення крім косого ножа потрібні півкруглі стамески, кутик.

Різьблення виконують після розробки на аркуші паперу відповідної композиції та перенесення її на виріб.

Наносять композицію через копірку. Але більш точним є перенесення композиції за допомогою циркуля та вимірника.

Геометричне різьблення виконують на чистих, добре виструганих та відшліфованих дошках м'яких і твердих порід деревини зі слабо вираженою текстурою. Звичайно, краще починати вправи і перші роботи на деревині м'яких порід (липа, верба, вільха, каштан).

Під час виконання тригранно-виїмчастого різьблення різак тримають чотирма пальцями, а великий палець має впиратися у ручку різака, або лежати на скошеній верхній частині різака.

Робоче положення різака може бути «до себе» і «від себе». Рука повинна лежати на дощечці для контролю за рухом різця. При ружові від себе інколи допомагають великим пальцем лівої руки.

Найпростішими елементами орнаменту для різьблення є паралельні лінії вздовж і впоперек деревини.

При обробці деревини різанням слід додержувати двох основних правил:

1. Різати потрібно за волокном, щоб зрізані кінчики волоком притискати різцем,  а не рухатися порти них. Різ буде чистим.

2. Якщо елемент розташований таким чином, що його необхідно зрізувати вздовж волокон, то його зрізують найпершим, щоб не сколоти його.

Від правильного виконання цих правил залежить якість різьблення.

Основним елементом тригранно-виїмчастого різьблення є тригранна виїмка. Залежно від техніки виконання виїмки можуть бути рівнобедреними, рівносторонніми із заглибленням у центрі, рівнобедреними із заглибленням біля основи.

На заготовку наносять горизонтальні лінії на відстані 5... 10 мм одна від одної. Потім будують рівносторонні трикутники. Тримаючи різак вертикально, наколюють промені трикутника від вершини кожного кута. При вершині наколювання має більшу глибину. При наближенні до кута глибина зменшується нанівець.

 Потім кінчиком косого ножа зрізують кожен елемент окремо. Кінчик ножа повинен йти від вершини до вершини трикутника. В середині максимальне заглиблення. Ніж ставимо під кутом. Чим більший кут, тим глибші будуть виїмки. В кожного різьбяра своя улюблена глибина. Для малих елементів зі стороною трикутника 5-10 мм глибина повинні бути приблизно 3-5 мм.

Для вирізування вигнутих довгих тригранних елементів використовують косий ніж з меншим кутом леза.

IV. Практична робота

Виконання пробного різьблення.

1. Правильна хватка ножа.
2. Пробна вправа «різ на себе»
3. Пробна вправа «різ від себе»
4. Вирізування лінії.
5. Вирізування тригранного елемента

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

 Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом. Розробити орнамент для тригранно-виїмкогового різьблення.