Опорні конспекти з теми "Складання виробів з деревини"

Тема.  Монтаж виробів.

Мета: сформувати в учнів поняття про з’єднання деталей з деревини за допомогою клею; розвивати політехнічний світогляд; виховувати відповідальність за результат роботи.

    Ключові поняття: клейове з’єднання, клей, струбцина, прес.

Обладнання: клей, пензлі, струбцини, верстаки, матеріали для шліфування.

Хід уроку

I.  Організаційний етап

II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.

III. Оголошення теми та освітньої мети.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу

1. Загальні відомості про склеювання.
2. Технологічний процес склеювання дерев’яних поверхонь.

1. Загальні відомості про склеювання.

Клейові з’єднання мають саме широке застосування в столярній справі. Вони набагато підвищують міцність і довговічність з’єднувальних елементів, захищають їх від попадання вологи, загнивання, дозволяють з’єднувати тонкі заготовки, щити великих розмірів. Крім цього клей застосовують для оздоблення виробів з деревини шпоном, іншими матеріалами.

Промисловість випускає різні види клеїв, які потребують ретельної підготовки до використання. У шкільних майстернях використовують готовий, рідкий, білого кольору клей ПВА. Він має цілий ряд переваг над іншими: утворює міцне з’єднання, може заповнювати тоненькі щілини і отвори, має високу довговічність, повільно висихає, стійкий до вологи, протидіє загниванню місць склеювання.

1.                    Технологічний процес склеювання дерев’яних поверхонь.

Процес склеювання складається з послідовності таких технологічних операцій: підготовка поверхні деревини для склеювання, підготовка клейових розчинів, нанесення клейового розчину на поверхню елементів заготовок, склеювання, вибір пристроїв для ущільнення місць склеювання, режимів склеювання, витримка деталей, що склеюються, до висихання клею і кінцева обробка виробу.

Щоб клейове з’єднання було якісним, поверхні заготовок у місцях склеювання повинні щільно прилягати одна до одної, бути очищеними від бруду, пилу, тирси.

Неякісні з’єднання одержують тоді, коли поверхні занадто гладкі, відшліфовані, вкриті фарбами або мастилом.

Клей наносять на поверхні рівномірним шаром за допомогою пензля. Клей просочує волокна деревини, а після з’єднання деталей – висихає і ніби зшиває склеєні поверхні тонкими ниточками – волокнами. Якщо товщина клейового шва мала – якість з’єднування зменшується, оскільки не вся площина однієї поверхні щільно прилягає до іншої. При великій товщині клейового шва міцність також знижується, оскільки висихання клею супроводжується зменшенням його об’єму і виникають розриви.

Для ущільнення місць склеювання поверхонь використовують різні пристосування: струбцини: преси, вайми.  В залежності від форми склеюваних деталей вони мають різну конструкцію

При цьому клей проникає в деревину і після висихання утримує деталі. Лишки клею, які виступили на поверхню з’єднуваних деталей при їх затискуванні (пресуванні), потрібно зняти вологим тампоном, не чекаючи висихання клею.

Необхідно пам’ятати, що надмірне стискування приводить до витискування клею і з’єднання також стає неякісним.

При виготовленні столярних виробів застосовують різні види з’єднань фанери з іншими дерев’яними конструкціями виробу. Найпростіші з’єднання використовують при виготовленні різних ящиків, поличок. Їх виконують способом внаклад, в четверть, у паз та іншими методами. При з’єднанні виробу  внаклад  клей наносять на обидві поверхні і щільно притискують одна до одної. При з’єднанні в паз, спочатку пилкою роблять пропил необхідної ширини і глибини, очищають його від тирси, наносять клей на обидві поверхні і склеюють. Таким же чином виконують з’єднання в четверть, якщо товщина фанери не більше 5 шарів. Про інші види з’єднань ти ознайомишся при вивченні наступних тем.

Усі роботи виконуються у добре провітрюваному, без протягів приміщенні або під примусовою вентиляцією.

V. Закріплення знань.

У чому полягає суть склеювання?

Від чого залежить міцність з’єднання?

Які пристосування застосовують для ущільнення місць склеювання?

VІ. Практична робота

Склеювання деталей виробу.

VIІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи

VIIІ. Домашнє завдання: Принести декілька невеликих цвяхів та шурупів.

Тема.   З'єднання виробів за допомогою цвяхів.

Мета: сформувати в учнів поняття про цвяхові та шурупові з’єднання, ознайомити з сучасними видами шурупів; розвивати політехнічний світогляд; виховувати відповідальність за результат роботи.

    Ключові поняття: шуруп, цвях, викрутка, шліц.

Обладнання: різні види шурупів та цвяхів, струбцини, клей, верстаки, шліф матеріали.

Хід уроку

I.  Організаційний етап

II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.

III. Оголошення теми та освітньої мети.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу

1. З’єднання цвяхами. 

2.  З’єднання шурупами.

1. З’єднання цвяхами.

Для збільшення міцності з’єднувальних деталей застосовують також цвяхи і шурупи.

Цвяхи більше використовують у будівництві. Для зміцнення з’єднання цвяхи загинають вздовж волокон у вигляді скоби. При цьому зменшується вірогідність поранення гострим кінцем цвяха при експлуатації виробу. Превагою є швидкість виконання з’єднання. Недоліком є неміцне з’єднання. Тому для підвищення міцності забивають декілька цвяхів під різними кутами (~12-20°) на відстані один від одного 10 діаметрів стрижня цвяха. Довжина має бути в 2-4 рази більшою за товщину планки, а діаметр в 10 разів меншим за товщину планки. Не слід близько до краю забивати цвях, необхідно відступити близько 15 діаметрів стрижня цвяха. Для забивання цвяхів  в тверді породи деревини цвях можна натерти змоченим милом, або просвердлити отвір, який менший за діаметр стрижня цвяха.

Цвяхи позначаються діаметром та довжино: Ø2×50 (діаметр стрижня 2 мм, довжина приблизно 50 мм).

2. З’єднання шурупами.

Більш міцним з’єднанням дерев’яних деталей є з’єднання шурупами. За рахунок різьби збільшується міцність з’єднання. З’єднання шурупами використовують в будівництві, меблевому виробництві тощо. При з’єднуванні деталей шурупами, відстань від краю заготовки повинна бути не менша за чотири діаметри шурупів, а відстань між їх центрами – 15 діаметрів. Недотримання цих розмірів може призвести до розколювання з’єднуваних деталей.

Шурупи надійно стягують з’єднувальні деталі при їх закручуванні. Шурупи за конструкцією бувають з потайною, напівпотайною та відкритою головкою.

Планка, яка приєднується до бруска, обов’язково повинна мати отвори для закладання шурупів. Для полегшення укручування шурупа в тверду породу деревини, доцільно попередньо просвердлити отвір (в м’якій породі зробити наколку шилом). Його діаметр повинен становити приблизно 0,7 діаметра шурупа, а глибина – орієнтовно 0,5 його довжини.

Існують сучасні зразки шурупів, які виконані з металу, загартовані (для надання твердості) і мають дуже гострий кінець, тонкий стрижень та високий профіль різьби. Такі шурупи в народі називають «саморізами». Їх набагато легше загвинчувати в деревину. В головці в них «+» подібний шліц для використання електрифікованого інструменту або фігурної викрутки. Для потайної головки обов’язково висвердлюємо потай для головки.

Півкруглі головки є також широкими. Нижня частина головки замінює шайбу і таким чином поверхня деталі не зминається. 

Існують також різні кольори сучасних шурупів: чорні, білі, жовті.

Недопустимо забивати шурупи молотком, оскільки це призводить до неякісного з’єднання деталей. Для зміцнення з’єднання поверхня змащують додатково клеєм, а потім зміцнюють шурупами. Вони замінюють струбцини.

В позначення шурупів також використовують діаметр та довжину стрижня (для шурупів з потайними головками довжина разом з головкою): шуруп 3.5×16 (шуруп з зовнішнім діаметром різьби 3,5 мм а довжина 16 мм).

V. Закріплення знань.

Як можна зміцнити цвяхове з’єднання?

Які правила добирання цвяхів?

Які заходи необхідні виконати для забивання цвяхів в тверді породи деревини?

Які є види шурупів?

Які правила виконання шурупового з’єднання?

VІ. Практична робота

Склеювання деталей виробу.

Пробне забивання цвяхів та закручування шурупів.

VIІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи

VIIІ. Домашнє завдання: Принести від 10 різноманітних зразків шурупів та цвяхів та підписати їх. Роботу виконати на аркуші картону, фанери або ДВП.

Тема.  Оцінка об'єкта і процесу технологічної діяльності.

Мета: сформувати в учнів поняття про прийоми контролю розмірів та форми заготовок; розвивати політехнічний світогляд; виховувати відповідальність за результат роботи.

    Ключові поняття: кутник, лінійка, кронциркуль, контроль.

Обладнання: контрольно-вимірювальний інструмент, деталі виробу, зразки деталей для пробного контролю.

Хід уроку

I.  Організаційний етап

II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.

Які інструменти використовують для вимірювання розмірів заготовок з деревини?

III. Оголошення теми та освітньої мети.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу

Всі корисні речі (вироби) виготовляють згідно креслення. На кресленні проставляють розміри всіх деталей виробу, які визначаються під час його проектування або прийнятті конструктором при конструюванні виробу.

Чи можна виготовити вироби, щоб їх розміри точно відповідали кресленню? Ні, не можна, тому, що це залежить від способів обробки заготовок, властивостей матеріалу, з якого виготовляється виріб тощо. Тому під час проектування виробів передбачається можливість їх виготовлення з деякими відхиленнями розмірів від передбачених кресленням. Тобто вони можуть бути дещо більшими або меншими. Різницю між розміром, передбаченим кресленням і дійсним розміром виготовленої деталі, називають допуском. Якщо допуск перевищує певні норми, то використання таких деталей не дає змоги виготовити якісний виріб. Отже, в процесі виконання технологічних операцій, при виготовленні деталей, необхідно контролювати якість їх виготовлення. В деревообробці для вимірювання та контролю розмірів застосовують різні інструменти: лінійки, кутники, косинці, циркулі, транспортир, шаблони, складаний метр.

Контроль якості обробки повинен виконуватись справним, добре налагодженим інструментом, оскільки від цього буде залежати якість виготовлення виробу. Робочі поверхні лінійки, кутника, косинця, транспортира, шаблона не повинні бути пошкодженим.

Для перевірки рівності робочих поверхонь, наприклад лінійки або косинця, їх розміщують впритул одна до одної і спостерігають проти світла щільність з’єднання. Якщо світло не проходить, щілини відсутні, значить поверхні рівні, не пошкоджені. Цей метод дістав назву візуального контролю поверхні «на просвіт».

Візуальний метод контролю застосовують для перевірки якості обробки горизонтальних поверхонь виробів, бічних граней, торця, кромки без визначення розмірів.

Розміри виробів, тобто їх числові значення, вимірюються інструментами, на яких нанесені поділки відповідних одиниць вимірювання. На лінійках такими величинами можуть бути сантиметри, міліметри, на транспортирах – градуси. Чим більша кількість поділок на вимірювальному інструменті припадає на один, наприклад сантиметр на лінійці, тим більша точність вимірювання цим інструментом.

Під час роботи вимірювальним інструментом іноді поділки стираються, що може призвести до неточних вимірювань. Для перевірки точності шкали лінійки її порівнюють шляхом прикладання до контрольної лінійки. При цьому необхідно, щоб відповідні риски на обох лінійках співпадали. Якщо на робочій лінійці штрихи не співпадають з штрихами контрольної, то таку лінійку вибраковують, тобто нею користуватися не можна.

В деревообробці використовують і більш точні інструменти – штангенциркулі.

І менш точні безшкальні інструменти – кронциркулі. Кронциркулем вимірюють розмір, фіксують ніжки кронциркуля, прикладають до лінійки  і визначаємо розмір.

V. Закріплення знань.

Що називають допуском?

Які інструменти використовують для контролю розмірів заготовки?

VІ. Практична робота

Виготовлення творчого проекту. Вибір заготовок. Розмічальні роботи.

VIІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи

Здача виробів.

VIIІ. Домашнє завдання:

Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

Мета: виявити рівень сформованості навичок оздоблення та контролю виробів з фанери; розвивати навички самоконтролю та політехнічне мислення; виховувати культуру праці.

Об'єкти практичної діяльності учнів: деталі виробу проектної діяльності учнів,

Обладнання: картки з оцінюванням навчальних досягнень учнів.

Тип уроку: контроль знань та умінь.

Хід уроку

I.  Організаційний етап  (5хв)

ІІ. Проведення оцінювання навчальних досягнень учнів.  (15 хв)

Завдання у формі карток і містять тестові завдання. Правильна відповідь тільки одна.

ІІІ. Узагальнення знань та умінь, які учні отримали під час вивчення основ обробки деревинних матеріалів. (10 хв)

ІV. Підбиття підсумків. (10 хв)

Аналіз типових помилок. Виставлення оцінок.

V. Домашнє завдання. (5 хв)

Знайти інформацію про сучасні деревообробні інструменти та матеріали.

 приклад запитань для атестації по темі
 

1. Як називається інструмент для утворення отворів? (свердло)
2. Перерахувати  пристрої та механізми які використовують для свердління деревини. (дриль, коловорот, бурави)
3.  Чим шліфують краї фанери після випилювання лобзиком? (дерев’яним брусочком з шліфувальною шкуркою)
4. З чого складається шліфувальна шкурка? (тканина або папір і подрібнені частинки твердої речовини)
5. Назвіть способи оздоблення виробів з фанери. (випалювання, різьблення, розфарбовування…)
6. Який клей бажано використовувати для склеювання деталей з деревини та фанери? (ПВА)
7. Що необхідно зробити  для того, щоб клейове з’єднання було міцним? (притиснути деталі)
8. Які пристосування використовують для стискання деталей при склеюванні? (вайми, струбцини)
9. Які ви знаєте види з’єднань на клею? (внаклад, у чверть, в паз)
10.  Які види шурупів ви знаєте? (з потайною, півкруглою та пів потайною головкою)
11.  Яким інструментом виконують з’єднання шурупами? (викруткою)
12.  Якими інструментами контролюють прямолінійність краю деталі з фанери? (лінійка або перо кутника)
13.  За яким графічним документом виготовляють та перевіряють розміри виробу? (креслення виробу)