Опорні конспекти з теми "Технічне конструювання" 7клас

УРОК № __

Тема. Охорона праці. Повторення і узагальнення знань отриманих у 6-му класі.

Мета: ознайомити учнів з правилами поведінки у шкільній майстерні та проінструктувати їх, повторити та узагальнити знання, отримані у 6 класі; виховувати бережливе ставлення до обладнання  та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

І. Організаційний момент   10  хв

ІІ. Повторення та узагальнення знань. Первинний інструктаж……  35 хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 25 хв

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів   10  хв

V. Домашнє завдання  5   хв

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Ознайомлення з учнями.

2. ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Які конструкційні матеріали ви використовували  у 6 класі?

Які слюсарні операції  використовуються при обробці тонкого листового металу?

З якою метою використовують напилок?

Первинний інструктаж. Запис у зошитах

1. В майстерні знаходитися в спецодязі.
2. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель.
3. Заборонено виходити з майстерні без дозволу учителя.
4. Заборонено чіпати устаткування та інструменти без дозволу учителя.
5. Інструментами та верстатами можна користуватися тільки з дозволу учителя та після відповідного навчання.
6. Заборонено користуватися несправним обладнанням та інструментами.
7. З інструментами  та устаткуванням поводитися обережно та бережливо.
8. В разі травми або аварійної ситуації негайно повідомити учителя.
9. Користуватися захисними екранами  та іншими захисними пристроями.
10. Наприкінці уроку прибрати інструменти на місця, прибрати робоче місце.

3. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь.

На всіх етапах розвитку суспільства людина прагнула забезпечити свою життєдіяльність. Найпростіший вид господарювання виник в період, коли первісна людина займалася збиранням плодів дикоростучих рослин, виловом риби, полюванням на диких тварин. Пізніше вона приручила тварину, почала займатися землеробством. Для цього людина сконструювала найпростіші знаряддя праці. Для вирощування та переробки плодів рослин застосовувала рало, соху, серп, ціп, жорна, ступу та інші знаряддя. Обробку деревини виконувала ножем, сокирою. Разом з цим людина постійно задумувалась над удосконаленням знарядь праці. З'являються перші механізми, які дали можливість виробляти необхідну і корисну для людини продукцію. Таке господарювання дістало назву виробниче. Постійно вдосконалюючи знаряддя праці, людина почала виготовляти продукції більше, ніж споживала сама. Це привело до того, що частина людей займалась вирощуванням рослин (землеробством), інші - вирощуванням тварин (скотарством), ще частина - виробництвом знарядь праці та предметів споживання (одяг, зброя, інструменти для обробки матеріалів, обробітку ґрунту, догляду за тваринами тощо). Тобто з'являються різні ремесла. Далі відбувається відокремлення ремесла від землеробства. Для забезпечення власних потреб людина починає обмінюватися виробленим нею товаром. Зароджується торгівля. Здійснюється суспільний поділ праці. З появою складніших механізмів (для видобування копалин, їх переробки, виготовлення продукції) виникла необхідність забезпечення їхньої роботи об'єднанням груп людей. З'являються великі поселення, утворюються міста, відбувається відокремлення міста від села.

Подальший розвиток техніки приводить до появи транспортних засобів, які сприяють ефективному обміну продуктами праці людини (торгівля). Згодом виробнича і обслуговуюча діяльність удосконалюється, з'являється наука. Здійснюється подальше розмежування окремих виробничих напрямів у самостійні структури (добувну, переробну, наукову, торговельну тощо). Нині таке господарювання називається народним господарством (економікою) або системою суспільного виробництва. Це взаємодія робочої сили і засобів виробництва, яка спрямована на створення всього необхідного для існування людей (життєзабезпечення): продуктів, промислових виробів, харчування, різних послуг (мал. 1). Сукупність підприємств (господарств), які виготовляють однакову (однорідну) продукцію, називають галуззю народного господарства. В різних галузях застосовують різні знаряддя праці, які називаються засобами виробництва (або засобами праці). До них належать інструменти, машини, механізми, за допомогою яких виробляється продукція. А все те, що підлягає обробці (з чого виготовляється продукція), називають предметом праці (вугілля, руда, газ, нафта, зерно, овочі, фрукти тощо).

Народне господарство охоплює галузі матеріального виробництва (виробнича сфера) і галузі невиробничої сфери. Головна галузь виробничої сфери - промисловість. Вона поділяється на важку, яка виробляє машини, устаткування, прилади, інструменти, електроенергію, метали, деревинні матеріали, сировину, легку і харчову.

Важливими ланками виробничої сфери є також сільське господарство, будівництво, транспорт і зв'язок.

Галузі невиробничої сфери хоча і не створюють матеріальні блага, проте забезпечують різноманітні побутові і духовні потреби людини. Особливе місце у невиробничій сфері належить інтелектуальній праці, в результаті якої створюється нова техніка, розробляються нові конструкційні матеріали та нові технології. А це в свою чергу приводить до поліпшення економіки держави, добробуту людей. Тому основне завдання кожної галузі полягає в удосконаленні всіх видів діяльності людини, запровадженні нових, ефективних технологій, які забезпечують виробництво високоякісних товарів та їх реалізацію.

Усі галузі виробничої і невиробничої сфери тісно пов'язані між собою і становлять народногосподарський комплекс країни (див. схему на с. 6).

Все, що створено працею людини: продукти харчування, одяг, машини, фабрики, заводи, фермерські, приватні господарства, - це національне багатство країни, а те, що створюється, наприклад, за рік, називається національним доходом.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ 1 ВМІНЬ УЧНІВ

1. Від чого залежить добробут людини?

2. Що необхідно для створення будь-якого продукту матеріального виробництва?

3. Як впливає впровадження інновацій на розвиток економіки країни?

4. Чому продукти творчої діяльності цінуються найбільше?

5. Наведи приклади сільськогосподарської та промислової продукції.

6. Наведи приклади технологій, які застосовуються в галузях виробничої та невиробничої сфери.

V. Домашнє завдання: Вивчити інструктаж. Визначити в  яких галузях працюють батьки, родичі.

УРОК № __

Тема. Проеціювання на три площини.

Мета:навчити учнів виконувати 3 проекції об’ємної фігури; виховувати бережливе ставлення до обладнання , акуратність; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

І. Організаційний момент     5хв

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів 5 хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 25 хв

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів    10 хв

V. Практична робота………………………35хв

VІ. Підсумки уроку     5хв

VIІ. Домашнє завдання     5хв

ХІД УРОКУ

I, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1. Згадай, що необхідно знати, щоб виготовити виріб.

2. Які вироби можна виготовити за двома проекціями?

3. Що називають невизначеністю форми об'ємного виробу?

4. На якій площині проекцій утворюється фронтальна проекція? Горизонтальна проекція?

5. Назви основні лінії креслення та наведи приклади їх застосування.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Ти вже знаєш, щоб виготовити виріб, необхідно знати його форму, розміри, з якого матеріалу він виготовлятиметься, способи з'єднання окремих елементів та інші дані.

Розглянь технічний рисунок упору для розпилювання заготовок (мал. 16) і подумай, чи достатньо горизонтальної і фронтальної проекцій для виготовлення цього виробу.

Тобі відомо, що дві проекції предмета (горизонтальна і фронтальна) досить повно та однозначно визначають на кресленнях форму багатьох предметів. Але не всіх. На малюнку 17 показано дві проекції, які відповідають одночасно кільком предметам. А це означає, що за двома проекціями не завжди можна точно уявити форму предмета. До таких виробів належить упор для розпилювання дощок. Які ж додаткові дані для цього необхідно мати?

Щоб побудувати креслення, за яким можна уявити форму зображуваного предмета, користуються трьома проекціями. У цьому разі до двох відомих площин проекцій (горизонтальної і фронтальної) додається ще одна - профільна. Утворену на профільній площині проекцію зазивають профільною проекцією. Профільна площина проекцій перпендикулярна одночасно горизонтальній і фронтальній площинам проекцій. Три взаємно перпендикулярні площини проекцій утворюють тригранний кут (мал. 18).

Попарний перетин площин проекцій утворюють три лінії, що виходять із спільної точки О. Ці лінії називають осями проекцій: х, у, г.

Предмет, який проеціюють, вміщують у простір тригранного кута і мал. 19) і послідовно розглядають з трьох боків: спереду, зверху і зліва.

За допомогою уявних проеціюючих променів утворюють проекції на кожній площині проекцій.

Щоб побудувати креслення предмета, всі три площини проекцій суміщують в одну площину. Для цього горизонтальну площину повертають вниз, а профільну - вправо (мал. 20, а, б) до суміщення з фронтальною площиною проекцій. Утворене таким чином креслення складається з трьох прямокутних проекцій предмета: фронтальної, горизонтальної і профільної. На кресленні всі три проекції розміщують у проекційному зв'язку, тобто горизонтальну проекцію - під фронтальною, а профільну - праворуч від неї. Фронтальна і профільна проекції розміщені на одній висоті. Осі проекцій і проеціюючі промені на кресленні не показують (мал. 20, в).

Проекції, що дають уявлення про видимі частини поверхонь предметів, називають виглядами (мал. 21).

Вигляд - це зображення повернутої до спостерігача частини предмета. Для будь-якого предмета (якщо цього вимагає його форма) можна отримати три вигляди.

Зображення, утворене на фронтальній площині проекцій, називають виглядом спереду.

Зображення на горизонтальній площині проекції називають виглядом зверху, а на профільній площині проекцій - виглядом зліва.

Зображення на фронтальній площині проекцій вважають головним. Тому вигляд спереду називають ще головним. Відносно нього розміщують інші вигляди на кресленні: вигляд зверху - під ним, вигляд зліва -праворуч від нього і на одній висоті. За рахунок цього досягається проекційний зв'язок між виглядами. Він є необхідною умовою для створення цілісного уявлення про форму зображеного предмета.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ 1 ВМІНЬ УЧНІВ

1. Як отримують профільну проекцію?
2. Яке зображення предмета називають виглядом?
3. Як взаємно розміщують вигляди на кресленнях?
4. Який вигляд на кресленні називають головним і чому?
5. Яким вимогам повинен відповідати головний вигляд на кресленні?
6. Від чого залежить кількість виглядів на кресленні?

Практична робота

Виконання фронтальної проекції виробу

Обладнання і матеріали: технічний рисунок ящика для дрібних деталей, лінійка, олівець, оригінал виробу.

Послідовність виконання роботи:

1. Ознайомся з технічним рисунком виробу (мал. 22).

2. Визнач габаритні розміри виробу та окремих його елементів.

3. З'ясуй необхідну кількість проекцій для виготовлення виробу.

4. Виконай фронтальну проекцію виробу в робочому зошиті.

5. Простав необхідні розміри.

6. Склади технологічну карту на виготовлення виробу.

7. Виконай розрахунки витрат матеріалів на виготовлення виробу.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.

УРОК № __

Тема. Технічне конструювання виробів. Методи конструювання. Види шипових з’єднань.

Мета: ознайомити з методом фокальних об’єктів, ознайомити з видами шипових з’єдлнань; виховувати бережливе ставлення до обладнання  та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

І. Організаційний момент    5хв

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів 5 хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу  25хв

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів     10хв

V. Практична робота………………………35хв

VІ. Підсумки уроку     5хв

VIІ. Домашнє завдання    5 хв

ХІД УРОКУ

I, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1. Оглянь речі, якими ти користуєшся найчастіше. Що б ти хотів поліпшити в цих виробах?

2. Як ти вважаєш, чи необхідно для виготовлення кожного нового виробу розробляти проект?

3. Які методи проектування ти вже знаєш?

4. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Метод фокальних об’єктів.

З кожним роком усе ширшою стає сфера діяльності людини. Допитливість і розум людини створюють нові можливості для реалізації мрій, які ще донедавна здавалися нездійсненними. Проте навіть геніальні ідеї та відкриття виникають на основі спостережень за найпростішими явищами та предметами довкілля. Природа сприяє народженню багатьох ідей, які можна реалізувати для здійснення найзаповітніших мрій людства. Так, спостерігаючи за польотами птахів, люди створили літальні апарати, помітивши властивість плавучості окремих тіл, - сконструювали катери, кораблі. А скільки потрібних людям речей створено завдяки застосуванню та перенесенню властивостей явищ і предметів природи на нові вироби.

Розглянувши сучасні інструменти й машини, ти побачиш, як дивовижно схожі вони на окремі органи живих організмів. Так, наприклад, плоскогубці, кусачки, ножиці схожі на клешні крабів, зуби хижих звірів тощо. Щоденно ми користуємося речами, які за формою чи властивостями нагадують природні.

Через схожість випадкових ознак різних об'єктів дуже багато з них мають спільні назви. Наприклад, хобот фрезерного верстата і слона, листовий метал - листок на дереві, ключ гайковий, ключ для замка і журавлиний ключ. Різальні частини багатьох інструментів називають зубцями, звужені - носком, а опорні - п'яткою.

Іноді перенесення властивостей природних об'єктів у виробництво здається парадоксальним. Згадай, наприклад, яку властивість має реп'ях і як цю властивість використовують у широко розповсюджених липких застібках (для взуття, одягу тощо).

Перенесення властивостей випадково обраних явищ та об'єктів на предмет, який проектується, називають методом фокальних об'єктів.

Цей метод використовують для створення моделей нових виробів. Завдяки йому сконструйовано багато нових речей. Спробуй його застосувати у своїй практичній діяльності.

2. Види шипових з'єднань

Актуалізація опорних знань.

1. Згадай, як підвищити міцність і надійність з єднань деталей з деревини.

2. Які технологічні операції передують з'єднанню деталей склеюванням?

3. Які інструменти використовують для підготовки поверхонь з'єднуваних деталей?

При виготовленні столярних виробів застосовують різноманітні з'єднання, які підвищують їх естетичність та міцність. Найбільшого поширення набули шипові з'єднання.

Шипове з'єднання складається з двох елементів — шипа і провушини або шипа і гнізда (мал. 4). Товщина шипа 5, повинна дорівнювати 0,4 товщини бруска 50. При одинарному шипі: S₁=0.4S₀. Ширина заплечика

Згідно зі стандартами шипові з'єднання бувають кутові кінцеві, кутові серединні і кутові ящикові (мал. 5).

Щоб збільшити міцність з'єднання і виробу в цілому, виготовляють два, три і більше шипів.

Виготовлення елементів шипового з'єднання розпочинають із розмічання заготовки (мал. 6). Для цього необхідно підготувати лінійку, кутник, рейсмус і олівець. Слід пам'ятати, що від точності розмічання залежить якість з'єднання. Шипи, провушини і гнізда розмічають одним настроюванням рейсмуса. Розміри шипа та гнізда (провушини) мають бути однаковими. Коли шип входить у гніздо або провушину, його поверхні повинні щільно, без зазорів прилягати до їх бічних площин.

Випилювання шипів та запилювання провушин виконують дрібнозубою пилкою. При випилюванні шипа пропил має пройти із зовнішнього боку розмітки (мал. 7, а), а при запилюванні провушини -із внутрішнього (мал. 7, б).

Заплечики шипа відпилюють з нахилом пилки всередину на 1...2 ° (мал. 7, в). Нахил забезпечує щільне прилягання заплечика до деталі. При нещільному приляганні заплечиків, їх припасовують (мал. 8).

Середину провушини видовбують долотом (мал. 9). Послідовність видовбування гнізда показано на малюнку 10.

Правила безпечної праці долотом

1. Працювати дозволяється тільки добре загостреним та справним інструментом. Ручки інструментів не повинні мати сколів, тріщин, надломів.

2. Долота треба ставити на верстак у спеціально обладнані гнізда, розміщувати на верстаку лезами від себе так, щоб вони не виступали за краї кришки.

3. Забороняється різати інструментом, впираючись грудьми або колінами у заготовку. Ні в якому разі не розміщувати руку та не утримувати нею заготовку попереду леза інструмента.

4. При видовбуванні отворів забороняється здувати дрібні відходи, оскільки можна запорошити або травмувати очі.

5. Передавати інструмент можна лише ручкою вперед.

6. Щоб не порізатися, не можна перевіряти якість загострення леза пальцями.

7. Зберігати інструменти у відведених для них місцях.

5. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ 1 ВМІНЬ УЧНІВ

1. У чому сутність методу фокальних об'єктів?

2. Що спільного мають ручні інструменти для пиляння деревини?

3. Наведи приклади застосування методу фокальних об'єктів у техніці.

4. Яке значення для розвитку техніки і технологій має проектування виробів?

6. Практична робота

Створення моделей виробів із застосуванням методу фокальних об'єктів

Використовуючи інформаційні джерела або креслення об'єктів праці із зміною конфігурації окремих елементів, виконай наступні завдання:

1. Ознайомся з конструкцією виробу, визначеного як об'єкт праці.

2. З'ясуй призначення вибраного для конструювання об'єкта праці.

3. Використовуючи метод фокальних об'єктів, внеси зміни до конфігурації окремих елементів або конструкції виробу в цілому.

4. Виконай ескіз майбутнього виробу.

5. Перенеси ескіз у масштабі або в натуральну величину на креслярський папір для виготовлення макета виробу.

6. Зроби макет виробу. За необхідності внеси зміни до конструкції майбутнього виробу.

7. Визнач способи оздоблення виробу.

8. Обґрунтуй доцільність розробленої конструкції.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ 

Домашнє завдання:

 Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.