Опорний конспект лекції з навчальної дисципліни
«Основи філософських знань»
Підготовив: викладач Комунального закладу «Харківський фаховий вищий коледж мистецтв» Харківської обласної ради
Селегєєв Сильвестр Сергійович
Тема. Антична філософія
ПЛАН
1. Загальна характеристика філософії Античного світу.
«Античний» від латинського слова «давній».
Під поняттями «Античність», «Античний світ» прийнято розуміти історію та культуру двох давніх цивілізацій: Стародавньої Греції та Стародавнього Риму (VІІІ ст. до н. е. – V ст. н. е.).
В античній філософії прийнято виділяти три періоди:
2. Погляди мислителів натурфілософського (космологічного, досократівського) періоду.
Головне питання, яке цікавило філософів цього періоду: з чого все пішло? Що є першопочатком всього? Предметом їхнього філософствування стала природа, космос. Звідси і назва цього періоду – натурфілософський або космологічний.
Натурфілософія (лат. natura – «природа») – система уявлень про природу, яка поєднувала деякі наукові здогадки і філософські узагальнення. Космологія (грец. «космо» – «всесвіт» і грец. «логос» – «вчення») – вчення про Всесвіт та про місце людства у ньому.
У даному періоді виникають перші філософські школи – групи філософів, які об’єднані спільними ідеями, принципами, цінностями.
Філософські школи цього періоду:
Мілетська школа (від міста Мілет)
Школа Піфагора та його учнів (піфагорійців)
Піфагор. Першоосновою світу вважав число. Піфагор мав багато учнів і послідовників (піфагорійців), які створили так звану Піфагорійську філософську школу.
Атомісти
Демокріт. Все складається з атомів та пустоти.
Геракліт Ефеський
Геракліт говорив, що все пішло з вогню. Йому належать такі відомі вислови, як «Усе плине, усе змінюється» та «Не можна двічі ввійти в одну і ту саму річку».
2. Антична філософія класичної доби
Цей період характеризується антропологічним поворотом, тобто переважанням проблематики, пов’язаної з людиною. Провісниками цього повороту були софісти, однак найбільш виразно його презентував Сократ.
Софісти – вчителі мудрості, давньогрецькі педагоги. Вони учили риториці, фізиці, астрономії, математиці, поезії, музиці тощо. У своєму мистецтві красномовства використовували софізми – міркування, засновані на навмисному порушенні законів логіки, на вживанні помилкових аргументів («Те що ти не втратив – ти маєш. Рога ти не втратив. Виходить у тебе є рога»). Найвідомішим софістом був Протагор.
Сократ. З його ім’ям пов’язують антропологічний поворот у філософії¸ тобто поворот до людини. Сократ перший почав стверджувати, що першооснову слід шукати в людині, в її душі. Символом його філософії став вислів: «Пізнай самого себе». Тобто, якщо хочеш побачити першооснову всього, зазирни до себе в душу.
Між софістами та Сократом зародився спір, який полягав у питанні істини. Софісти вважали, що істина є відносною, суб’єктивною («...людина є міра всіх речей, в тому, що вони існують, і в тому, що вони не існують», тобто все є істинним, залежно з якого боку подивитися). Сократ відстоював позицію, що істина є абсолютною, існують певні об’єктивні закони у природі та суспільстві.
Платон. Був учнем Сократа. Головні праці: «Апологія Сократа», «Федон», «Парменід», «Держава», «Тімей» та ін. Відомий як засновник Платонівської академії в Афінах, що стала центром розвитку філософії, різних інших наук, мистецтва в Античному світі.
Основні думки Платона:
а) «філософи» (керівники держави);
б) «охоронці» (воїни що охороняють внутрішній порядок в державі);
в) «ремісники» (люди, які годують воїнів і філософів).
Арістотель. Був учнем Платона. Головні праці: «Метафізика», «Категорії», «Нікомахова етика», «Афінська політія», «Поетика».
Основні думки Арістотеля:
Категорії – це група, розряд однорідних предметів, осіб чи явищ, що відрізняється від інших певними ознаками.
1. вегетативний (рослинний), що виявляється як здатність
до життя; цей рівень властивий всьому живому;
2. почуттєвий, властивий тільки тваринам і людям;
3. розумний (раціональний), притаманний лише людині.
3. Філософські напрямки епохи еллінізму та Давнього Риму
Діоген Сінопський. Був представником філософської школи кініків. Ця школа говорила, що людині не потрібні багатства, почесті, комфорт, а вона може обійтися мінімальними благами; потрібно «жити згідно з природою». Сам Діоген прославився своєю нестандартною поведінкою і великою кількістю легенд (зокрема, про своє життя у бочці).
Основні напрямки (філософські школи) цього періоду:
Головна ідея – найвищим щастям для людини є насолода, блаженство. З їхніми ідеями пов’язане таке поняття як гедонізм (від. давньогр. – задоволення) – напрям в етиці, згідно з яким ціннісним критерієм моралі визнається задоволення (насолода) або уникнення страждань.
Головна ідея – проголошували сумнів як принцип мислення; зазначали, що треба жити не схиляючись до інших думок; істина є недосяжною
Головна ідея – людина повинна свідомо, розумно визначити своє місце і призначення в усьому устрої світу, та йому слідувати; виступали проти епікуреїзму.
Головна ідея – продовження, оновлення філософії Платона.
Головна ідея – поєднання різних ідей, напрямків філософії в щось єдине.
1