Опорний конспект лекції із дисципліни "Основи філософських знань" для ЗФПО на тему "Антична філософія"

Про матеріал
Опорний конспект лекції з навчальної дисципліни "Основи філософських знань" на тему "Антична філософія". Призначений для студентів закладів фахової передвищої освіти, але може бути використаний для проведення занять з відповідної дисципліни у закладах вищої освіти чи для підготовки окремих уроків з історії та інших предметів у закладах загальної середньої освіти тощо. Конспект містить узагальнену стислу інформацію про основні тенденції розвитку філософської думки в добу Античності та головні їдеї найвідоміших мислителів цього періоду. Матеріал загалом розраховано на одну пару (2 академічні години). Мета опорного конспекту - надати основу для підготовки заняття з даної теми, яка дозволить кожному викладачу вже самостійно розставити акценти, продумати проблемні запитання, організувати дискусію.
Перегляд файлу

Опорний конспект лекції з навчальної дисципліни

«Основи філософських знань»

 

Підготовив: викладач Комунального закладу «Харківський фаховий вищий коледж мистецтв» Харківської обласної ради

Селегєєв Сильвестр Сергійович

 

Тема. Антична філософія

ПЛАН

  1. Загальна характеристика філософії Античного світу.
  2. Погляди мислителів натурфілософського періоду.
  3. Антична філософія класичної доби.
  4. Філософські напрямки епохи еллінізму та Давнього Риму.

 

1. Загальна характеристика філософії Античного світу.

      «Античний» від латинського слова «давній».

       Під поняттями «Античність», «Античний світ» прийнято розуміти історію та культуру двох давніх цивілізацій:  Стародавньої Греції та Стародавнього Риму (VІІІ ст. до н. е. – V ст. н. е.). 

В античній філософії прийнято виділяти три періоди:

  • Натурфілософський період (VII – V ст. до н. е.).
  • Класичний період (середина V ст. – кінець IV ст. до н. е.).
  • Епоха еллінізму та Римської імперії (кінець IV до н. е. – V ст. н. е.).

 

2. Погляди мислителів натурфілософського (космологічного, досократівського) періоду.

      Головне питання, яке цікавило філософів цього періоду: з чого все пішло? Що є першопочатком всього? Предметом їхнього філософствування стала природа, космос. Звідси і назва цього періоду – натурфілософський або космологічний. 

      Натурфілософія (лат. natura – «природа») – система уявлень про природу, яка поєднувала деякі наукові здогадки і філософські узагальнення. Космологія (грец. «космо» – «всесвіт» і грец. «логос» – «вчення») – вчення про Всесвіт та про місце людства у ньому.

        У даному періоді виникають перші філософські школи – групи філософів, які об’єднані спільними ідеями, принципами, цінностями. 

Філософські школи цього періоду:

Мілетська школа (від міста Мілет)

  1. Фалес. Вважав, що все пішло з води. Саме його називають першим європейським філософом.
  2. Анаксімандр. Вважав, що основою всього у світі є «апейрон» –безмежна, якісно-невизначена, божественна субстанція.  
  3. Анаксімен. Вважав, що все пішло з повітря.

Школа Піфагора та його учнів (піфагорійців)

      Піфагор. Першоосновою світу вважав число. Піфагор мав багато учнів і послідовників (піфагорійців), які створили так звану Піфагорійську філософську школу.

Атомісти

     Демокріт. Все складається з атомів та пустоти.

Геракліт Ефеський

      Геракліт говорив, що все пішло з вогню. Йому належать такі відомі вислови, як  «Усе плине, усе змінюється» та «Не можна двічі ввійти в одну і ту саму річку».

 

2. Антична філософія класичної доби

       Цей період характеризується антропологічним поворотом, тобто переважанням проблематики, пов’язаної з людиною. Провісниками цього повороту були софісти, однак найбільш виразно його презентував Сократ.
      Софісти – вчителі мудрості, давньогрецькі педагоги. Вони учили риториці, фізиці, астрономії, математиці, поезії, музиці тощо. У своєму мистецтві красномовства використовували софізми – міркування, засновані на навмисному порушенні законів логіки, на вживанні помилкових аргументів («Те що ти не втратив – ти маєш. Рога ти не втратив. Виходить  у тебе є рога»). Найвідомішим софістом був Протагор. 

       Сократ. З його ім’ям пов’язують антропологічний поворот у філософії¸ тобто поворот до людини. Сократ перший почав стверджувати, що першооснову слід шукати в людині, в її душі. Символом його філософії став вислів: «Пізнай самого себе». Тобто, якщо хочеш побачити першооснову всього, зазирни до себе в душу. 

        Між софістами та Сократом зародився спір, який полягав у питанні істини. Софісти вважали, що істина є відносною, суб’єктивною («...людина є міра всіх речей, в тому, що вони існують, і в тому, що вони не існують», тобто все є істинним, залежно з якого боку подивитися). Сократ відстоював позицію, що істина є абсолютною, існують певні об’єктивні закони у природі та суспільстві.

         Платон. Був учнем Сократа. Головні праці: «Апологія Сократа», «Федон», «Парменід», «Держава», «Тімей» та ін. Відомий як засновник Платонівської академії в Афінах, що стала центром розвитку філософії, різних інших наук, мистецтва в Античному світі.

Основні думки Платона:

  • Існує два світи: світ ідей (невидимий, ідеальний, справжній) та світ речей (який є відображенням, світу ідей; саме у цьому світі живуть люди).  
  • Душа людини від народження вміщує всі знання, в тому числі і знання ідей, однак при народженні вона забуває їх. Тому процес пізнання є «пригадуванням» ідей.    
  • Людина складається з душі і тіла. Душа – ідеальна і безсмертна, тіло – в’язниця душі.
  • В ідеальній державі мають бути три верстви:

      а) «філософи» (керівники держави);

      б) «охоронці» (воїни що охороняють внутрішній порядок в державі);

      в) «ремісники» (люди, які годують воїнів і філософів).

Арістотель. Був учнем Платона. Головні праці: «Метафізика», «Категорії», «Нікомахова етика», «Афінська політія»,  «Поетика».   

Основні думки Арістотеля:

  • Ідеї не є якимось паралельним світом, а живуть у самих речах.
  • Першоосновою є не ідеї, як це стверджував Платон, а композиція, сполучення ідей і матерії. Інакше кажучи, матерія і ідеї невіддільні.
  • Заклав основи логіки як науки, вперше чітко сформулював її закони: закон суперечності (не можна в одному й тому ж відношенні щось стверджувати і заперечувати про предмет і вимагати, щоб обидва судження були істинними) й закон виключеного третього (з двох протилежних суджень одне є істинним). 
  • Досліджував проблему буття, все у світі поділив на категорії: 
    • сутність (напр., людина, кінь);
    • якість (напр., біле);
    • кількість (напр., довжиною у два ліктя);
    • відношення, тобто по відношенню до чого (напр., половинне, подвійне);
    • дія (напр., різати);
    • підпадання дії (напр., когось ріжуть, щось смажать);
    • місце (напр., на площі);
    • час (напр., учора, минулого року);
    • володіння, мати щось (напр., взутий, озброєний);
    • перебувати в якомусь стані (напр., лежати, сидіти).

     Категорії – це група, розряд однорідних предметів, осіб чи явищ, що відрізняється від інших певними ознаками.

  • Вчення про чотири причини початку всього сущого: матеріальна (закладена у матерії), формальна (закладена у формі), активна (закладена у русі, «що є джерелом руху?»), цільова (заради чого все існує?).
  • Всьому живому властива душа. Вона має три рівні (частини):

     1. вегетативний (рослинний), що виявляється як здатність

до життя; цей рівень властивий всьому живому;

     2. почуттєвий, властивий тільки тваринам і людям;

     3. розумний (раціональний), притаманний лише людині.

 

3. Філософські напрямки епохи еллінізму та Давнього Риму

       Діоген Сінопський. Був представником філософської школи кініків. Ця школа говорила, що людині не потрібні багатства, почесті, комфорт, а вона може обійтися мінімальними благами; потрібно «жити згідно з природою». Сам Діоген прославився своєю нестандартною поведінкою і великою кількістю легенд (зокрема, про своє життя у бочці).

Основні напрямки (філософські школи) цього періоду:

  • Епікуреїзм (епікурійці). Представники: Епікур.

Головна ідея  – найвищим щастям для людини є насолода, блаженство. З їхніми ідеями пов’язане таке поняття як гедонізм (від. давньогр. – задоволення) – напрям в етиці, згідно з яким ціннісним критерієм моралі визнається задоволення (насолода) або уникнення страждань.

  • Скептицизм (скептики). Представники: Піррон.

Головна ідея –  проголошували сумнів як принцип мислення; зазначали, що  треба жити не схиляючись до інших думок; істина є недосяжною

  • Стоїцизм (стоїки). Представники: Зенон, Сенека.

Головна ідея – людина повинна свідомо, розумно визначити своє місце і призначення в усьому устрої світу, та йому слідувати; виступали проти епікуреїзму.

  • Неоплатонізм (неоплатоніки). Представники: Плотін.

Головна ідея – продовження, оновлення філософії Платона.

  • Еклектизм (еклектики). Представники: Філон, Цицерон.

Головна ідея – поєднання різних ідей, напрямків філософії в щось єдине.

 

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Чужинова Тетяна Петрівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
10 липня 2022
Переглядів
830
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку