Презентація з дисципліни "Основи філософських знань" для ЗФПО на тему "Філософія Нового часу (ХVII - перша половина ХІХ ст.)"

Основи філософських знань Тема. Філософія Нового часу (XVII – перша половина ХІХ ст.)Підготовив: викладач КЗ «Харківський фаховий вищий коледж мистецтв» ХОРСелегєєв Сильвестр Сергійович

План лекціїЗагальні світоглядні ідеї Нового часу. Напрямки філософії Нового часу. Раціоналізм та емпіризм. Філософія епохи Просвітництва. Філософські засади романтизму. Німецька класична філософія.Ідеалізм, матеріалізм та дуалізм. «В салоні мадам Жоффрен» Анисет Шарль Габріель Леммонньє

Новий час (Модерна доба) Первісна доба. Стародавній світ(Схід та Античність) Середні віки. Новий час (Модерна доба) Новітній час. Великі географічні відкриття (ХV – XVII ст.)Перша світова війна (1918 р.) Ідеї Нового часу: переконаність у всесильності науки та людського розуму;філософію слід будувати на взірець строгої науки;секуляризація життя. Секуляризація – процес зниження ролі релігії у житті суспільства.

Напрямки Раціоналізм Емпіризм. Просвітництво. Німецька класична філософія«Дівчина, яка читає» Жан-Оноре Фраґонар Кенігсберзький університет. Пам'ятник І. Кант

Філософія ХVII – XVIII ст. Раціоналізм. Людина має певні знання від природи(розум)Рене Декарт,Бенедикт Спіноза Емпіризм. Людина народжується «чистою дошкою»(досвід) Френсіс Бекон, Джон Локкvs. Напрямки Яким чином людина пізнає світ? Гносеологія – галузь філософії, яка займається сутністю пізнавального процесу

Раціоналізм Раціоналізм (від лат. ratio – розум) – філософський напрям, який говорив, що людина має певні знання від природи, від народження та наголошував на всесильності людського розуму. Рене Декарт Філософія має починатися з універсального сумніву.Єдиний факт, який не можна поставити під сумнів – це існування нашої мислячої свідомості («Я мислю, о отже я існую»). Світ має дві першооснови (субстанції): свідомість та матерію (дуалізм).

Раціоналізм Бенедикт Спіноза Є одна першооснова (субстанція) – Бог. Якщо одна субстанція Бог, то людина є фактично набором атрибутів та модусів Бог, тобто його частиною. Людське пізнання є фактично пізнання Богом самого себе. Субстанція – у філософії це єдина основа всього існуючого, основа буття

Емпіризм Емпіризм (від грец. έμπειρία – досвід) – філософський напрям, який говорив, що від народження душа людини є чистою, пустою, а всі знання вона отримає ззовні, тобто з досвіду. Френсіс Бекон Експеримент, досвід є основою пізнання. Ефективне пізнання природи можливе тільки тоді, коли людина позбавиться хибних понять («ідолів»).Істинне пізнання можливе тільки через індукцію та експеримент.

Емпіризм Джон Локк Всезагального вродженого знання (про яке говорили раціоналісти) не існує. При народжені душа людини є чистою, пустою («tabula rasa» – чиста дошка), і тільки потім зовнішній досвід починає на ній «писати». Є два джерела пізнання: відчуття і рефлексія.

Просвітництво Просвітництво (від – просвітляти) – це ідейна течія серед мислителів Європи та Америки у ХVIII ст. , яка стверджувала, що щасливою людина може бути тільки тоді, коли вона буде розумною, а тому вченим, письменниками, філософам потрібно просвітити весь народ. У результаті цього настане «царство Розуму». Головні ідеї Віра в людський розум, всесильність науки. Критика релігійного світогляду, церкви, популярність «світських релігій»: деїзму, атеїзму тощо. Визнання деякою частиною мислителів першоосновою всього сущого саме матерію. Деїзм – це віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світіАтеїзм – світогляд, який заперечує існування Бога, духів, інших надприродних істот

Просвітництво Головні ідеї Розробка основоположних засад, які згодом стануть основою для західноєвропейського способу суспільного життя: a)ідея віротерпимості б)ідея розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судовув)ідея «суспільної угоди»Вольтер Жан-Жак Руссо Шарль Монтеск’є

Представники Просвітництва Німеччина СШАЙоганн Вольфганг фон Гете. Фрідріх Шиллер Готгольд Ефраїм Лессінг Бенджамін Франклін. Томас Пейн Томас Джефферсон

Романтизм Французька революція 1789 р. Розчарування в ідеях Просвітництва. Романтизм Ідеївтеча від дійсності, несприйняття реальності; намагання замкнутися у світі чистих ідеалів, фантазій, мрій; на перший план виходять духовність, суб’єктивність, почуття людини. «Мандрівник над морем туману», Каспар Давид Фрідріх, 1818 р.

Німецька класична філософія (німецький ідеалізм)Іммануїл Кант Розум є активним суб’єктом пізнання. Поділяє все у світі на дві сфери: Речі у собі (речі самі по собі)Істинні об'єкти (неявлені об'єкти, ноумени). Речі для нас. Результат людського сприйняття «речей у собі» (явлені об'єкти, феномени) «Коперніканський переворот» І. Канта – процес пізнання залежить не від об'єкту пізнання, а від суб'єкту, тобто того хто пізнає (від людини)

Німецька класична філософія(німецький ідеалізм)Іммануїл Кант Виділяє три види активності розуму: пізнання світу, здійснення моральних вчинків та виконання естетичних суджень. Ідея «категоричного імперативу» (вчиняй так, щоб твоя поведінка могла стати нормою для поведінки всіх людей).

Німецька класична філософія (німецький ідеалізм) Георг Вільгельм Фрідріх Гегель Вся дійсність – це активний раціональний Дух, який саморозвивається і самопізнається. Його саморозвиток і самопізнання Гегель назвав поняттям «діалектика». Діалектика, тобто саморозвиток і самопізнання дійсності відбувається за схемою: теза – антитеза – синтез.

Що є першоосновою всього у світі: духовне (ідея) чи матеріальне (матерія)?Ідеалізм(«світ ідей», свідомість, Дух) Матеріалізм(природа, певна матеріальна субстанція) Це питання також прийнято називати основним питанням філософії (за марксизмом)Дуалізм (першооснова світу має дві складові)

Новий час у філософії Культ розуму («раціо») та віра у всесильність науки. Процес секуляризації людського життя. У ХVII – XVIII ст. відбувається протистояння двох напрямків: раціоналізму (Р. Декарт, Б. Спіноза – розум) та емпіризму (Дж. Локк, Ф. Бекон – досвід). Епоха Просвітництва – ідейна течія у XVIII ст., представники якої вважали, що щасливою людина може бути тільки якщо стане освіченою та вірили у «царство Розуму». Найвідоміші представники німецької класичної філософії – І. Кант («коперніканський переворот», «речі у собі» та «речі для нас», «категоричний імператив») та Г. Гегель (раціональний Дух, «діалектика»). Простежується поділ філософів на ідеалістів та матеріалістів (що є першоосновою всього у світі: духовне чи матеріальне?).