Уживання у O – в ∆, і O – й ∆
У вживається для уникнення збiгу приголосних: 1.На межi слiв мiж приголосними ∆∆ звуками: завів у село. 2.Якщо наступнi приголоснi ∆ в, ф або їхнi сполуки з iншими звуками (-льв-, -св-, -тв-, -хв- і под.), навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний O: Дрімаємо у вагонi. Жити у Львові. 3.На початку речення перед приголосним ∆: У нас були гості.
4.Пiсля роздiлового знака перед приголосним ∆ (тире, дужки, лапки, кома, крапка з комою):
В уживається для уникнення збiгу голосних: 1.O В ∆ (крiм в, ф, -льв-, -св-, -тв, -хв- i под.): Пiшла в садок. 2.Мiж голосними O O : Була в Одесi. 3.Перед голосними O O на початку речення: В Антарктидi працюють вченi. 4.Якщо попереднє слово закінчується на в, а наступне починається голосним O: Плавав в озері.
У — В не чергуються: У словах, де вiд змiни звука змiнюється значення слова: вдача – удача,вправа – управа. У словах iншомовного походження та у власних назвах: увертюра, ультиматум, утопiя, Вдовенко, Врубель, Владивосток, Угорщина, але: Україна – Вкраїна, Усевишній − Всевишній, Іван – Йван.
I вживається: 1.Мiж приголосними∆∆ : привів i пiшов. 2.На початку речення: I ніч iде... 3.Для зiставлення понять: добро і зло. 4.Перед буквами я, ю, є, ї та звуком [й]: Побачила i їжака, i ялинку. 5.Пiсля роздiлового знака перед приголосним ∆ (тире, дужки, лапки, кома, крапка з комою): Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею!
Й уживається: 1.Мiж голосними звуками OO: море й океан. 2. O Й ∆: активні й старанні.
O – голосний звук ∆ − приголосний звук |
Уживання у O – в ∆, і O – й ∆
У вживається для уникнення збiгу приголосних: 1.На межi слiв мiж приголосними ∆∆ звуками: завів у село. 2.Якщо наступнi приголоснi ∆ в, ф або їхнi сполуки з iншими звуками (-льв-, -св-, -тв-, -хв- і под.), навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний O: Дрімаємо у вагонi. Жити у Львові. 3.На початку речення перед приголосним ∆: У нас були гості.
4.Пiсля роздiлового знака перед приголосним ∆ (тире, дужки, лапки, кома, крапка з комою):
В уживається для уникнення збiгу голосних: 1.O В ∆ (крiм в, ф, -льв-, -св-, -тв, -хв- i под.): Пiшла в садок. 2.Мiж голосними O O : Була в Одесi. 3.Перед голосними O O на початку речення: В Антарктидi працюють вченi. 4.Якщо попереднє слово закінчується на в, а наступне починається голосним O: Плавав в озері.
У — В не чергуються: У словах, де вiд змiни звука змiнюється значення слова: вдача – удача,вправа – управа. У словах iншомовного походження та у власних назвах: увертюра, ультиматум, утопiя, Вдовенко, Врубель, Владивосток, Угорщина, але: Україна – Вкраїна, Усевишній − Всевишній, Іван – Йван.
I вживається: 1.Мiж приголосними∆∆ : привів i пiшов. 2.На початку речення: I ніч iде... 3.Для зiставлення понять: добро і зло. 4.Перед буквами я, ю, є, ї та звуком [й]: Побачила i їжака, i ялинку. 5.Пiсля роздiлового знака перед приголосним ∆ (тире, дужки, лапки, кома, крапка з комою): Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею!
Й уживається: 1.Мiж голосними звуками OO: море й океан. 2. O Й ∆: активні й старанні.
O – голосний звук ∆ − приголосний звук |