Оптимізація роботи вчителя-логопеда на основі впровадження новітніх логопедичних технологій.

                                             Відділ   освіти

Покровської  міської  ради

дошкільний навчальний заклад № 2 «Росинка»

 

 

 

 

 

 

Оптимізація роботи вчителя-логопеда на основі впровадження новітніх логопедичних технологій.

 

 

 

                                                                             Вчитель-логопед Матвєєва М.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018

На сучасному етапі розвитку суспільства кількість дітей, які мають

мовленнєві порушення, збільшилася порівняно з попереднім

десятиліттям і має тенденцію до подальшого зростання. Тому питання

розвитку мовлення дітей – одне з найважливіших у підготовці їх до

школи. Суттєвим постає проблема визначення точного діагнозу,

оскільки у дітей означеної патології спостерігається комплексність та

неоднозначність супутніх патологічних проявів. Все це насамперед

утруднює складання розгорнутої індивідуально-корекційної програми

розвитку дітей даної категорії. За статистикою таких дітей з кожним

роком стає більше, що визначає необхідність пошуку більш ефективних

шляхів спеціального виховання та навчання. Сучасний педагогічний

особистісно зорієнтований процес корекційного навчання та виховання

дітей дошкільного віку ґрунтується на інтерактивних технологіях,

впроваджені новітніх, інноваційних, нетрадиційних форм роботи, з

залученням все більшого складу різноманітних фахівців, які працюють

за єдиною індивідуально-створеною ексклюзивною схемою .

Перебуваючи на межі зіткнення педагогіки, медицини, психології,

нейролінгвистики, логопедія використовує найбільш ефективні

нетрадиційні для неї методи та прийоми суміжних наук, адаптує їх до

своїх потреб, що допомагає оптимізувати роботу вчителя-логопеда.

Сучасна логопедія знаходиться в постійному активному пошуку шляхів

вдосконалення й оптимізації процесу навчання і розвитку дітей на

різних вікових етапах та в різних освітніх умовах, що характерні у

цілому для дітей з особливими освітніми потребами, до яких входять і

діти з порушеннями мовленнєвого розвитку.

Саме поняття «технологія» визначається як сукупність прийомів,

застосованих у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві (тлумачний

словник). Педагогічна технологія - сукупність психолого-педагогічних

установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм,

методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є

організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу.

Відомо, що використання в корекційній роботі різноманітних

логопедичних технологій, що включають нетрадиційні методи та

прийоми, запобігає втомі дітей, підтримує у дітей з різною

мовленнєвою патологією пізнавальну активність, підвищує ефективність

логопедичної роботи в цілому. Впровадження інноваційно-логопедичних

технологій (ІЛТ) сьогодні є новою сходинкою у

освітньому процесі. Основна мета полягає в гармонійному поєднанні

сучасних інноваційних технологій з традиційними засобами розвитку

дітей . Особливо актуально стоїть питання володіння кожним

логопедом сучасними корекційними логопедичними технологіями і

методиками, грамотному застосуванні їх у практичній професійній

діяльності.

Проблема застосування у корекційній роботі сучасних

логопедичних технологій висвітлена у навчально-методичному

посібнику Н.М. Борозінець, Т.З.Шаховської «Логопедичні технології»,

де представлено визначення педагогічної (освітньої) технології як

«інтегрованого позначення різних способів освітньої взаємодії педагога і

учнів. Це послідовна, взаємопов'язана система дій педагога,

спрямованих на вирішення педагогічних завдань, або планомірне

послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого

педагогічного процесу» . Нові нетрадиційні інноваційні форми

роботи з дітьми з мовленнєвими порушеннями доповненні до

академічних методів. Над цими роботами працювали такі автори як

М.А.Поваляєва, М.І.Чистякова, Е.А.Пожиленко, Т.Д.ЗінкевічЄвстигнєєва,

Т.М.Грабенко та інші. На думку В.М. Акіменко, будь-який

практичний матеріал можна умовно розділити на дві групи: по-перше,

той, що допомагає безпосередньому мовленнєвому розвитку дитини і,

по-друге, опосередкований, до якого відносяться нетрадиційні

логопедичні технології. Посібник В.М.Акіменко  містить

рекомендації щодо проведення - логопедичного масажу язику, вушної

раковини (Аурікулотерапія); кистей рук, стоп (Су-Джок терапія); масажу

при ринолалії та японську методику пальцевого масажу.

Отже, корекційно-розвиваюча робота з дітьми, що мають

відхилення в мовленнєвому розвитку, передбачає використання

спеціалізованих і впровадження інноваційних адаптованих прийомів і

засобів (головним чином навчальних, діагностичних і розвиваючих).

Ефект їх застосування залежить від професійної компетенції педагога,

вміння використовувати нові можливості, включати нетрадиційні

технології в систему навчання кожної дитини, створюючи велику

мотивацію і психологічний комфорт, а також надаючи дитині з

порушеннями психо-мовленнєвого розвитку свободу вибору форм і

засобів діяльності .

За основними групами логопедичні технології поділяються на:

 Інформаційно-комунікаційні - методи взаємодії з інформацією.

 Дистанційні освітні технології (використовувані при організації

роботи з батьками).

 Інноваційні психокорекційні технології: арт-терапія, казкотерапія,

психосоматична гімнастика тощо.

 Педагогічні технології з використанням нетрадиційних для

дефектології прийомів: ароматерапії, хромотерапії, літотерапія

бібліотерапії тощо.

 Здоров'язберігаючі технології: кріотерапія, дихальні гімнастики тощо.

 Змішані технології - традиційні логопедичні технології з

використанням нововведень.

Отже, визначені основні сучасні інноваційні логопедичні

технології, що застосовуються у роботі логопеда. До таких технологій

відносяться.

Сміхотерапія – лікування позитивними емоціями, засіб глибокого

очищення організму людини на всіх рівнях - від фізіології до нервової

системи, психіки та розуму. Відомий невролог Вільям Фрай порівняв акт

сміху з дихальною гімнастики, що застосовується у роботі з дітьми з

мовленнєвими порушеннями. На думку автора, інтенсивність дихання

при цьому дозволяє легким і верхнім дихальним шляхам повністю

звільнитися від повітря. У цю мить в організмі людини відбуваються

найпотужніші біохімічні реакції. Голосний, дзвінкий сміх здатний

нормалізувати метаболічні процеси в організмі. Це особливо важливо

для дітей з порушеннями мовлення, оскільки у дітей, наприклад, з

дизартрічними проявами відзначаються відсутність емоцій, емоційна

«блокада», амімічність, загальна млявість, інертність, зниження тонусів

м’язів обличчя. Сміх є одним з механізмів адаптації людини до

навколишнього середовища. Сміхотерапія є сильним терапевтичним та

фізіологічним стимулюванням центру емоцій

Сміхотерапія дозволяє блокувати синтез «гормону стресу» –

адреналіну, і «гормону смерті» – кортизону. Одночасно з цим починають

активно продукуватися ендорфіни. Здоровий сміх здатний швидко зняти

душевний та фізичний біль, стабілізувати емоційний стан, доставити

певне задоволення.

Сміх забезпечує вашому організму наступні переваги:

• Ліквідацію негативних і деструктивних програм;

• Посилену продукцію ендорфінів – «гормонів щастя»;

• Нормалізацію периферичного кровообігу;

• Підтримку життєвих сил і фізичної активності;

• Прискорення метаболічних процесів;

• Активацію роботи центральної нервової системи;

• Миттєве насичення енергією і бадьорістю;

• Мінімізацію рівня шкідливого холестерину в крові;

• Зняттю головних болів неясного генезу;

• Розслабленню 80 груп м’язів, усунення міалгії;

• Стимуляцію творчого мислення та активності;

• Стрімкий розвиток упевненості в собі і сили волі.

Крім того, сміхотерапія сприяє формуванню просодичних

компонентів мовлення, а саме сприйманню та розвитку емоційнотембрового

забарвлення мовлення, розвитку голосу, змістовного та

логічного наголосу тощо. Сміх може бути: радісним та сумним; добрим

та отруйним; розумним та безглуздим; гордим та душевним;

поблажливим та підлабузним; презирливим та наляканим; нахабним та

сором’язливим; іронічним та щирим, тощо ( за класифікацією

Б.Нісензона)

Отже, можливо виділити декілька аспектів механізму впливу сміху

на дитину з порушеннями мовлення.

По-перше, сміх викликає в організмі комплексний біохімічний

процес, при якому знижується викид «стресових гормонів» — кортизону

та адреналіну, та стимулюється виділення власних морфінів організму —

едрофінів (так звані «гормони щастя»). Останні знижують відчуття

фізичного та душевного болю, викликають почуття задоволення. Сміх

змінює ритм серцебиття, що спочатку прискорюється, а потім

знижується. Тривалий сміх знижує й кров’яний тиск. Сміх зміцнює

імунну систему організму та внутрішні органи. Сміх підвищує рівень

антитіл та білих кров’яних клітин в імунній системі, підвищує опір

інфекціям.

По-друге, невролог Уїльям Фрай з медичної школи

Стенфордського університету розглядає сміх як особливий спосіб

дихання, при якому вдих стає більш тривалим та глибоким, а видих,

навпаки, скорочується, при цьому його інтенсивність дозволяє легеням

повністю звільнитися від повітря. У порівнянні із звичайним диханням,

газообмін прискорюється у 3—4 рази. Французький лікар Генрі

Рубінштейн вважає, що під час сміху таке «правильне» дихання

допомагає долати почуття страху. З дітьми з мовленнєвими

порушеннями визначається активний розиток мовленнєвого дихання.

По-третє, американськими вченими встановлений ще й зв’язок:

між активністю м’язів обличчя та кровопостачанням головного мозку.

Самі м’язи обличчя у порівнянні з іншими м’язами тіла

використовуються дуже рідко. Коли людина посміхається, потік крові до

мозку посилюється, мозок отримує більше кисню, що позитивно

відбивається й на його емоційному стані. Слід зазначити, що у дитячому

віці такий природній прийом отримання позитиву використовується

людською природою набагато краще, ніж у дорослому житті людини:

якщо у дитини вираз обличчя змінюється протягом доби не менш ніж

двадцять разів, то у дорослих людей такі зміни обмежуються трьома

змінами. Люди, які страждають на депресію, мають практично незмінне,

«застигле» обличчя.

Четверте, сміх активізує особистісний естетико-творчий потенціал

людини: сміх активізує лімбічну систему мозку, об’єднує праву та ліву

півкулі, підвищує творчі здібності та вміння вирішувати різноманітні

проблеми та покращує зовнішній вигляд людини: тонізує м’язи обличчя.

Проведеними дослідженнями доведено, що людина, яка сміється,

вирізняється щирістю, готовністю прийти на допомогу, а також

здатністю любити.

По-п’яте, сміх може виступати як своєрідний захисний механізм

для мозку людини.

Слід зазначити, що у випадку роботи з дітьми з мовленнєвою

патологією сміхотерапія повинна обмежуватися дозованими вправами.

Сміхотерапія повязана з казкотерапією. Саме казкотерапія дає

можливість уяви та розвитку творчих здібностей, аналізу та закріпленню

набутих та автоматизованих навичок. Казкотерапія – це інтеграційна

діяльність, в якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуванням,

спрямованим на активність, самостійність, творчість, регулювання

дитиною власних емоційних станів. Крім того, казкотерапію

використовують на усіх етапах корекційно-логопедичної роботи: під час

створення ситуації заохочення, позитивного настою дитини, комунікації;

формування початкових навичок (артикуляційної моторики, розвитку

дихання, голосу, дрібної моторики, номінативного словнику тощо);

розвитку лексико-граматичної сторони мовлення, інтонаційно-виразного

мовлення.

Вокалотерапія – лікування голосом. Виділення принципу

полімодальності в корекційної деятельності на основі вокалотерапіі

продиктовано тим, що «інтонація і рух надані людині в якості вихідних

способів спілкування, що обумовлює єдність образних мов культури»

(В. В. Медушевська). В результаті побудови роботи на основі принципу

полімодальності, відбувається підключення додаткових аналізаторів, що

створює додаткові можливості компенсації асоціативних зв'язків в

головному мозку. В результаті рішення корекційних завдань активної

вокалотерапіі відбувається: стимуляція слухового сприйняття

(активізація правопівкульних функцій); збільшення обсягу внутрішнього

і зовнішнього лексикону (частотного та нечастотного); розвиток

просодичної сторони мовлення; формування навичок словотворення

(для позначення «видів» музикантів); нормалізація нейродинамічних

процесів кори головного мозку, нормалізація біоритму.

Таким чином, варіативність використання в корекційно-логопедичній

роботі різноманітних методів і прийомів інноваційних

логопедичних технологій призводить до стимуляції систем відповідності

мовленнєвих зон кори головного мозку, нормалізацію анатомофізіологічних

процесів організму, скорочує терміни корекційної роботи,

підвищується якість та ефективність роботи, знижує енергетичні

затрати, налагоджує спадкоємність в роботі усіх зацікавлених в корекції

мовлення дітей .

Проаналізовані аспекти корекційно-логопедичної роботи з

використанням нетрадиційних, інноваційних логопедичних технологій

не вичерпують усіх аспектів проблеми формування психо-мовленнєвої

діяльності дітей дошкільного віку. Перспективу подальших досліджень

вбачаємо у розробці та вдосконаленню комплексної корекційної

програми розвитку дітей з ретельним науково-практичним аналізом

нетрадиційних засобів роботи з дітьми зазначеної категорії.