ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ З  ПІДЛІТКАМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

         Глобальні зміни, що відбуваються сьогодні в Україні, ведуть до перебудови психології людини (в тому числі й молодого), його поглядів, переконань, звичок, моральних цінностей і соціальних ролей. І якщо для одних перетворення не настільки болючі, то для інших вони стають особистою трагедією, що призводить до дезадаптації та девіації. Підлітки найбільш чутливі до соціальних і психологічних стресів. Саме в цьому віці спостерігається різке зростання конфліктних, недисциплінованих, які не вміють володіти собою підлітків. У їх  важковиховуваності  криються витоки алкоголізму, наркоманії, моральної деградації, правопорушень, злочинності.

        Проблема девіантної поведінки підлітків займає одне з перших місць серед інших соціальних і психологічних проблем. Навіть враховуючи те, що в даний час дуже важко оцінити девіантні відхилення у молодіжному середовищі, можна сказати, що масштаби девіації ростуть за багатьма показниками. Так, згідно із загальностатистичними даними по країні серед молоді набули найбільшого поширення:

• пияцтво і алкоголізм;
• наркоманія (епізодичне і регулярне вживання);
• сексуальні відхилення;
• бродяжництво;
•  протиправна поведінка.

       Тому основним завданням вирішення даної проблеми девіантної поведінки підлітків стають превентивні заходи щодо попередження девіації, профілактика і, при необхідності, психолого-педагогічна корекція.

       Особистість підростаючого людини формується не у вакуумі, не сама по собі, а в навколишньому його середовищі. Остання має вирішальне значення для його виховання. Особливо при цьому належить роль малих групах, у яких школяр взаємодіє з іншими. Це сім'я, шкільний клас, неформальні групи спілкування. Труднощі поведінки підлітків можуть бути обумовлені особливостями тієї чи іншої сім'ї. Ці особливості відображаються в наявних класифікаціях неблагополучних сімей, де часто з'являються «важкі» діти.

       Розрізняються наступні види неблагополучних сімей: конфліктні, аморальні, педагогічно некомпетентні і асоціальні сім'ї.

       Існують і варіанти виховних ситуацій, які сприяють появі поведінки, що відхиляється:

• відсутність свідомого виховного впливу на дитину;
• високий рівень придушення і навіть насильства у вихованні, вичерпний себе, як правило, до підліткового віку;
• перебільшення з егоїстичних міркувань самостійності дитини;
• хаотичність у вихованні із-за незгоди батьків.

         Серед обставин, що сприяють появі «важких» дітей, відзначає сімейні травми: конфлікти в сім'ї, брак любові батьків, смерть одного з них, батьківську жорстокість або просто непослідовність виховання, перебування у дитячому будинку і т.д.

        Найважливіша роль у цій справі соціалізації та попередження розвитку девіантної поведінки повинна належати школі:

• по-перше, в школі дитина проводить значну частину часу, взаємодіє з дорослими і однолітками, тобто засвоює багато норм поведінки в соціумі;
•  по-друге, саме школа є основним офіційним інститутом виховання, через які транслюються прийняті в суспільстві норми, правила, моральні цінності і т.д.;
•  по-третє, професійний колектив школи (вчителя, психологи та соціальні педагоги) - це фахівці не тільки в галузі викладання певних предметів, але ще й в області виховання і розвитку особистості.

Форми і методи роботи з дітьми девіантної поведінки

       Позаурочна виховна діяльність надає можливість підлітку не тільки свободи вибору дії, але і створює умови для вправи та тренування певних емоційно-вольових і морально-поведінкових якостей, виконання загальноприйнятих вимог, дотримання норм міжособистісних відносин.

       Доцільно відзначити, що участь у морально-правової діяльності формує систему знань про моральні норми і правила, про естетичні вимоги до людини, розвиває ставлення до інших людей, до самого себе, моральних норм і загальнолюдських цінностей, формує основи культури поведінки, а також є профілактикою ранніх правопорушень та девіантної поведінки підлітків.

      Використовуючи ті чи інші прийоми і методи педагогічного впливу в корекційній роботі з молодим «девіантом», необхідно враховувати і те, що методи виправлення особистості впливають як на свідомість, почуття, поведінку, так і на розвиток особистості в цілому. Комплексне застосування методів робить їх засобом перебудови особистісної системи підлітків. Існує чотири групи методів, спрямованих на виправлення відхиляється поведінки особистості:

• метод руйнування негативного типу характеру (метод «вибуху»                    та метод реконструкції характеру);
•  метод перебудови мотиваційної сфери та самосвідомості:

     а) об'єктивного переосмислення своїх достоїнств і недоліків;

     б) переориентировке самосвідомості;

     в) переконання;

     г) прогнозування негативної поведінки;

• метод перебудови життєвого досвіду:

     а) розпорядження;

     б) обмеження;

     в) перенавчання;

      г) переключення;

     д) регламентації способу життя;

• метод попередження негативного та стимулювання позитивної поведінки:

      а) заохочення і покарання;

      б) змагання;

      в) позитивної перспективи.

      ПА.Д. Гона зазначає, що пкостей, оєднання індивідуального та колективного педагогічного і психологічного впливу, застосування різних форм, методів і видів позанавчальної діяльності в корекційно-педагогічній роботі з підлітками з відхиленою поведінкою посилює її результативність, допомагає зробити процес подолання недоліків у розвитку особистості та девіацій у поведінці підлітків реальним, дієвим, а завдання з формування позитивних якостей його особистості цілком здійсненними.

Інноваційні технології у роботі з дітьми девіантної поведінки

         Основне навантаження по роботі з дітьми «групи ризику» припадає на класного керівника та фахівців психологічної служби. Тож їм, перш за все, необхідно володіти знаннями щодо можливих причин формування девіантної поведінки і у залежності від цього будувати план корекції поведінки конкретної дитини.

        Важливою інформацією є початок прояву такої поведінки, на кого вона спрямована, у якому середовищі дитина не проявляє девіантну поведінку, хто з оточуючих провокує прояв такої поведінки. Практичні психологи дошкільних навчальних закладів говорять про те, що вже у дошкільному віці можна спрогнозувати прояви девіантної поведінки. Це сприяє ранній інтервенції в умовах садочку, а потім початкової школи. В умовах середньої ланки важливо з’ясувати рівень моральності у сім’ї та власне дитини, рівень розвитку емпатії, оскільки існує кореляція між її сформованістю та ймовірністю прояву делінквентностей. Практичний психолог самостійно не взмозі організувати належну роботу щодо корекції девіантної поведінки, у такому випадку необхідно створити мультидисциплінарну команду до складу якої увійдуть: класний керівник, соціальний педагог, медичний працівник, представник кримінальної міліції у справах дітей і обов’язково – батьки. Батьки приймають безпосередню участь у розробці і реалізації плану корекції, його коригуванню тощо.

Дієвою формою реагування на ситуацію прояву девіантної поведінки в умовах школи є програми примирення, які є самостійною процедурою роботи з девіантною дитиною і покликані відновити стосунки між жертвою і правопорушником, поновивши їх інтереси, статуси. Кінцева мета таких програм - створення безпечної громади у якій кожен приймає відповідальність за власні дії, усвідомлює їх наслідки, разом з тим програми спрямовані на посилення ролі громади у питаннях створення безпечного середовища. Ці програми використовуються у якості дієвого інструменту побудови безконфліктного середовища в умовах навчального закладу, формування цінностей колективу.  Впровадження медіацій серед ровесників є ефективним способом зменшення кількості конфліктів, розвитку у школярів навичок розв’язання конфліктів ненасильницьким шляхом,  налагодження позитивної і безпечної атмосфери у навчальному закладі. Одною з таких програм є програма «Медіація однолітків»: школярі - медіатори проводять зустрічі з однолітками, між якими виник конфлікт, і допомагають їм залагодити суперечку з урахуванням інтересів всіх сторін. Таким чином, медіація однолітків покладає відповідальність за розв’язання конфліктів на самих учнів. Школярі мають багато переваг перед досвідченими спеціалістами під час розв’язання конфліктів, що виникають між однолітками:

• по-перше, коли учні мають можливість допомагати розв’язувати конфлікти між своїми однолітками, зменшується ризик виникнення непорозумінь між поколіннями, адже завжди існує проблема, що старші нав’язуватимуть молодшим своє бачення та способи розв’язання певних проблемних ситуацій. У свою чергу, учні-медіатори постійно спілкуються зі своїми ровесниками і знають, що може стати причиною конфлікту, що переживають сторони конфлікту. Крім того, атмосфера стосунків довіри та взаємного розуміння між представниками одного покоління встановлюється набагато швидше, ніж між представниками різних вікових груп:
• по-друге, всі люди, залежно від вікових особливостей, мають різне бачення та підходи до розв’язання конфліктів. У випадках, коли над розв’язанням конфлікту працюватимуть однолітки, до уваги братиметься думка кожного. На жаль, коли до розв’язання проблемної ситуації беруться представники різних вікових когорт, старші часто нехтують думкою молодших, вважаючи, що останнім бракує досвіду;
• по-третє, ровесники більше довіряють одне одному, насамперед тому, що не відчувають у своєму колі різниці у владі. Під час медіації контроль над ситуацією рівноцінно належить як сторонам конфлікту, так і медіатору. Медіатори-школярі працюють за принципом «рівний- рівному», який є дуже ефективним завдяки тому, що стосунки будуються як суб’єктно-суб’єктні;
• по-четверте, ровесники в ролі медіаторів викликають у сторін конфлікту повагу та шанобливе ставлення. Спостерігаючи за врівноваженою та впевненою поведінкою медіаторів, сторони конфлікту налаштовуються на позитивне сприйняття ситуації та серйозний підхід до її розв’язання;
• по-п’яте, той факт, що школярі у вирішенні конфліктної ситуації не стикаються з авторитетом дорослих, а отримують допомогу-від ровесників, налаштовує їх на прийняття таких послуг та надання згоди на співпрацю. Дуже позитивно сприймається також те, що під час, здається, простої розмови зі своїми ровесниками конфлікт часто знаходить розв’язання.

Усі наведені аргументи свідчать на користь упровадження медіації однолітків у навчальних закладах. Безумовно, це позитивно впливатиме на загальну атмосферу стосунків у школі. Медіація серед ровесників є однією з програм, які реалізуються на базі Шкільної служби порозуміння або служби розв’язання конфліктів.

Шкільна служба порозуміння чи шкільна служба розв’язання конфлік­тів – це команда підготовлених старшокласників-посередників (медіа­торів), які допомагають одноліткам вийти з конфлікту мирним шляхом. Вони використовують у роботі відновні практики – медіацію однолітків, коло прийняття рішень, працюють над формуванням безпечної атмосфе­ри в навчальному закладі. Цю роботу організовує координатор, зазви­чай – психолог або соціальний педагог, який пройшов підготовку, здобув знання й набув навичок зі створення і керування службою. Діяльність шкільної служби порозуміння базується на принципах віднов­ного підходу. В розв’язанні конфлікту вбачають потенціал для особистісного росту й розвитку стосунків. Учасники інциденту активно залучаються до процесу обговорення і самостійно приймають рішення щодо подаль­ших дій. Медіатор при цьому не є суддею або порадником, а лише до­помагає порозумітися і дійти згоди.

Діяльність шкільної служби порозуміння базується на принципах відновного підходу, який передбачає:

• повагу до особистості, віру в її здатність вирішувати конфлікти у найкращий для себе спосіб - учасники конфлікту активно залучені до процесу обговорення та самостійно приймають рішення щодо подальших дій; тому медіатор - це не суддя, не порадник, а «той, хто допомагає спілкуватися»;
• відповідальність у стосунках та по відношенню до інших - процес переговорів побудовано таким чином, щоб учасники конфлікту мали можливість зрозуміти один одного, усвідомити власні вчинки та наслідки, до яких вони призводять, тобто власну відповідальність. Атмосфера довіри і поваги сприяє тому, що учасники конфлікту охочіше беруть на себе зобов'язання щодо виправлення ситуації або відновлення стосунків.
• віру в кожну особистість та її здатність змінюватися - вирішення конфлікту за участю медіатора побудовано як процес переговорів партнерів, а не суперників, що сприяє засвоєнню учнями іншої конструктивної моделі розв'язання конфліктів, яку вони можуть використовувати в майбутньому.