Організм людини. Клітини і тканини. Органи й фізіологічні системи. Травна система. Дихальна система.

ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ. КЛІТИНИ І ТКАНИНИ. ОРГАНИ Й ФІЗІОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ. ТРАВНА СИСТЕМА. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА. Дерев’янко Юлія Анатоліївна

Організм людини складається з клітин, які утворюють тканини, з яких побудовані органи. Злагоджену роботу організму забезпечує тісний взаємозв’язок його органів. Органи,що виконують пов’язані між собою функції, складають фізіологічну систему органів. Наприклад, ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишківник, печінка, підшлункова залоза входять до складу травної системи. За своїм функціональним призначенням в організмі людини розрізняють дихальну, кровоносну, травну, опорно-рухову, статеву,нервову, видільну, ендокринну та сенсорні системи.

За морфофункціональними властивостями в організмі людини виділяють: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервову тканини. Тканина – це сукупність однаково диференційованих клітин, характерною властивістю якої є структурне об’єднання, морфологічна і функціональна спільність і взаємодія клітин.

Епітеліальна тканина має поверхневе розташування, вона виконує захисну і обмінну функцію, має добре виражену регенераційну здатність. Так, епітелій шкіри не пропускає збудників інфекційних захворювань і деяких шкідливих речовин, а епітелій легень бере участь в газообміні. Частина епітеліальної тканини в процесі розвитку перетворилась в залозистий епітелій, який виділяє секрет з особливими речовинами. Ці речовини можуть виділятися у зовнішнє і внутрішнє середовище організму. Виділення речовин у зовнішнє середовище відбувається через протоки залоз (піт, слина, шлунковий сік, тощо). Ці речовини мають назву секретів, а залози, що їх продукують – залоз зовнішньої секреції. Друга група залоз не має вивідних проток – синтезовані ними речовини поступають безпосередньо в кров і лімфу. Такі речовини мають назву інкретів, або гормонів, а залози, що їх виділяють – залоз внутрішньої секреції. Епітеліальні клітини швидко гинуть і дуже швидко відновлюються. В цій тканині немає кровоносних судин, а живлення її відбувається за рахунок кровоносних судин сполучної тканини. ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА

СПОЛУЧНА ТАНИНА Сполучна тканина розглядається як тканина “внутрішнього середовища” організму. Назва “сполучна” пов’язана з характерним розташуванням цих тканин серед інших та здатністю “зв’язувати” або “сполучати” їхні елементи в цілісні структури. Ця тканина в організмі людини виконує опорно-механічну та трофічну функції. Деяким різновидам сполучної тканини властива також захисна функція та функція підтримування постійного внутрішнього середовища організму (гомеостазу) та пластична функція (активна функція в процесі відновлення тканин). Сполучна тканина складається з клітин та міжклітинної речовини. В міжклітинній речовині розрізняють неформальну масу та волокнисті структури. Розрізняють такі види сполучної тканини: пухла волокниста, щільна волокниста, еластична, ретикулярна, жирова та пігментна тканини.

М’язова тканина. М’язова тканина належить до групи збудливих тканин. Але м’язовим тканинам властива та особливість, що процес збудження виявляється в них специфічною реакцією – скороченням. Скорочення настає під впливом потоків імпульсів, що проходять з центральної нервової системи. Координовані чергування скорочень і розслаблень м’язів лежать в основі рухової функції окремих органів і рухової активності всього організму. Виділяють три різновиди м’язової тканини: 1) поперечнопосмуговані – м’язи скелетної мускулатури; 2) гладенькі м’язи – м’язи внутрішніх органів; 3) міокард – м’яз серця.

НЕРВОВА ТКАНИНАНервова тканина організму входить до складу нервової системи. Поєднання двох фізіологічних властивостей – збудливості і провідності надає нервовій тканині особливого значення в усіх процесах, пов’язаних із здобуттям і використанням інформації. Основним структурним і функціональним елементом нервової тканини є нервова клітина з відростками – нейрон. Нейрон – основна структурна і функціональна одиниця нервової системи, це складно побудована високодиференційована нервова клітина, яка сприймає подразнення, переробляє їх і передає до різних органів тіла. Відростки, що втрачають зв’язок з тілом нейрона, відмирають, однак з часом вони можуть регенерувати, починаючи від тіла. Тіла нейронів не регенерують.

Орган – це частина тіла, яка займає в ньому постійне положення, має певну будову і форму, і виконує одну або кілька функцій. Органами є м’язи, серце, легені, печінка, нирки, тощо. Анатомічно і функціонально об’єднуючись кілька органів, які беруть участь у виконанні якогось складного акту діяльності утворюють систему органів (кровоносна, дихальна, травна і т.д.).

ТРАВНА СИСТЕМАДИХАЛЬНА СИСТЕМА

ТРАВЛЕННЯ ТА ТРАВНА СИСТЕМА. ОРГАНІЗМ ОНОВЛЮЄ СВОЇ ТКАНИНИ ТА ДОБУВАЄ ЕНЕРГІЮ З ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН ЇЖІ. ОДНАК БІЛЬША ЧАСТИНА ЦИХ РЕЧОВИН (КРІМ ВОДИ, МІНЕРАЛЬНИХ СОЛЕЙ, ГЛЮКОЗИ, ВІТАМІНІВ) В ЇХНЬОМУ ПРИРОДНОМУ ВИГЛЯДІ НЕ ЗАСВОЮЄТЬСЯ ОРГАНІЗМОМ. ТОМУ ВОНА ПОТРІБНА ЗАЗНАТИ РЯД ФІЗИЧНИХ ТА ХІМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ (ПЕРЕТРАВИТИСЬ). ОСНОВА ТРАВЛЕННЯ – ЦЕ РОЗЩЕПЛЕННЯ ВЕЛИКИХ І СКЛАДНИХ МОЛЕКУЛ – БІЛКІВ, ВУГЛЕВОДІВ І ЖИРІВ ДО ЇХНІХ СКЛАДОВИХ КОМПОНЕНТІВ. ЛЕГКІСТЬ, З ЯКОЮ ОРГАНІЗМ РОЗЩЕПЛЮЄ СКЛАДНІ ОРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ, ЗУМОВЛЕНА БІОЛОГІЧНИМИ КАТАЛІЗАТОРАМИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В ТРАВНИХ СОКАХ. ЦЕ ГІДРОЛІТИЧНІ ФЕРМЕНТИ. ФЕРМЕНТИ – ЦЕ БІЛКИ, ВОНИ СУВОРО СПЕЦИФІЧНІ, КОЖНИЙ З НИХ ДІЄ ТІЛЬКИ НА ПЕВНУ РЕЧОВИНУ, ВИМАГАЮЧИ ДЛЯ ЦЬОГО ПЕВНИХ УМОВ (ВІДПОВІДНОЇ РЕАКЦІЇ СЕРЕДОВИЩА, ТЕМПЕРАТУРИ, ТА ІНШЕ). ОДНАК ДІЯ ФЕРМЕНТІВ ЦЕ ТІЛЬКИ КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ СКЛАДНОГО ФІЗІОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕССУ, ЯКИМ Є ТРАВЛЕННЯ. ВОНО ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ АКТИВНОЇ РОБОТИ ВСІХ ОРГАНІВ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ І РЕГУЛЮЄТЬСЯ НЕРВОВО-ГУМОРАЛЬНИМИ МЕХАНІЗМАМИ. ТРАВНУ СИСТЕМУ СКЛАДАЄ ТРАВНИЙ КАНАЛ І ТРАВНІ ЗАЛОЗИ (ВЕЛИКІ І МАЛІ). ТРАВНИЙ КАНАЛ СКЛАДАЄТЬСЯ З РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ, ГЛОТКИ, СТРАВОХОДУ, ШЛУНКА, КИШКІВНИКА (ТОНКОГО ТА ТОВСТОГО). НАЙВАЖЛИВІШИМИ ЗАЛОЗАМИ Є ПЕЧІНКА, ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА, СЛИННІ ЗАЛОЗИ. МАЛЕНЬКІ ЗАЛОЗИ РОЗМІЩЕННІ В СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ТРАВНОГО КАНАЛУ І ВИДІЛЯЮТЬ ТРАВНІ СОКИ, ЯКІ БЕРУТЬ АКТИВНУ УЧАСТЬ В ПЕРЕТРАВЛЮВАННІ ЇЖІ. СИСТЕМА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ПРИЙМАННЯ, РОЗДРІБЛЕННЯ, РОЗДРІДЖЕННЯ, РОЗЩЕПЛЕННЯ, ПЕРЕМІЩЕННЯ І ВСМОКТУВАННЯ ЇЖІ ТА ВИДАЛЕННЯ НЕПЕРЕТРАВЛЕНИХ РЕШТОК. ОРГАНІЗМ Є ВІДКРИТОЮ СИСТЕМОЮ, ТОМУ ЩО ПІДТРИМУЄ ОБМІН РЕЧОВИН ІЗ ЗОВНІШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ: ОДЕРЖУЄ ЇЖУ І ВИДІЛЯЄ ПРОДУКТИ ОБМІНУ. В ПРОЦЕСІ ОБМІНУ ПОСТІЙНО УТВОРЮЮТЬСЯ КІНЦЕВІ ПРОДУКТИ ОКИСЛЕННЯ БІЛКІВ, ВУГЛЕВОДІВ І ЖИРІВ, ЯКІ Є ТОКСИЧНИМИ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ. ПРОТЕ ЇХНЯ КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗВИЧАЙНО НЕ ПЕРЕВИЩУЄ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ВЕЛИЧИН, БО ВОНИ “ВИМИВАЮТЬСЯ” З ТКАНИН КРОВ’Ю І ВИВОДЯТЬСЯ З ОРГАНІЗМУ СПЕЦІАЛЬНИМИ ОРГАНАМИ, ЩО МАЮТЬ НАЗВУ ОРГАНИ ВИДІЛЕННЯ.

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА І ДИХАННЯ. ЖИТТЯ НЕРОЗРИВНО ПОВ’ЯЗАНЕ З ОКИСЛЕННЯМ МОЛЕКУЛ СКЛАДНИХ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН. ОКИСЛЕННЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОСТІЙНО У ВСІХ КЛІТИНАХ ОРГАНІЗМУ (КЛІТИННЕ ДИХАННЯ). КЛІТИННЕ ДИХАННЯ ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ ДИХАЛЬНОЮ ФУНКЦІЄЮ КРОВІ (ТРАНСПОРТУВАННЯМ ГАЗІВ КРОВ’Ю) І ЛЕГЕНЕВИМ ДИХАННЯМ, ВНАСЛІДОК ЯКОГО КРОВ НАСИЧУЄТЬСЯ КИСНЕМ ТА ЗВІЛЬНЮЄТЬСЯ ВІД ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ. ІНШІ ПРОДУКТИ ОКИСЛЕННЯ ВИДІЛЯЮТЬСЯ В ОСНОВНОМУ НИРКАМИ. ВСІ ОРГАНИ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ В ЛЕГЕНЕВОМУ ДИХАННІ УТВОРЮЮТЬ СИСТЕМУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ. ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ ЦЯ СИСТЕМА ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА ПОВІТРОПРОВІДНІ ШЛЯХИ (НОСОВА ПОРОЖНИНА, ГЛОТКА, ГОРТАНЬ, ТРАХЕЯ, БРОНХИ) І ЛЕГЕНІ (АЛЬВЕОЛИ – СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОДИНИЦЯ ЛЕГЕНЬ), В ЯКИХ ВІДБУВАЄТЬСЯ ГАЗООБМІН.

Підпиши органи людського тіла:

Підпиши органи дихання та травлення на малюнках: