Осінній бал-це свято осені!
Бал осені
Ведучий: За лісом, за горами на кленовому листку,
Вже друкує телеграму Літу Осінь нашвидку.
Що готова вирушати:
Запрягла четвірку хмар, і пошив їй гарні шати
Добрий дядько Календар.
Обіцяє Осінь Літу кошик яблук, море квітів,
Неба сяючу блакить, що на вітрі аж бринить.
Ведуча: Знову вересень приїхав на вечірньому коні
І поставив зорі-віхи у небесній вишині.
Іскор висипав немало на курний чумацький шлях,
Щоб ніколи не блукала Осінь в зоряних полях.
В-чий: Осінь… Вона прийшла до нас, мов добра казка, мов чарівний сон, який бачив
лише у щасливому дитинстві. Ви звернули увагу, як швидко змінилося все
навкруги? Помах чарівної палички чи невидимого пензля у чиїхось вправних
руках творить картини дивовижної краси, листочки на деревах із зелених
перетворюються на золотисто-червоні, а наливні яблучка виблискують на сонечку,
мов коштовне каміння.
В-ча: Щире золото осіннього листя кружляє у нестримно-радісному танці високо над
головою. І душу переповнює бажання приєднатися до дивовижного дійства, що
розгортається у природі, самому стати героєм цієї доброї казки. Осінь завжди
приходить зі щедрими гостинцями, налитим колоссям, соковитими і смачними
фруктами, запашними овочами. Сьогодні мудра Осінь-трудівниця гостинно просить
нас усіх у свою чарівну казку на прекрасне свято врожаю.
З’являється осінь і три місяці під музику.
Осінь. Відшуміло літо в небі голубому,
Подалося літо за моря додому.
Час мені вбирати землю жовтим листям,
Синьоокий Вересню, де ти? Озвися!
Вересень. Осене, я в Серпня переймаю поле.
І гречкові стерні нам підошви колять.
Кавунів неміряно, дині ледь не луснуть,
А картоплі скільки, огірків капусти!
Жовтень. Ти, мій брате, Вересню, надто вже гарячий,
Але й ми з Листопадом також не ледачі:
Розмалюєм золотом всі ліси, гайочки,
І дощів накличемо, щоб росли грибочки.
Листопад. Землю вкриєм листячком, щоб мороз не пік,
Щоб зустріли весело люди Новий рік.
Зимоньку запросимо ми на пироги –
З Осені дарунками не страшні сніги.
Пісня: «Листопад»
Скромна краса пізньої осені. Листопад найчастіше сумний. Зникли яскраві барви, віддзвеніли пташині голоси. Стало тихо в садах. Природа ніби причаїлася, чекаючи зимових холодів. Спохмурніло, насупилось, стало свинцево-сіре небо. Потекли з нього ниточки осіннього дощу. Він може йти день, два, цілий тиждень і більше. Холодно і непривітно. День сірий і вологий. Настала пізня похмура осінь.
Осінь. Пора осіння, мабуть краща на землі,
Бо люди саме в цей час урожай збирають.
Та ще найкраще, коли вже жовтіє у лісі на гіллі,
І люди там гриби зрізають.
Та ви не думайте, що я себе хвалю,
Але чим можу, людям я допомагаю.
Буває, що її дощами все заллю,
Та лиш тоді, коли усе вже позбирають.
Грає літу природа відбій,
Хай на дворі стоїть ще тепло,
Та торкнуло клинок молодий
Позолоти несміле крило.
А хотілося ж в степ напрямки
Через луки майнуть у ставок:
Просторінь і краса там яка!
Як антрацит, блищить колись русявий сонях.
І павутини нить, і золото - у кронах.
Рясна печаль дощів, озимих перші сходи,
І солов’їний перший спів
Давно вже вийшов з моди.
Осінь і троє місяців ідуть зі сцени.
Ведучий: Люди завжди любили осінь. Це був час достатку, час завершення важкої
роботи, а значить - початок довгоочікуваного відпочинку і веселощів. Саме на
осінь припадало більшість весіль. Наші предки мали багато звичаїв, традицій
пов’язаних з приходом осені.
Ведуча: Усі вони так чи інакше славили землю і були сповнені надії на добрі врожаї
наступного року. Людям хотілося вірити, що і наступного року все буде добре.
Але останнім часом погодні умови починають змінюватися. І це тривожить.
Коротка сценка «Розмова Дощу з Посухою».
Звучить мелодія під яку заходять Дощ і Посуха.
Посуха: Ох і погуляю я цієї весни полями! Ох і повеселюся!
Дощ: Стривай-но, Посухо, навесні моя черга у поля іти.
Посуха: Тільки не цього року. У мене розпорядження у самого Сонця.
Дощ: І чому ти на людей завжди така сердита?
Посуха: А як мені не сердитися? Чи ж ти сам не бачиш, як люди знущаються зі святої
земленьки? Хімікатами її бідолашну отруюють, відпочити не дають. А як із
хлібом поводяться – то просто жах якийсь! Куди таке годиться? Ні, треба людям
нагадати про справжню ціну хліба.
Дощ: Нагадати потрібно, але ж не так жорстоко! Будь милосердною.
Посуха: То це я немилосердна? Хто б говорив. Ти восени і людям сам дошкуляєш
добряче. Особливо, коли буряки і картоплю копати час.
Дощ: Ну, я ж не по своїй волі це роблю. Є рознарядка, от і йду, а нема.
Посуха: То я гуляю!
Дощ: Зате який я у травні бажаний, коли приходжу разом із Грозою, з Громами і
Блискавками!
Посуха: Помрій-помрій. Ніколи мені тут з тобою балакати, час до роботи братися.
Посуха йде
Ведуча: Але ми не повинні сумувати, бо тільки щоденна праця, непохитна віра і все
оживляюча надія допоможуть нам подолати і погодні примхи, і примхи долі.
Ведучий: Наш народ в усі часи був дуже спостережливий і уважний. Все, що відбувалося
в природі, люди намагалися запам’ятати і використати для свого блага. З
давніх – давен наші предки займалися землеробством. А виростити і зібрати
хороший урожай можна тільки при сприятливій погоді. Тому хлібороби і
помічали усі зміни в природі і добре знали всі свята та прикмети, пов’язані з
цими днями.
Поговоримо про народний прогностик.
Казанський день (4): Він символізує перехід від осені до зими – на землю лягає перший
справжній приморозок.
Дмитра (4): За цим днем передвіщали погоду.
Замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.
Якщо на Дмитра дощ, то 4 грудня снігу буде по коліна.
До Дмитра дозволялося засилати сватів, а далі заступали запуски.
Саме цьому присвячено безліч дотепних прислів’їв та приказок.
До Дмитра дівка хитра, а після ще хитріша.
До Дмитра дівка хитра, а після Михайла (21), хоч за попихала.
… по Дмитрі, хоч за старця, аби не остаться.
… а по Дмитрі стріне собаку і питається: «Дядьку, ви не з сватами?»
… а після Дмитра свиня йде, а вона питається: «Тільки чи не бачили старостів?»
Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не буде зими.
Параски (10): Якщо цього дня сонечко, то чекай теплої зими, хмарно – в середині грудня
будуть сильні морози.
Луки (13): Крім осіннього, був і весняний (5.05). З цього приводу казали: «До весняного
Луки нема хліба і муки, а прийшов осінній Лука – з’явились хліб і мука».
Крім того, у цей день перевозило сіно з далеких відстаней до обійсть: «До
Луки не везуть сіна з луки».
Кузьми і Дем’яна (14): День зустрічі зими, так звані «курячі іменини».
У давнину казали: «Кузьма з Дем’яном ковалі: закують дороги й
річки - до весни не розкувати».
Проте вважали, що на остаточний зимовий шлях покладати
особливі надії годі, оскільки можуть бути й відлиги.
Випаде сніг – на валянку повінь.
У давнину не Кузьми і Дим’яна справляли «осінніх дідів» - вшанування померлих. Для того високогуманного дійства готували спеціальні обрядові страви і закликали до них покійників. Таких обрядів чотири – кожної пори року.
Павла (19): З ним пов’язують льодостав – замерзання річок і озер. Коли цього дня йшов
сніг, то чекали сніжної зими.
Михайла (21): Після Михайла вже закінчувалися весілля.
З цим днем завбачують весну.
Коли відлига – не жди санного шляху до 19 грудня.
Іній – на великі сніги, а туман – на відлигу.
На Михайла зима саньми приїхала.
Михайло завжди на білому коні приїжджає.
Як Михайло закує, так Микола (22. 05) розкує.
Як на Михайла вітер із сполудня, то буде тепло і до пів грудня.
Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна і красна.
Мотрони (22): Вже має бути земля вкрита снігом – зима зводиться на ноги: «Якщо на
Мартинів день гусак вийде, на лід, то ще буде плавати по воді», «Якщо в
листопаді Мартин на білім коні прийде, то гостру зиму нам привезе!»
Федора-Студина (24): Зима сідає на покуть. З Федора-Студина стає холодно і сердито.
Пилипа (27): Починають жінки прясти кужіль на полотно.
Якщо хмарно або сніжно – наступний травень буде негожий.
Іній на Пилипа – буде овес як кипа.
Пилипівський піст – Пилипівка (28).
Якщо цього дня лежить сніг, то долежить до повені.
У Пилипівку день до обіду.
Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку (з 29.06 по 12.07).
Як хочеш лози, то в Пилипівку вози.
Семеона-Юди (29): Остаточно замерзла земля.
На Симона горобці збираються в табунці.
Григорія (30): Який день, така зима.
Ведучий: А ось які ще прикмети пов’язані із осінню.
Прикмети.
- Багато грибів восени – на врожай.
- Побачив у небі кілька веселок, збирайся по гриби.
- Якщо шишки на ялинках виросли з низу, будуть ранні морози, а згори – пізні.
- Якщо вітер посилюється під час дощу і напрям його змінюється проти годинникової стрілки, чекай швидкого потепління.
- З’явилися опеньки – скінчилося літо.
- Дощ уранці, що бабині танці, дощ в обід – запрягай і додому їдь.
- Лягає горілиць опале листя – на теплу зиму й добрий урожай наступного літа.
- Червона вечірня зірка віщує сніг, жовта – дощ.
Ведуча: А зараз завітаємо на овочеву ярмарку.
Погляньте, скільки дива подарувала нам осінь.
Овочева родина.
Гарбуз у хаті нашій – це овоч головний!
Господар він поважний! Корисний та смачний!
В нім вітамінів - море. Поживних речовин!
Він оптимізму повен! Гарбуз у нас один!
Капуста – господиня! Весела, чарівна!
Без неї вся родина похмура і сумна!
Без неї борщ не милий, вареників не жди!
І пиріжків з капустою спекти не до снаги!
Картопля може й третьою у рейтингу іде,
Та на столі найпершою вона у нас стає!
І деруни! Й вареники! І суп з борщем! П’юре!
І в пиріжки картопельку ми радо додаєм!
Скажіть! Ну як забути, ми про буряк могли?
Червоний і рожевий росте у нас в селі!
Ми борщика наваримо. Покличем всю сім’ю!
Без буряків анархія у овочів в строю!
Про помідор ми скажемо: «Ти хитрий у нас брат!»
Рожевих, жовтих, чорних… ти одягаєш шат!
Часник! Цибулька й перчик! І морква золота!
Всі овочі осінні! Без них життя нема!
О, Осінь! Не завжди ти радуєш теплом!
Але збираєш нас ти за смачним столом!
Ведучий: Коли квіти стають дорослими, частина з них перетворюється на фрукти і овочі.
Так прекрасне стає корисним. Квітку обдаровують своїми найціннішими
дарами сонце, небо і земля на користь усьому живому.
Ведуча: Вітаміни і мікроелементи, які містяться в овочах, необхідні і людям. Без них ми
не змогли б ніколи бути здоровими, сильними, розумними і сердечними. А чи
знаєш ти, як чехи називають овочі?
Ведучий: Невже фруктами?
Ведуча: Ні, зелениною. Овочами вони називають фрукти.
Ведучий: Але як би не називали цей дивовижний витвір природи, овочі були, є і будуть
для людини найважливішим джерелом вітамінів і мікроелементів. Отож ми
починаємо наш симпозіум. На нього з’їхалися овочі-лікарі.
Зустрічайте!
Сценка «Проблеми овочевої медицини»
На сцені – овочі-лікарі в білих халатах. У кожного на грудях табличка із зображенням якогось овоча.
Капуста: Шановні колеги, розпочинаємо роботу нашого симпозіуму з доповіді
професора Морквини.
Прошу професоре.
Морквина: Шановні колеги, всім добре відомо, що у коренеплодах моркви міститься від
9 до 12 відсотків каротинів, або іншими словами провітаміну А, який у
присутності жиру перетворюється на вітамін А. Морква містить також велику
кількість мінеральних солей і вітамінів. Але це далеко не повний перелік усіх
корисних властивостей цієї чудової культури. Порівняно недавно я виділила з
коренеплодів моркви специфічні сполуки сірки, які стимулюють ріст
корисної кишкової мікрофлори. Окрім того, морква як дієтичний продукт
поліпшує еластичність і захисні властивості шкіри. Ось у загальних рисах
все, про що я хотіла розповісти.
Капуста: Дякуємо, колего, за цікаву інформацію. А зараз до слова запрошується
професор Гарбуз.
Гарбуз: Мої вітання, шановні колеги. Я не заберу багато вашого часу, бо про лікувальні
властивості гарбуза всім давно відомо. Мене лише дивує неувага до нього з боку
науки, адже у народній медицині цю ягоду-переросток доволі давно
використовують для ефективного лікування хвороб нирок, аритмії та
стенокардії.
Гарбузовий сік – чудовий глистогінний засіб. І загалом останнім часом на гарбуза
звертають пильну увагу косметологи.
Цибуля: То от чому українські дівчата хлопцям, які до них сваталися, підносили
гарбузи!. Мовляв, станете гарнішими – тоді й приходьте.
Капуста: Так, професоре Цибуля. Всі народні звичаї мають наукове обґрунтування, бо
базуються на віковому досвіді. Що ж , дякуємо професорові Гарбузу. А зараз
послухаємо доповідь професора Квасолі. Він у нас хоч і любить побурчати,
однак його дослідження становлять неабияку цінність для медичної науки.
Просимо , професоре.
Квасоля: Дякую. Я розумію ваш скептицизм, колеги, адже всім відомо, що білки, які
входять до складу квасолі, засвоюються людським організмом лише на три
чверті. Це дало підстави деяким недоброзичливцям звинуватити мене у
непрофесіоналізмі, але я ще раз наголошую: за вмістом цинку і міді квасоля
посідає одне з перших місць серед овочів. А цинк, як усім відомо, бере участь у
синтезі окремих ферментів, інсуліну, гормонів…
Часник: Професоре, вибачте, що перебиваю, але як бути з фазином, отруйним
глікозидом, який теж виявлено у квасолі?
Квасоля: Можу вас заспокоїти, колего, але фазин повністю руйнується при варінні.
Нагадую також, що відвар з лушпиння квасолі допомагає зняти набряки, які
виникли внаслідок серцевих захворювань.
Капуста: Що ж, дякуємо професорові Квасолі. А зараз настав час обговорити проблеми
транс генних рослин. Прошу до слова всіх бажаючих. Хочете висловитися,
професоре Картопля?
Картопля: Так. Адже від нелюдських експериментів з геномом найбільше страждають
зараз найпоширеніші і найважливіші культури. Рис, соя, Картопля, багато
фруктів стали заручниками чиєїсь жадібності.
Капуста: Вчені намагаються розв’язати проблему нестачі продуктів харчування.
Адже кількість населення землі збільшується.
Картопля: Це все демагогія. Вирощування транс генних культур – лише один із засобів
швидкого збагачення. Всім нам чудово відомо, що в гонитві за прибутками
люди часто забувають про мораль. В живлення картоплі генів скорпіона чи
підсніжника – найганебніше з відомих у світі науки явищ. Це нечувано!
Внаслідок злочинних експериментів фрукти і овочі перетворюються на
огидних мутантів, які замість того, щоб лікувати людей, наділяють їх новими
хворобами!
Капуста: Ну, це поки що не доведено…
Картопля: Та невже ви гадаєте, ніби з таких нелюдських експериментів може вийти
щось добре?
Капуста: Гаразд, Я бачу, що тема ця потребує додаткового обговорення. Ми виносимо її
на наступне наше зібрання. І все-таки нам потрібно бути оптимістами. Дякуємо
всім за увагу. Творчих успіхів вам у непростій справі лікування непростих
недуг.
Вчені ідуть із сцени. Входять ведучі.
Пісня про Осінь
Ведучий: Українці – мудрий і розумний народ. І як говориться, кожне сільце має своє
слівце. До вашої уваги прислів’я та приказки про останній місяць осені.
Прислів’я та приказки про листопад.
Осінь: Листопад – вересню онук, жовтню – син, а зимі – рідний брат.
Листопад білими кіньми їде.
Листопад стелить землю листям, а грудень – снігом.
Листопад зимі ворота відчиняє.
Листопад уриває дня, а накликає ночі.
У листопаді світанок із сутінками в полудень зустрічаються.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
Листопадові води - для лук великі шкоди.
Листопад – не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.
У листопаді голо в саду.
У листопаді зима саньми прїзджає.
У листопаді зима на заграді.
У листопаді зима з осінню бореться.
Прийшов листопад до хати та й питає: «Чому загради у вас немає?»
У листопаді смутно і в заграді.
Хто в листопаді не мерзне, тому й коло Йордану нічого біда не зробить.
Ведуча: А ось іще до вашої уваги стійкі українські порівняння про дари осені – овочі та
фрукти.
Порівняння про фрукти та овочі.
Біб: Багато як бобу.
Буряк: Зачервонів як буряк.
Горох: Говорить як горохом об стіну молотить.
Диня: Виглядає як змерзла диня.
Капуста: Вибіг як заєць із капусти.
Унадився як заєць в капусту.
Змішав як горох із капустою.
Несмілий як цап у капусті.
Морква: Сидить як морква у землі.
Вліз як свиня в моркву.
Огірок: Кисне як солоний огірок
.
Перець: Добрий як перець.
Завзятий як перець.
Сердитий мов турецький перець.
Як перцю скуштував.
Редька: Гіркий як редька.
Любить як собака редьку.
Ріпа: Говорить як ріпу гризе.
Зуби білі як ріпа.
Пасує, як свині в ріпі.
Цибуля: Вилупив очі як цибуля.
Любить як пес цибулю.
Ведучий: Осінь… Золота пора… Скільки приємного, таємничого, цікавого, вона несе із
собою. Недарма про неї так багато написано віршів, пісень, оповідань.
І, мабуть, немає такого художника, який би не оспівав осінь на полотні.
У осені жовті крила –
Туманів згубився пух.
І ранок упав несміло
На роси у широкий луг.
У осені добрі думки,
Мов яблука в садах.
Спадає безсоння шумно
Дощами на замерзлий дах.
А осінь така грайлива,
Як крапля із павутин…
Стоїть чорноока нива,
Схилившись на жовтий тин…
Осінь припадає до землі.
Слухає свою останню тишу.
На відлітнім літовім крилі
Золотом листи у вічність пише.
Рідна доля ходить по стежках
Пам’ятає слід твій теплий…
Осінь тут, як мамина рука, -
Покладає дім посеред степу.
Пісня про Осінь
Осінь: Пізня осінь блудом блудить
Між кущами в’ялих рож.
Квітів вже вона не збудить,
Сіє сльози сірих рос.
У лахміття грішне тіло.
Як жебрачка, зодягла,
Розпустила косу білу,
Де поступить, в’ється мла…
Розпустила три морози
І студено сіру біль,
Та й холодні сіє сльози…
Сад порошить заметіль.
Ведучий: Ось і добігає кінця наше свято. Ми хочемо завершити його на мажорній ноті,
адже осінь вже майже кінчається. Попереду ще скільки чудових днів, які
обіцяють нам незабутні прогулянки до лісу – цього дивовижного золотого
царства, де беззастережно владарює красуня-осінь.
Ведуча: І нехай ця велична пора засіває у ваших душах зерна мрійливості і
врівноваженості, а у серцях народжуються радість і надія.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку