Основи культури мовлення

Основи культури мовлення Кондратюк Анастасія. Практичне заняття 1

1. Сучасна мовна ситуація та мовні проблеми в Україні. Українська мова — мова корінного населення України, державна мова України. Згідно з даними останього перепису населення 2001 року більшість населення (67,5 %) вважає українську мову рідною. В місті Одеса, значна частина містян розмовляє саме російською мовою, навіть школярі які її не вивчають, спілкуються саме цією мовою, також в нашій області існують селища де на молдовській мові розмовляють 97,9 % жителів с. Міняйлівка. Саратського району, а болгарською в с. Нові Трояни Болградського району 95,6%.

В наш час загалом мова є політичним інструментом, ситуація загострилися в 2014 році, після вторгнення Росії.16 січня 2021 року вступив в силу мовний закон. Соціолінгвістичні дослідження, що виявляють ставлення наших громадян до української мови, на перший погляд, мають тішити тих, хто вболіває за її долю. Мовна ситуація України в соціолінгвістичних вимірах. Війна з Росією вплинула на багатьох

Так, результати масового опитування населення України, проведеного у 2017 році науковцями Інституту української мови НАНУ спільно з Ґіссенським інститутом славістичних студій (Німеччина), засвідчили високі показники позитивних відповідей на низку запитань стосовно державної мови.

Чому мовний закон важливий?Державний статус української мови гарантує Конституція. Але деталі використання мов у різних сферах життя має визначати закон. "Маємо позитивні тенденції у громадській думці стосовно мови, вона стає популярнішою, багато людей переходять на українську. Українською стає престижніше спілкуватися в університетах, на роботі тощо", - говорить у розмові з DW Шаповалов. Він також звертає увагу на те, що ще на початку 2000-х років близько 50 відсотків українців виступали за надання російській мові статусу офіційної. А відповідно до останніх опитувань у 2019 році, таких прихильників уже 27 відсотків. "Близько 70 відсотків висловлювалися за те, що російська має вільно використовуватися у приватному житті, але єдина державна - українська. Ще 15 відсотків виступали за надання російській статусу офіційної в окремих регіонах, близько 12 відсотків - за другу державну мову. Зараз цей баланс думок змінився", - підкреслює співрозмовник."

Де використання української мови є обов'язковим?на роботі: держслужбовцями та чиновникамивійськовослужбовцямиправоохоронцямипрокурорами і суддямиадвокатами й нотаріусамиосвітянамимедпрацівниками державних і комунальних закладівна афішах та квитках до кінотеатріву рекламіу медичній документаціїу діловодстві комунальних та державних закладівпід час проведення спортивних заходів та на квиткаху написах і повідомленнях у транспорті, під час обслуговування пасажирів (обслуговування іншою мовою - за домовленістю сторін)на вивісках та дорожніх знакаху науці - поруч із англійською мовою

2.«Культура мовлення та виразне читання» як навчальна дисципліна. Основною метою курсу є підвищення рівня загальної та мовної культури майбутніх вихователів; навчання студентів досконалому володінню мовними засобами; формування навичок вести монологічне чи діалогічне мовлення й виразно читати літературні твори, дотримуючись норм сучасної української мови та мовленнєвого етикету; сприяти кращому емоційному та літературному осмисленню й розумнію студентами текстового матеріалу; розвивати уміння застосовувати елементи техніки мовлення та прийоми виразного читання у навчально-виховному процесі ДНЗ.

Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань про: теоретико-практичні засади культури мовлення, норми сучасної української мови та принципи її основних комунікативних ознак; норми мовленнєвого етикету; особливості та специфіку мистецтва виразного читання як одного із складових синкретичної природи театрального жанру; основні положення засобів логіко-емоційної виразності читання; жанрову різноманітність дитячої літератури; особливості аналізу та підготовку до читання й виконання різножанрових творів письменників-класиків та сучасних дитячих письменників.

На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:дотримуватися норм сучного правопису української мови та здійснювати самоаналіз культури власного усного й писемного мовлення; використовусти у практичній педагогічній діяльності складові техніки мовлення та деякі методи й прийоми театральної педагогіки; підбирати різножанрові твори для читання дітям дошкільного віку, враховуючи психолого-педагогічні особливості їхнього розвитку; самостійно опрацьовувати партитуру твору для виразного читання, враховуючи специфіку жанру; майстерно виконувати літературні твори для дітей, враховуючи структурні елементи техніки мовлення, засоби мовної та логіко-емоційної виразності читання; здійснювати театралізовану постановку літературного твору для дітей чи з дітьми, враховуючи алгоритм розробки сценарію п’єси на основі художнього тексту; надавати фахові теоретико-практичні консультації батькам дітей дошкільного віку з теми «Підбір творів для читання дітям та особливості майстерності виконання творів».

Для досягнення мети визначаються такі цілі:ознайомити зі сучасним термінологічним апаратом;ознайомити із методологічними засадами культури мовлення і практики виразного читання;виробити навички аналізу типових орфоепічних, лексичних, мовностилістичних помилок;формувати аналітичне та критичне мислення і мовленнєву компетенцю, що охоплює систему мовленнєвих умінь (вести діалог, творити усні й писемні монологічні та діалогічні висловлювання різних видів, типів і жанрів);акцентувати на базовому понятті мовної норми, формувати вміння давати оцінку мовленнєвим явищам.

Рекомендована література. Основна: Заболотний О., Заболотний В. Правильне мовлення. Київ: Літера, 2020, 224 с. Пасинок В. Г. Основи культури мовлення: навч.посібн. Київ: Центр учбової літ., 2019. 243 с. Федієнко В. Основи швидкочитання. Харків: Школа, 2021. Допоміжна: Благун Н. М. Основи культури й техніки мовлення: навчально-методичний посібник. Івано-Франківськ, 2017. 41 с. Коваль Г. П., Захарчук З. О. Виразне читання в структурі уроку : навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів, педагогічних коледжів спеціальності «Педагогіка і методика початкового навчання». Тернопіль : Астон, 2015. 174 с. Кравцова І. А. Основи культури і техніки мовлення: навчальний посібник . Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ, 2016. 294 с. Мельник Т., Струганець Л. Культура мови: від теорії до практики: навчальний посібник. Київ: Навчальна книга – Богдан, 2017. 216 с. Микитюк О. Культура мовлення: навч.посібн. Львів: Львівська політехніка, 2017. 236 с. Степанова О.І. Культура мовлення та виразне читання: навчально-методичний посібник. Рівне, 2016. 162 с. Фостер Т. К. Читай як професор. Жвавий і захопливий посібник з читання між рядків. Київ: Темпора, 2021, 344 с. 

3. Поняття про культуру мови (мовлення). Її завдання та ознаки. Мова і культура перебувають в одній поняттєвій площині і як духовні вартості органічно пов'язані між собою. Слово культура (від лат. cultura - догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створило людство протягом своєї історії. Мова - це прояв культури. "Мова утримує в одному духовному полі національної культури усіх представників певного народу і на його території, і за її межами. Вона цементує всі явища культури, є їх концентрованим виявом". Плекаючи мову, дбаючи про її розвиток, оберігаючи її самобутність, ми зберігаємо національну культуру.

Культура мовигалузь мовознавства, що займається утвердженням (кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови, граматики, лексикології, словотвору, стилістики, культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи, проводить цілеспрямовану мовну політику, сприяє втіленню норм у мовну практику.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Правильністьодна з визначальних ознак культури мовлення. Мова має свої закони розвитку, які відображаються у мовних нормах. Вільно володіти мовою означає засвоїти літературні норми, які діють у мовній системі. До них належать правильна вимова звуків і звукових комплексів, правила наголошування слів, лексико-фразеологічна, граматична, стилістична нормативність, написання відповідно до правописних і пунктуаційних норм.

чуття мови"Чуття мови" означає наявність природних, вроджених здібностей до мови, вміння відчувати правильність чи неправильність слова, вислову, граматичної форми. Це чуття можна виховати в собі тільки одним шляхом - вдосконалюючи власне мовлення.

Точністьпов'язується з ясністю мислення, а також зі знанням предмета мовлення і значення слова. Уміння оформляти і виражати думки адекватно предметові або явищу дійсності зумовлюється знанням об'єктивної дійсності, постійним прагненням пізнавати реальний світ, а також знанням мови. Мовлення буде точним, якщо вжиті слова повністю відповідатимуть усталеним у цей період розвитку мови їхнім лексичним значенням.

Логічність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічно правильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності.

Доречність. Це такий добір мовних засобів, що відповідає змістові, характерові, експресії, меті повідомлення. Доречність мовлення-це врахування ситуації мовлення, комунікативних завдань, складу слухачів (читачів), їхнього стану, настрою, зацікавлень. По-іншому цю вимогу можна назвати комунікативною доцільністю. 

Виразність. Ця невід'ємна частина культури мовлення означає використання невичерпних ресурсів виражальних засобів української мови і лежить в основі мистецтва володіння словом. Виразність мовлення забезпечується виразністю дикції і чіткістю вимови. Великою мірою -це вміння застосовувати виражальні засоби звукового мовлення

4. Мовнокомунікативна компетенція педагога. Становлення особистості відбувається завдяки мові і мовним засобам, зокрема її лексико-понятійному арсеналу. Мова є критерієм освіченості та індивідуальності людини. Між рівнем освіченості, загальної культури і рівнем мовної культури людини існує співмірність і залежність.

Рівень мовної правильності. Його досягають завдяки мовній освіті, тобто вивченню правил користування мовою, її лексикою, граматичними формами, елементами текстотворення тощо. Цей рівень передбачає вироблення орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних навичок, вміння будувати речення, нескладні типові тексти і користуватися ними.

Рівень інтеріоризаціїНа цьому рівні виявляються вміння реалізовувати себе у ви-словленнях відповідно до власного внутрішнього стану; вміння творити і виражати себе засобами мови; володіти основними формами усного і писемного спілкування (монолог, діалог, полілог; опис, розповідь, міркування), певними стилями. Це рівень виразності і комунікативної достатності.

Рівень насиченості мовою. Мова мовця характеризується логічністю, предметністю, точністю, виразністю, образністю, багатством мовних засобів. Людина уже володіє жанрами і стилями, текстотворенням.

Рівень адекватного вибору. Це рівень комунікативної досконалості. Він передбачає досконале володіння функціональними типами мовлення, стилями літературної мови, а також точну мовну реакцію.

Рівень володіння фаховою метамовоюволодіння терміносистемами, фразеологією, композиційно-жанровими формами текстотворення, мовними формулами.

Рівень мовного іміджу соціальних ролейполітика, державного працівника, керівника, вченого — етичними й естетичними манерами живого мовлення. Два останні рівні є найвищими рівнями формування мовної особистості й мовної культури.