Презентація "Організація корекційно-розвивального простору в системі освіти дітей з порушеннями інтелекту"

Лекція 3. Організація корекційно-розвивального простору в системі освіти дітей з порушеннями інтелекту. Багато дослідників називають освітнє середовище «третім учителем», який разом із батьками і педагогами здійснює суттєвий вплив на розвиток і навчання дитини. Ребекка Ізел та Беті Екселбі 1. Співвідношення понять корекційно-розвивального простору та середовища2. Необхідність створення комфортного К-Р простору освітнього закладу3. Структура К-Р середовища та його складові4. Корекційно-розвивальний простір як інклюзивне середовище

1. Співвідношення понять корекційно-розвивального простору та середовища. Розвивальне середовище визначає сукупність умов, які забезпечують всебічний розвиток дитини. Правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку. Обладнання, а саме: iгровi модулі, макети, предмети – замісники, різнi атрибути з урахуванням особливостей розвитку ігрової діяльності в різні вікові періоди дошкільного дитинства повиннi бути у вiльному доступi для дiтей. Виховання та розвиток дитини повинно вiдбуватись в психологiчно комфортному та безпечному середовищi. Розвивальний простiр визначається принципами забезпечення психологiчно комфортноi атмосфери для прогресивного розвитку свiдомостi та поведiнки дитини Простір і середовище співвіднояться, як базис і надбудова, тобто, середовище матеріалізує, що на ідеальному рівні (ідеї, концепції, парадигми, моделі, теорії, принципи, підходи) задає простір.

Багато хто з науковців вбачає ці поняття ідентичними. Власне, йдеться про єдине — умови, сприятливі для розвитку дитини, де вона сама особистісно визначалася б зі своїми пріоритетами, виборами, перевагами, інтересами і самовиражалася способами і засобами різних видів діяльності. Розвивальний простір і розвивальне середовище мають бути для цього максимально насиченими і багатоваріантними, щоб була можливість для вибору. Простір як такий поєднує як предмети матеріального світу, так і соціальний: взаємодію суб’єктів. Розвивальний простір визначається як належним чином впорядкований освітній простір, в якому реалізуються освітні цілі розвивального характеру. Для їх здійснення необхідно створити відповідне розвивальне предметне середовище. Розвивальне предметне середовище передбачає єдність соціальних, в тому числі предметних і природних засобів забезпечення різноманітної діяльності дітей. Вихідною вимогою до предметного середовища є його розвивальний характер. Воно повинно об’єктивно, через своє змістовне наповнення і властивості створювати умови для творчої діяльності кожної дитини, слугувати цілям фізичного і психічного розвитку і удосконалення, забезпечувати зону найближчого розвитку малюка»

2. Необхідність створення комфортного К-Р простору освітнього закладу. Дослідження свідчать, що зміни в освітньому середовищі, як-от переставляння меблів чи зміни у розкладі дня, у способі надання інструкцій або проведення рутинних процедур, збільшують можливості для формування прийнятної поведінки та ефективно зменшують імовірність труднощів із поведінкою Ефективно сплановане освітнє середовище може суттєво покращувати взаємодію між дітьми: використання іграшок та видів діяльності, що передбачає соціальну взаємодію Незнайоме середовище може викликати у дитини стресову реакцію. Освітнє середовище, яке містить домашні елементи, допомагає дітям почуватися комфортно і сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей. Середовище має містити різноманітні нові й цікаві речі, бо певний рівень новизни та незвичності спонукає до появи пізнавального інтересу. Також потрібно пам’ятати, що різні аспекти середовища можуть мати різний рівень стимуляції, що впливає на поведінку та діяльність дітей. Наприклад, великий простір заохочує до руху, а невеликі осередки з книгами та м’якими іграшками — до спокійних ігор, перегляду дитячих книг із малюнками. Освітнє середовище має сприяти успіху усіх дітей, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей. Середовище групи має забезпечувати можливості для дітей з різними стилями навчання, життєвим досвідом, культурою, мовою спілкування, уподобаннями тощо.

Корекційно-розвивальний простір навчального закладу повинен бути спрямований на забезпечення психофізичного розвитку учня, а саме: - підвищення рівня актуального розвитку соціально-адаптаційних, комунікативних умінь (свідоме, самостійне вирішення завдань міжособистісної взаємодії) і відповідне розширення зони найближчого розвитку;- формування життєвої компетентності учнів, що передбачає використання набутих знань і вмінь як у середовищі навчального закладу, так і поза ним;- поява позитивних рис особистості (інтерес до спілкування, ініціатива в ситуаціях взаємодії, комунікативна культура);- зникнення тривоги, усунення бар’єрів спілкування, зниження рівня конфліктності, виправлення інших недоліків.

Завданнями добре організованого освітнього середовища є: • підтримка роботи педагога; • заохочення до розвитку незалежності та компетентності дітей; • збільшення ефективності роботи персоналу; • сприяння залученню дітей до щоденних видів діяльності; • зменшення проблем з поведінкою дітей; • сприяння відповідній соціальній взаємодії між дітьми; • забезпечення структурованості та передбачуваності

3. Структура К-Р середовища та його складовіРозрізняють три взаємопов’язані компоненти освітнього середовища Для того, щоб середовище сприяло розвитку і навчанню дітей, потрібно, щоб кожен із його компонентів був ретельно продуманий і реалізований. Окрім цього, кожен аспект освітнього середовища має відображати філософію закладу освіти і цілі навчальної програми.

4. Корекційно-розвивальний простір як інклюзивне середовище. Середовище має демонструвати повагу до різних аспектів особистості дітей, бути інклюзивним: • Якщо дитина належить до іншої етнічної групи або у неї інвалідність, не варто вважати, що етнічна належність або інвалідність — це єдине, що вирізняє її з-поміж інших дітей. • Діти, які належать до цих груп, як і всі діти, є неповторними особистостями зі своїми інтересами і вподобаннями. • Один із способів сфокусувати увагу на різноманітних аспектах особистості дітей — подбати про те, щоб у середовищі дошкільної групи були відображені інтереси кожної дитини.

ІНКЛЮЗИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ • Це місце, де цінують участь і погляди кожного. • Це означає, що педагог створює рівні можливості для всіх дітей брати участь у всіх заняттях, незалежно від статі, расової та етнічної належності, здібностей, культури, соціально-економічного статусу, віку чи мови. • Це також означає, що педагог залучає кожну дитину, обираючи методи навчання і форми роботи відповідно до потреб і особливостей розвитку.

ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА Критерії Показники. Середовище сприяє розвитку кожної особистості • Педагог створює таке середовище, де кожна дитина відчуває свою належність до спільноти групи і почувається комфортно • Педагог виявляє повагу до дітей, цікавлячись їхніми почуттями, ідеями та їхнім життям • Педагог створює атмосферу, де діти можуть вільно висловлюватися та виражати себе • Педагог створює середовище, яке стимулює дітей розширювати межі пізнання і дій, іти на прийнятні ризики у процесі розвитку та навчання • У стосунках із кожною дитиною педагог сприяє розвитку почуття довіри, прихильності та індивідуальних взаємин

Критерії Показники. Фізичне середовище є привабливим, безпечним, інклюзивним та стимулювальним; спонукає дітей досліджувати, навчатися та бути самостійними • Педагог турбується, щоб середовище було фізично безпечним і легко контрольованим • Педагог піклується, щоб навколишній простір був привабливим і комфортним для різної діяльності дітей • Педагог організовує логічно розташовані центри діяльності • Педагог використовує багато різноманітних та доступних матеріалів, які стимулюють розвиток, спонукають дітей досліджувати, гратись і навчатись • Педагог заохочує дітей брати участь у плануванні та організації освітнього середовища • Педагог адаптує фізичне середовище відповідно до потреб окремих дітей / груп дітей

Критерії Показники. Середовище сприяє розвитку у дітей відчуття спільноти та їх участі у створенні культури групи • Педагог чітко висловлює свої очікування щодо поведінки дітей і залучає їх до розроблення правил групи • Педагог створює середовище, яке ґрунтується на демократичних цінностях і сприяє участі дітей у житті групи • Педагог послідовно використовує рутинні дії/заняття для того, щоб розвивати саморегуляцію і самостійність дітей • Педагог спрямовує поведінку дітей на основі знання особистості кожної дитини та рівня її розвитку

Помилки і недоліки у організації К-Р середовища:перенасиченість осередків предметним матеріалом, відсутність продуманого планування змін середовища відповідно до пізнавальної теми перспективного плану освітньої роботи; недостатність матеріалів для дитячого експериментування, непоміркованість умов забезпечення індивідуальної комфортності;безсистемність у залученні дітей до трансформації середовища;недостатність м’яких ігрових модулів, які діти викорисовували б, щоб створювати свій простір; одноманітність наборів для конструювання;стереотипність мислення педагога щодо кількісного накопичення предметів в осередках.

Параметри створення та організаціїпредметно-просторового розвивального середовища. Гнучкість дизайну забезпечується через мобільні робочі місця для індивідуальної, групової та колективної роботи (не лише столи та стільці, але й пуфи, килимки для сидіння тощо, звісно, якщо площа приміщення дозволяє) та створює можливості для швидкої зміни конфігурації освітнього середовища, форм роботи під час заняття. Поділ групи на осередки для різних видів роботи та відпочинку (осередки навчання, вільної діяльності, зберігання наочності та навчальних матеріалів, експозиції тощо). Ергономічність меблів. Меблі різних ростових груп, наявність підставок для приладдя на стільниці, заокруглені кути стільниць, спинок та сидінь. Відсутність надлишкового нагромадження. Перевага надається легким полицям замість нагромадження масивних меблів. Речі, які не використовуються в освітньому процесі, не повинні нагромаджуватись у групах. Мають бути незагромадженими вікна (високі вазони, нагромадження речей, книг, масивні штори тощо).

Дотримання балансу у візуальній стимуляції — розумне використання кольорів, картинок, наочності та уникнення зайвого візуального шуму (наприклад, поєднання візерунчастого лінолеуму та шпалер з малюнками). Допускається фарбування стін в 1-2 кольори, при чому яскравими можуть бути окремі елементи меблів, які не відволікатимуть увагу і гармоніюватимуть із кольором стін. Використання поверхні стін. Крім розміщення інформаційних матеріалів, стіни можна використовувати, щоб діти занотовували необхідну інформацію (є спеціальні плівки для цього), для розміщення дитячих малюнків, творчих робіт. Стіни групи можуть стати своєрідним дитячим портфоліо. Таке використання простору демонструє, що група належить усім дітям. Облаштованість місць для роботи та відпочинку педагогів і дітей (у групі або інших приміщеннях).

Параметри оцінювання організації предметно-просторового розвивального середовища 1. Змістовність та насиченість. Відповідність віковим можливостям дітей та змісту освітньої програми. Освітній простір має бути оснащено засобами навчання і виховання, зокрема технічними, відповідними матеріалами, зокрема ігровим, спортивним, оздоровчим обладнанням, інвентарем. Організація освітнього простору та різноманітність матеріалів, обладнання, інвентарю (в приміщенні та на території) повинні забезпечувати:ігрову, пізнавальну, дослідницьку і творчу активність всіх вихованців, експериментування з доступними дітям матеріалами, зокрема з піском, водою;рухливу активність, зокрема розвиток дрібної моторики, участь в рухливих іграх;емоційне благополуччя дітей у взаємодії з предметно-просторовим оточенням;можливість самовираження дітей.

2. Трансформованість. Можливість змінювати середовище залежно від освітньої ситуації, зокрема від зміни інтересів та можливостей дітей. 3. Поліфункціональність. Можливість різноманітного використання різних предметів середовища (дитячі меблі, мати, модулі, ширми); наявність предметів, природних матеріалів, придатних для використання в різних видах дитячої активності. 4. Варіативність. Наявність простору для ігор, конструювання, усамітнення тощо, що забезпечує дітям можливість вільного пересування та вибору засобів для саморозвитку; передбачення періодичної змінності ігрового матеріалу, появи нових предметів, що стимулють ігрову, рухливу, пізнавальну, дослідницьку активність дітей. 5. Доступність. Приміщення та осередки в групах, де здійснюється освітня діяльність, мають бути доступними для вихованців, зокрема дітей з обмеженими можливостями. Матеріали та обладнання мають бути справними та зберігатися у спеціально передбачених місцях. 6. Безпечність передбачає відповідність усіх елементів середовища вимогам щодо забезпечення надійності і безпечності їх використання.