Презентація "Теоретичні основи корекційно-розвивальної роботи"

Лекція 1. Теоретичні основи корекційно-розвивальної роботи Єдність навчання, виховання, розвитку, корекції як основна закономірність педагогічного процесу в спеціальній освіті. Основні положення корекційно-розвивальної діяльності. Принципи корекційно-розвивальної діяльності. Види корекції розвитку.

1. Єдність навчання, виховання, розвитку, корекції як основна закономірність педагогічного процесу в спеціальній школі. Термін корекційно - розвивальна робота Окремої програми корекції в допоміжній школі не існує Навчання, виховання, розвиток та корекція НЕ складові, а сторони освітнього процесу. Нерозривність навчання, виховання і корекції - це єдність, яка втрачає сенс при роз’єднанні Напрямки корекційної діяльності: діагностико-корекційна, корекційно-профілактична Виховно-корекційна Корекційно-навчальна корекційно-розвивальна діяльність

2. Основні положення корекційно-розвивальної діяльності В Педагогічній енциклопедії поняття корекція визначається як виправлення (часткове або повне) недоліків психічного і фізичного розвитку у дітей з порушеннями розвитку за допомогою спеціальної системи педагогічних прийомів і заходів. Причому корекція розглядається як педагогічна дія, яка не зводиться до тренувальних вправ, направлених на виправлення (ліквідацію) окремо взятого дефекту, а має на увазі дію на особистість дитини в цілому. Дефектологи бачать в корекційному процесі головну мету — усунення або зменшення неузгодженості між встановленою (нормальної) й реальною (має відхилення) їх діяльністю. Корекційно-педагогічна діяльність — це складне психофізіологічне і соціально-педагогічне явище, що охоплює весь освітній процес (навчання, виховання і розвиток), виступаючи як єдина педагогічна система, куди входять об'єкт і суб'єкт педагогічної діяльності, її цільової, змістовний, операційно-діяльнісний і оцінно-результативний компоненти.

Як робоче визначення з педагогічної точки зору можна запропонувати наступний варіант визначення корекційно-педагогічної діяльності: Це планований і особливим чином організований педагогічний процес, що реалізується з групами дітей, які мають відхилення в розвитку і девіації в поведінці, і направлений на виправлення і реконструкцію індивідуальних якостей особистості і недоліків поведінки, створення необхідних умов для її формування і розвитку, які сприяють повноцінній інтеграції дітей в соціум. Педагогічна корекція – складна система впливів і засобів на розумово відсталого учня, спрямованих на послаблення або виправлення вад його розвитку, яка ґрунтується на максимальному використанні збережених можливостей дитини і реалізується у двох взаємопов’язаних напрямках: 1) послаблення або виправлення вад у тій чи іншій сфері розвитку дитини; 2) сприяння розвиткові дитини як цілісної особистості. Корекційна робота – це діяльність, спрямована на поліпшення процесів розвитку і соціалізації дитини, послаблення або подолання психофізичних вад розумово відсталих учнів у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку їх особистості та підготовки до самостійного життя.

Корекції вимагають не тільки психофізичні порушення Доцільність і необхідність проведення корекційно-педагогічної роботи в освітній системі в сучасних умовах визначаються - порушення комунікації в системі відносин «дитина — дорослий» і «дитина — одноліток»; низький рівень досягнень, що розходиться з потенційними можливостями дитини; поведінка, що відхиляється від соціальних норм і вимог; переживання дитиною стану емоційного не благополуччя, емоційний стрес і депресія; наявність екстремальних кризових життєвих ситуацій; аномальні кризи розвитку, які на відміну від нормативних вікових криз не пов'язані із завершением циклу розвитку, не обмежені у часі і носять виключно руйнівний характер, не створюючи умов і не сприяючи формуванню психологічних новоутворень, які свідчать про перехід до нового вікового циклу і ін.

За твердженням Л.С. Виготського, провідним у визначенні мети корекційно-розвивальної роботи є попередження розвитку вторинних дефектів в порівнянні із задачами виправлення первинних дефектів, що вже утворилися. Виходячи з предмета дослідження корекційна педагогіка прагне вирішити наступні завдання: виявити істотні ознаки недоліків у розвитку і відхилень у поведінці дітей та підлітків, а також причини і умови їх виникнення; простежити еволюцію корекційно-педагогічної діяльності; розробити програму профілактики і подолання відхилень у розвитку і поведінці; виявити соціально-педагогічні чинники, що обумовлюють психофізіологічний розвиток дитини; виробити методи, прийоми і засоби корекційно-педагогічного впливу на особистість дитини даної категорії; розробити зміст, методи і організаційні форми спеціального навчання, здатні забезпечувати поступальний культурний розвиток дитини, попередження і корекцію вторинних за своєю природою відхилень у психічному розвитку; розробити план завдань та основних напрямів діяльності для соціальних інститутів, в поле діяльності яких входить ро бота з дітьми та підлітками групи ризику; створити методику навчання педагогів з корекційно-педагогічної роботи з дітьми.

Логіка та послідовність корекційної діяльності: аналіз ситуації і постановка педагогічної задачі; проектування варіантів рішення і вибір оптимального з них для даних умов; здійснення плану вирішення задач на практиці, включаючого організацію взаємодії, регулювання і коригування перебігу педагогічного процесу; аналіз результатів Компоненти системи корекційно-розвивальної роботи: єдність пед. і мед. впливів на учня: організація та зміст навчально-корекційно-розвивальної, корекційно-розвивальної, корекційно-виховної роботи має узгоджуватись із лікуванням дитини; взаємодія вчителів, вихователів, психолога, лікарів, батьків учнів: спеціалісти закладу і батьки дитини повинні взаємодіяти між собою як у плануванні, так і реалізації навчальних, виховних і корекційних цілей, узгоджуючи завдання, зміст діяльності та її методи; дотримання послідовності і наступності у корекційній роботі: корекційний вплив на дитину має здійснюватись поетапно, послідовно відповідно до вікових та індивідуальних особливостей; кожен наступний крок має враховувати і удосконалювати попередні; дотримання єдиного охоронно-педагогічного режиму в школі та сім’ї: результативність корекційно-розвивальної роботи залежить від єдності підходів до організації та регламентації життя дитини у закладі і родині.

Корекція розвитку і поведінки базується на фундаментальних положеннях педагогіки: Особистість – це цілісна психологічна структура, яка формується в процесі життя людини на основі засвоєння нею суспільних форм свідомості та поведінки. Психічний розвиток і формування особистості дитини можливі тільки в процесі спілкування з дорослим. Важливу роль у психічному розвитку дитини відіграє формування провідного виду діяльності (у дошкільників – гра, у молодших школярів – навчальна діяльність). Розвиток дитини з особливими потребами відбувається за тими ж законами, що й звичайної. При наявності певних умов всі діти мають здатність розвиватися.

3. Основні принципи корекційно-розвивальної роботи: 1. Корекційно-розвивальна спрямованість навчання і виховання: корекційні цілі мають реалізовуватись на уроках, на корекційно-розвиткових заняттях, у процесі виховної роботи відповідно до держ стандарту спец. освіти дітей з вадами інтелекту; 2. Принцип нормативного розвитку. Нормативність розвитку – це послідовність зміни вікових особливостей, вікових стадій онтогенетичного розвитку. Цей принцип вказує на особливості соціальної ситуації розвитку, відповідність розвитку віковим нормам за рівнем провідної діяльності і за рівнем сформованості психологічних новоутворень. 3. Здійснення корекційно-розвивальної роботи в зоні «найближчого розвитку»: як навчання, так і корекційна робота мають бути спрямовані на розвиток дитини, оволодіння нею новими якостями і вміннями, а не на пристосування до дефекту; 4. Зв’язок корекційно-розвивальної роботи з життям і практикою: кінцевою метою корекційно-розвивальної роботи є підготовка учнів з вадами інтелекту до самостійного життя, тому вона має брати за основу передусім ті види діяльності, які будуть необхідними дітям у житті і практиці, 6. Реалізація корекційно-розвивальної роботи в усіх ланках освітнього процесу: корекційну роботу більшою чи меншою мірою виконують всі працівники спеціальної школи, тому вона має пронизувати всі ланки роботи закладу.

7. Провідним у системі спеціальної корекційно-педагогічної діяльності повинен стати принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних завдань (Принцип системності розвитку), де системність і взаємозумовленість завдань відображають взаємопов'язаність розвитку різних сторін особистості дитини та їх гетерохронность, тобто нерівномірність розвитку. 8. Реалізація принципу єдності діагностики та корекції забезпечує цілісність педагогічного процесу. Неможливо вести ефективну і повномасштабну корекційну роботу, не знаючи вихідних даних про об'єкт. 9. Принцип врахування індивідуальних і вікових особливостей дитини в корекційно-педагогічному процесі доцільніше розглянути в площині принципу нормативності розвитку особистості як послідовності змінюють один одного віку, вікових стадій онтогенетичного розвитку. 10. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційно-розвивальної роботи та способи реалізації поставлених цілей, підкреслюючи, що вихідним моментом у їх досягненні є організація активної діяльності дитини. 11. Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності. Ні в психології, ні в педагогіці не існує універсальних прийомів впливу, що сприяють переорієнтації, зміни напрямку особистості, різкої зміни поведінки дитини, тому необхідна якась сукупність способів і засобів, методів і прийомів, що враховують і індивідуально-психологічні особливості особистості, і стан соціальної ситуації, і рівень матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу, і підготовленість до його проведення вчителів.

12. Принцип інтеграції зусиль найближчого соціального оточення. Відхилення в розвитку і поведінці дитини - результат не тільки його психофізіологічного стану, а й активного впливу на нього батьків, педагогічного та учнівського колективів школи, тобто складності в поведінці дитини - наслідок його відносин з найближчим оточенням, особливостей їх спільної діяльності і спілкування, характеру міжособистісних контактів із соціумом. 13. Принцип корекції «зверху вниз». Цей принцип вказує на випереджуючий характер корекційного впливу, спрямованість на формування новоутворень, де задіяна «зона найближчого розвитку». 14. Принцип корекції «знизу вгору». Цей принцип втілюється у формі тренування, закріплення вже наявних здібностей, їхнє підкріплення, актуалізацію певних шаблонів поведінки з метою закріплення соціально-бажаної поведінки і гальмування соціально-небажаної поведінки.

Умови забезпечення корекційно-розвивальної спрямованості навчання і виховання 1. Глибоке і всебічне вивчення учнів педагогом. 2. Цілісний корекційний вплив на всі компоненти інтелекту у їх системній єдності 3. Спрямованість педагогічного процесу на формування у дітей вищих психічних функцій із забезпеченням їх усвідомленості та довільності. 4. Забезпечення інтелектуалізації та вербалізації предметно-практичної діяльності. 5. Спеціальне педагогічне керівництво пізнавальною діяльністю. 6. Орієнтація на ЗНР дитини з опорою на збережені особливості. 7. Індивідуальний підхід у корекційній роботі. 8. Єдність педагогічного, психологічного і медичного впливу на вихованців. 9. Дотримання послідовності і наступності у корекційній роботі. 10. Дотримання єдиного охоронно-педагогічного режиму в школі та сім’ї.

4. Види корекції розвитку: 1. За характером спрямованості Симптоматична – як правило, передбачає короткочасний вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, що заважають перейти до корекції каузального типу. Каузальна (причинна) – спрямована на джерела відхилень. Більш тривала, потребує значних зусиль, але більш ефективна. 2. За змістом: корекція пізнавальної сфери, особистості, афективно-вольової сфери, поведінкових аспектів, міжособистісних відносин 3. За формою роботи: індивідуальна, групова (в закритій природній групі – група дошкільного закладу, клас, родина, або у відкритій групі осіб з подібними проблемами), змішана (індивідуально-групова).

4. За наявністю програм: програмована, імпровізована. 5. За характером керування коригуючими впливами: директивна, недирективна. 6. За тривалістю: Надкоротка (надшвидка) – хвилини-години – вирішення актуальних ізольованих проблем і конфліктів. Ефект може бути нестійким. Коротка – години-дні – вирішення актуальної проблеми, "запуск" процесу змін, який триватиме й після завершення корекції. Довготривала – місяці – проробляються різні сторони і деталі, особистісний зміст проблем; ефект розвивається повільно, стійкий. 7. За масштабами завдань: Загальна – загальні заходи з нормалізації середовища. Часткова – ведучі форми діяльності, спілкування. Спеціальна – конкретні завдання формування особистості, її якостей.

Провідні напрямки корекційно-педагогічного процесу: вплив на дитину середовищними чинниками, тобто „терапія середовищем”; організація навчального процесу (його корекційна спрямованість); спеціальний підбір культурно-масових і оздоровчих заходів; психогігієна виховання. Основні напрями корекційно-виховної діяльності наступні: нормалізація і збагачення відносин з навколишнім світом, перш за все з педагогами і дитячим колективом; компенсація пропусків і недоліків у духовному світі, посилення діяльності в тій сфері, яку дитина любить, в якій може досягнути гарних результатів відновлення позитивних якостей, які отримали незначну деформацію ; постійна стимуляція позитивних якостей, що не втратили соціальної значущості; інтенсифікація + розвитку особистості, формування провідних позитивних якостей; засвоєння і накопичення соціально цінного життєвого досвіду, збагачення практичної діяльності в різних сферах життя; накопичення навичок етичної поведінки, здорових звичок і потреб на основі організації діяльності дітей по задоволенню їх інтересів: викорінення негативних якостей і шкідливих звичок.

Ці напрями можуть бути представлені у вигляді тактичних кроків: вдосконалення досягнень сенсомоторного розвитку; корекція окремих сторін психічної діяльності; розвиток основних розумових процесів; розвиток різних видів мислення; корекція порушень у розвитку емоційно-особистісної сфери; розвиток мови, оволодіння технікою мови; розширення уявлень про навколишній світ і збагачення словника; корекція індивідуальних пропусків у знаннях.