Особистісно-орієнтований підхід – шляхи реалізації. Доповідь.

 Особистісно-орієнтований підхід – шляхи реалізації. Доповідь.

1.Впровадження інноваційних технологій (кооперативна технологія та технологія опрацювання дискусійних питань)

В сучасній освіті все більшого поширення набуває «особистісно-орієнтоване навчання». Вчені і педагоги бачать у ньому реалізацію індивідуального підходу в навчанні через організацію і презентацію навчального матеріалу різного рівня трудності. Інші пов’язують цого з інноваційними процесами в освіті та використанням інноваційних технологій, різними формами диференційованого навчання. На протязі п’яти років школи нашого району впроваджували «особистісно-орієнтоване навчання», що дало змогу накопичити певний досвід, як теоретичний, так і практичний.

 Розглянемо шляхи реалізації зазначеної в доповіді проблеми та її результативність за допомогою аналізу окремих її складових. Засобом розвитку особистості учня, грунтуючись на виявлених індивідуальних особливостях його як суб’єкта пізнання і предметної діяльності є освітній та виховний процес особистісно-орієнтованого навчання, який дає кожному учневі на підставі його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці. На основі практики і проведеного аналізу власного досвіду та наробок педагогічно-психологічної науки я використовую модель організації навчання і виховання правосвідомого громадянина, яка охоплює всі види діяльності: урочну, позаурочну та самоосвітню. Плануючи урочну діяльність за принципом варіативності особистісно-орієнтованого навчання, тобто визнання змісту, методів і форм навчального процесу.Вибір яких має здійснюватися учителем-предметником з урахуванням розвитку кожної дитини та її педагогічної підтримки у пізнавальному процесі. Саме це пояснює моє прагнення використовувати моделювання уроку за допомогою іноваційних технологій, що має на меті максимально активізувати організацію навчального процесу та надає вчителю свободу дій при виборі методів і прийомів в його діяльності.

 Розглянемо шляхи впровадження інноваційних технологій в освітній процес та їх результативність за допомогою аналізу окремих складових.

Життя  ставить перед учителем нові вимоги, завдання, проблеми. Серед них є такі, здійснення яких безпосередньо залежить від учителя.

 Моделювання уроку за допомогою інноваційних технологій має на меті максимально активізувати організацію навчального процесу, забезпечити оновлення змісту уроку, активізувати пізнавальну діяльність учнів.

 Плануючи свої уроки, я надаю учням можливість самостійного пошуку у набутті нових знань, у роз’язанні питань проблемного характеру. Для досягнення цієї мети я використовую елементи інноваційних технологій. Інноваційні методи створюють умови для моделювання навчальних ситуацій, які формують у школярів уміння та навички класифікувати й узагальнювати матеріал, застосовувати зіставлення та аналогії, робити висновки, давати об’єтивні оцінки подіям у конкретних життєвих ситуаціях.

 Навчальний предмет-правознавство переживає сьогодні один з найцікавіших етапів у своєму розвитку, бо формується концепція правової освіти в Україні. Метою державної Національної програми «Освіта» ( «Україна в XXI столітті» є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливе лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій.

Термін «Інновація» означає оновлення процесу навчання, який спирається головним чином на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов’язано з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових «переможних методик», які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей. Цією проблемою займаються вчені теоретики, вчителі-практики:

Костянтин Баханов, Віктор Малік, Іван Котюк, Альона Якубець, Володимир Комаров, Віталій Власов, Пометун Олена.

Моделювання уроків за допомогою інноваційних технологій - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів, організації навчальної діяльності, що охоплюють весь процес навчання від визначеної мети до одержання результатів. Англійський філософ Тоффлер зазначав, що школа повернута скоріше назад, у минуле системи, яка помирає, аніж на ледве видне на горизонті нове суспільство, що йде їй на зміну, тому необхідно створити систему освіти принципово іншу,суперіндустріальну.

Зараз серед вчителів поширені когнітивний та гуманістичний підходи до навчання.

Прибічники когнітивного підходу вважають головним у навчанні розвиток мовлення та пам’яті учнів, інтелектуальних умінь (абстрагування, аналіз, синтез, класифікацію, узагальнення, оцінювання).

Послідовники гуманістичного підходу спираються на "Я -концепцію", відстоюють право учнів самостійно обирати мету, формувати власні проблеми.

В практиці моєї роботи, як вчителя історії та правознавства, бере перевагу когнітивний підхід у рішенні підходів до викладання предмету. Але життя і практика доводять, що дітям цікавіше гуманістичний підхід навчання.Тоді, я, як вчитель, виступаю не контролером знань, а консультантом, джерелом знань. І тому я намагаюсь перебудувати свій підхід до викладання.

Моделювання уроків з інноваційними технологіями відбувається шляхом поєднання різних форм навчання ( урок-диспут, урок-лекція, урок-семінар) і власне використанням інноваційних технологій.Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть поспіль, сьогодні, в умовах науково-технічного прогресу, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Причиною цього стало як закономірне і неминуче зростання обсягу загальноосвітніх знань, що підлягають обов'язковому засвоєнню, так і зміна вимог суспільства до освіти. Процес реформування освіти України, який мав би усунути вади шкільної практики, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамки старої системи. Вносяться зміни в начальні плани та програми, збільшується число уроків навчання в початкових чи старших класах тощо, ці заходи істотно не впливають на якість навчання. Як і раніше, в центрі цих перетворень залишається питання "що вивчати".

Такий підхід вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Тому я вважаю, найбільш продуктивною формою навчання є інтерактивне, яке дає змогу використовувати сучасні прийоми та методи педагогічної науки.

 Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмету шкільної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної, "готової" інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків.

Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів:

• мотивація;
• оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;
• надання необхідної інформації;
• інтерактивна вправа - центральна частина заняття;
• підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Моя мета на уроці – сфокусувати увагу учнів  на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Крім того, кожну тему, яку ми засвоюємо з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона (тема)  стала основою для розвитку в особистості суб’єкта пізнання власних новоутворень: в його свідомості, в емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання. Підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і дискусія. В своїй практиці , останні три роки я використовувала технології кооперативного навчання технології опрацювання дискусійних питань, бо вважаю , що використання елементів саме цих технологій на уроці дає можливість:

1 ) сформувати учням своє ставлення до багатьох життєвих проблем ( дискусія, імітація, диспут );

2 ) набути навичок висловлювати і відстоювати свою думку перед аудиторією, чітко сформулювати основні пріоритети своєї думки та обґрунтувати її ( публічна промова, дебатувати, «коло ідей», займи позицію) ;

3 ) набути навичок співпраці в колективі, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати (робота в парах, робота в малих групах, обговорення в загальному колі, уявний мікрофон, акваріум);

4 ) набути досвіду колективного обговорення, пошуку рішень для вирішення певної ситуації («Мозковий штурм», аналіз правової ситуації ).

Щоб провести урок з використанням технологій кооперативного навчання та технологій опрацювання дискусійних питань на високому рівні  я ставлю перед собою такі цілі:

1. Знати контингент учнів, рівні сформованості  мислення та володіння навчальними навичками;
2. Знати що учням подобається у викладанні предмету. Що для них значить «цікавий урок»? Які види діяльності їм більше подобаються?
3.  Часто звертаються до учнів з пропозиціями та заохоченнями: «Щоб вам було цікаво зробити на уроці?» «Добре, що ти зробив», «Спробуй, подумай чи буде тобі цікаво?»
4. Постійно знайомитися з методичними та дидактичними новинками, а елементи які сподобалися брати до практичного впровадження на своїх уроках.
5. Звертаю увагу на роботу колег, переймаючи форми навчання, яким вони надають перевагу.
6. Аналізую отриманий результат з використання певних педагогічних технологій за підсумками якості знань учнів після проведення моніторингів та підсумкових контрольних робіт.
7. А також використовую схему технологічного потенціалу вчителя – як основу впровадження педагогічних інновацій. ( Додаток № 1 )

 Готуючись до уроків з використанням елементів інноваційних технологій з метою вивчення інтересу учнів до різних форм роботи на уроці я проводжу анкетування такого змісту:

Коли тобі цікаво:

• коли розповідає вчитель;
• коли відповідає товариш;
• коли працюєш з підручником;
• коли працюєш у групі;
• коли працюєш самостійно.

Результати анкетування показали що учні, які мають високий рівень пізнавального інтересу віддають перевагу саме більш активним формам роботи ( робота в парах і групах, дебатування, дискусія 60% - 80% , самостійна робота 25 %).

Учні схильні до пасивних методів роботи, як правило мають низький рівень сформованого мислення, і не хочуть працювати самостійно з підручником та віддають перевагу слуханню розповіді вчителя – 25 %. Також на обрання учнями більш цікавих для них форм роботи на уроці впливає вік дітей. Так  учні середньої школи (8-9 класи) віддають перевагу технологіям кооперативного навчання:

• робота в парах ;
• робота в малих групах; акваріум;
• обговорення в загальному колі.

На мою думку така тенденція вибору пояснюється невеликим досвідом індивідуальної роботи учня, діти більш комфортно почуваються коли працюють в колективі, що дає їм змогу розділити з товаришами як успіх виконання завдання, так і поразку. В силу вікових особливостей учні цих вікових категорій ще побоюються брати відповідальність за висловлювання своєї думки індивідуально, не мають досвіду дискутування і дебатування.

А от учні старшої школи ( 10-11 класи ) більш охоче використовують методи технології опрацювання дискусійних питань. Я вважаю, що віддаваючи переваги таким методам як:

- дискусія, дебати, дебатування з заданої позиції;

- метод «Арес»;

- публічна промова;

- «Спаринг», «Тільки хвилинка»;

діти хочуть проявити свою особистість, відокремити свою позицію від інших, аргументувати свою лінію ствердження і таким чином заявити про себе як про особистість. Це свідчить про те, що учні вже сформувалися як доросла особистість і вимагають уваги до їх думки та переконань. ( Додаток 2 )

Література

1.    Бабанов. К.Т. Педагогічні інновації. І.Ш.І.№2-2002.
2.    Баханов. К.О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія.- Донецьк. 2005.
3.    Баханов К.О. Інноваційні системидехнології та моделі навчання історії в школі: Монографія.- Запоріжжя 2000.
4.    Бех. І.Д. «Особистісно-оріентоване навчання». Київ.2001.
5.    Богомолов. В.І. «Педагогічні технології». Київ.2002
6.    Дяченко. В.К «Нова дидактика: Донецьк.2001.
7.    Занков. Л.В. дидактика і життя.- М.:провосвещеніє.,1968
8.    Пометун. О.І., Піроженко. Л.В., Сучасний урок.Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник.-К.,2004.

9. Пометун. О.І., Фрейман. Т.О., Методика навчання в школі.-К.,2005.
10.Пометун.О.і.,Енціклопедія інтерактивного навчання.-К.,2007.
И.Хуторський. Л.В.,Сучасна дидактика: Підручник для вузу.-СПб,2001.
12.Черевата. О.В. Як підготувати сучасний урок.3авуч.-2008.-№10 квітень.
ІЗ.Якиманська. І.С., Особистісно- орієнтоване навчання в сучасній школі.-М.:1996.