Особистий і громадянський простір

Особистий і громадський простір Підготувала вчитель історії Артюх О. М.

Особистий простір — умовна область навколо людини, яку вона вважає своєю та захищає від зовнішнього вторгнення. Особистий простір.

До поняття особистого простору людини належать:почуття, тіло, емоції, думки, дії. Також є окреміречі особистого матеріального простору — зубна щітка, улюблена чашка, білизна, іграшки, речі пов’язані з хобі, власна кімната тощо. Чим ширше межі особистого матеріального простору, тим більш захищеною від зовнішнього світу почувається людина.

З особистим простором також пов’язаний особистий час — час, який можна присвятити тільки собі,а не займатися справами. Це час, коли людина може залишитися наодинці зі своїми думками й почуттями,зайнятися хобі.

Кожна людина також має особистий інформаційний простір — право на таємницю

інтимна зона — до неї можуть увійти лише близькі (сім’я, найближчідрузі);2) особиста зона — для друзів і близьких знайомих;3) соціальна зона — охоплює повсякденні соціальні взаємодії з новимизнайомими або незнайомимилюдьми;4) публічна зона — доступна майжедля всіх. Яка відстань особистого простору кожної людини? -відстань витянутої руки

Публічний простір — будівлі, вулиці,площі, парки тощо, які відображаютьміське життя в усіх його різновидах. Громадський простір — простір,пов’язаний із певними типами громадської діяльності, такими як спілкування,дозвілля; простір, що створює умовидля прогулянок і відпочинку, творчостій освіти, громадської активності, є місцем висловлення власної позиції тощо. Поняття громадського простору

Громадський простір — це частина міста, яка перебуває в спільному безкоштовному користуванні всіх людей. Тобто супермаркет, ресторан та інші комерційні території не є громадським простором лише з тієї причини, що ви не можете собі дозволити просто прийти та посидіти, нічого не замовивши (не купивши),активно висловити свою громадянську позицію

Пересувні вуличні меблі даютьможливість людям власноручформувати їхній простір

Іспанські сходи — приклад традиційного публічного простору. Рим (Італія)

Газон біля бібліотеки як невід’ємначастина громадського простору. Мельбурн (Австралія)

Ознаки громадського простору На перший погляд здається, що будь­який міський простір можна назвати громадським (вулиця,парк, площа тощо). Проте громадський простір має поєднувати сукупність ознак: - бути доступним для всіх; - надавати можливість для спілкування, ігор тощо; - бути безкоштовним (за перебування в місцяхгромадського простору та користування ним непотрібно платити);

-бути захищеним від транспортного руху, міськогогаласу, забруднень; - бути безпечним, тобто охороняти від злочинності,добре освітленим; - не має містити значних вертикальних перешкод:бордюрів, сходинок тощо (це робить простір зручним для людей із фізичними обмеженнями); - мати можливість для прояву творчості (виступи навулиці музичних та акторських колективів тощо);

-бути комфортним — обладнаним місцями длясидіння, безкоштовними громадськими санвузлами; забезпечувати можливість перебувати там забудь­якої погоди; - ураховувати інтереси людей різного віку, статусу,бажано, щоб цей простір відображав місцеву культуру та історію; - надавати більше свободи (можливість ходитий сидіти на трав’яних покриттях та газонах,активно висловлювати свої думки тощо).

Можливість для прояву творчостіБільше свободи Універсальність Можливість для спілкування. Комфортність. Безпечність. Захищеність від негативних чинників. Безкоштовність. Доступність Організація громадського простору

Громадський простір — це не сучасна тенденція. Він існував ще за часів Стародавньої Греції.Історично склалося, що громадський простір бувневід’ємною складовою міського способу життя, дегромадяни брали активну участь. У грецьких містахроль громадського простору виконувала центральнаплоща — агора. Вона була місцем для спілкуваннята взаємодії людей.

Агора (у перекладі з давньогрецької — місце зборів, площа) — ринкова площа й місце для народних зборів у давньогрецьких містах, осередоксуспільного життя. Навколо агори розташовувалися храми, державні установи,майстерні й крамниці. Гомер давньогрецький поет, який започаткував європейську літературу, вважав агору однією із головних складовихідеального міста.

У Середні віки й Ранній Новий час у європейських державах лише завдяки наявності в містах прав самоврядування існував невеликий простір,який можна було назвати громадським, — це площа біля ратуші або собору. Ратуша — будівля, у якій розташовується міська влада.

Площа Ринок у Львові як прикладгромадського простору: 1) у минулому;2) сучасний вигляд