ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСІЇ ТА ЇЇ ДІАГНОСТИКА

Винар В. І.

Університетський коледж

Київського університету імені Бориса Грінченка

ОСОБЛИВОСТІ  АГРЕСІЇ ТА ЇЇ ДІАГНОСТИКА

Людина має здатність любити, і якщо вона

 не може знайти застосування своїй здатності любити,

вона здатна ненавидіти, виявляючи агресію й жорстокість.

Цим засобом вона керується як утечею від власного сердечного болю ...

Еріх Фромм.

Проблема агресії є однією з найбільш популярних у світовій психології. Цікавість цією проблематикою можна розцінювати як реакцію на зростання агресії та насилля у світі. У світовій психологічній практиці існують різні погляди на природу агресії й, відповідно, різні підходи до її попередження та контролю.

Проблему агресивної поведінки досліджували вчені протягом багатьох століть, розглядаючи її з різних позицій - філософії, релігії, науки. Але тільки у ХХ столітті вона стала предметом систематичного наукового пізнання.

У психології напрацьовано багато методів корекції та попередження агресії. Визначальне місце у розв’язанні проблеми контролю агресії належить розумінню самої природи даного феномена.

Агресія (лат. Agressio - напад) - мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає об’єктам нападу (живим і неживим) шкоди - фізичної і моральної (негативні переживання, стан напруження, страху, пригніченості тощо). Тобто,  під агресивністю розуміють будь-яку форму поведінки, спрямовану на образу або надання шкоди іншій важливій істоті.

Агресивність розглядається як властивість особистості, що виражається в готовності до агресії і характеризується наявністю деструктивних тенденцій в галузі суб’єктно - суб’єктних відносин. Через свою усталеність та входження в структуру особистості агресивність може визначати загальну тенденцію поведінки.

Існують три підходи в поясненні природи агресивності:

І. Поєднує теорії, в яких агресивність трактується як вроджена, інстинктивна властивість людини. Погляди Фрейда на джерела і природу агресивності дуже песимістичні. За його переконанням, агресивна поведінка – не тільки вроджена, яка бере початок із „вбудованого” в людину інстинкту смерті, але і неминуча. Прибічники такого підходу вважають, що найбільш цивілізованою формою розрядки агресії для людини являється конкуренція, заняття фізичними вправами і участь в спортивних змаганнях.

ІІ. В рамках другого підходу (в якійсь мірі перегукується з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію. Прибічники фрустраційної теорії, основоположником якого вважається Дж. Доллард, стверджує що агресія завжди є наслідок фрустрації, а фрустрація завжди несе за собою агресію

В останніх процесах відмічається, що при фрустрації особистість реагує цілим комплексом захисних реакцій, із яких лише одна відіграє ведучу роль. Це може бути, наприклад, відхід, який супроводжується символічним агресивним діяннями.

ІІІ. Третій складає концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в результаті навчання (біхевіоральні теорії).

Теорія соціального навчання являє собою поведінку, засвоєну в процесі соціалізації. Крім цього ця теорія стверджує, що людина научається і більш ефективних агресивних дій: чим частіше вона їх використовує, тим досконалішими вони стають. Досягнення успіху при проявах агресії може помітно підвищити силу її мотивації, а постійна невдача – силу тенденції гальмування. Наступним важливим елементом цієї теорії є соціальне підкріплення. Це може бути похвала чи догана, посмішка або насмішка, дружні або ворожі жести. Багато психологів сходяться на думці, що саме теорія соціального навчання являється найбільш ефективною в поясненні, передбачені і корекції агресивної поведінки.

Цікавість наукових дослідників до проблеми агресії і агресивності, агресивної поведінки в останній час зросла. Різні дослідники вивчали особливості агресивної поведінки осіб різних вікових груп (Н.В. Анікіна, М. Дарешкявічус, С.М. Еніколапов, Л. Йовайша, Л.С. Славіна і інші), проблеми агресивності в зв’язку з вирішенням конфліктів (Г.С. Васильєва, В.В. Ковальов, Є. Квятковська-Тохович, В.С. Мерлін, М.С. Неймарк), в зв’язку з емоціями (В.К. Вілюнас, Т.Дембо, Д.Зілман, К.Ізард, Я.Рейковський), в зв’язку з фрустрацією (А.Бандура, Д.Доллард, М.Мауер, І.Міллер, Р.Сіерс і ін.). Деякі дослідження були присвячені вивченню взаємозв’язків агресивності з тривожністю, нейротизмом, окремих властивостей нервової системи людини.

Виділяють пізнавальний, емоційний і вольовий компонент агресивного стану.

• Пізнавальний компонент допомагає зорієнтуватися і ситуації, виділити об’єкт нападу.
• Емоційний – виділяють гнів, який часто, супроводжує агресію і в ряді випадків набуває форми афекту, ярості. Особливий відтінок агресивності надають недоброзичливість, злість, помста, а в деяких випадках – сила і впевненість. Агресивний стан часто виникає і розвивається в боротьбі, а всяка боротьба вимагає вищевказаних якостей. Підліткова агресивність часто відображає нездатність дитини адекватно оцінити ситуацію, свої можливості, передбачити наслідки агресивних дій, справлятися з емоціями.
• Вольовий компонент агресивності пов’язаний з проблемою сили волі, яка проявляється не тільки в умінні просто стримувати агресію, стільки в здатності особистості керувати своїм агресивним станом.

У агресії є три основні функції:

В першу чергу,  агресія – кращий спосіб захисту свого „Я”. Є люди які ведуть себе агресивно, оскільки повинні постійно самостверджуватися. Друга функція агресії – виплеснути психологічне напруження. Третя функція досягнення своєї мети. „Я хочу … і відштовхую всіх на своєму шляху”.

Агресія може мати різні форми: форму доносів,  пліток, злих жартів. Агресія може бути спрямована і на самого себе. Ауто агресія  - це не тільки суїциди і різні пошкодження: шрами, наколки або просто деструктивна поведінка, в основі якої лежить самоприниження, самозвинувачення.

Дослідження проведені окремими авторами, доводять, що агресивні способи дії з’являються тоді, коли інші форми поведінки не дають бажаних результатів.

В науковій психології виділяють фактори, які певною мірою впливають на виникнення агресії:

• Оцінка іншими людьми. Було встановлено, що присутність інших людей вже сама по собі може або посилювати, або гальмувати агресію.
• Навмисність агресії: існує точка зору, що для початку агресії нерідко буває достатньо знати, що інша людина має ворожі наміри, хоча безпосереднього акту агресії не було.
• Сприйняття агресії. Поширення відео і телепрограм із сюжетами насильства.
• Бажання помсти. Часто агресія може виникнути як відповідна реакція на поведінку оточуючих, тобто як акт помсти за щось.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості: серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частіше випадки жорстокості й агресивності. Агресія підлітків безпосередньо не пов’язана з порушенням усталених правил і норм й відокремлюються від асоціальної поведінки.

Дослідження причин і форм агресивної поведінки підлітків є необхідною передумовою розробки психолого-педагогічних методів корекції.

Такі форми агресивної поведінки, як ауто агресія, негативізм, підозрілість, використовуються учнями як засіб задоволення потреби в домінуванні, самовираженні і самоствердженні.

Педагог може продемонструвати свою проникливість, виявивши агресивні нахили, навіть коли вони приховані. Але коли вони виплескуються ззовні в реальному повсякденному житті, психологічний інструментарій психолога безпорадний. Методів, які безпосередньо виявляють агресивні тенденції особистості не так багато. Важливу роль відіграють проективні методики.

В проективній психодіагностиці накопичений (досвід) матеріал, який великою мірою дозволяє судити про діагностичну значимість тих чи інших ознак. Так в графічних методиках „Намалюй людину”, „Дім – Дерево - Людина”, „Малюнок сім’ї”, „Неіснуюча тварина” і інші висновок про агресивні нахили виводяться із наявності на малюнку безпосередніх атрибутів (орудій) агресивної поведінки. Це квадратні плечі людини, зжатий кулак, зубаста посмішка, у фантастичної тварини – можливі кігті, роги, шипи. Універсальним показником агресивності є наявність гострих кутів. Важливе значення при анкетуванні, опитуванні має бесіда з класним керівником, вчителями, батьками опитуваних.

„Тест руки”, розроблений Б. Брайклином, З. Півостровським і Е. Вагнером дозволяє продіагностувати відкриту ворожість. Виходять із того, що рука безпосередньо задіяна у зовнішню активність.

Методика „Неіснуюча тварина” використовується як допоміжний інструментарій і спрямована на діагностику особистісних особливостей індивіда в цілому.

Для вивчення особливостей реагування дітей використовується методика виявлення фруструкційних реакцій С. Розенцвейга (дитячий варіант), дозволяє діагностувати типи емоційних реакцій досліджуваного. Дослідження емоційної сфери дитини допоможе методика Люшера, яка базується на перевазі кольорових стимулів. Для вивчення рівня тривожності можна використати (тест) шкалу самооцінки Спілберга, допомагає диференційовано діагностувати особливості тривожності. До головних особистісних характеристик відносять самооцінку і рівень притягань індивіда. Самооцінка виконує важливу регулятивну функцію як поведінки в цілому, так і окремих видів діяльності дитини.

Оскільки агресивність, як якість особистості, слід розглядати в зв’язку з її загальною спрямованістю, використовується тест – опитувальник Г. Айзенка ЕРІ в адаптації А. Г. Шмелева. Даний тест дозволяє визначити індивідуально-психологічну орієнтацію людини або переважно на світ зовнішніх об’єктів, (екстраверсія), або внутрішній суб’єктивний світ (інтроверсія), а також показник нейротизму, який характеризує людину з боку її емоційної стійкості (стабільності).Методика ЕРІ допомагає також визначити тип темпераменту досліджуваного.

Досягнення і невдачі молодших школярів в навчальній діяльності можуть впливати на модус їх емоційних реакцій. Слід вивчати успішність дітей з основних шкільних предметів і рівень інтелектуального розвитку.

Характер між особистісних стосунків дитини з ровесниками визначає тенденції його особистісного розвитку і поведінки. Для визначення статусу кожної дитини в шкільному колективі можна використовувати методику „Соціометрія”.

В ході обстеження вивчається також склад сім’ї, освіта і професіональна спеціалізація батьків, емоційний клімат в сім’ї, характер реакцій батьків на агресивну поведінку дітей. Дані, одержані в результаті анкетування батьків, корегуються з інформацією, одержаною від педагогів, дітей.

Але найбільш відомою методикою є опитувальник Басса-Дарки, який вперше був опублікований 1957р. й найбільш широко використовується для діагностування агресивності і ворожості. Він складається із 75 тверджень, опитуваний повинен або погодитися, або ні. Кількісна обробка одержаних результатів дозволяє вивести загальний індекс агресивності, а також уточнити найбільш можливу форму прояву ворожих реакцій.

Тест Басса-Дарки (Додаток А)використовується для діагностування

підліткового і юнацького віку.

Кожне твердження відноситься до одного з восьми так званих індексів форм агресивних або ворожих реакцій:

1. Фізична агресія (напад) — використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія — агресія, яка не прямо спрямована на іншу особу (злісні плітки, жарти), та агресія без спрямованості (спалах люті, який виявляється в лементі, битті кулаками по столу і т. п.).

3. Схильність до роздратування — готовність до прояву при найменшому збудженні запальності, різкості, брутальності.

4. Негативізм — опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитетів або керівництва; це поведінка від пасивного опору до активної боротьби проти традицій або законів.

5. Образа — заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлена почуттям гіркоти, гніву на увесь світ за дійсні або уявні страждання.

6. Підозрілість — недовіра й обережність стосовно людей, заснована на переконанні в тому, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

7. Вербальна агресія — вираження негативних почуттів через форму (сварка, лемент і т. п.) і зміст словесних погроз (прокльону і т. п.).

8. Почуття провини — переконання обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, наявність у нього каяття совісті.

Для учнів характерна схильність до примітивного виду агресії як реакція на життєві ситуації. Високий рівень підозрілості свідчить про те, що однолітки не можуть довіряти одне одному і весь час чекають нападу з боку друга. Часто вживають погані слова, про це свідчить високий рівень словесної агресії. Особливу увагу потрібно приділити особистісним характеристикам підлітків, які, відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. 

Дуже важлива не лише профілактика власної агресивної поведінки, а робота з особистістю в цілому: „Я - образом”, „Я - концепцією”, самосвідомістю людини. Потрібно сприяти особистісному росту підлітків і юнаків, формуванню в них впевненості в собі.

Література та джерела

1. Баранова Н. Психокорекція агресивності та конфліктності у підлітків /                       Н. Баранова // Психолог. - 2005. - № 36. - С.17-24.
2. Гончаренко Г. Агресивна дитина // Психолог. – 2004. - №5, с. 26-28.
3. Дереклєєва Н. Дитяча агресивність // Психолог. – 2002. - №5, с. 30-32.
4. Носок Н. Профілактика агресивної та жорсткої поведінки серед неповнолітніх / Н. Носок // Психолог. Шкільний світ. - 2009 - № 19. - С.8-17.
5. Рогозинська О. Агресивна поведінка дітей дошкільного віку: причини виникнення та шляхи подолання / О. Рогозинська // Психолог. Шкільний світ. - 2006. - № 19. - С. 15-19.
6. Шинкарук-Корзун Л. Чинники агресивності дітей / Л. Шинкарук-Корзун // Психолог. Шкільний світ. - 2009. - № 41. - С. 6-8.

                                                        Тест Басса-Дарки

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які є  відповідь"так" чи "ні".
1. Часом я не можу впоратися з бажанням завдати шкоди іншим
2. Іноді пліткую про людей, яких не люблю
3. Я легко дратуюся, але швидко заспокоююсь
4. Якщо мене не попросять по-хорошому, я не виконаю
5. Я не завжди отримую те, що мені належить
6. Я не знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною
7. Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути
8. Коли мені траплялося обдурити кого-небудь, я відчував болючі докори совісті
9. Мені здається, що я не здатний ударити людину
10. Я ніколи не дратуюся настільки, щоб кидатися предметами
11. Я завжди поблажливий до чужих недоліків
12. Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться порушити його
13. Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами
14. Я тримаюся насторожено з людьми, які ставляться до мене трохи більш дружньо, ніж я очікував
15. Я часто буваю незгодний з людьми
16. Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся
17. Якщо хто-небудь першим ударив мене, я не відповім йому
18. Коли я дратуюся, я ляскаю дверима
19. Я набагато більш дратівливий, ніж здається
20. Якщо хтось уявляє себе начальником, я завжди роблю йому наперекір
21. Мене трохи засмучує моя доля
22. Я думаю, що багато людей не люблять мене
23. Я не можу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною
24. Люди, які ухиляються від роботи, повинні відчувати почуття провини
25. Той, хто ображає мене і мою сім'ю, напрошується на бійку
26. Я не здатний на грубі жарти
27. Мене охоплює лють, коли наді мною глузують
28. Коли люди вдають із себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися
29. Майже кожен тиждень я бачу когось, хто мені не подобається
30. Досить багато людей заздрять мені
31. Я вимагаю, щоб люди поважали мене
32. Мене пригнічує те, що я мало роблю для своїх батьків
33. Люди, які постійно знущаються з вас, варті того, щоб їх "клацнули по носі"
34. Я ніколи не буваю похмурий від злості
35. Якщо до мене ставляться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюсь
36. Якщо хтось виводить мене з себе, я не звертаю уваги
37. Хоча я і не показую цього, мене іноді гризе заздрість
38. Іноді мені здається, що наді мною сміються
39. Навіть якщо я злюся, я не вдаюся до "сильних" виразів

40. Мені хочеться, щоб мої гріхи були пробачені
41. Я рідко даю здачі, навіть якщо хто-небудь ударить мене
42. Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюся
43. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю
44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів
45. Мій принцип: "Ніколи не довіряти чужинцям "
46. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати, що я про нього думаю
47. Я роблю багато такого, про що згодом шкодую
48. Якщо я розлючуся, я можу вдарити когось
49. З дитинства я ніколи не виявляв спалахів гніву
50. Я часто відчуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути
51. Якби всі знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко працювати
52. Я завжди думаю про те, які таємні причини змушують людей робити що-небудь приємне для мене
53. Коли на мене кричать, я починаю кричати у відповідь
54. Невдачі засмучують мене
55. Я б'юся не рідше і не частіше ніж інші
56. Я можу пригадати випадок, коли я був настільки злий, що хапав перший-ліпший предмет і ламав його
57. Іноді я відчуваю, що готовий першим почати бійку
58. Іноді я відчуваю, що життя чинить зі мною несправедливо
59. Раніше я думав, що більшість людей говорить правду, але тепер я в це не вірю
60. Я лаюся тільки зі злості
61. Коли я поступаю неправильно, мене мучить совість
62. Якщо для захисту своїх прав мені потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її
63. Іноді я висловлюю свій гнів тим, що стукаю кулаком по столу
64. Я буваю грубуватий стосовно людей, які мені не подобаються
65. У мене немає ворогів, які б хотіли мені нашкодити
66. Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона на те заслугову
67. Я часто думаю, що жив неправильно
68. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки
69. Я не засмучуюсь через дрібниці
70. Мені рідко приходить до голови, що люди намагаються розлютити або образити мене
71. Я часто тільки погрожую людям, хоча і не збираюся приводити погрози у виконання
72. Останнім часом я став занудою
73. У суперечці я часто підвищую голос
74. Я намагаюся зазвичай приховувати своє погане ставлення до людей
75. Я краще погоджуся з чим-небудь, ніж стану сперечатися.

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Відповіді оцінюються за шкалами наступним чином:
1. Фізична агресія:
• "так" = 1, "ні" = 0: 1, 25, 33, 48, 55, 62, 68; • "ні" = 1, "так" = 0: 9, 17, 41.
2. Непряма агресія:
• "так" = 1, "ні" = 0: 2, 18, 34, 42, 56, 63; • "ні" = 1, "так" = 0: 10, 26, 49.
3. Роздратування:
• "так" = 1, "ні" = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72; • "ні" = 1, "так" = 0: 11, 35, 69.
4. Негативізм: • "так" = 1, "ні" = 0: 4, 12, 20, 23, 36;
5. Образа: • "так" = 1, "ні" = 0: 5, 13, 21, 29, 37, 51, 58. • "ні" = 1, "так" = 0: 44.
6. Підозрілість:

• "так" = 1, "ні" = 0: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59; • "ні" = 1, "так" = 0: 65, 70.
7. Вербальна агресія:
• "так" = 1, "ні" = 0: 7, 15, 28, 31, 46, 53, 60, 71, 73; • "ні" = 1: 39, 66, 74, 75.
8. Почуття провини:
• "так" = 1, "ні" = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67
Індекс ворожості включає в себе 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) включає в себе шкали 1, 3, 7.
Ворожість = Образа + Підозрілість;
Агресивність = Фізична агресія + Роздратування + Вербальна агресія.
Інтерпретація результатів тесту.

Нормою агресивності є величина її індексу, що дорівнює 21 ± 4,

а ворожості - 6-7 ± 3.