БУЛІНГ. Профілактика булінгу (цькуванню) в учнівському середовищі. (Батьківські збори)

БУЛІНГ. Профілактика булінгу (цькуванню) в учнівському середовищі. Підготувала: практичний психолог Лихолітського НВК Огієвич В. Л.

БУЛІНГ (Від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» - задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого психологічного терору, побиття, цькування, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини. Також існують модифікації - мобінг і кібербулінг.

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Із проявами булінгу в Україні стикаються 3 із 10 дітей. Таке явище, як шкільне цькування однолітків, поширюється по всьому світу, бо насильницька модель поведінки стає дедалі популярнішою. До чого може призвести ігнорування булінгу, як його попередити та хто може допомогти? Але булінг проявляється не тількив дитячих взаєминах, а також і в системі відносин«Учитель / дорослий-дитина».

ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИДИ БУЛІНГУ В ШКОЛІ

ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ БУЛІНГУ:

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ УЧАСНИКІВ БУЛІНГУ В ШКОЛІ Приймають активну участь в булінгу завжди три групи:

ОЗНАКИ ЗА ЯКИМИ МОЖНА РОЗПІЗНАТИ БУЛІНГ:- у дитини часто або завжди поганий настрій, вона пригнічена, тривожна, плаксива. І навіть улюблені речі або справи не можуть цьому зарадити;- з’явилися страхи, нічні жахи;- почалися проблеми з їжею – відсутність апетиту або, навпаки, «заїдання» стресу;дитина демонструє категоричне небажання йти до школи. Можливі прогули уроків, відмова обговорювати причини;- дитина симулює хворобу, аби залишитися вдома. Втім, можуть з’явитися і справжні проблеми зі здоров’ям. Діти часто «ховаються» у хворобі від нестерпних ситуацій;на тілі є синьці, подряпини, але дитина не може «пригадати», як  впала або забилася;почастішали випадки пошкодження одягу дитини та особистих речей. Або стали «губитися» речі та кишенькові гроші;- з’явилася роздратованість, агресія у поведінці – зазвичай по відношенню до слабших за себе (домашніх тварин, молодших братів, сестер, бабусі);у дитини зникли друзі, вона припинила спілкуватися з однолітками, запрошувати їх до себе в гості (якщо раніше це робилося).- когось затискають в кутку приміщення ;- коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність ( можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку);- один з учнів не обирається іншими ( в ізоляції);- весь клас сміється над одним і тим же учнем;- прізвиська дуже образливі;- по обличчю одного з учнів: блідий, червоний, в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі;- молодші школярі бояться зайти в туалет;- школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи .

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ БУЛІНГУ В ШКОЛІ• Все залежить від мети, яку кривдник переслідує. Здебільшого булер так самостверджується в колективі. Ще сьогодні подається багато негативної інформації по телевізору чи в інтернеті, агресивні комп’ютерні ігри теж можуть спонукати дитину до агресивної поведінки. Також причиною подібної поведінки може бути насильство в сім’ї. Коли батьки змушують дитину робити те, чого вона не хоче. Навіть якщо дитина стала тільки свідком такого насильства, все одно в подальшому вона «переносить» цей негатив на інших.

НАСЛІДКИ ДЛЯ ЖЕРТВИ БУЛІНГУ В ШКОЛІДля постраждалої дитини великим стресом шкільного булінгу є виключення її з групи. Формально вона перебуває в колективі, а насправді — живе поза ним. У дитини формується занижена самооцінка. Зазвичай постраждалі від шкільного насилля в дорослому житті відчувають постійну тривогу і невпевненість у собі. Також у потерпілих від шкільного насилля штучно формується ненависть до людей. У крайньому випадку це може призвести до того, що у дорослому житті людина прагнутиме помсти, у тому числі і фізичної розправи. І об’єктами помсти можуть стати сторонні люди. Ще жертви шкільних знущань схильні до депресій. А це формує іншу крайність — самогубство.

АГРЕСОР БУЛІНГУ В ШКОЛІ,ХАРАКТЕРИСТИКА БУЛЕРА: Відчуває презирство до слабших. Фізичний розвиток в нормі або вище. Всі питання вирішує за допомогою конфліктів, крику, шантажу, фізичних загроз і побоїв. Часто бреше. Присутні садистські нахили. Також має тут місце його неврівноваженість та самозакоханість. Запальність, імпульсивність і хибний характер з надмірно завищеною самооцінкою. Авторитет піднімається не за рахунок особистих досягнень, а шляхом приниження інших. Іноді булінг для дівчаток - це інструмент для боротьби з суперницями. При цьому жертва необов'язково повинна кидати виклик явно. Досить бути красивішою та успішнішою. Діти з багатих сімей ні в чому не знають відмови, на всі їхні витівки батьки закривають очі, вважаючи за краще відкупитися солідною сумою, ніж проводити час разом. Дитина з дитинства звикає, що все купується і продається, а будь-яка його дія не тягне за собою наслідків, крім як трохи спорожнілого сімейного рахунку.

Спостерігачі булінгу часто стають екстерналами — людьми, які залежать від думки інших і завжди займають позицію підкорення. На психологічному рівні спостерігачі бояться стати наступною «жертвою» і не можуть протистояти кривднику через самозбереження. У дорослому житті такі люди зазвичай песимістичні, позбавлені можливості розвиватись, не здатні поставити перед собою якусь мету, щоб її досягти. СПОСТЕРІГАЧ БУЛІНГУ В ШКОЛІ. ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСТЕРІГАЧА:

«Одна справа розуміти небезпеку булінгу теоретично, і зовсім інше - бачити таку ситуацію з власною дитиною. А це не завжди легко помітити», - стверджує норвезький психолог Крістін Аудмайер в своїй книзі «Всі на одного. Як захистити дитину від цькування в школі». Дитині при виникненні повторюваних епізодів цькування необхідно звернутися до старших: батьків, учителів, братів чи друзів. Вирішувати ситуацію самотужки часто неможливо, оскільки агресор не чує доводів і не реагує на зауваження. Важливо просити про допомогу тільки тих людей, з ким склалися хороші відносини, оскільки формальне вимушене зауваження від вчителя може тільки погіршити ситуацію. Для вчителiв головним правилом є відсутність байдужості і позиції спостерігача - не потрібно давати свободу дітям для пошуку шляхів вирішення. Кожному булеру необхідні глядачі, і чим їх більше, тим сильніше зміцнюється його авторитет. Якщо в цей процес включені ще й учителі, то кривдник стає непереможний. Показувати свою фізичну силу не можна, необхідно вивести агресора на діалог і відкрите, довірливе обговорення ситуації. Батькам необхідно створювати безпечний простір у домі, де дитина може бути собою, не боятися осуду і насмішок, що сприятиме своєчасному інформуванню про проблеми в школі. У сучасних родинах батьки замало уваги приділяють дітям. В середньому 12-17 хвилин на день батьки приділяють спілкуванню з дитиною і часто більша частина цього часу – це настанови. Від батьків потрібно терпіння і витримка, щоб дочекатися відвертості і зупинити свою першу емоційну реакцію, яка може бути складною для усвідомлення дитиною. Якщо батьки дізнаються, що кривдник якраз їхня дитина, то не можна застосовувати покарання, оскільки це тільки зміцнить її модель, де сила править реальністю. Крім того, покарання може ще сильніше віддалити батьків і дитину, що не можна допустити, якщо її поведінка викликана нестачею любові та прийняття. Слід організувати відверту розмову, зрозуміти причини, що призвели до даної ситуації, а потім організувати діалог з усіма учасниками подій. Якщо батьки зможуть заповнити відсутні дитині тепло і любов, то вона зможе щиро вибачитися перед тим, кого кривдила, часто навіть потім стає його захисником. Для вирішення проблеми булінгу потрібно працювати на всіх ланках - з батьками, вчителями та дітьми.Існує кілька шляхів подолання булінгу. Головний – це робота з батьками та сім’єю. Якщо в родині існує насильство, то дитина наслідує стиль поведінки, гіперопіка та авторитарний стиль виховання теж впливають на те, що дитина стає або жертвою, або переслідувачем у шкільному булінгу. Як зупинити дитяче цькування - булінг ?

Школа один із основних агентів гендерної соціалізації дитини. Саме на вчителях та вчительках лежить відповідальність за те, щоб вчасно виявити прояви булінгу і попередити його наслідки. Для цього потрібно: Постійно вести роз’яснювальну роботу серед учнів усіх вікових категорій. Проводити теоретичні та практичні навчання. Для найменших школярів — це заняття у вигляді гри з використанням інноваційних технологій. Під час тренінгів та практичних уроків вчити дітей слухати один одного, поважати іншу думку і разом знаходити правильне рішення. До 12 років проблему буллінг в школі вирішити простіше, ніж зі старшими дітьми. У цьому віці у школярів ще не сформовані моральні принципи, і вони спираються на думку вчителя. Досить буде провести бесіди з усіма учасниками цькування, показати непривабливість поведінки агресорів і виказати власне негативне ставлення до подій. У випадку проявів булінгу не треба замовчувати проблему, інакше це може привести до шкоди фізичному або психічному здоров’ю дітей. Розмовляти з класом повинен авторитетний для дітей педагог або дорослий, тому що тут все залежить від сили переконання і внутрішньої віри в те, що говориться. Інакше все пролетить повз вуха. Діти повинні поважати цю людину, прислухатися до неї. Проводити тренінги з питань протидії булінгу для вчителів, адже вони теж можуть стати його жертвами з боку школярів. Як не допустити проявів булінгу в школі

ПЛАН БЕСІДИ З ДІТЬМИ ПОВИНЕН МІСТИТИ ТАКІ КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ: Все залежить від того, як батьки спілкуються з дитиною і на скільки вона їм довіряє. "Це повинен бути комплексний підхід: ви повинні подивитися на дитину, поговорити з дитиною, якщо є можливість, поговорити з її друзями, поговорити з учителем, поговорити у школі з кимось із фахівців. Зібрати різні думки і вивести якесь середнє, яке дасть розуміння, чи є проблема і в кого ця проблема", – вважає Гомель. Обов'язково називати проблему своїм ім'ям - це цькування, гноблення. Наведіть приклад таким чином, щоб кожен відчув себе на місці жертви. Запросіть психолога, щоб провів конкретну роботу для усвідомлення неприпустимості булінгу.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДЛЯ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ДИТИНІ ПРИ БУЛІНГУ В ШКОЛІ1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.

  Звертаюсь до вас, шановні діти, батьки, вчителі! Не залишайтесь осторонь дуже важливої проблеми! Допомогу ви завжди можете отримати у практичного психолога школи, де консультування та психокорекційна робота з дітьми та їх батьками проводиться доступно, конфіденційно, безкоштовно. НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ!!! ЧУЖИХ ДIТЕЙ НЕ БУВАЄ!!!!