ОСОБЛИВОСТІ ҐЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

                                                              О.В.Дмитрик, Б.В.Щербаченко

Вінницький транспортний коледж

ОСОБЛИВОСТІ ҐЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ

МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

За останні роки методика навчальних занять поповнилась різними видами нетрадиційного підходу до їхнього проведення – майстер-класи, компаративний аналіз, філософське, соціологічне, мистецтвознавче, психологічне дослідження та ін.

Вони, безумовно, поглиблюють сприйняття навчального матеріалу, навчають творчо мислити, спонукають висловлювати думки, сприяють вмінню дискутувати. Однак усі згадані типи занять не враховують такої психологічної ознаки як стать.

Впровадження ґендерного підходу в педагогічну освіту в цілому та методику викладання мов зокрема слід розуміти як розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків кожного студента. Справжня рівність не передбачає нівелювання статі, але враховує в освітньому процесі специфіку життєвих інтересів та психологічних відмінностей дівчат і юнаків. Щоденне мовлення, яким діти оточені з першого дня їхнього життя, впливає на хід їх думок, тип мислення і, звичайно ж, на особливості їхнього словесного потоку.

Експерименти з ґендерної психології довели, що рецепція (від лат. receptio – сприйняття) молодих людей безпосередньо пов’язана зі статевими особливостями організму: специфікою переживань, емоцій, прагненням знайти себе, невизначеністю самоідентифікації. Тому освітянська методика на заняттях має враховувати ґендерний аспект. Мета статті - дослідження ґендерних особливостей (чи відмінностей) в усному спілкуванні (комунікації).

Об'єктом дослідження є мовна особистість; предметом – особливості ґендерних відмінностей мовної особистості. Будь-кому, хто працює зі словами, тільки дай привід вивернути його навиворіт, розібрати на гвинтики і побачити, «якого кольору у нього тельбухи».

Мова – це найголовніший засіб відтворення тих категорій і явищ, які існують у людській свідомості. І коли кажеш студентам, що бачила гарний будинок із червоної цегли, у вікнах якого орхідеї, а на даху голуби, то їм нелегко уявити цей дім. А варто сказати, що бачила будинок за сто тисяч франків, - і тоді вони вигукують: «Яка краса!»

Юнаки та дівчата по-різному сприймають ті чи інші поняття незалежно від їхнього віку. Вивчення мовної репрезентації на основі ґендерного підходу базується на тому, що мова фіксує не тільки традиційні уявлення про ґендерні ролі, але й інше бачення світу, тому свідомий вибір мовних засобів визначається поглядами, переконаннями, політичними вподобаннями її носіїв.

Проблема відмінності чоловічої та жіночої мовних особистостей вперше стала розроблятися О. Есперсеном і Ф. Маутнером від початку ХХ століття. Основною ідеєю цих досліджень була перевага «чоловічої» мови над «жіночою». Ці дослідження носили нерегулярний характер і перебували на периферії лінгвістики.

Одним з результатів розвитку цього напрямку досліджень стало виникнення теорії дефіцитності жіночого мовлення в порівнянні з чоловічим [4, с.75-92], а в подальшому – теорії диференціації чоловічої і жіночої вербальної поведінки [8, с.253]. Н.Пушкарьова пише, що теорія диференціації (від лат.differentia — відмінність, різниця) чоловічої і жіночої мов створила концепцію ґендерлектів (за аналогією з діалектами – чоловічої і жіночої мов і відповідно двох культур – чоловічої і жіночої [10, с. 31-40].

Дослідження мови у сфері ґендерної лінгвістики показують, що «мова й мовлення чоловіків характеризується агресивністю, стислістю й передачею почуття переваги» [9, c. 85]. Мова й мовлення жінок відрізняється м'якістю, поступливістю й емоційністю. Жіноче мовлення реалізується через конкретні лінгвістичні засоби: достаток оцінних слів – доброта, гордість, шалені почуття; вигуків – як, чому, ох, ну, ах – і модальних дієслів – неможливо витримати, хочеться взяти, потрібно слідувати; перевага окличних – Я не боюсь!, спонукальних – Пішли вже. – і питальних речень – Що мені з ним робити? – у порівнянні із чоловічим мовленням, насиченим стверджувальним висловленням – Вона неправа. Я думаю... Знаю... [11].

Володимир Даль вважав, що жінки в питанні щодо збереження слів бережливіші, ніж чоловіки, а деякі дослідники відмічають, що мовлення сільських жінок насиченіше, ніж мовлення сучасного юнака.

Найпоширенішими «народно-лінгвістичними» уявленнями щодо жіночого мовлення є наступні: жінки балакучі; жінки люблять ставити питання; жінки менше вживають ненормативну лексику і рідше використовують різкі висловлювання, ніж чоловіки; жінки ввічливіші [1].

Протилежні характеристики чоловіків і жінок, такі як, наприклад, раціональність, стриманість перших і емоційність, відкритість інших, продиктовані не біологічною приналежністю, а скоріше духовною, до тієї або іншої статі. Подібні розходження між фізіологічним і духовним станом виражені відповідно в наступних англійських словах “sex” і “gender”. Поняття «ґендер» є відносно новим й уведеним представниками руху фемінізму: «Необхідним є розрізнення статі (sex) і гендера (gender); якщо статеві розходження мають природне походження, то інші мають своє джерело в культурі, а не в природі» [5, c. 170]. Ґендерні особливості, не маючи нічого спільного зі статевою дискримінацією, характеризують мовлення, манеру поведінки й моделі сприйняття світу чоловіками й жінками.

Наразі ґендерна лінгвістика розглядає як мову жінок, так і мову чоловіків, живе мовлення, безпосередньо пов'язане зі спілкуванням. Як класична, так і сучасна теорія комунікації заявляє, що, по-перше, «комунікація - це засіб, за допомогою якого ми все пізнаємо», а по-друге, «вона завжди має ціннісне навантаження, що відбиває світогляд учасників спілкування» [5, c. 177]. Лорі Арлісс стверджує, що «спілкування вважається одночасно й процесом, протягом якого ми вчимося бути чоловіком або жінкою, і результатом наших спроб відповідати своїй статі» [5, c. 178]. Розходження жіночого й чоловічого світогляду значно впливають на комунікацію, що неможливо розглядати окремо від мови, тому що через мову й інші супутні знакові системи виражається світогляд, а, отже, і ґендерні особливості.

Учені підрахували: жінка в середньому вимовляє 600-800 слів за добу і видає 2000-3000 звуків. Словесний потік вона супроводжує жестами й мімічними рухами, яких фахівці нарахували 8000-10000. Чоловіки у цьому плані набагато стриманіші: якщо слів, то 200-400, звуків – 1000-2000, жестів – 2000-3000.

Якщо говорити про лексичний склад і асоціативні ряди, то Н.Е. Болтенко вважає, що, оскільки жінки більше ніж чоловіки, зосереджені на своєму внутрішньому світі, то в їх словниковому запасі трапляється більше слів, які описують почуття, емоції, вони частіше використовують дієслова, що передають емоційно-психологічний стан людини [3]. Як зазначає А. Кіріліна, жіноче асоціативне поле виглядає більш узагальненим і «гуманістичним» (природа, тварини, повсякденне життя), тоді як чоловіки асоціюють себе зі спортом, мисливством, професійною і військовою галузями [7, с.18–27].

Є. Горошко додає, що жінкам властиво запитувати, оскільки вони більше зацікавлені в продовженні бесіди. Свою незгоду з думкою співрозмовника жінка частіше висловлює мовчанням, а не відкритим словесним протестом. За деякими даними вважається, що засоби вербальної агресії їй менш властиві, ніж чоловіку. Існує також «чоловіче» і «жіноче» розуміння вербальної агресії: жінки вважають її спрямованою особисто проти себе і схильні перебивати спілкування, чоловіки вбачають в ній спосіб інтенсифікації бесіди [6].

І ще одна цікава подробиця: мозок чоловіка, розклавши інформацію «на полички», на якийсь час забуває про неї. Жінки не мають такої здатності: щоб проаналізувати проблему, вони повинні неодмінно розказати про неї іншому, тобто – чоловікові. І марно чоловік думає, що жінка чекає від нього якогось рішення – їй важливо просто поговорити. Не знаючи про це, чоловік гарячково шукає рішення і, як наслідок, напружується й нервує. Щоб уникнути скандалу, психологи радять чоловікам нічого не говорити – лише слухати: коли жінка виговориться, всі відчують полегшення. Жінки, у свою чергу, повинні пам’ятати про те, що їхній половині просто необхідно помовчати. Це так само важливо, як жінці виговоритися.

Сьогодні, з урахуванням соціальних ролей чоловіків і жінок, розбіжність у мовній поведінці стирається. Мова жінок дещо згрубіла, стала більш технічною і жорсткішою. І все-таки варто зауважити про відмінності, які простежуються переважно у середнього і старшого покоління: жінки цього віку дотримуються консервативної мовної поведінки, на відміну від чоловіків, тому у їх мовленні менше ненормативної лексики, грубих висловів. У мовній поведінці жінки прагнуть виглядати «жіночніше», а чоловіки, навпаки, всіляко підкреслюють своєю мовною поведінкою «мужність».

Є серед слів звичні і знайомі, є архаїзми, історизми і діалектизми, є офіційно-ділові кліше, неологізми і свіжі модні запозичення, чия популярність сьогодні сягає небес, просторіччя і міцні «солоні» слова – надщерблені, поцарапані, але помітні і такі характерні. Долучившись до суєтного обміну звичними словами, ми забуваємо про ті, що вже давно припали «до двору». І слова сьогодні цінні безликі – максимально нейтральні, позбавлені штампу місцевого і навіть національного колориту, які дипломатично приховують емоції.

Резюмуючи, можна констатувати: дівчата не бажають поступатися чоловічій статі, тому їх мова часто спеціально згрубіла, в ній іноді прослизає більше ненормативної лексики, ніж у юнаків їхнього віку, а оскільки деякі сфери діяльності доступні переважно представникам лише сильної статі (пов'язані, наприклад, з усіма видами транспорту і залізничного в тому числі) тепер відкриті і для жінок. Інший факт – це те, що юнаки, спілкуючись один з одним, вибирають для обговорення такі теми як одяг, магазини, ресторани, клуби, які раніше були переважно жіночими, «негідними чоловічої уваги». Проте мовленнєва поведінка сучасних юнаків та дівчат однаково агресивна. Це те, що об'єднує їх між собою, але й віддаляє водночас від старших поколінь.

Література

1. Беляева А. Ю. Речь и речевое поведение мужчин и женщин / А. Ю. Беляева / //http://hclub.cluster.sgu.ru/lingvistic/14.html. 2. Болтенко Э. Н. Стереотип как основание гендерних исследований в лингвистике /Э.Н.Болтенко/ //http://bspu.ab.ru/Journal/vestnik/ARHIW/N4_2002/1_sekz/boltenko.html. 3. Болтенко Э.Н. Вербализация эмоциональной сферы в современном немецком языке с гендерних позиций /Э.Н.Болтенко/ //http://gasu.asu.ru/izdgagu/KO/10_11_2002/ ew-scien11.shtm. 4. Брандес М. Стиль и перевод / М. Брандес // Тетради переводчика №5. – М., 1983 – С. 75 – 92. 5. Брандт Г.А. Природа женщины как проблема: концепция феминизма/ Г. А. Брандт // Общественные науки и современность. - 1998. - № 2. - С. 167-189. 6. Горошко Е. Гендерная проблематика в языкознании / Е. Горошко / //http://owl.ru/win/ books/articles/goroshko.htm. 7. Кирилина А.В. О применении понятия ґендер в русскоязычном лингвистическом описании / А. В. Кирилина // Филологические науки, – 2000. – №3. – С.18 – 27. 8. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение./ В. Н. Комиссаров // – М.: ЭТС, 1999.– 192 с. 9. Надточей О. Что такое феминизм / О. Надточей // Женский клуб. - 1998. - № 4. - С. 82-94. 10. Пушкарева Н.Л. Гендерная лингвистика и исторические науки / Н.Л. Пушкарева // Этнографическоеобозрение. – 2001. – № 2. – С. 31–40. 11. Whelehan I. Modern Feminist Thought / I. Whelehan // NY: Un-ty Press, 1995. - Sunshine for Women at http://www.pinn.net/~sunshine/main.html